Suchergebnisse

У статті досліджуються питання нормативно-правового забезпечення розвитку громадянського суспільства в Україні. Розглянуті важливі документи, які сприяли розвитку громадянського суспільства.
Розкрито сутність поняття громадянське суспільство. Розглянуто сучасні існуючі підходи до розуміння громадянського суспільства, а саме: широкий підхід, прихильники якого сприймають громадянське суспільство як певний етап розвитку будь-якого суспільства та підхід, який розглядає громадянське суспільство як комплекс усіх недержавних соціальних відносин. Зазначено основні складові в системі громадянського суспільства та основні ролі організацій громадянського суспільства, а саме: надання послуг у сфері розвитку, вплив на політику шляхом діалогу та адвокації, захист прав людини та демократизація.
Зазначено, що стрімкий розвиток громадянського суспільства в Україні почався після Революції Гідності 2013-14 роках. Прикладом громадянської ініціативи, що виникла під час Революції Гідності став Реанімаційний пакет реформ. Визначено, що Топ-3 завдань громадських організацій в Україні були названі контроль над урядом, громадянська освіта, підтримка та стимулювання реформ.
У статті досліджено процес розвитку громадянського суспільства в контексті законодавчого забезпечення. Розглянуто, Стратегію сталого розвитку «Україна-2020», Національну економічну стратегію на період до 2030 року», Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки та ін. Доведено, що серед основних напрямів роботи прослідковується важливість налагодження комунікації з інститутами громадянського суспільства та інформаційне забезпечення, зокрема отримання зворотного зв'язку. Головною передумовою процесу розвитку громадянського суспільства визначений суспільний договір між владою, бізнесом та громадянським суспільством, де кожна сторона має свою зону відповідальності.

У статті розглядаються найбільш перспективні напрями залучення молоді до процесу становлення громадянського суспільства з врахуванням важливості розгортання євроінтеграційної стратегії в Україні. Обґрунтовується особлива роль дослідження соціальних Інтернет-мереж та необхідності формування системи громадянської освіти як провідних завдань забезпечення реальної участі молоді у розвитку вітчизняного громадянського суспільства.
Підкреслено, що саме молодь виступає нині чільним творцем глобального «мережевого суспільства, найбільш потужним системоутворюючим ресурсом якого стають соціальні інтернет-мережі, що виконують декілька важливих соціальних функцій, зокрема обслуговування громадських інтересів і потреб та формування громадської думки.
Доведено, що українська молодь може стати впливовим актором громадянського суспільства за умов подолання імітаційних ініціатив і практик громадянської активності, формування почуття політичної відповідальності на індивідуальному і груповому рівнях як засади утвердження «зрілого» громадянського суспільства.

Метою дослідження є розкриття впливу церкви та церковних інституцій на процес формування громадянського суспільства в Україні. Задля досягнення поставленої мети автор ставить перед собою такі основні завдання: окреслити рівень участі релігійних організацій у подіях до, під час та після революції 2013-2014 років; визначити їх вплив на формування нового типу відносин між церквою, суспільством та державою, що проходить становлення в сучасній Україні; визначити місце й роль релігійного фактора в цілому у формуванні громадянського суспільства в Україні. Автор використовує філософську методологію. Аналізуючи вплив церковних інституцій та віруючого населення на демократичні впровадження, можна виокремити конкретні риси релігії, що сприяють, перешкоджають або є нейтральними щодо демократії, й таким чином, подолати малорезультативність класифікацій різних релігійних течій на такі, що або сприяють демократії, або ні. Спроби таких спрощених класифікацій і протиставлень (протестантизм vs католицизм, християнство vs мусульманство тощо), як правило, недооцінюють розмаїття можливих інтерпретацій та динамічність релігійних напрямів і не дають достатньо детальної інформації для того, щоб допомогти в оцінці перспектив демократизації тих чи інших суспільств та у визначенні бажаних напрямів розвитку їхніх релігійних систем. Очевидно, що ефективна реалізація позитивного потенціалу релігії та церкви на процес формування та становлення громадянського суспільства в Україні можлива при гармонізації її зусиль із зусиллями самого суспільства та держави. Відзначено, що у сучасних умовах демократизація політичного процесу передбачає інституціоналізацію органів влади та розширення ролі неполітичних громадських акторів, до яких належать релігійно-церковні об'єднання. Перспектива подальших досліджень у даному напрямі, з одного боку, це питання ролі церкви, як дійового партнера демократичного суспільства. З іншого – це ретельніше дослідження світоглядних та організаційних рис, які мають бути властиві релігії для того, щоб уможливити її конгруенцію з демократією, тобто щонайменше – їхню сумісність, а як максимум – взаємопідсилення.

У статті здійснено дослідження філософсько-правового виміру європейських стандартів державотворення у контексті соціокультурного проектування української перспективи формування громадянського суспільства. З'ясовано, що, мабуть, однією із найсильніших сторін українського, і щонайменше східнослов'янського, громадянського суспільства є феномен жертовності та цінування суспільного начала і, зрештою, значущість традиції у буттєвому просторі. В статье проведено исследование философско-правового измерения европейских стандартов создания государства в контексте социокультурного проектирования украинской перспективы формирования гражданского общества. Выяснено, что, пожалуй, одной из самых сильных сторон украинского, и как минимум восточнославянского, гражданского общества является феномен жертвенности и правильной оценки общественного начала и, наконец, значимость традиции в бытийном пространстве. ; In this paper a study of philosophical and legal dimensions of European standards in the context of the creation of the state of the sociocultural design Ukrainian prospects for the formation of civil society. It was found that, perhaps, one of the strengths of the Ukrainian and Eastern Slavic least, civil society is a phenomenon of self-sacrifice and a correct assessment of the public beginning, and finally, the importance of tradition in the existential space. Formation in Ukraine integration vector in the unification mechanism for the implementation of European standards is the basis for state building awareness of the great importance of joining the European Union, and, accordingly, the requirements of the latter; understanding of the intrinsic value that has our state, national standards to improve individual and personality general public dimensions Ukrainian life. After all, despite the current difficult conditions of development, reform and actually martial Ukraine, it is still being turned its vector in the direction of European culture, with all its positives and negatives. There has that Ukrainian society has great potential, even more, though paradoxically, than some countries in Western Europe. Summing up, it can be noted that the promotion of European standards in state-Ukrainian sociocultural space is an important factor regarding acceptance and implementation of European values, where the formation and functioning of civil society is external and visible sign. In fact, European standards state, changing the internal configuration of the functioning of the state, makes it more a partner than a competitor or opponent in the formation of civil society. Nevertheless, implementing the European standards in the Ukrainian state-socio-cultural space, you need to consider the inadmissibility of the blind offset these standards from one medium to another, without specific historically formed existentialaxiological component of the Ukrainian people. In view of this, can there be no transfer of artificial and above all the creative perception and integration in Ukrainian politicaleconomic, socio-cultural and axiological dimensions of life, while preserving essential and valuable elements of this complex and long process.

The article deals with the analysis of the current state of rule-making activity in Ukraine; on this basis the key role of the institutes of civil society in the establishment of perfect legislation, that should be in line with the requirements of a legal state is substantiated. Basic principles of correlation between the institutes of civil society and the bodies of state power in rule-making activity are defined. The content of these principles is revealed. Issues, that should be resolved with regard to the improvement of domestic legislation are singled out. ; Проаналізовано сучасний стан нормотворчої діяльності в Україні, на підставі чого обґрунтовано ключову роль інститутів громадянського суспільства у створенні якісного законодавства, що відповідає вимогам правової держави. Сформульовано базові принципи взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади при здійсненні нормотворчої діяльності. Розкрито зміст цих принципів. Виокремлено наявні проблемні питання, вирішення яких сприятиме підвищенню якості вітчизняного законо­давства.

У статті розглянуто особливості функціонування вищої школи України в умовах нового громадянського суспільства; підкреслюється, що в першій декаді ХХІ століття в Україні відбуваються кардинальні, навіть доленосні соціально-політичні, економічні, культурні й духовні трансформації, а саме: розвиваються механізми ринкової економіки, функціонують інститути демократії та багатопартійна система, українське суспільство стало більш монолітним, патріотично орієнтованим, відкритим. Автор акцентує увагу на тому, що на відміну від традиційних практик, формування громадянського суспільства в Україні відбувається як під тиском глобальних змін, так і у межах процесу модернізації, тобто комплексу соціальних, економічних, політичних, культурних та інтелектуальних трансформацій, характерних для країн молодих демократій. Зазначено, що громадянське суспільство хоча і є у певному розумінні поняттям трансісторичним, у кожну епоху когерує із проявами політичного життя і реагує на його стимули, а отже – приймаючи на себе знакозмінні навантаження, забезпечує соціальну раціональність, виявляючи себе як постійно змінюване, а отже – безперервно нове громадянське суспільство.In the article the peculiarities of Higher Education of Ukraine in the new civil society; stresses that in the first decade of the XXI century in Ukraine there are drastic, even vital socio-political, economic, cultural and spiritual transformation, namely developing mechanisms of market economy, democratic institutions and functioning multiparty system, Ukrainian society has become more monolithic, patriotically oriented, open. Based on the fact that our country is in the process of civil society and the state and the society are aware of the need to ensure the implementation of established productive in some way the historical function of civil society, including: representation and protection of interests of social groups, production and delivery of social services creating conditions for the formation of the so-called middle class, public control over the actions of the authorities, finding and implementing mechanisms to address the urgent humanitarian problems of society, including - the problems of the educational sector. The author emphasizes that unlike traditional practices of civil society in Ukraine is under pressure as global change and modernization within the process that is complex social, economic, political, cultural and intellectual transformations, typical for countries emerging democracies . The current stage of social development requires a certain revision usual forms of social life, which disappeared a sense of "we", focused on achieving justice and solidarity. Only a small social formations modern man is what makes it "great" community only within small social group feels it has the understanding and compassion, solidarity, hope gets justice, because all these social characteristics are not abstract, but certainly specific, which leads to the domination of the moral foundations of social life. It is noted that although civil society is in one sense the notion transistorychnym in every age koheruye manifestations of political life and responds to its stimulus, and therefore – taking the opposite loads, provides social rationality, manifesting itself as continuously changing, so – continuously new civil society.

У статті розглянуто особливості функціонування вищої школи України в умовах нового громадянського суспільства; підкреслюється, що в першій декаді ХХІ століття в Україні відбуваються кардинальні, навіть доленосні соціально-політичні, економічні, культурні й духовні трансформації, а саме: розвиваються механізми ринкової економіки, функціонують інститути демократії та багатопартійна система, українське суспільство стало більш монолітним, патріотично орієнтованим, відкритим. Автор акцентує увагу на тому, що на відміну від традиційних практик, формування громадянського суспільства в Україні відбувається як під тиском глобальних змін, так і у межах процесу модернізації, тобто комплексу соціальних, економічних, політичних, культурних та інтелектуальних трансформацій, характерних для країн молодих демократій. Зазначено, що громадянське суспільство хоча і є у певному розумінні поняттям трансісторичним, у кожну епоху когерує із проявами політичного життя і реагує на його стимули, а отже – приймаючи на себе знакозмінні навантаження, забезпечує соціальну раціональність, виявляючи себе як постійно змінюване, а отже – безперервно нове громадянське суспільство.In the article the peculiarities of Higher Education of Ukraine in the new civil society; stresses that in the first decade of the XXI century in Ukraine there are drastic, even vital socio-political, economic, cultural and spiritual transformation, namely developing mechanisms of market economy, democratic institutions and functioning multiparty system, Ukrainian society has become more monolithic, patriotically oriented, open. Based on the fact that our country is in the process of civil society and the state and the society are aware of the need to ensure the implementation of established productive in some way the historical function of civil society, including: representation and protection of interests of social groups, production and delivery of social services creating conditions for the formation of the so-called middle class, public control over the actions of the authorities, finding and implementing mechanisms to address the urgent humanitarian problems of society, including - the problems of the educational sector. The author emphasizes that unlike traditional practices of civil society in Ukraine is under pressure as global change and modernization within the process that is complex social, economic, political, cultural and intellectual transformations, typical for countries emerging democracies . The current stage of social development requires a certain revision usual forms of social life, which disappeared a sense of "we", focused on achieving justice and solidarity. Only a small social formations modern man is what makes it "great" community only within small social group feels it has the understanding and compassion, solidarity, hope gets justice, because all these social characteristics are not abstract, but certainly specific, which leads to the domination of the moral foundations of social life. It is noted that although civil society is in one sense the notion transistorychnym in every age koheruye manifestations of political life and responds to its stimulus, and therefore – taking the opposite loads, provides social rationality, manifesting itself as continuously changing, so – continuously new civil society.

Особливість політичної культури полягає в тому, що вона нерозривно пов'язана з людською суб'єктивністю і є «суб'єктивним об'єктом». У вузькому розумінні політична культура - це не політика або політичний процес у їхньому реальному втіленні, а комплекс уявлень тієї чи іншої національної або соціально-політичної спільноти про світ політики, про закони й правила його функціонування. Політич­на культура містить у собі ті елементи й феномени суспільної свідомості й, у більш широкому плані, ду­ховної культури тієї або іншої країни, які пов'язані із суспільно-політичними інститутами й політични­ми процесами і впливають на форми, формування, функціонування й розвиток державних та політичних інститутів, задають значимість і напрямок політичному процесу в цілому. Політична культура виступає як кінцевий пояснювальний принцип, як найважливіший показ­ник розвитку політичної системи. Коли теоретики перейшли від побудови концепцій і обґрунтування методик до їх емпіричної перевірки, то тут були виявлені як переваги, так і істотні недоліки кожної з моделей, що ставлять під сумнів навіть деякі ключові моменти. Так, насамперед потрібно було чітко сформулювати, що ж є об'єктом і суб'єктом політичної культури. Досліджуючи політичну культуру, не можна ігнорувати той факт, що вона є специфічною та відмінною від основних характеристик політичної культури інших соціальних груп, а подекуди - цілком альтернативною, через що має бути розглянута в якості окремої категорії. Політична культура пронизує всю сукупність відносин, які складаються між учасниками полі­тичного процесу, здійснює вплив на форми організації державної влади, будову її інститутів, дозволяє ефективно регулювати відносини між державою і громадянським суспільством, забезпечує соціальний консенсус. Політична культура є тим фактором, який може безпосередньо сприяти або перешкоджати демократичному політичному розвитку. Це підтверджує і практика розвинутих демократичних держав, яка показує, що саме демократична політична культура є основою їх стабільності і динамічного функ­ціонування. Розуміння політичного режиму як функціональної характеристики політичної системи, що включає методи і способи політичного владарювання, а також порядок взаємовідносин громадян, суспільства і політичної влади, дає змогу визначити зв'язок політичної культури з режимом та її місце в ньому.Процес переходу до демократії уособлює сукупність декількох стадій розвитку. Але це не робить всі політичні переходи схожими один на одного. Завдання лібералізації і демократизації, проведення полі­тичних та управлінських реформ кожного разу вирішуються по-різному, в різній послідовності та у різні терміни. В нормальному стані суспільства ми маємо справу з консенсусною політичною культурою, коли наявний високий рівень злагоди й більшість членів суспільства позитивно ставиться до його політичних інститутів. Синергетика показує, як можна багаторазово скоротити час і необхідні зусилля й генерува­ти, через резонансні впливи, бажані і - що не менш важливо - структури, що реалізуються, у складній системі. Нова наука про самоорганізацію та складнощі вбачає синергетичний сенс у цьому древньому уявленні. Особливо важливим такий підхід видається у ситуації зростаючого дефіциту ресурсів - ресур­сів часу, матеріалів, можливостей людства. Економія цих ресурсів стає не просто вигідною, але єдино можливим виходом для людства у світлі глобальних проблем. Перехід від недемократичної політичної культури до демократичної - це перехід до автономної участі, яка заснована на можливості вибору і влас­тива розвиненому громадянському суспільству, конкуренції у політиці.

Article emphasizes the urgency of the development of a modern civil society and the individual of a citizen in Ukraine, points out the socio-psychological, spiritual, constitutional, legal foundations and experience of creating of such society in the world, in Europe as a time-tested way to real democracy and signs of effective democracy. It refers to the historical preconditions of the development of civil society and the individual of a citizen accumulated in Germany in the works of Hegel, in Ukraine, in particular in the Poltava region, which is connected with the actions of her spiritual elite, in particular G. Skovoroda, T. Shevchenko, V.I. Vernadsky, G.G. Vaschenko, A.S. Makarenko, V.O. Sukhomlynsky, O.T. Gonchar, F.T. Morgun, I.A. Zyazyun and others like that. Proposed scientific principles, goals, methods, institutional forms and specific requirements for the construction and functioning of Ukrainian civil society, taking into account modern crisis realities, its productive parity of interaction with the branches of power, forms of control over the activities and responsibilities of government and civil leaders. Information is given on the Decree of the President of Ukraine on promoting the development of civil society. The personality of the leader, who must ensure the successful functioning of civil society and government are characterized. Article emphasizes the necessity of obligatory loyalty of leaders of civil society and authorities to positive spiritual values of Worldview, Life, Man, Faith, Hope, Love, Good, Beauty, Truth, and the inadmissibility of the existence of negative attributes in them – the darkness, death, inhumanity, disbelief Despair, Hate, Evil, Distortion, Lies. The leader must be a true patriot of Ukraine, love his country and its citizens, and not the power and the possibility of its corruption use. Under these conditions, the unity of the people is possible and progressive progress of Ukraine towards peace and prosperity. Psychological measures to promote the development of ...

У представленій статті автором висвітлюється проблема розвитку громадянського суспільства в сучасній Україні після появи нових форм недержавних організацій. Наведено особливості формування сучасного українського громадянського суспільства та особливості його функціонування. Автор наголошує на нехарактерності еволюційного розвитку громад в Україні, підкреслюючи революційну стадіальність, зумовлену зовнішніми обставинами. У статті розглядається період активізації формування громадянського суспільства в Україні після «революції гідності» 2013­2014 років. Окрему увагу приділено створенню нової структури – електронного громадянського суспільства. Розвиток інформаційно­комунікаційних технологій сприяв створенню нового типу спільнот – електронних недержавних організацій, приклад яких наведено у статті. Феномен сучасних електронних організацій полягає в тому, що деякі з них можуть вважатися міжнародними на підставі географії діяльності та громадянства їх членів навіть за умови відсутності офіційної реєстрації згідно з вимогами законодавства. Крім того, одна електронна організація здатна виконувати функції кількох традиційних утворень як національного, так і міжнародного рівня. У статті підкреслюється подальше зростання важливості електронних організацій та електронного громадянського суспільства в усіх сферах суспільно­політичного життя. Це веде до необхідності перегляду існуючих підходів до концепту громадянського суспільства.

Незавершеність реформування громадянського суспільства в Україні у контенті євроінтеграції актуалізує наукові дослідження у питанні їх культуротворчого осмислення. Мета дослідження — виявити вплив євроінтеграційних процесів на формування основних положень Стратегій розвитку громадянського суспільства різних років у корекції до вимог часу. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході до його вивчення. Порівняльно-логічний метод дав можливість зіставити законодавчі акти різних років і простежити їх поступ. Культурологічний метод дозволив визначити культуротворчий підхід до створення Стратегій розвитку громадянського суспільства в Україні та з'ясувати вплив євроінтеграційних підходів при їх розробці. Наукова новизна полягає у комплексності культуротворчого осмислення основних положень Стратегій розвитку громадянського суспільства, що кореспондуються з євроінтеграційними процесами. Висновки. Розробка Стратегій та їх неухильне виконання роблять розвиток громадянського суспільства в Україні цілеспрямованим та поступальним, що постулюється з модернізаційними євроінтеграційними підходами. Для сучасного етапу характерним є покращення стану законодавства, зокрема, останнім часом законодавчий кейс поповнився Національними стратегіями (2012, 2016, 2021 рр.) щодо сприяння розвитку громадянського суспільства з урахуванням напрацьованих і практикою перевірених європейських стандартів. Культуротворчість трактується як консолідуючий феномен, що активізує державотворчі ресурси та виступає модератором формування української ідентичності, засобом соціалізації та інкультурації особистості. Культурологічне осмислення цієї парадигми сприяє тяглості та удосконаленню потенційних можливостей при подальшій розробці законотворчих документів з означеного нами питання.

У статті досліджуються процеси земельної реформи (моделі ринку землі) та їхній взаємозв'язок із формуванням і розвитком громадянського суспільства в Україні. Автор також коротко аналізує сучасний стан українського громадянського суспільства, наголошуючи, що його проблеми є складовою реформування більшості сфер, у тому числі й земельних відносин.
Метою дослідження є аналіз процесів земельної реформи та їхній взаємозв'язок із формуванням і розвитком громадянського суспільства в Україні; формулювання деяких пропозицій та рекомендацій теоретичного і практичного значення.
Наукова новизна статті полягає в аналізі запропонованих урядом моделей ринку землі і процесів, які гальмують впровадження земельної реформи. Дослідження стану громадянського суспільства (як рушійної сили демократичних та соціально-економічних перетворень держави) надає можливість з'ясувати проблеми його формування в Україні, сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації, які сприятимуть його зрілому розвитку.
Висновок. Питання впровадження земельної реформи, зокрема продажу земель сільськогосподарського призначення, окрім заполітизованості, ускладнюються проблемами комунікації влади і суспільства, нерозвиненістю громадянського суспільства в Україні. Запропоновані урядом моделі ринку землі, пропозиції аграрних інституцій щодо створення Земельного банку; проведення інвентаризації земель і оцінки їхньої якості; заборони на продаж землі іноземцям; обмеження площі, яку може купити один власник, щоб убезпечитися від монополій; прозорості процедур придбання землі у власність; поступового відкриття ринку землі; підвищення ефективності роботи органів влади і т. ін. –переконують: яка б модель не була створена, вона буде мати переваги і недоліки, як у будь-якій іншій країні світу. Але земельну реформу потрібно продовжувати, модернізуючи механізми комунікації влади і суспільства, адже знову накладати мораторій на продаж землі – означає стримувати подальший розвиток громадянського суспільства, формування спільноти вільних громадян-власників, здатних до економічного, політичного і морального саморегулювання, готових взяти на себе всю повноту господарської та політичної відповідальності за стан суспільства.