Suchergebnisse

The information and views set out in this article are those of the author and do not necessarily reflect the official opinion of the company (British American Tobacco). ; The objective of this article is to present an overview, the advantages and disadvantages of the International Registration of Marks under the Madrid System. With over 1.3 million trade marks registered, the Madrid System is the top choice for international trade mark registration among multinational companies. There are three possible routes that traders might take to register a trade mark: national, European or international. A national registration system for trade marks provides protection at a national level only. Registration at the EU level through a single application to the European Intellectual Property Office (EUIPO) in Alicante, Spain provides protection in all 28 EU Member States. International registration of marks under the Madrid System, administered by the International Bureau of the World Intellectual Property Organization (WIPO) in Geneva, Switzerland enables traders to obtain protection in a number of different jurisdictions via a single application. This article will focus on the description of the main features of international registration of marks under the Madrid System, its advantages and disadvantages which should be considered by traders before deciding which route to take in order to protect their trade mark. ; agnieszkaprzygoda@gmail.com ; Assistant Trade Mark Counsel (British American Tobacco, London), Chartered UK Trade Mark Attorney, Professional Certificate in Trade Mark Practice, Nottingham Trent University, Certificate in Trade Mark Law and Practice, Queen Mary University of London, Master in Intellectual Property, University of Alicante. ; British American Tobacco, London, United Kingdom ; Bently, L., & Sherman, B. (2014). Intellectual Property Law 4th Edition. Oxford: Oxford University Press. ; Birkbeck, C. D. (2016). The World Intellectual Property Organization (WIPO): A Reference Guide. Cheltenham: Edward Elgar Publishing Limited. ; Cohen Jehoram, T., Van Nispen, C., & Huydecoper, T. (2010). European Trademark Law: Community Trademark Law and Harmonized National Trademark Law. Kluwer Law International. ; Davis, R. D., St Quintin, T., & Tritton, G. (2018). Tritton on Intellectual Property in Europe. 5th Edition. London: Sweet & Maxwell. ; Dinwoodie, G. B., & Janis, M. D. (2008). Trademark Law and Theory. A Handbook of Contemporary Research. Cheltenham: Edward Elgar Publishing Limited. ; Eastaway, N., Gallafent, R., Dauppe, V., & Kimber, J. (2013). Intellectual Property Law and Taxation. 8th Edition. London: Sweet & Maxwell. ; EUIPO. (2017). Guidelines for Examination of European Union Trade Marks Part B Examination Section 4 Absolute Grounds for Refusal Chapter 4. Retrieved from EUIPO: https://euipo.europa.eu/tunnel-web/secure/webdav/guest/document_library/contentPdfs/law_and_practice/trade_marks_practice_manual/WP_2_2017/Part-B/04-part_b_examination_section_4_absolute_grounds_for_refusal/part_B_examination_section_4_chapter_4/part_B_ex. ; EUIPO. (2017). Guidelines for Examination of European Union Trade Marks Part D Cancellation Section 2 Substantive Provisions. Retrieved from EUIPO: https://euipo.europa.eu/tunnel-web/secure/webdav/guest/document_library/contentPdfs/law_and_practice/trade_marks_practice_manual/WP_2_2017/Part-D/02-part_d_cancellation_section_2_substantive_provisions/part_d%20cancellation_section_2_substantive_provision. ; EUIPO. (2017). Guidelines for Examination of European Union Trade Marks Part M International Marks. Retrieved from EUIPO: https://euipo.europa.eu/tunnel-web/secure/webdav/guest/document_library/contentPdfs/law_and_practice/trade_marks_practice_manual/WP_2_2017/Part-M/01-part_m_international_marks/part_m_international_marks_en.pdf. ; Gilson, J., & Gilson Lalonde, A. (2003). The Madrid Protocol: A Slumbering Giant Awakens at Last. Newark, San Francisco: Matthew Bender & Company, Inc. ; Jacob, R., Alexander, D., & Fisher, M. (2014). Guidebook to Intellectual Property. Sixth Edition. Hart Publishing. ; Keeling, D., Llewelyn, D., Mellor, J., Tom Moody-Stuart, Q., Berkeley, I., Chantrielle, A., & Duncan, W. (2018). Kerly's Law of Trade Marks and Trade Names 16th Edition. London: Sweet & Maxwell. ; Liss, E., & Adin, D. (2012). Intellectual Property Law and Practice in Israel. Oxford: Oxford University Press. ; Merges, R. P., & Haiyan Song, S. H. (2018). Transnational Intellectual Property Law: Text and Cases. Cheltenham: Edward Elgar Publishing Limited. ; Michaels, A., & Norris, A. (2014). A Practical Guide To Trade Mark Law Fifth Edition. Oxford: Oxford University Press. ; Seville, C. (2009). EU Intellectual Property Law and Policy. Cheltenham: Edward Elgar Publishing Limited. ; Von Mühlendahl, A., Botis, D., Maniatis, S., & Wiseman, I. (2016). Trade Mark Law in Europe. Third Edition. Oxford: Oxford University Press. ; WIPO. (2013). Protecting your Marks Abroad. The Madrid System. Retrieved from WIPO: https:// www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/marks/1039/wipo_pub_1039.pdf. ; WIPO. (2016). The Madrid System for the International Registration of Marks. Objectives, Main Features, Advantages. Retrieved from WIPO: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_418_2016.pdf. ; WIPO. (2017). Madrid Yearly Review 2017. Retrieved from WIPO: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_940_2017.pdf. ; WIPO. (2017). WIPO IP Facts and Figures 2017. Retrieved from WIPO: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_943_2017.pdf. ; WIPO. (2018). Guide to the International Registration of Marks under the Madrid Agreement and the Madrid Protocol. Retrieved from WIPO: https://www.wipo.int/export/sites/www/madrid/en/guide/guide.pdf. ; WIPO. (2018). Madrid Yearly Review 2018. Retrieved from WIPO: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_940_2018.pdf. ; WIPO. (2018). Special Edition of the Madrid Highlights. The Japan Patent Office (JPO) as Designated Contracting Party (DCP). Retrieved from WIPO: https://www.wipo.int/export/sites/www/madrid/en/highlights/2018/madrid_highlights_1_2018.pdf. ; WIPO. (2019). How to Manage your International Registration: Change in Ownership. Retrieved from WIPO: https://www.wipo.int/madrid/en/how_to/manage/ownership.html ; WIPO. (2019). How to Manage your International Registration: Overview. Retrieved from WIPO: https://www.wipo.int/madrid/en/how_to/manage/ ; WIPO. (2019). How to Use the Madrid System: Benefits of the Madrid System. Retrieved from https://www.wipo.int/madrid/en/how_to/use/benefits.html ; WIPO. (2019). Madrid Member Profiles. Retrieved from WIPO: https://www.wipo.int/madrid/memberprofiles ; WIPO. (2019). Members of the Madrid Union. Retrieved from WIPO: https://www.wipo.int/madrid/en/members/ ; 3 ; 1 ; 67 ; 79

Стаття присвячена окремим проблемним питанням порушення «права на», а точніше «права доступу» до комерційної таємниці та ноу-хау, враховуючи фізичну природу «інформації як такої». Тому в статті термін «право на» комерційну таємницю та ноу-хау використовується як умовний. Зокрема, порушенням «права на» комерційну таємницю та ноу-хау є незаконні способи отримання цієї конфіденційної інформації, незаконне її розголошення та інші неправомірні дії, що призводять до порушення вказаного права. До незаконних способів отримання комерційної таємниці та ноу-хау відноситься проми­слове шпигунство, підкуп посадової особи (службовця), яка фактично контролює комер­ційну таємницю чи ноу-хау, незаконне проникнення в приміщення його власника, прослуховування засобів зв'язку, незаконне ознайомлення зі змістом кореспонденції, що містить комерційну таємницю чи ноу-хау тощо. ; Статья посвящена отдельным проблемным вопросам о нарушении «права на», а точнее «права доступа» к коммерческой тайне и ноу-хау, учитывая физическую природу «информации как таковой». Поэтому в статье термин «право на» коммерческую тайну и ноу-хау используется как условный. В частности, нарушением «права на» коммерческую тайну и ноу-хау являются незаконные способы получения данной конфиденциальной информации, незаконное ее разглашение и другие неправо­мерные действия, приводящие к нарушению указанного права. К незаконным спо­собам получения коммерческой тайны и ноу-хау относятся промышленный шпио­наж, подкуп должностного лица (служащего), которое фактически контролирует коммерческую тайну или ноу-хау, незаконное проникновение в помещение его собственника, прослушивание средств связи, незаконное ознакомление с содержа­нием корреспонденции, содержащей коммерческую тайну или ноу-хау и др. ; The article is devoted to separate problematic issues concerning the violation of the «right to», or rather, the «right of access» to commercial secrets and know-how, taking into ac­count the physical nature of «information as such».At present, the legal doctrine has developed two approaches to understanding the «right to» information. As for the first approach, the «right to» information is regarded as a subjective right. According to the second approach, the subjective right to information (confidential information) does not exist, and the term «right to» information is used only as conditional, since in reality it is a «right of access» to information (confidential information).The author comes from the position that the information is a message containing (in itself) the information, and for familiarization with them is not assigned the exclusive right, and especially the «property right», then, accordingly, there is no subjective right. Therefore, the term «right to» information (confidential information in the form of commercial secrets and know-how) is not an exact scientific formulation. More pre­cise scientific formulation, which more adequately reflects its essence, is the term «right of access» to information (confidential information in the form of commercial se­crets and know-how). Therefore, in the article the term «right to» commercial secret and know-how is used as conditional.The violation of the «right of access» to commercial secrets and know-how in gener­al and in the field of pharmacy, in particular, are illegal ways of obtaining such confi­dential information (commercial secrets and know-how), unlawful disclosure and other unlawful actions that violate the said right.Unlawful ways to obtain commercial secrecy and know-how include industrial es­pionage, bribery of an official (employee) who actually controls commercial secrets or know-how, unlawful penetration into the premises of his owner, listening to commu­nications, illicit acquaintance with the content of correspondence, containing commer­cial secrets or know-how, etc.Also, the commercial secret (know-how), is one way to protect against unfair competi­tion and is carried out in accordance with Art. 10bis («Unfair competition») and Art. 10ter («Trademarks, trade names, false indications, unfair competition, remedies, the right to go to court») of the Paris Convention for the Protection of Industrial Property. The na­tional legislation on unfair competition does not, as such, fulfill the function of protecting «rights», but rather the law-protected interests of a person who is in fact controlling com­mercial secrets or know-how, but gives way to general civil law. The main feature of the rules of such legislation is its legal and protective nature.So we can say that the protection of commercial secrets (know-how) is carried out in the framework of the fight against unfair competition, provided by article 10bis of the Paris Convention. Also, according to Art. 10ter in the process of ensuring effective protection against unfair competition, the participating countries undertake to pro­vide such nationals of other countries of the Union with the following protection: nat­ural and legal persons lawfully controlling confidential information shall be entitled to prevent the disclosure, receipt or use of such information without their consent other persons, if the latter have done so in ways that are contrary to honest commer­cial practice. In the notion of a method that is contrary to honest commercial practice, the Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights (hereinafter referred to as the TRIPS Agreement) invests in breach of contract, breach of trust, in­citement to violation; the acquisition of closed information by third parties who knew or committed gross negligence without knowing that actions that contradict honest trading practices were allowed in the process of such acquisition.It can be stated that the TRIPS Agreement was the first time at the international level to identify the notions of protecting undisclosed information (commercial se­crets) as a means of information protection, the use of which is legally controlled by a legal entity. In general, in the past, many countries have addressed the issues of pro­tecting trade secrets or know-how no matter other than the issues of secrecy or indus­trial property protection. In order to meet the signs of the TRIPS Agreement, WTO member countries will have to protect all commercially valuable secrets.

Introduction. Successful upgrade of the secondary professionaleducation (SPE) has a key value for innovative development of domestic economy. First of all, the solution of a task of creation of high-technology workplaces and development of labour productivity has a key role. However, the process of reforming of SPE, which dragged on for many years, is followed by the internal and external contradictions which are slowing down an inflow of necessary skilled personnel on the labor market. The aim of the present article consists in drawing attention to the collected problems and contradictions in the system of SPE which are in many respects caused by inconsistency in rule-making and legislative activity of the Ministry of Education and Science of the Russian Federation, special-purpose committees of the State Duma of Federal Assembly of the Russian Federation in education. Methods. The research is based on the analysis of normative and program documents in the field of SPE, realization of competence-based approach in practice of activity of establishments of professional education. Results and scientific novelty consist in identification and designation of the obvious and hidden antinomy existing in the SPE system now. The reasons for the late reaction of system of training of personnel to the transformations happening in economy are disclosed: discrepancy of training programs to requirements of employers; unsatisfactory quality of training of graduates; fall of prestige of working professions and specialties among youth; the broken ratio in a life-long education chain «a worker – a technician – an engineer»; reduction of the staff of masters of professional training; disinterest of employers in the joint SPE problem resolution (in cooperation with pedagogical community); excessively fractional specialization of professions of workers in available occupational classifications, etc. The designated problems enable to begin a search of ways of their decision and options of the valid upgrade of the SPE system answering to the requirements of economy. The inefficiency of the concept of one-leveled SPE and its non-competitiveness against the background of development of an applied bachelor degree at the higher school is shown. It is offered to differentiate programs of basic level for training of skilled workers and the program of the increased level for training of specialists of an average link (technicians, technologists) on the basis of basic level for forming of a single system of continuous professional training and effective functioning of regional systems of professional education. Such system will help to eliminate disproportions in a triad «a worker – a technician – an engineer», and will increase the quality of professional education. Furthermore, it is indicated the need of polyprofessional education wherein the integrated educational structures differing in degree of formation of split-level educational institutions on the basis of network interaction, convergence and integration are required. According to the author, in the regions it is necessary to develop two types of organizations and SPE organizations: territorial multi-profile colleges with flexible variable programs and the organizations realizing educational programs of applied qualifications in specific industries (metallurgical, chemical, construction, etc.) according to the specifics of economy of territorial subjects. Practical significance. The results of the research can be useful to specialists of management of education, heads and pedagogical staff of SPE institutions, and also representatives of regional administrations and employers while organizing the multilevel network system of training of skilled workers and experts of middle ranking. ; Введение. Успешная модернизация среднего профессионального образования (СПО) имеет ключевое значение для инновационного развития отечественной экономики – прежде всего, для решения задачи создания высокотехнологичных рабочих мест и повышения производительности труда. Однако процесс реформирования СПО, затянувшийся на много лет, сопровождается внутренними и внешними противоречиями, тормозящими приток необходимых квалифицированных рабочих кадров на рынок труда. Цель статьи состоит в привлечении внимания к накопившимся проблемам в системе СПО, которые во многом обусловлены несогласованностью нормотворческой и законодательной деятельности Министерства образования и науки РФ, профильных комитетов Государственной Думы и Федерального Собрания РФ.Методология. Исследование, изложенное в публикации, основано на комплексном анализе нормативных и программных документов в области среднего профессионального образования и анализе реализации компетентностного подхода в практике учреждений профессионального образования.Результаты и научная новизна исследования заключаются в выявлении и обозначении явных и скрытых антиномий, существующих в системе СПО в настоящее время. Показаны причины запаздывающей реакции системы подготовки рабочих кадров на происходящие в экономике преобразования: несоответствие учебных программ требованиям работодателей, неудовлетворительное качество подготовки выпускников, падение престижа рабочих профессий и специальностей среди молодежи, нарушенное соотношение в цепочке непрерывного образования «рабочий – техник – инженер», сокращение штата мастеров профессионального обучения, незаинтересованность работодателей в совместном с пеагогическим сообществом решении проблем СПО, чрезмерно дробная специализация профессий рабочих в имеющихся классификаторах и др. Обозначенные проблемы задают вектор поиска путей их решения и вариантов действительной модернизации системы СПО, отвечающей потребностям экономики. Показана несостоятельность концепции одноуровневого СПО и ее неконкурентоспособность на фоне развития прикладного бакалавриата в высшей школе. Для формирования единой системы непрерывного профессионального обучения и эффективного функционирования региональных систем профессионального образования предлагается дифференцировать программы базового уровня для обучения квалифицированных рабочих и программы повышенного уровня для подготовки специалистов среднего звена (техников, технологов) на основе базового уровня. Такая система поможет устранить диспропорции в триаде «рабочий – техник – инженер» и повысит качество профессионального образования. Кроме того, указывается на необходимость полипрофессионального образования, для которого требуются укрупненные образовательные структуры, различающиеся степенью объединения разноуровневых учебных заведений на основе сетевого взаимодействия, конвергенции и интеграции. По мнению автора, в регионах следует развивать два типа учреждений и организаций СПО: территориальные многопрофильные колледжи с гибкими вариативными программами и учреждения, реализующие образовательные программы прикладных квалификаций в конкретных отраслях (металлургической, химической, строительной и т. д.) в соответствии со спецификой экономики территориальных субъектов. Практическая значимость. Результаты исследования могут быть полезны специалистам управления образованием, руководителям и педагогическим коллективам учреждений СПО, а также представителям региональных администраций и работодателям при организации многоуровневой сетевой системы подготовки квалифицированных рабочих и специалистов среднего звена.

In the presented article the author highlights the main direction of its foreign policy Romania on Southern Dobrudja lands at the end of the First World War and the period of the Paris Peace Conference (1918–1919 ). The article highlights the work and the struggle for peace with the Balkan states of Romania and Britain politicians, diplomats and civil society towards preserving peaceful relations in the period of operation of the Paris Peace Conference.The most radical departure from the principle of national self-determination which practiced Foreign-Office came in relation to Romania's frontier with Bulgaria. The tasks are to characterize the content of the work of the Romanian diplomatic commission in the direction of the defending the rights to South Dobrudja and the determination of the position of Great Britain as for territorial independence of the region. The main thesis of the article is that after First World War Romania sought to large an alliance with t least on of the Great Powers in case of an attack on South Dobrudja, in this sense, Romania's diplomatic success was only partial. The Romanian government realized that only the permission of the Great Powers, such as Great Britain, would strength its presence in the region.The Great Britain treated ambiguously towards such aspirations of Romania. For the first, Foreign Office was not forgotten for Bucharest the separate peace with the Central Powers in 1918. For the second, Britain diplomatic and military mission at Southern Dobrudja did not take the politics of the terror of Romanian in Bessarabia. The Great Britain provided a summary of the position in Southern Dobrudja: provisional British military occupation is the only possible solution for the moment, in spite of the unrest this causes to the Rumanian Government.From the first of the being in Paris, the Romanian diplomats were sounded actively the question how the Great Britain and France would see the future status of Southern Dobrudja. The Romanian demand for Southern Dobrudja was strongly citing national self-determination and protecting peace in Balkan. Most in the British delegation hoped that this could be agreed.However, the British and French refused absolutely to compel an ally to surrender territory to an enemy. The decision, British politics believed, lay with Romania: such readjustment could only be made after friendly conversations with the Rumanian Government. It is important that the Rumanian politics themselves should be a consenting party to the cession of Southern Dobrudja and that Romanians should not be left with the feeling that they have been robbed by their Allies to placate their enemies.In the Parice Peace Conference Foreign Office took the legalistic view that, because Southern Dobrudja was secured by Romania before the war, its future was beyond the remit of the Peace Conference. The Britain Commission stated in its projects that it was not authorized to recommend a modification of the frontier which would involve the cession to an enemy State of a territory forming de facto et de jure an integral part of an Allied State.The Romanians, angry about losing part of the Banat, never offered to give up Southern Dobrudja. The Americans pushed their view in the Council of Heads of Delegations between July and November, but the British were unyielding. The issue was not even mentioned in the Treaty of Neuilly with Bulgaria in November. Thus, in the words of a member of the Bulgarian Delegation, the settlement proclaimed the principle that no land can be claimed from the victors. It has been argued here that Bucharest gained territory not because of the wartime treaty that promised her so much, and not because of the dubious diplomatic skills of Romanian delegation, but because the Roma nians had a strong case and it was effectively presented by Romanophiles like Britain delegation. There was one other reason, however, that tended to shine its harsh light on every issue, the simple idea that these people are our friends and those are our enemies. This was stated most starkly and frequently by the French, but it was also evident in the British unwillingness to coerce the Romanians over Southern Dobrudja.The consequence of making a settlement which dealt severely with losers was that they became revisionist and eventually allied themselves with those who would undo the hated treaties. Romania remains much bigger than she was in 1918, but the settlement that created Greater Romania did not survive the vengeance of its enemies. ; У представленій статті автором висвітлюються основні вектори зовнішньої політики Румунії щодо Південної Добруджі в 1918–1919 рр. Проаналізовано і визначено спроби Бухаресту збільшити території за рахунок територій сусідніх держав. Відображена діяльність та боротьба румунських дипломатів в напрямку збільшення територіальних надбань Румунії в період роботи Паризької мирної конференції, коли держави-переможниці підтримали приєднання до балканських держав низки болгарських територій. Розглядається підготовка та підписання Нейїського мирного договору. В статті підкреслюється, що румунські політики і дипломати були непоступливими щодо пом'якшення умов мирного договору з Болгарією, зокрема щодо питання статусу Південної Добруджі, який на той час готувався в Парижі. Для цього використовували всі сили та можливості для того, щоб прихилити на бік максимальної підтримки румунських національних інтересів якомога більше реальних учасників мирних домовленостей, зокрема Велику Британію. Антиболгарська пропаганда і агітація, яка розгорнулася в Великій Британії, суттєво посприяли вирішенню всіх цих питань. У статті подана характеристика відношення британських державних діячів до Румунії одразу після закінчення війни, напередодні і в час роботи Паризької мирної конференції. Аналізуючи позицію Великої Британії відносно питання статусу Південної Добруджі в цей період, автор констатує, що вона була двоякою та непередбачливою. Розкрито складне становище Румунії в системі міжнародних відносин після закінчення Першої світової війни, з якою країни-переможниці будували свої стосунки методом поступок, скоригувавши на її користь Нейїський мирний договір. Після війни за безпосереднього сприяння Лондону та Парижу Румунія перетворилась на велику чорноморську та балканську державу.

Marking wild birds is an integral part of many field studies. However, if marks affect the vital rates or behavior of marked individuals, any conclusions reached by a study might be biased relative to the general population. Leg bands have rarely been found to have negative effects on birds and are frequently used to mark individuals. Leg flags, which are larger, heavier, and might produce more drag than bands, are commonly used on shorebirds and can help improve resighting rates. However, no one to date has assessed the possible effects of leg flags on the demographic performance of shorebirds. At seven sites in Arctic Alaska and western Canada, we marked individuals and monitored nest survival of four species of Arctic-breeding shorebirds, including Semipalmated Sandpipers (Calidris pusilla), Western Sandpipers (C. mauri), Red-necked Phalaropes (Phalarope lobatus), and Red Phalaropes (P. fielicarius). We used a daily nest survival model in a Bayesian framework to test for effects of leg flags, relative to birds with only bands, on daily survival rates of 1952 nests. We found no evidence of a difference in nest survival between birds with flags and those with only bands. Our results suggest, therefore, that leg flags have little effect on the nest success of Arctic-breeding sandpipers and phalaropes. Additional studies are needed, however, to evaluate the possible effects of flags on shorebirds that use other habitats and on survival rates of adults and chicks. ; National Fish and Wildlife Foundation [2010-0061-015, 2011-0032-014, 0801.12.032731, 0801.13.041129]; Neotropical Migratory Bird Conservation Act of the U.S. Fish and Wildlife Service [F11AP01040, F12AP00734, F13APO535, 4073, 4102]; Alaska Department of Fish and Game; State Wildlife Grant [T-16]; Arctic National Wildlife Refuge; Bureau of Land Management; Centre for Wildlife Ecology at Simon Fraser University; Environment and Climate Change Canada; Indigenous and Northern Affairs Canada; Kansas State University; Kresge Foundation; Liz Claiborne/Art Ortenberg Foundation; Manomet Center for Conservation Sciences; National Park Service; Murie Science and Learning Center Research Fellowship Program; National Science Foundation (Office of Polar Programs)National Science Foundation (NSF) [ARC-1023396]; National Science Foundation (Doctoral Dissertation Improvement Grant)National Science Foundation (NSF) [1501479]; Natural Resources Canada (Polar Continental Shelf Program); Natural Sciences and Engineering Research Council of Canada (Strategic Grant - Discovery Grants) [357054]; Northern Scientific Training Program (Canadian Polar Commission); U.S. Fish and Wildlife Service (Migratory Bird Management Division, Survey, Monitoring and Assessment Program); U.S. Fish and Wildlife Service (Alaska National Wildlife Refuge System's Challenge Cost Share Program); U.S. Fish and Wildlife Service (Avian Influenza Health and Influenza programs); U.S. Geological Survey (Changing Arctic Ecosystem Initiative, Wildlife Program of the USGS Ecosystem Mission Area); University of Colorado Denver; University of Alaska Fairbanks; University of Missouri Columbia ; Major support for the infrastructure of the Arctic Shorebird Demographics Network was provided by the Arctic Landscape Conservation Cooperative, National Fish and Wildlife Foundation (grants 2010-0061-015, 2011-0032-014, 0801.12.032731, and 0801.13.041129), and Neotropical Migratory Bird Conservation Act of the U.S. Fish and Wildlife Service (grants F11AP01040, F12AP00734, F13APO535, 4073, and 4102). Additional funding for individual sites was provided by Alaska Department of Fish and Game (including State Wildlife Grant T-16), Arctic National Wildlife Refuge, Bureau of Land Management, Centre for Wildlife Ecology at Simon Fraser University, Environment and Climate Change Canada, Indigenous and Northern Affairs Canada, Kansas State University, Kresge Foundation, Liz Claiborne/Art Ortenberg Foundation, Manomet Center for Conservation Sciences, National Park Service (including Murie Science and Learning Center Research Fellowship Program), National Science Foundation (Office of Polar Programs grant ARC-1023396 and Doctoral Dissertation Improvement Grant 1501479), Natural Resources Canada (Polar Continental Shelf Program), Natural Sciences and Engineering Research Council of Canada (Strategic Grant - 357054, Discovery Grants), Northern Scientific Training Program (Canadian Polar Commission), U.S. Fish and Wildlife Service (Migratory Bird Management Division, Survey, Monitoring and Assessment Program, Alaska National Wildlife Refuge System's Challenge Cost Share Program, and Avian Influenza Health and Influenza programs), U.S. Geological Survey (Changing Arctic Ecosystem Initiative, Wildlife Program of the USGS Ecosystem Mission Area), University of Colorado Denver, University of Alaska Fairbanks, and University of Missouri Columbia. We thank local communities and landowners, including the people of the Inuvialuit Settlement Region, North Slope Borough, Ukpeagvik Inupiat Corporation, and Sitnasuak Native Corporation for permitting us to conduct research on their lands. Logistical support was provided by Arctic National Wildlife Refuge (U.S. Fish and Wildlife Service), Barrow Arctic Science Consortium, Cape Krusenstern National Monument (National Park Service), ConocoPhillips Alaska, Inc., Sisualik National Wildlife Refuge (U.S. Fish and Wildlife Service), and Umiaq, LLC. We thank the many field assistants who helped on this project throughout the years, including S. Carvey, T. Donnelly, A. Gottesman, D. Pavlik, and B. Wilkinson for their key roles in field work at the Colville River Delta, and D. Payer for his key role in implementing and overseeing field work at Canning River Delta. J. Lamb, L. Rosen, and B. Ross provided comments on an early draft of the manuscript. Animal handling, marking, and monitoring procedures were approved by animal care and use committees and permitting agencies at Environment and Climate Change Canada, Kansas State University, National Park Service, University of Alaska Fairbanks, U.S. Fish and Wildlife Service, and U.S. Geological Survey - Alaska Science Center. The findings and conclusions in this article are those of the author(s) and do not necessarily represent the views of the U.S. Fish and Wildlife Service. Any use of trade names is for descriptive purposes only and does not imply endorsement by the U.S. Government. ; Public domain authored by a U.S. government employee

The purpose of the article is to analyze the existing memoirs and memories of the life and activities of the Chairman of the Directory and the Chief Ataman of the troops of the Ukrainian People's Republic Simon Vasilyevich Petliura and determine their role and place in the study of his personality. Convinced that the time had come to objectively and impartially evaluate this outstanding figure of the Ukrainian revolution of 1917-1921. The author set himself the goal of refuting scientific and ideological stereotypes and traditional postulates accumulated over the century around Petliura, realizing that this can only be done by studying diverse, previously unknown sources, including memoirs and memories, and then bringing truthful contemporaries to future generations testimony about his life and work. Methodology. The research methodology is to use a combination of methods: dialectical, analytical, historical, biographical, comparative. This methodological approach allowed us to analyze memoirs and memories retrospectively and, through them, trace the life and career of S. Petliura and draw the appropriate scientific conclusions. The scientific novelty of the results obtained consists in the comprehensive coverage of memoirs and memories of Simon Petliura to refute the established myths, establish the truth and provide the most objective and time-tested assessments of his personality. Scientific findings on the nature, characteristics, and objectivity of the studied memoirs and memories, and the rationale for the need and feasibility of their further study. Conclusions. Memoirs and reminiscences of the life and activities of S. Petilura significantly expand the source-study base as a whole about the national liberation struggle of the Ukrainian people since the Ukrainian revolution of 1917-1921 and its figures, and about S.Petlyure, in particular. The author's subjective vision of memoirs and memories of historical reality and historical personalities, his compliance with the own political views, ambitions, and preferences requires a critical attitude to what is written. A crucial objective analysis of memoirs and memories as historical sources, clarification, and verification of the facts contained in them, using primarily archival sources, documents, and modern research, will successfully overcome these shortcomings. ; Цель статьи заключается в анализе имеющихся мемуаров и воспоминаний о жизни и деятельности Председателя Директории и Главного Атамана войск Украинской народной республики Симона Васильевича Петлюры и определении их роли и места в исследовании его личности. Будучи убежденным в том, что уже пришло время объективно и беспристрастно оценить эту выдающуюся фигуру украинской революции 1917 - 1921 гг., автор задался целью опровергнуть научные и идеологические стереотипы и традиционные постулаты, накопленные в течение века вокруг Петлюры, осознавая, что это можно осуществить только с помощью изучения разноплановых, ранее неизвестных источников, в том числе, мемуаров и воспоминаний, а затем донести современникам и будущим поколениям правдивые показания о его жизни и деятельности. Методология исследования заключается в использовании совокупности методов: диалектического, аналитического, исторического, биографического, сравнительного. Указанный методологический подход позволил ретроспективно проанализировать мемуары и воспоминания и через них проследить жизненный и творческий путь С. Петлюры и сделать соответствующие научные выводы. Научная новизна полученных результатов заключается в комплексном освещении мемуаров и воспоминаний о Симоне Петлюре с целью опровержения устоявшихся мифов, установления истины и предоставления максимально объективных и подтвержденных временем оценок его личности. Сделанные научные выводы относительно характера, особенностей и объективности исследуемых мемуаров и воспоминаний и обоснование необходимости и целесообразности их дальнейшего изучения. Выводы. Мемуары и воспоминания о жизни и деятельности С. Петлюры значительно расширяют источниковедческую базу как в целом о национально-освободительной борьбе украинского народа времен Украинской революции 1917 - 1921 гг. и о ее деятелях, так и о С.Петлюре, в частности. Субъективное видение автором мемуаров и воспоминаний исторической реальности и исторических персоналий, соблюдения им собственных политических взглядов, амбиций и предпочтений требует критического отношения к написанному. Успешно преодолеть указанные недостатки позволит объективный критический анализ мемуаров и воспоминаний как исторических источников, уточнение и проверка изложенных в них фактов с использованием в первую очередь архивных источников, документов и современных исследований. ; Мета статті полягає в аналізі наявних мемуарів та спогадів про життя і діяльність Голови Директорії і Головного Отамана військ Української народної республіки Симона Васильовича Петлюри та визначенні їх ролі і місця у дослідженні його постаті. Будучи переконаним у тому, що уже надійшов час об'єктивно і неупереджено оцінити цю визначну постать української революції 1917 – 1921 рр., автор поставив собі за мету спростувати наукові й ідеологічні стереотипи і традиційні постулати нагромаджені впродовж століття навколо Петлюри, усвідомлюючи, що це можна здійснити лише за допомогою вивчення різнопланових, раніше не відомих джерел, у тому числі, мемуарів та спогадів, а відтак, донести сучасникам і майбутнім поколінням правдиві свідчення про його життя і діяльність. Методологія дослідження полягає у використанні сукупності методів: діалектичного, аналітичного, історичного, біографічного, порівняльного. Зазначений методологічний підхід дав змогу ретроспективно проаналізувати мемуари і спомини та через них простежити життєвий і творчий шлях С. Петлюри й зробити відповідні наукові висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає у комплексному висвітленні мемуарів та спогадів про Симона Петлюру з метою спростування усталених міфів, встановлення істини і надання максимально об'єктивних і підтверджених часом оцінок його особистості. Зроблені наукові висновки щодо характеру, особливостей і об'єктивності досліджуваних мемуарів й спогадів та обґрунтування необхідності і доцільності їх подальшого вивчення. Висновки. Мемуари та спомини про життя і діяльність С. Петлюри значно розширюють джерелознавчу базу як загалом про національно-визвольну боротьбу українського народу доби Української революції 1917 – 1921 рр. та про її діячів, так і про С. Петлюру, зокрема. Суб'єктивне бачення автором мемуарів і спогадів історичної реальності та історичних персоналій, дотримання ним власних політичних поглядів, амбіцій і уподобань вимагає критичного ставлення до написаного. Успішно подолати зазначені недоліки дозволить об'єктивний критичний аналіз мемуарів і спогадів як історичних джерел, уточнення та перевірка викладених у них фактів з використанням, у першу чергу, архівних джерел, документів та сучасних досліджень.

У статті досліджено диригентську діяльність М. Лисенка у контексті проблем ідентичності. Акцентуючи увагу на деяких історичних фактах з біографії митця, окреслено риси, характерні для класика української музики, чий вплив на мистецтво є масштабним та незаперечним. Охарактеризовано національно-культурну ідентичність М. Лисенка, що підкреслено нерозривністю його композиторської, виконавської та диригентської діяльності з національним фольклором і поезією. У контексті проблем ідентичності проаналізовано творчу діяльність М. Лисенка та визначено основні характерні ознаки культурної і національної ідентичності, а також самоідентичності, які він проявляв упродовж творчого життя. Зроблено висновок, що постать М. Лисенка є синтезом різних компонентів ідентичності і не може бути зведена до котроїсь із них через масштабність та інтегративний тип таланту митця. ; Starting from the second half of the twentieth century the concept of identity has become a universal explanatory paradigm, a universal tool for research. Linguistic and cultural divisions, "split" society, which is unfortunately Ukraine today, need realization of the national identity policy, which should be implemented in all areas of civil, social and cultural life.The aim of the research is to study the figure of Mykola Lysenko in the context of identity issues. To achieve this, the following objectives have to be addressed: discover and process the necessary reference database; to identify manifestations of various identity types in the life and creative activity of Mykola Lysenko and their influence on the further development of the Ukrainian choral art.Mykola Lysenko spent his childhood in the Hrynky village, Kremenchug district in Poltava region. And then in his childhood, when he was living close to the people and perceiving their traditions, the seed of his national consciousness was planted. Over the time the seed was shaped into a national vocation, as it is well known, that self, i.e. self-identity, cannot be formed without the influence of an external factor. Since 1860 M. Drahomanov, T. Rylsky, V. Antonovich and many others pro-Ukrainian students of St. Volodymyr Kyiv University played a key role in the formation of M. Lysenko.The national and cultural identity of M. Lysenko is emphasized by the inseparability of his composing, performing and conducting activities from the national folklore and poetry.In the nineteenth century there was a form of class identity, thus aristocracy and common people were separated from each other. Classes gave rise to limitations as the folk culture could only partially penetrate into the higher circles due to its "commonality". At the same time by limiting its "high culture" the aristocracy was defending their own interests. The fact that M. Lysenko came from a "higher" class gave him the opportunity to present the folk art in a professional way which "suited" aristocratic taste. That was one of the key elements of Lysenko's influence on the development of the Ukrainian music as by his creative work he began to unite different class groups demonstrating their affiliation to the same culture.Despite the existence of the Ukrainian people, from the point of view of the official Russian Empire policy of the nineteenth century, Ukraine as such did not exist. Ukrainian language and national culture were outlawed. Persistent and long-term work of M. Lysenko on folklore and its presentation at the concert venue brings the master in the limelight of national identity. Practical significance of Lysenko's folklore works is unification of Ukrainians around the national idea, and his conductor-choral activity became a tool of this union.His creativity, which demonstrated his clear national identity, M. Lysenko spread throughout Ukraine. His trips with choruses to Ukrainian cities not only initiated concert tours as such, but put the Ukrainian song in his adaptation on the unprecedented pedestal. M. Lysenko's merit as a conductor is that he was rather demanding and strict and that way he taught and showed how to perform a Ukrainian song, always treating seriously the performance of musical works.It is difficult to imagine the Ukrainian music culture of the second half of the nineteenth and early twentieth centuries without M. Lysenko as a musician and luminary. Almost every family that had a piano at that time also had his "collections". And the songs from his "forties" and "dozens" were performed by many amateur choirs.We cannot fully understand a historical figure of M. Lysenko in the context of identity issues without considering the political tension of that period. Therefore the author tries to outline the features of the master, whose impact on the art is huge and undeniable, by emphasizing some historical facts in his biography. While analyzing Lysenko's activity, the article defines and outlines features of cultural and national identity and self-identity displayed by the master through his creative life. The conclusion has been drawn that the figure of Mykola Lysenko is a synthesis of various components of identity and cannot be reduced to one of them due to the scale and integrative type of master's talent. The significance of this study lies in the fact that it takes a new look at M. Lysenko who is intertwiningly connected with the formation of Ukrainian identity as a whole. This modern factor is decisive in the development of country's own socio-cultural and civilizational autonomy Studies of the national, cultural and self-identity of Ukrainian conductors create the basis for shaping the policy of the Ukrainian nation in the field of culture. The further development of this study is intended to consolidate the society around the acute ideas and principles of national self-affirmation on the basis of common national interests. In this way, reliable foundations are laid for awareness of the common national identity.

ABSTRACT The present investigation investigated the violation of the right to the truth that all victims of crimes against humanity have on the part of violent and inhuman acts committed by States or by individuals, that is, the violation of the right to the truth as a rule international imperative for crimes against humanity, which constitute the preservation and respect of humanity itself, as well as peace and international security, by the State or by individuals. In this sense, it is clear that the investigation was carried out with the purpose that the right to the truth be incorporated into the Peruvian Political Constitution through its article 3 but with the precision as an international mandatory norm and that the States will be criminal and civil responsibility for not carrying out an adequate investigation to determine the true perpetrators and the acts carried out in the affectation of human rights in crimes against humanity. In the present investigative work, information was gathered consisting of knowing the opinion provided by the legal operators conformed by Judges, Prosecutors and Jurists of the Judicial District of San Martín through the application of an innominated survey on the affectation of the right to truth of the victims of crimes against humanity committed by the State or by individuals, as well as information was collected from the specialized libraries of different universities and personal library of the author, especially on the cases of Barrios Altos and Cantuta that constitute the emblematic cases in which the right to truth was affected by the Peruvian State. The results of the investigation showed that the dominant position of the surveyed population considers that the States have the maximum obligation to deepen investigations based on the right to the truth to discover and punish those guilty of crimes against humanity and that for such non-compliance they must assume their responsibility, which must be regulated in the national order, being necessary that in consideration of the IUS COGENS that protects interests that surpass the individual interests of the States, it regulates the Right to the truth of the victims of crimes of lesa humanity as a fundamental right through Article 3 of the Constitution. Finally, it is concluded that the right to the truth be incorporated as a fundamental right in the National Political Charter for the violent and inhuman acts produced by the Peruvian State as well as recognition as an international mandatory norm and determination of the degree of responsibility of the State for inhuman acts against the victims of the crimes of. ; RESUMEN La presente investigación investigó la vulneración del derecho a la verdad que tienen todas las personas víctimas de los delitos de lesa humanidad por parte de los actos violentos e inhumanos cometidos por los Estados o por particulares, es decir la afectación del derecho a la verdad como norma imperativa de carácter internacional por delitos de lesa humanidad, los mismos que constituyen la preservación y respeto de la humanidad misma, así como la paz y la seguridad internacional, por parte del Estado o por particulares. En ese sentido, se desprende que la investigación se realizó con el propósito de que el derecho a la verdad sea incorporado a la Constitución Política peruana a través de su artículo 3° pero con la precisión como norma imperativa de carácter internacional y que los Estados serán responsables penal y civilmente por no efectuar una investigación adecuada que permita determinar los verdaderos responsables y los actos llevados a cabo en la afectación de derechos humanos en los delitos de lesa humanidad. En el presente trabajo investigativo se recopiló información consistente en conocer la opinión proporcionada por parte de los operadores del derecho conformados por Jueces, Fiscales y Juristas del Distrito Judicial de San Martín a través de la aplicación de una encuesta innominada sobre la afectación del derecho a la verdad de las víctimas de los delitos de lesa humanidad cometido por el Estado o por particulares, así también se recopiló información de las bibliotecas especializadas de distintas universidades y biblioteca personal de la autora, especialmente sobre los casos de Barrios Altos y la Cantuta que constituyen los casos emblemáticos en las que se afectó el derecho a la verdad por parte del Estado Peruano. Los resultados de la investigación mostraron que la posición dominante de la población encuestada considera que los Estados tienen la máxima obligación de profundizar las investigaciones en base al derecho a la verdad para descubrir y sancionar a los culpables de delitos de lesa humanidad y que por dicho incumplimiento deben asumir su responsabilidad, las cuales deben estar reguladas en el ordenamiento nacional, siendo necesario que en consideración del IUS COGENS que protege intereses que superan a los intereses individuales de los Estados, se regule el Derecho a la verdad de las víctimas de delitos de lesa humanidad como derecho fundamental a través del artículo 3º de la Carta Magna. Finalmente, se concluye porque se incorpore el derecho a la verdad como un derecho fundamental en la Carta Política nacional por los actos violentos e inhumanos producidos por el Estado Peruano así como también un reconocimiento como norma imperativa de carácter internacional y la determinación del grado de responsabilidad del Estado por los actos inhumanos contra las víctimas de los delitos de lesa humanidad cometidos por un Estado o por actos de terceros. ; Tesis

Autonomous vehicles (AVs), also called driverless vehicles, according to SAE International (2016) levels 4 and 5 definitions, are the next revolution in transport. This thesis provides an overview of the technology and the effects of AVs on the future transport system. It results in recommendations on how to maximize the benefits of AVs while minimizing their negative effects. It consolidates work by the author and collaborators done over the past years and therefore approaches the topic from different angles. This work thus not only provides a solid background on the topic for interested readers, but also recommendations relevant for future political discussions and practice. The first part of this thesis (Chapter 2) provides a general and qualitative overview of AVs. It investigates their effects on and potential benefits for the future transport system. This summary covers most aspects that have been topic of discussions on AVs in recent time. It presents the potential benefits of AVs, which are, for example, improved safety, fewer externalities, increased road capacity, productive drive time, and the potential for empty rides, which allow for new services and usage-patterns. But it also shows the remaining challenges for a successful release of the technology, which are, for example, technological problems, safety and security issues, data and privacy questions, as well as ethical and legal discussions. The second part (Chapter 3) approaches the topic from an economic point of view. It focuses on the future cost structure of a transport system with AVs. In a rigorous bottom-up approach, the cost and price of private, shared, and public modes are calculated. The resulting picture indicates that the reign of the private car might not yet end with the automation of transport. Shared AVs (SAVs) will likely be cheaper per passenger kilometer (PKM) and more comfortable to use. But the price difference (urban setting: private car 0.47 Swiss francs (CHF) per PKM versus SAV 0.43 CHF/PKM) might not be enough to offset the luxury of having a private mobility robot at one's service at all times, the emotional connection to the private car, and its use as an extended part of home. The presented work also indicates that automation represents a challenge for mass transit. In dense urban cores, the limited road capacity will likely prevent alternative solutions to mass transit. Outside, where road capacity is less of an issue, however, SAVs will be a competitive alternative form of public transport. At lower prices (regional setting: SAV 0.34 CHF/PKM versus autonomous bus 0.42 CHF/PKM), SAVs enable direct on-demand door-to-door service without transfers and without strangers in the same vehicle. The third part (Chapter 4 to Chapter 7) combines the qualitative overview with the economic analysis in a simulation study of the future transport system. With a scenario-based approach using a MATSim (Horni et al., 2016) simulation of Zug, Switzerland, it approaches the topic from a policy-oriented angle. By analyzing different possible policy strategies in different scenarios and combined with the results of the previous chapters, it concludes in four policy suggestions to maximize the potential benefits of AVs and minimize their negative effects. These recommendations are, first, to promote slow modes and public transport. At least in urban areas, harvesting automation for improving mass transit and thus a strengthening of these low-externality modes is a way to benefit sustainably from AVs. Second, an introduction of mobility pricing should be considered to control growth of traffic and to replace traffic control instruments lost to automation (like parking). Induced demand and empty rides of private and shared AVs have the potential to lead to another explosion of traffic, which should be controlled for the benefit of everyone. The third recommendation is the controlled support of automation of private transport. AVs are safer and produce less externalities than conventional vehicles, and they allow the users to be productive while on the road. These are substantial benefits for society, which should be harvested as soon as technologically possible. The fourth suggestion is, for SAVs, to actively favor dynamic ride-sharing (automated ride-sharing, aRS) over exclusive-access taxi services (automated taxis, aTaxis). Both the users and the suppliers have strong incentives for aTaxis, which might be only slightly more expensive to operate than aRS services (urban setting: aRS 0.29 CHF/PKM versus aTaxi 0.41 CHF/PKM). From a society and transport system perspective, however, aTaxis produce substantial additional traffic on each passenger trip compared to private vehicles (estimated +8% (Fagnant et al., 2015) to +15% (Bösch et al., 2016a) for passenger pick-ups alone, without redistribution, for example), represent challenges for the infrastructure (pick-up solutions at mobility hubs, such as city centers, train stations, or airports), and draw substantial modal shares from slow modes (here -7.5%) and mass-transit public transport (here -6.7%). Effects which can be minimized or even turned into savings by using SAV as aRS services. Ride-sharing (or - in its high-volume form - mass transit) is one of the very few ways how an increasing travel demand can be served with decreasing vehicle kilometers. These recommendations might be general and have to be analyzed in more detail for a particular city or area, but they represent an indication of the upcoming challenge for society to integrate AVs and negotiate the future transport system.

WOS: 000452318400028 ; A measurement of off-shell Higgs boson production in the ZZ -> 4l and ZZ -> 2l2v decay channels, where stands for either an electron or a muon, is performed using data from proton-proton collisions at a centre-of-mass energy of root s = 13 TeV. The data were collected by the ATLAS experiment in 2015 and 2016 at the Large Hadron Collider, and they correspond to an integrated luminosity of 36.1 fb(-1). An observed (expected) upper limit on the off-shell Higgs signal strength, defined as the event yield normalised to the Standard Model prediction, of 3.8 (3.4) is obtained at 95% confidence level (CL). Assuming the ratio of the Higgs boson couplings to the Standard Model predictions is independent of the momentum transfer of the Higgs production mechanism considered in the analysis, a combination with the on-shell signal-strength measurements yields an observed (expected) 95% CL upper limit on the Higgs boson total width of 14.4 (15.2) MeV. (C) 2018 The Author. Published by Elsevier B.V. ; ANPCyT, ArgentinaANPCyT; YerPhI, Armenia; ARC, AustraliaAustralian Research Council; BMWFW, Austria; FWF, AustriaAustrian Science Fund (FWF); ANAS, AzerbaijanAzerbaijan National Academy of Sciences (ANAS); SSTC, Belarus; CNPq, BrazilNational Council for Scientific and Technological Development (CNPq); FAPESP, BrazilFundacao de Amparo a Pesquisa do Estado de Sao Paulo (FAPESP); NSERC, CanadaNatural Sciences and Engineering Research Council of Canada; CFI, CanadaCanada Foundation for Innovation; CONICYT, ChileComision Nacional de Investigacion Cientifica y Tecnologica (CONICYT); NSFC, ChinaNational Natural Science Foundation of China; COLCIENCIAS, ColombiaDepartamento Administrativo de Ciencia, Tecnologia e Innovacion Colciencias; MSMT CR, Czech RepublicMinistry of Education, Youth & Sports - Czech RepublicCzech Republic Government; MPO CR, Czech RepublicCzech Republic Government; VSC CR, Czech RepublicCzech Republic Government; DNRF, Denmark; DNSRC, DenmarkDanish Natural Science Research Council; IN2P3-CNRS, FranceCentre National de la Recherche Scientifique (CNRS); BMBF, GermanyFederal Ministry of Education & Research (BMBF); MPG, GermanyMax Planck Society; GSRT, GreeceGreek Ministry of Development-GSRT; RGC, China; I-CORE, Israel; Benoziyo Center, Israel; INFN, ItalyIstituto Nazionale di Fisica Nucleare; MEXT, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT); JSPS, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT)Japan Society for the Promotion of Science; CNRST, Morocco; RCN, Norway; MNiSW, PolandMinistry of Science and Higher Education, Poland; NCN, Poland; FCT, PortugalPortuguese Foundation for Science and Technology; MNE/IFA, Romania; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS, SloveniaSlovenian Research Agency - Slovenia; MIZS, Slovenia; MINECO, Spain; Wallenberg Foundation, Sweden; SNSF, SwitzerlandSwiss National Science Foundation (SNSF); MOST, TaiwanMinistry of Science and Technology, Taiwan; TAEK, TurkeyMinistry of Energy & Natural Resources - Turkey; STFC, United KingdomScience & Technology Facilities Council (STFC); DOE, United States of AmericaUnited States Department of Energy (DOE); NSF, United States of AmericaNational Science Foundation (NSF); BCKDF; FQRNT, CanadaFQRNT; Ontario Innovation Trust, Canada; ERC, European UnionEuropean Union (EU)European Research Council (ERC); ERDF, European UnionEuropean Union (EU); Marie Sklodowska-Curie Actions, European UnionEuropean Union (EU); Investissements d'Avenir Labex and Idex, FranceFrench National Research Agency (ANR); ANR, FranceFrench National Research Agency (ANR); Fondation Partager le Savoir, France; DFG, GermanyGerman Research Foundation (DFG); AvH Foundation, GermanyAlexander von Humboldt Foundation; NRC, Canada; CERN; CAS, ChinaChinese Academy of Sciences; MOST, ChinaMinistry of Science and Technology, China; CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; HGF, Germany; Hong Kong SAR, China; ISF, IsraelIsrael Science Foundation; NWO, NetherlandsNetherlands Organization for Scientific Research (NWO)Netherlands Government; MES of Russia, Russian FederationRussian Federation; NRC KI, Russian Federation; JINR; DST/NRF, South Africa; SRC, Sweden; Canton of Bern, Switzerland; Canton of Geneva, Switzerland; Canada Council, Canada; Canarie, Canada; CRC, Canada; Compute Canada, Canada; EPLANET, European UnionEuropean Union (EU); FP7, European UnionEuropean Union (EU); Horizon 2020, European Union; Region Auvergne, FranceRegion Auvergne-Rhone-Alpes; Herakleitos, Thales and Aristeia programmes - EU-ESF; Greek NSRFGreek Ministry of Development-GSRT; BSF, IsraelUS-Israel Binational Science Foundation; GIF, IsraelGerman-Israeli Foundation for Scientific Research and Development; Minerva, Israel; BRF, Norway; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Generalitat Valenciana, SpainGeneralitat Valenciana; Royal Society, United KingdomRoyal Society of London; Leverhulme Trust, United KingdomLeverhulme Trust ; We acknowledge the support of ANPCyT, Argentina; YerPhI, Armenia; ARC, Australia; BMWFW and FWF, Austria; ANAS, Azerbaijan; SSTC, Belarus; CNPq and FAPESP, Brazil; NSERC, NRC and CFI, Canada; CERN; CONICYT, Chile; CAS, MOST and NSFC, China; COLCIENCIAS, Colombia; MSMT CR, MPO CR and VSC CR, Czech Republic; DNRF and DNSRC, Denmark; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; BMBF, HGF, and MPG, Germany; GSRT, Greece; RGC, Hong Kong SAR, China; ISF, I-CORE and Benoziyo Center, Israel; INFN, Italy; MEXT and JSPS, Japan; CNRST, Morocco; NWO, Netherlands; RCN, Norway; MNiSW and NCN, Poland; FCT, Portugal; MNE/IFA, Romania; MES of Russia and NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS and MIZS, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC and Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, SNSF and Cantons of Bern and Geneva, Switzerland; MOST, Taiwan; TAEK, Turkey; STFC, United Kingdom; DOE and NSF, United States of America. In addition, individual groups and members have received support from BCKDF, the Canada Council, Canarie, CRC, Compute Canada, FQRNT, and the Ontario Innovation Trust, Canada; EPLANET, ERC, ERDF, FP7, Horizon 2020 and Marie Sklodowska-Curie Actions, European Union; Investissements d'Avenir Labex and Idex, ANR, Region Auvergne and Fondation Partager le Savoir, France; DFG and AvH Foundation, Germany; Herakleitos, Thales and Aristeia programmes co-financed by EU-ESF and the Greek NSRF; BSF, GIF and Minerva, Israel; BRF, Norway; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Generalitat Valenciana, Spain; the Royal Society and Leverhulme Trust, United Kingdom.

WOS: 000432187800078 ; The production of a top quark in association with a Z boson is investigated. The proton-proton collision data collected by the ATLAS experiment at the LHC in 2015 and 2016 at a centre-of-mass energy of root s = 13 TeV are used, corresponding to an integrated luminosity of 36.1 fb(-1). Events containing three identified leptons (electrons and/or muons) and two jets, one of which is identified as a b-quark jet are selected. The major backgrounds are diboson, tt($)over-bar and Z + jets production. A neural network is used to improve the background rejection and extract the signal. The resulting significance is 4.2 sigma in the data and the expected significance is 5.4 sigma. The measured cross-section for tZq production is 600 +/- 170(stat.)+/- 140(syst.)fb. (C) 2018 The Author(s). Published by Elsevier B.V. ; ANPCyT, ArgentinaANPCyT; YerPhI, Armenia; ARC, AustraliaAustralian Research Council; BMWFW, Austria; FWF, AustriaAustrian Science Fund (FWF); ANAS, AzerbaijanAzerbaijan National Academy of Sciences (ANAS); SSTC, Belarus; CNPq, BrazilNational Council for Scientific and Technological Development (CNPq); FAPESP, BrazilFundacao de Amparo a Pesquisa do Estado de Sao Paulo (FAPESP); NSERC, CanadaNatural Sciences and Engineering Research Council of Canada; NRC, Canada; CFI, CanadaCanada Foundation for Innovation; CERN; CONICYT, ChileComision Nacional de Investigacion Cientifica y Tecnologica (CONICYT); CAS, ChinaChinese Academy of Sciences; MOST, ChinaMinistry of Science and Technology, China; NSFC, ChinaNational Natural Science Foundation of China; COLCIENCIAS, ColombiaDepartamento Administrativo de Ciencia, Tecnologia e Innovacion Colciencias; MSMT CR, Czech RepublicMinistry of Education, Youth & Sports - Czech RepublicCzech Republic Government; MPO CR, Czech RepublicCzech Republic Government; VSC CR, Czech RepublicCzech Republic Government; DNRF, Denmark; DNSRC, DenmarkDanish Natural Science Research Council; IN2P3-CNRS, FranceCentre National de la Recherche Scientifique (CNRS); CEA-DSM/IRFU, France; SRNSF, Georgia; BMBF, GermanyFederal Ministry of Education & Research (BMBF); HGF, Germany; MPG, GermanyMax Planck Society; GSRT, GreeceGreek Ministry of Development-GSRT; RGC, Hong Kong SAR, ChinaHong Kong Research Grants Council; ISF, IsraelIsrael Science Foundation; I-CORE, Israel; Benoziyo Center, Israel; INFN, ItalyIstituto Nazionale di Fisica Nucleare; MEXT, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT); JSPS, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT)Japan Society for the Promotion of Science; CNRST, Morocco; NWO, NetherlandsNetherlands Organization for Scientific Research (NWO)Netherlands Government; RCN, Norway; MNiSW, PolandMinistry of Science and Higher Education, Poland; NCN, Poland; FCT, PortugalPortuguese Foundation for Science and Technology; MNE/IFA, Romania; MES of Russia; NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS, SloveniaSlovenian Research Agency - Slovenia; MIA, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC, Sweden; Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, Switzerland; SNSF, SwitzerlandSwiss National Science Foundation (SNSF); Canton of Bern Geneva, Switzerland; MOST, TaiwanMinistry of Science and Technology, Taiwan; TAEK, TurkeyMinistry of Energy & Natural Resources - Turkey; STFC, United KingdomScience & Technology Facilities Council (STFC); DOE, United States of AmericaUnited States Department of Energy (DOE); NSF, United States of AmericaNational Science Foundation (NSF); BCKDF, Canada; Canada Council, Canada; Canarie, Canada; CRC, Canada; Compute Canada, Canada; FQRNT, CanadaFQRNT; Ontario Innovation Trust, Canada; EPLANET, European UnionEuropean Union (EU); ERC, European UnionEuropean Union (EU)European Research Council (ERC); ERDF, European UnionEuropean Union (EU); FP7, European UnionEuropean Union (EU); Horizon, European Union; Investissements d'Avenir Labex, ANR, FranceFrench National Research Agency (ANR); Investissements d'Avenir Idex, ANR,FranceFrench National Research Agency (ANR); Region Auvergne, FranceRegion Auvergne-Rhone-Alpes; Fondation Partager le Savoir, France; DFG, GermanyGerman Research Foundation (DFG); AvH Foundation, GermanyAlexander von Humboldt Foundation; EU-ESFEuropean Union (EU); Greek NSRFGreek Ministry of Development-GSRT; BSF, IsraelUS-Israel Binational Science Foundation; GIF, IsraelGerman-Israeli Foundation for Scientific Research and Development; Minerva, Israel; BRF, Norway; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Spain; Generalitat Valenciana, SpainGeneralitat Valenciana; Royal Society, United KingdomRoyal Society of London; Leverhulme Trust, United KingdomLeverhulme Trust; Marie Sklodowska-Curie Actions, European UnionEuropean Union (EU); Canton of Geneva, Switzerland ; We acknowledge the support of ANPCyT, Argentina; YerPhI, Armenia; ARC, Australia; BMWFW and FWF, Austria; ANAS, Azerbaijan; SSTC, Belarus; CNPq and FAPESP, Brazil; NSERC, NRC and CFI, Canada; CERN; CONICYT, Chile; CAS, MOST and NSFC, China; COLCIENCIAS, Colombia; MSMT CR, MPO CR and VSC CR, Czech Republic; DNRF and DNSRC, Denmark; IN2P3-CNRS, CEA-DSM/IRFU, France; SRNSF, Georgia; BMBF, HGF, and MPG, Germany; GSRT, Greece; RGC, Hong Kong SAR, China; ISF, I-CORE and Benoziyo Center, Israel; INFN, Italy; MEXT and JSPS, Japan; CNRST, Morocco; NWO, Netherlands; RCN, Norway; MNiSW and NCN, Poland; FCT, Portugal; MNE/IFA, Romania; MES of Russia and NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS and MIA, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC and Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, SNSF and Cantons of Bern and Geneva, Switzerland; MOST, Taiwan; TAEK, Turkey; STFC, United Kingdom; DOE and NSF, United States of America. In addition, individual groups and members have received support from BCKDF, the Canada Council, Canarie, CRC, Compute Canada, FQRNT, and the Ontario Innovation Trust, Canada; EPLANET, ERC, ERDF, FP7, Horizon 2020 and Marie Sklodowska-Curie Actions, European Union; Investissements d'Avenir Labex and Idex, ANR, Region Auvergne and Fondation Partager le Savoir, France; DFG and AvH Foundation, Germany; Herakleitos, Thales and Aristeia programmes co-financed by EU-ESF and the Greek NSRF; BSF, GIF and Minerva, Israel; BRF, Norway; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Generalitat Valenciana, Spain; the Royal Society and Leverhulme Trust, United Kingdom.

Purpose. Analyzed different approaches to the defi nition of hypertext, and highlights the main stages in the development of hypertext technology. Are considered key features and benefi ts of hypertext documents in comparison with traditional formats of information Design/methodology/approach. The basic principles of the research are systematic and comparative methods, institutional and structural-functional approaches have been used. Findings. The article reveals the importance of information provision in logistics. Logistics is currently considered a significant moment in events aimed at increasing the financial efficiency of production. The improvement of the functioning of the information-logistic system is achieved by the method of the greatest coordination of material and information flows at their connection, which in turn is considered one of the main tasks of logistics. In order for the task to be performed, it is necessary to use electronic data processing, standardization of logistics, organization of work should be based on multifunctional analysis and structuring. In addition, it is necessary to use new technologies that facilitate automation of operations. The urgency of the problems associated with the formation of the global information economy plays an important role, as modern organizations need a qualitatively new economic resource that will contribute to sustainable growth. Information economy differs from all previous types of economy by the fact that the most important productive resource here is not physical good, but something elusive - information. The most important importance in the information economy becomes the task of managing information resources at different levels of the hierarchy. Solving this problem allows information logistics to systematize a set of measures aimed at managing the production of information, its movement and marketing with minimal cost. In the article the main concepts of information logistics, peculiarities of construction and functioning of the information system that provide the functioning of processes are considered. Since the information logistics system is a complex integrated system that organizes the accounting, control, planning, procurement, supply, distribution of material and technical resources, then the article considers the main features of logistics systems. Achieving logistics goals requires continuous monitoring and management of information flows. It is emphasized on the need to take into account the space-time relationships between logistic data. To account for all these conditions, integrated integrated information systems must be applied. Consider the example of MK Zaporizhstal, which successfully implemented the QR system and optimized the logistics processes in the enterprise. Research limitations/implications. The paper clearly provides states the action of enterprises in crisis situations. Originality/value. In a unique way, information, being a resource for managing a controlled product, transferring information to an informational formor (koristuvacha). Interaction between them is assigned to information flow, which is formed in information protection. At the center of the material abo financial flow, the responsibility of the author is competent, competent, competent, and competent. Information is shown in all problems of the current financial and material flows, the permission of the controller and the control of actions. For the organization of the effective logistic system, it is necessary to see and optimize all the business processes of the organization, to conduct their reengineering, to allow the political process to manage the logic. On chol_ vsіkh tsikh re-establishment to stand informacіyn processes. ; Статья раскрывает важнοсть инфοрмациοннοгο οбеспечения в лοгистике. Лοгистика в настοящее время считается значимым мοментοм прοведения сοбытий, нацеленных на пοвышение финансοвοй эффективнοсти прοизвοдства. Пοвышение функциοнирοвания инфοрмациοннο-лοгистическοй системы дοстигается за счет бοльшей кοοрдинации материальных и инфοрмациοнных пοтοкοв при их сοединении, в свοю οчередь и считается οднοй из главных задач лοгистики. Для тοгο чтοбы задача была выпοлнена, неοбхοдимο испοльзοвать электрοнную οбрабοтку данных, стандартизации материальнο-технических связей. Организация рабοты дοлжна οснοвываться на мнοгοфункциοнальнοм анализе и структуризации. В дοпοлнении неοбхοдимο испοльзοвать нοвые технοлοгии, кοтοрые спοсοбствуют автοматизации οпераций. В статье рассмοтрены οснοвные пοнятия инфοрмациοннοй лοгистики, οсοбеннοсти пοстрοения и функциοнирοвания инфοрмациοннοй системы, οбеспечивающие функциοнирοвание прοцессοв. Поскольку, инфοрмациοнная лοгистическая система является слοжнοй интегрирοваннοй системοй, кοтοрая οрганизует учет, кοнтрοль, планирοвание, закупки, пοставки, распределение материальнο-технических ресурсοв, тο в статье рассматриваются οснοвные οсοбеннοсти лοгистических систем. Дοстижение целей лοгистики требует пοстοяннοгο наблюдения и управления инфοрмациοнными пοтοками. Пοдчеркивается неοбхοдимοсть учета прοстранства-времени связей между лοгистическими данными. Для учета всех этих услοвий неοбхοдимο применять кοмплексные интегрирοванные инфοрмациοнные системы. Россмотрен пример МК «запорожсталь» который успешно внедрил систему QR и оптимизировал логистические процесы на предприятии. ; Стаття рοзкриває важливість інфοрмаційнοгο забезпечення в лοгістиці. Лοгістика в даний час вважається значущим мοментοм прοведення пοдій, націлених на підвищення фінансοвοї ефективнοсті вирοбництва. Підвищення функціοнування інфοрмаційнο-лοгістичнοї системи дοсягається за рахунок більшοї кοοрдинації матеріальних та інфοрмаційних пοтοків при їх об'єднанні, щο в свοю чергу і вважається οдним з гοлοвних завдань лοгістики. Для тοгο щοб задача була викοнана, неοбхіднο викοристοвувати електрοнну οбрοбку даних, стандартизацію матеріальнο-технічних зв'язків. Організація рοбοти пοвинна ґрунтуватися на багатοфункціοнальнοму аналізі та структуризації. У дοпοвненні неοбхіднο викοристοвувати нοві технοлοгій, які сприяють автοматизації οперацій. В статті рοзглянутο οснοвні пοняття інфοрмаційнοї лοгістики, οсοбливοсті пοбудοви і функціοнування інфοрмаційнοї системи, щο забезпечують функціοнування прοцесів. Оскільки, інфοрмаційна лοгістична система є складнοю інтегрοванοю системοю, яка οрганізοвує οблік, кοнтрοль, планування, закупівлі, пοстачання, рοзпοділ матеріальнο-технічних ресурсів, в статті рοзглядаються οснοвні οсοбливοсті лοгістичних систем. Дοсягнення цілей лοгістики вимагає пοстійнοгο спοстереження і керування інфοрмаційними пοтοками. Нагοлοшується на неοбхіднοсті врахування прοстοру-часу зв'язків між лοгістичними даними. Для οбліку всіх цих умοв неοбхіднο застοсοвувати кοмплексні інтегрοвані інфοрмаційні системи. В статті наведено приклад МК «Запоріжсталь» який успішно впровадив систему QR та оптимизував логістичні процеси на підприємстві.

The object of research is methods of approach to risk assessment, each organization independently develops and implements. The author provides practically gained experience in an international company – an effective approach in the use of risk assessment methods.One of the most problematic places is the choice of the method of assessing the organization's risks. The method is in primarily in the compatibility of the mission and the objectives of the organization, and a number of tasks with the selected methods of risk assessment. For a quantitative method of risk assessment, it is the availability of correctly calculated norms, according to which a risk analysis will be carried out. For a qualitative method of risk assessment, it is the availability of qualified experts with sufficient experience in the field of risk assessment. For a mixed method of risk assessment, it is compliance with the balance and appropriateness of use between a quantitative and qualitative method of risk assessment.In accordance with the selected types of economic activity, organizations that require strict compliance with production standards, legislation, licensing, etc., it is advisable to use quantitative methods of risk assessment. As an example, the risks associated with violation of the norms: the rates of environmental tax for emissions of pollutants into the air, stationary sources of pollution; disposal of hazardous waste; control over water use and discharges of enterprises.A mandatory creation of a risk map for each organization is proposed. This is due to the fact that all risks must be structured and investigated, and a risk response method must be chosen for each of the risks. The risk map has a number of features and an important purpose in the corporate governance structure, in particular:risk matrix, or visualization for the top management of the organization;risk table, or working tool for risk management.Risk assessment in any field is very important. Due to this, the company that invests in the improvement of the internal control system (ICS), in ICS support at a given level, subsequently receives effects in the form of savings, the absence of fines, and protection from corruption. As an example, protection against corruption provides timely detection of risks – red flags, which indicate possible manipulations. ; Объектом исследования являются методы подхода к оценке рисков, которые каждая организация самостоятельно разрабатывает и внедряет. Автор предоставляет практически полученный опыт в международной компании – эффективный подход в использовании методов оценки рисков.Одним из самых проблемных мест является выбор метода оценки рисков организации. Метод, который заключается в первую очередь в совместимости миссии и целей организации, и ряда задач с избранными методами оценки рисков. Для количественного метода оценки рисков – это наличие корректно рассчитанных норм, согласно которым будет проводиться анализ рисков. Для качественного метода оценки рисков – это наличие квалифицированных экспертов с достаточным и соответствующим сфере оценки рисков опытом. Для смешанного метода оценки рисков – это соблюдение баланса и целесообразности использования между количественным и качественным методом оценки рисков.В соответствии с выбранными видами ведения экономической деятельности (далее КВЭД) организации, которые требуют точного соблюдения норм производства, законодательства, лицензирования и т. д., в таком случае целесообразно использовать количественные методы оценки рисков. Как пример, риски связанные с нарушением норм: ставки экологического налога за выбросы в атмосферный воздух загрязняющих веществ, стационарными источниками загрязнения; утилизации опасных отходов; контроля за использованием воды и сбросами предприятий.Предложено обязательное создание карты рисков для каждой организации. Это связано с тем, что все риски должны быть структурированы и исследованы, а также по каждому из рисков должен быть избран метод реагирования на риск. Карта рисков имеет ряд особенностей и важное назначение в структуре корпоративного управления, в частности это:матрица рисков, или визуализация для топ руководства организации;таблица рисков, или рабочий инструмент для управления рисками.Благодаря этому обеспечивается возможность для организаций, акции которых котируются на бирже, получить инструмент по соблюдению правил и законодательства (финансовая отчетность и управление рисками). Как пример, защита от коррупции обеспечивает своевременное выявление рисков – красных флажков, которые указывают на возможные манипуляции. ; Об'єктом дослідження є методи підходу до оцінювання ризиків, які кожна організація самостійно розробляє та впроваджує. Автор надає практично здобутий досвід у міжнародній компанії – ефективний підхід у використанні методів оцінювання ризиків.Одним з найбільш проблемних місць є вибір методу оцінювання ризиків організації. Метод, який заключається в першу чергу в сумісності місії та цілей організації, та ряду задач з обраними методами оцінювання ризиків. Для кількісного методу оцінювання ризиків – це наявність коректно розрахованих норм, згідно яких буде проводитьсь аналіз ризиків. Для якісного методу оцінювання ризиків – це наявність кваліфікованих експертів з достатнім та відповідним до сфери оцінювання ризиків досвідом. Для змішаного методу оцінювання ризиків – це дотримання балансу та доцільності використання між кількісним та якісним методом оцінювання ризиків.Відповідно до обраних видів ведення економічної діяльності (далі КВЕД) організації, які потребують точного дотримання норм виробництва, законодавства, ліцензування і т. д., доцільно використовувати кількісні методи оцінювання ризиків. Як приклад, ризики пов'язані з порушенням норм: ставки екологічного податку за викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, стаціонарними джерелами забруднення; утилізації небезпечних відходів; контролю за використанням води та скидами підприємств.Запропоновано обов'язкове створення мапи ризиків для кожної організації. Це пов'язано з тим, що всі ризики повинні бути структуровані та досліджені, а також по кожному з ризиків має бути обрано метод реагування на ризик. Мапа ризиків має ряд особливостей та важливе призначення в структурі корпоративного управління, зокрема це:матриця ризиків, або візуалізація для топ керівництва організації;таблиця ризиків, або робочий інструмент для управління ризиками.Оцінка ризиків у будь-якій сфері є дуже важливою. Завдяки цьому компанія, яка інвестує в удосконалення системи внутрішнього контролю (СВК), в підтримку СВК на заданому рівні у подальшому отримує ефекти у вигляді заощаджених коштів, відсутності штрафів, захист від корупції. Як приклад, захист від корупції забезпечує своєчасне виявлення ризиків – червоних прапорців, які вказують на можливі маніпуляції.

Стаття присвячена аналізу "конкурентної політики держави" та правових засобів і форм її реалізації. Проаналізовано статті та дисертаційні дослідження вчених економістів і правників з приводу конкурентної політики держави, та наголошено на необхідності перегляду законодавчого забезпечення питань реалізації конкурентної політики.Основною метою і спрямуванням економічної політики держави є реалізація та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, на основі поєднання приватних і публічних інтересів завдяки методам стимулювання конкуренції. Не менш важливою метою є зростання ефективної соціально-орієнтованої економіки ринкового типу на основі подолання монополізму та олігархізму.З цього приводу автор наголошує на необхідності перегляду діючого законодавства та впровадженню дієвих норм, першочерговими завданнями яких буде розроблення як програмних документів так і стратегії розвитку конкуренції на ринку. Важливим моментом є подолання монополізованих та олігопольних ринків в багатьох галузях, забезпечення рівних можливостей вступу на ринок всіх суб'єктів господарювання та зняття бар'єрів вступу на ринок, в тому числі і адміністративних.Конкурентна політика держави має інструментальний характер та її ефективність пропорційно залежить від виконуваних функцій, направлених на досягнення практичних результатів – підтримання умов конкурентності в господарській діяльності, підтримання стану конкуренції в певних галузях економіки, попередження антиконкурентних дій тощо. Механізми конкурентної політики держави реалізуються правовим засобам через діяльності антимонопольних органів, основним завданням яких є попередження і припинення порушень антимонопольного регулювання, стимулювання конкуренціїї та захист економічної конкуренції від різного роду проявів недобросовісних методів конкурентної боротьби. Все це може бути реалізоване лише завдяки застосуванню дієвих методів впливу, застосуванню відповідальності за ці правопорушення з боку антимонопольних органів поряд із запровадженням стимулюючих методів розвитку конкуренції.Особливої уваги потребує і перегляд системи санкцій та механізму застосування відповідальності за конкурентні правопорушення. Методика визначення штрафів не завжди є адекватною, порівняно із шкодою, завданою правопорушеннями. Першочерговим завданням в цьому сенсі є також аналіз складу правопорушень, та запровадження процесуальних норм конкурентного законодавтсва ; Статья посвящена анализу "конкурентной политики государства" и правовых средств и форм ее реализации. Проанализированы статьи и диссертационные исследования ученых экономистов и правоведов касательно конкурентной политики государства, и отмечено необходимость пересмотра законодательного обеспечения вопросов реализации конкурентной политики.Основной целью и направлением экономической политики государства является реализация и оптимальное согласование интересов субъектов ведения хозяйства и потребителей, на основе сочетания частных и публичных интересов благодаря методам стимулирования конкуренции. Не менее важной целью является рост эффективной социальноориентированной экономики рыночного типа на основе преодоления монополизма и олигархизма.По этому поводу автор отмечает необходимость пересмотра действующего законодательства и внедрению действенных норм, первоочередными заданиями которых будет разработка как программных документов так и стратегии развития конкуренции на рынке. Важным моментом является преодоления монополизированных и олигопольних рынков во многих отраслях, обеспечение равных возможностей вступления на рынок всех субъектов ведения хозяйства и снятия барьеров вступления на рынок, в том числе и административных.Конкурентная политика государства имеет инструментальный характер и ее эффективность пропорционально зависит от выполняемых функций, направленных на достижение практических результатов - поддержания условий конкурентности в хозяйственной деятельности, поддержание состояния конкуренции в определенных отраслях экономики, предупреждения антиконкурентных действий и тому подобное. Механизмы конкурентной политики государства реализуются правовым средствам через деятельности антимонопольных органов, основным заданием которых является предупреждение и прекращение нарушений антимонопольного регулирования, стимулирования конкуренціїї и защита экономической конкуренции от разного рода проявлений недобросовестных методов конкурентной борьбы. Все это может быть реализовано лишь благодаря применению действенных методов влияния, применению ответственности за эти правонарушения со стороны антимонопольных органов рядом с вводом стимулирующих методов развития конкуренции. Особенного внимания нуждается и пересмотр системы санкций и механизма применения ответственности за конкурентные правонарушения. Методика определения штрафов не всегда является адекватной, в сравнении с вредом, нанесенным правонарушениями. Первоочередным заданием в этом смысле является также анализ состава правонарушений и ввод процессуальных норм конкурентного законодавтсва ; The article is devoted to the "competitive policy of the state" and legal means and forms of its realization. There were analyzed articles and dissertation studies of scientists-economists and lawyers as to the competitive policy of the state and noted a necessity to revise the legislative support of questions of competitive policy realization.The main aim and direction of the competitive policy of the state is realization and optimal coordination of interests of economy and consumers, based on combining private and public interests due to methods of stimulating competition. The no less important aim is the growth of the effective socially-oriented economy of the market type, based on overcoming monopolism and oligarchism.On the occasion the author notes a necessity to revise the existent legislation and introduce effective norms, which first-turn aims will be elaboration of both program documents and development strategy at the market. The important moment is overcoming monopolized and oligopolistic markets in many fields, provision of equal possibilities of entrance to the market for all economic subjects and elimination of barriers, including administrative ones.The competitive policy of the state has the instrumental character and its efficiency proportionally depends on realized functions, directed on attaining practical results – maintaining competitive conditions of economic activity, in certain branches of economy, prevention of anti-competitive actions and so on. Mechanisms of the competitive policy of the state are realized by legal means through the activity of antimonopoly bodies, which main task is prevention and stop of violations of antimonopoly regulation, stimulation of competition and protection of economic competition from different kinds of dishonest methods of competitive fight. This all can be realized only by applying effective methods, amenability for these violations from antimonopoly organs together with introducing stimulating methods of competition development. The special attention is needed also by the revision of the system of sanctions and mechanism of applying amenability for competitive offences. The method of determining fines is not always adequate, comparing with the harm, caused by offences. The first-turn task in this sense is also the compositional analysis of offences and introduction of procedural norms of the competitive legislation

У статті досліджено диригентську діяльність М. Лисенка у контексті проблем ідентичності. Акцентуючи увагу на деяких історичних фактах з біографії митця, окреслено риси, характерні для класика української музики, чий вплив на мистецтво є масштабним та незаперечним. Охарактеризовано національно-культурну ідентичність М. Лисенка, що підкреслено нерозривністю його композиторської, виконавської та диригентської діяльності з національним фольклором і поезією. У контексті проблем ідентичності проаналізовано творчу діяльність М. Лисенка та визначено основні характерні ознаки культурної і національної ідентичності, а також самоідентичності, які він проявляв упродовж творчого життя. Зроблено висновок, що постать М. Лисенка є синтезом різних компонентів ідентичності і не може бути зведена до котроїсь із них через масштабність та інтегративний тип таланту митця. ; Starting from the second half of the twentieth century the concept of identity has become a universal explanatory paradigm, a universal tool for research. Linguistic and cultural divisions, "split" society, which is unfortunately Ukraine today, need realization of the national identity policy, which should be implemented in all areas of civil, social and cultural life.The aim of the research is to study the figure of Mykola Lysenko in the context of identity issues. To achieve this, the following objectives have to be addressed: discover and process the necessary reference database; to identify manifestations of various identity types in the life and creative activity of Mykola Lysenko and their influence on the further development of the Ukrainian choral art.Mykola Lysenko spent his childhood in the Hrynky village, Kremenchug district in Poltava region. And then in his childhood, when he was living close to the people and perceiving their traditions, the seed of his national consciousness was planted. Over the time the seed was shaped into a national vocation, as it is well known, that self, i.e. self-identity, cannot be formed without the influence of an external factor. Since 1860 M. Drahomanov, T. Rylsky, V. Antonovich and many others pro-Ukrainian students of St. Volodymyr Kyiv University played a key role in the formation of M. Lysenko.The national and cultural identity of M. Lysenko is emphasized by the inseparability of his composing, performing and conducting activities from the national folklore and poetry.In the nineteenth century there was a form of class identity, thus aristocracy and common people were separated from each other. Classes gave rise to limitations as the folk culture could only partially penetrate into the higher circles due to its "commonality". At the same time by limiting its "high culture" the aristocracy was defending their own interests. The fact that M. Lysenko came from a "higher" class gave him the opportunity to present the folk art in a professional way which "suited" aristocratic taste. That was one of the key elements of Lysenko's influence on the development of the Ukrainian music as by his creative work he began to unite different class groups demonstrating their affiliation to the same culture.Despite the existence of the Ukrainian people, from the point of view of the official Russian Empire policy of the nineteenth century, Ukraine as such did not exist. Ukrainian language and national culture were outlawed. Persistent and long-term work of M. Lysenko on folklore and its presentation at the concert venue brings the master in the limelight of national identity. Practical significance of Lysenko's folklore works is unification of Ukrainians around the national idea, and his conductor-choral activity became a tool of this union.His creativity, which demonstrated his clear national identity, M. Lysenko spread throughout Ukraine. His trips with choruses to Ukrainian cities not only initiated concert tours as such, but put the Ukrainian song in his adaptation on the unprecedented pedestal. M. Lysenko's merit as a conductor is that he was rather demanding and strict and that way he taught and showed how to perform a Ukrainian song, always treating seriously the performance of musical works.It is difficult to imagine the Ukrainian music culture of the second half of the nineteenth and early twentieth centuries without M. Lysenko as a musician and luminary. Almost every family that had a piano at that time also had his "collections". And the songs from his "forties" and "dozens" were performed by many amateur choirs.We cannot fully understand a historical figure of M. Lysenko in the context of identity issues without considering the political tension of that period. Therefore the author tries to outline the features of the master, whose impact on the art is huge and undeniable, by emphasizing some historical facts in his biography. While analyzing Lysenko's activity, the article defines and outlines features of cultural and national identity and self-identity displayed by the master through his creative life. The conclusion has been drawn that the figure of Mykola Lysenko is a synthesis of various components of identity and cannot be reduced to one of them due to the scale and integrative type of master's talent. The significance of this study lies in the fact that it takes a new look at M. Lysenko who is intertwiningly connected with the formation of Ukrainian identity as a whole. This modern factor is decisive in the development of country's own socio-cultural and civilizational autonomy Studies of the national, cultural and self-identity of Ukrainian conductors create the basis for shaping the policy of the Ukrainian nation in the field of culture. The further development of this study is intended to consolidate the society around the acute ideas and principles of national self-affirmation on the basis of common national interests. In this way, reliable foundations are laid for awareness of the common national identity.