Анализируются соотношения познания и доказывания в уголовном процессе. Отмечаются специфические особенности процесса доказывания, который подчиняется и общим гносеологическим закономерностям, свойственным познанию вообще, и законам, установленным государством. Делается вывод о том, что процессуальное доказывание является логико-практической деятельностью субъектов доказывания, порядок, формы и сроки которой строго регламентированы уголовно-процессуальным законом и которая заключается в обосновании собранными, проверенными и оцененными доказательствами выводов, имеющих значение для правильного разрешения уголовного дела. ; Correlation of cognition and averment in criminal procedure are analyzed. The specific features of averment are pointed out: it is regulated both by general gnoseological principles inherent in cognition, and the laws passed by the government. It is argued that criminal averment is a logical and pragmatic activity of those engaged in the process; the order, forms, and terms of such activity are strictly regulated by criminal law; the objective of the activity is to substantiate inferences, leading to a just sentence, with collected, checked and evaluated proofs.
Рассматриваются особенности доказывания по делам о незаконном обороте специальных технических средств, предназначенных для негласного получения информации, обосновывается специфика решения данного вопроса в современном уголовном судопроизводстве России отсутствием однозначного подхода к анализируемым понятиям в теоретической литературе и российском законодательстве. ; The author of the article examines the features of proving in matters about the illegal turn of the special technical equipments intended for the secret receipt of information, and grounds the specific of decision of this question in the modern criminal trial of Russia by absence of the unambiguous going near analyzable concepts in theoretical literature and Russian legislation.
Доказывание по уголовным делам, заслуженно признаваемое сердцевиной уголовного процесса, являлось сферой повышенного внимания профессора С.А. Шейфера. Его обстоятельно аргументированные взгляды на понятие и значение доказательств, цель и содержание доказывания составляют значительное наследие науки отечественного уголовного процесса, которое заслуживает тщательного анализа современниками и будущими поколениями юристов. В статье рассматриваются сохраняющие свою актуальность и развитые С.А. Шейфером в последние годы жизни представления о сущности доказательств, их свойствах, содержании и форме, а также элементах процесса доказывания, прежде всего о собирании доказательств и способах его осуществления. Научные суждения С.А. Шейфера особенно ценны тем, что испытываются на прочность в условиях конкуренции идей в теории доказательств, перманентного изменения уголовно-процессуального законодательства и продолжающегося поиска более отвечающей современной эпохе российской государственности модели уголовного процесса. ; Proving in criminal cases, deservedly recognized as the core of the criminal process, was the sphere of increased attention of Professor S.A. Sheifer. His well-argued views on the concept and significance of evidence, the purpose and content of evidence constitute a significant legacy of the science of the domestic criminal process, which deserves careful analysis by contemporaries and future generations of lawyers. In this article, S.A. Sakharov retains its topicality and development. In the last years of his life, Sheifer presented ideas about the essence of evidence, their properties, content and form, as well as elements of the process of proof, first of all collecting evidence and ways to implement it. Scientific judgments of Sheifer are especially valuable in that they are tested "for strength" in the conditions of competition of ideas in the theory of evidence, the permanent change in the criminal procedural legislation and the ongoing search for a model of the criminal process more appropriate to the modern era of Russian statehood.
В статье подводятся итоги первого года применения законодательства, регламентирующего дознание в сокращенной форме. Автор предпринимает попытку толкования отдельных оценочных категорий, использованных при регламентации нового порядка расследования. Обращается внимание на то, что процессуальная экономия при доказывании в рамках производства дознания в сокращенной форме может иметь место только в случае надлежащего выяснения обстоятельств происшедшего на этапе возбуждения уголовного дела и их правильной уголовно-правовой оценки. ; The article presents the results of using the legislation regulating interrogation in a cut form. The author makes an effort to interpret some estimative categories used to regulate a new order of investigation. It is interesting to note that procedural economy in the process of proving within the interrogative procedure in a cut form can be achieved only in the case of adequate proving of event circumstances at the stage of initiation of a criminal case and proper legal treatment of these circumstances.
The work is based on the analysis of the scientific literature, criminal and criminal procedural legislation of Ukraine, which regulates public relations associated with the identification, detection, investigation and judicial review of cases of illegal benefit by officials, on the precedents of the European Court of Human Rights on this issue, as well as the study and summarizing the materials of 200 criminal cases on illegal benefits considered by the courts of Ukraine in 2015-2019. It has been established that proof of corruption offences in criminal proceedings is the activity of the subjects of criminal proceedings, which consists of collecting, assessing and verifying factual data in order to establish circumstances relevant to the investigation. At the same time, procedural and tactical mistakes, as well as abuses on the part of prosecution agents, which lead to deficiencies in the process of proving the guilt of officials who commit corruption offences, are very common in the practice of the Ukrainian law enforcement agencies in this area. ; Проанализированы научная литература, уголовное и уголовное процессуальное законодательство Украины, регулирующее общественные отношения, связанные с выявлением, раскрытием, расследованием и судебным рассмотрением дел о получении неправомерной выгоды должностными лицами, прецеденты Европейского суда по правам человека, а также изучены и обобщены материалы 200 уголовных дел о получении неправомерной выгоды, рассмотренные судами Украины в 2015–2019 гг. Установлено, что доказывание в уголовных производствах о коррупционных преступлениях является деятельностью субъектов уголовного производства, заключающейся в собирании, оценке и проверке фактических данных для установления обстоятельств, имеющих значение для расследования. При этом в практике правоохранительных органов Украины в этой сфере весьма распространенными являются процессуальные и тактические ошибки, а также злоупотребления со стороны представителей стороны обвинения, которые приводят к пробелам в процессе доказывания вины должностных лиц, совершающих коррупционные преступления. ; В Україні на сьогодні боротьба з корупцією є одним з основних завдань правоохоронних органів, оскільки рівень поширення цього негативного явища залишається настільки високим, що загрожує розвитку держави. При цьому одержання неправомірної вигоди посадовими особами належить до найбільш складних для виявлення та розслідування корупційних злочинів. Крім того, в Україні в останні роки проходять кардинальні реформи в галузі правового регулювання кримінального правосуддя й організації роботи правоохоронних органів. У таких умовах виникли проблеми із проведенням досудового розслідування у справах про корупційні злочини, що обумовлює необхідність виявлення причин цих проблем, їх аналізу й узагальнення з метою напрацювання рекомендацій щодо поліпшення якості роботи слідчих і прокурорів під час збирання, перевірки й оцінки доказів у кримінальному провадженні. Проаналізовано наукову літературу, кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство України, що регулює суспільні відносини, пов'язані з виявленням, розкриттям, розслідуванням і судовим розглядом справ про одержання неправомірної вигоди посадовими особами, прецеденти Європейського суду з прав людини, а також вивчено й узагальнено матеріали 200 кримінальних справ про одержання неправомірної вигоди, розглянутих судами України у 2015–2019 рр. Встановлено, що доведення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини є діяльністю суб'єктів кримінального провадження, яка полягає у збиранні, оцінці та перевірці фактичних даних для встановлення обставин, що мають значення для розслідування. При цьому у практиці правоохоронних органів України в цій сфері досить поширеними є процесуальні і тактичні помилки, а також зловживання з боку представників сторони обвинувачення, які призводять до прогалин у процесі доведення провини посадових осіб, які вчиняють корупційні злочини. Найбільша кількість цих порушень пов'язана з організацією та проведенням негласних слідчих (розшукових) дій. Їх основними причинами є недостатнє знання або неправильне розуміння слідчими і прокурорами вимог кримінального процесуального законодавства, відсутність у них досвіду застосування нових матеріальних і процесуальних норм, недостатність тактичних рекомендацій щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відсутність єдиної судової практики щодо спірних питань. У деяких випадках мають місце навмисні порушення закону з метою викриття корупціонерів шляхом підбурювання з боку працівників правоохоронних органів і/або їх негласних агентів.
Financial resources fraud in the banking sector is a rather socially dangerous crime, as it causes significant damage to a single bank, the entire banking system of the state, and, in general, affects the stability of the state economy. Ukraine's statistical data indicate a low effectiveness of the prosecution of such crimes. Conducted by the authors interviewing and questionnaires of bank employees, borrowers and investigators shows a high latency of these crimes, because in many cases they are committed by organized criminal groups, which often include public individuals of financial institutions, and in some cases also employees of law enforcement and other supervisory bodies. Due to the social danger and prevalence of this crime, its timely detection, investigation and disclosure is one of the priority areas for investigators. The purpose of this article is to identify the problematic issues of proof of the event of a financial resources fraud in the banking sector and to suggest ways to resolve them, which is based on the results of the analysis of the current legislation, materials of practice and scientific sources on the topic of the study. In scientific research were applied general scientific and special methods of researching (system-structural, formal-logical (dogmatic), comparative, sociological, statistical). The criminal offense is a central element of the subject of evidence. In the proof of the events of financial resources fraud, the object and subject of a criminal offense, the method of committing a crime and the circumstances of its commission are important elements, which the authors analyze in the article. As a result of the research, the authors propose a list of twenty circumstances (questions) that should be established during the investigation to prove this crime. ; Мошенничество с финансовыми ресурсами в банковском секторе является общественно опасным преступлением, поскольку наносит существенный ущерб не только отдельному банку, а всей банковской системе и в целом влияет на стабильность государственной экономики. Учитывая это, своевременное выявление, расследование и раскрытые этого преступления является одной из приоритетных задач деятельности следователей. Целью этой статьи является на основании анализа действующего законодательства, материалов практики, научных источников по теме исследования выявление проблемных вопросов доказывания события мошенничества с финансовыми ресурсами в банковском секторе и поиск способов их разрешения.Событие уголовного преступления является центральным элементом предмета доказывания. В результате проведенного исследования авторы предлагают перечень из двадцати обстоятельств (вопросов), подлежащих установлению при расследовании для доказывания события этого преступления. ; Шахрайство з фінансовими ресурсами у банківському секторі є досить суспільно небезпечним злочином, оскільки завдає значної шкоди окремому банку, всій банківській системі держави, та, в цілому, впливає на стабільність державної економіки. Статистичні дані України свідчать про невисоку ефективність розкриття таких злочинів. Проведене авторами опитування працівників банків, позичальників та слідчих свідчить про високу латентність цих злочинів, оскільки в багатьох випадках вони вчиняються організованими злочинними угрупуваннями, до складу яких нерідко входять службові особи фінансових установ, а в окремих випадках й працівники правоохоронних та інших контролюючих органів. Зважаючи на суспільну небезпечність та поширеність цього злочину, його своєчасне виявлення, розслідування та розкриття є одним із пріоритетних напрямів діяльності слідчих. Метою цієї статті є на підставі результатів аналізу чинного законодавства, матеріалів практики та наукових джерел за темою дослідження виявити проблемні питання доказування події шахрайства з фінансовими ресурсами у банківському секторі та запропонувати шляхи їх вирішення. У науковому дослідженні застосовувалися загальнонаукові і спеціальні методи дослідження (системно-структурний, формально-логічний (догматичний), компаративістський, соціологічний, статистичний). Подія кримінального правопорушення є центральним елементом предмету доказування. У доказуванні події шахрайства з фінансовими ресурсами важливими елементами є об'єкт та предмет злочинного посягання, спосіб вчинення злочину та обстановка його вчинення, у статті автори аналізують кожен з цих елементів. В результаті проведеного дослідження автори пропонують перелік з двадцяти обставин (питань), які підлягають встановленню під час розслідування за для доказування цього злочину.
Financial resources fraud in the banking sector is a rather socially dangerous crime, as it causes significant damage to a single bank, the entire banking system of the state, and, in general, affects the stability of the state economy. Ukraine's statistical data indicate a low effectiveness of the prosecution of such crimes. Conducted by the authors interviewing and questionnaires of bank employees, borrowers and investigators shows a high latency of these crimes, because in many cases they are committed by organized criminal groups, which often include public individuals of financial institutions, and in some cases also employees of law enforcement and other supervisory bodies. Due to the social danger and prevalence of this crime, its timely detection, investigation and disclosure is one of the priority areas for investigators. The purpose of this article is to identify the problematic issues of proof of the event of a financial resources fraud in the banking sector and to suggest ways to resolve them, which is based on the results of the analysis of the current legislation, materials of practice and scientific sources on the topic of the study. In scientific research were applied general scientific and special methods of researching (system-structural, formal-logical (dogmatic), comparative, sociological, statistical). The criminal offense is a central element of the subject of evidence. In the proof of the events of financial resources fraud, the object and subject of a criminal offense, the method of committing a crime and the circumstances of its commission are important elements, which the authors analyze in the article. As a result of the research, the authors propose a list of twenty circumstances (questions) that should be established during the investigation to prove this crime. ; Шахрайство з фінансовими ресурсами у банківському секторі є досить суспільно небезпечним злочином, оскільки завдає значної шкоди окремому банку, всій банківській системі держави, та, в цілому, впливає на стабільність державної економіки. Статистичні дані України свідчать про невисоку ефективність розкриття таких злочинів. Проведене авторами опитування працівників банків, позичальників та слідчих свідчить про високу латентність цих злочинів, оскільки в багатьох випадках вони вчиняються організованими злочинними угрупуваннями, до складу яких нерідко входять службові особи фінансових установ, а в окремих випадках й працівники правоохоронних та інших контролюючих органів. Зважаючи на суспільну небезпечність та поширеність цього злочину, його своєчасне виявлення, розслідування та розкриття є одним із пріоритетних напрямів діяльності слідчих. Метою цієї статті є на підставі результатів аналізу чинного законодавства, матеріалів практики та наукових джерел за темою дослідження виявити проблемні питання доказування події шахрайства з фінансовими ресурсами у банківському секторі та запропонувати шляхи їх вирішення. У науковому дослідженні застосовувалися загальнонаукові і спеціальні методи дослідження (системно-структурний, формально-логічний (догматичний), компаративістський, соціологічний, статистичний). Подія кримінального правопорушення є центральним елементом предмету доказування. У доказуванні події шахрайства з фінансовими ресурсами важливими елементами є об'єкт та предмет злочинного посягання, спосіб вчинення злочину та обстановка його вчинення, у статті автори аналізують кожен з цих елементів. В результаті проведеного дослідження автори пропонують перелік з двадцяти обставин (питань), які підлягають встановленню під час розслідування за для доказування цього злочину. ; Мошенничество с финансовыми ресурсами в банковском секторе является общественно опасным преступлением, поскольку наносит существенный ущерб не только отдельному банку, а всей банковской системе и в целом влияет на стабильность государственной экономики. Учитывая это, своевременное выявление, расследование и раскрытые этого преступления является одной из приоритетных задач деятельности следователей. Целью этой статьи является на основании анализа действующего законодательства, материалов практики, научных источников по теме исследования выявление проблемных вопросов доказывания события мошенничества с финансовыми ресурсами в банковском секторе и поиск способов их разрешения.Событие уголовного преступления является центральным элементом предмета доказывания. В результате проведенного исследования авторы предлагают перечень из двадцати обстоятельств (вопросов), подлежащих установлению при расследовании для доказывания события этого преступления.
В статье анализируются изменения законодательства, которые разрушают традиционную инквизиционную модель доказывания в уголовном процессе. Автор критикует устаревшие каноны теории судебных доказательств и предлагает отказаться от них. В статье определяются основные направления реформирования доказательственного права, а также предлагаются конкретные меры для этого. ; This article analyzes the changes in the legislation, which destroy the traditional inquisitorial model of proof in criminal proceedings. The author criticizes obsolete canons of the theory of court evidences, and offers to give them up. It shows the direction of reforming the law of evidence, and offers concrete steps to do so.
В статье рассмотрены возможности использования электронных доказательств в уголовном судопроизводстве. Указаны примеры недостатков в применении электронных доказательств в правоохранительной деятельности. Даются предложения по изменению законодательства с целью использования электронной информации в доказывании. В статье содержатся рекомендации по повышению эффективности представления электронных доказательств в суде. ; The article criticized the views about the alleged inferiority of electronic evidence. The authors show the typical drawbacks in using electronic evidence. They make suggestions for changes in legislation in order to adapt to the use of electronic information in proving. In this article there are recommendations for improving the presentation of electronic evidence in a court.
Статья посвящена анализу особенностей доказательств и доказывания при производстве дознания в сокращенной форме. А именно рассматриваются вопросы, касающиеся круга обстоятельств, подлежащих доказыванию по уголовному делу; не-производства некоторых процессуальных и следственных действий; проверки доказательств; объяснений, получаемых в ходе проверки сообщения о преступлении; заключения специалиста. ; The article examines some problems (namely, the subject and limits of proving) connected with the conducting of inquiry in a reduced form which was introduced by the Federal law 4.03.2013 № 23-ФЗА reduced form of inquiry implies a simplified procedure at the expense of exemptions in proving. Legislators have enacted that evidence in criminal cases is to be collected in the volume sufficient for the establishment of the crime event, the character and amount of damage and the guilt of a criminal (provided by Items 1, 2 and 4, Article 73 of the Criminal Procedural Code of the Russian Federation). It may seem that the range of circumstances to be proved in criminal cases is restricted. But other circumstances provided for in Part 1, Article 73 of the Criminal Procedural Code of the Russian Federation are also to be proved because it is necessary for resolving some problems both before the conducting of inquiry in a reduced form and in the course of it. According to Item1, Part 3, Article 226.5 of the Criminal Procedural Code of the Russian Federation the inquiry officer has the right "not to examine the evidence if it was not contested by the accused, his lawyer, an injured party or his representative". Thus, when an inquiry officer conducts a usual enquiry or a preliminary investigation he is to check the evidence (Article 87of the Criminal Procedural Code of the Russian Federation), but he doesn't have to do this under some conditions during the reduced form of inquiry. According to Item 2, Part 3, Article 226.5of the Criminal Procedural Code of the Russian Federation evidence covers all explanations when the reported crime is checked. The admissibility of such evidence is questionable because it is not mentioned in the list of sources (Part 2, Article 74of the Criminal Procedural Code of the Russian Federation). They derive from the sources in the ways that are not provided for the collection of evidence in the criminal procedural law. But if all the information obtained during the pre-investigation check can be framed in a procedural form according to the list of evidence defined in the Criminal Procedural Code of the Russian Federation, such questions won't arise. Also, the exemption from evidence is the possibility not to schedule a forensic expert examination on the matters the answers to which can be found in the expert opinion on the results of a checked reported crime except the cases mentioned in Item 3"а"," б", " в", Part З, Article 226.5 of the Criminal Procedural Code of the Russian Federation. The above deviations can lead to erroneous decisions based on unchecked evidence. Therefore, the norms regulating the inquiry in a reduced form should be brought in line with other norms of the Criminal Procedural Code of the Russian Federation by the way of changing.
В статье автор раскрывает вопросы, касающиеся механизма проведения проверки доказательств путем собирания доказательств. Автор попытался вывести правила, по которым должна проводиться проверка, поскольку законодатель не регламентировал этот процесс. ; In this article the author discloses the questions, considering the mechanism of the verification of the evidence by means of collecting the evidence. The author made an attempt to draw the rules of the evidence verification, for this process was not regulated by the legislator.
В статье автор раскрывает вопросы, касающиеся механизма проведения проверки доказательств путем сопоставления их с другими доказательствами и установления источников. Автор попытался вывести правила, по которым должна проводиться проверка, поскольку законодатель не регламентировал этот процесс. ; In article the author opens the questions, carrying out of check of proofs concerning the mechanism by their comparison to other proofs and establishments of sources. The author has tried to deduce rules on which check as the legislator didn't regulate this process should be spent.
В статье рассматривается понятие «доказывание» с правовой точки зрения, его нормативная закрепленность в уголовно-процессуальном, гражданско-процессуальном, арбитражно-процессуальном кодексах. Автор акцентирует внимание на многозначности и исследовательском потенциале анализа данного понятия в законодательной сфере. ; The authors consider the notion proving from legal viewpoint, its normative enshrining in the Criminal Procedure, Civil Procedure and Arbitration Procedure Codes, and pay special attention to the ambiguity and research potential of this notion analysis in legislative sphere.
С принятием 8 декабря 2014 года Комитетом по гражданскому, уголовному, арбитражному процессуальному законодательству Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации решения об одобрении концепции единого Гражданского процессуального кодекса Российской Федерации, актуализируется исследование института доказательств гражданского процесса. Особого внимания заслуживают электронные доказательства, о которых упоминается в Концепции, в силу их объективного внедрения в процессуальную деятельность. В настоящей статье исследуются понятия, значение и виды электронных доказательств. ; With the adoption on 8 December 2014 Committee on civil, criminal, arbitration procedural legislation of the State Duma of the Federal Assembly of the Russian Federation, decision on approval of the concept of the uniform Civil procedure code of the Russian Federation, updated research Institute for evidence civil procedure. Particularly noteworthy electronic evidence referred to in the Concept, because of their objective introduction to procedural activities. This article examines the concept, importance and types of electronic evidence.
