Suchergebnisse

Наведено результати теоретико-методологічного обґрунтування проблематики розвитку громадянського суспільства в контексті змісту взаємозобов'язань та взаємовідповідальності між основними учасниками соціального діалогу. Визначено місце та роль довіри у межах політико-правових питань щодо забезпечення розвитку громадянського суспільства. Сформовано висновки щодо узгодження прав і обов'язків держави та громадянина через призму порушеної проблематики. ; The publication presents the results of theoretical and methodological studies on the issue of civil society development in the context of mutual obligations and mutual responsibility between the main participants of social dialogue. The place and role of trust within the political and legal issues regarding the development of civil society is defined. The article concludes regarding the coordination of the rights and obligations of the state and the citizen in the light of the considered topic.

In scientific work, the social trust of community residents as a resource for the development of territorial communities through the provision of social services is considered. The basis of the population that is in difficult living conditions was taken as a basis and can not overcome them. The organizational principles of provision of social services in the community are also analyzed in connection with the administrative reform and changes in legislation. The powers of local self-government bodies for the provision of social services in communities are determined. The list of providers of social services of state (municipal) and non-state sector is outlined. The procedure for implementing powers in the provision of social services of the newly created territorial community is determined. The content and implementation of the community powers from the state are revealed. The attention is accented to financing social services and methods for attracting additional funds.Within the empirical survey, a survey was conducted to study the peculiarities of providing social services and develop recommendations for the formation of social trust in communities of the Mykolaiv region. During which gender features of service recipients are investigated, the types of social services provided in communities are analyzed, the categories of persons / families receiving services and established results of work providers of social services. According to the results of the survey, recommendations for the formation of social trust in the community are granted. ; У роботі розглянуто соціальну довіру жителів громади як ресурс розвитку територіальних громад через надання соціальних послуг. Проаналізовано організаційні засади надання соціальних послуг у громаді у зв'язку з проведеною адміністративною реформою та змінами у законодавстві; визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо надання соціальних послуг у громадах, перелік надавачів соціальних послуг державного (комунального) та недержавного сектору. Визначено порядок реалізації повноважень у сфері надання соціальних послуг новоствореної територіальної громади. Розкрито зміст та реалізацію отриманих повноважень громади від держави. Акцентовано увагу на фінансуванні соціальних послуг та методах залучення додаткових коштів. Наведено результати опитування з метою вивчення особливостей надання соціальних послуг та розробки рекомендацій щодо формування соціальної довіри у громадах.

In scientific work, the social trust of community residents as a resource for the development of territorial communities through the provision of social services is considered. The basis of the population that is in difficult living conditions was taken as a basis and can not overcome them. The organizational principles of provision of social services in the community are also analyzed in connection with the administrative reform and changes in legislation. The powers of local self-government bodies for the provision of social services in communities are determined. The list of providers of social services of state (municipal) and non-state sector is outlined. The procedure for implementing powers in the provision of social services of the newly created territorial community is determined. The content and implementation of the community powers from the state are revealed. The attention is accented to financing social services and methods for attracting additional funds.Within the empirical survey, a survey was conducted to study the peculiarities of providing social services and develop recommendations for the formation of social trust in communities of the Mykolaiv region. During which gender features of service recipients are investigated, the types of social services provided in communities are analyzed, the categories of persons / families receiving services and established results of work providers of social services. According to the results of the survey, recommendations for the formation of social trust in the community are granted. ; У роботі розглянуто соціальну довіру жителів громади як ресурс розвитку територіальних громад через надання соціальних послуг. Проаналізовано організаційні засади надання соціальних послуг у громаді у зв'язку з проведеною адміністративною реформою та змінами у законодавстві; визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо надання соціальних послуг у громадах, перелік надавачів соціальних послуг державного (комунального) та недержавного сектору. Визначено порядок реалізації повноважень у сфері надання соціальних послуг новоствореної територіальної громади. Розкрито зміст та реалізацію отриманих повноважень громади від держави. Акцентовано увагу на фінансуванні соціальних послуг та методах залучення додаткових коштів. Наведено результати опитування з метою вивчення особливостей надання соціальних послуг та розробки рекомендацій щодо формування соціальної довіри у громадах.

Мета дослідження – вивчення соціального оптимізму як чинника профілактики та подолання наслідків медіатравматизації.
В основу дослідження покладено модель диспозиційного соціального оптимізму. Для його оцінки принциповою є громадянська активність людини.
Висунуто гіпотезу щодо наявності зв'язку між медіатизованими соціальним оптимізмом і соціальним песимізмом (МСО і МСП) як патернами взаємодії з медіа та готовністю людини до громадянської активності опору і довірою до новинних медіа.
Для вимірювання соціального оптимізму в медіаконтексті застосовувався авторський тест МСО, побудований на основі тесту LOT-R І. К. Чанга.
Використовувалися також шкала «Довіра до новинних медіа», створена на основі методики вимірювання скептицизму щодо новинних медіа А. Максл, С. Ешлі і С. Крафт; шкала «Громадянська активність опору», що відповідає польському опитувальнику громадянської поведінки А. Залевської і Б. Кршівош-Ринкевич; шкала «Медіатворчість» (медіатворчість розглядається як вища форма медіаактивності), що містить субшкали «Створення власного контенту», «Поширення власного контенту» і «Мотивація медіатворчості».
Опитування, проведене в межах всеукраїнського експерименту «Стандартизація наскрізної соціально-психологічної моделі масового впровадження медіаосвіти у вітчизняну педагогічну практику» (1439 старшокласників з усієї України), показало значущі відмінності в ставленні до медіа та громадянської активності «оптимістів» і «песимістів».
Було доведено наявність зв'язку між шкалами «Довіра до новинних медіа» та «МСО» (r=0,363, p≤0,01).
З'ясовано, що громадянська активність опору та довіра до новинних медіа статистично значуще відрізняються в осіб з різним рівнем МСО: люди з високим рівнем МСО схильні більш, ніж інші, довіряти новинним медіа і демонструють найбільшу громадянську активність опору; люди з високим рівнем МСП менше, ніж «оптимісти», довіряють ЗМІ, але готові стати рушійною силою суспільних змін – і в інформаційному просторі, і в реальному житті.
Високий рівень медіатворчості розглядається як показник більшої довіри до новинних медіа і готовності до громадянської активності.
Результати дослідження поглиблюють розуміння феномену соціального оптимізму в інформаційному суспільстві, підтверджують його зв'язок з громадянською активністю.
У перспективі подальших досліджень – отримання відповіді на питання щодо наслідків формування довіри до новинних медіа, що може призвести до ще більшої поляризації суспільства та зменшення критичності сприймання медіаконтенту.

В результате исследования личностного аспекта формирования доверия административно-политическому руководству выявлено, что доверие определяется комплексом детерминант статусного и ценностного характера. К важнейшим статусным характеристикам личности относятся гендер и возраст, в меньшей степени – поселенческий признак, уровень образования и материальное положение. Доверие политическому руководству характеризуется обратной связью с объемом человеческого капитала. На уровень доверия руководству большое влияние оказывает степень религиозности человека, а также его установка на межличностное доверие. ; A study of the personality aspect of building trustadministrative and political eadership revealed that the trustis determined by the complex determinants of status andvalue character. The most important status characteristicsinclude gender identity and age, to a lesser extent – a signsettler, education level and financial situation. Trust in politicalleadership is characterized by feedback to the volume of humancapital. At the level of trust to management is greatly influencedby the degree of religiosity of a person, as well as installation onthe interpersonal trust. ; У результаті дослідження особистісного аспектуформування довіри адміністративно-політичномукерівництву виявлено, що довіра визначається комплексомдетермінант статусного та ціннісного характеру. Донайважливіших статусних характеристик особистостівідносяться гендер і вік, у меншій мірі – поселенська ознака,рівень освіти і матеріальне становище. Довіра політичномукерівництву характеризується зворотним зв'язком зобсягом людського капіталу. На рівень довіри керівництвувеликий вплив надає ступінь релігійності людини, а такожйого установка на міжособистісну довіру.

Описано структурно-функціональні особливості використання молоддю соціального капіталу в ході становлення її політичної культури. Визначено, що соціальний капітал як психологічний ресурс – це соціально-психологічні можливості соціального мікросередовища, використовуючи які особистість може досягати власних цілей, а також сприяти реалізації цілей групи, до якої вона належить. Зазначено, що політична культура – це система психологічних настановлень, які формують взаємодію особистості з політичним середовищем; певний рівень усвідомлення політичних процесів, довіри до соціально-політичних інститутів, поділяння цінностей свободи, толерантності, спроможності особистості активно долучатися до суспільно-політичних процесів. Виділено компоненти політичної культури (уявлення особистості про політику, політичні цінності особистості, політичні символи особистості, мотиви участі особистості в політичному житті, політична поведінка особистості) та компоненти соціального капіталу (ефективність соціальної взаємодії, соціальна згуртованість, соціальна ідентифікація, міжособова довіра, готовність до взаємодопомоги). Описано процес становлення політичної культури на основі соціального капіталу як психологічного ресурсу, в якому: ефективність соціальної взаємодії, що базується на навичках спілкування особи, її відчуженості від соціуму, впливає на становлення всіх компонентів політичної культури молодої особи і виконує функцію політичної комунікації; соціальна ідентифікація відображає роль відчуття належності до групи під час формування толерантності, яка є політичною цінністю, уявлень про політику і мотивів до участі в політиці, виконує функцію соціалізації та рекрутингу; соціальна згуртованість, базуючись на процесі гуртування та горизонтальних взаємодіях у соціумі, діє на всі компоненти політичної культури, виконує функцію формування інтересів; міжособова довіра формує мотиви політичної участі, виконує функцію накопичення інтересів.

In the article certainly degree of study of concept of trust in different sciences and found out its meaningfulness in the different spheres of human vital functions, beginning from social, economic, fi nancial, business spheres and concluding acceptance of political decisions. Key words: trust, sphere of vital functions, sociology, economy, psychology, social philosophy, religion, political science, right, management. ; У статті визначено ступінь вивчення поняття довіри у різних науках та виявлено її значущість у різних сферах людської життєдіяльності, починаючи від соціальної, економічної, фінансової, ділової сфер і закінчуючи прийняттям політичних рішень.Ключові слова: довіра, сфера життєдіяльності, соціологія, економіка, психологія, соціальна філософія, релігія, політологія, право, менеджмент.

Analyzedthe accumulation of social capital. Study the mechanisms of social capital formation. Notes the significance of the formation of social trust and norms of social interaction. Emphasizes the importance of an active social dialogue between the governments, with a population in various modern forms of political communication dialog. Keywords: civil society, trust,formation mechanism, social capital. ; Проаналізовано процес накопичення соціального капіталу. Досліджуються механізми формування соціального капіталу. Наголошується на значущості формування соціальної довіри та норм соціальної взаємодії, значенні активного соціального діалогу влади з населенням у різних сучасних діалогових формах політичної комунікації. Ключові слова: громадянське суспільство, довіра,механізм формування, соціальний капітал.

Представлено результати аналізу законодавчих актів та історичних документів щодо встановлення залежності між фіксацією в нормах законодавства ідентифікаційних маркерів для суб'єктів "чужих" для радянської держави періоду 1917–1940 років та формування недовіри в суспільстві на території УРСР. Аналіз норм навіть окремих законодавчих актів того історичного періоду показує, що ідентифікаційні ознаки осіб встановлювались для виокремлення "небезпечних елементів" і були легітимним способом знищення населення. Історичні архівні документи відображають безпосереднє виконання норм законодавства підтверджуючи висловлену позицію. Показано, що в результаті постійного застосування тодішньою владою законодавчих маркерів ідентифікації осіб за різними критеріями віросповідання, походження, власності, партійності тощо в суспільстві тогочасної УРСР встановлюється стійка тотальна недовіра як на державному інституційному рівні, так і на приватному індивідуальному рівні. This article attempts to define the interconnection between legislative provisions and their influence upon the level of trust/mistrust in the society in the historical period of 1917–1940 on the territory of the then USSR. All social sciences define trust as the base for building and existing interaction in society. The creation and existence of interaction in the legal area is not an exception. Trust is a subjective-objective factor to establish legal relations in any state. When establishing its law and order on a certain territory, each power aspires to keep it for as long a period as possible and, if possible, to spend the least for that purpose. Lack of trust towards the Soviet power manifested itself in the form of periodical food riots and other types of social and political instability on the territory of the then USSR, the Soviet power overcoming it using extra financial, human, and time and territory resources. Using a historical example as its basis, this article has a goal to prove the influence of legislative identification upon the creation of ...

In article deals the problems of development of entrepreneurship (SME) in Ukraine in terms of the formation by the state and by the society the institutional capacity and social conditions. The latter is considered as a appropriate business resource with including the following components: state financial support and support by non-government organizations, nature of the tax policy, nature of the legislation, resources of confidence in the institutions of power and characterization of the relationship between business and society. The social aspects of entrepreneurship development in Ukraine over the past 7-10 years are analyzed. Evaluation of the institutional development capacity and socio-cultural parameters of the individual participation are carried out. This kind of analysis reflects the parameters of social inequality and the quality of life of Ukrainian society in the projection of its transformation and European integration. ; В статті розкривається проблематика розвитку підприємництва (малого та середнього бізнесу) в Україні в аспекті формування державою та суспільством відповідних інституційних можливостей та суспільних умов. Останні ж розглядаються як відповідний ресурс підприємництва, до складу якого входять такі компоненти, як: державна та недержавна фінансова підтримка, характер податкової політики та діяльності законодавства, ресурс довіри до інститутів влади, а також характеристика взаємовідносин бізнесу та суспільства. Розкриття даних сторін соціального аспекту розвитку підприємництва в Україні за останні 7-10 років і формування оцінки інституційних можливостей та соціокультурних параметрів участі індивідів у підприємницькій діяльності відображає параметри соціальної нерівності та якості життя українського соціуму у проекції його трансформації та євроінтеграції.

Проаналізовано роль соціального капіталу в діяльності мереж громадянської активності: окреслено основні підходи до розуміння поняття кооперації та роль кооперативного сектора в суcпільно-політичному, економічному житті громадян. Обґрунтовано важливість категорії соціального капіталу та його взаємозв'язок з діяльністю кооперативів.Проанализирована роль социального капитала в деятельности сетей гражданской активности: обозначены основные подходы к пониманию понятия кооперации и роль кооперативного сектора в общественно-политической, экономической жизни граждан. Обоснована важность категории социального капитала и его взаимосвязь с деятельностью кооперативов.The role of social capital in activity of networks of civil activity is analyzed. The main approaches to understanding the concept of cooperation and the role of the cooperative sector in social and political, economic life of the citizen are outlined. It is investigated that cooperation has great potential for social support of the general population, especially of vulnerable social; focused on human values and is a source of social capital. It is determined that the neglect of social capital in creation of cooperatives is a major problem of reducing the cooperative movement in Ukraine. The main reasons for decline of the cooperative movement are the lack of understanding of its content and substance, prevalence of vertical connection and identification with the cooperation of the socialist period. Directions of the state activity to promote the revival of the cooperative movement are proposed. There are providing the legal support by creating a legal framework which would be assigned the status of cooperatives and cooperative systems, principles of construction and operation, guarantees to protect cooperatives, etc.; providing conditions for financial stability of cooperatives.

Метою статті є обґрунтування теоретичних положень щодо удосконалення публічного управління побудовою професійної армії в контексті зарубіжного досвіду. Опрацювання дослідницького матеріалу проводилося на засадах історизму, об'єктивності, системності та порівняльного аналізу. В основу дослідницького інструментарію покладено міждисциплінарні підходи. Функціональний і структурний підходи лягли в основу характеристики того сеґменту напрацювань дослідників, що стосується інституційно-організаційних аспектів розбудови професійної армії. Прийоми історичної хронології та компаративістики дали змогу простежити етапи становлення й розбудови Збройних сил зарубіжних країн, віддзеркалення цих процесів у науковому дискурсі. Перспективним для запровадження в Україні видається досвід заохочення та стимулів добровільного найму до війська, досвід підготовки і розподілу командних кадрів, їх просування по службі, організація періодичного перезаключення з ними контрактів, система соціального забезпечення військовослужбовців. Обгрунтовано, що легітимність застосування летальної сили випливає з того, що вона використовується тільки від імені і за велінням керівної структури політичного співтовариства, яке вона представляє, і в межах міжнародного права, конвенції і визнаних моральних норм.
Встановлено, що вирішальні успіхи української армії зумовлені такою ж рішучою позицією Президента України В. Зеленського та всього військово-політичного керівництва, а також солідною підтримкою та довірою народу України. Армія є моральним конструктом принаймні в трьох вимірах: тактичному, інституційному та цивільно-військовому. Моральною монетою в кожному вимірі є довіра та впевненість. Тобто, боєздатність армії зростає або зменшується залежно від ступеня довіри та впевненості, чи некомпетентності та зради, у кожному вимірі.
Тактично довіра та впевненість є результатом того, наскільки солдати впевнені в собі, своїй індивідуальній підготовці та підготовці підрозділу, своєму спорядженні, своїх лідерах і системах, призначених для підвищення ймовірності їхнього виживання та успіху.

У статті обґрунтовується взаємозв'язок та взаємодія іміджу судової влади і довіри громадян до неї на сучасному етапі. На початку дослідження визначено поняття «імідж» та «імідж судової влади», а також що являє собою довіра в контексті сучасної науки та публічного управління. Наведено різні статистичні дані соціологічних досліджень, на основі яких зроблено висновок, що рівень довіри громадян до судової влади України занадто низький. Описано Індекс довіри до судової влади. Зазначено, що імідж судової влади прямо залежить від рівня довіри громадян до неї. Довіра та імідж судової влади взаємодіють між собою, заради досягнення однієї мети – гідне і справедливе вітчизняне правосуддя. У статті перераховані чинники, які впливають на рівень довіри до судової влади, тим самим погіршуючи її імідж. Результати окремих соціологічних досліджень свідчать про те, що найбільш проблемними факторами в українському правосудді, які впливають на зниження рівня довіри до судової влади є корупція та людський чинник. Підкреслено, що низький рівень довіри до суду є перешкодою для залучення іноземних інвестицій. Наприкінці статті зазначено, що зміна суб'єкта і процедури призначення суддів та строку їх перебування на посаді кардинальним чином не вплине на рівень корупції в системі правосуддя та довіри до судової влади, а також на якість, об'єктивність і незалежність роботи судів. Для покращення існуючої ситуації в системі вітчизняного правосуддя, насамперед, потрібно змінити ставлення самих суддів до того, що вони роблять, їхню свідомість та сприйняття навколишньої реальності. Зроблено висновок, що імідж судової влади відіграє неабияку роль не лише у питанні захисту прав і свобод та відновлення справедливості, а й у питанні економічного зростання всієї держави. Запропоновано напрями підвищення рівня довіри до судової влади та формування її позитивного іміджу.

The article presents an analysis of the risk concepts of N. Luhmann, U. Beck, E. Giddens in the context of deep research of modern societies from the standpoint of systemic and culturological paradigms. Objective and subjective dimensions of risks are considered in conjunction with the transformations of society in the global era. In an objective measurement is going strong universalization of risk in connection with the emergence of new varieties of global catastrophes; globalization of risk (expansion of risk areas for large segments of mankind); institutionalization of risk through the creation of various organizations (investment markets, stock exchanges, insurance, etc.); risk susceptibility: the emergence or intensification of risk as a by-product of human activity. In subjective measurement among individuals have been observed stable increase of the fear of risks (risks as a great test for humanity) caused by the societal complication and development of science and technology. Globalization is also a multidimensional phenomenon, in particular, there are distinguished objective, subjective, communicative and other dimensions. Among the main characteristics of this phenomenon are: territoriality and timelessness; the dialectic of global and local; hybridization and fragmentation. If, at the beginning, globalization was associated with internationalization, then, at the present stage, one of the most important tendencies of globalization is transnationalization, which leads to the emergence of transnational spaces. Transnational power should be understood primarily as a virtual space that provides strategic prospects in the national space. But, along with this, transnational power spheres interfere practically in all nationalstate power spheres. Transnationalization, uncertainty of the political system in a global society are factors that lead to growth of riskiness in a living space, while a trust becomes a means of overcoming uncertainty and reducing this risk. Globalization is a multiplier of risks generated by the transformation processes within the country; the balance of trust / distrust in a society determines the country's competitiveness in a global space. ; У статті аналізуються концепції ризику Н.Лумана, У.Бека, Е.Гіденса у контексті дослідження модерних суспільств з позицій системної та культурологічної парадигм. Об'єктивний та суб'єктивний виміри ризиків розглядаються у взаємозв'язку з трансформаціями суспільства у глобальну добу. В об'єктивному вимірі відбувається універсалізація ризику у зв'язку із виникненням нових різновидів глобальних катастроф; глобалізація ризику (розширення сфер ризику на великі сегменти людства); інституціоналізація ризику через створення різних організацій (інвестиційні ринки, біржі, страхування тощо); зростання схильності до ризику: поява чи інтенсифікація ризику як побічного результату людської діяльності У суб'єктивному вимірі спостерігається зростання остраху перед ризиками серед індивідів (ризики як великий іспит для людства) внаслідок ускладнення суспільства та розвитку науки та технологій. Глобалізація також є багатовимірним явищем, зокрема виділяють об'єктивний, суб'єктний, комунікативний та інші виміри. Серед основних характеристик цього феномену називають: детериторіальність та позачасність; діалектика глобального та локального; гібридизація та фрагментація. Якщо на початку глобалізація була пов'язана з інтернаціоналізацією, то на сучасному етапі однією з найсуттєвіших тенденцій глобалізації є транснаціоналізація, що призводить до виникнення транснаціональних просторів. Транснаціональний владний простір слід розуміти насамперед як віртуальний простір, що надає стратегічні перспективии у національному просторі. Але, разом з цим, транснаціональні владні сфери втручаються практично у всі національно-державні простори влади. Транснаціоналізація, невизначеність політичної системи глобального суспільства є чинниками, що призводять до зростання ризикогенності життєвого середовища, а довіра – засобом протидії невпевненості та зменшення його ризикогенності. Глобалізація є мультиплікатором ризиків, породжуваних трансформаційними процесами усередині країни; баланс довіри/недовіри у суспільстві визначає конкурентоспроможність країни у глобальному просторі.

The article presents an analysis of the risk concepts of N. Luhmann, U. Beck, E. Giddens in the context of deep research of modern societies from the standpoint of systemic and culturological paradigms. Objective and subjective dimensions of risks are considered in conjunction with the transformations of society in the global era. In an objective measurement is going strong universalization of risk in connection with the emergence of new varieties of global catastrophes; globalization of risk (expansion of risk areas for large segments of mankind); institutionalization of risk through the creation of various organizations (investment markets, stock exchanges, insurance, etc.); risk susceptibility: the emergence or intensification of risk as a by-product of human activity. In subjective measurement among individuals have been observed stable increase of the fear of risks (risks as a great test for humanity) caused by the societal complication and development of science and technology. Globalization is also a multidimensional phenomenon, in particular, there are distinguished objective, subjective, communicative and other dimensions. Among the main characteristics of this phenomenon are: territoriality and timelessness; the dialectic of global and local; hybridization and fragmentation. If, at the beginning, globalization was associated with internationalization, then, at the present stage, one of the most important tendencies of globalization is transnationalization, which leads to the emergence of transnational spaces. Transnational power should be understood primarily as a virtual space that provides strategic prospects in the national space. But, along with this, transnational power spheres interfere practically in all nationalstate power spheres. Transnationalization, uncertainty of the political system in a global society are factors that lead to growth of riskiness in a living space, while a trust becomes a means of overcoming uncertainty and reducing this risk. Globalization is a multiplier of risks generated by the transformation processes within the country; the balance of trust / distrust in a society determines the country's competitiveness in a global space. ; У статті аналізуються концепції ризику Н.Лумана, У.Бека, Е.Гіденса у контексті дослідження модерних суспільств з позицій системної та культурологічної парадигм. Об'єктивний та суб'єктивний виміри ризиків розглядаються у взаємозв'язку з трансформаціями суспільства у глобальну добу. В об'єктивному вимірі відбувається універсалізація ризику у зв'язку із виникненням нових різновидів глобальних катастроф; глобалізація ризику (розширення сфер ризику на великі сегменти людства); інституціоналізація ризику через створення різних організацій (інвестиційні ринки, біржі, страхування тощо); зростання схильності до ризику: поява чи інтенсифікація ризику як побічного результату людської діяльності У суб'єктивному вимірі спостерігається зростання остраху перед ризиками серед індивідів (ризики як великий іспит для людства) внаслідок ускладнення суспільства та розвитку науки та технологій. Глобалізація також є багатовимірним явищем, зокрема виділяють об'єктивний, суб'єктний, комунікативний та інші виміри. Серед основних характеристик цього феномену називають: детериторіальність та позачасність; діалектика глобального та локального; гібридизація та фрагментація. Якщо на початку глобалізація була пов'язана з інтернаціоналізацією, то на сучасному етапі однією з найсуттєвіших тенденцій глобалізації є транснаціоналізація, що призводить до виникнення транснаціональних просторів. Транснаціональний владний простір слід розуміти насамперед як віртуальний простір, що надає стратегічні перспективии у національному просторі. Але, разом з цим, транснаціональні владні сфери втручаються практично у всі національно-державні простори влади. Транснаціоналізація, невизначеність політичної системи глобального суспільства є чинниками, що призводять до зростання ризикогенності життєвого середовища, а довіра – засобом протидії невпевненості та зменшення його ризикогенності. Глобалізація є мультиплікатором ризиків, породжуваних трансформаційними процесами усередині країни; баланс довіри/недовіри у суспільстві визначає конкурентоспроможність країни у глобальному просторі.