Educational Policy of the Soviet Government in the Ekaterinoslav Region (Dnipropetrovsk Region) in the 1920s-1930s. Ethno-national Dimension ; Освітня політика радянської влади на Катеринославщині (Дніпропетровщині) у 1920-х–1930-х рр. Етнонаціональний вимір
The aim is to analyze the educational policy of the state in the national districts of Katerinoslav province, later - on the territory of Dnipropetrovsk region with the biggest concentration of the national formations in the republic. Research methods: historical-genetic, historical-comparative and historical-systemic. The main results. It was detected that after the ending of the civil war, representatives of national minorities, perceived the ideology Bolshevik government without enthusiasm. To strengthen their influence in this environment, was taken the course to the creation of the human resources that were loyal to the party from local population. In the complex of measures that were directed to the decision of this problem, the most important place was taken away to the educational policy, on the base on the influence of consciousness of the society and in the first place to its growing generation. It was shown it was started to do by the way of creation the chain of the national general and secondary special educational institutions. It was opened the specific formation of this policy in the region. Quantitative indicators testified that on the territory of Katerinoslav (Dnipropetrovs'k) till the end of the 20th, in the sphere of creation the educational education, noticeable positive results were taken place. It testified that its leadership of different levels was followed in the way of soviet party- state leadership. But, despite the proclamation of priority in the development of national education, the state allocated not much money for this sphere. There were serious problems with the providing of educational literature on the mother tongue. Circulations and nomenclature of planned educational manuals didn't meet the needs. That's why teachers of schools and teachers of secondary special educational institutions needed to conduct the educational process due to pre-revolionary or Russian-speaking textbooks, or even due to fiction literature. There was a shortage of school facilities. However, it's noted that to the end of 20-s among national minorities, the percentage of primary education coverage ranged from 80 to almost 100 percent. It's emphasized that a network of various and secondary special educational institutions has been created. The training down specialists was under a significant ideological influence. It's noticed that since the early 30's began to curtail the policy of indigenization, liquidation of educational institutions and repressions against their pedagogical staff under the slogans of accusations of espionage and counter-revolutionary activities. In the middle of 1938 educational institutions of all national minorities ceased to exist. Concise conclusions Educational policy among national minorities in the Ekaterinoslav region was conducted in accordance with the proclamation, which consisted in the introduction of party ideology through the formation in the system of institutions of national education of personnel trained in the spirit of Bolshevik ideology. In the 1920s it was properly implemented. From the beginning of 1930s education begins to change and teaching in national languages begins to unfold accompanying repression against educators. The process ended in the middle of 1938 year by the liquidation of educational institutions of all types and translation into Russian of the Ukrainian language of insruction. In this way, the authorities initiated the process of assimilation and Russification of national minorities in the region. Originality: based on research materials and collections of archival documents. Scientific novelty: for the first time the educational policy of the Soviet power on the territory of Dnipropetrovs'k region in the ethno-national dimension is presented, through the prism of its realization in various national formations of the region. Article type: empirical ; Мета статті – дослідити освітню політику держави в національних районах у Катеринославській губернії, пізніше – Дніпропетровській області, регіоні, з найбільшою в республіці концентрацією національних утворень. Методи дослідження: історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-системний. Основні результати. Проаналізовано освітню політику Радянської влади у всіх національних районах регіону. Виявлено, що після закінчення громадянської війни представники національних меншин без ентузіазму сприймали ідеологію більшовицької влади. Щоб зміцнити свій вплив в цьому середовищі, було взято курс на створення відданого партії кадрового потенціалу з місцевого населення. Показано, що це почало робитися шляхом створення мережі загальноосвітніх та середніх спеціальних навчальних закладів. Розкрито особливості здійснення цієї політики у регіоні. Попри проголошення пріоритету в розвитку освіти держава на цю сферу виділяла недостатньо коштів. Були серйозні проблеми з забезпеченістю навчальною літературою на рідній мові. Проте, зазначається, на кінець 20-х рр. у національних меншинах процент охоплення початковою освітою становив від 80 до майже 100%. У регіону з заможними національними громадами були кращі умови для забезпечення функціонування своїх шкіл. Підкреслюється, що була створена мережа різнопрофільних середніх спеціальних навчальних закладів. Підготовка в них спеціалістів знаходилася під відчутним ідеологічним впливом. З початку 1930-х рр. розпочалося згортання політики коренізації, ліквідація освітніх закладів і репресії відносно їх педколективів під гаслами звинувачення у «шпигунстві» та «контрреволюційній діяльності». У середині 1938 р. було припинено існування освітніх закладів усіх національних меншин. Стислі висновки Освітня політика у середовищі національних меншин на Катеринославщині проводилася у відповідності до проголошеної більшовицькою партією політики, яка полягала у впровадженні партійної ідеології через формування у системі закладів національної освіти кадрів, підготовлених у дусі більшовицької ідеології. У 1920-х рр., вона належним чином реалізовувалася. З початку 1930-х рр. освітянська політика починає змінюватися і навчання національними мовами починає згортатися, супроводжуючись репресіями щодо освітян. Процес завершується у середині 1938 р. ліквідацією навчальних закладів усіх типів та переведенням на російську або українську мови навчання. У такий спосіб владою було покладено початок процесу асиміляції та зросійщення національних меншин області. Практичне значення: для застосування дослідниками історії національних меншин 1920-х‒1930-х рр. Оригінальність: на основі матеріалів досліджень та збірників архівних документів. Наукова новизна: вперше подано освітню політику радянської влади на теренах Дніпропетровщини крізь призму реалізації її у різних національних утвореннях регіону. Тип статті: емпірична. ; Мета статті – дослідити освітню політику держави в національних районах у Катеринославській губернії, пізніше – Дніпропетровській області, регіоні, з найбільшою в республіці концентрацією національних утворень. Методи дослідження: історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-системний. Основні результати. Проаналізовано освітню політику Радянської влади у всіх національних районах регіону. Виявлено, що після закінчення громадянської війни представники національних меншин без ентузіазму сприймали ідеологію більшовицької влади. Щоб зміцнити свій вплив в цьому середовищі, було взято курс на створення відданого партії кадрового потенціалу з місцевого населення. Показано, що це почало робитися шляхом створення мережі загальноосвітніх та середніх спеціальних навчальних закладів. Розкрито особливості здійснення цієї політики у регіоні. Попри проголошення пріоритету в розвитку освіти держава на цю сферу виділяла недостатньо коштів. Були серйозні проблеми з забезпеченістю навчальною літературою на рідній мові. Проте, зазначається, на кінець 20-х рр. у національних меншинах процент охоплення початковою освітою становив від 80 до майже 100%. У регіону з заможними національними громадами були кращі умови для забезпечення функціонування своїх шкіл. Підкреслюється, що була створена мережа різнопрофільних середніх спеціальних навчальних закладів. Підготовка в них спеціалістів знаходилася під відчутним ідеологічним впливом. З початку 1930-х рр. розпочалося згортання політики коренізації, ліквідація освітніх закладів і репресії відносно їх педколективів під гаслами звинувачення у «шпигунстві» та «контрреволюційній діяльності». У середині 1938 р. було припинено існування освітніх закладів усіх національних меншин. Стислі висновки Освітня політика у середовищі національних меншин на Катеринославщині проводилася у відповідності до проголошеної більшовицькою партією політики, яка полягала у впровадженні партійної ідеології через формування у системі закладів національної освіти кадрів, підготовлених у дусі більшовицької ідеології. У 1920-х рр., вона належним чином реалізовувалася. З початку 1930-х рр. освітянська політика починає змінюватися і навчання національними мовами починає згортатися, супроводжуючись репресіями щодо освітян. Процес завершується у середині 1938 р. ліквідацією навчальних закладів усіх типів та переведенням на російську або українську мови навчання. У такий спосіб владою було покладено початок процесу асиміляції та зросійщення національних меншин області. Практичне значення: для застосування дослідниками історії національних меншин 1920-х‒1930-х рр. Оригінальність: на основі матеріалів досліджень та збірників архівних документів. Наукова новизна: вперше подано освітню політику радянської влади на теренах Дніпропетровщини крізь призму реалізації її у різних національних утвореннях регіону. Тип статті: емпірична.