Suchergebnisse

"What do Rome and Amsterdam have to say to each other? Roman Catholicism and Dutch Neo-Calvinism? In particular, the author raises this basic question with respect to the following thinkers: John Paul II (aka Karol Wojtyla) (1920-2005) and, Wojtyla's Doktorvater, Reginald Garrigou-Lagrange, OP (1877-1964), and St. Vincent of Lérins (died c. 445), on the one hand, and Herman Bavinck (1854-1921), G.C. Berkouwer (1903-1996), and Herman Dooyeweerd (1894-1977), on the other. This book engages in receptive ecumenism, an approach to ecumenical dialogue whereby the interlocutors seek to identify and exchange the distinctive gifts of each tradition for the benefit of the whole. The book deals with issues in philosophical theology: the relationship between faith and reason, nature and grace, theological epistemology, philosophical anthropology, metaphysics and the anti-metaphysical tendencies in thinkers, such as Berkouwer and Dooyeweerd, the complex question of law, its normativity, and its metaphysical foundation and corresponding epistemology, and, last but not least, doctrinal development. Mindful of the limits of receptive ecumenism, the book is not just about having a discussion regarding questions where there exists a common basis of discussion. The author pursues a critical discussion on issues for which the common basis is lacking between Roman Catholicism and neo-Calvinism. For example, with respect to the criticism of Roman Catholic anthropology and doctrinal development. Hence, the book engages in polemical philosophical theology between the two traditions. The author considers the whole of his adversary's position, engages in self-criticism, which involves the questioning of his viewpoint and taking seriously the honest questions posed by the critic. The author encourages an approach that understands a speaker's or writer's statements by rendering the best, the strongest possible interpretation of an argument's meaning, so that his response avoids a "straw man." This book is unique in its discussion of the traditions of Roman Catholicism and neo-Calvinism. The author not only seek prospects for rapprochement between these traditions, but also engage in critical discussion on many issues. One unique thing about this book is that it examines areas of neo-Calvinist thought, and neo-Calvinist thinkers, such as Herman Dooyeweerd, that are often overlooked by contemporary neo-Calvinists. For example, the widely acclaimed study on neo-Calvinism by Cory C. Brock and N. Gray Sutanto, Neo-Calvinism: A Theological Introduction, emphasizes a holistic theological anthropology in their account of Herman Bavinck and Abrham Kuyper. Still, they overlook in their account that for both Kuyper and Bavinck the human body is intrinsic to personhood, and hence Brock and Sutanto's account is less than holistic. Furthermore, that the human body is intrinsic to personhood is central to Berkouwer's biblical and theological account of the image of God. Brock and Sutanto's account of neo-Calvinism is theologically focused, but they are philosophically sensitive theologians, and so it is surprising that Dooyeweerd's philosophical thought is not discussed at all in any of their writings. For another thing, the book is unique in that it brings Roman Catholic anthropology, particularly the thought of Aquinas and John Paul II, into discussion with Dooyeweerd's thought. In particular, Brock and Sutanto's 2022 account of neo-Calvinism overlooks the neo-Calvinist account of conjugal marriage in Bavinck's and Dooyeweerd's thought. Here, too, the author brings neo-Calvinism into discussion with Roman Catholicism. For another, the question of doctrinal development is also unique to this book, bringing Vincent of Lérins, Berkouwer, and Garrigou-Lagrange into dialogue. The reader stands much to gain in this book about these traditions and the various approaches to the major themes discussed"--

Bugay O. Taxation of virtual assets in Ukraine and the world The article is devoted to the issue of peculiarities of taxation of virtual assets in Ukraine and the world. Several current regulations and bills related to the establishment of the legal regime of virtual assets in Ukraine were studied. The author emphasizes that the most relevant in terms of doctrinal research is the Draft Law of Ukraine "On Virtual Assets" № 3637, adopted in the second reading, but vetoed by the President of Ukraine. The author thoroughly analyzed not only the regulations in the field of taxation of virtual assets, but also law enforcement acts of tax authorities, including individual tax consultations. The position of controlling bodies on taxation of transactions with virtual currencies based on individual tax consultations is considered. The author paid special attention to the conceptual and categorical apparatus proposed by several bills and present in current regulations. Given the important nature and practical significance of the taxation of virtual assets for the tax system of Ukraine, foreign approaches to the settlement of similar transactions were considered. The author notes that Sweden does not prohibit the use or trade of virtual currencies, however, if a crypto company offers services where virtual currencies are the means of payment, such a legal entity must register as a financial institution in the Swedish Financial and Insurance Supervision Authority. It was emphasized that Estonian cryptocurrency legislation is the strictest of the prohibited, but the transparency and clarity of legislation has made Estonia one of the most attractive places to register cryptostartups. The Asia-Pacific region remains one of the most controversial in the regulation of virtual currencies as a "revolutionary" phenomenon, apart from Japan. The author analyzed the tax rates on the taxation of transactions with virtual assets in Japan, Israel, the United States, and other countries. 144 ЮРИДИЧНИЙ ВІСНИК, 2021/6 In conclusion, the author notes that the registered draft laws of Ukraine, first, should overcome the issues related to terminological certainty. ; Стаття присвячена висвітленню питання особливостей оподаткування віртуальних активів в Україні та світі. Було досліджено ряд чинних нормативно-правових актів та законопроєктів, пов'язаних зі встановлення правового режиму віртуальних активів в Україні. Автор наголошує, що найбільш актуальним з точки зору доктринального дослідження є Проєкт Закону України «Про віртуальні активи» № 3637, прийнятий у другому читання, однак ветований Президентом України. Автором було ґрунтовно проаналізовано не лише нормативно-правові акти у сфері оподаткування віртуальних активів, а й правозастосовні акти податкових органів, зокрема індивідуальні податкові консультації. Розглянуто позицію контролюючих органів щодо оподаткування операцій з віртуальними валютами на підставі індивідуальних податкових консультацій. Автор окремо звернув увагу на понятійно-категоріальний апарат, запропонований рядом законопроєктів та присутній у чинних нормативно-правових актах. З огляду на важливий характер та практичну значимість оподаткування віртуальних активів для податкової системи України було розглянуто зарубіжні підходи до врегулювання аналогічних операцій. Автор зазначає, що Швеція не має заборон на використання або торгівлю віртуальними валютами, однак, якщо криптокомпанія пропонує послуги, де віртуальні валюти виступають засобами платежу, то така юридична особа зобов'язана зареєструватися як фінансова установа в управлінні фінансового та страхового нагляду Швеції. Було наголошено на тому, що естонське законодавство щодо криптобізнесу найсуворіше з незабороненого, однак прозорість та чіткість законодавчих приписів перетворила Естонію в одне з найпривабливіших місць для реєстрації криптостартапів. Азіатсько-Тихоокеанський регіон залишається одним із найсуперечливіших у сфері регулювання віртуальних валют як «революційного» явища, за винятком Японії. Автором було проаналізовано ставки податків на оподаткування операцій з віртуальними активами в Японії, Ізраїлі, США та інших країнах. Як висновок, автор зазначає, що зареєстровані проєкти законів України у першу чергу, повинні подолати проблематику, що пов'язана із термінологічною визначеністю.

The correspondence between Bishop Dr. Nikolaj Velimirovic and priest Aleksa
Todorovic contains an abundance of significant information. These two
clerics worked tirelessly on promoting creativity within the Serbian
Orthodox Church (SOC) in diaspora, helping to strengthen its organization
and connections, advancing its publishing and missionary activities,
enabling it to offer consolation to all, but especially to those who
decided to live their lives ?far from the warmth of their homeland?. One
day, a daily church service in SOC in Munich had been attended by Drag.
Janic, who gave a poem written in June 1955 by Milovan Djilas - one of the
discarded officials of the Yugoslav communist government, to parish priest
Aleksa. Even though in the years prior to writing this poem he denounced his
Serbian identity and furthermore fought diligently against it - as he
himself asserted later in his autobiographical writings, once he found
himself on the other side of the revolutionary legacy that he dedicated
himself to, ?something happened? to him. That incomprehensible ?something?
inspired him to search for the voice of the Mystic from Lovcen within
himself and express his doubts, suspicions and contemplations regarding the
national question in a short poetic genre, through the voice of two great
people: one famous and acknowledged, and the other unknown and acknowledged.
This differentiation mirrors his understanding of both Njegos and
everything that is Serbian, which he mentions several times. One could
argue that his lament over the fact that ?the Cross has been removed from
the Serbian coat of arms? expresses an incredibly difficult sadness of the
author, while the ending words of his poem are even more dreadful,
emphasising that ?there are no more Serbs in Serbia?. Drying of the author`s
ink did not, however, mark the end of his internal struggle - he decided to
tear the paper on which he wrote the poem, only to later tape it back
together. In the end, even though the author of this paper suggests that
Djilas must have been acquainted with the fact that there were circles in
Munich that gathered members of Zbor and supporters of Dimitrije Ljotic, and
that at the same place there was a parish of the SOC with comprehensive
publishing activity, that did not discourage him from making a peculiar
move. He turned his song over to Serbian Church - against which he sinned a
lot - and supported his decision with the desire that his poem be published,
even though anonymously. In the light of all the abovementioned, the readers
of ?Serbian Religious Library Svetacnik?, i.e. ?Svetacnik`s calendar with
the catechetical booklet? (precise names of the publications in 1956) could
get acquainted with this conversation and lament between Njegos and the
Unknown Hero over the suppressed and exiled Serbianhood, that is no longer
to be found even in Serbia itself - as implicated by the author of the
poem. Bishop Nikolaj must have been told about who the author of the poem
was, as well as the exciting details that determined the destiny of this
text written in decasyllabic style. Sixty five years later, everyone can
read this poem and discern about both its value and that of its author, with
affirmation of its authorship, and a review of its quite unusual destiny,
which in the end was that of Milovan Djilas as well, and which followed him
to his death.

The central thesis of this paper is that Canadian-Ukrainian relations have fostered certain peculiarities due to the fact that in Canada (the Land of Maple Leaf), a hefty percentage of citizens are of the Ukrainian origin. Social mobility of the Canadian Ukrainians is traditionally forcing top-level authorities to have their focus resolve around the Ukrainians' needs and expectations. Noteworthy, since the World War II, Canada has been a pivotal role in constant efforts to strengthen Ukraine's democracy. While ardently supporting Ukraine's will for gaining its independence, after dissolution of the Soviet Union, Canada's government acted in compliance with the international law. Particularly, the Soviet Union's collapse put Ukraine on the map of the international political landscape and made it known to become independent from the Russian Federation. It should be articulated, Poland was first country to recognize the independence of Ukraine on December 2, 1991. Canada was the second world state to have acknowledged Ukraine to be a sovereign state. In the 30-year-long-run Ukraine gained worldwide recognition. Undoubtedly, Ukraine- Canada relationship has laid its crucial fundamentals for the global acknowledgment. The author of the article estimates that both countries have signed more than 50 documents, which are handling their relationship. According to the author, sovereign Ukraine is an especially important factor for European security, which is facilitated by the present-day Canada-Ukraine relations. The author of the article emphasizes on Canada-Ukraine relations to be recognized as a unique and genuine partnership. To be more precise, the scholar discloses the significant value of the Joint Declaration on Special Partnership signed in 1994, which was extended twice - in 2001 and 2008. Remarkably, the paper analyzes Canadian-Ukrainian relations from the beginning till 2018. It highlights two stages f the relations establishment - before 2014 and after the Russia's aggression against Ukraine. Furthermore, the author stresses on his personal contribution in the scientific research on Canada's policy in terms of Russia's aggression against Ukraine over the years. Provisions of the article are proved by the relevant Canadian-Ukrainian documents. In addition to the mentioned Declaration, there is an Agreement on Friendship and Cooperation between Ukraine and Canada, dated 1994. Document reaffirmed both sides' commitment to the democratic values and the principles of market economy. It also defined development in the political, security, economic, social and cultural areas of Ukraine-Canada relations. Since the article is devoted to bilateral relations between the two countries in extremely difficult time for Ukraine, related to Russian aggression, article says a lot about the aggression itself, about the support for Ukraine to overcome it, about the reaction of the world society. To confirm it, author involved a bilateral document Defence Cooperation Arrangement, dated April 3, 2017. The body of the article goes on to emphasize Canada's bolstering democratic and market reforms in Ukraine. However, the author draws attention that the current trade and mutual investments capacity leaves much to be desired. Nevertheless, the Canada government and the pro-Ukrainian Canadians provided significant support to Ukraine during the Orange Revolution and the Revolution of Dignity. Authorities in Ottawa denounced Russia's aggression against Ukraine by joining the sanctions imposing policy of the Western countries. Ottawa has clearly spoken out against Russia's annexation of Crimea and destabilization in Donbas and supported sale of the lethal weapons to Ukraine. First of all, Canada supports Ukraine through diplomatic policy, as well as in Ukraine's efforts in implementing economic reforms and strengthening the state security system.

The article examines current trends in the development of the global market of military-technical products. The author draws attention to the steady growth dynamics of purchases of military-industrial products in the world. The article describes key global trends in the development of promising innovative developments of dual-use goods. Since the end of the Cold War, global military research and development (R & D) has found itself in a situation of declining demand for its products. During this period, there was a reduction in military spending in the former Soviet Union and in many other countries. The United States of America has become the undisputed leader in the global market of the military-industrial complex (MIC). The author analyzed the dynamics of us spending in the late 1990s and early 2000s and showed in tables the increase in the gap in spending on the US military-industrial complex and the rest of the world. The article says that some of the civilian R & D is funded from private sources, because large companies have sufficient budgets to finance R & D. In general, the differences between civilian and military production lines have decreased – there is a trend of dual use of products. The author emphasizes that due to the increase in the share of civilian R & D, military R & D has undergone major structural changes in most countries. The study tracks changes in customer priorities in the military-industrial sector, the emergence of new, relevant products and services. The article examines the current trend of involving civilian producers in the development of Defense and security policies, cooperation with defense institutions and non-governmental organizations. The dynamism of scientific and technological progress requires monitoring the competitive positions of national producers in the military-industrial complex sector. The article also analyzes promising areas and key future trends in the development of the global military-industrial complex market. ; The article examines current trends in the development of the global market of military-technical products. The author draws attention to the steady growth dynamics of purchases of military-industrial products in the world. The article describes key global trends in the development of promising innovative developments of dual-use goods. Since the end of the Cold War, global military research and development (R & D) has found itself in a situation of declining demand for its products. During this period, there was a reduction in military spending in the former Soviet Union and in many other countries. The United States of America has become the undisputed leader in the global market of the military-industrial complex (MIC). The author analyzed the dynamics of us spending in the late 1990s and early 2000s and showed in tables the increase in the gap in spending on the US military-industrial complex and the rest of the world. The article says that some of the civilian R & D is funded from private sources, because large companies have sufficient budgets to finance R & D. In general, the differences between civilian and military production lines have decreased – there is a trend of dual use of products. The author emphasizes that due to the increase in the share of civilian R & D, military R & D has undergone major structural changes in most countries. The study tracks changes in customer priorities in the military-industrial sector, the emergence of new, relevant products and services. The article examines the current trend of involving civilian producers in the development of Defense and security policies, cooperation with defense institutions and non-governmental organizations. The dynamism of scientific and technological progress requires monitoring the competitive positions of national producers in the military-industrial complex sector. The article also analyzes promising areas and key future trends in the development of the global military-industrial complex market.

The article considers the purpose of disciplinary measures applied to the juveniles sentenced to imprisonment as a means of educational influence, stimulation of law-abiding behavior, correction and resocialization of such juveniles, enshrined in the criminal-executive legislation of Ukraine. The purpose of the study is to determine the effectiveness, feasibility and validity of incentives and sanctions applied to such individuals, using appropriate methods. The author analyzes the state of study of the issue in the science of criminal executive law, as well as in the sciences of general psychology and pedagogy and penitentiary psychology and pedagogy. Consequently, the relevance of this topic is confirmed.The article presents the exhaustive list of incentives and sanctions defined in the Criminal Executive Code of Ukraine, which can be applied to the juveniles serving a sentence of imprisonment. In addition, the author describes incentives and sanctions as traditional means to influence motivation, as an incentive to the law-abiding behavior.To identify the effectiveness of disciplinary measures applied to the juvenile prisoners, the author conducted a survey of 55 young men aged 14–17 serving imprisonment in the Kremenchug correctional colony. For this purpose, a complex of methods was used: methods of diagnosing personality about the motivation to succeed as well as for the motivation to avoid the failures of T. Ehlers; ADOR parental attitude test questionnaire; five-factor personal questionnaire «Big Five» (R. McCray and P. Costa); as well as 2 questionnaires developed by the author: a questionnaire of development factors and personal data and also a questionnaire to study the attitude of the juvenile convicts to disciplinary measures.The data obtained as a result of the survey of the juvenile prisoners and their mathematical and statistical processing with the help of cluster, comparative, correlation and factor analyzes made it possible to investigate how juveniles themselves evaluate the existing measures of incentives and sanctions. Thus, the author finds a relationship between the different attitudes of the juvenile convicts to disciplinary measures and personal characteristics of the juveniles as well as the focus of their motivation to succeed or prevent failures, which determine the greater effectiveness of incentives for some and, instead, sanctions – for others.Therefore, the author proposes to conduct a similar assessment of the feasibility of disciplinary measures in each educational colony by the employees of its socio-psychological service periodically – to optimize and effective such measures for the purpose of proper differentiated educational influence. ; Розглянуто питання ефективності, доцільності й обґрунтованості заходів заохочення і стягнення, що застосовуються до неповнолітніх осіб, засуджених до позбавлення волі, на підставі проведення автором опитування 55 юнаків віком 14‒17 років, ув'язнених у Кременчуцькій виховній колонії. Для такого аналізу було використано комплекс методик: методики діагностики особистості на мотивацію до успіху та на мотивацію до уникнення невдач Т. Елерса; тест-опитувальник батьківського ставлення ADOR; п'ятифакторний особистісний опитувальник «Велика п'ятірка» (Р. МакКрає і П. Коста); а також розроблені автором 2 анкети: анкета факторів розвитку й особистих даних та анкета для вивчення ставлення неповнолітніх засуджених до заходів дисциплінарного впливу.На основі отриманих унаслідок опитування даних та їхньої математично-статистичної обробки за допомогою кластерного, порівняльного, кореляційного і факторного аналізів встановлено залежність між різним ставленням неповнолітніх засуджених до заходів дисциплінарного впливу та особистісними характеристиками неповнолітніх і спрямо-ваністю їхньої мотивації на успіх чи запобігання невдачам, що визначають більшу дієвість заохочень для одних і, натомість, стягнень – для інших.Відтак, автором запропоновано проводити схоже оцінювання доцільності заходів дисциплінарного впливу у кожній виховній колонії працівниками її соціально-психологічної служби періодично – для оптимізації та ефективізації таких заходів з метою стимулювання правослухняної поведінки та належного диференційованого виховного впливу.

The article is devoted to the study of the concept of the legal regime of historical and cultural lands and its importance in land law of Ukraine, the definition of the legal regime of this category of land is proposed. The author studies the current legislation of Ukraine and the doctrine in this area. Different approaches to understanding the legal regime as a legal category are presented. The understanding of the legal regime of lands both in general and lands of historical and cultural purpose is studied. The author outlines the problems of differences in the legal regime of historical and cultural lands, protected areas, historical areas of cities and protected archaeological sites. In addition, the author confirms the connection between the legal regime of monuments and the land on which they are located. The monument is the object that determines the existence of the legal regime of historical and cultural lands. It is emphasized that the peculiarities of the legal regime of historical and cultural lands are due to the need to protect and preserve cultural heritage sites. The author analyzes the distribution of powers in the field of protection of cultural heritage and its territories belonging to the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Culture and Information Policy of Ukraine, as well as local bodies for the protection of cultural heritage. The author analyzes the restrictions on the question of private ownership on cultural heritage and its territoris. The author draws attention to the importance of concluding protection agreements, defining the responsibilities of the owners and the list of works that need to be done by them. The issue of permits for any type of works or other activities on land plots of historical and cultural significance has been studied.The principles of termination of rights to land plots of historical and cultural purpose and liability for violations in their use or other violations of the legislation on protection of cultural heritage are analyzed. ; Статтю присвячено дослідженню поняття «правовий режим земель історико-культурного призначення» та місця цієї правової категорії у земельному праві, запропоновано власне визначення правового режиму цієї категорії земель. Автором досліджено чинне законодавство України та наукову літературу в цій сфері. Наведено різні підходи до розуміння правового режиму як юридичної категорії. Досліджено розуміння правового режиму земель як загалом, так і земель історико-культурного призначення. Окреслено проблематику щодо відмінностей правового режиму земель історико-культурного призначення, охоронних зон, історичних ареалів міст та охоронюва-них археологічних територій. Окрім того, автор підтверджує зв'язок між правовим режимом пам'яток та земельними ділянками, на яких вони розташовуються. Саме пам'ятка культурної спадщини є тим об'єктом, що зумовлює наявність правового режиму земель історико-культур-ного призначення. Наголошується, що особливості правового режиму земель історико-культурного призначення зумовлені потребою охорони і збереження об'єктів культурної спадщини. Проаналізовано розподіл повноважень у сфері охорони культурної спадщини та її територій, що належать Кабінету Міністрів України, Міністерству культури та інформаційної політики України, а також місцевим органам охорони культурної спадщини. Проаналізовано обмеження щодо набуття об'єктів культурної спадщини, а також певних земельних ділянок істори-ко-культурного призначення у приватну власність. Автор звертає увагу на важливість укладення охоронних договорів, визначаючи у них обов'язки власників та перелік робіт, що необхідно здійснити. Досліджено питання дозволів на проведення будь-яких земляних чи будівельних робіт або іншої господарської діяльності на земельних ділянках істори-ко-культурного призначення. Проаналізовано засади припинення прав на земельні ділянки історико-культурного призначення та відповідальності за порушення у їх використанні чи інші порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

This article examines the problem of defining the concept of "official". Doctrinal researches of scientists are considered, and also the scientific literature, the legislation operating in the territory of Ukraine, concerning definition of concept of "official of local government" in the modern legislation of Ukraine, establishment of essence of concept of "official of local government" and formation of offers on perfection of the current legislation. Thus, analyzing the note of the Criminal Code of Ukraine, the author concluded that we can characterize the concept of "official" by their powers. In the study, the author distinguished between the concepts of "official" and "official" by outlining the criteria for delimitation, and outlining the criteria is possible to determine the content of the legal status of local government officials. In this scientific article the author approaches the issues of service in local governments as a complex political and legal phenomenon and in accordance with the Constitution of Ukraine local government is an independent basis of the constitutional order of Ukraine, as the only source of power in Ukraine is the people through state authorities and local self-government bodies. The author draws conclusions and makes specific suggestions. Thus, the author in the study of this issue concluded that local governments can be defined as representative bodies of public authority, which in accordance with the law represent the interests of territorial communities, under their own responsibility to manage local affairs within the Constitution of Ukraine and laws of Ukraine. The author also draws a conclusion from the research and emphasizes that it is the position that determines the presence of power of the official, his role and importance in the management process. Execution of organizational and administrative function is a characteristic feature only for a managerial position. Ways to overcome the problem of defining the concept, highlight its features. ; У даній статті досліджується питання стосовно проблеми визначення поняття «посадова особа». Розглядаються доктринальні дослідження вчених, а також аналізується наукова література і законодавство, чинне на території України, стосовно визначення поняття «посадової особи місцевого самоврядування» в сучасному законодавстві України, встановлення сутності поняття «посадової особи місцевого самоврядування» та формування пропозицій з удосконалення чинного законодавства. Так, аналізуючи примітку Кримінального кодексу України, автором зроблено висновок, що характеризувати поняття «посадова особа» можемо по їх повноваженням. Під час дослідження автором було зроблено розмежування понять «посадова особа» і «службова особа» через окреслення критеріїв розмежування, а окреслення критеріїв можливо з визначення змісту правового статусу посадових осіб місцевого самоврядування. У даній науковій статті автор підійшов до розгляду питань служби в органах місцевого самоврядування як до комплексного політико-правового явища. Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є самостійною основою конституційного ладу України, оскільки єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює свою владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Автором зроблено висновки та внесено конкретні пропозиції. Так, автор у досліджені даного питання дійшов висновку, що можна визначити органи місцевого самоврядування як представницькі органи публічної влади, які відповідно до закону представляють інтереси територіальних громад, під власну відповідальність здійснюють управління справами місцевого значення в межах Конституції України та законів України. Автор також робить висновок зі зроблених досліджень та наголошує на тому, що саме посада визначає наявність владних повноважень посадової особи, її роль і значення в управлінському процесі. Виконання організаційно-розпорядчої функції є характерною ознакою тільки для керівної посади. Пропонуються шляхи подолання проблеми визначення поняття, визначено його особливості.

The article is devoted to the analysis of the legal regime of the domain name as a means of individualization in the digital sphere. In the scientific article there were researched the theoretical positions, judicial practice and legal regulation concerning the legal nature of the domain name, its concept, relation with other means of individualization. On the basis of the analysis of the provisions of the current legislation, the author established that domain names are the means of addressing the Internet, and the domain itself is an intangible asset, since it represents the name of an information resource that can materially be of great economic value. The author has substantiated that domain names are verbal indications, so they can be identical or similar to the degree of confusion with such objects of intellectual property rights as trademarks for goods and services, some objects of copyright, commercial names, names of legal entities, etc. Domain name is a name of a particular website that may belong to any entity (individual, legal entity). Mostly, the owners of the websites are business entities that use it for their own promotion and promotion of their products on the market. The author has proved that the Reglament of the peculiarities of registration of the second level of private domain names in the .UA domain and the Domain Rules. UA should be used as a condition of the agreement of accession, if they have a reference in the contract between the registrant and the registrar, or as a custom if there is no such reference in the contract. The author establishes that the content of the right to a domain name depends on which objects of civil rights are reflected in the verbal expression of domain names (a sign for goods and services, commercial name, indication of the origin of the goods, the object of copyright, the name of the person, etc.), and from the characteristics of such an object. The author concludes that the distinction between "domain" and "domain name" should be distinguished. The domain is the digital address of the website, and the domain name is its verb expression, information identifier, because words are easier to remember than numbers. The author established that there are two types of domains: domains created based on the encoding of country names in accordance with international standards, and second-level domains. Domain with an attachment to Ukraine is a domain .UA. It is the top-level domain of the hierarchical address space of the Internet, created on the basis of the encoding of the names of countries in accordance with international standards, to serve the address space of the Ukrainian segment of the Internet. The second level domain is part of the address space of the Internet, located at the second level of the hierarchy of names in this network. ; Статья посвящена анализу правового режима доменного имени как средства индивидуализации в цифровой среде. Исследованы теоретические позиции, судебная практика и правовое регулирование относительно правовой природы доменного имени, его понятие, соотношение с другими средствами индивидуализации. На основе анализа положений действующего законодательства определены регуляторы рассматриваемых правоотношений, особенности использования доменного имени в цифровой среде и содержание права на доменное имя. ; Стаття присвячена аналізу правового режиму доменного імені як засобу індивідуалізації в цифровому середовищі. Досліджено теоретичні позиції, судову практику та правове регулювання щодо правової природи доменного імені, його поняття, співвідношення з іншими засобами індивідуалізації. На основі аналізу положень чинного законодавства визначено регулятори досліджуваних правовідносин, особливості використання доменного імені в цифровому середовищі та зміст права на доменне ім'я.

The collection works of A. Nikovskyi «The Bourgeois Council and the other feuilletons» signed by his pen-name «A. Yarynovych» has been considered in this article. During the analysis it was found that the application of the image-mask with author's own biography, the application of the same model of construction of the work: title – allegory – author's position – conclusion, were the genre peculiarities of the A. Nikovskyi's feuilletons. Based on the content of the feuilletons, we can talk about the image of the author, in which he appears from the content of works included in the A. Nikovskyi's collection of work. When the author had published his feuilletons like a separate collection and signed by his pen-name «A. Yarynovych», he hoped for the reader's previous experience. So we can talk about creating of the author's image-mask, as a typical journalist who had Ukrainophile views. The created image should have separated the author of the feuilletons from the A. Nikovskyi's personality, who was an active member of the Central Council of Ukraine and the editor-in-chief of the daily newspaper of the body of Socialist-Federalists of the Ukrainian party "Nova Rada". One of the important elements of the structure of the A. Nikovskyi's feuilletons is an allegory, which the author built through the contrasting. The most brightly we can observe it in the Ukrainians' and Russians' images. When the author described the members of the Central Council of Ukraine, he used obvious for the readers the artistic details to characterize them. The showed model is working for the all thirteen feuilletons. It was also found that the author had applied the typification: presented the typical biography, the typical image of Russian revolutionary and democrat in order to describe the content in a comical coverage. ; Статья рассматривает сборник произведений А. Никовского Буржуазная Рада и другие фельетоны», который был подписан псевдонимом «А. Яринович». Во время проведения анализа было выявлено, что характерными жанровыми чертами фельетонов А. Никовского было использование образа-маски автора с собственной биографией, использование одной модели произведения: заглавие – иносказание – авторская позиция – итог. Содержание фельетонов указывает на образ автора, каким он изображен в произведениях, вошедших в сборник А. Никовского. Автор, печатая отдельным сборником фельетоны и подписывая их уже существующим псевдонимом «А. Яринович», – рассчитывал на предыдущий читательский опыт. При этом созданный образ автора должен был отличатся от личности самого А. Никовского, активного члена Центральной Рады и главного редактора ежедневной газеты «Новая рада» – печатного органа Украинской партии социалистов-федералистов. Одним из важних элементов структуры фельетонов А. Никовского является иносказание, которое автор выстраивает через противопоставление. Особенно ярко это проявляется в изображении украинцев и русских. Именно эта рабочая модель структуры произведения характерна для фельетонов А. Никовского. ; У статті розглянута збірка творів А. Ніковського «Буржуазна Рада та інші фельєтони», підписана псевдонімом «А. Яринович». Під час аналізу було виявлено, що характерними жанровими особливостями фейлетонів А. Ніковського є використання образу-маски автора із власною біографією, застосування однієї моделі побудови твору: заголовок – іносказання – авторська позиція – висновок. Виходячи зі змісту фейлетонів, можна говорити про образ автора, яким він постає зі змісту творів, що ввійшли до збірки А. Ніковського. Автор, друкуючи окремою збіркою фейлетони й підписуючи існуючим псевдонімом «А. Яринович», – розраховував на попередній читацький досвід. При цьому створений образ мав відокремлювати автора фейлетонів від особистості самого А. Ніковського, активного члена Центральної Ради та головного редактора щоденної газети «Нова рада» – органу Української партії соціалістів-федералістів. Одним із важливих елементів будови фельєтону в А. Ніковського є іносказання, яке автор вибудовує через протиставлення. Особливо яскраво це виявляється при зображенні українців і росіян. Продемонстрована модель є робочою для всіх тринадцяти фейлетонів.

The author of this article studies the attempts to conquer the Baltic fuel market by Donetsk coal at the beginning of the 20th century. Author analyzed the main delivery directions of coal from the Donbas to the Baltic consumers (railway, transportations by the sea around the Europe, Dnieper–Dvina Canal). The study on general scientific and special methods of history (statistic, comparative-historical, retrospective etc.) is based; it was used also the interdisciplinary and corporatist approaches.On the basis of the documentation of representative organizations of entrepreneurs, materials of periodical publications and government orders shows the author of this article that extractive capacity of the Donetsk coal industry at the beginning of the 20-th century significantly prevailed the existing demand. Author described the peculiarities of the Baltic fuel market (dependence on English fuel, interconnection of coal imports and grain exports from the North-West region). It was traced the evolution of the views of statesmen about the replacement of Donetsk coal on English coal in the ports of the Baltic Sea from economic expediency to issues of national security. Author explained the necessary components for the delivery the Donetsk fuel by railway (reduction of tariffs, building of additional railway lines and provision of the railway system by goods carriages), the delivery method by sea is accept as the most probable way. Author is focused the attention on the large-scale project of the river connection of the Black and Baltic Seas – the Kherson–Riga waterway.Despite the unfulfilled plan of conquest, the Baltic fuel market by Donetsk fuel at the beginning of the 20-th century, the directions of economic improvements that by entrepreneurs were developed became a demonstrative indication of their unity, a strategic vision of possible ways of developing the region. Therefore, it will be of scientific and practical interest to apply to the historical experience of economic interaction (or developed projects) in the Black Sea-Baltic region, the further study of mutually beneficial economic projects between Ukraine and the Baltic States. ; У статті досліджується спроба завоювання прибалтійського паливного ринку донецьким вугіллям на початку ХХ ст., проаналізовано головні напрями доставки кам'яного вугілля з Донбасу до прибалтійських споживачів (залізничне сполучення, морські перевезення довкола Європи, Дніпровсько-Двінський водний канал). Дослідження базується на загальнонаукових і спеціально-історичних методах (статистичний, порівняльноісторичний, ретроспективний тощо); в його основу покладено міждисциплінарний і корпоративістський підходи.На основі діловодної документації представницьких організацій підприємців, матеріалів періодичних видань, урядових розпоряджень у статті показано, що добувна спроможність донецької кам'яновугільної промисловості на початку ХХ ст. значно переважала наявний попит. Охарактеризовано особливості прибалтійського паливного ринку (залежність від англійського палива, взаємопов'язаність вугільного імпорту та хлібного експорту в Північно-Західному краї). Простежено еволюцію поглядів державних діячів щодо заміни донецьким вугіллям англійського в портах Балтійського моря від економічної доцільності до питань загальнодержавної безпеки. Висвітлено необхідні для залізничних поставок донецького палива складники (зниження тарифів, будівництво додаткових залізничних гілок та забезпечення мережі вантажними вагонами), виділено морський спосіб перевезення як найбільш вірогідний, акцентовано увагу на масштабному проекті річкового сполучення між Чорним і Балтійським морями – водний шлях Херсон–Рига.Попри нереалізованість задуму із завоювання донецьким вугіллям прибалтійського паливного ринку на початку ХХ ст., розроблені підприємцями напрями економічних вдосконалень стали наочним свідченням їхньої згуртованості, стратегічного бачення можливих шляхів розвитку регіону. Тому становитиме науковий і практичний інтерес звернення до історичного досвіду економічної взаємодії (або розроблених проектів) в ЧорноморськоБалтійському регіоні, подальше вивчення взаємовигідних економічних проектів між Україною та країнами Прибалтики.

This paper appeared in response to an article of P. Romualgo Rodrigo, OAR. which had be en published in «Periodica» (1973), pp. 503-550, a journal of the Gregorian University in Rome. Reporting a grand Lumber of facts and considerations, the author explains the actual condition of matrimonial processes in Spain. He insists in the judidal, and not administrative, nature of the ratifying Decree, as determined in the Motu proprio .Causas matrimoniales». Spain does not recognize divorce, and the transaction of the causes of marriage according to canon law, whether it be a case of nullity or separation, is reserved for the Church courts. The government recognizes these decisions to all legal effects, which should be determined by the civil courts. The author points out the advantage that Spanish law offers with respect to marriage and the family since the civil code does not concede legal effects to a consented separation, in agreement with Church doctrine and law. Therigidity of Spanishlaw withrespect to the dissolution of the marriage bond, the decision of the married couple to live apart, and the parentalresponsabilities regarding the Catholic upbringing of the children is a logical consequence of this posture. Considering the current state of divorce, nullificationand separation, the •author insists that the Church must, whenever possible, strive to safeguard the dignitv and holiness of marriage and of the family; and should not surrender its right to decide cases of matrimonial separation. In relation to the service which the Church offers its faithful seeking justice in matrimonial affairs, this paper studies the principies which should guide the organization of the ecclesiastical courts. The author hasexamined with special attention the convenience of the Rota of the Apostolic Nunciatura in Madrid, in •relation to the lower Spanish and pontificalcourts, specially the Sacred Roman Rota. The author analizes subsequently the arguments which are employed in Spain to discredit the ecclesiastical tribunales. At the end of this paper various conclusions and suggestions are offered with respect to the unipersonal diocesan courts, the provincial and diocesan tribunales, the courts in Barcelona and Madrid, and the Rota of the Apostolic Nunciature. The report also provides interesting illustrations, showing the different levels of the distinct tribunales. The author advocates a serious study of the Rota. ; Intendit hoc studium responsum dare articulo P. Romualdo Rodrigo, O. A. R., edito in recensione Romanae Universitatis Gregorianae, «Periodica», a. 1973, p. 503-550. Per copiosa data considerationesque significatur status processuum matrimonialium in Hispania. Urgetur character iudicialis, non administrativus, Decreti ratificantis, sicut in Motu proprio «Causas matrimoniales » regulatur. Respectu matrimonii, Hispania non est fautor divortii, et tramitatio causarum matrimonii canonici, vel nullitatis sint vel separationis, reservatur tribunalibus Ecclesiae. Res publica agnoscit valorem harum decisionum quantum ad effectus civiles, quorum determinatio iudicibus civilibus competit Animadvertitur praestantia quam pro matrimonio et familia leges hispanae habent, non enim tribuunt effectus iuridicos separationi consensuali ad mentem doctrinae et iuris Ecclesiae. Ideo non permittitur transigere in solutione vinculi, neque in ruptura cohabitationis, neque in officio patrum. catholicae filiorum instructionis. Statu actuali divortiorum, nullitatum separationumque considerato, urgetur convenientia Ecclesiae tuendi, ubi possibile sit, sanctitatem atque dignitatem matrimonii familiaeque et non cedendi ius suumcognitionis causarum matrimonialium separationis. Pro munere quod Ecclesia fidelibus suis praestare debet quantum ad iustitiam de matrimoniis, principia, quibus tribunalium ecclesiasticorum ordinatio regi debeat, studuuntur. Specialiter considerata est convenientia Rotae Nuntiaturae Apostolicae Matritensis, in relatione cum tribunalibus minoribus Hispaniae et cum pontificiis, praesertim cum sacra Rota Romana. Auctor examinat argumenta adducta contra tribunalia ecclesiastica hispana. Denique proponuntur conclusiones et sugerentiae circa tribunal unipersonale in unaquaque dioecesi, circa tribunalia facultativa provincialiaet dioecesana, circa tribunalia Barcinonis Matritique, et circa Rotam Nuntiaturae Apostolicae. Magni momenti sunt varia schemata circa gradationem tribunalium. Erectio Studii Rotalis postulatur.

This article is devoted to the basic divergences between the rules of Penitentiary Code of Ukraine and international standards of applying to juniors such punishment as imprisonment on a certain term. Namely, the standards set forth in international legal acts that are used in Ukraine are examined. The relevant changes concerning perfection of current national penitentiary legislation are proposed. In particular, the author construed the term «international standards» and proposes his own definition of international standards of applying the imprisonment to juniors in order to reach the correct understanding of the content of the article. At the same time attention is paid to the fact that presumption of obligatoriness of international legal acts refers to international agreements only. In addition, the author marks that the Ukrainian penitentiary legislation is imperfect. This concerns the conditions of serving the imprisonment by juniors on a certain term. The problems are as follows: narrower rights of juniors in comparison with the rights of other convicted persons because of the errors of legislative technique; impositions of too severe punishments, that worsen or can worsen a mental health of the junior. In addition to this, the author states that non-obligatory rules that contained in international legal acts are implemented in a national legislation formally, as optional norms.The author pays special attention to the existence of such type of disciplinary penalty as placement to an insulator within five days with or without releasing the prisoner to studies or work. Such provision abuses the international standards of imprisonment of the juniors. Therefore, it must be amended.An author supports the position of the scientists, that mark a necessity in changing the size of the chamber area. This also concerns the chambers of juniors that are imprisoned on a certain term. It is necessary to avoid the formal attitude of administrations of colonies toward implementation of the legislation requirements. In addition, that small sizes of dwelling place for one convicted person are infringement of his honour and dignity and simultaneously constitutes the violation of the fundamental rights and freedoms of human being.In the end, the article describes the failure to observe the requirement about the maximal closeness of places of serving the imprisonment to the residence of convicted or their relatives.In conclusion, the author hopes, that proposals mentioned in the article will be taken into account and the relevant legislation will be improved. ; Розглянуто основні розбіжності між нормами Кримінально-виконавчого кодексу Украї­ни та міжнародними стандартами виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк щодо неповнолітніх, встановленими в міжнародних правових актах, які застосовують в Україні, а також запропоновано зміни для вдосконалення чинного національного пенітен­ціарного законодавства. З'ясовано зміст поняття «міжнародні стандарти» та на основі цього запропоновано власне визначення міжнародних стандартів виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк щодо неповнолітніх задля правильного розуміння викладеного у статті. Водночас звернуто увагу на те, що презумпція обов'язковості міжнародно-правових актів стосується тільки міжнародних договорів. Наголошено на тому, що українське кримінально-виконавче законодавство недосконале. Зокрема, це стосується умов відбування неповнолітніми покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а саме: звуження їхніх прав, порівняно з правами інших засуджених, через помилки законо­давчої техніки; накладення надто суворих покарань, які погіршують чи можуть погіршувати психічне здоров'я неповнолітнього тощо. Крім того, акцентовано, що рекомендаційні норми, які містяться у міжнародних правових актах, впроваджуються у національне законо­давство формально, як необов'язкові норми.