Suchergebnisse

Данная статья представляет собой первую часть исследования, посвященного изучению языковой ситуации как фактора развития англоязычной лексикографии Индии. В работе рассматриваются понятие языковой ситуации и ее значимые компоненты; выявляются и анализируются основные составляющие языковой ситуации Индии в добританский период, т.е. в то время, которое определяет дальнейшую специфику формирования индийской англоязычной лексикографии. Понимание языковой ситуации как совокупности форм существования одного или нескольких языков в их территориально-социальном взаимоотношении и функциональном взаимодействии в границах определённых географических регионов или административно-политических образований позволяет выделить количественные, качественные и оценочные параметры, описывающие языковую ситуацию на любом историческом уровне. Изучение параметров языковой ситуации Индии в добританский период выявляет сложную комплексную картину, компоненты которой, с одной стороны, зависят от историко-культурных, социально-политических и лингвистических условий формирования, а с другой, – определяют лингвистическое, в частности лексикографическое направление развития научной мысли. Так, количественные параметры языковой ситуации Индии отличаются разномощностью, многополюсностью и некоторой дисгармоничностью как с точки зрения демографической, так и коммуникативной мощности, что ведет к функциональной поликомпонентности. Основной чертой качественных параметров является многоязычность: на территории Индостана в течение многих столетий сосуществовало множество как близкородственных идиомов, так и языков, входящих в разные языковые семьи, что, в свою очередь, способствовало развитию как экзо-, так и эндоглоссии. Такой характер языковой ситуации в Индии привел к плодотворному развитию лексикографической практики, к созданию многочисленных словарей различного типа, вырабатыванию принципов организации самих словарей. ; Ця стаття є першою частиною дослідження, присвяченого вивченню мовної ситуації як фактору розвитку англомовної лексикографії Індії. У роботі розглядаються поняття мовної ситуації та її значущі компоненти; складові мовної ситуації Індії в добританський період, тобто в час, який визначає подальшу специфіку формування індійської англомовної лексикографії. Розуміння мовної ситуації як сукупності форм існування однієї або декількох мов у їх територіально-соціальних взаємовідносинах і функціональній взаємодії в межах певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень дає змогу виділити кількісні, якісні й оціночні параметри, що описують мовну ситуацію на будьякому історичному рівні. Вивчення параметрів мовної ситуації Індії в добританський період виявляє складну комплексну картину, компоненти якої, з одного боку, залежать від історико-культурних, соціально-політичних і лінгвістичних умов формування, а з іншого, – визначають лінгвістичний, зокрема лексикографічний напрям розвитку наукової думки. Так, кількісні параметри мовної ситуації Індії відрізняються різнопотужністю, багатополюсністю і деякою дисгармонійністю як з точки зору демографічної, так і комунікативної потужності, що веде до функціональної полікомпонентності. Основною рисою якісних параметрів є багатомовність: на території Індостану протягом багатьох століть співіснувала велика кількість як близькоспоріднених ідіомів, так і мов, що входили до складу різних мовних сімей, що, в свою чергу, сприяло розвитку як екзо-, так і ендоглосії. Такий характер мовної ситуації в Індії призвів до плідного розвитку лексикографічної практики, до створення численних словників різного типу, розвитку принципів організації самих словників. ; The given paper features the first part of the extended research focused on the investigation of the linguistic situation as a development factor of the English language lexicography in India. Thus, in this article the theoretical notions of 'linguistic situation' and its integral components are scanned, and the main constituencies of the linguistic situation in India before the British Rule are scrutinized. Special attention given to this historic period is justified by the specificity of the English language lexicography development moulded during this time. Linguistic situation is viewed as a network of the forms of one language or several languages in their areal and social interplay within explicit geographic territories and definite political entities. Such recognition of the notion places emphasis on the quantitative, qualitative and evaluative parameters, enabling the depiction of linguistic situation on any historic level. The study of the parameters of the linguistic situation in India in the period before the British Rule reveals a complex picture, the constituencies of which, on the one hand, are dependent on historic, cultural, socio-political and linguistic conditions, on the other, ascertain further lexicographic development of scientific thinking. The quantitative parameters of the linguistic situation in India display the variability of force, multicentricity and certain disharmonicity regarding demographic as well as communicative force leading to functional polycomponent structure. The essential feature of qualitative parameters resides in plurilingualism: a score of cognate languages and languages of different families has coexisted on the territory of Hindustan for many centuries favoring the development of both exo- and endoglossia. The character of linguistic situation in India leads to the rewarding development of lexicographic practice, to the compilation of various types of dictionaries, to the elaboration of guidelines towards dictionaries arrangement.

The article defines the main theoretical and methodological approaches to the analysis of the concept of «electoral party», investigates how this political institution evolved and which subspecies can be distinguished. Revealed that the electoral political party is a modern type of political party, characterized by erosion of the boundaries of the social base, professionalization and personalization of politics, de-ideologization of the party program, and recognition of the leading role of the electoral function. The main sub-types of electoral parties include: electoral-professional parties, cartel parties, strataghia, modern personnel parties, program parties, business-party parties, and «big tents».The ideological component of parliamentary parties in Ukraine according to the results of the last elections in 2014 has been analyzed. The methodology of content analysis of party programs by the Bloc of Petro Poroshenko, the Narodnyj Front, Samopomisch, the Bloc of Yulia Tymoshenko, the Radical Party and the Opposition Bloc, using the formula of Chi Min Kim and Richard Fording, determined the ideological positioning each of them. Revealed that parliamentary parties in Ukraine have weak ideological articulation, the vast majority of parliamentary parties tend to centralism.According to a number of formal signs, determined that modern parliamentary parties in Ukraine are electoral in their essence - with blurred ideological positions, the main purpose of which is to reach the widest possible electorate and gain maximum representation in parliament. Determined that Ukrainian political parties are «parties for all» with a blurred social base and de-ideologization. Analyzing the programs of Ukrainian parliamentary parties, was found common to all parties, namely, the abuse of populism and attempts to take a centrist stand. ; В статье определены основные теоретико-методологические подходы к анализу понятия «электоральная партия», исследовано, каким образом эволюционировал этот политический институт и какие подвиды можно выделить. Выяснено, что электоральная политическая партия - современный тип политической партии, что характеризуется размыванием границ социальной базы, профессионализацией и персонализацией политики, деидеологизацией партийной программы, а также признанием ведущей роли электоральной функции. К основным подтипов электоральных партий относятся: электорально-профессиональные партии, картельные партии, стратархии, современные кадровые партии, программные партии, партии бизнес-фирмы, «big tent».Проанализировано идеологическую составляющую парламентских партий в Украине по результатам последних выборов 2014 года. Методом контент-анализа программ партий Блока Петра Порошенко, Народного Фронта, Самопомощи, Блока Юлии Тимошенко, Радикальной партии и оппозиционного блока и используя формулу Хи Мин Кима и Ричарда Фординга, определено идеологическое позиционирование каждой из них. Выяснено, что парламентские партии в Украине имеют слабую идеологическую артикуляцию, подавляющее большинство парламентских партий тяготеет к центризму.По ряду формальных признаков определено, что современные парламентские партии в Украине являются электоральными по сути – с размытыми идеологическими границами, основной целью которых является охват широкого электората и получения максимального представительства в парламенте. Определено, что украинские политические партии являются «партиями для всех» с размытой социальной базой и деидеологизацией. При анализе программ украинских парламентских партий было обнаружено общую для всех партий тенденцию, а именно – злоупотребление популизмом и попытки занять центристскую позицию. ; В статті визначено основні теоретико-методологічні підходи до аналізу поняття «електоральна партія», досліджено, яким чином еволюціонував цей політичний інститут та які підвиди можна виділити. З'ясовано, що електоральна політична партія – сучасний тип політичної партії, що характеризується розмиванням меж соціальної бази, професіоналізацією та персоналізацією політики, деідеологізацією партійної програми, а також визнанням провідної ролі електоральної функції. До основних підтипів електоральних партій належать: електорально-професійні партії, картельні партії, стратархії, сучасні кадрові партії, програмні партії, партії бізнес-фірми, «big tent». Проаналізовано ідеологічну складову парламентських партій в Україні за результатами останніх виборів 2014 року. Методом контент-аналізу програм партій Блоку Петра Порошенка, Народного Фронту, Самопомочі, Блоку Юлії Тимошенко, Радикальної партії та Опозиційного блоку та використовуючи формулу Хі Мін Кіма та Річарда Фордінга, визначено ідеологічне позиціонування кожної з них. З'ясовано, що парламентські партії в Україні мають слабку ідеологічну артикуляцію, переважна більшість парламентських партій тяжіє до центризму. За рядом формальних ознак визначено, що сучасні парламентські партії в Україні є електоральними за своєю суттю – з розмитими ідеологічними позиціями, основною метою яких є охоплення якомога ширшого електорату та здобуття максимального представництва у парламенті. Визначено, що українські політичні партії є «партіями для усіх» із розмитою соціальною базою та деідеологізацією. При аналізі програм українських парламентських партій було виявлено загальну для усіх партій, а саме – зловживання популізмом і намагання зайняти центристську позицію.

Currently, there are 68.5 million people forcibly displaced around the world, which is the highest figure since World War II. The affected individuals have fled their homes to seek protection elsewhere, either within their own country or across national borders. Approximately 16.2 million people were newly displaced during the year 2017 as a result of conflict, persecution, generalised violence and human rights violations. Against this backdrop of increased displacement, it is worthy of note that 52 per cent of the world's refugee population is comprised of children under 18 years of age, which is the greatest number in a decade. Within this particular group, the number of unaccompanied refugee minors (URMs) seeking asylum has increased significantly and has today reached its highest level since the United Nations Higher Commissioner for Refugees (UNHCR) began collecting such systematic data in 2006 (UNHCR, 2018). Although statistics show that the number of URMs seeking asylum in Sweden has steadily increased since 2006, the sudden increase of this group in 2015 in particular was considerable and both caused a poisonous political debate concerning the country's immigration policy and created a major challenge for Swedish reception and integration policy. This study is focused on the case of unaccompanied minors from Afghanistan who immigrated to Sweden in 2015. The main objective of this study is to examine how the Swedish reception system and social work institutions meet the needs and ambitions of URMs. The study seeks to answer the following research questions: how has the increase in immigration in 2015 influenced Swedish political parties' programmes and policies?; how does the municipal receiving system for unaccompanied refugee minors in Sweden function according to the experiences of minors and their carers?; what are some of the possibilities and hindrances that exist in respect of unaccompanied refugee minors' integration into Swedish society?; and how well-informed and prepared are Swedish social workers and the 'staff from family-homes' in meeting the needs and ambitions of unaccompanied refugee minors? The methodology used in this study is qualitative content analysis based on the Swedish political debate regarding migration and integration between 2014–2018, and the result of 29 interviews with 12 URMs, nine carers, three persons from 'family-homes', three municipal social workers and two legal guardians. The theoretical framework used to analyse the data in this study is postcolonial theory and critical intersectionalism. Given the fact that Afghanistan has, during the course of its modern history, been subjected to the colonial and imperialist politics of European countries, the recent increase of Afghan URM migration to Sweden cannot be separated from this: that is, foreign direct intervention in the home country of these refugees in the form of Western countries' postcolonial political and economic policies. When used critically, an intersectional perspective helps us to avoid unqualified generalisations, which is often interwoven in the concept of 'immigrants' in general and URMs in particular. The analysis suggests that the political debate influencing Swedish migration and integration policies almost totally ignores the role of Western countries in the war and violence created in countries such Syria, Iraq, Libya and Afghanistan, which is one of the major reasons behind increasing migration from those countries. It also suggests that there are many shortcomings and problems in the Swedish reception system, such as social authorities', and carers' lack of adequate knowledge about migration and integration in general and in relation to the life conditions of URMs and their personal histories and ambitions in particular. There is also evidence of a strong West-centrism in how reception staff work with URMs. Together, these factors harm URM's future integration in society. It is argued that social work needs critical knowledge in the education of social workers, and adequate training in skills for working with transnational families and new global family formations and relations. Also important for progressive social policy and social work are special individual-adjusted education programmes for URMs, and educating the teachers and carers who work with URMs, in critical knowledge and skills and socio-political mobilisation against racism and xenophobia. The topics of the study are important in a time of increasing racism and right-wing populism in mainstream politics, trends which risk negatively influencing public policy and social work research, education and practices.

Introduction. Specific features of water resources consist of their universality, alternative and multivariative use in all areas of the national economy and the livelihood of natural ecosystems. The surface water resources distributed unevenly across the territory of Ukraine, therefore the issues concerning the improvement of the system of its administrative management are actualized.Aim. The aim of article is to develop of theoretical and applied provisions on the development of property relations in water management system.Materials and methods. In study were used regulatory documents and legislative acts, in particular the draft Hydropower Development Program for the period until 2026; functional duties of state bodies of government as subjects of disposal of the national property for water resources, in the part of issuance of permits for water use; scientific publications of scientists in the field of water use, assessment ofwater resources, implementation of environmental safety on the basis of organizational and economic management methods; methods: analysis, synthesis, induction, system, economical and ecological methods.Results. It is determined that in the institutional base of the state water use management, property relations in water use between the state, regional authorities and users are undeveloped in relation to: use of water resources for the purpose of water supply and drainage; use of water for the needs of fish farming; use of transboundary water resources; use of water without its extraction from water objects for the hydropower and water transport needs. It is substantiated thatfurther development of relations of ownership of water resources between state authorities, as managers of national property, and subjects of water use will lead to balanced and integrated planning of inland water transport. It will ensure reduction of anthropogenic impact on the environment and sustainable development of the territory. ; Вступление. Специфические особенности водных ресурсов заключаются в их универсальности, альтернативности и многовариантности в направлениях использования во всех сферах национальной экономики и жизнедеятельности естественных экосистем. Ресурсы поверхностных вод распределены по территории Украины очень неравномерно, потому актуализируются вопросы относительно совершенствования системы административного управления ими.Цель. Развитие теоретических и прикладных положений относительно перестройки отношений собственности в системе управления водопользованием.Материалы и методы. В исследовании использовались нормативно-правовые документы и законодательные акты, в частности проект Программы развития гидроэнергетики на период до 2026 р.; функциональные обязанности государственных органов управления как субъектов распоряжения общенародной собственностью на водные ресурсы в части выдачи разрешений на водопользование; научные публикации ученых в области водопользования, оценки водных ресурсов, реализации экологической безопасности, на основеорганизацийно-экономических методов управления; методы: анализ, синтез, индукция, системный, а также экономико-экологические методы.Результаты. Определенно, что в институционной базе государственного управления водопользованием недостаточно развитыми являются отношения собственности в водопользовании между государством, региональными органами власти и субъектами пользования, касательно использования водных ресурсов с целью водоснабжения и водоотвода; использование воды для потребностей рыбоводства; использование трансграничных водных ресурсов; использование воды без ее исключения из водных объектов для потребностей гидроэнергетики и водного транспорта. Обосновано, что последующая перестройка отношений собственности на водные природные ресурсы между государственными органами власти как распорядителями народной собственностью и субъектами водопользования приведет к сбалансированному и интегрированному планированию внутренних водных перевозок, обеспечит снижение антропогенного влияния на окружающую среду и устойчивое развитие территории. ; Вступ. Специфічні особливості водних ресурсів полягають в їх універсальності, альтернативності та багатоваріантності у напрямах використання в усіх сферах національної економіки та життєдіяльності природних екосистем. Ресурси поверхневих вод розподілені по території України дуже нерівномірно, тому актуалізуються питання щодо вдосконалення системи адміністративного управління ними.Мета. Розвинення теоретичних та прикладних положень щодо розбудови відносин власності в системі управління водокористуванням.Матеріали та методи. У дослідженні використовувались нормативно-правові документи та законодавчі акти, зокрема проект Програми розвитку гідроенергетики на період до 2026 р.; функціональні обов'язки державних органів управління як суб'єктів розпорядження загальнонародною власністю на водні ресурси в частині видачі дозволів на водокористування; наукові публікації вчених в області водокористування, оцінки водних ресурсів, реалізації екологічної безпеки на основі організаційно-економічних методів управління; методи: аналіз, синтез, індукція, системний, економіко-екологічні методи.Результати. Визначено, що в інституційній базі державного управління водокористуванням недостатньо розвиненими є відносини власності у водокористуванні між державою, регіональними органами влади та суб'єктами користування стосовно використання водних ресурсів з метою водопостачання та водовідведення; використання води для потреб рибництва; використання транскордонних водних ресурсів; використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту. Обґрунтовано, що подальша розбудова відносин власності на водні природні ресурси між державними органами влади як розпорядниками народною власністю та суб'єктами водокористування призведе до збалансованого та інтегрованого планування внутрішніх водних перевезень, забезпечить зниження антропогенного впливу на довкілля та сталий розвиток території.

This article presents an overview of Colombian and Brazilian research on Mathematical Modeling in the field of Mathematics Education. Our objective was to identify the use of modeling in the research carried out in the countries. For that, we conducted two searches in data banks; in Colombia the GrupLAC of Colciencias groups were searched and the RECOMEM information was confronted. In Brazil, the Tese da Capes Bank was used. In the case of Colombia, the selection of documents was made taking into account that they were publications in magazines, books or book chapters. In the case of Brazil, for having a state-of-the-art research on the subject until 2015, we used that study and selected the most recent research of 2016 and 2017. We presented the research and with the analysis we set up similarity categories that would allow us to know more about the theoretical, methodological approaches and uses of Mathematical Modeling as a research field. The categories formed were: 1) tool to: a) teach and learn Mathematics, b) develop skills and competencies, c) solve problems with / through Mathematics; d) political, critical, democratic formation; e) establish contextualized and interdisciplinary environments with mathematics; and 2) object of study: a) learning to model and b) Relationship with other approaches and theories c) study of modeling research. In general, we can notice similarities and differences between the productions between both countries, what investigations need to be carried out. ; Este artículo presenta un panorama de investigaciones colombianas y brasileras sobre Modelación Matemática en el ámbito de la Educación Matemática. Nuestro objetivo fue identificar el uso de la modelación en las investigaciones realizadas en ambos países. Para eso, realizamos dos búsquedas en bancos de dados; en Colombia se buscó los GrupLAC de grupos de Colciencias y se confrontó la información de la RECOMEM. En Brasil se utilizó el Banco de Tese da Capes. Para el caso de Colombia, la selección de los documentos se hizo teniendo en cuenta que fueran publicaciones en revistas, libros o capítulos de libro. En el caso de Brasil, por haber un estado de arte de investigación en el tema hasta 2015, utilizamos ese estudio y seleccionamos las investigaciones más recientes de 2016 y 2017. Presentamos las investigaciones y con el análisis configuramos categorías de semejanza que permitieran conocer más sobre los enfoques teóricos, metodológicos y los usos da Modelación Matemática como campo investigativo. Las categorías formadas fueron: 1) herramienta para: a) enseñar y aprender Matemática, b) desarrollar habilidades y competencias, c) resolver problemas con/por medio de la Matemática; d) formación política, crítica, democrática; e) establecer ambientes contextualizados e interdisciplinarios con la matemática; y 2) objeto de estudio: a) aprender a modelar; b) relación con otros enfoques y teorías y c) estudio de la investigación sobre modelación. De modo general, podemos notar similitudes y diferencias entre las producciones entre ambos países, y aspectos sobre el tipo de investigación debe realizarse. ; Este artigo apresenta um panorama da pesquisa colombiana e brasileira sobre Modelagem Matemática no campo da Educação Matemática. Nosso objetivo foi identificar o uso da modelagem na pesquisa realizada nos referidos países. Para isso, realizamos duas pesquisas em bancos de dados; na Colômbia, os grupos GrupLAC de Colciencias foram revistados e as informações do RECOMEM foram confrontadas. No Brasil, foi utilizado o Banco Tese da Capes. No caso da Colômbia, a seleção de documentos foi feita levando-se em conta que eram publicações em revistas, livros ou capítulos de livros. No caso do Brasil, por ter um estado da arte sobre o assunto, até 2015, usamos esse estudo e selecionamos as pesquisas mais recentes em 2016 e 2017. Apresentamos as categorias de similaridade que permitiriam saber mais sobre as abordagens teóricas, metodológicas e usos da modelagem matemática como campo de pesquisa. As categorias formadas foram: 1) ferramenta para: a) ensinar e aprender Matemática, b) desenvolver habilidades e competências, c) resolver problemas com / por meio da Matemática; d) formação política, crítica e democrática; e) estabelecer ambientes contextualizados e interdisciplinares com a matemática; e 2) objeto de estudo: a) aprender a modelar ; b) relação com outras abordagens e teorias e c) estudar a pesquisa em modelagem. Em geral, podemos notar semelhanças e diferenças entre as produções entre os dois países e quais investigações precisam ser realizadas.

Статтю присвячено проблемі формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів початкової школи в педагогічних коледжа. Розглянуто структурно-функціональну модель формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів початкової школи в педагогічних коледжа та відображено її структурні елементи та їхнє змістовне наповнення. Формулювання проблеми. Відсутність методичного забезпечення, низький рівень соціокультурної компетентності майбутніх учителів початкової школи, необхідність вирішувати в майбутній педагогічній діяльності конфліктні ситуації, спричинені різноманітними соціокультурними відмінностями школярів зумовлюють необхідність створення моделі, яка передбачає особистісний розвиток, забезпечує розвиток соціокультурного потенціалу майбутніх учителів початкової школи; поєднує всіх суб'єктів соціокультурного середовища педагогічного коледжу. Матеріали і методи. У процесі дослідження використовувались методи аналізу, узагальнення, систематизації в опрацьовуванні психолого-педагогічної, методичної літератури, дисертаційних робіт з метою з'ясування стану розробленості досліджуваної проблеми та порівняльного аналізу різних авторських підходів; теоретичне моделювання процесу формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів початкової школи в педагогічних коледжах; системний аналіз для визначення структурних елементів структурно-функціональної моделі формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів початкової школи в педагогічних коледжах. Результати. Розроблено і обґрунтовано авторську структурно-функціональну модель формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів початкової школи в педагогічних коледжах, яка охоплює цільовий, змістовний, процесуальний, результативний блоки, які взаємопов'язані та необхідні для досягнення запланованого результату, розташовані послідовно, утворюючи цілісний процес формування соціокультурної компетентності, взаємодоповнюючи один одного шляхом функціонального призначення. Висновки. Шляхом аналізу нормативних, наукових і педагогічних джерел, проаналізовано, виокремлено та схарактеризовано блоки структурно-функціональної моделі формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів початкової школи в педагогічних коледжах: мета; змістове забезпечення; педагогічні умови; методи навчання (традиційні та інноваційні); принципи (гуманності, науковості, системності і цілісності, наступності, суб'єктності, відкритості, демократичності, культуровідповідності, природовідповідності, розвитку особистості, – рефлексії) та засоби навчання (матеріальні та нематеріальні); організаційні форми навчання; етапи формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів початкової школи (соціокультурна ідентифікація і акумуляція; соціокультурна актуалізація та інтеріоризація; соціокультурна саморегуляція і рефлексія); компоненти соціокультурної компетентності та рівні її сформованості. ; The article is devoted to the problem of the socio-cultural competence formation of the future primary school teachers in pedagogical colleges. The structural and functional model of the socio-cultural competence formation of the future primary school teachers in pedagogical colleges has been scrutinized as well as its structural elements and their content have been represented. The formulation of the problem. Lack of methodological support, insufficient level of socio-cultural competence of the future primary school teachers, the necessity to solve conflict situations in future pedagogical activities, caused by various socio-cultural differences of students predetermine the need to create a model that involves personal development, ensures the development of socio-cultural potential of the future primary school teachers; combines all subjects of the socio-cultural environment of the pedagogical college. Materials and methods. In the course of the research the following methods have been used: analysis, generalization, systematization in the processing of psychological and pedagogical, methodical literature and dissertations to determine the state of development of the problem under study as well as the comparative analysis of different authors' approaches; theoretical modelling of the of the sociocultural competence formation process of the future primary school teachers in pedagogical colleges; systems analysis to determine the structural elements of the structural and functional model of the socio-cultural competence formation of the future primary school teachers in pedagogical colleges. Results. The author's structural and functional model of the socio-cultural competence formation of the future primary school teachers in pedagogical colleges has been developed and substantiated. It includes the sequentially placed target-oriented, meaningful, procedural, productive interrelated blocks, necessary for the achievement of the intended result, establishing the holistic process of the socio-cultural competence formation and complementing each other through their functional purpose. Conclusions. On the basis of the analysis of normative, scientific and pedagogical sources, the following blocks of the structural and functional model of the socio-cultural competence formation of the future primary school teachers in pedagogical colleges have been singled out and characterized: the aim; content support; pedagogical conditions; teaching methods (traditional and innovative); the principles (of humanity, of scientificity, of systematicity and integrity, of succession, of subjectivity, of frankness, of democratism, of cultural and natural laws conformity, of personality development, – reflection) and means of training (tangible and intangible); organizational forms of training; stages of the socio-cultural competence formation of the future primary school teachers (sociocultural identification and accumulation; socio-cultural updating and internalization; socio-cultural self-regulation and reflection); the components of socio-cultural competence and levels of its maturity.

In the Nordic countries, as in other contemporary societies across the world, increased migration following from conflicts, persecution and natural disasters has led to the arrival of and ensuing responsibility for cohorts of refugees and asylum seekers, many of which are underage children. With small chances of a safe return to their homelands for years to come, these children rely on the policies and practices of their host nations to promote the development of skills and competencies necessary to understand, live and work in their new societies. Moreover, they depend upon their host cultures to facilitate social integration while also providing the opportunity of maintaining and developing their own cultural identities. Through the UN convention relating to the status of refugees, as well as the UN convention on the rights of the child, refugee children are ensured these rights: the right to elementary education, the right to practice and enjoy one's own language and culture, and notably also the right to participate fully in cultural and artistic life.In Sweden and the other Nordic countries, the established system of municipally financed music and art programmes have, in recent years, cautiously assumed some of the responsibility for facilitating refugee children's social integration, learning and participation in and through music and art activities. Following visions of including all children, the Swedish and Norwegian Art and Music Schools have explored, tentatively, different ways of recruiting and engaging refugee children and youth in cultural activities. However, recent research suggests that participation in Art and Music School activities amongst refugee and immigrant children stay low, compared to their peers. How to include (fulfil their own vision), and thereby contribute to secure the rights of, refugee children, remains a challenge and also a political priority for the Art and Music Schools.Sweden's Art and Music Schools have under the last few years gone through a historical political period; they have been subjected to a national policy process, a process officially initiated by the government to create national regulation for the first time in history. Within the process, inclusion, in general, appears as a key issue as exemplified by the title of the investigation report on Art and Music Schools (SOU 2016:69), "An inclusive Art and Music School on its own terms". In this article, we investigate how the inclusion of refugee children in Swedish Art and Music and Schools is addressed and considered by Art and Music School leaders when discussing policies and their own Art and Music and School practices. Our approach entails tracing and analysing the discursive tension fields that form in focus group conversations with Art and Music School leaders talking about inclusion of refugee children in relation to practice and to the national policy process, as well as tracing and analysing the discourses that emerge within official documents of the policy process.105NNMPF2019, Stockholm PhD ProjectsThe aim of this article is to investigate the discourses and discursive tensions that emerge when Swedish Art and Music School leaders talk about inclusion of refugee children in relation to policy, as well as in relation to their own Art and Music school practices. The research question is: how do Art and Music School leaders talk about policy and inclusion of refugees when describing their own practice fields?The data for the present article consist of official documents (such as the investigation report on Art and Music Schools) as well as two focus group conversations with a total of twelve Art and Music School leaders from Sweden. Both conversations were conducted during the mentioned national policy process. Foucault inspired discourse analysis together with concepts from educational policy theories constitute the theoretical and analytical framework.A dominant inclusion discourse emerges through the initial analysis of the data. However, there are tensions between the policy and the practice levels when it comes to the inclusion of refugees. One example of such a tension is that when the municipalities do not have a specific policy for Art and Music Schools to include refugees, new kinds of including practices might not get funded. Further analysis of the data will trace discursive tensions within each dataset (the official documents and the focus group conversations) as well as between them. Moreover, further analysis will focus on how the concept of inclusion itself is spoken and written of. The concept of policy as process, as text and as discourse will also be applied in the analysis.

Resumen El universalismo es uno de los principios fundamentales que ha regido las reformas de los sistemas de salud en el mundo. En Colombia, este se constituyó como un principio básico desarrollado en la Constitución y las leyes que establecen el funcionamiento del sistema de protección social en salud. En ese marco, su alcance ha llegado hasta obtener la cobertura de aseguramiento de casi toda la población de manera eficiente, sin que esto signifique que aún haya acceso universal y equitativo para toda la población al sistema de salud. Las restricciones de acceso se dan principalmente porque el modelo de salud bajo el paradigma neoliberal acentúa las fallas en la asignación de los recursos para los servicios de salud, lo que lleva que el acceso al sistema de salud hasta hoy esté determinado por la estratificación socioeconómica y sea favorecido para aquellos con mayor capacidad económica. El liberalismo igualitario y los fundamentos teóricos de este precepto en la Renta Básica Universal aplicada a la atención en salud, ofrecen una alternativa a la contradicción que existe entre la eficiencia y la equidad, como propósito de la implementación del universalismo en la política social. Así la aplicación de los principios contractualistas de la libertad real y la igualdad de oportunidades, entendidos como igualdad en la disponibilidad de los recursos, podrían mejorar el acceso universal a los servicios de salud de primer nivel de atención, de manera eficiente y equitativa. Es importante resaltar que la discriminación de las políticas económicas por niveles de atención o complejidad en salud no se ha profundizado hasta este momento, como una alternativa dentro de las reformas planteadas al sistema de salud en Colombia. Con relación a la equidad de acceso en salud y el universalismo, encontramos que el acceso equitativo se ha definido tradicionalmente con un énfasis desproporcionado en el acceso realizado, lo cual ha venido enmascarando la evaluación y seguimiento de las desigualdades potencialmente mayores que no permiten acceder a los servicios, lo que significa que el uso de las medidas de acceso potencial dará una imagen más precisa de la disparidad en el acceso universal y permitirá intervenir las barreras con políticas que privilegien la igualdad de oportunidades. ; Abstract: Universalism is one of the fundamental principles that have governed the reforms of health systems in the world. In Colombia, this was constituted as a basic principle developed in the Constitution and the laws that establish the operation of the social protection system in health. In this framework, its scope has reached the coverage of insurance of almost the entire population in an efficient manner, this does not mean that there is still universal and equitable access for the entire population to the health system. The access restrictions are mainly because the health model under the neoliberal paradigm accentuates the failures in the allocation of resources for health services, which means that access to the health system, until today, is determined by socioeconomic stratification and favoring those with greater economic capacity. The egalitarian liberalism and the theoretical foundations of this precept in the Universal Basic Income applied to health care, offer an alternative to the contradiction that exists between efficiency and equity, as a purpose of the implementation of universalism in social policy. Thus, the application of the contractualist principles of real freedom and equality of opportunities, understood as equality in the availability of resources, could improve universal access to health services at the primary level of medical care, in an efficient and equitable manner. It is important to highlight that the discrimination of economic policies by levels of attention or complexity in health has not been studied in depth until now, as an alternative within the reforms proposed to the health system in Colombia. With regard to equity in access to health and universalism, we find that equitable access has traditionally been defined with a disproportionate emphasis on access, which has been masking the evaluation and monitoring of potentially greater inequalities that do not allow access to services, which means that the use of potential access measures will give a more accurate picture of the disparity in universal access and allow to intervene barriers with policies that privilege equal opportunities. ; Doctorado

Статтю присвячено авторському трактуванню сутності, природи й специфі­ки державно-правового конфлікту в сфері публічної політики України, як конфрон­тації, що виникає між (або всередині) інститутами влади унаслідок порушень функціонування державного механізму. Доводиться, що предметом «конфлікту ін­тересів» у державно-правовій сфері є зіткнення через прерогативи і ресурси влади між елітами та управлінськими групами. Визначені зміст і траєкторія впливу основних політичних детермінант та політико-правових факторів, які викликають або «генералізують» конфліктогенність в управлінні державою. ; Статья посвящена авторской трактовке сущности, природы и специфики го­сударственно-правового конфликта в сфере публичной политики Украины, как конфронтации, которая возникает между либо внутри институтов власти в ре­зультате нарушений функционирования государственного механизма. Доказывается, что предметом «конфликта интересов» в государственно-правовой сфере являют­ся столкновения из-за прерогатив и ресурсов власти между элитами и управленчес­кими группами. Определены содержание и траектория влияния основных полити­ческих детерминант и политико-правовых факторов, которые вызывают или «ге­нерализируют» конфликтогенность в управлении государством. ; Problem setting. The situation of political conflict in the public sphere of Ukraine requires serious perfection of control the system by the state. The article is devoted author interpretation of essence, nature and specific ofstate and legal conflicts in the field ofpublic policy of Ukraine, as to confrontation which arises up between or into the institutes of power as a result of violations of functioning of state mechanism. Complication of modernization and reforms of legal institutes of the state, sharpening ofpolitical fight in Ukraine for the redistribution of resources of power strengthen actuality of problem of diagnostics and settlement of state-legal conflict.Analysis of main researches. It was begun fundamentally to study the problem ofstate and legal conflicts in the 90-years of XX century - V. Kudryavcev, Yu. Todika, V. Tatsiy, M. Panov, L. Herasina, Yu. Barabash, A. Yezerov, A. Ishmuratov, S. Bobrovnik, others. By an object of researches was become by conflicts between the subjects of state legal relationships - Center and regions, between different organs and structures of power, by competitive political groups and others that. Also the social and political factors of state- legal conflicts were probed by M. Mikhal'chenko, Ye. Golovakha, V. Tancher, V. Cvetkov, I. Kresina et al in a sociological paradigm.Paper objective. The purpose of the article is theoretical research of essence and specific of flowing of state-legal conflicts, foremost in Ukraine, and determination of force and vectors of influence of political determinant, which draw or strengthen repeatedly conflicts in a country.Presentation of main body. A modern political process shows that control the system by the state has contradictory character, in fact the state system of Ukraine was folded on principles of political, economic and spiritual variety. But a ruling elite stubbornly does not wish to take into account this factor, and the detailed political doctrine of modernization of country absents still. Conducted in the last years of reforms does not give rapid results, new forms and facilities of government are inculcated contradictory; and it transforms them on «provocative drivers», political determinants of conflicts.It is well-proven in the paradigm ofpolitical conflictology, that the content of «conflict ofinterests» in the state-rightfield is opposing of elites and collision between administrative groups for prerogatives and resources of power. Conflicts of interests in parliament, government, judicial bodies of Ukraine are various and testify to political dichotomy is democracy against a nomenclature! Contradictory dialectics of intercommunication of policy and state administration often appears in the crisis capability (stagnaion, disfunctions) of politicians and rights institutes. International practice shows even, that exactly between the institutes of legislative and executive power more frequent all there are state-legal conflicts.In modern Ukraine all of constitutional process of creation of the state it is enough not simple, and collisions and spores of imperious structures did not disappear through prerogatives and jurisdictions, and often pass to hard confrontation. Permanent renewal of conflicts in Ukrainian state space depends on negative influence of political determinant: low level of legal culture of some groups state machine; off-grade legal adjusting of constitutional relations; conservatism of thought and corporate egoism of certain political forces; absence is in the structures of state power of experience of decision of conflict questions by a consensus; and acts of hostility for injury of national safety of Ukraine it territorial integrity and others. Effective, collision-free cooperation executive, legislative and judicial power of Ukraine must lean against the balance ofjurisdictions of their institutes and organs fastened a constitution.Conclusions. Confrontation in the actions of Ukrainian state power is predefined the unsteadiness of priorities in strategy of the state and chaoticness of reforms of political system.

This working paper presents three perspectives on the ways in which a labeling of social actors, processes, or conflicts as 'religion' or 'religious' plays a central role in disputes about migration and identity-formation in contemporary Europe. From the perspective of world society theory, the examples discussed here could be in­terpreted in regard to the concept of 'responsivity', i.e. responses inside a particu­lar function system like religion to expectations and developments in other socie­tal functions systems. Labeling processes strongly affect the ways in which migrant religions are incorpo­rated in a new context. Rafaela Eulberg's section of the working paper shows the impact of such processes of ascription in the context of refugee immigration, in particular the incorporation of Sri Lankan Tamil Hindus in Switzerland. A charac­teristic of the first years of Tamil Hindu migration to Switzerland was a dynamic interplay between the South Asian Hindus and Swiss Hindu converts. In the early 1980s, the temple of the "International Society for Krishna Consciousness" (ISK­CON) in Zurich became a particularly important contact zone, in which contrary labeling processes influenced the encounter of Krishna devotees and Tamil mi­grants. A second example shows how labeling processes act as invisible builders of sacred architecture. The recent overall image of immigrant groups had an influ­ence on differing tower politics within Swiss political discourses. There were strik­ing differences between the perception of the existing four minarets in Switzerland and the newly erected Hindu temple tower in Trimbach. Annika Jacobsen's section addresses the situation of Arabic refugees in Germany with regard to their ascribed and self-reported religious identities on the basis of empirical data accumulated in Hamburg. 'Religion' plays a prominent role in the public discourse about the settlement of refugees in Germany, especially when concerned with a group among them that is largely identified as 'Arabic' due to their outward appearance. Jacobsen highlights the ascription of religious labels and the conditions for their switching with other labels to point to the possible in­fluence these dynamics may have on the integration of refugees. Her qualitative interviews demonstrate the diversity of refugees' self-identified religious belong­ing (some of them being Muslim, some self-proclaimed "believers" and some athe­ists) and the generally moderate role religion plays in their everyday lives. What most of them had in common, however, were experiences with members of the host-society in which they were ascribed a Muslim identity that was often linked to a dogmatic or fundamentalist image of Islam. All of the interview partners felt equally frustrated and stigmatized by these ascriptions. Jacobsen explores how these dynamics influence refugees' stances towards religion and the host-society by making reference to the history of the discourse about Turkish "guest workers" in Germany. Another dispute about the labeling of religion can be observed in the establishment of refugee accommodations in Hamburg as 'neutral spaces' in which the categories of 'religion' and 'culture' are employed by the camp staff to either dismiss or justify certain practices and symbols within camp life. Petra Tillessen explores the role of labeling something as 'religion' or 'religious' in mediation, a booming field in dealing with interpersonal conflicts. But how can 'religious dimensions' in such conflicts be dealt with and what can the academic study of religion/s contribute to mediation? In the existing mediation literature, "religion" is frequently presented as a unique phenomenon, a very special and difficult thing to deal with. It is mostly seen as a stable and closed entity – at least as far as individuals are concerned. As religious convictions are seen as hardly negotiable, it is often recommended to deal with them e.g. by translating "religious" questions into other "social languages". It is therefore precisely in the preparation of mediators for 'religious dimensions' of conflicts, that demarcations or differenc­es could be inadvertently strengthened. A combination of the expertise of the ac­ademic study of religion with the expertise of mediation training programs could possibly allow the development of new practical assignments for a religion-sensi­tive mediation. Recent approaches in the study of religion/s focus on the diversity, plurality, and flexibility of religions. Drawing on these approaches might allow us to develop an understanding of 'flexible facts' about religion/s as an orientation for mediation processes. This could also serve as the theoretical backdrop for the de­velopment of new practical assignments. Tillessen presents three examples of this work in progress: "My Groups", "Labels", and the Simulation game "You As a Muslim…".

The thought and action of Chiara Lubich are very important for intercultural education. She has given us many theoretical and practical tools – reinforced by the testimony lived with the greatest coherence – to learn to be intercultural as people, but also as groups, as specific collective and cultural identities. Her experience can be told as an experience of education in dialogue, a micro-macro dialogue that unfolds from the immediate challenge of interpersonal relationships to widen to the areas of political, intercultural, interreligious relations. This article analyses some aspects of today's multicultural reality, which challenges the world of education, and – assuming the demanding perspective of interculturality – examines some of Chiara's proposals, which are based on the idea of a person-dialogue, person-relationship and intercultural person. These proposals, methodologically essential in the transition from reality-challenge to the goals indicated by interculturality, are effectively communicated by Lubich in his fundamental book "The Art of Loving", in which she presents the secrets for interpersonal, social, intercultural relations, the inescapable attitudes that are configured as "concrete love". Some passages are here quoted that present the pedagogical principles of reference according to Chiara Lubich, taken from the lecture entitled "Uomo-Mondo" (1972), from the lecture held in Paris on December 17, 1996, when she received the UNESCO prize for "Peace Education", from the lectio magistralis held in Washington on 10th November 2000 (Honorary doctoral Degree in Education from The Catholic University of America). ; Il pensiero e l'opera di Chiara Lubich sono molto importanti per l'educazione interculturale: lei ci offre molti contributi teorici e pratici – rinforzati dalla testimonianza vissuta con massima coerenza – per imparare ad essere interculturali come persone, ma anche come gruppi, come specifiche identità collettive e culturali. Tutta la sua esperienza può essere raccontata come esperienza di educazione al dialogo, un dialogo micro-macro che si esplica fin dalla immediata sfida della relazione interpersonale per allargarsi agli ambiti sempre più vasti delle relazioni politiche, interculturali, interreligiose. Questo articolo analizza alcuni aspetti della odierna realtà multiculturale, che sfida il mondo dell'educazione, e – assumendo l'impegnativa prospettiva dell'interculturalità – esamina alcune proposte di Chiara: sono proposte che si fondano sull'idea di persona-dialogo, persona-relazione, persona interculturale. Queste indicazioni di percorso, metodologicamente essenziali nel passaggio dalla realtà-sfida alle finalità indicate dall'interculturalità, sono efficacemente indicate dalla Lubich nel suo fondamentale scritto L'arte di amare, nel quale presenta i segreti per la relazione interpersonale, sociale, interculturale, gli atteggiamenti imprescindibili che si configurano come "amore concreto". Vengono qui riportati alcuni brani che presentano i fondamentali principi pedagogici di riferimento per Chiara Lubich, tratti dal testo di una relazione intitolata "Uomo-Mondo"(1972), dal discorso a Parigi il 17 dicembre 1996, in occasione del conferimento del Premio UNESCO per l'educazione alla pace, dalla lectio magistralis tenuta a Washington il 10 novembre 2000 (Laurea honoris causa in Pedagogia). ; Budowanie procesów międzykulturowych w trudnych czasach.Propozycja według myśli i dzieła Chiary LubichMyśl i dzieło Chiary Lubich mają istotne znaczenie dla edukacji międzykulturowej. Mistyczka ma znaczący wkład teoretyczny i praktyczny – wzmocniony bardzo spójnym świadectwem jej życia – w uczenie ludzi bycia "międzykulturowymi" zarówno indywidualnie, jak i jako grupy o specyficznych tożsamościach zbiorowych i kulturowych. Całe jej doświadczenie można określić jako doświadczenie edukacji w dialogu, dialogu mikro-makro, który rozwija się, począwszy od wyzwania, jakie stawia każda relacja międzyosobowa, która z czasem rozszerza się na obszary relacji politycznych, międzykulturowych, międzyreligijnych. W tym artykule przeanalizowano kilka aspektów codziennej rzeczywistości międzykulturowej, która stawia wyzwania światu edukacji, i – przyjmując wymagającą perspektywę interkulturowości – przebadano niektóre propozycje Chiary Lubich: są one osadzone na idei osoby-dialogu, osoby-relacji, osoby-międzykulturowości. Te wypracowywane wskazania, metodologicznie zasadnicze w przechodzeniu od rzeczywistości-wyzwania do celów wyznaczanych przez międzykulturowość, są czytelnie określone przez Lubich w jej fundamentalnym tekście Sztuka miłowania, w którym przedstawia "sekret" relacji międzyosobowej, społecznej, międzykulturowej – postawę niezbędną, która wyraża się w "konkretnej miłości". Przytoczone zostały niektóre fragmenty przedstawiające podstawowe zasady pedagogicznego odniesienia Chiary Lubich, zaczerpnięte z jej tekstu Człowiek-świat (1972), z przemówienia w Paryżu 17 grudnia 1996 r. z okazji przyznania jej Nagrody UNESCO za Wychowanie dla pokoju oraz z lectio magistralis, która odbyła się w Waszyngtonie 10 listopada 2000 r. z okazji przyznania jej tytułu doktora honoris causa w zakresie pedagogiki.

The logic behind a recent strain of Euroscepticism advocated by Brexiteers presents an empirical puzzle: how can voters from different economic positions publicly demand compliance with rules for fair market competition (Schmidt & Thatcher, 2014)—a key principle of neoliberal ideology—yet use nationalism to socially delegitimate the EU—whose market competition policy became increasingly neoliberal (Buch-Hansen & Wigger, 2010)? This puzzle is especially relevant given the power of nationalist and neoliberal rhetoric to mobilize popular opposition to the EU leading up Brexit (Andreouli & Nicholson, 2018). We dub this form of Euroscepticism 'nationalist neo-liberal Euroscepticism' (NNLE) and investigate it empirically. Research on Brexit builds on the Euroscepticism literature that traditionally measures opposition to the EU as an attitude at the individual level (for a summary see Hobolt and de Vries 2016; also Hobolt and Wratil 2015; de Vries 2018). For instance, Hobolt found that support for Brexit "was particularly common among less-educated, poorer and older voters, and those who expressed concerns about immigration and multi-culturalism (2016, p. 1259), while others found that ethnic, economic, and regional differences structured attitudinal support for the EU (e.g. Bonikowski 2017; Flemmen and Savage 2017; Gidron and Hall 2017; Laurence et al. 2019)(Carreras, Carreras, and Bowler 2019). However, both the Euroscepticism literature and these recent works investigate Euroscepticism from the perspective of individual citizens' privately held attitudes or voting behavior rather than by empirically analyzing the socially acceptable forms of Euroscepticism citizens encounter, use, and respond to in everyday life. In this article, we investigate socially acceptable—and thus normative—Euroscepticism. Responding to the aforementioned empirical puzzle, we analyze normative 'nationalist neo-liberal Euroscepticism' (NNLE). To do so, we must shift our focus from individual British citizens' surveyed pre-Brexit attitudes to social norms that are shared across economic divisions. In our analysis, we investigate this Euroscepticism as it manifests in a 'moral economy'— or popular consensus about moral principles of economic exchange that forms a normative basis of economic action, attitudes, and legitimacy (Thompson 1971; Mau 2003; Svallfors 2006; Sachweh 2012; Koos and Sachweh 2017; Taylor-Gooby et al. 2018). To conduct this analysis, we respond to an important gap in the contemporary literature concerning moral economy in terms of the evolution of normatively based popular outrage against market action. This type of analysis was central to foundational work on moral economy—which stressed the temporal element of moral economies as normative (see, Scott, 1977; Thompson, 1971). Returning to this diachronic comparative approach to moral economy, we study 'nationalist neo-liberal Euroscepticism' longitudinally as a form of normative market outrage as it developed over time. Our investigation into whether the Euroscepticism of UK citizens can be explained because of the EU's infringement of the nationalist and neoliberal norms at the basis of British citizens' moral economy proceeds in three steps. First, using semi-structured interview data collected right after Brexit (2016 Qualitative Election Study of Britain) we identify popular outrage against the EU as nationalist neo-liberal Euroscepticism by analyzing how Brexit supporters and opponents socially legitimated their vote. Second, relying on focus group data that predates Brexit by a decade (2005-6 CITAE) we show how the deligitimation of the EU in 2016 can be traced back to shared 3 popular norms regarding EU market action that constitute a moral economy of nationalist neoliberal Euroscepticism. Third, based on our analysis of Celine Belot's semi-structured interview data (1995-6) collected just after the Maastricht Treaty, we identify the beginning stages of this normative anti-EU popular outrage. This final step does not find evidence of a nationalist neo-liberal moral economy, but instead finds what appears to be building blocks of such a moral economy. This three-step analysis then sets the stage for an investigation into this nationalist neo-liberal moral economy as 'normative policy feedback' (Rothstein 1998; Svallfors 2006; Koos and Sachweh 2017)—a perspective that sees moral economy as structured by institutionalized norms of economic exchange. Future work can then investigate this moral economy as a form of policy feedback in order to supplement work on Euroscepticism as structured by socio-economic or ethnic divisions. This paper falls into six sections dealing with the theoretical framework on moral economies, nationalism and neo-liberalism, methodology and data, the three-step analysis and discussion and conclusions.

The paper presents a general theoretical overview of the new norms and procedures of e-petitioning in Ukraine. Epetitioning is viewed as a new form of direct and effective political communication and e-participation that marks country's democratic advances. The article presents a short overview of terms "e-participation", "e-democracy" and "epetition" followed by a brief history of petitioning and its e-modification after the worldwide growth of informational and communication technologies. Democracy and communication rights are seen as interdependent, they promote transparency, effectiveness and accountability of governmental organs. We define e-petition as the most standardized, lawful and popular form of e-participation present in Ukraine. The suggested analysis of the e-petitioning in Ukraine provides the information on the norms and restrictions of this model of government–citizen communication. E-petitioning can also be viewed as a new type of media discourse. We believe that new linguistic and IT skills must be developed to fulfil the demands of e-participation growth. References 1. 2016. Elektronni Petytsii: Ofitsiine Internet-Predstavnytstvo Prezydenta Ukrainy. https://petition.president.gov.ua/ 2. Zakirova, S. 2016. "Elecronic Petitions in Ukraine: System Formation and Operation Mechanism". Social Communications Research Center. http://nbuviap.gov.ua/index.php?option= com_content&view=article&id= 1576:elektronni-petitsiji-v-ukrajini-stanovlennya-sistemi-ta-mekhanizm-diji&catid=8&Itemid=350. 3. Reshota, V. V. 2015. "Elektronna Petytsiia yak Novyi Instrument Zvernennia Hromadian do Orhaniv Publichnoi Administratsii". Naukovyi Visnyk Humanistychnoho Universytetu. Seriia "Yurysprudentsiia", 15 (1): 91–94. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2015_15(1)__26. 4. Biskub, Iryna. 2016. "Electronic Petition as a New Type of Media Discourse". In Scientific Journal of the Lesya Ukrainka Eastern European National University, 77–85. Lutsk. 5. Brundidge, Jennifer. 2006. "The contribution of the Internet to the heterogeneity of political discussion networks: Does the medium matter?" Paper presented at the Annual Meeting of the International Communication Association. Dresden, Germany: Dresden International Congress Centre. 6. Gramberger, Marc. 2001. Citizens as Partners: OECD Handbook on Information, Consultation and Public Participation in Policy-Making. Paris: OECD Publishing. http://www.oecd.org/gov/digital-government/2536857.pdf 7. Freeman, J., and Quirke, S. 2013. "Understanding E-Democracy: Government-led Initiatives for Democratic Reform". еJournal of eDemocracy and Open Government, 5 (2): 141–154. 8. Holt, Richard. 2004. Dialogue on the Internet: Language, civic identity, and computer–mediated communication. Westport, Conn.: Praeger. 9. Hoorens, S., and Cremonini, L., and Bearne, S., et al. 2001. eGovernment, eGovernance and eDemocracy. JANUS. Final Glossary of terms and definitions, 39–44. https://pdfs.semanticscholar.org/9973/ 4071d971d9e38c81330b2ef1d835aa5dddc1.pdf 10. Kitchener, Kelin, and Kushin, Matthew J. 2009. "Getting Political on Social Network Sites: Exploring Political Discourse on Facebook". First Monday, 14 (11). http://firstmonday.org/ article/view/2645/2350. 11. Lindern, Ralf, and Riehm, Ulrich. 2009. "Electronic Petitions and Institutional Modernization. International Parliamentary E-Petition Systems in Comparative Perspective". Jedem, 1 (1). http://jedem.org/index.php/ jedem/article/view/3 12. Lironi, Eliza. 2016. "Potential And Challenges Of E-Participation In The European Union". Policy Department C: Citizens' Rights and Constitutional Affairs. European Parliament. http://www.europarl.europa.eu/ committees/en/supporting-analyses-search.html. 13. 2010. Public Petitions. House of Commons Information Office. London. https://www.parliament.uk/ documents/commons-information-office/P07.pdf 14. UN E-Government Knowledge DataBase. 2014. "United Nations E-Government Survey 2014: E-Government for the Future We Want". New York. https://publicadministration.un.org/ egovkb/Portals/egovkb/Documents/un/2014Survey/EGov_Complete_Survey-2014.pdf. ; Представлено загальний теоретичний огляд нових норм і процедур електронних петицій в Україні. Електронні петиції розуміємо як нову форму прямої та ефективної політичної комунікації та електронного залучення, що свідчить про демократичний прогрес країни. Запропоновано короткий аналіз термінів «електронне залучення», «електронна демократія», «електронна петиція», а також огляд історії петицій та їх модифікацій після всесвітнього поширення інформаційних і комунікаційних технологій. Демократія та право на комунікацію – взаємозалежні та сприяють прозорості, ефективності й надійності державних органів. Вважаємо електронну петицію найбільш стандартизованою, ефективною й законодавчо закріпленою формою електронного залучення в Україні на сьогодні. Запропонований аналіз електронних петицій в Україні містить інформацію про норми й обмеження моделі комунікації – громадянин – уряд. Електронні петиції також можна розглядати як новий тип медійного дискурсу. Ми переконані, що зростання нових форм електронного залучення вимагатиме розвитку нових лінгвістичних і ІТ знань.

In today's conditions, the dynamic development of countries is impossible without a comprehensive and continuous production and use of innovations as catalysts of general economic development. The article is a study of innovative positions of TNCs in developed countries of the world in conditions of global competition. As a result of the theoretical foundations' analysis of the world economy's innovative development (the theory of economic development and intellectual technology, the concept of harmonious economy and economic integration, etc.), and the basic components of this process (technological and techno-economic paradigms), it should be noted that the main goal of successful corporations, and also countries are an increase in the innovative component of the national economy. The study of innovation financing processes in leading corporations in Japan, the United States and the EU, which enabled them to analyse their innovation strategies and to identify the need for a separate financial mechanism that depends both on the product stage and on the environment (host country investment climate). The statistical data indicate that the processes of R&D's globalization and internationalization predominantly take place in a closed set of countries – the USA, Western Europe, and Japan, which concentrate the main foreign research units of TNCs. If the trend of creating new research units for TNCs in China and India continues, it is possible that these two countries will in the future become part of the "innovation core" of the world economy. The activity of TNCs in relation to the creation of research units is constrained by various factors, the main of which are: low level of intellectual property protection, imperfection of legislation that regulates the activities of such units. ; В современных условиях динамичное развитие стран невозможно без всестороннего и непрерывного продуцирования и использования инноваций в качестве катализаторов общеэкономического развития. Целью статьи является исследование инновационных позиций ТНК развитых стран мира в условиях глобальной конкуренции. В результате анализа теоретических основ инновационного развития мировой экономики (теорий экономического развития и интеллектуальной технологии, концепций гармоничного экономики и экономической интеграции и др.), а также базисных составляющих данного процесса (технологическая и технико-экономическая парадигмы) следует отметить, что главной целью успешных корпораций, а также стран является наращивание инновационной составляющей национальной экономики. Исследование процессов финансирования инноваций в ведущих корпорациях Японии, США и странах ЕС, что позволило проанализировать их инновационные стратегии и определить необходимость применения отдельного финансового механизма, который зависит как от стадии продукта, так и от окружающей среды (инвестиционного климата принимающей страны). Статистические данные свидетельствуют о том, что процессы глобализации и интернационализации НИОКР происходят в основном в замкнутой совокупности стран – в США, Западной Европе и Японии, в которых сосредоточены основные иностранные научно-исследовательские подразделения ТНК. Если тенденция создания новых исследовательских подразделений ТНК в Китае и Индии сохранится, то возможно, что эти две страны в будущем войдут в «инновационное ядро» мировой экономики. Активность ТНК относительно создания научно-исследовательских подразделений сдерживается различными факторами, основными из которых являются: низкий уровень защиты интеллектуальной собственности, несовершенство законодательства, регулирующего деятельность подобных подразделений. ; В умовах сьогодення динамічний розвиток країн є неможливим без всебічного і безперервного продукування і використання інновацій як каталізаторів загальноекономічного розвитку. Метoю статті є дослідження інноваційних позицій ТНК розвинених країн світу в умовах глобальної конкуренції. У результаті аналізу теоретичних засад інноваційного розвитку світової економіки (теорії економічного розвитку та інтелектуальної технології, концепції гармонійної економіки та економічної інтеграції та ін.) та базисних складових даного процесу (технологічна та техніко-економічна парадигми) варто зазначити, що головною ціллю успішних корпорацій, а також країн є нарощування інноваційної складової національної економіки. Дослідження процесів фінансування інновацій в провідних корпораціях Японії, США та країнах ЄС, що дало змогу проаналізувати їх інноваційні стратегії та визначити необхідність застосування окремого фінансового механізму, який залежить як від стадії продукту, так і від оточуючого середовища (інвестиційного клімату приймаючої країни). Статистичні дані свідчать про те, що процеси глобалізації і інтернаціоналізації НДДКР відбуваються в основному в замкнутій сукупності країн – в США, Західній Європі та Японії, в яких зосереджені основні іноземні науково-дослідні підрозділи ТНК. Якщо тенденція створення нових дослідницьких підрозділів ТНК в Китаї і Індії збережеться, то можливо, що ці дві країни в майбутньому увійдуть до «інноваційного ядра» світової економіки. Активність ТНК відносно створення науково-дослідних підрозділів стримується різними чинниками, основними з яких є: низький рівень захисту інтелектуальної власності, недосконалість законодавства, яке регулює діяльність подібних підрозділів.

The aim of the article is to formulate the investment aspects of event tourism development in national and regional areas. Methodology. In the research general science methods such as generalization and comparison were used. It was made for analyzing scientists' views in connection with event tourism. Results. In the article theoretical essence of event tourism was analyzed. Also interrelation between event tourism and event management including a complex of actions such as planning, organization, control and realization of different events and activities for the purpose of popularization of the specific event and territory was highlighted. The basic specific features of event tourism were identified. The necessity of establishing a system of constant monitoring of the situation and introduction of measures to form preconditions for reducing the negative factors influence were substantiated. The value of market research connected with the changes in geospatial vectors of tourist flows to respond quickly to customers' needs and in order to meet an effective consumer demand, the development of strategic measures to restore and evolve tourism were justified. Practical meaning. It is determined that event tourism is an important element of the tourism services structure. The novelties always have the biggest demand in every area of human activity. Accordingly, event tourism can become the main feature of the region. It can provide a regular tourists flow and it means higher income, which fixes the base of its social and economic development. It was underlined that the main condition of the domestic tourism development in Ukraine is the creation of a favorable investment climate and transparent legislation. It was defined that nowadays Ukrainian tourist market is too chaotic. Because of the disorder of tourist market tour operators, hotels and tourists have many problems. They include invalid licenses, imperfect categorization of accommodation facilities, unsystematic activities of travel agencies and guides. It is necessary to install clear and easy working rules in order to act effectively in the tourist market. Prospects for further research. It is proved that the formation of effective legislation with changes in relevant laws has to become the basis for event tourism development in the country and the regions. And only after that it is possible to speak about infrastructure development and investment attraction to this sector of economy. It is necessary to form new tourist products in the regions. Only in one complex all these points will become the base of tourist territories development on the condition that local businesses and communities will be involved. ; Метою статті є визначення інвестиційних аспектів розвитку івент-туризму на національному та регіональному рівнях. Методологія. У досліджені застосовані загальнонаукові методи, зокрема узагальнення, порівняння – для аналізу поглядів науковців щодо сутності івент-туризму. Результати. В роботі було проаналізовано теоретичну сутність івент-туризму та його взаємозв'язок з формуванням івент-менеджменту як комплексу дій з планування, організації, контролю та проведення різних подій та заходів з метою популяризації конкретної подій та території. Визначено основні специфічні особливості івент-туризму. Обґрунтовано необхідність налагодження системи постійного моніторингу ситуації, запровадження заходів із формування передумов зменшення сили впливу негативних чинників, ринкових досліджень змін геопросторових векторів туристських потоків для швидкого реагування на потреби та задоволення відкладеного платоспроможного попиту споживачів, розроблення стратегічних заходів відновлення і розвитку туристичної діяльності підприємств. Практичне значення. Встановлено, що івентивний туризм являється важливою ланкою у структурі туристичних послуг. У кожній сфері діяльності людини саме новинки користуються найбільшим попитом. Відповідно, саме івентивний туризм може стати основною особливістю регіону, що в змозі забезпечити регулярний потік відвідувачів, а значить і доходів, закріплюючи тим самим підґрунтя його соціально-економічного розвитку. Визначено, що основною умовою розвитку внутрішнього туризму в Україні є створення сприятливого інвестиційного клімату та прозорого законодавчого поля. Адже український туристичний ринок сьогодні досить хаотичний. Від невпорядкованості туристичного ринку страждають і туроператори, і готелі, і самі туристи. Недієві ліцензії, недосконала категоризація засобів розміщення, безсистемна діяльність туристичних агентств та гідів, тощо. Для ефективної роботи туристичного ринку, залучення інвестицій необхідно встановити чіткі та прості до виконання правила роботи. Перспективи подальших досліджень. Обґрунтовано, що базисом для розвитку івент-туризму в країні та її регіонах повинно стати формування дієвого правового поля, з внесенням змін до відповідних законів. І вже як наслідок розбудова інфраструктури та залучення інвестицій до цього сектора економіки. Необхідно формувати формувати нові туристичні продукти в регіонах. Все це в комплексі стане основою розвитку всіх туристичних територій за умови залучення місцевого бізнесу та громад.