Search results

The article deals with the issue of the transformation of Ukraine's relations with the North Atlantic Treaty Organization under the influence of the aggressive policy of Russian Federation towards Ukraine after 2014. The analysis of key areas of cooperation at bilateral and multilateral levels regarding the reform of the security and defense sector of Ukraine and the coordination of priority directions of cooperation in the international arena are carried out.The achievement of relations with NATO was established by the Charter on a Distinctive Partnership, 1997 and practical activities since 1994 within the framework of the Partnership for Peace program. Until 2014, at the Alliance Bucharest Summit of the Membership Action Plan, Ukraine remained at the stage of dialogue and sectoral military cooperation. During the cooperation, peacekeeping battalions with the participation of Ukrainian servicemen participated in the operations of the Organization in the Balkans, Bosnia and Herzegovina, Kosovo, and others.Russia's annexation of the Autonomous Republic of Crimea, military actions in the East of Ukraine in 2014 became a turning point for a new stage of cooperation between Ukraine and the North Atlantic Alliance. Ukraine's refusal to stand for a non-aligned status and the announcement of a course to deepen European and, most importantly, Euro-Atlantic integration have opened new opportunities for cooperation with Allies in both bilateral and multilateral formats. Being in a state of war with the Russian Federation, Ukraine receives significant financial and logistical assistance from NATO through Trust Funds established by the member states of the Organization. Ukraine received top-level advisory and political support (Welsh and Warsaw Summits 2014, 2016).Nowadays there are three main factors preventing Ukraine from joining NATO: the military conflict in the east; the incompatibility of the Armed Forces with NATO standards as well as unfinished reforms in the defense, legal, public administration. The inadequacy of the Armed Forces of Ukraine to the Alliance's standards is a problem that takes time to realize it.Socio-research shows that, in particular, there is a significant support to the Euro-Atlantic course in more than 50 % of the population of the state and a significant part of Europeans, especially from neighbouring countries of Ukraine. This is due to the unstable security situation in the world now and the lack of effective mechanisms of influence on aggressor countries.Consequently, the military aggression of the Russian Federation in 2014 has become a stimulating factor in strengthening cooperation with NATO. Over the past four years, visible progress has been made in bringing Ukraine closer to the Alliance. With the elimination of these key factors, while continuing to be in close political dialogue and military cooperation with the organization, Ukraine has a chance to get the Membership Action Plan.Key words: NATO; Membership Action Plan; Trust Funds; Euro-Atlantic Integration. ; Розглянуто питання трансформації відносин України з Організацією Північноатлантичного Договору під впливом агресивної політики Російської Федерації щодо України після 2014 року. Проаналізовано ключові напрями співпраці на двосторонньому та багатосторонньому рівнях щодо реформування сектору безпеки та оборони України та узгодження пріоритетних напрямів співробітництва на міжнародній арені.Досвід становлення відносин з НАТО започаткований Хартією про особливе партнерство 1997 року та практичною діяльністю з 1994 року в рамках програми Організації «Партнерство заради миру». Не отримавши на Бухарестському саміті Альянсу 2008 року Плану дій щодо членства, Україна до 2014 року залишалася на етапі діалогу та секторальної військової співпраці. Протягом співпраці миротворчі батальйони за участю українських військовослужбовців брали участь в операціях Організації на Балканах, у Боснії та Герцеговині, Косово тощо.Анексія Росією Автономної Республіки Крим, військові дії на Сході України 2014 року стали поворотною точкою відліку нового етапу співпраці України з Північноатлантичним Альянсом. Відмова України від позаблокового статусу та проголошення курсу на поглиблення європейської та головно євроатлантичної інтеграції відкрили нові можливості для співпраці з державами-членами Альянсу як у двосторонньому, так і в багатосторонньому форматах. Перебуваючи в стані війни з Російською Федерацією, Україна отримує від НАТО значну фінансову та матеріально-технічну допомогу через трастові фонди, створені державами-членами Організації. Україна отримала консультативну та політичну підтримку на найвищому рівні (Уельський та Варшавський саміти НАТО 2014, 2016 років). Сьогодні можна виокремити 3 основні чинники, що перешкоджають вступу України в НАТО: військовий конфлікт на сході держави; невідповідність Збройних сил України стандартам НАТО; незавершені реформи в оборонній, правовій сферах, секторі державного управління тощо.Підтримують євроатлантичний курсу України, як засвідчують соціологічні дослідження, понад 50% населення держави та значна частина європейців, передусім з країн-сусідів України. Обумовлено це, насамперед, нестабільною безпековою ситуацією в світі та відсутністю дієвих механізмів впливу на країни-агресори.Отже, військова агресія Російської Федерації 2014 року стала стимулюючим фактором посилення співпраці з НАТО. За чотири останніх роки спостерігається відчутний прогрес у зближенні України з Альянсом. За умов усунення зазначених основних чинників та надалі перебуваючи в тісному політичному діалозі та військовому співробітництві з організацією, Україна має всі шанси отримати План дій щодо членства.Ключові слова: НАТО; План дій щодо членства; трастові фонди; євроатлантична інтеграція.

The main statement of this article is that in 1939-1940 the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN), in spite of the German and Soviet occupation regimes establishment in the lands of Western Ukraine, continued underground struggle for Ukraine's independence. Yaroslav Horbovyi, whose life path and political activity are covered in this article, was one of the OUN leaders of that period.Two groups of documents kept in the Archive of the Organization of Ukrainian Nationalists in Kyiv and the Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine became the documentary base for this article. On the basis of those materials it became possible not just to clarify organizational and political activity of Ya. Horbovyi as the OUN leader, but also to study complex political process in the largest and the most influential organization of the Ukrainian legislative movement in the early World War II.At the beginning of World War II the lands of Western Ukraine, that had been within the Polish state, were occupied by the Nazi and the Soviets. A group of young actors in the new conditions demanded from the OUN head Andriy Melnyk to change the tactic, the forms and methods of OUN fight for achievement of its political goals. It is stated in the article that Ya. Horbovyi was one of the leading actors of the Ukrainian national movement and actively participated in the establishment of the new organization called the Revolutionary OUN in February 1940. Stepan Bandera became the head of the new organization, that is why the new political structure was also called the Bandera OUN.A. Melnyk's advocates explained disintegration of the OUN with personal ambitions of S. Bandera and his political allies. S. Bandera, in his turn, accused A. Melnyk of cooperation with the Nazi Germany. The Bandera OUN announced its heading for the armed rebellion against the Soviet regime, which was to become the initiation of the 'national revolution' in the Ukrainian lands within the Soviet Union. For implementation of armed struggle plans the Rebel Headquarters was established, which included Ya. Horbovyi ('Hrab').In order to get ready for the rebellion the Bandera OUN leaders staying in the areas occupied by Germany sent small groups of OUN members to the Ukrainian lands under the Soviet rule. The task of those groups was to create an underground network (structure?) to fight against the Soviet regime. Ya. Horbovyi, sent to the USSR in March 1940, was one of the coordinators of those groups.The bodies of the People's Commissariat for Internal Affairs were actively working at detecting the network of the Ukrainian national underground movement, sending agents of the Soviet special services into the organization's structure and disclosing and arresting the most active members of the Revolutionary OUN. On the eve of the Soviet-German war Soviet special services managed to disclose and arrest members of the national underground movement in Halychyna, most of whom were later killed.Soviet special forces that were actively fighting the OUN underground movement disclosed an underground network of the organization, sent their agents to the organization and arrested most of its members, Ya. Horbovyi among them. During the interrogations held by the Soviet special services Ya. Horbovyy told about the heads of the organization, political processes in the OUN, the organization's plans for fighting against the Soviet rule. Under the threat of execution Ya. Horbovyi agreed to work for the Soviet special services and inform the Soviet intelligence about the Bandera OUN's plans. He was sent to Krakow, where he restored contacts with the OUN leaders. The Security Service of the OUN disclosed Ya. Horbovyi's collaboration with the Soviet special forces. Ya. Horbovyi was arrested by the German police in the territory of the General Government and his further fate is not known to us.Materials of Ya. Horbovyi's interrogations held by the People's Commissariat for Internal Affairs and other archival documents became an important source in studying the OUN activity at the beginning of World War II, the tactic and the methods of the organization's fighting for the restoration of the Ukrainian state. ; У статті проаналізовано політичну діяльність одного з провідних членів ОУН-Б Ярослава Горбового. Висвітлено плани і дії фракції ОУН під керівництвом Степана Бандери на початковому етапі Другої світової війни. Простежено оперативне протистояння оунівського підпілля, активни учасником якого був Я. Горбовий, і радянських сил безпеки у західному регіоні України в 1939– 1941 рр. Авторське порівняльне дослідження архівних документів, що відносяться до цього періоду, закцентувало увагу на складних історичних процесах передодня німецько-радянської війни 1941–1945 рр. і дозволило простежити трагічну долю однієї з ключових постатей українського націоналістичного руху. Стаття підготована на основі джерельних матеріалів, що зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України, й окрім відтворення історичного портрету одного з чільних діячів ОУН-Б, дає змогу окреслити окремі епізоди національно-визвольної боротьби проти комуністичного режиму в Україні напередодні Другої світової війни.

The article analyzes the conceptual foundations of the foreign policy strategy of theKingdomofNorway. It is noted that the influence of the state and the ability to achieve its goals in the foreign policy arena are largely associated with the country's strategic priorities. The approaches to the definition of the concept of "strategy" are described, which describe the behavioral motives for choosing strategic objectives and priorities. When choosing a strategy, it is necessary to assess the value of available resources and choose the most important goal, the achievement of which will be directed to further efforts, taking into account their usefulness for the country. The article explores the evolution of the Norwegian foreign policy discourse. It is noted that Norway's foreign policy discourse as a sovereign state is based on a combination of two areas - Norway's vulnerable position in the international arena as a small country and the need for political elites to reach consensus on foreign policy. The development of foreign policy ofNorwaytook place within the framework of three paradigms - neutralism, moralism and internationalism, which were formed due to the specifics of the identity ofNorwayas a small country. Scientists note that the coexistence of the three paradigms in the foreign policy ofNorwaywas the result of the so-called bifurcation between the security policy and diplomacy of values. It is noted that the main interests of Norway since the 90s began to concentrate in the field of transnational economic activity, promoting the idea of global governance; Norway's new foreign policy priority has become an "engagement policy," which was based on foreign policy efforts to overcome development problems, provide humanitarian assistance, maintain peace, and mitigate the effects of climate change. It is concluded thatNorwayimplements a foreign policy strategy based on the principle of "coherence," which implies the relationship betweenNorway's security policy and world political stability in general. ; В статье анализируются концептуальные основы внешнеполитической стратегии Королевства Норвегия. Отмечается, что влиятельность государства и возможность достижения своих целей на внешнеполитической арене в значительной степени связаны со стратегическими приоритетами страны. Исследуются подходы к определению понятия «стратегия», описывающих поведенческие мотивы выбора стратегических задач и приоритетов. При выборе стратегии необходимо оценить значение имеющихся ресурсов и выбрать наиболее важную цель, на достижение которой и будут направлены дальнейшие усилия с учетом их полезности для страны. В статье исследована эволюция норвежского внешнеполитического дискурса. Отмечается что в основе внешнеполитического дискурса Норвегии как суверенного государства лежит сочетание двух направлений - уязвимого положения Норвегии на международной арене как малой страны и необходимости достижения политическими элитами консенсуса по внешней политике. Развитие внешней политики Норвегии происходило в пределах трех парадигм - нейтрализма, морализма и интернационализма, сложившихся в силу специфики идентичности Норвегии как малой страны. Ученые отмечают, что сосуществование трех парадигм во внешней политике Норвегии имело следствием так называемой бифуркации между политикой безопасности и дипломатии ценностей. Отмечается, что основные интересы Норвегии с 90-х годов стали концентрироваться в сфере транснациональной экономической деятельности, продвижение идеи глобального управления; новым приоритетом внешней политики Норвегии стала «политика вовлечения», основу которой составляли внешнеполитические усилия по преодолению проблем развития, оказания гуманитарной помощи, поддержанию мира, смягчения последствий изменения климата. Сделан вывод, что Норвегия реализует внешнеполитическую стратегию с опорой на принцип «когерентности», что предполагает взаимосвязь между политикой безопасности Норвегии и мирополитеческой стабильностью в целом. ; Метою роботи зазначається аналіз розвитку концептуальних засад зовнішньополітичної стратегії Королівства Норвегії. В роботі здійснюється теоретико-методологічний аналіз підходів щодо тлумачення поняття «стратегії». Зазначаєьться, що дослідження логіки, яка лежить в основі прийняття рішень державою щодо вибору стратегічних пріоритетів, допомагає відтворити сам процес їх прийняття, сутність стратегічної поведінки держави, зосередитись на цілях, яких прагне досягти актор, наявних ресурсах і процесі вибору способу досягнення мети. У статті розглядається історична ретроспектива зовнішньополітичні пріоритетів Норвегії від часу отримання країною незалежності і до теперішнього часу. Зазначається, що розвиток зовнішньої політики Норвегії відбувався в межах трьох парадигм – нейтралізму, моралізму та інтернаціоналізму, сформованих внаслідок специфіки ідентичності Норвегії як малої країни. Показано, що протягом різних історичних періодів політичним керівництвом Норвегії реалізовувалася зовнішньополітична стратегія, яка включала в себе елементи всіх вищезазначених парадигм. Зазначено, що завершення Холодної війни та переоцінка Норвегією співвідношення безпекової політики та дипломатії цінностей мало наслідком виникнення «політики залучення», що базувалася на невід'ємному зв'язку між безпекою Норвегії та подоланням таких глобальних викликів як недорозвиненість ряду країн світу. Доведено, що незважаючи на статус малої країни, на міжнародно-політичній арені Норвегія реалізує зовнішньополітичну стратегію з охопленням як власного, так і інших регіонів світу з опорою на принцип «когерентності», що передбачає взаємозв'язок між розвитком слаборозвинених регіонів світу, безпекою Норвегії та світополітичною стабільністю в цілому. В зовнішній політиці Норвегії знайшло місце таке явище як злиття ідеалів та інтересів в тому сенсі, де ідеали виявилися включеними в широке розуміння поняття інтересів в той час, як інтереси забезпечуються шляхом використання мови та практики ідеалізму.

The statements of a part of modern historians and politicians about the existence of a single Eastern Slavic people in the form of the so-called Old Rus nationality makes it necessary to once again turn to the consideration of this rather difficult problem. First of all, to study at the present scientific level the fundamental principles of such a process in medievaltimes.Theinformation available today makes it possible to speak of initial impulses in the process of settling in different regions of Eastern Europe and even beyond its borders (in the Balkans and in Central Europe) precisely from the south of East Slavic ecumene. Here, a new ethnic community was formed with the participation of the descendants of the old Scythian-Sarmatian systems, which had a significant impact on the local Slavic world. Later, representatives of the Germanic and Turkic language groups (Goths and Huns) joined the situation, which, in turn, to some extent provoked such a phenomenon as the Great Migration of Nations and the final formation of the three branches of the Slavic world. Speaking of the East Slavic ecumene, in the second half of the І thousand AD on its territory about 15 tribal unions were formed, which later transformed into tribal reigns. In the more northern areas, in the territories of modern Belarus and Russia, the ancient Balts and Finno-Ugrians, elements of the old substrate structures assimilated by new settlers, took part in the ethnic development of the Slavs. All of them together at the turn of the І—ІІ thousand AD took part in the emergence of a new formation known to contemporaries under the name "Rus" or "Russian land". However, it was also quite unstable, and therefore was perceived mainly only by representatives of the new social elite of the feudal society. The prevailing quantitatively rural population in the expanses of Eastern Europe was generally poorly aware of such unity. Such a "world" broke up in the 13 century as a result of a global catastrophe associated with the invasion of the hordes of Batu Khan. Further historical processes that often had already had regional specifics (in particular, the emergence of the Sevriuk society on the Ukrainian—Russian—Belorussian borderland) led to the gradual formation of three modern East Slavic peoples. Although in this seemingly fully resolved issue, certain nuances can be traced that deserve further research. ; Утверждения части современных историков и политиков о существовании единого восточнославянского народа в виде так называемой древнерусской народности делает необходимым еще раз обратиться к рассмотрению этой достаточно непростой проблемы. И в первую очередь — к изучению на современном научном уровне первооснов такого процесса в средневековые времена. Имеющаяся сегодня информация позволяет говорить о начальных импульсах в процессе расселения в разные регионы Восточной Европы и даже за ее пределы (на Балканы и в Центральную Европу) именно с юга восточнославянской ойкумены. Здесь новая этническая общность формировалась при участии потомков старых скифо-сарматских систем, которые достаточно существенно оказывали влияние на местный праславянский мир. Позже к ситуации «подключились» представители германских и тюркских языковых групп (готы и гунны), что в свою очередь, в какой-то мере, спровоцировало такой феномен как Великое переселение народов и окончательное образование трех ветвей славянского мира. Говоря о восточнославянской ойкумене, то во второй половине І тыс. н. э. на ее территории образовалось около 15 племенных союзов, которые позже трансформировались в племенные княжения. В более северных районах, на территориях современных Белоруссии и России в этническом развитии славян принимали участие древние балты и финно-угры — элементы старых субстратных структур, ассимилированные новыми переселенцами. Все они вместе на рубеже І—ІІ тыс. н. э. приняли участие в появлении нового образования, известного современникам под названием «Русь» или «Русская земля». Но и оно было достаточно неустойчивым, а поэтому воспринималось в основном лишь представителями новой социальной верхушки феодального общества. Преобладающее в количественном отношении сельское население на просторах Восточной Европы вообще слабо осознавало такое единство. Подобный «мир» распался в ХІІІ в. в результате глобальной катастрофы, связанной из нашествием орд хана Батыя. Дальнейшие исторические процессы, которые часто имели уже региональную специфику (в частности зарождение общества севрюков на украинско—русско—белорусском пограничье) привели к постепенному формированию трех современных восточнославянских народов. Хотя и в этом, казалось бы, полностью решенном вопросе, прослеживаются определенные нюансы, которые заслуживают дальнейших исследований. ; Твердження частини сучасних науковців та політиків про існування єдиного східнослов'янського народу у вигляді т.зв. давньоруської народності робить необхідним ще раз звернутися до цієї складної проблеми і в першу чергу— до вивчення на сучасному рівні першооснов такого процесу у середньовічні часи. Наявна інформація дозволяє говорити про початкові імпульси у розселенні в різні регіо­ни Східної Європи із півдня східнослов'янської ойкумени. А подальші історичні процеси, що часто мали регіональну специфіку, призвели до поступового формування уже після загибелі Київської Русі трьох сучасних народів, хоча і у цьому питанні також існують певні нюанси.

The article highlited the European policy of multilingualism and multiculturalism of language education in European countries. Besides the article also deals with directions of joint activities of countries of the European Area in the organization of training foreign language teachers, the formation of uniform professional qualification standards for determining the professional definition of foreign language teachers, strategies and practical steps for the implementation of projects in the field of training foreign language teachers funded by the European Union and participation of European countries, in paticular Romania, in these projects. The European Union constantly emphasizes the fact that every citizen should be able to speak in his native language plus two other European languages, stresses the need to promote of linguistic diversity and the motivation of European citizens to learn less widely used languages and improve the quality of teaching foreign languages in educational establishments at different levels and focus its efforts to realize these ideas through the implementation of projects and programs that it has funded. The author focuses on the fact that Romania like all European countries is actively involved in the numerous projects and programs offered by the European Union as one of the priority areas of the Romanian Government is the quality of education at all levels and brings it in conformity with European standards. At the end of the article, the author concludes that the multilingual policy of the European Union has a certain influence on the training of foreign language teachers at the Romania Universities. The author also sums up that due to the participation in various educational projects and programs financed by the European Union among higher education institutions aimed at the development of multilingualism and multiculturalism of language education, the professional level of foreign languages teachers in Romania is increasing. ; В статье освещена европейская политика мультилингвизма и мультикультурализма языкового образования в европейских странах. Кроме того, в статье рассматриваются направления совместной деятельности стран Европейского пространства в организации подготовки преподавателей иностранных языков, формирования единых стандартов профессиональной квалификации для признания профессионального определения учителей иностранных языков; стратегии и практические шаги для реализации проектов в сфере подготовки преподавателей иностранных языков, финансируемых Европейским Союзом и участие европейских стран, в частности Румынии в этих проектах. Европейский Союз постоянно подчеркивает тот факт, что каждый гражданин должен уметь разговаривать на родном языке и двух других европейских языках, обращает внимание на необходимость содействия языковому разнообразию и мотивации европейских граждан к изучению менее распространенных языков, а также улучшения качества преподавания иностранных языков в учебных заведениях разных уровней и прилагает определенные усилия для реализации этих идей путем внедрения проектов и программ, которые он финансирует. Автор акцентирует внимание на том, что Румыния, как и все европейские страны, активно участвует в многочисленных проектах и программах, предлагаемых Европейским Союзом, поскольку одним из приоритетных направлений румынского правительства является качество образования на всех уровнях и его соответствие Европейским стандартам. В конце статьи автор делает вывод, что мультилингвальная политика Европейского Союза имеет определенное влияние на подготовку преподавателей иностранных языков в университетах Румынии. Также автор приходит к заключению, что посредством участия в различных образовательных проектах и программах, финансируемых Европейским Союзом среди высших учебных заведений, направленных на развитие многоязычия и мультикультурализма языкового образования, происходит рост профессионального уровня преподавателей иностранных языков Румынии. ; У статті висвітлено європейську політику мультилінгвізму та мультикультуралізму мовної освіти в європейських країнах. Крім того, в статті розглядаються напрямки спільної діяльності країн Європейського простору в організації підготовки викладачів іноземних мов, формування єдиних стандартів професійної кваліфікації для визнання професійного визначення вчителів іноземних мов, стратегії та практичні кроки для реалізації проектів у сфері підготовки викладачів іноземних мов, що фінансуються Європейським Союзом, та участь європейських країн, зокрема Румунії в цих проектах. Європейський Союз постійно підкреслює той факт, що кожен громадянин повинен вміти розмовляти рідною мовою та двома іншими європейськими мовами, зосереджує увагу на необхідністі сприяння мовному різноманіттю та мотивації європейських громадян до вивчення менш поширених мов та поліпшення якості викладання іноземних мов у навчальних закладах різних рівнів і докладає певних зусиль для реалізації цих ідей шляхом впровадження проектів та програм, які він фінансує. Автор акцінтує увагу на тому, що Румунія, як і всі європейські країни, бере активну участь у чисельних проектах і програмах, що пропонуються Європейським Союзом, оскільки одним з пріоритетних напрямків румунського уряду є якість освіти на всіх рівнях та її відповідність Європейським стандартам. Наприкінці статті автор робить висновок, що мультилінгвальна політика Європейського Союзу має певний вплив на підготовку викладачів іноземних мов в Університетах Румунії. Також автор робить висновок, що через участь в різних освітніх проектах і програмах, які фінансуються Європейським Союзом серед вищих навчальних закладів, спрямованих на розвиток багатомовності та мультикультуралізму мовної освіти, відбувається зростання професійного рівня викладачів іноземних мов Румунії.

The problems of prices formation for agricultural products are analyzed. In Ukraine, prices have been liberalized without market environment, unlike economically developed countries, where the market environment has evolved over a long period of time. This has led to high price volatility, which is very difficult for manufacturers to adapt. They cannot develop business plans and marketing programs. Due to high risk, bank loans cannot be attracted. The effectiveness of direct financial support programs is decreasing. They did not ensure the overcoming of monopoly tendencies in the field of product purchases and stabilization of the prices of efforts of state agricultural management and public organizations aimed at establishing marketing cooperatives. The cooperative products are sold to the processing plants at the same prices at which they would be harvested and sold without setting up a cooperative. Such cooperatives only simplify the activities of processing enterprises for the procurement of raw materials. Cooperatives, which carry out the processing of products, are viable ones that influence the level of prices and stabilize them. This forms a self-regulatory vertical marketing system of the cooperative type. Without government intervention, prices are acceptable that are acceptable both, for the production and promotion and sale of products to the end consumer. Prices are promptly revised in the light of market conditions and problems that arise at individual levels of the supply chain. Auction results have a significant impact on the overall level and dynamic price changes. The information on the results of the bidding affects the price level, which is formed by all other alternative sales channels. Monopolistic tendencies by individual market participants in the field of agricultural purchases are often only possible due to the lack of information on market conditions from individual producers and possible price in alternative distribution channels. All wholesale agricultural markets established in Ukraine are of a supply nature. They operate in large cities and create the conditions for manufacturers to produce manufactured products, but require trading operations throughout the day. Such markets are more appropriate for intermediary structures that operate on a permanent basis. For the manufacturers of products, wholesale wholesale markets that are created in the areas of production of raw materials are more acceptable. The founders of such markets are usually sales cooperatives. Large cooperative lots of homogeneous products can be offered in such markets by cooperatives in such markets. Auctions may be organized and conducted for such products. ; Аналізуються проблеми формування цін на сільськогосподарську продукцію. На відміну від економічно розвинутих країн, де ринкове середовище формувалось еволюційно протягом тривалого періоду часу в Україні ціни були лібералізовані без такого сформованого ринкового середовища. Це призвело до проявів монопольних тенденцій, високої мінливості цін, адаптуватись до яких виробникам продукції дуже складно. Вони не можуть розробляти обґрунтованих бізнес-планів та маркетингових програм. Через високий ризик не можуть залучатись банківські кредити. Знижується ефективність програм прямої державної фінансової підтримки. Не забезпечили подолання монопольних тенденцій у сфері закупівель продукції та стабілізацію цін зусилля державних органів управління сільським господарством та громадських організацій, спрямовані на створення збутових кооперативів. Заготовлена кооперативами продукція збувається на переробні підприємства за тими ж цінами, за якими вона заготовлялась би і збувалась без створення кооперативу. Такі кооперативи лише спрощують діяльність переробних підприємств із заготівель сировини. Життєздатними, такими, що здійснюють вплив на рівень цін і їх стабілізацію є кооперативи, які крім заготівель, здійснюють переробку продукції. Цим формується саморегулівна вертикальна маркетингова система кооперативного типу. Тут без державного втручання формуються ціни, прийнятні як для сфери виробництва, так і сфери просування і реалізації продукції кінцевому споживачу. Ціни оперативно переглядаються з урахуванням кон'юнктури ринку і проблем, що виникають на окремих рівнях збутового ланцюга. Значний вплив на загальний рівень і динамічні зміни цін мають результати аукційних торгів. Інформація про результати торгів впливає на рівень ціни, що складається за усіма іншими альтернативними каналами збуту продукції. Монопольні тенденції, що здійснюють окремі учасники ринкових відносин у сфері закупівель сільськогосподарської продукції, часто можливі лише через відсутність в окремих виробників продукції інформації щодо кон'юнктури ринку і можливої ціни в альтернативних каналах розподілу. Усі створені в Україні оптові ринки сільськогосподарської продукції мають постачальницький характер. Вони функціонують у великих містах і створюють умови для реалізації виробниками виробленої продукції, але вимагають здійснення торговельних операцій протягом мало не всього дня. Такі ринки більш прийнятні для посередницьких структур, які здійснюють комерційну діяльність на постійній основі. Для виробників продукції прийнятніші оптові ринки збутового типу, які створюються у зонах виробництва сировини. Засновниками таких ринків, зазвичай, є збутові кооперативи. Збутовими кооперативами на таких ринках можуть пропонуватись великі товарні партії однорідної продукції. Щодо такої продукції можуть організовуватись та здійснюватись аукційні торги.

After the treaty of the European Union was signed, the problem of preserving state sovereignty by the members of the association has become more acute. For a long period, debate over the issue of the correlation of sovereignty and integration continued among the scientists. Now, this question is faced by countries which are planning to become a part of European integration. This article is devoted to the consideration of the peculiarities of the transformation of state sovereignty under the influence of integration processes. Author analyzed several concepts of determining the place of state sovereignty in the integration discourse of the European Union. The following concepts have been identified within the research: pooled sovereignty, shared sovereignty, limited sovereignty, late sovereignty, post-sovereignty, (cooperative sovereignty, mixed sovereignty, etc. Based on the research results, the development of state sovereignty is defined: 1. absolutist-unitaristic; 2.disaggregation and reaggregation of sovereignty 3. post-sovereignism and 4.cooperative. Paying attention to this fact, the significance of state sovereignty in the modern world can be considered from two positions: territorial and functional. It is possible to state the principal changes of the approaches to its definition. The emergence of new approaches to the definition of state sovereignty is connected with the fact that scientists interpret the functional side of state sovereignty in a number of different ways. Although, each theory has a unique approach to explaining the process of interaction between states within the European integration process, they have a common feature that concerns the functional boundaries of state sovereignty. This makes it possible to confirm the thesis that the process of European integration cannot destroy the sovereignty of a state. There is an expansion of the state's functional capabilities in some areas. State sovereignty remains a constant category. The change relates to the order of interaction of states in the international arena, and therefore partly applies to the issue of the functional side of sovereignty. ; Проблема сохранения государственного суверенитета странами-членами Европейского Союза была актуальной с момента создания объединения. Длительный период продолжались дебаты по поводу вопроса соотношения суверенитета и интеграции. В данный момент этот вопрос касается и тех стран, которые становятся на путь евроинтеграции. В статье рассмотриваются особенности трансформации государственного суверенитета под влиянием интеграционных процессов. Проанализирован ряд концепций западных ученых, которые направлены на определение места государственного суверенитета в интеграционном дискурсе Европейского Союза. Выяснено, что в пределах исследований выделяются следующие концепции: «объединённый суверенитет», «разделенный суверенитет», «ограниченный суверенитет», «поздний суверенитет», «пост-суверенитет», «кооперативный суверенитет», «смешанный суверенитет» и др. На основе анализа этих концепций были определенны основные направления исследований государственного суверенитета: 1.абсолютистско-унитаристкое, 2.направление деагрегации/реагрегации государственного суверенитета 3. пост-суверенитализм 4. кооперативизм. Государственный суверенитет в современном мире необходимо рассматривать с двух позиций: территориальной и функциональной. Следовательно, можно констатировать частичные изменения в подходах к его определению. Появление новых подходов объясняется тем, что ученые по-разному трактуют именно функциональную сторону государственного суверенитета. И хотя каждый из подходов предусматривает свое уникальное объяснение процесса взаимодействия государств в ходе евроинтеграции, все они имеют общую черту, которая касается функциональных границ государственного суверенитета. Это дает возможность подтвердить тезис о том, что в процессе европейской интеграции государственный суверенитет не исчезает. Происходит расширение функциональных возможностей государства в отдельно выбранных сферах. Государственный суверенитет остается устойчивой категорией. Изменения касаются исключительно порядка взаимодействия государств на международной арене, а, соответственно, частично затрагивается вопрос функциональной стороны суверенитета. ; Проблема збереження державного суверенітету країнами-членами Європейського Союзу була актуальною з моменту створення об'єднання. Тривалий період продов-жувалися дебати навколо проблеми співвідношення суверенітету та інтеграції. Наразі цим питанням переймаються й ті країни, які лише стають на шлях євроінтеграції. У статті розглядаються особливості трансформації державного суверенітету під упливом інтеграційних процесів. Проаналізовано ряд концепцій західних учених, що спрямовані на визначення місця державного суверенітету в інтеграційному дискурсі Європейського Союзу. З'ясовано, що в межах досліджень виділяються такі концепції: «об'єднаний суверенітет», «розділений суверенітет», «обмежений суверенітет», «пізній суверенітет», «пост-суверенітет», «кооперативний суверенітет», «змішаний суверені-тет» та ін. На основі аналізу цих концепцій визначено основні напрями дослідження розвитку державного суверенітету: 1. абсолютистсько-унітаристський; 2. напрям деа-грегації/реагрегації державного суверенітету; 3.пост-сувереніталізм; 4. кооперативізм. Державний суверенітет у сучасному світі необхідно розглядати з двох позицій – територіальної та функціональної, отже, можна констатувати часткові зміни у підходах до його визначення. Поява багатьох нових підходів спричинена тим, що вчені по-різному тлумачать саме функціональну сторону державного суверенітету. І хоча кожен з підходів має унікальне пояснення процесу взаємодії держав в процесі євроінтеграції, усі вони мають спільну рису, яка стосується саме функціональних меж державного суверенітету. Це дає змогу підтвердити тезу про те, що в процесі європейської інтеграції державний суверенітет не втрачається. Відбувається розширення функціональних можливостей держав в окремо обраних сферах. Державний суверенітет залишається сталою категорією. Зміна стосується порядку взаємодії держав на міжнародній арені, а, отже, частково зачіпається питання функціональної сторони суверенітету.

In the article the current state of the system of higher medical education in Ukraine is analyzed. The necessity of professional training in higher medical educational institutions in Ukraine is grounded. The importance of professional level improvement of health care representatives in the context of the health care system's reformation of Ukraine is determined. It has been discovered that over recent years there has been a change in educational paradigms from analytical to synthetic, mostly aimed at system solutions, – informatization of education. The author points out that the university education implements the processes of synthesis of new information due to the active work of the bearer– the pedagogue or the lecturer. It is noted that the pedagogical process is focused on the self-education of a future specialist; the use of information and communication technologies is also important, it will simplify the development, replication and use of teaching materials, and ultimately improve the quality of education. That is why the training of general practice doctors – family doctors – requires updating of programme and methodological teaching resources to adapt specialists for work at primary level, in rural areas, providing the appropriate level of knowledge and practical skills and abilities not only for the provision of emergency assistance, internal medicine, surgery, obstetrics and gynecology, but also for preventive health care, in particular sanitary and educational and anti-epidemic work.It is determined that changes in medical education are fully integrated into the logic of higher education reformation, beginning from 2014 with the adoption of the new law "On Higher Education». The initiated reform is being built around the idea of expanding university autonomy. Despite the fact that broad autonomy is an integral part of modern successful higher educational systems, it does not exclude external quality control. This issue is especially important for so-called «regulated professions" – those whose work provides for particularly high level of responsibility for safety and health of people. These include lawyers, pilots, doctors, and in some countries, access to the profession of teacher, architect, etc., is also regulated. Regulated profession status implies that access to it is only possible through compliance with mandatory requirements for the level of education, preparation of special examinations, obtaining a license or membership in a professional association. Discussions about the introduction of «regulated profession» concept in the legislation are only ongoing, but de facto the certain part of professions has special regulation already. Educational legislation also provides that for certain professions the state may conduct an independent assessment of educational results in the form of a single state qualification examination. Science is international, medicine is developing all over the world, and the most up-to-date scientific articles, the best studies are published today in English. Therefore, without its understanding, the probability that a medical student will read new books, receive relevant knowledge, is very low. Future Ukrainian doctors will know the international language of modern science, and the incentive for this will be a mandatory English test. Not only university education is important for the medical profession, but also a constant increase of the professional level for already working doctors. Still, this requirement is formally provided by the system of "advanced training" in the form of pre-certification cycles in institutions of postgraduate education, every five years. The new Cabinet of Ministers of Ukraine resolution, initiated by the Ministry of Education and Science, changes the system of one-time (and, frankly, rather formal) training and creates the preconditions for the comprehensive system of continuous professional development. According to the new model, there should be a monopolization of education – now the choice of place or organization is given to the doctor, recognized: education received abroad, participation in professional seminars and conferences, online courses, workshops held in Ukraine by international organizations and professional associations. ; У статті проаналізовано сучасний стан системи вищої медичної освіти в Україні. Обґрунтовано необхідність професійної підготовки кадрів у вищих медичних навчальних закладів в Україні. Визначено актуальність підвищення рівня професіоналізму представників сфери охорони здоров'я у контексті реформування системи охорони здоров'я України. Виявлено, що протягом останніх років відбулася зміна навчальних парадигм із аналітичної на синтетичну, здебільшого направлену на системні рішення – інформатизацію освіти. Автор указує, що ЗВО реалізує процеси синтезу нової інформації завдяки активній роботі носія – педагога або викладача. Зазначено, що педагогічний процес має акцент на самоосвіті майбутнього фахівця, важливим також є застосування інформаційно-комунікативних технологій, що дозволить спростити розробку, тиражування і використання дидактичних матеріалів, а в кінцевому результаті – підвищити якість освіти. Саме тому підготовка лікарів загальної практики – сімейних лікарів потребує оновлення програмних та навчально-методичних ресурсів з метою адаптації спеціалістів для роботи у первинній ланці, у сільській місцевості, забезпечуючи відповідний рівень знань та практичних навичок і умінь не тільки з надання невідкладної допомоги, внутрішньої медицини, хірургії, акушерства та гінекології, але й з питань профілактичної медицини, зокрема санітарно-освітньої та протиепідемічної роботи.

Цель работы – проанализировать понятие антикоррупционного менеджмента и организационно-правовые аспекты осуществления антикоррупционной деятельности в учреждениях здравоохранения, на основе проанализированного материала дать определение понятию «антикоррупционный менеджмент в учреждениях здравоохранения», определить правовые проблемы в организации указанной деятельности и наметить пути их решения.Материалы и методы. Материал исследования – действующие нормативно-правовые акты и нормативные документы, регламентирующие осуществление антикоррупционной деятельности в учреждениях здравоохранения. Использовали структурно-функциональный и системно-аналитический методы, метод информационного поиска и обобщения.Результаты. Анализируя действующие нормативно-правовые акты, установили, что антикоррупционный менеджмент включает следующие основные направления деятельности (функции): определение лица (подразделения), ответственного за предотвращение и выявление коррупции в учреждении здравоохранения и создание необходимых условий для ее (его) успешной работы; разработка и утверждение необходимых внутренних документов по вопросам антикоррупционной деятельности, их постоянное своевременное обновление; имплементация антикоррупционного законодательства в другие внутренние документы учреждения здравоохранения; осуществление оценки коррупционных рисков; обеспечение надлежащего предотвращения и урегулирования конфликта интересов; обеспечение открытости и прозрачности деятельности учреждения здравоохранения; организация антикоррупционного образования работников учреждения здравоохранения; осуществления надлежащего управления информацией о коррупционных правонарушениях; обеспечение постоянного ведения необходимых реестров и баз данных; контроль и мониторинг за эффективностью антикоррупционных мер.Выводы. Антикоррупционный менеджмент учреждений здравоохранения – вид организационно-распорядительной деятельности руководителей, учредителей и уполномоченных лиц (подразделений) учреждений здравоохранения всех форм собственности, основанной на правовых нормах, направленный на создание и функционирование эффективной системы предотвращения и противодействия коррупции в учреждениях здравоохранения, а также контроля эффективности антикоррупционных мер. Некоторые юридические аспекты антикоррупционного менеджмента требуют серьезного совершенствования. ; The purpose of the research. To analyze the concept of anti-corruption management and organizational and legal aspects of the implementation of anti-corruption activities in health care institutions, on the basis of the analyzed material, to define the concept of "anti-corruption management in health care institutions", to determine legal problems in the organization of the indicated activity and to outline ways of their solution.Materials and methods. The research material is the current normative legal acts and normative documents regulating the implementation of anti-corruption activities in health care institutions. Structural-functional and system-analytical methods, method of information search and generalization were used.Results. Analyzing the current legal acts, anti-corruption management includes the following main areas of activity (functions): determination of the person (unit) responsible for preventing and detecting corruption in the health care establishment and creating the necessary conditions for its (her) successful work; development and approval of the necessary internal documents on issues of anti-corruption activities, their constant and timely updating; implementation of anti-corruption legislation in other internal documents of the health care institution; realization of corruption risk assessment; ensuring proper prevention and conflict resolution of interests; ensuring openness and transparency of the health care institution's activities; organization of anti-corruption education of employees of the institution of health care; the proper management of information on corruption offenses; maintenance of the necessary registers and databases; control and monitoring of the effectiveness of anti-corruption measures.Conclusions. Thus, the anti-corruption management of healthcare institutions is a type of organizational and managerial activity of managers, founders and authorized persons (departments) of healthcare institutions of all forms of ownership, based on legal norms, aimed at creating and operating an effective system of preventing and combating corruption in healthcare institutions, as well as control the effectiveness of anti-corruption measures. Some legal aspects of anti-corruption management require serious improvement. ; Мета роботи – проаналізувати поняття антикорупційного менеджменту та організаційно-правові аспекти здійснення антикоруп-ційної діяльності в закладах охорони здоров'я, на основі проаналізованого матеріалу дати визначення поняттю «антикорупційнийменеджмент в закладах охорони здоров'я», визначити правові проблеми в організації зазначеної діяльності та окреслити шляхиїх вирішення.Матеріали та методи. Матеріалом дослідження є чинні нормативно-правові акти та нормативні документи, що регламентуютьздійснення антикорупційної діяльності в закладах охорони здоров'я. Використовували структурно-функціональний і системно-аналітичний методи, метод інформаційного пошуку та узагальнення.Результати. Аналізуючи чинні нормативно-правові акти, з'ясували, що антикорупційний менеджмент включає такі основні напрямидіяльності (функції): визначення особи (підрозділу), відповідальної за запобігання та виявлення корупції в закладі охорони здо-ров'я, створення необхідних умов для її (його) успішної роботи; розроблення та затвердження необхідних внутрішніх документівіз питань антикорупційної діяльності, їхнє постійне своєчасне оновлення; імплементація антикорупційних норм в інші внутрішнідокументи закладу охорони здоров'я; оцінювання корупційних ризиків; забезпечення належного запобігання та врегулюванняконфлікту інтересів; забезпечення відкритості та прозорості діяльності закладу охорони здоров'я; провадження антикорупційноїосвіти працівників закладу охорони здоров'я; здійснення належного управління інформацією про корупційні правопорушення;забезпечення постійного ведення необхідних реєстрів і баз даних; контроль і моніторинг за ефективністю антикорупційних заходів.Висновки. Антикорупційний менеджмент закладів охорони здоров'я є видом організаційно-розпорядчої діяльності керівників, засновниківта уповноважених осіб (підрозділів) закладів охорони здоров'я всіх форм власності, що базується на правових нормах, котрі спрямованіна створення та функціонування ефективної системи запобігання, протидії корупції в закладах охорони здоров'я, а також контролюефективності антикорупційних заходів. Деякі юридичні аспекти антикорупційного менеджменту потребують серйозного удосконалення.

Aim. The increase in the pharmaceutical market of Ukraine of the range of medicines leads to stricter requirements for their quality. According to the requirements of international standards ISO, ICH, GMP, current legislation of Ukraine and the State Pharmacopoeia of Ukraine, generic drugs must be equivalent, and the analytical methods used for quality control, validated or verified.One of the available methods of analysis used both in pharmacy conditions and in quality control laboratories at enterprises and in independent control and analytical laboratories is absorption spectrophotometry in the ultraviolet and visible areas.Materials and methods. The method of absorption spectrophotometry in the ultraviolet and visible areas is used to quantify the active pharmaceutical ingredients in finished tablet dosage forms when the quantitative determination performed and when conducting pharmaco-technological tests, such as "Dissolution" and Uniformity of dosage units".Results. To use the method of absorption spectrophotometry for the quantitative evaluation of active pharmaceutical ingredients in finished drugs, it is necessary to verify the proposed methods and examine such validation characteristics as specificity, linearity, accuracy and precision of the proposed methods.At the same time, the uncertainty of the results of the analysis DAs,, expressed as a one-sided confidence interval for the probability of 95 %, and which consists of the uncertainty of sample preparation (DSp) and the uncertainty of the final analytical operation (DFAO), must not exceed the maximum permissible total uncertainty of the analysis (maxDAs).Conclusions. The approaches of the State Pharmacopoeia of Ukraine to the methods for determining the quantitative content of active ingredients in tablets during the tests "Quantitative determination", "Dissolution", Uniformity of dosage units" were studied. The procedure has been proposed for verifying methods for quantitative determination of manufactured drugs using absorption spectrophotometry according to the requirements of the 2nd edition of the State Pharmacopoeia of Ukraine ; Цель. Увеличение на фармацевтическом рынке Украины ассортимента лекарственных средств приводит к ужесточению требований к их качеству. Согласно требованиям международных стандартов ISO, ICH, GMP, действующего законодательства Украины и Государственной фармакопеи Украины, препараты-генерики должны быть эквивалентными, а методики анализа, применяемые для проведения контроля качества, валидированы или верифицированы.Одним из доступных методов анализа, применяемых как в условиях аптеки, так и в лабораториях контроля качества на предприятиях и в независимых контрольно-аналитических лабораториях, является абсорбционная спектрофотометрия в ультрафиолетовой и видимой областях.Материалы и методы. Метод абсорбционной спектрофотометрии в ультрафиолетовой и видимой областях используют для количественной оценки активных фармацевтических ингредиентов в таблетированных готовых лекарственных формах при количественном определении и при проведении фармако-технологических испытаний, таких как «Растворение» и «Однородность содержания».Результаты. Для использования метода абсорбционной спектрофотометрии для количественной оценки активных фармацевтических ингредиентов в готовых лекарственных средствах необходимо провести верификацию предлагаемых методик и изучить такие валидационные характеристики, как специфичность, линейность, правильность и прецизионность.При этом неопределенность результатов анализа DAs,, выраженная как односторонний доверительный интервал для вероятности 95 %, и которая состоит из неопределенности пробоподготовки (DSp) и неопределенности конечной аналитической операции (DFAO), не должна превышать максимально допустимую полную неопределенность анализа (maxDAs)Выводы. Изучены подходы Государственной фармакопеи Украины к методикам определения количественного содержания действующих веществ в таблетках при испытаниях «Количественное определение», «Растворение», «Однородность содержания». Предложена процедура верификации методик количественного определения готовых лекарственных средств методом абсорбционной спектрофотометрии согласно требованиям 2-го издания Государственной Фармакопеи Украины ; Мета. Збільшення на фармацевтичному ринку України асортименту лікарських засобів призводить до більш жорстких вимог до їх якості. Згідно вимог міжнародних стандартів ISO, ICH, GMP, діючого законодавства України та Державної фармакопеї України,препарати-генерики мають бути еквівалентними, а методики аналізу, що застосовуються для проведення контролю якості, валідовані або верифіковані.Одним з доступних методів аналізу, що можна застосовувати як в умовах аптеки, так і в лабораторіях контролю якості на підприємствах і в незалежних контрольно-аналітичних лабораторіях є абсорбційна спектрофотометрія в ультрафіолетовій та видимій областях.Матеріали та методи. Метод абсорбційної спектрофотометрії в ультрафіолетовій та видимій областях використовується для кількісної оцінки активних фармацевтичних інгредієнтів в таблетованих готових лікарських формах при кількісному визначенні і при проведені фармако-технологічних випробувань, таких як «Розчинення» і «Однорідність вмісту».Результати. Для використання методу абсорбційної спектрофотометрії для кількісної оцінки активних фармацевтичних інгредієнтів в готових лікарських засобах необхідно провести верифікацію запропонованих методик і вивчити такі валідаційні характеристики, як специфічність, лінійність, правильність і прецизійність.При цьому невизначеність результатів аналізу DAs, виражена як односторонній довірчий інтервал для ймовірності 95 %, і яка складається з невизначеності пробопідготовки (DSp) і невизначеності кінцевої аналітичної операції (DFAO), не має перевищувати максимально допустиму повну невизначеність аналізу (maxDAs).Висновки. Вивчено підходи Державної фармакопеї України до методик визначення кількісного вмісту діючих речовин в таблетках при випробуваннях «Кількісне визначення», «Розчинення», «Однорідність. Запропоновано процедуру верифікації методик кількісного визначення готових лікарських засобів методом абсорбційної спектрофотометрії в ультрафіолетовій та видимій областях згідно з вимогами 2-го видання Державної Фармакопеї України

Економічна категорія «підприємство транспорту» є загальновживаним в економічному науковому та практичному обігу. Але, в той же час, її розуміння в правовому полі, яке визначає основи господарської діяльності в сфері транспорту, не є досить чітким. Вказане породжує проблему ідентифікації та віднесення до тієї чи іншої категорії суб'єктів господарювання транспортної галузі. Нормативно-правове забезпечення діяльності транспорту України базується на сукупності загальних законів та кодексів, які регулюють господарську діяльність будь-яких сфер національної економіки країни, а також на спеціальних нормативно-правових актах, які враховують специфіку транспортної сфери. Незважаючи на широке правове поле забезпечення діяльності транспорту, сучасні трансформації та виклики, що стоять перед галуззю, вимагають вирішення певних неузгодженостей задля коректного сприйняття понятійно-категоріального апарату, що формується в правовому полі, та його розвитку у відповідності з потребами часу. Метою дослідження є ідентифікація суб'єктів в сфері транспорту на основі законодавчо-правового підходу. Рекомендовано ввести в нормативно-правове поле визначення транспортного підприємства (підприємства транспорту), яке б корелювало з його дефініцією в Господарському Кодексі України. Пропонуємо розкрити термін «транспортне підприємство» як самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення господарської діяльності в сфері транспорту, відповідно до Закону України «Про транспорт», в порядку, передбаченому Господарським Кодексом та іншими законами України. Чітке окреслення понятійно-категоріального апарату відносно сутності підприємств транспорту в законодавчому полі та його поєднання із класифікацією видів економічної діяльності дозволить в майбутньому коректно формувати сукупність для аналітичної вибірки та здійснювати подальшу класифікацію. ; Экономическая категория «предприятие транспорта» является общеупотребительной в экономическом научном и практическом обращении. Но, в то же время, ее понимание в правовом поле, которое определяет основы хозяйственной деятельности в сфере транспорта, не является достаточно четким. Указанное порождает проблему идентификации и отнесения к той или иной категории субъектов хозяйствования транспортной отрасли. Нормативно-правовое обеспечение деятельности транспорта Украины базируется на совокупности общих законов и кодексов, регулирующих хозяйственную деятельность любых сфер национальной экономики страны, а также на специальных нормативно-правовых актах, которые учитывают специфику транспортной сферы. Несмотря на широкое правовое поле обеспечения деятельности транспорта, современные трансформации и вызовы, стоящие перед отраслью, требуют решения определенных неточностей для корректного восприятия понятийно-категориального аппарата, который формируется в правовом поле, и его развития в соответствии с потребностями времени. Целью исследования является идентификация субъектов в сфере транспорта на основе законодательно-правового подхода. Рекомендуется ввести в нормативно-правовое поле определения транспортного предприятия (предприятия транспорта), которое бы коррелировало с его дефиницией в Хозяйственном кодексе Украины. Предлагаем раскрыть термин «транспортное предприятие» как самостоятельный субъект хозяйствования, созданный компетентным органом государственной власти или органом местного самоуправления, или другими субъектами для удовлетворения общественных и личных потребностей путем систематического осуществления хозяйственной деятельности в сфере транспорта, в соответствии с Законом Украины «О транспорте», в порядке, предусмотренном Хозяйственным Кодексом и другими законами Украины. Четкое определение понятийно-категориального аппарата относительно сущности предприятий транспорта в законодательном поле и его сочетание с классификацией видов экономической деятельности позволит в будущем корректно формировать совокупность для аналитической выборки и осуществлять дальнейшую классификацию. ; The economic category «transport enterprise» is commonly used in economic scientific and practical circulation. However, at the same time, its understanding in the legal field, which defines the basis of economic activity in the field of transport, is not very clear. The above-mentioned raises the problem of identification and attribution to one or another category of business entities in the transport sector. Regulatory support of the transport of Ukraine is based on a set of general laws and codes that regulate the economic activity of any areas of the national economy of the country, as well as on special regulatory acts that take into account the specifics of the transport sphere. Despite the broad legal framework for ensuring transport activity, modern transformations and challenges facing the industry require the resolution of certain inconsistencies in order to properly perceive the concept-categorical apparatus that is formed in the legal field and its development in accordance with the needs of the time. The purpose of the study is to identify entities in the field of transport on the basis of legislative and legal approach. It is recommended to introduce in the legal and regulatory framework the definition of a transport undertaking (transport company), which would correlate with its definition in the Commercial Code of Ukraine. We propose to disclose the term «transport enterprise» as an independent economic entity created by the competent state authority or local self-government body or other entities to meet social and personal needs through the systematic implementation of economic activities in the field of transport in accordance with the Law of Ukraine «On Transport» in accordance with the procedure provided by the Commercial Code and other laws of Ukraine. A clear definition of the conceptual-categorical apparatus relative to the essence of transport enterprises in the legislative field and its combination with the classification of economic activities will allow in the future to correctly form the population for the analytical sample and carry out further classification.

Розглядається теорія гендерної перформативності Дж. Батлера стосовно гендерного лідерства. Інтерпретація цього явища, запропонована Гаєм Дебордом, показує результати і стереотипи, спрямовані на підрив жіночого потенціалу лідерства в управлінні. Особливо показовим явище гендерної нерівності є у сферах бізнесу, управлінської діяльності, силових структурах. Попри те, що багато працівників медіа — жінки, більшість із них виступають проти ідей рівності, співпраці та інтеграції. Про ці та інші проблеми виказують різні погляди як окремих науковців і фахівців у цій сфері, так і видатних політиків. Вони наголошують на тому, що повинні бути змінені підходи доступу жінок на ключові посади в компаніях, управлінській ієрархії, уряду країни. Тим не менш, багато питань залишаються без відповіді, як-от «хто є» справжній «демократичний лідер?»; «які характеристики відрізняють жінку-лідера?»; «чому ні неоліберальний капіталістичний, ні ліберальний соціальний ідеал не є адекватним, але ніде не функціонує?». За незалежності України вказані питання досі не вирішені.Водночас порівняння питомої ваги жінок у загальній частці роботодавців у різних країнах світу свідчить про підвищення їхньої частки (наприклад, в Україні ця вага становить 31—40 %). Ми провели дослідження ефективності використання жіночої праці в різних країнах світу. За основу використано показники частки працівників жіночої статі у загальній структурі працівників і дохід, що генерується однією жінкою в середньому. В умовах, наприклад, української економіки ці показники за 2008—2018 роки суттєво знизилися на фоні світової тенденції росту цих показників. Порівняно з Сінгапуром розрив між показником доходу зріс на 33,4 % за 2008—2018 роки. З усіх наведених країн найгірші результати зі зростання доходу тільки в Україні. У той же час ринок праці України має такі характеристики: зайнятість жінок на керівних посадах 2017 року становить 41,1 %; зайнятість жінок середнього і вищого керівництва 2016-го становить 42,4 %; частка жінок у загальній кількості роботодавців 1991 р. становить 33,1 %, а 2018-го — 36,92 %. Таким чином, гендерне лідерство в медіасфері в Україні показує дискримінацію щодо жінок і свідчить про неможливість плідної та ефективної роботи на посаді менеджера. Однак поступово ці питання в руслі запропонованого вирішення проблематики матимуть всеосяжний характер і змінять взаємовідносини усередині таких компаній на краще. ; Рассматривается теория гендерной перформативности Дж. Батлера относительно гендерного лидерства. Интерпретация данного явления, предложенная Гаем Деборд, показывает результаты и стереотипы, направленные на подрыв женского потенциала лидерства. Особенно показательно явление гендерного неравенства в сферах бизнеса, управленческой деятельности, силовых структурах. Несмотря на то, что многие работники медиа женщины, большинство из них выступают против идей равенства, сотрудничества и интеграции. Таким образом для обеспечения равного доступа к лидерству, выступления в СМИ и зрелища должны применять более тонкий подход к процессу управления эффективностью в таких компаниях. ; The article deals with the theory of gender performativity by J. Butler in respect to gender leadership. The interpretation of this phenomenon offered by Guy Debord shows the results and stereotypes aimed at undermining the female potential of leadership. Gender inequality is particularly striking in the areas of business, management, and security and militarily services. Despite the fact that many media workers are women, most of them are against the ideas of equality, cooperation and integration. These and other problems are expressed by different viewpoints by both academics and prominent politicians. They stress that women's access to key positions in companies, the management hierarchy, and the government of the country should be changed. Nevertheless, many questions remain unanswered, like «who is the 'real' democratic leader?»; «what characteristics do women leaders distinguish?»; «why is neither the neoliberal capitalist nor liberal social ideal adequate but functioning nowhere?» During the time of Ukrainian independence, these issues have not been resolved yet.At the same time, the comparison of the share of women in the total share of employers in different countries of the world shows that their share is increasing (for example, in Ukraine, this share is 31—40%). We conducted a study on the effectiveness of women's labor in different countries. The figures are based on the share of female workers in the total structure of workers and the income generated by one woman on average. In the context of, for example, the Ukrainian economy, these indicators have declined substantially in 2008—2018, against the backdrop of a global upward trend in these indicators. Compared to Singapore, the gap between the revenue index increased by 33.4% in 2008—2018. Of all the countries cited, the worst income growth results are only in Ukraine. At the same time, the labor market of Ukraine has the following characteristics: employment of women in managerial positions in 2017 is 41.1%; the employment rate of middle and upper management women is 42.4% in 2016; the share of women in the total number of employers in 1991 was 33.1%, and in 2018 — 36.92%. Thus, gender leadership in the media sphere in Ukraine shows discrimination against women and demonstrates the impossibility of productive and effective work as a manager. However, gradually these issues will, in the context of the proposed solution, be comprehensive and will change the relationships within such companies for the better.

Since movement between countries has become easier for people, preventing the spread of various infectious diseases occurring around the world has become an international public health challenge. The use of "disease maps" in infectious disease prevention can encourage a range of studies on patterns of occurrence and modes of transmission to create thematic visual guides charting the geographical spread of diseases, and infectious disease research agencies around the world are conducting epidemiological surveillance for tracking and analyzing the occurrence of infectious diseases. In the case of Japan, influenza is a recurring and widespread infectious disease for which surveillance programs involving mapping are ongoing. With the development of Information-Communication Technology (ICT), surveillance information is easily accessible on the Web to both medical professions and ordinary citizens, as are online Geographical Information Systems (GIS) utilizing these data. Adapting to these transformations in the environment of information delivery requires that disease maps reflect an accurate grasp of local trends and real-time information delivery. Most studies of disease mapping have focused on the technical dimensions of the utilization of disease maps and WebGIS, and very little research has evaluated the use of disease maps and the quality of surveillance information on a regional scale. Accordingly, the aim of this study is to examine the current status of utilization of disease maps in Japan and issues for health crisis management, with a focus on local influenza surveillance. We conducted a survey of the websites of specialized agencies and local governments in Japan and we engaged in semi-structured interviews with officials from nine agencies that deliver epidemiological information using disease maps. The website survey assessed the quality of information provided by 82 public health institutes, 552 public health centers, 1,042 medical associations, and 1,977 local governments based on an index of 15 items measuring spatial scale along with map forms and usage. Interview items encompassed the "history of construction and management of the local surveillance system," "users and utilization of local surveillance," "impact of introduction and relationship with other surveillance measures," "new developments and enhancements." From the results of website survey, we found that only 332 agencies and local governments delivered original information on infectious disease jurisdictional districts, namely 116 public health centers, 108 medical associations, and 51 local governments. The spatial scale of surveillance generally corresponded to the jurisdictions of agencies and local governments; however, medical associations are provided at various levels, such as the county and city medical association level, municipal district level, public school district level, chome and aza (block) level, school facility level, and hospital and clinic levels. Among a total of 56 agencies and local governments conducting visualization, only few three were found to be using WebGIS. The semi-structured interviews revealed that the construction of local surveillance systems was necessary due to limitation of existing nationwide surveillance in rapid information delivery. Specialized agencies and local governments operating regional surveillance pointed out three problems of current nationwide infectious disease surveillance. First, the number of patients reported is limited because a few sentinel medical institutions report this kind of information. Second, use of the FAX information delivery system results in a time lag of two weeks for data aggregation and delivery. Third, because the minimum spatial unit is the public health center level, detailed information at the level under jurisdiction is not available. Such challenges arose amidst the crisis caused by the influenza A/H1N1pdm09 pandemic in 2009. In the aftermath of the failures of the 2009 epidemiological response, agencies and local governments cooperated with local government departments and the board of education to establish a system to collect information from all medical institutions and school facilities in the jurisdiction. Through visualizing such data as a disease map and sharing progress online, local surveillance has been effective in supporting medical consultations among local doctors, infection prevention at school facilities, and emergency response for night-time medical treatment, among other interventions. Local surveillance is informed by data in the jurisdiction of each specialized agency and local government; however, disease maps utilizing these information are maintained by 56 agencies and local governments. To construct the information delivery system on the local scale, we recommend the promotion of cooperation between agencies and local government departments and the strengthening of interactions between medical professionals, and mapping and GIS experts. In addition, it is evident that disease maps are effective for medical consultation support and infection control measures in familiar areas. From this perspective, local-scale disease maps have potential to be utilized as a communication tool for the sharing of risk management information between medical profession and residents.

For the sustainable and sustainable development of the Shuar nationality, belonging to the province of Morona Santiago,Ecuador. It also has the support GIPS participants. The area of the investigation was 47930.40 ha, it presents mountainousreliefs and its altitude varies between 620 and 2000 meters above sea level and with annual precipitation of 2500 to 3000mm. The average temperature ranges between 18 °C and 24 °C. It has a population of 9401 inhabitants, whose populationdistribution corresponds to 4.3% urban, 95.7% rural. This study included the SENPLADES guidelines to elaboration andupdating of the Plans of Development and Territorial Ordering, which was structured in three phases, in the first, secondaryinformation was collected considering its availability and quality. In addition, the complementation and generation of newinformation of a primary nature was planned; In the second phase, in Chiguaza, prior socialization and training of nativetechnicians in the basic management of ARCGIS software 10.4. In 34 communities' surveys, interviews, participatorymapping and the application of the Global Positioning System (GPS) for dereferencing were applied; In the third phase, thecurrent situation of Chiguaza was analyzed, generating a real territorial model through coremas in the environmental, sociocultural,productive and community-based components. The surveys were applied to the presidents of the communities,interviews were also applied to the families of the community that participated in the workshop. For the georeferencingdifferential GPS (Spectra) was used with a margin of error of 0.50 cm and two tactile GPS (Oregon 700) with a margin oferror of 1 m. In addition, a participatory mapping was carried out through 3 interactive workshops, with the participation ofthe presidents of the communities and four delegates from each of them. After the information was collected, it was systematizedusing the ARCGIS Software 10.4. The main results of the research process allowed real knowledge in the environmental,sociocultural, productive and community settlements, with spatial and alphanumeric information. The analysismaps of each component describes the context identifying the problems of the territory in the face of deforestation, reducingthe area to cultivate their farms, putting at risk the food security of the community families, the supply of water for humanconsumption, identification the potential of biodiversity in natural forests and reserve area. Among other aspects that willallow leaders, authorities and local governments to make sound decisions regarding the reality of the studied area. ; Con el objeto de identificar la situación actual de los habitantes de la parroquia Chiguaza, como una aproximación a larealidad que permita orientar la planificación y toma de decisiones para el desarrollo sustentable y sostenible de la nacionalidadShuar, perteneciente a la provincia de Morona Santiago, Ecuador, teniendo como apoyo los SIG participativos. El áreade la investigación fue de 47930.40 ha, presenta relieves montañosos, variando su altitud entre los 620 y los 2000 msnm ycon precipitaciones de 2500 a 3000 mm anuales. La temperatura promedio oscila entre los 18 °C y 24 °C. Cuenta con unapoblación de 9401 habitantes, cuya distribución poblacional corresponde al 4.3% urbana, 95.7% rural. El estudio incluyó loslineamientos de SENPLADES para la elaboración y actualización de los Planes de Desarrollo y Ordenamiento Territorial,estructurado en tres fases, en la primera se recopiló información secundaria considerando su disponibilidad y su calidad,además se planificó su complementación y generación de nueva información de carácter primaria, en la segunda fase, enChiguaza, previa socialización y capacitación de técnicos nativos en manejo básico del software ARCGIS 10.4, en 34 comunidadesse aplicaron encuestas comunitarias, entrevistas, mapeo participativo y la aplicación del Sistema de PosicionamientoGlobal (GPS) para georreferenciación, en la tercera fase se analizó la situación actual de Chiguaza generando unmodelo territorial real mediante coremas en los componentes ambiental, socio cultural, productivo y asentamientos comunitarios. Las encuestas, se aplicaron a los presidentes de las comunidades, la entrevista a las familias de la comunidad queparticiparon del taller, para la georreferenciación se utilizó un GPS diferencial (Spectra) con un margen de error de 0.50 cmy dos GPS táctiles (Oregón 700) con un margen de error de 1m, el mapeo participativo se realizó mediante 3 talleres interactivos,con la participación de los presidentes de las comunidades y cuatro delegados de cada una de ellas, luego del levantamientode la información, se procedió a sistematizarla, utilizando el Software ARCGIS 10.4. Los principales resultados delproceso investigativo permitió el conocimiento real en los componentes ambiental, socio cultural, productivo y asentamientoscomunitarios, con información espacial y alfanumérica. Los mapas de análisis de cada componente describen el contextoidentificando los problemas del territorio frente a la deforestación, reducción de la superficie para cultivar sus chacras, poneren riesgo la seguridad alimentaria de las familias comunitarias, el abastecimiento de agua para el consumo humano, identificacióndel potencial de la biodiversidad en los bosques naturales y áreas de reserva, entre otros aspectos que permitirán a losdirigentes, autoridades y gobiernos locales tomar decisiones acertadas en torno a la realidad del área de estudio.

Aim. The increase in the pharmaceutical market of Ukraine of the range of medicines leads to stricter requirements for their quality. According to the requirements of international standards ISO, ICH, GMP, current legislation of Ukraine and the State Pharmacopoeia of Ukraine, generic drugs must be equivalent, and the analytical methods used for quality control, validated or verified.One of the available methods of analysis used both in pharmacy conditions and in quality control laboratories at enterprises and in independent control and analytical laboratories is absorption spectrophotometry in the ultraviolet and visible areas.Materials and methods. The method of absorption spectrophotometry in the ultraviolet and visible areas is used to quantify the active pharmaceutical ingredients in finished tablet dosage forms when the quantitative determination performed and when conducting pharmaco-technological tests, such as "Dissolution" and Uniformity of dosage units".Results. To use the method of absorption spectrophotometry for the quantitative evaluation of active pharmaceutical ingredients in finished drugs, it is necessary to verify the proposed methods and examine such validation characteristics as specificity, linearity, accuracy and precision of the proposed methods.At the same time, the uncertainty of the results of the analysis DAs,, expressed as a one-sided confidence interval for the probability of 95 %, and which consists of the uncertainty of sample preparation (DSp) and the uncertainty of the final analytical operation (DFAO), must not exceed the maximum permissible total uncertainty of the analysis (maxDAs).Conclusions. The approaches of the State Pharmacopoeia of Ukraine to the methods for determining the quantitative content of active ingredients in tablets during the tests "Quantitative determination", "Dissolution", Uniformity of dosage units" were studied. The procedure has been proposed for verifying methods for quantitative determination of manufactured drugs using absorption spectrophotometry according to the requirements of the 2nd edition of the State Pharmacopoeia of Ukraine ; Цель. Увеличение на фармацевтическом рынке Украины ассортимента лекарственных средств приводит к ужесточению требований к их качеству. Согласно требованиям международных стандартов ISO, ICH, GMP, действующего законодательства Украины и Государственной фармакопеи Украины, препараты-генерики должны быть эквивалентными, а методики анализа, применяемые для проведения контроля качества, валидированы или верифицированы.Одним из доступных методов анализа, применяемых как в условиях аптеки, так и в лабораториях контроля качества на предприятиях и в независимых контрольно-аналитических лабораториях, является абсорбционная спектрофотометрия в ультрафиолетовой и видимой областях.Материалы и методы. Метод абсорбционной спектрофотометрии в ультрафиолетовой и видимой областях используют для количественной оценки активных фармацевтических ингредиентов в таблетированных готовых лекарственных формах при количественном определении и при проведении фармако-технологических испытаний, таких как «Растворение» и «Однородность содержания».Результаты. Для использования метода абсорбционной спектрофотометрии для количественной оценки активных фармацевтических ингредиентов в готовых лекарственных средствах необходимо провести верификацию предлагаемых методик и изучить такие валидационные характеристики, как специфичность, линейность, правильность и прецизионность.При этом неопределенность результатов анализа DAs,, выраженная как односторонний доверительный интервал для вероятности 95 %, и которая состоит из неопределенности пробоподготовки (DSp) и неопределенности конечной аналитической операции (DFAO), не должна превышать максимально допустимую полную неопределенность анализа (maxDAs)Выводы. Изучены подходы Государственной фармакопеи Украины к методикам определения количественного содержания действующих веществ в таблетках при испытаниях «Количественное определение», «Растворение», «Однородность содержания». Предложена процедура верификации методик количественного определения готовых лекарственных средств методом абсорбционной спектрофотометрии согласно требованиям 2-го издания Государственной Фармакопеи Украины ; Мета. Збільшення на фармацевтичному ринку України асортименту лікарських засобів призводить до більш жорстких вимог до їх якості. Згідно вимог міжнародних стандартів ISO, ICH, GMP, діючого законодавства України та Державної фармакопеї України,препарати-генерики мають бути еквівалентними, а методики аналізу, що застосовуються для проведення контролю якості, валідовані або верифіковані.Одним з доступних методів аналізу, що можна застосовувати як в умовах аптеки, так і в лабораторіях контролю якості на підприємствах і в незалежних контрольно-аналітичних лабораторіях є абсорбційна спектрофотометрія в ультрафіолетовій та видимій областях.Матеріали та методи. Метод абсорбційної спектрофотометрії в ультрафіолетовій та видимій областях використовується для кількісної оцінки активних фармацевтичних інгредієнтів в таблетованих готових лікарських формах при кількісному визначенні і при проведені фармако-технологічних випробувань, таких як «Розчинення» і «Однорідність вмісту».Результати. Для використання методу абсорбційної спектрофотометрії для кількісної оцінки активних фармацевтичних інгредієнтів в готових лікарських засобах необхідно провести верифікацію запропонованих методик і вивчити такі валідаційні характеристики, як специфічність, лінійність, правильність і прецизійність.При цьому невизначеність результатів аналізу DAs, виражена як односторонній довірчий інтервал для ймовірності 95 %, і яка складається з невизначеності пробопідготовки (DSp) і невизначеності кінцевої аналітичної операції (DFAO), не має перевищувати максимально допустиму повну невизначеність аналізу (maxDAs).Висновки. Вивчено підходи Державної фармакопеї України до методик визначення кількісного вмісту діючих речовин в таблетках при випробуваннях «Кількісне визначення», «Розчинення», «Однорідність. Запропоновано процедуру верифікації методик кількісного визначення готових лікарських засобів методом абсорбційної спектрофотометрії в ультрафіолетовій та видимій областях згідно з вимогами 2-го видання Державної Фармакопеї України