Раскрываются основные положения стратегии денатурализации, предложенной известным американским философом Джудит Батлер. Выявляется методологическая связь этих положений с философией Мишеля Фуко, а также постулируется принципиальная значимость данной стратегии для представителей феминизма и гей-сообщества ; This article shows the influence of Michel Foucault's philosophical systems on the formation of the post-feminist philosophy methodological principles. In particular, we consider two aspects of the corporeality ontology in Foucault's philosophy, namely: 1. A "Visible" body is proclaimed as a cultural construct, embodying the mechanisms of power knowledge. 2. Predetermination by discourse and the body political markedness are veiled by power discourse, creating the effect of naturalness. The principles of modern post-feminist and gender philosophy are perceived as a fundamental methodological principle. They are used to explain the phenomenon of Natural today, which includes not only "natural" body and "natural" sex, "natural" opposition of the sexes, "natural" sexuality and "natural" methods of its expression. In other words, understanding of the body within the framework of the discourse, which had been proposed and developed by Michel Foucault, put the category of natural into question and that helped to formulate and solve basic issues of feminism and gender studies anew. The leading American philosopher Judith Butler is considered the main theoretician to adopt Foucault's speculations and develop them in relation to a wider range of problems, is considered. She define her approach a strategy of gender and sexual differences "denaturalization", which is mostly connected with the body denaturalization and the subject deconstruction in critical ontology. In this perspective, the basic philosophy of J. Butler can be explicated in the following basic aspects. 1. Denaturalization of the body / sex. J. Butler argues that male and female bodies do not exist beyond the cultural context. The human body, the body having sex is "tainted" by the discourse and it possess "real" and visible existence only due to this fact. 2. Deconstruction of the female subject. Inconsistencies and contradictions of extreme female explication of the subject within feminism argues in terms of D. Butler, that this very subject is a discursive construct, not the previous condition, but the result of feminist discourse. 3. Denaturalization of homosexuality and homo-identity or heterosexism overcoming. J. Butler represents the duality of the homosexual identity through the concept of "practice of shame". "Shaming a subject through his name" is one of the main goals of homophobic discourse. In heterosexist discourse a homosexual subject is constituted as a prediscourse natural substance so that an individual, being seduced by the apparent naturalness, would perceive a lesbian / gay identity and thus confirm the status of "pervert", the heterosexual norm "apostate". The perspective of deconstruction may be either revealing the emptiness of nothing or, according to J. Butler, a liberating breakthrough that will, finally, become the door to the unknown, but positive society of mobile definitions. In any case, the natural, material, corporeal cannot be perceived irrespective of the language, power and discourse any longer. The ontological status of these categories can no longer be considered a certain one.
Обосновывается термин «язык политика». Выделены и описаны основные гендерные стратегии языка политика: придание определенных черт речевому портрету за счет типичных феминных/маскулинных качеств речевого поведения и адресация непосредственно к мужской/женской аудитории. ; The term "language of a politician" is defined. Main gender strategies of a politician's language are singled out and described, among them: adding specific features to speech portrait with the help of typical feminine/masculine qualities of verbal behavior and direction of the message to male/female audience.
В статье на основе анализа генезиса «поколений» прав человека в истории философской мысли выявляются некоторые проблемы теоретического обоснования и практической реализации гендерной стратегии, как в мире, так и в Российской Федерации на современном этапе, рассматриваются отдельные аспекты деятельности государства в предотвращении дискриминации по половому признаку. ; As a rule, four generations of human rights are allocated nowadays. Traditionally it is admitted that the first generation of human rights is civil and political rights as well, won as a result of bourgeois revolutions in Europe and America. The second generation is social and economic human rights as well. It was composed in the XIX century during the fight for improvement of an economic situation. The third generation of human rights began to be formed after World War II. According to many researchers, they are considered as collective rights. This right is the right for the world, for national self-determination, for healthy environment, for freedom from a gender, age or nationality discrimination. Women's rights are also among human rights of the third generation. The fourth generation of human rights started to be formed in the 1990th years of the XX century. This right is the right for the world, for nuclear safety, space, ecological, information rights, etc. The problems of gender equality and fight for the women's rights against gender discrimination always accompanied the history of human society, and the doctrine development about human rights. However, nowadays this problem is very sharp. Social discrimination of women means restriction or deprivation of their rights in all spheres of life: labor, social and economic, political, spiritual, family and household. The UN convention "About elimination of all forms of discrimination concerning women" (1979) accurately formulated a principle of men and women equality. These are guarantees of conditions for women: the education, equal payment for equal work, mutual responsibility of men and women for a family, education of children, and understanding of motherhood as social function. These provisions are reflected in the Constitution of the Russian Federation. Acceptance of gender strategy as the direction of a state policy is caused by the necessity to solve difficult social and economic problems of a transition period in Russia that is connected with activization of all social forces, first of all women. It means inevitability of further increase of their role in society. The Gender Strategy of the Russian Federation is the fundamental document defining the government gender policy, its purposes, tasks and the principles, the directions and priorities for the average and long-term period. The Strategy is directed on coordination of efforts of legislative and executive power government bodies with all structures of civil society and, in particular, with the non-governmental organizations which activity is connected with implementation of social programs, prevention of gender discrimination, protection of human rights and families, motherhood, paternity and the childhood. Unfortunately, practical realization of gender strategy in Russia does not fully correspond to the theoretical provisions proclaimed in it. Therefore, in Russia women make more than a half of the population of the country. Nevertheless, they are obviously insufficiently presented in the government bodies. For example, the State Duma of the Russian Federation has only 13,6 % of women and the Russian Federation Council has only 8,4 % of women. Representation of women in government bodies is much better in Institute of Commissioners for Human Rights. The analysis shows that today the representation of women in Institute of Commissioners for Human Rights is rather high (more than 25 %) and it characterizes this institute as an example for imitation for other governmental bodies in Russia. At the same time, formation process of this important state human rights institute demands a further increase in women's representation and implementation of gender equality, but in our opinion, not due to artificial processing, but due to increase of women's activity in a human rights movement as a whole.
The term "language of a politician" is defined. Main gender strategies of a politician's language are singled out and described, among them: adding specific features to speech portrait with the help of typical feminine/masculine qualities of verbal behavior and direction of the message to male/female audience . ; Обосновывается термин «язык политика». Выделены и описаны основные гендерные стратегии языка политика: придание определенных черт речевому портрету за счет типичных феминных/маскулинных качеств речевого поведения и адресация непосредственно к мужской/женской аудитории.
Liberal feminism rooted in modernity, is closely connected with emancipationist political activity in which gender equality is a long-term goal guaranteed by democracy, at the same time that goal is considered to be a «self-legitimized myth». Feminism in "postmodern conditions" faces complicated and ambiguous processes of critical debates and sharp conflicts. On the one hand, it concerns acute arguments about the nature of the contemporary feminism, on the other,- the conflict between the theory of feminism and gender research, which lately has become evident. This mainly reflects disputes concerning sharp actualization of the relations between feminism and gender studies with obvious actualization of the "queer"-theories and corresponding discourses, which expands their impact on cultural and social discursive practices with visible appreciation by gender studies. It is necessary to stress, that "queer"-movements have never been simply movements for emancipation and civil rights. For feminism the latter means that the first phase (not "wave") of feminism has been completed. Opposition to feminism is not new. However, the claim that we are now in a post-feminism epoch is challenged. Feminism is effective in many countries of the contemporary world. The next phase will be developed in the context of the transformations of gender relations. At the same time, nowadays women`s interests as always occupy constant positions in the gender agenda. Moreover, feminist projects are very important for the transformations of the gender regimes and forms. Feminism can change not only the nature of the gender regime but the nature of the "late capitalism" as well: labour regimes, labour time regulations, elimination of violence both in private and public spheres etc. All these factors concern capitalism and gender regimes simultaneously. If democratic processes enhance, the feminist projects will be able to influence both the form of capitalism and the form of gender regimes.In this context such fundamental questions as whether the transgender epoch proclaims the end of gender in its traditional meaning and how all that influences the theories of feminism and gender should be answered. In the whole the «sexuality approach» provides an opportunity to consider the fundamental problems arising from our indefinite responses to the messages of the discourses and discourse practices in the world. However it is proved that the fact of the power component in the distribution of the gender roles is not less valid nowadays, and gender as a theory cannot be represented without an analysis of the corresponding power systems. Thus, if feminism is not the struggle for the equality of women, then it is a method for the scientific analysis. The idea of the non-importance of feminism now is crossed with the questions about the false importance of gender categories provided we live in the culture of the «liquid gender» where stable gender has become non-obligatory and arbitrary. It is also important that the intention to overthrow the «tyranny of the normal» is obvious both in the theory and practices of postmodernism. ; Феминистская позиция начала ХХІ в. убедительно демонстрирует актуализацию дискуссий между эмансипацией модерна и неолиберальной свободой постмодерна. Либеральный феминизм глубоко укоренен в модерне как рациональный проект эмансипации, в постмодерне освобождение человечества, в том числе эмансипация женщин, это «самолегитимный миф». Феминизм в «ситуации» постмодерна переживает сложные и неоднозначные процессы острых дебатов и внутренних конфликтов. С одной стороны, это спорные вопросы касательно феминизма модерна и его постмодернистской версии, с другой ¬¬¬– назревающей в течение последних лет конфликт между феминизмом и гендерными исследованиями с их акцентуализацией «квир»-теорий и соостветствующих дискурсов. Каким образом всё это влияет на теорию феминизма и гендера? Провозглашает ли трансгендерный век конец гендера в его традиционном значении? Ответы на эти вопросы по-разному представлены в теории феминизма и теории гендерных исследований. В целом, «сексуальное» дает возможность рассмотреть фундаментальные проблемы наших неопределенных ответов на вызовы дискурсов и дискурсивных практик в современном мире, однако по-прежнему валидным остается тот факт, что социокультурные роли мужчин и женщин не могут быть поняты без анализа соответствующих властных систем. Следовательно, если феминизм – это не отстаивание прав женщин, тогда феминистская теория явным образом дестабилизируется, превращаясь в метод. Мысль о том, что феминизм сегодня неуместен, пересекается с вопросами о том, стоит ли вообще заниматься гендерными категориями, если мы живём в культуре «гендерной текучести», где гендер становится необязательным и произвольным. Бесспорно, стремление свергнуть «тиранию нормального» очевидно и в теории, и в практике постмодернизма. Постмодернизм, отвергая не только биологический, но и психологический детерминизм, провозглашает «трансгендерный» век: гендер как идентификация с одним полом или субъектом – это фикция. Для феминисток последнее означает, что первая фаза (именно фаза) феминизма завершилась. Следующая фаза, развиваясь в контексте трансформирующихся гендерных отношений, может изменить не только природу гендерного режима, но и природу «позднего» капитализма (режимы труда, рабочего времени, борьба с насилием и т. д.). И хотя гендерные проекты динамично реконструируются в контексте трансформирующихся гендерных отношений в ХХІ веке, однако женщины по-прежнему занимают твердые позиции в феминистских проектах, более того именно феминистские проекты очень важны для изменения гендерного режима. ; Феміністська позиція початку ХХІ ст. переконливо демонструє актуалізацію дискусій між емансипацією модерну й неоліберальною свободою постмодерну. Ліберальний фемінізм, глибоко вкорінений у модерні як раціональний проект емансипації, у постмодерні звільнення людства, зокрема емансипація жінок, це «самолегітимний міф». Фемінізм у «ситуації» постмодерну переживає складні й неоднозначні процеси гострих дебатів і внутрішніх конфліктів. З одного боку, це спірні питання стосовно фемінізму модерну та його постмодерністської версії, з іншого – наростаючий впродовж останніх років конфлікт між фемінізмом і гендерними дослідженнями з їх акцентуалізацією квір-теорій і відповідних дискурсів. Яким чином усе це впливає на теорію фемінізму й гендеру? Чи проголошує трансгендерне століття кінець гендеру в його традиційному значенні? Відповіді на ці запитання по-різному подані в теорії фемінізму й теорії гендерних досліджень. У цілому, «сексуальне» дає можливість розглянути фундаментальні проблеми наших невизначених відповідей на виклики дискурсів і дискурсивних практик у сучасному світі, проте як і раніше валідним залишається той факт, що соціокультурні ролі чоловіків і жінок не можуть бути зрозумілі без аналізу відповідних владних систем. Отже, якщо фемінізм – це не відстоювання прав жінок, тоді феміністська теорія відверто дестабілізується, перетворюючись на метод. Думка про те, що фемінізм сьогодні недоречний, перетинається з питаннями про те, чи варто взагалі займатися гендерними категоріями, якщо ми живемо в культурі «гендерної плинності», де гендер стає необов'язковим і довільним. Безперечно, прагнення повалити «тиранію нормального» очевидно і в теорії, і в практиці постмодернізму. Постмодернізм, відкидаючи не лише біологічний, але й психологічний детермінізм, проголошує «трансгендерне» століття: гендер як ідентифікація з однією статтю або суб'єктом – це фікція. Для феміністок останнє означає, що перша фаза (саме фаза) фемінізму завершилася. Наступна фаза, розвиваючись в контексті гендерних стосунків, що трансформуються, може змінити не лише природу гендерного режиму, але й природу «пізнього» капіталізму (режими праці, робочого часу, боротьба з насильством тощо). І хоча гендерні проекти динамічно реконструюються в контексті гендерних стосунків, що трансформуються в ХХІ ст., проте жінки як і раніше займають тверді позиції у феміністських проектах, крім того, саме феміністські проекти дуже важливі для зміни гендерного режиму.
В статье автором анализируются материалы психологической службы при Республиканской общественной организации «Женское достоинство», созданной в 2001 г. в целях гуманитарной, психологической, медицинской помощи пострадавшим из-за тяжелых последствий военных событий 1999-2000 гг. на территории Чеченской Республики. Выявлены гендерные особенности в характере жалоб-обращений в консультацию, специфика реакций на психотравмирующие события и факты, стратегия и тактика идентификационного поведения. ; In this article the author examines the materials of the psychological service of the Republican Public Organization "Women's dignity", created in 2001 for humanitarian, psychological, medical assistance to the victims of the severe consequences of the military events of 1999-2000 in the Chechen Republic. The gender differences in the nature of complaints, appeals to the consultation, the specificity of the reactions to stressful events and facts, strategy and tactics for the identification of behavior are identified.
Проведен анализ роли гендерного позиционирования в формировании у адресата негативного отношения к личности кандидата в американском предвыборном дискурсе. Гендерное позиционирование политика рассматривается как нарушение постулата релевантности по Грайсу, характерное для манипулятивного дискурса. Исследование показало, что акцентуация внешности женщины-политика выступает средством представления и оценки ее действий с точки зрения соответствия существующим в данном обществе гендерным нормам. Задавая релевантность определенной гендерной идеологии, гендерное позиционирование способствует осуществлению манипулятивной стратегии, имеющей целью повлиять на мнение избирателя. ; The paper considers the role of gender positioning in forming a negative attitude to a candidate in the American election discourse. The gender positioning of a politician is regarded as a violation of the Gricean maxim of relation which is typical of a manipulative discourse. It is investigated how the emphasizing of a woman candidate's appearance facilitates the presentation and evaluation of her political activities from the point of view of their compliance with the established gender norms. It is argued that gender positioning communicates relevance of a particular gender ideology thus contributing to the effective implementation of a manipulative strategy aimed at affecting a voter's opinion of the candidate.
Purpose. The purpose of the article is to understand the issue of gender strategies of political leadership. Theoretical basis. The works of Ukrainian and foreign scholars helped to find out the specifics of male and female leadership. The article applied the latest methodology of androgyny-analysis. According to this methodology, sex has not only a biological, psychological and social, but also an existential dimension. So, the existential dimension of gender is soulfulness as an existential femininity and spirituality as an existential masculinity. These two beginnings may conflict and may be in harmony. Depending on this, we have constructive or destructive strategies for the development of both the personality and the relations between individuals. Constructiveness here means not only gender equality, but also gender partnership. Originality. In the context of modern gender anthropology and androgyny-analysis, it is found that as a result of the implementation of the strategy of existential sexism and existential hermaphroditism, political leadership becomes authoritarian, and sometimes also totalitarian, while the strategy of androgynism associated with gender partnership gives rise to constructive political leadership. Conclusions. Androgynous personality of a political leader, which balances the existential and psychological qualities of men and women, is able to reform the society and change the country for better. ; Цель. Осмыслить проблему гендерных стратегий политического лидерства. Теоретический базис. Работы украинских и зарубежных ученых помогли выяснить специфику мужского и женского лидерства. В статье использована новейшая методология андрогин-анализа. Согласно этой методологии, пол имеет не только биологическое, психологическое и социальное, но и экзистенциальное измерение. Экзистенциальное измерение пола – это душевность как экзистенциальная женственность и духовность как экзистенциальная мужественность. Эти два начала могут вступать в противоречие, а могут быть в гармонии. В зависимости от этого имеем конструктивные или деструктивные стратегии развития как личности, так и отношений между личностями. Конструктивность означает здесь не только гендерное равенство, но и гендерное партнерство. Научная новизна. В контексте современной гендерной антропологии и андрогин-анализа выявлено, что в результате реализации стратегии экзистенциального сексизма и экзистенциального гермафродитизма политическое лидерство приобретает авторитарный, а иногда и тоталитарный характер, тогда как стратегия андрогинизма, связанная с гендерным партнерством, порождает конструктивное политическое лидерство. Выводы. Андрогинная личность политического лидера, которая уравновешивает мужские и женские экзистенциальные и психологические качества, способна гармонизировать общество и изменить страну к лучшему. ; Мета. Осмислити проблему гендерних стратегій політичного лідерства. Теоретичний базис. Роботи українських та зарубіжних вчених допомогли з'ясувати специфіку чоловічого та жіночого лідерства. В статті застосована новітня методологія андрогін-аналізу. Згідно з цією методологією, стать має не лише біологічний, психологічний та соціальний, а й екзистенціальний вимір. Екзистенціальний вимір статі – це душевність як екзистенціальна жіночість і духовність як екзистенціальна чоловічість. Ці два начала можуть вступати у суперечність, а можуть бути у гармонії. В залежності від цього маємо конструктивні чи деструктивні стратегії розвитку як особистості, так і відносин між особистостями. Конструктивність означає тут не лише гендерну рівність, а й гендерне партнерство. Наукова новизна. В контексті сучасної гендерної антропології та андрогін-аналізу виявлено, що в результаті реалізації стратегії екзистенціального сексизму й екзистенціального гермафродитизму політичне лідерство набуває авторитарний, а подеколи й тоталітарний характер, тоді як стратегія андрогінізму, що пов'язана з гендерним партнерством, породжує конструктивне політичне лідерство. Висновки. Андрогінна особистість політичного лідера, яка врівноважує чоловічі та жіночі екзистенціальні й психологічні якості, здатна згармонізувати суспільство і змінити країну на краще.
Purpose. The purpose of the article is to understand the issue of gender strategies of political leadership. Theoretical basis. The works of Ukrainian and foreign scholars helped to find out the specifics of male and female leadership. The article applied the latest methodology of androgyny-analysis. According to this methodology, sex has not only a biological, psychological and social, but also an existential dimension. So, the existential dimension of gender is soulfulness as an existential femininity and spirituality as an existential masculinity. These two beginnings may conflict and may be in harmony. Depending on this, we have constructive or destructive strategies for the development of both the personality and the relations between individuals. Constructiveness here means not only gender equality, but also gender partnership. Originality. In the context of modern gender anthropology and androgyny-analysis, it is found that as a result of the implementation of the strategy of existential sexism and existential hermaphroditism, political leadership becomes authoritarian, and sometimes also totalitarian, while the strategy of androgynism associated with gender partnership gives rise to constructive political leadership. Conclusions. Androgynous personality of a political leader, which balances the existential and psychological qualities of men and women, is able to reform the society and change the country for better. ; Цель. Осмыслить проблему гендерных стратегий политического лидерства. Теоретический базис. Работы украинских и зарубежных ученых помогли выяснить специфику мужского и женского лидерства. В статье использована новейшая методология андрогин-анализа. Согласно этой методологии, пол имеет не только биологическое, психологическое и социальное, но и экзистенциальное измерение. Экзистенциальное измерение пола – это душевность как экзистенциальная женственность и духовность как экзистенциальная мужественность. Эти два начала могут вступать в противоречие, а могут быть в гармонии. В зависимости от этого имеем конструктивные или деструктивные стратегии развития как личности, так и отношений между личностями. Конструктивность означает здесь не только гендерное равенство, но и гендерное партнерство. Научная новизна. В контексте современной гендерной антропологии и андрогин-анализа выявлено, что в результате реализации стратегии экзистенциального сексизма и экзистенциального гермафродитизма политическое лидерство приобретает авторитарный, а иногда и тоталитарный характер, тогда как стратегия андрогинизма, связанная с гендерным партнерством, порождает конструктивное политическое лидерство. Выводы. Андрогинная личность политического лидера, которая уравновешивает мужские и женские экзистенциальные и психологические качества, способна гармонизировать общество и изменить страну к лучшему. ; Мета. Осмислити проблему гендерних стратегій політичного лідерства. Теоретичний базис. Роботи українських та зарубіжних вчених допомогли з'ясувати специфіку чоловічого та жіночого лідерства. В статті застосована новітня методологія андрогін-аналізу. Згідно з цією методологією, стать має не лише біологічний, психологічний та соціальний, а й екзистенціальний вимір. Екзистенціальний вимір статі – це душевність як екзистенціальна жіночість і духовність як екзистенціальна чоловічість. Ці два начала можуть вступати у суперечність, а можуть бути у гармонії. В залежності від цього маємо конструктивні чи деструктивні стратегії розвитку як особистості, так і відносин між особистостями. Конструктивність означає тут не лише гендерну рівність, а й гендерне партнерство. Наукова новизна. В контексті сучасної гендерної антропології та андрогін-аналізу виявлено, що в результаті реалізації стратегії екзистенціального сексизму й екзистенціального гермафродитизму політичне лідерство набуває авторитарний, а подеколи й тоталітарний характер, тоді як стратегія андрогінізму, що пов'язана з гендерним партнерством, породжує конструктивне політичне лідерство. Висновки. Андрогінна особистість політичного лідера, яка врівноважує чоловічі та жіночі екзистенціальні й психологічні якості, здатна згармонізувати суспільство і змінити країну на краще.
