Suchergebnisse

Over the years, world leaders have continued to troubleshoot approaches to combating hunger. Although the increasing hunger appears to be affecting countries in different continents of the world, African countries and part Asia appear to be most hit. This study examines the nexus between literary journalism and combating the global hunger crisis with specific attention to Nigeria. Specifically, the study examined the extent literary journalism can be deployed to combat hunger, the techniques to deploy in using literary journalism to drive government policies on food sufficiency and encourage public participation in agriculture. Literary journalism, though an emerging field, has the potential of promoting agricultural activities and policies that will lead to eventual food security. Literary journalism presents an opportunity through which agriculture can be developed and food security enhanced. Understanding the approaches and techniques of literary journalism for combating global food crisis is a significant contribution to literature in the following ways: First, it will provide newer insights into the role of literary journalism in agricultural development and food security. In the second place, this study contributes to literature by opening a new vista in the study of literary journalism. The International Food Policy Research Institute in collaboration with the Food and Agriculture Organization in its Global Hunger Index grouped Nigeria among countries with a high level of hunger threat, with an index of 25.5 which was categorized as serious hunger threat. Based on the concept of 'breakable rules' by Mark Kramer, the following characteristics of literary journalism stand out: immersion in the story worlds; developing implicit rules (covenants) on accuracy and sincerity; description mainly about everyday, routine events; development of meaning, based on a consistent reaction of readers. This study raises the following researcher questions: To what extent can literary journalism promote food security? What literary journalism techniques can be used to encourage participation in agriculture? What literary journalism techniques can be used to drive government policies and programs in agriculture? A total of 30 respondents provided narratives on the nexus between literary journalism and food sufficiency. A structured interview guide was used as the instrument for data collection while thematic analysis guide was used to analyze the result of study. The result of the semi-structured interview revealed that literary journalism can aid in combating food crisis globally and in Nigeria in particular to a large extent. It was also found that the techniques to be used for combating food crisis include scene-by scene, infotainment, dialogue, subjectivity and accuracy. During the interview sessions, it was discovered that the respondents reported that literary journalism has not been given its pride of place in Nigeria, unlike other parts of the world like the United States of America where it has been in practice since the 1960s.These results were examined with the framework of ACADA model. The model stands for Assessment, Communication, Analysis Design and Action. The model was developed by the United Nations for International Children Emergency Fund. The implications of these results on food sufficiency and the expansion of literature on literary journalism were also discussed. ; В течение многих лет мировые лидеры продолжают решать вопросы борьбы с голодом. Хотя растущий голод влияет на страны разных континентов мира, африканские страны и часть Азии, кажется, наиболее поражены этой проблемой. Это исследование рассматривает взаимосвязь между литературной публицистикой и борьбой с глобальным продовольственным кризисом, с фокусом на Нигерии. В частности, в исследовании рассмотрены степень развертывания литературной публицистики для борьбы с голодом, техники ее развертывания с целью стимулирования государственной политики для достаточного обеспечения продовольствием и поощрения общественного участия в сельском хозяйстве. Несмотря на то, что литературная публицистика является новым жанром коммуникаций в Нигерии, она имеет потенциал содействия сельскохозяйственной деятельности и государственной политике по обеспечению продовольственной безопасности. Понимание подходов и методов литературной публицистики для борьбы с глобальным продовольственным кризисом, во-первых, предоставляет новейшие представления о роли публицистики в развитии сельского хозяйства и продовольственной безопасности; во-вторых, способствует развитию и самого этого жанра, открывая новые перспективы его изучения. Международный научно-исследовательский институт продовольственной политики в сотрудничестве с Продовольственной и сельскохозяйственной организацией в своем Глобальном индексе голода отнес Нигерию к странам с высоким уровнем угрозы голода, с индексом 25,5 (серьезная угроза голода). Основываясь на концепте «возбуждаемых правил» Марка Крамера, авторы выделяют такие характеристики литературной публицистики: погружение в мир историй; разработка неявных правил (заветов) по точности и искренности; описание главным образом повседневных, рутинных событий; развитие смысла, основанного на последовательной реакции читателей. В этом исследовании возникают следующие эвристические вопросы: насколько литературная публицистика может способствовать продовольственной безопасности? Методы литературной публицистики можно использовать для поощрения участия в сельском хозяйстве? Методы литературной публицистики можно использовать для управления политикой и программами правительства в сельском хозяйстве? Всего 30 респондентов предоставили рассказы (нарративы) о связи между литературной публицистикой и продовольственной достаточностью. В качестве инструмента для сбора данных использовалось структурированное интервью, а для обработки результатов исследования использовался тематический анализ. Результаты полуструктурированного интервью показали, что литературная публицистика может помогать в борьбе с продовольственным кризисом во всем мире и в Нигерии. Также было обнаружено, что методы, которые используются для борьбы с продовольственным кризисом, включают: сцену за сценой, инфотейнмент (комбинация информации и развлечений), диалог, субъективность и точность. Во время интервью было выявлено, что литературная публицистика не получила должного места в Нигерии, в отличие от других стран, например, Соединенных Штатов Америки, где она практикуется с 1960-х годов. Эти результаты исследовались в рамках модели ACADA (оценка, коммуникация, анализ, дизайн, действия). Модель была разработана Организацией Объединенных Наций для Международного фонда чрезвычайных ситуаций для детей. Обсуждались также возможности влияния полученных результатов на достаточное обеспечение продуктами питания и расширение ареала действия литературной публицистики. ; Протягом багатьох років світові лідери продовжують розв'язувати питання боротьби з голодом. Хоча зростаючий голод впливає на країни різних континентів світу, африканські країни і частина Азії, здається, найбільше вражені цією проблемою. Це дослідження розглядає взаємозв'язок між літературною публіцистикою та боротьбою з глобальною продовольчою кризою, з фокусом на Нігерії. Зокрема, в дослідженні розглянуто ступінь розгортання літературної публіцистики для боротьби з голодом, техніки її розгортання з метою стимулювання державної політики щодо достатнього забезпечення продовольством та заохочення громадської участі в сільському господарстві. Попри те, що літературна публіцистика є новим жанром комунікацій в Нігерії, вона має потенціал сприяння сільськогосподарській діяльності та державній політиці із забезпечення продовольчої безпеки. Розуміння підходів і методів літературної публіцистики для боротьби з глобальною продовольчою кризою, по-перше, надає найновіші уявлення про роль публіцистики в розвитку сільського господарства та продовольчої безпеки; по-друге, сприяє розвитку і самого цього жанру, відкриваючи нові перспективи його вивчення. Міжнародний науково-дослідний інститут продовольчої політики у співпраці з Продовольчою та сільськогосподарською організацією у своєму Глобальному індексі голоду відніс Нігерію до країн з високим рівнем загрози голоду, з індексом 25,5 (серйозна загроза голоду). Базуючись на концепті «порушуваних правил» Марка Крамера, автори виділяють такі характеристики літературної публіцистики: занурення в світ історій; розробка неявних правил (завітів) щодо точності та щирості; опис головним чином повсякденних, рутинних подій; розвиток сенсу, заснованого на послідовній реакції читачів. У цьому дослідженні виникають наступні евристичні запитання: наскільки літературна публіцистика може сприяти продовольчій безпеці? Які методи літературної публіцистики можна використовувати для заохочення участі в сільському господарстві? Які методи літературної публіцистики можна використовувати для управління політикою та програмами уряду в сільському господарстві? Загалом 30 респондентів надали розповіді (наративи) про зв'язок між літературною публіцистикою та продовольчою достатністю. Як інструмент для збору даних використовувалось структуроване інтерв'ю, а для опрацювання результатів дослідження використовувався тематичний аналіз. Результат напівструктурованого інтерв'ю показав, що літературна публіцистика може допомагати у боротьбі з продовольчою кризою в усьому світі і в Нігерії. Також було виявлено, що методи, які використовуються для боротьби з продовольчою кризою, включають: сцену за сценою, інфотейнмент (комбінація інформації та розваг), діалог, суб'єктивність і точність. Під час інтерв'ю було виявлено, що літературна публіцистика не отримала належного місця в Нігерії, на відміну від інших країн, наприклад, Сполучених Штатів Америки, де вона практикується з 1960-х років. Ці результати досліджувалися в рамках моделі ACADA (оцінка, комунікація, аналіз, дизайн, дії). Модель була розроблена Організацією Об'єднаних Націй для Міжнародного фонду надзвичайних ситуацій для дітей. Обговорювалися також можливості впливу отриманих результатів на достатнє забезпечення продуктами харчування та розширення ареалу дії літературної публіцистики.

Media coverage of public events not only reflects the existence of society but also influences the regulation of public relations in the field of culture and entertainment. For the most part, Ukrainian media analysts and media educators delve into the study of media products in terms of their craftsmanship, but an equally important issue is a comprehensive analysis of the interaction of creators of expression with the public, a way of working with sources of information according to the possibilities of access to target audiences. Since 1991, Ukrainian media looking for national identity and represent it in new national narratives relied on the achievements of the intellectual Ukrainian elites, cultural figures and personal preferences of those who had access to resources. This backbone allowed the Ukrainian media outlets to distance themselves in the early 1990s from the Soviet propaganda tradition of producing mass-media products and provide specifics for the development of public communication as an independent branch of public life. The importance of the first alternative media of the former USSR for the exercise of spreading the ideas of freedom of expression and diversity of opinion in independent Ukraine can hardly be overestimated. But were the Ukrainian media of the 90s able to take advantage of the window of opportunity that opened up for them to change the political paradigm? The purpose of this study is to identify trends in the representation of public relations by the media, the public, and the authorities on the example of entertainment television programs. This is especially true now, in the second decade of the 2000s, when populists and celebrities from the world of popular culture enter the political arena. According to Yury Andrukhovich's apt statement, «we are all back to an era of advanced laugh culture». This thought draws us to the concept of M.Bakhtin's laugh culture, with the study of the ambivalence of laughter as a tool to reduce the significance of being to bodily understanding in F.Rable and the «seriousness of laughter» of М.Gogol, which returns real meaning to humiliated phenomena through the «catharsis of vulgarity». The context to which laughter is the antithesis is important for understanding the function of laughter praxis. In the absence of cultural value platforms as a consequence of the postmodern era, laughter as entertainment destroys the object and replaces reality, serious being, denying culture and the right to privacy, in which the dictates of the mass become more important than the individual. Observing the dynamics of representations of public relations and media in television entertainment programs from 1989 to 2019 is not simply as a phenomenon of culture, but as acts of public communication to determine whether the communication is informative or manipulative on the part of creators, implementers and interpreters of public expression. This is important in terms of the ecology of public opinion, as the consumer is always in a weak position with respect to the information producer. ; Освещение в СМИ публичных событий не только отражает бытие общества, но и влияет на регулирование публичных отношений в сфере культуры и развлечений. Украинские медиааналитики и просветители в основном углубляются в исследование медиапродуктов с точки зрения мастерства их создания, но не менее актуальным вопросом является комплексный анализ взаимодействия создателей высказывания с публикой, способ работы с источниками информации в соответствии с возможностями доступа к целевым аудиториям. Поиск национальной идентичности и открытия новых национальных нарративов в украинских медиа после 1991 года опирался на достижения интеллектуальной украинской элиты, культурных деятелей и личные предпочтения тех, кто имел доступ к ресурсам. Этот бэкграунд позволил украинским медийщикам дистанцироваться в начале 1990-х от советской пропагандистской традиции производства продуктов масс-медиа и дал толчок развития публичной коммуникации как самостоятельной отрасли общественной жизни. Значение первых альтернативных медиа бывшего СССР для реализации права на свободу слова и представленность разнообразия мнений для развития СМИ независимой Украины трудно переоценить. Но смогли ли украинские медиа 1990-х воспользоваться окном возможностей, которое открывала перед ними изменение политической парадигмы? Целью настоящего исследования является определение тенденций репрезентации публичных отношений медиа, общественности и власти на примере развлекательных телевизионных программ. Особенно это актуально сейчас, во втором десятилетии двухтысячных, когда на политическую арену выходят популисты и селебритис из мира популярной культуры. По меткому выражению Юрия Андруховича, «все мы вернулись к эпохе развитой смеховой культуры». Эта мысль обращает нас к концепции смеховой культуры М.Бахтина, который уделяет внимание исследованию амбивалентности смеха как инструмента снижения значения явлений бытия, обращается к телесному пониманию смеха у Ф.Рабле и «серьезности смеха» Н.Гоголя, который замечает, что смех возвращает реальный смысл униженным явлениям через «катарсис пошлости». Для понимания функции смехового праксиса важен контекст, к которому смех является антитезой. В условиях отсутствия культурных ценностных платформ, что является следствием эпохи постмодерна, смех как развлечение уничтожает объект и замещает действительность, серьезность бытия, отрицая культуру и право на приватность, в котором диктат массы становится важнее мнения отдельного человека. Наблюдение за динамикой репрезентаций отношений публики и медиа в телевизионных развлекательных программах с 1989 по 2019 годы не просто как явления культуры, а как актов публичного общения позволяет определить, является ли коммуникация информационной или манипулятивной со стороны создателей, реализаторов и интерпретаторов публичного высказывания. Это важно с точки зрения этики и экологии формирования общественного мнения, поскольку потребитель всегда находится в слабой позиции по отношению к производителю информации. ; Висвітлення в медіа публічних подій не тільки відображає буття суспільства, але і впливає на регулювання публічних відносин у сфері культури та розваг. Українські медіааналітики та медіапросвітники здебільшого заглиблюються в дослідження медіапродуктів з точки зору майстерності їх творення, проте не менш актуальним питанням є комплексний аналіз взаємодії творців висловлювання з публікою, спосіб роботи із джерелами інформації відповідно до можливостей доступу до цільових аудиторій. Пошук національної ідентичності та відкриття нових національних наративів в українських медіа після 1991 року спирався на здобутки інтелектуальної української еліти, культурних діячів та особисті уподобання тих, хто мав доступ до ресурсів. Цей бекґраунд дозволив українським медійникам дистанціюватися на початку 90-х від радянської пропагандистської традиції виробництва продуктів мас-медіа та надав специфіки розвитку публічної комунікації як самостійної галузі суспільного життя. Значення перших альтернативних медіа колишнього СРСР для реалізації права на свободу слова та розмаїття думок і розвитку ЗМІ незалежної України важко переоцінити. Але чи змогли українські медіа 90-х скористатись вікном можливостей, яке відкривала перед ними зміна політичної парадигми? Метою цього дослідження є визначення тенденцій репрезентації публічних відносин медіа, публіки та влади на прикладі розважальних телевізійних програм. Особливо це є актуальним зараз, у другому десятиріччі двотисячних, коли на політичну арену виходять популісти та селебрітіс зі світу популярної культури. За влучним висловлюванням Юрія Андруховича «всі ми повернулись до епохи розвинутої сміхової культури». Ця думка повертає нас до концепції сміхової культури М.Бахтіна, із дослідженням амбівалентності сміху як інструменту зниження значення явищ буття до тілесного розуміння в Ф.Раблє та «серйозності сміху» М.Гоголя, який повертає реальне значення приниженим явищам через «катарсис пошлості». Для розуміння функції сміхового праксису важливий контекст, до якого сміх є антитезою. В умовах відсутності культурних ціннісних платформ, що є наслідком епохи постмодерну, сміх як розвага знищує об'єкт та заміщає дійсність, серйозне буття, заперечуючи культуру та право на приватність, в якому диктат маси стає важливішим за думку окремої людини. Спостереження за динамікою репрезентацій відносин публіки та медіа в телевізійних розважальних програмах з 1989 по 2019 роки не просто як явища культури, а як актів публічного спілкування дозволяє визначити, чи є комунікація інформаційною чи маніпулятивною з боку творців, реалізаторів та інтерпретаторів публічного висловлювання. Це важливо з точки зору екології формування громадської думки, оскільки споживач завжди перебуває у слабкій позиції відносно до виробника інформації.

Over the years, world leaders have continued to troubleshoot approaches to combating hunger. Although the increasing hunger appears to be affecting countries in different continents of the world, African countries and part Asia appear to be most hit. This study examines the nexus between literary journalism and combating the global hunger crisis with specific attention to Nigeria. Specifically, the study examined the extent literary journalism can be deployed to combat hunger, the techniques to deploy in using literary journalism to drive government policies on food sufficiency and encourage public participation in agriculture. Literary journalism, though an emerging field, has the potential of promoting agricultural activities and policies that will lead to eventual food security. Literary journalism presents an opportunity through which agriculture can be developed and food security enhanced. Understanding the approaches and techniques of literary journalism for combating global food crisis is a significant contribution to literature in the following ways: First, it will provide newer insights into the role of literary journalism in agricultural development and food security. In the second place, this study contributes to literature by opening a new vista in the study of literary journalism. The International Food Policy Research Institute in collaboration with the Food and Agriculture Organization in its Global Hunger Index grouped Nigeria among countries with a high level of hunger threat, with an index of 25.5 which was categorized as serious hunger threat. Based on the concept of 'breakable rules' by Mark Kramer, the following characteristics of literary journalism stand out: immersion in the story worlds; developing implicit rules (covenants) on accuracy and sincerity; description mainly about everyday, routine events; development of meaning, based on a consistent reaction of readers. This study raises the following researcher questions: To what extent can literary journalism promote food security? What literary journalism techniques can be used to encourage participation in agriculture? What literary journalism techniques can be used to drive government policies and programs in agriculture? A total of 30 respondents provided narratives on the nexus between literary journalism and food sufficiency. A structured interview guide was used as the instrument for data collection while thematic analysis guide was used to analyze the result of study. The result of the semi-structured interview revealed that literary journalism can aid in combating food crisis globally and in Nigeria in particular to a large extent. It was also found that the techniques to be used for combating food crisis include scene-by scene, infotainment, dialogue, subjectivity and accuracy. During the interview sessions, it was discovered that the respondents reported that literary journalism has not been given its pride of place in Nigeria, unlike other parts of the world like the United States of America where it has been in practice since the 1960s.These results were examined with the framework of ACADA model. The model stands for Assessment, Communication, Analysis Design and Action. The model was developed by the United Nations for International Children Emergency Fund. The implications of these results on food sufficiency and the expansion of literature on literary journalism were also discussed. ; В течение многих лет мировые лидеры продолжают решать вопросы борьбы с голодом. Хотя растущий голод влияет на страны разных континентов мира, африканские страны и часть Азии, кажется, наиболее поражены этой проблемой. Это исследование рассматривает взаимосвязь между литературной публицистикой и борьбой с глобальным продовольственным кризисом, с фокусом на Нигерии. В частности, в исследовании рассмотрены степень развертывания литературной публицистики для борьбы с голодом, техники ее развертывания с целью стимулирования государственной политики для достаточного обеспечения продовольствием и поощрения общественного участия в сельском хозяйстве. Несмотря на то, что литературная публицистика является новым жанром коммуникаций в Нигерии, она имеет потенциал содействия сельскохозяйственной деятельности и государственной политике по обеспечению продовольственной безопасности. Понимание подходов и методов литературной публицистики для борьбы с глобальным продовольственным кризисом, во-первых, предоставляет новейшие представления о роли публицистики в развитии сельского хозяйства и продовольственной безопасности; во-вторых, способствует развитию и самого этого жанра, открывая новые перспективы его изучения. Международный научно-исследовательский институт продовольственной политики в сотрудничестве с Продовольственной и сельскохозяйственной организацией в своем Глобальном индексе голода отнес Нигерию к странам с высоким уровнем угрозы голода, с индексом 25,5 (серьезная угроза голода). Основываясь на концепте «возбуждаемых правил» Марка Крамера, авторы выделяют такие характеристики литературной публицистики: погружение в мир историй; разработка неявных правил (заветов) по точности и искренности; описание главным образом повседневных, рутинных событий; развитие смысла, основанного на последовательной реакции читателей. В этом исследовании возникают следующие эвристические вопросы: насколько литературная публицистика может способствовать продовольственной безопасности? Методы литературной публицистики можно использовать для поощрения участия в сельском хозяйстве? Методы литературной публицистики можно использовать для управления политикой и программами правительства в сельском хозяйстве? Всего 30 респондентов предоставили рассказы (нарративы) о связи между литературной публицистикой и продовольственной достаточностью. В качестве инструмента для сбора данных использовалось структурированное интервью, а для обработки результатов исследования использовался тематический анализ. Результаты полуструктурированного интервью показали, что литературная публицистика может помогать в борьбе с продовольственным кризисом во всем мире и в Нигерии. Также было обнаружено, что методы, которые используются для борьбы с продовольственным кризисом, включают: сцену за сценой, инфотейнмент (комбинация информации и развлечений), диалог, субъективность и точность. Во время интервью было выявлено, что литературная публицистика не получила должного места в Нигерии, в отличие от других стран, например, Соединенных Штатов Америки, где она практикуется с 1960-х годов. Эти результаты исследовались в рамках модели ACADA (оценка, коммуникация, анализ, дизайн, действия). Модель была разработана Организацией Объединенных Наций для Международного фонда чрезвычайных ситуаций для детей. Обсуждались также возможности влияния полученных результатов на достаточное обеспечение продуктами питания и расширение ареала действия литературной публицистики. ; Протягом багатьох років світові лідери продовжують розв'язувати питання боротьби з голодом. Хоча зростаючий голод впливає на країни різних континентів світу, африканські країни і частина Азії, здається, найбільше вражені цією проблемою. Це дослідження розглядає взаємозв'язок між літературною публіцистикою та боротьбою з глобальною продовольчою кризою, з фокусом на Нігерії. Зокрема, в дослідженні розглянуто ступінь розгортання літературної публіцистики для боротьби з голодом, техніки її розгортання з метою стимулювання державної політики щодо достатнього забезпечення продовольством та заохочення громадської участі в сільському господарстві. Попри те, що літературна публіцистика є новим жанром комунікацій в Нігерії, вона має потенціал сприяння сільськогосподарській діяльності та державній політиці із забезпечення продовольчої безпеки. Розуміння підходів і методів літературної публіцистики для боротьби з глобальною продовольчою кризою, по-перше, надає найновіші уявлення про роль публіцистики в розвитку сільського господарства та продовольчої безпеки; по-друге, сприяє розвитку і самого цього жанру, відкриваючи нові перспективи його вивчення. Міжнародний науково-дослідний інститут продовольчої політики у співпраці з Продовольчою та сільськогосподарською організацією у своєму Глобальному індексі голоду відніс Нігерію до країн з високим рівнем загрози голоду, з індексом 25,5 (серйозна загроза голоду). Базуючись на концепті «порушуваних правил» Марка Крамера, автори виділяють такі характеристики літературної публіцистики: занурення в світ історій; розробка неявних правил (завітів) щодо точності та щирості; опис головним чином повсякденних, рутинних подій; розвиток сенсу, заснованого на послідовній реакції читачів. У цьому дослідженні виникають наступні евристичні запитання: наскільки літературна публіцистика може сприяти продовольчій безпеці? Які методи літературної публіцистики можна використовувати для заохочення участі в сільському господарстві? Які методи літературної публіцистики можна використовувати для управління політикою та програмами уряду в сільському господарстві? Загалом 30 респондентів надали розповіді (наративи) про зв'язок між літературною публіцистикою та продовольчою достатністю. Як інструмент для збору даних використовувалось структуроване інтерв'ю, а для опрацювання результатів дослідження використовувався тематичний аналіз. Результат напівструктурованого інтерв'ю показав, що літературна публіцистика може допомагати у боротьбі з продовольчою кризою в усьому світі і в Нігерії. Також було виявлено, що методи, які використовуються для боротьби з продовольчою кризою, включають: сцену за сценою, інфотейнмент (комбінація інформації та розваг), діалог, суб'єктивність і точність. Під час інтерв'ю було виявлено, що літературна публіцистика не отримала належного місця в Нігерії, на відміну від інших країн, наприклад, Сполучених Штатів Америки, де вона практикується з 1960-х років. Ці результати досліджувалися в рамках моделі ACADA (оцінка, комунікація, аналіз, дизайн, дії). Модель була розроблена Організацією Об'єднаних Націй для Міжнародного фонду надзвичайних ситуацій для дітей. Обговорювалися також можливості впливу отриманих результатів на достатнє забезпечення продуктами харчування та розширення ареалу дії літературної публіцистики.