Suchergebnisse

Статтю присвячено проблемі визначення структурної будови ціннісного регістру гендерної свідомості та з'ясування його функційного зв'язку із відносинами панування та підпорядкування в гендерній культурі. Автором зроблено висновок про те, що при дослідженні ціннісного регістру гендерної свідомості варто виділити її контрольні та референційні функції щодо інших регістрів свідомості та гендерних практик. Контрольні функції пов'язанимі із встановленням нормативів, фреймів, правил. Референційні функції стосуються надання свободи вибору і постачання інформацією, яка необхідна для осмисленої взаємодії з оточенням.У статті зазначено, що вплив ціннісного регістру відбувається на основі таких контролюючих стимулів, як покарання, заохочення, встановлення термінів діяльності, змагальних ситуацій, які зменшують внутрішню мотивацію, позбавляючи почуття самодетермінації і компетентності. Також автором зауважено, що референційний вплив сприяє зростанню гендерної компетентності та впевненості в легітимованості відповідних гендерних практик. В кожній гендерній культурі складаються відносини влади та підпорядкування, які є зумовленими, перш за все, пануванням тих чи інших суб'єктів в ціннісному регістрі гендерної свідомості. Цей регістр є змістовно наповненим ціннісно-смисловими конструктами, які створюють точки референції в оцінці тих чи інших теоретичних умопобудов та соціальних практик гендерного позиціювання. За таких обставин пануючого статусу набуває та соціогендерна група, яка може дозволити собі визначення взірців оцінювання інших гендерних груп, щодо яких вона посідає положення аксіодавця (створювача цінностей, себто того, що є значущим або незначущим). Тому свідомісні та поведінкові акти підпорядкованих гендерних груп зазнають цензурування в регістрі ціннісної свідомості пануючих гендерних груп, так що щоразу відбувається їх визнання/заперечення, легітимація/делегітимація та ін.

Abstract. The growing public debt that intensifies with a frequency of economic crises grasps a high rating in the current economic debates. There is an urgent need for implementing an effective policy regime targeted at handling the public debt problem. The fiscal dominance policy, usually practiced to ensure strong recovery and growth, has a strict guideline for identifying a degree of fiscal expansion and monetary accommodation. Given a dilemma between growth and debt burden, the government should mobilize the most effective policy instrument targeted at the highest fiscal multiplier and does not cross a debt-to-GDP threshold ratio. Following an effective practice of fiscal management, this instrument is associated with public investment. The paper aims to assess the magnitude of the public investment multiplier by following a stable growth path limited by a prescribed debt limitation for a developing economy. To achieve the goal, we use an elaborated New Keynesian model, which besides an active fiscal and monetary stances, also includes a high share of non-Ricardian households, the separability in preferences between private and government consumption, a low level of public investment efficiency, and the substantiated degree of nominal and real rigidities. The obtained present value cumulative output multiplier for public investment grasps the point 2.0 in maximum over two years of the impulse response function. The multiplier effect proves to be high enough to offset temporary public debt growth and maintain a sustainable growth path over the long run. The verified measure of fiscal dominance contradicts an active monetary stance and, among other things, has to be counterbalanced by an appropriate efficiency and productivity of public investment and degree of price stickiness. Keywords: fiscal policy, monetary policy, fiscal-monetary interaction, fiscal dominance, fiscal multiplier, DSGE modeling. JEL Classification O47, E63, H63, D58 Formulas: 1; fig.: 2; tabl.: 0; bibl.: 21. ; Анотація. Державний борг, зростання якого активізувалося в результаті частого перебігу економічних криз, займає рейтингові позиції в економічних дебатах. Існує нагальна потреба у проведенні ефективної економічної політики, націленої на розв'язання проблеми надмірного зростання державного боргу. Політика фіскального домінування, яка зазвичай використовується для сприяння відновленню та економічному зростанню, базується на принципах, що регламентують ступінь фіскальної експансії за умов пасивної монетарної акомодації. Зважаючи на існування дилеми між економічним зростанням і надмірним обсягом запозичень, урядовому менеджменту слід зосередитися на мобілізації найбільш ефективного інструменту фіскальної політики, результатом використання якого є досягнення найвищого мультиплікативного ефекту, не допускаючи перевищення граничного рівня боргу. Практика податково-бюджетного регулювання доводить, що таким інструментом є державні інвестиції. Мета написання статті — визначення величини фіскального мультиплікатора за інструментом державних інвестицій, продуктивне використання яких здатне забезпечити тривале економічне зростання без перевищення граничного рівня боргу на прикладі економіки, що розвивається. Для досягнення поставленої мети використано розроблену автором неокейнсіанську модель, вагомими ознаками якої, крім використання активної фіскальної і монетарної політики, є відносно висока питома вага нерікардівських домогосподарств, розмежування переваг між приватним і державним споживанням, низький рівень ефективності державних інвестицій та обґрунтовані рівні номінальних і реальних обмежень структурних компонентів. Отримане значення приведеної теперішньої вартості кумулятивного мультиплікатора державних інвестицій упродовж дворічної перспективи сягає в максимумі величини 2,0. Ефект мультиплікатора є достатньо високим, щоб компенсувати тимчасове зростання державного боргу, і забезпечує стійке економічне зростання в довготривалому періоді. Визначений рівень фіскального домінування контрастує з активною монетарною позицією і, серед іншого, має врівноважуватися належним рівнем ефективності і продуктивності державних інвестицій, а також обґрунтованим ступенем цінових обмежень. Ключові слова: фіскальна політика, монетарна політика, фіскально-монетарна взаємодія, фіскальне домінування, фіскальний мультиплікатор, DSGE-моделювання. Формул: 1; рис.: 2; табл.: 0; бібл.: 21.

Abstract. The growing public debt that intensifies with a frequency of economic crises grasps a high rating in the current economic debates. There is an urgent need for implementing an effective policy regime targeted at handling the public debt problem. The fiscal dominance policy, usually practiced to ensure strong recovery and growth, has a strict guideline for identifying a degree of fiscal expansion and monetary accommodation. Given a dilemma between growth and debt burden, the government should mobilize the most effective policy instrument targeted at the highest fiscal multiplier and does not cross a debt-to-GDP threshold ratio. Following an effective practice of fiscal management, this instrument is associated with public investment. The paper aims to assess the magnitude of the public investment multiplier by following a stable growth path limited by a prescribed debt limitation for a developing economy. To achieve the goal, we use an elaborated New Keynesian model, which besides an active fiscal and monetary stances, also includes a high share of non-Ricardian households, the separability in preferences between private and government consumption, a low level of public investment efficiency, and the substantiated degree of nominal and real rigidities. The obtained present value cumulative output multiplier for public investment grasps the point 2.0 in maximum over two years of the impulse response function. The multiplier effect proves to be high enough to offset temporary public debt growth and maintain a sustainable growth path over the long run. The verified measure of fiscal dominance contradicts an active monetary stance and, among other things, has to be counterbalanced by an appropriate efficiency and productivity of public investment and degree of price stickiness. Keywords: fiscal policy, monetary policy, fiscal-monetary interaction, fiscal dominance, fiscal multiplier, DSGE modeling. JEL Classification O47, E63, H63, D58 Formulas: 1; fig.: 2; tabl.: 0; bibl.: 21. ; Анотація. Державний борг, зростання якого активізувалося в результаті частого перебігу економічних криз, займає рейтингові позиції в економічних дебатах. Існує нагальна потреба у проведенні ефективної економічної політики, націленої на розв'язання проблеми надмірного зростання державного боргу. Політика фіскального домінування, яка зазвичай використовується для сприяння відновленню та економічному зростанню, базується на принципах, що регламентують ступінь фіскальної експансії за умов пасивної монетарної акомодації. Зважаючи на існування дилеми між економічним зростанням і надмірним обсягом запозичень, урядовому менеджменту слід зосередитися на мобілізації найбільш ефективного інструменту фіскальної політики, результатом використання якого є досягнення найвищого мультиплікативного ефекту, не допускаючи перевищення граничного рівня боргу. Практика податково-бюджетного регулювання доводить, що таким інструментом є державні інвестиції. Мета написання статті — визначення величини фіскального мультиплікатора за інструментом державних інвестицій, продуктивне використання яких здатне забезпечити тривале економічне зростання без перевищення граничного рівня боргу на прикладі економіки, що розвивається. Для досягнення поставленої мети використано розроблену автором неокейнсіанську модель, вагомими ознаками якої, крім використання активної фіскальної і монетарної політики, є відносно висока питома вага нерікардівських домогосподарств, розмежування переваг між приватним і державним споживанням, низький рівень ефективності державних інвестицій та обґрунтовані рівні номінальних і реальних обмежень структурних компонентів. Отримане значення приведеної теперішньої вартості кумулятивного мультиплікатора державних інвестицій упродовж дворічної перспективи сягає в максимумі величини 2,0. Ефект мультиплікатора є достатньо високим, щоб компенсувати тимчасове зростання державного боргу, і забезпечує стійке економічне зростання в довготривалому періоді. Визначений рівень фіскального домінування контрастує з активною монетарною позицією і, серед іншого, має врівноважуватися належним рівнем ефективності і продуктивності державних інвестицій, а також обґрунтованим ступенем цінових обмежень. Ключові слова: фіскальна політика, монетарна політика, фіскально-монетарна взаємодія, фіскальне домінування, фіскальний мультиплікатор, DSGE-моделювання. Формул: 1; рис.: 2; табл.: 0; бібл.: 21.

The nature of RTA is discussed, which are not new for the international economic order. They have been subject to regulation within the General Agreement on Trade and Tariffs (GATT) and the General Agreement on Trade in Services (GATC) since the multilateral trade system was established in 1947. Yet, spread of RTS in the latest two decades has raised important problems related with evolution from non-discriminatory liberalization of trade towards bilateral and regional preferential (discriminatory) trade in frames of economic integration at free trade zone or customs union level. In the latest 15 years, regional trade agreements have become an instrument for neo-protectionism in the context of international trade liberalization. Potential effects of RTA as an instrument going contrary to the multilateral approach declared by the World Trade Organization (WTO) are analyzed. The occurring effects of "stowaway", demonstration and economy of scale help in evaluating RTA advantages and weaknesses from the perspective of economic security of a country. The increasing use of RTA, especially by the U.S. and the EU, may appear as an articulated neo-colonialist agenda, intended to impose and expand the spheres of their influence worldwide. However, it is argued that given the nature of RTA, they should be seen as a flexible tool for negotiations, combining various schemes under the disguise of trade liberalization, rather than a neo-colonialist instrument of influence. It is argued that RTA have been a tool for more privileged choice of trade policy by the U.S., the EU and many other countries, not only for taking prevalence over smaller partners, but also because they allow for more flexible control compared with the multilateral trade system of WTO. The problem of how correlation between the pace of competitive growth and the pace of liberalization could be secured triggers theoretical controversy between the advantages of trade on multilateral, regional and bilateral basis. The article puts emphasis on a kind of rivalry between multilateral and regional/bilateral patterns. It is argued that analysis of RTA signed by the U.S. and the EU may be a tacit evidence of their intention to alleviate other countries' influences on the area of their economic interests. Moreover, control of public purchases and regulation of intellectual property rights, which is a foremost concern for the U.S. and the EU, can be easily regulated at bilateral or regional level than at multilateral basis. Also, considering that RTA, by their legal origin, are exclusive preferential trade agreements between countries that sign them, an obvious point is striving for leadership when signing agreements at new markets, supposed to guarantee the primacy of leader's interests over others'. Such interpretation of RTA allows for assuming its singular role in seeking for economic security of a country. ; В статье рассматривается характер РТС, которые не являются новыми для международного экономического порядка. С момента создания многосторонней торговой системы в 1947 году, они регулировались в рамках Генерального соглашения по тарифам и торговле (ГАТТ) и Генерального соглашения по торговле услугами (ГАТС). Тем не менее, распространение РТС в последние два десятилетия поднимает актуальные вопросы о трансформации парадигмы от недискриминационной либерализации торговли в сторону двусторонней и региональной преференционной (дискриминационной) торговли в рамках экономической интеграции на уровне зон свободной торговли и таможенных союзов. Формирование региональных торговых соглашений за последние 15 лет стало инструментом нео-протекционизма в условиях либерализации международной торговли. В статье рассматриваются потенциальные эффекты РТУ как инструмента, противоречащего задекларированному в рамках СОТ многостороннему подходу. Возникающие при этом эффект безбилетника, демонстрационный эффект и эффект масштаба помогают оценить преимущества и недостатки РТУ с точки зрения достижения экономической безопасности страны. ; У статті розглядається характер РТС, які не є новими для міжнародного економічного порядку. З моменту створення багатосторонньої торговельної системи в 1947 році, вони регулювалися в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС). Водночас, поширення РТС в останні два десятиліття піднімає актуальні питання про трансформацію парадигми від недискримінаційній лібералізації торгівлі в бік двосторонньої та регіональної преференційної (дискримінаційної ) торгівлі в рамках економічної інтеграції на рівні зон вільної торгівлі та митних союзів. Формування регіональних торговельних угод за останні 15 років стало інструментом нео-протекціонізму в умовах лібералізації міжнародної торгівлі. У статті розглядаються потенційні ефекти РТУ як інструменту, що суперечить задекларованому в рамках СОТ багатостороннього підходу. Виникаючі при цьому ефект безбілетника, демонстраційний ефект і ефект масштабу допомагають оцінити переваги та недоліки РТУ з точки зору досягнення економічної безпеки країни.

The article examines the evolution of strategic approaches and priorities of U.S. international policy after the Second World War to present. An overview of American foreign policy concepts anddoctrines allows concluding that the main task of U.S. foreign policy throughout this period was to ensure the dominant role of the state within the international system. The analysis of foreign policy documents confirms the conclusions of a number of American researchers that the concept of preponderance in its various interpretations served as a "Grand strategy" that encompasses the narrower in content and shorter functional doctrines of deterrence, offshore balancing, concert-balance or Blocpolitik. Correction of foreign policy priorities of the president D. Trump reflects an objective process ofadaptation to a multipolar international system. It is suggested that the conditions of multipolar competition will force the USA to use new instruments of influence, such as multilateral and multipurpose containment, various forms of balancing on the basis of regional alliances, coalitions and security communities, or offshore intervention in cases if it can provide the USA benefits solving specific problems. ; У статті розглядається еволюція стратегічних підходів і пріоритетів міжнародної політики США після завершення Другої світової війни донині. Огляд американських зовнішньополітичних концепцій і доктрин дозволяє зробити висновок про те, що головним завданням міжнародної політики США протягом усього розглянутого періоду було забезпечення домінуючої ролі держави в міжнародній системі. Аналіз зовнішньополітичних документів підтверджує висновки американських дослідників про те, що концепція домінування в її різних інтерпретаціях виконувала роль «великої стратегії», яка охоплювала більш вузькі за змістом і більш короткі за часом функціональні доктрини стримування, офшорного балансування, концерту-балансу або блокового розподілусвіту між конкуруючими угрупуваннями. Корекція зовнішньополітичних пріоритетів нинішнього президента США Д. Трампа відображає об'єктивний процес адаптації до багатополярної міжнародної системи. Висловлено припущення, що умови багатополярної конкуренції змушуватимуть США застосовувати такі інструменти впливу, як багатостороннє і багатоцільове тримування, різні форми забезпечення балансу сил на основі регіональних союзів, коаліцій та спільнот безпеки, або офшорне втручання у випадках, якщо воно зможе забезпечити вигідне для США вирішення конкретних проблем.

In the article are analyzed some aspects of the concept of the state of «national security», embodied in the United States after 9/11, in the context of its sources аnd consequences of lying in the plane of realization of the idea «American exceptionalism». ; В статье подвергаются анализу некоторые аспекты концепции государства «национальной безопасности», воплощаемой в США после событий 9/11, в контексте ее истоков и последствий, лежащих в плоскости реализации идеи «американской исключительности». ; У статті аналізуються деякі аспекти концепції держави «національної безпеки», яка втілюється у США після подій 9/11, у контексті її витоків та наслідків, що лежать у площині реалізації ідеї «американської виключності».

In the article are analyzed some aspects of the concept of the state of «national security», embodied in the United States after 9/11, in the context of its sources аnd consequences of lying in the plane of realization of the idea «American exceptionalism». ; В статье подвергаются анализу некоторые аспекты концепции государства «национальной безопасности», воплощаемой в США после событий 9/11, в контексте ее истоков и последствий, лежащих в плоскости реализации идеи «американской исключительности». ; У статті аналізуються деякі аспекти концепції держави «національної безпеки», яка втілюється у США після подій 9/11, у контексті її витоків та наслідків, що лежать у площині реалізації ідеї «американської виключності».

Основною метою є дослідження політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі. З'ясовано, що політична поведінка – складний для аналізу термін, адже в біополітичному середовищі постійно точаться дискусії з приводу того, яка складова – генетична чи соціальна – більшою мірою впливає на соціальну та політичну поведінку людини. Запропоновано інтеграційну модель біополітичного погляду на цю проблематику, яка органічно поєднує різні концептуальні підходи і включає як генетичні чинники: схильність до соціальної адаптації, політичного домінування і підкорення, так і соціальні: виховання, соціалізація, еволюція свідомості, що сприяє уточненню наукового знання стосовно проблематики політичної поведінки у біополітиці, підкреслює міждисциплінарний статус цієї дисципліни і конкретизує сферу її наукового інтересу. Важливо зазначити, що схильність до домінування з одного боку і підкорення з іншого, генетично закладені в природу «людини політичної». Саме ці дві характеристики лежать в основі її політичної поведінки. З'ясовано, що людський мозок виступає центром формування політичної поведінки і усвідомлення «людиною політичною» самої себе і своїх вчинків.

Agonist form of political behaviour is the main aim of the article. The study tested that political behaviour is the difficult question for biopolitics, because in biopolitical discourse there are many discussions about funda -mental characteristics of human nature and form of political behaviour. Understanding the nature of aggression, domination and subjugation contribute to the development of new technologies of power and conflict prevention.Key words: political behaviour, agonist behaviour, aggression, dominance, submission. ; З другої половини ХХ століття в західній політичній науці сформувалася тенденція до переорієнта-ції наукових досліджень із вивчення політичних систем, інститутів і процесів до аналізу поведінки політич-них акторів. Проблематика політичної поведінки є складною для аналізу, адже в сучасному біополітичному дискурсі й досі не вироблено єдиного уявлення про ті фундаментальні характеристики, що містяться в при-роді людини й формують її політичну поведінку. На особливу увагу заслуговує агоністична поведінка, адже розуміння природи агресії, домінування й підкорення сприятиме виробленню нових технологій управління й запобігання конфліктам. Ключові слова: політична поведінка, агоністична поведінка, агресія, домінування, підкорення.

У статті розглянуто необхідність використання принципу методологічного плюралізму як дієвого засобу повного та неупередженого аналізу відтворення гендерної нерівності у різних соціокультурних дискурсах. З'ясовано, що протилежність підходів до проблеми гендерної ідентичності, неоднорідність розуміння її витоків у різних наукових школах, сприяли більш детальному і всебічному вивченню як проблеми гендерної дихотомії, так і проблеми відтворення гендерного домінування. Визначено, не існує якоїсь жорстко встановленої екзистенційно-справжньої, біологічно обумовленої, незмінної для усіх історичних та культурних періодів чоловічої чи жіночої соціально-культурної поведінки, засобів сигніфікації та презентації. Встановлено, що необхідність, обов'язковість вибору гендерної ідентичності, різний її зміст у різних соціально-культурних контекстах показує нестійкість та гнучкість її як категорії існування. Виявлено, що спроба зумовити наявність фіксованості, стабільності і, як наслідок, виключної легітимності будь-якої гендерної ідентичності, так само як і спроба довести перевагу однієї гендерної ідентичності над іншою при перформативній гнучкості сигніфікаціі гендерної ідентичності, служить обґрунтуванням наявності проблеми гендерної відмінності. Доведено, що гендерна ідентичність безпосередньо пов'язана з проблемами відмінності, домінування та влади і є тим базисом, вирішення проблем якого могло б допомогти вийти із соціально-економічної кризи заради збереження миру й стабільності всієї світової спільноти.

The article analyses the dispersal of forces in the Vinnytsia region before the 2019 parliamentary elections. The author highlights the dominance of the «BPP Solidarity» Party and its satellites as a typical example of the clientele orientation of elites in the system of patrimonial presidentialism. ; Аналізується розклад сил у Вінницькій області перед парламентськими виборами 2019 р. Констатується домінування «БПП-Солідарність» та її сателітів як типовий приклад клієнтелістської орієнтації еліт в системі патримоніального президенціалізму.

Мета роботи: на основі дослідження трансформації поняття ризику (стосовно об'єкту критичної інфраструктури, що охороняється), характеристик терористичного акту та терористичних загроз, розглянути методи аналізу ризику стосовно терористичних загроз на об'єктах критичної інфраструктури, що охороняються.
Дизайн/Метод/Підхід дослідження: методи теорії ймовірностей та математичної статистики, теорії нечітких множин та інтервальної математики, теорії ризиків та моделювання динамічних процесів.
Результати дослідження: показано, що стосовно охоронюваного об'єкта критичної інфраструктури ризик – це міра кількісного багатокомпонентного виміру небезпеки з включенням величини шкоди від впливу загроз, що виявляються у формі технічних та технологічних, природних та екологічних, економічних та психологічних, соціальних та інших інцидентів. Вони проявляються як збої та відмови, пригоди та аварії, вибухи та пожежі, призводять до зупинки або обмеження функціонування цих об'єктів. Показано, що типовий сценарій теракту складається з десяти етапів, а терористичні загрози на об'єктах критичної інфраструктури, що охороняються, це можливі суспільно небезпечні наслідки зловмисних дій, які призводять до зупинення або обмеження функціонування цих об'єктів. Зроблено висновок, що для аналізу ризику стосовно терористичних загроз на об'єктах критичної інфраструктури, дефіцит статистичних даних при оцінці різних загроз забезпечив домінування імовірнісно-евристичних методів, що ґрунтуються на використанні суб'єктивних ймовірностей, одержуваних за допомогою експертного оцінювання.
Теоретична цінність дослідження: полягає в тому, що дефіцит статистичних даних при оцінці різних загроз на об'єктах критичної інфраструктури, що охороняються, забезпечує домінування імовірнісно-евристичних методів, що ґрунтуються на використанні суб'єктивних ймовірностей, одержуваних за допомогою експертного оцінювання.
Тип статті: науково-практичний.

У статті презентовано застосування методу соціолінгвістичного анкетування як інструменту територіального моніторингу, що було проведене наприкінці ХХ сторіччя в окремих населених пунктах Херсонської області. Завдання дослідження виконані у двох вимірах – синхронічному та діахронічному. Синхронічний вимір виявив особливості національно-мовної сфери окремих сіл і міст Херсонщини, зокрема їх спільні риси історичного заснування (більшою мірою у XVIII сторіччі, переважно українськими селянами й козаками); риси домінування української культури й мови (від незначної переваги в окремих пунктах до повного домінування в більшості); функціонування української мови у більшості сімей анкетованих, а також у батьківських і дідівських сім'ях; виявлення високого показника позитивного ставлення до української мови незважаючи на частку російськомовних осіб, зокрема у виборі мови навчання дітей та у ставленні до української мови як державної, у висловленні погляду щодо її майбутнього.
У діахронічному вимірі проведено паралелі з сучасною ситуацією. Так, було виявлено, що думка респондентів про подальшу рівноправність двох мов виявилася не правильною, адже українська мова сьогодні досягла високого функціонального рівня. Також відповідно до стратегій адміністративно-територіальної реформи й формування національної ідентичності в сучасній Україні доведено ефективність застосування соціолінгвістичного методу в дослідженні / моніторингу мовно-національної ситуації в регіонах країни.
Зроблено висновок, що описані вище результати анкетування, добуті за допомогою соціолінгвістичного методу, потрібно використовувати в наукових розвідках, які стосуються сучасного стану національно-мовної сфери в Україні, зокрема в кожному її регіоні, що допоможе виробити правильну державну стратегію розвитку цієї сфери.

Представлено результати аналізу гендерних відмінностей самосприйняття в підлітковому віці. Підкреслено актуальність такого дослідження, оскільки неадекватне, спрощене або викривлене самосприйняття призводить до дисгармонійного розвитку особистості в цілому, заважає процесу її самореалізації та становленню в соціумі. Визначено роль самосприйняття в процесі побудови Я-образу і Я-концепції, виявлено його вплив на змістове наповнення уявлень, що забезпечують специфіку самоусвідомлення особистості. Емпірично доведено, що на самосприйняття особистості в підлітковому віці значною мірою впливають гендерні стереотипи, згідно з якими чоловіки повинні мати такі якості, як активність, сила, самостійність, агресивність, демонстративність, наполегливість, прагнення до домінування, незалежності й досягненнях, а жінки – схильність до концентрації на почуттях, експресивність, дружелюбність, чулість, слабкість, покірність, турботливість.