Suchergebnisse

Right-wing Terrorism. Still an Underestimated Threat -- What is a "Lone Wolf"? -- Offenders and Terrorism. Ideology, Motives, Objectives -- Radicalisation in Our Very Midst and in Virtual Rooms and Spaces -- Counter-Strategies and Prevention -- Conclusions. .

El autor realiza una critica aguda a la politica neoliberal ejecutada en Bolivia a partir del ano 1985. Analiza varias leyes y decretos dictados en el contexto del neoliberalismo, tales como el decreto 21060 que dio inicio a la era neoliberal, la Ley de Privatizacion, la "Capitalizacion" y la Ley de Pensiones, entre otras. Llega a la conclusion que en la realidad politica este conjunto de leyes fue utilizado para el enriquecimiento ilicito de los politicos y de grupos de intereses. Concluye senalando que se ha llegado a una "pobreza ideologica, moral y etica." La democracia, segun el autor, en realidad no existe, mas bien una suerte de plutocracia. (DÜI-Goe)

Ideological campaigns in post-Deng China have a strategic function of discerning loyalties of local leaders. Previous empirical studies have found that Jiang Zemin's followers are more likely to echo Jiang's ideological campaigns. Through a content analysis of provincial newspapers between 2005 and 2012, this study suggests that the manner of displaying loyalties has completely changed. By employing a panel-corrected standard errors (PCSE) estimation, this study finds that protégés of both Hu Jintao and Jiang Zemin are less likely to echo their patron's ideological campaigns, suggesting the shifting function of ideological campaigns from monitoring identified followers' loyalties to recruiting new followers. This article argues that this is a result of changing elite politics and-more importantly-the different strategic use of ideological campaigns. (J Contemp China/GIGA)

Entrevista a Alain Lipietz. Economista, teórico de la "escuela de la regulación", director de investigación en el Centro Nacional de la Investigación Científica de Francia. Alain Lipietz es uno de los intelectuales y activistas más destacados de la ecología política a nivel mundial. Activo en la nueva izquierda desde 1968, animador de la revista Partí Pris de 1978 a 1983, se presenta en 1986 como candidato del partido verde francés en las elecciones legislativas, antes de afiliarse en 1988. Desde 1999 es diputado en el Parlamento Europeo, donde participa en la Comisión Económica y Monetaria, en la Comisión Empleo y Asuntos Sociales, en los intergrupos Tercer Sector, OMC y Iniciativas para la Paz y en la delegación parlamentaria para Suramérica y el Mercosur. Es también miembro del Consejo de Análisis Económico del Primer Ministro socialista francés Lionel Jospin.

Einstellung Jugendlicher zu verschiedenen Aspekten
gesellschaftlicher Autorität.

Themen: Skalen und Einzelfragen zu allgemeinem Autoritarismus,
Kern-Autoritarismus und nichtspezifizierter Autorität; Respekt
vor Staatsautorität und elterlicher Autorität;
Ausländerablehnung; autoritäre Familienstruktur; Einstellung
zur Schule; Verhältnis von Lehrern und Schülern; Einstellung
zum Abschreiben bei Klassenarbeiten; eigene Kreativität beim
Lernen; Einstellung zum Kommunismus, zu gewalttätigen
Konflikten in Demokratien und zu Politikern; Einstellung zum
Nationalsozialismus; Selbsteinstufung auf einem
Links-Rechts-Kontinuum.

Demographie: Name der Schule; Klasse; Alter; Geschlecht; Konfession;
Nationalität der Eltern.

В статье дана оценка идеологическому содержанию партийно-политического пространства Турции в период активной фазы электорального процесса. Проанализированы внутреннее содержание и принципы идеологических платформ ведущих партий Турции. Кроме того, формальный анализ партийных программ позволил определить значение идеологии для функционирования «партийного организма», а обращение к результатам социологических опросов, проведенных турецкими центрами изучения общественного мнения, позволило выявить функциональность партийных идеологий в контексте избирательных кампаний. Объектом исследования стали идеологии четырех ведущих политических партий Турции, вошедших по итогам ноябрьских выборов в национальный меджлис: это правящая консервативная Партия справедливости и развития, левоцентристская Народно-республиканская партия, национал-патриотическая Партия национального движения, прокурдская левая Демократическая партия народов. Анализ партийных программ и других официальных документов показал, что все четыре партии однозначно определяют свою идеологическую идентификацию и политическую позицию. Однако, несмотря на подобную четкость идеологической идентификации, анализ двух последних избирательных кампаний в Турции выявил тенденцию отказа ведущих партий от традиционной идеологоцентричной риторики в пользу популистских методов привлечения электората. Раскрыто содержание политической стратификации турецкого общества в зависимости от идеологических предпочтений представителей различных социальных групп. Обоснованы факторы актуализации идеологического дискурса в контексте межпартийной конкуренции ведущих политических сил Турецкой Республики. В результате сравнительного анализа сделан вывод о том, что Народно-республиканская партия и Партия национального движения являются доктринальными с четко выраженными идеологическими постулатами, имеющими национальные основания. В отличие от них Партия справедливости и развития, а также Демократическая партия народов более прагматические и харизматические одновременно. ; The article is devoted to ideological issues in the Turkish party system in the context of the electoral process. The authors analyze the internal content and principles of ideological platforms of the leading parties in Turkey. The formal analysis of party programs allowed to determine the value of the ideology for the functioning of the parties. Besides, analysis of the results of opinion polls conducted by the Turkish public opinion research centers revealed the functionality of ideology in the context of election campaigns. The object of the study was the ideologies of 4 major political parties of Turkey, which entered National Parliament after elections in November 2015. These are conservative Justice and Development Party, the center-left Republican People's Party, the National Movement Party, the Democratic Party of peoples. Analysis of party programs and other official documents showed that all four parties clearly define their ideological identity and political position. However, despite the clarity of such ideological identification, analysis of the last two election campaigns in Turkey revealed a trend among major parties to refuse from the traditional ideological rhetoric and to practice populist methods of voters attracting. The paper discloses the contents of the political stratification of Turkish society, depending on the ideological preferences of representatives of various social groups. Causative factors of ideological discourse rise are considered in the context of inter-party competition of leading political forces of the Turkish Republic. A comparative analysis shows that the Republican People's Party and the Nationalist Movement Party are both doctrinal with distinct ideological postulates that have a national base. In contrast, the Justice and Development Party, as well as the People's Democratic Party are more pragmatic and charismatic at the same time.

У статті проаналізовано етнокультурний вимір наукового доробку Михайла Сікорського. Розкрито, що етнокультурна проблематика в археології насамперед пов'язана з визначенням етнічної належності археологічних культур – матеріальних комплексів старожитностей, які відносяться до визначеного проміжку часу, мають місцеві особливості й розміщуються на конкретно визначених обмежених теренах. У тоталітарну добу для переважної більшості дослідників найголовнішим пріоритетом було вивчення матеріальної культури, тому головний ідеологічний дискурс полягав у розкритті закономірностей базових концептів класиків марксизму-ленінізму у вивченні класової боротьби, аналізі соціальних революцій тощо. Доведено, що, перебуваючи у тогочасному тоталітарному дискурсі, М. Сікорський змушений був працювати у тих ідеологічних рамках і втілювати деякі догматичні концепти і конструкти у своїх працях і справах, у зворотному випадку командно-адміністративна система позбавила б його можливості реалізовувати власні напрацювання й втілювати мрії у життя. Показано, що навіть у таких складних умовах М. Сікорський ніколи не переходив тих меж, що відділяють справжнього вченого від компартійного пропагандиста, особливо це стосується наукових проблем, які через різні причини поєднувалися з політичними ідеологемами, як це сталося, наприклад, з так званою «давньоруською народністю». Незважаючи на значний ідеологічний тиск, М. Сікорський намагався якнайменше згадувати і пропагувати у своїх працях цей заідеологізований давньоруський концепт. Виявлено, що перебування України у складі тоталітарної держави дуже гальмувало як український етнокультурний розвиток, так і науковий процес його осмислення. Лише з руйнацією СРСР і відновленням суверенної Української держави етнокультурні процеси поступово набувають позитивної динаміки, а вітчизняні вчені, позбавившись ідеологічних лещат, отримують змогу їх адекватно аналізувати й осмислювати. Ці кардинальні зміни дали змогу М. Сікорському, врешті-решт, оприлюднити власні погляди на походження і розвиток українського народу та його мови та розкрити важливе значення у цих етногенетичних й етнокультурних процесах Переяслава і Переяславщини. ; The article analyzes the ethnocultural dimension of Mykhailo Sikorskyi's scientific work. It is disclosed that ethnocultural problems in archaeology are primarily related to the definition of the ethnic origin of archaeological cultures – material complexes of antiquities that belong to a certain period of time, have local features, and are found in specifically defined restricted areas. In the totalitarian era, for the vast majority of researchers, the key priority was the study of material culture. Therefore, the main ideological discourse consisted in revealing the laws of the basic concepts of Marxism-Leninism classics in the study of class struggle, the analysis of social revolutions, and so on. It is proved that in the then totalitarian discourse, M. Sikorskyi was forced to work within the existing ideological frameworks and to embody some dogmatic concepts and constructs in his writings and affairs; otherwise, the command-administrative system would deprive him of the ability to apply his own achievements and fulfil his dreams. It has been shown that, even under those difficult circumstances, M. Sikorskyi never crossed the line separating the true scientist from the Communist propagandist, especially regarding the scientific problems that, for whatever reason, were combined with the political ideologies, as in case, for example, with the so called "Old Rus people". Despite considerable ideological pressure, M. Sikorskyi tried to minimize mentioning and propagating in his writings of this ideologized ancient Russian concept. Only with the destruction of the USSR and the restoration of the sovereign Ukrainian state, ethnocultural processes began gradually gaining positive dynamics, and domestic scientists, liberated from ideological grips, were able to adequately analyze and comprehend them. These fundamental changes allowed M. Sikorskyi to eventually publish his own views on the origin and development of the Ukrainian people and their language, as well as their importance in the ethnogenetic and ethnocultural processes of Pereiaslav and Pereiaslav district.