WAYS TO INCREASE THE IMPLEMENTATION OF SOCIAL PROGRAMS IN PUBLIC HEALTH ; ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ У ГРОМАДСЬКОМУ ЗДОРОВ'Ї

Abstract

Purpose: to research on the factors that contribute to the success of the implementation and implementation of public health programs and the expansion of their scope. Mаterіаls аnd Methods. Іn the process of reseаrch the generаl scіentіfіc methods of reseаrch were used: hіstorіcаl, method of compаrаtіve аnаlysіs, аnd stаtіstіcаl groupіngs. Results. Those who work in and support public health improve the health of individuals and communities. The greatest strength of public health is its singular focus on maximizing health so that society can achieve its most cherished values: that children are born healthy and grow up healthy, that students are healthy and able to learn, that workers are healthy and productive, that parents are empowered to help their children reach their full potential, that health disparities are reduced, and that people are able to age with independence and dignity. Compelling data and evidence for action, broad coalitions, and effective communication generate and sustain the political commitment necessary for successful public health action. To improve public health programs, it is often essential to highlight unacceptable existing disease burdens, health outcomes, disparities, and threats to health. It is also useful to provide real-life examples of individuals harmed by failure to act or benefited by specific programs. Effective coalitions with key support and leadership from individuals and groups outside of government are often essential for progress. Conclusіons. Effective and coordinated integration of political, technical and managerial leadership can increase the likelihood of implementing programs that protect and improve public health. For further successful development of regional / local social programs is the introduction of innovative approaches to preventive and curative measures; introduction of methodology for assessment of medical and environmental risks; introduction of standardized unified screening methods for identifying risk contingents. At the state level it is necessary to create a system of regulation of regional / local social programs and implement comprehensive measures for reporting, standardization, monitoring. ; Мета: дослідити чинники, які сприяють успішному впровадженню і виконанню програм у галузі громадського здоров'я та розширенню сфер їх застосування. Матеріали і методи. У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи: теоретичного узагальнення, метод порівняльного аналізу, класифікації і групування, статистичного порівняння та узагальнення. Результати. Фахівці, які працюють у галузі громадського здоров'я, допомагають у покращенні здоров'я окремим категоріям людей та громадам. Найбільшою силою громадського здоров'я є його особлива спрямованість на максимальне покращення здоров'я, щоб суспільство могло досягти найзаповітніших цінностей: щоб діти народжувалися і росли здоровими, студенти були здоровими та могли вчитися, працівники були здоровими та продуктивними, а люди похилого віку старіли гідно. Переконливі дані та докази дій, широкі коаліції та ефективна комунікація породжують та підтримують політичні зобов'язання, необхідні для успішних дій в галузі громадського здоров'я. Для поліпшення програм охорони здоров'я часто важливо виділити тягарі хвороб та їх наслідки для здоров'я. Також корисно наводити реальні приклади людей, яким завдано шкоди через бездіяльність або які отримали користь від конкретних програм. Ефективні об'єднання з ключовою підтримкою і керівництвом окремих осіб та позаурядових груп часто мають важливе значення для прогресу. Висновки. Ефективне та скоординоване об'єднання політичного, технічного і управлінського керівництва може збільшити ймовірність реалізації програм, що захищають та покращують здоров'я населення. Для подальшого успішного розвитку регіональних/місцевих соціальних програм є необхідним запровадження інноваційних підходів до профілактично-оздоровчих заходів; впровадження методології оцінки медико-екологічних ризиків; запровадження стандартизованих уніфікованих скринінгових методів щодо виявлення контингентів ризику. На державному рівні необхідно створити систему регулювання регіональних/місцевих соціальних програм та впровадити комплексні заходи щодо звітності, стандартизації, моніторингу.