ESSENCE AND BASIS OF APPLICATION OF POWERS OF COURT OF APPEAL INSTANCE TO INVALIDATE DECISION OF COURT OF FIRST INSTANCE ; СУТНІСТЬ ТА ПІДСТАВИ ЗАСТОСУВАННЯ ПОВНОВАЖЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ВИЗНАТИ НЕЧИННИМ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Abstract

Article is devoted to study of essence and basis of application of powers of court of appeal instance to invalidate decision of court of first instance. The current regulatory regulation of these powers and the history of the establishment of this institute are being determined. The positive impact of the exercise in the course of the appellate exercise of the appellate rights of the parties is argued, which, inter alia, have the right of the plaintiff to waive the claim and the right of the parties to conclude a settlement agreement on the effectiveness of civil proceedings, to promote procedural cooperation and reconciliation between the parties. An analysis is being carried out of the peculiarities of the exercise of dispositive rights in the course of the appellate exercise. It is noted that competition between the action of the court decision and the right to a consensus decision of the case should be decided on the benefit of the dispassionate expression of the will of the parties. The reasons for introducing legislative changes are being investigated, as a result of which the powers of the court of appeal are supplemented by the powers to invalidate the judgement of the court of first instance. It is stressed that the categories of judicial error, legality and validity of the judgement are important for explaining the essence of these powers. A broad understanding of the concept of judicial error is proposed, which does not depend on the existence of the guilt of the court of first instance, which made the decision appealed. It is stressed that the error of the decision is manifested through its inconsistency with the purpose of protecting the rights and interests of the parties to civil proceedings. It will be necessary that at a time when, after the adoption of the parties touching the court of first instance, the parties choose another way to resolve the dispute, such a court decision cannot remain in force through a lack of conformity with the interests of the parties. It is emphasized that the essence of the exercise of the power to invalidate the decision of the court of first instance is in no way different from the essence of the power of the court of appeal to annul the decision. It is stated that in offensive cases the decisions of the court of first instance are destroyed, levelled by the appellate court, have no legal consequences, and are removed from force. Accordingly, there is no difference for the legal settlement of the dispute or for the participants in the case, or the decision has been annulled by the court of appeal or declared invalid. It is concluded that the introduction in the law of the power to invalidate the decision of the court of first instance in whole or in part and to close the case in the relevant part is not sufficiently justified. Prospects for further research are outlined. ; Статтю присвячено дослідженню сутності та підстав застосування повноваження суду апеляційної інстанції визнати нечинним рішення суду першої інстанції. З'ясовується чинне нормативне регулювання вказаного повноваження та історія становлення цього інституту. Аргументується позитивний вплив реалізації в ході апеляційного провадження диспозитивних прав сторін, якими, зокрема, є право позивача відмовитись від позову та право сторін укласти мирову угоду на ефективність цивільного судочинства, сприяння процесуальній співпраці та примиренню сторін. Проводиться аналіз особливостей реалізації диспозитивних прав в ході апеляційного провадження. Наголошується на тому, що конкуренція між чинністю судового рішення та правом на консенсуальне вирішення справи має вирішуватись на користь диспозитивному волевиявленню сторін. З'ясовуються мотиви запровадження законодавчих змін, в результаті яких повноваження суду апеляційної інстанції доповнені повноваженням визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції. Підкреслюється, що важливе значення для пояснення сутності цього повноваження мають категорії судової помилки, законності та обґрунтованості судового рішення. Пропонується широке розуміння поняття судової помилки, яке не залежить від наявності вини суду першої інстанції, що ухвалив оскаржене рішення. Підкреслюється, що помилковість рішення проявляється через його невідповідність меті захисту прав та інтересів сторін цивільного судочинства. Доводиться, що в разі, коли після ухвалення рушення судом першої інстанції сторони обирають інший шлях для вирішення спору, таке судове рішення не може залишатися чинним через невідповідність інтересам сторін. Акцентується увага на тому, що сутність реалізації повноваження визнати нечинним рішення суду першої інстанції жодною мірою не відрізняється від сутності повноваження суду апеляційної інстанції на скасування рішення. Вказується на те, що в обидвох випадках рішення суду першої інстанції знищується, нівелюється апеляційною інстанцією, не обумовлює жодних правових наслідків, позбавляється законної сили. Відповідно, ані для правового врегулювання спору, ані для учасників справи немає різниці, чи рішення скасовано судом апеляційної інстанції чи визнане нечинним. Робиться висновок про те, що запровадження в законодавстві повноваження визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині не є достатньо виправданим. Окреслюються перспективи подальших досліджень.