(UA) У статті обґрунтовується поняття міжособистісного спілкування. Виокремлено особливий тип комунікації – позиційне спілкування. Доведено, що індивідуальний стиль педагогічного спілкування визначається сукупністю індивідуально-типологічних особливостей соціально-психологічної взаємодії конкретного педагога із вихованцем. ; (EN) The notion of interpersonal communication is defined in the article. A special type of communication, positional communication, is pointed out too. It is proved, that an individual style of pedagogical communication is defined by the set of individual-typological peculiarities of social-psychological interaction of a concrete teacher with a pupil.
The given article is devoted to the theoretical analyses of the psychological and sociological nature of the phenomenon of bullying at school nowadays based on the cross-cultural comparison of achievements and failures all over the world. The paper reveals pathways and experience of advanced countries, such as Great Britain and Canada aimed at implementing the best functioning models of foreign educational institutions in Ukrainian educational system. This article describes how international and cross-cultural contributions of global psychologists and sociologists could be purposefully integrated in Ukrainian educational space. Key concepts and the principle tenets of the theory of bullying and shyness as the lack of communicative skills were identified and defined, leading to overview of the knowledge about global bullying at schools; skills, values and competencies which should be shaped in teenagers as well as understanding of generational differences in political socialization, their adaptability to political changes and outcomes. Further development of the theory was proposed with the focus of investigation on the first communicative experiences of a buller and his/her sacrifice. The integration of school, parents and its context with teenagers' needs through psychological, moral, ethical, social, organizational and educational areas in order to bridge theory-practice gaps a for a better world are outlined. The study also focuses on the author's own approach to the theoretical and conceptual basis of the school violence by examining negative emotions in the process of communication as mediators between family violence, family communication styles and bulling at contemporary educational space. ; Статтю присвячено теоретичному аналізу взаємозв'язку шкільного булінгу та сором'язливості в сучасному українському освітньому просторі з урахуванням міждисциплінарного крос-культурного досвіду фахівців у різних країнах світу. Проаналізовано інноваційні підходи до розуміння проявів шкільного терору за нових реалій у ХХІ столітті, визначено етапи вивчення проблематики булінгу, узагальнено статистичні дані щодо поширення сучасних проявів насильства (кібербулінг, мобінг) у провідних країнах світу, зокрема Великій Британії та Канаді. Обґрунтовано необхідність подальших досліджень булінгу з вирішенням комплексу завдань, направлених на ґрунтовне вивчення специфіки міжособистісного спілкування підлітків та рольової структури булінгу, його гендерної специфіки, а також тісної взаємодії батьків, вчителів, науковців в окресленні шляхів подолання цього явища.
The article emphasizes the need to form pedagogically appropriate subject-subject relations of all participants of the educational process in order to create a solid base for the development of a democratic rule of law, which is first of all the formation of the skills of tolerant communication, the development of constructive communication of modern schoolchildren. It is proved that the most effective method of education and development of students is the personal example of the teacher and tolerant interpersonal communication of the subjects of the educational process. Effective pedagogical interaction technologies such as coaching, tutoring and facilitation are discussed in more detail.The analysis of the existing pedagogical technologies of subject-subject communication shows the prospect of development of such areas of pedagogical interaction as coaching approach, tutoring and facilitation. Finding ways to effectively communicate to all participants in the educational process through advanced pedagogical technologies is the primary task of the modern teacher, establishing personal contact between the teacher and the student as a person with a person, not as a leader and a subordinate, and is a condition for the formation of a valuable component of the child's personality. ; У статті наголошено на необхідності формування педагогічно-доцільних суб'єкт-суб'єктних відносин всіх учасників навчально-виховного процесу, задля створення міцної бази розвитку демократично-правової держави, чому насамперед передує формування навичок толерантного спілкування, розбудови конструктивного спілкування сучасних школярів. Доведено, що найефективнішим методом виховання та розвитку школярів – є особистий приклад педагога та толерантне міжособистісне спілкування суб'єктів навчально-виховного процесу. Більш детально розглянуто такі результативні технології педагогічної взаємодії як коучинг, тьюторство та фасилітація.
The article touches upon correspondence of Julian Movchan and Volodymyr Vynnychenko during 1947–1950 years. The letters are stored in archive in UVAN (USA). They are important, because they help to understand late Vynnychenko better and to reveal his relations with Ukrainian diaspora. Consequential in this content are his letters with generation DP, especially with Julian Movchan. DP helped Vynnychenko to come out from his inner emigration that was caused by controversial attitude of the Ukrainian diaspora to him. They changed the mind ofemigration majority about Volodymyr Vynnychenko. The author analyzes these letters in three aspects. These aspects are everyday life, political and artistic. ; У статті вивчається міжособистісне листування Юліана Мовчана з Володимиром Винниченком з архіву УВАН у США, яке хронологічно охоплює 1947-1950-ті роки. Подані кореспонденції аналізуються за трьома основними сюжетами: побутовим, громадсько-політичним та художнім.
In the article a realizable attempt is from positions of vision of new prospects ofdevelopment of education and role in this process of teacher to set the ways of increase of efficiency and quality of training of elucidative personnels, strengthening of their responsibilityfor quality of school education what would satisfy the social necessities of the state and queriesof personality.Among keywords a dominant place is occupied by two not ukrainian language: еdukatsiyaand paradigm, which in research-on-research are used in different values. Edukatsiyainterpreted by us as objective concept, that, from one side, represents the requirement ofsynchronism (to clashing and connection three phenomena: studies, education anddevelopment), from other - as a process of synchronization (to simultaneity) of motion ofconstituents of education. A paradigm understands as a complex of ideas, which passed thestages of becoming and effective introduction or presents the system of new ideas taking intoaccount new political, economic, social terms, necessities and possibilities of educationalindustry purchased experience during integration of Ukraine in European educational space.Key words: Edukatsiya; paradigm; education; studies and development; individual,individuality, personality; standards of trade education, professional competence;interpersonality commonunication; zone of subject responsibility; reasons and motivation. ; У статті здійснена спроба з позицій бачення нових перспектив розвитку освіти іролі в цьому процесі вчителя намітити шляхи підвищення ефективності і якості підготовки освітянських кадрів, посилення їх відповідальності за якість шкільної освіти, яка б задовольняла соціальні потреби держави і запити особистості. Серед ключових слів домінуюче місце посідають два неукраїномовні: едукація і парадигма, які в наукознавстві вживаються у різних значеннях. Едукація нами інтерпретується як метапоняття, що, з одного боку, відображає вимогу синхронізму (збігу і зв'язку в часі трьох явищ: навчання, виховання і розвитку), з іншого – як процес синхронізації (одночасності) перебігу складових едукації. Парадигма розуміється яккомплекс ідей, що пройшов етапи становлення та результативного впровадження або презентує систему нових ідей з урахуванням нових політичних, економічних, соціальнихумов, потреб і можливостей освітньої галузі, набутого досвіду в ході інтеграції України в європейський освітній простір.Ключові слова: едукація; парадигма; виховання; навчання і розвиток; індивід,індивідуальність, особистість; стандарти професійної освіти, професійнакомпетентність; міжособистісне спілкування; зона суб'єктної відповідальності;мотиви і мотивація.
З плином часу кількість осіб, які мають функціональні обмеження в Україні, як і всьому світі, зростає. Оскільки викоренити інвалідність як явище неможливо, суспільство повинно спрямувати зусилля на те, щоб ці люди стали повноцінними членами суспільства, розділили людські цінності, ієрархізували їх на основі оцінки стану свого здоров'я та реалізовували свої інтереси відповідно до власних особливих потреб. Не завжди можна подолати фізичний недолік людини, але потрібно зробити все, щоб навчити людей із певними вадами осмислено та продуктивно самореалізовуватися в суспільстві. Проблеми людей, які мають функціональні обмеження, розглядаються не лише як соціальні, тому можна виділити такі моделі до розгляду інвалідності. До організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю з обмеженими функціональними можливостями віднесено такий перелік проблем: матеріальне забезпечення, медичне обслуговування, психологічна допомога дітям і батькам, освіта та професійне навчання, працевлаштування дітей і батьків, міжособистісне спілкування, підготовка дітей та молоді до самостійного життя, вільне пересування тощо. ; Over time, the number of people with disabilities in Ukraine, as well as around the world, is growing. Since it is impossible to eradicate disability as a phenomenon, society must make efforts to ensure that these people become full members of society, share human values, hierarchize them based on the assessment of their health and pursue their interests according to their own special needs. It is not always possible to overcome a person's physical disability, but everything must be done to teach people with certain disabilities to meaningfully and productively self-realize in society. The problems of people with disabilities are not only considered social, so we can distinguish such models for disability. The organization of socio-pedagogical work with children and youth with disabilities includes the following list of problems: material support, medical care, psychological assistance to children and parents, education and vocational training, employment of children and parents, interpersonal communication, preparation of children and youth for independent life, free movement, etc. The social worker must understand, be aware of his mission, his place in the profession, in society, in the world. Currently, despite the fact that social work is still so young in our country and has not fully revealed its humanistic potential, among social workers began to grow frustration with the social status of social workers and the role of their activities in society.
As a result of the Communist Party's decisions to intensify the propaganda of the Soviet way of life abroad and to involve the public in this process in the Soviet Ukraine, the Ukrainian Friendship and Cultural Relations with Foreign Countries Society (UFCRS) was established in the late 1950s – 1960s. It had regional and city branches. Significant interest of the Kharkiv public in the German language and culture, the existence of the public educational organization – the German Language Friendship Club (later the GDR Friendship Club) led to the establishment of Kharkiv branch of the German Democratic Republic Friendship Society (KhCBFS) in 1968. The activities of the Society took place within the framework of the UFCRS statute and under the control of the ideological department of the regional party committee. The society consisted of collective members, among whom were higher educational institutions, enterprises, secondary schools of the city. The GDR Friendship Club was the most active collective member of the KhCBFS and performed most of the tasks facing the Society. The main forms of activity were: meeting delegations ("friendship trains") and individual figures of culture, science, technology; holding days of culture, solemn gatherings dedicated to the anniversary of the GDR formation, evenings of German literature, music, theater; holding exhibitions of foreign public organizations; mentoring students from Germany; sending exhibitions, films, press materials abroad. The propaganda and ideological aspect of the Society activity was obligatory, which affected the topics of meetings and excursions, but interpersonal communication contributed to the establishment of warm human relations.The company asset tried to be informal. The members of the Society gladly performed their work, communicated with guests from the GDR in informal circumstances, prepared souvenirs with their own hands, organized events in the evenings and concerts, prepared reports on various topics, corresponded with German friends. To do this, they taught and constantly improved the German language. ; Унаслідок прийнятих комуністичною партією рішень про посилення пропаганди радянського способу життя закордоном і залучення до цього процесу громадськості в радянській Україні наприкінці 1950-х – 1960-ті рр. було створено Українське товариство дружби і культурного зв'язку з зарубіжними країнами(УТДКЗ). Воно мало обласні і міські відділення. Значний інтерес харківської громадськості до німецької мови і культури, наявність громадської просвітницької організації – Клубу друзів німецької мови (пізніше Клуб друзів НДР) зумовили створення у 1968 році Харківського міського відділення Товариства дружби з Німецькою демократичною республікою(ХМВТД). Діяльність Товариства відбувалася в рамках визначених статутом УТДКЗ і під контролем ідеологічного відділу обкому партії. Товариство складалося з колективних членів, серед яких були вищі навчальні заклади, підприємства, середні школи міста. «Клуб друзів НДР» був найактивнішим колективним членом ХМВТД і виконував більшість завдань, що стояли перед Товариством. Основними формами роботи були: зустрічі делегацій («потягів дружби») та окремих діячів культури, науки, техніки; проведення днів культури, урочистих зборів, присвячених річниці утворення НДР, вечорів німецької літератури, музики, театру; експонування виставок зарубіжних громадських організацій; шефська робота над студентами з Німеччини; відсилання закордон виставок, кінокартин, матеріалів для преси. Пропагандистсько-ідеологічний аспект в діяльності Товариства був обов'язковим, що позначалося на тематиці зустрічей і екскурсій, але ж міжособистісне спілкування сприяло встановленню теплих людських відносин. Актив товариства намагався неформально підходити до виконання своїх обов'язків. Члени Товариства з задоволенням виконували свою роботу, спілкувалися з гостями з НДР у неформальних обставинах, своїми руками готували сувеніри, організовували вечори і концерти, готували доповіді на різні теми, листувалися з німецькими друзями. Для цього вони вчили і постійно вдосконалювали німецьку мову.
In the common consciousness the phenomenon of manipulation is closely associated with areas of media, politics and business. The author presents strategies of manipulation in psycholinguistic aspect and from the point of view of communicative linguistics as a special case of the use of interactive communicative discourse strategies that can influence the psychological state of interlocutor.Some researchers consider manipulation as a universal strategy, however, in-depth analysis of manipulative strategies and tactics in dialogical speech proves that they belong to interactive communicative strategies actively used in interpersonal communication. The analysis of some dialogues of everyday communication led us to the conclusion that the manipulative character of structural features underlying the development of such strategies depends in the first place on the communicative intentions of the interlocutors, their personal characteristics and interpersonal relationships. Manipulative strategies are used to clarify the preconditions for achieving the communicative goals of the leader of communication and of the reagent, to ascertain the true intentions of the interlocutor, to evade a direct answer, to replace the goals of the interlocutor, to intercept the initiative and to change the topic of conversation. The high degree of manipulation in interpersonal communication often receives negative ethical evaluation and in extreme form, can be considered by psychologists as a pathological phenomenon, but a good level of proficiency in manipulative communicative strategies is a component of a number of personal characteristics that play an important role in the social adaptation of the linguistic subject.The article emphasizes the conventionality of the distinction between manipulative and interpersonal communication from a linguistic point of view, which provides the possibility of the use of manipulative strategies in student-centered teaching/learning languages. The author analyses the interactive subsidiary strategic moves and steps of dialogical cycle, which can be used to create strategic exercises for training dialogic communication in a foreign language. The research focuses on the problem of significance of the manipulative communicative strategies in language learning and their use in the system of exercises for teaching foreign languages, and in particular in teaching foreign language business communication. ; В обыденном сознании феномен манипуляции ассоциируется со сферами деятельности средств массовой информации, политики и бизнеса. Автор статьи представляет стратегии манипуляции как в психолингвистическом аспекте, так и с точки зрения коммуникативной лингвистики как частный случай применения коммуникативных дискурсных стратегий воздействия на собеседника. На основе анализа диалогов повседневного общения делается вывод о ряде структурных особенностей, лежащих в основе развития подобных стратегий. В статье подчеркивается условность разграничений между межличностным и манипулятивным общением с лингвистической точки зрения, что обусловливает возможность использования манипуляционных стратегий в личностно-ориентированном обучении/изучении языков. В статье рассматриваются интерактивные стратегические ходы и вспомогательные шаги диалогического цикла, которые могут быть использованы при создании стратегических упражнений для обучения диалогическому общению на иностранном языке. Основное внимание уделяется проблеме лингводидактической значимости манипуляционных коммуникативных стратегий и их использования в системе упражнений для обучения иностранным языкам, и, в частности, при обучении иноязычному деловому общению. ; У повсякденному житті феномен маніпуляції асоціюється зі сферами діяльності засобів масової інформації, політики, бізнесу. Автор статті представляє стратегії маніпуляції як у психолінгвістичному аспекті, так і з точки зору комунікативної лінгвістики як окремий випадок використання комунікативних дискурсних стратегій впливу на співрозмовника. На підставі аналізу діалогів повсякденного спілкування зроблено висновок про низку структурних особливостей, що лежать в основі розвитку таких стратегій. У статті підкреслюється умовність розмежування між міжособистісним і маніпулятивним спілкуванням із лінгвістичної точки зору, що обумовлює можливість використання маніпуляційних стратегій в особистісно-орієнтованому викладанні/вивченні мов. Розглянуто інтерактивні стратегічні ходи та допоміжні шляхи діалогічного циклу, що можуть бути використані під час створення стратегічних вправ для навчання діалогічного спілкування іноземною мовою. Головну увагу приділено проблемі лінгводидактичної значущості маніпуляційних комунікативних стратегій та їхнього використання в системі вправ для навчання іноземних мов, зокрема ділового спілкування.
This article investigates semantic and ethnic cultural peculiarities of Ukrainian idioms and set expressions, which represent specific dance culture of our nation, describe the nature of expressive movements and provide information about non-verbal components of choreographic practice (posture, gestures etc.). Ukrainians' dance abilities are determined as a unique and original phenomenon, verbally represented in phraseology units. The analysis involves the following groups of set expressions: 1)idioms with verbal "dance" component; 2) idioms with inner component structure which stands for moving activity similar to dance. This paper confirms that the semantics of set expressions in the first group contains metaphorical meaning becoming clear only through additional cultural commentary and symbol interpretation. The idioms of the second group illustrate non-verbal human activity and assess the body language. Their meaning makes it possible to identify Ukrainian mental traits through the prism of dance culture. This research also provides Russian set expressions to emphasize national expressiveness of cultural component in Ukrainian and Belarusian phraseology units, which have the same Eastern Slavic language background. Factual material observation manifests that the dance originates as a result of behavior and scenario ritualization. Idiomatic units become the way to express general need of regulating person's dance moves on the biological basis as a means of transmitting cognitive adaptively valuable information. Dance language is deeply influenced and caused by social and cultural life. That is why studying of the wildlife, interpersonal communication, international relations, even military affairs contributes to forming certain models of dance culture. Non-linguistic information involved in the research turns to be the source of set expressions in phraseology. This paper illustrates that the set expressions of dance culture contain emotional and evaluative expressiveness and expressive means, mostly stylistically reduced, providing a humorous assessment of reality. ; В статье определяются семантические и этнокультурные особенности украинских фразем, в которых показана специфика танцевальной культуры носителей языка, которые описывают характер выразительных движений, несут в себе знание про невербальный компонент хореографической практики (позы, жесты). Танцевальные способности украинского народа определяются как уникальное и самобытное явление, получившее свое лингвистическое воплощение в устойчивых словосочетаниях. Для анализа взяты две группы выражений: 1)фразеологизмы с компонентом «танцевать»; 2)фразеологизмы, внутренняя форма которых фиксирует двигательную активность, подобную танцевальной. Сделан акцент на тот факт, что семантика фразеологических единиц первой группы имеет метафорическое проявление, становится ясной благодаря культурологическим комментариям, толкованиям символической составляющей. Устойчивые словосочетания второй группы иллюстрируют невербальную активность человека, дают оценку языку тела, что позволяет определить черты характера украинцев, ментальные признаки сквозь призму танцевальной культуры. Анализ фактического материала дал возможность сделать определенные выводы о том, что танец возник в результате ритуализации поведенческих стереотипов и сценариев. Они являются выражением общей потребности упорядочить танцевальные движения на биологической основе как средства передачи адаптивно ценной когнитивной информации. Язык танца обусловлен социокультурной жизнью, поэтому наблюдения за животным миром, межличностное общение, межнациональные связи, быт и даже военное дело стали базой для определенных моделей хореографической культуры. ; У статті з'ясовуються семантичні й етнокультурні особливості українських фразем, які репрезентують специфіку танцювальної культури мовців, описують характер виражальних рухів, надають відомості про невербальний компонент хореографічної практики (пози, жести). Танцювальні здібності українського народу схарактеризовано як унікальне та самобутнє явище, що отримало лінгвальне втілення у сталих зворотах. До аналізу залучено дві групи висловів: 1) фразеологізми із дієслівним компонентом «танцювати»; 2) фразеологізми, внутрішня форма яких засвідчує рухову активність, подібну до танцювальної. Акцентовано, що семантика стійких словосполучень першої групи має метафоричний вияв, стає зрозумілою завдяки культурологічним коментарям, витлумаченню символічного навантаження. Сталі звороти другої групи ілюструють невербальну активність людини, дають оцінку мові тіла, що дає змогу визначити риси характеру українців, ментальні ознаки крізь призму танцювальної культури. Спостереження за фактичним матеріалом дає підстави зробити висновок, що танець виник у результаті ритуалізації поведінкових стереотипів і сценаріїв. Вони є виявом загальної потреби до впорядкування танцювальних рухів на біологічній основі як засобів передачі адаптивно цінної когнітивної інформації. Мова танцю зумовлена соціокультурним життям, тому спостереження за тваринним світом, міжособистісне спілкування, міжнаціональні зв'язки, побут, навіть військова справа стали підґрунтям для певних моделей хореографічної культури.
Сьогоденність ставить перед підприємствами та державними установами нові виклики. Доволі різкий перехід до дистанційної роботи за умови COVID-19 мав негативний вплив на стан ментального здоров'я працівників. Метою дослідження є розгляд сутності ментального здоров'я та окремих навичок, які забезпечуються за умови дистанційної роботи, а також формування стратегії забезпечення ментального здоров'я серед працівників підприємств та державних установ. Виникає необхідність розгляду стратегії, яка дозволить забезпечити ментальне здоров'я за умови карантинних обмежень. У статті запропоновано визначати ментальне здоров'я працівника державної установи або суб'єктів господарювання, як сукупність soft skills та hard skills. Останні забезпечать бажання працювати довготривалий час в одному колективі та поглиблювати і розвивати кваліфікаційні компетентності за умови дистанційної роботи. Наведене обґрунтовується класифікацією навичок ментального здоров'я, які враховують комунікативні навички (навички спілкування) та навички досягнення цілей або виконання завдання (KPI). Дистанційна робота переформовувала навички спілкування у навички письма, отже запропоновано виокремити: міжкультурне, міжособистісне та ділове листування. Навички досягнення цілей за умови дистанційної роботи представлено низкою складових, найцікавішими з яких є online-лідерство, стрес-стійкість та вміння працювати у команді online. Online-лідерство та вміння працювати в команді online передбачає здатність керівника (члена команди) забезпечувати ефективну роботу команди (індивідуальну роботу) із використанням цифрових технологій та без використання невербальних засобів. Стрес-стійкість визначається забезпеченням стійкого психологічного стану при можливому поєднанні роботи та приватного життя. Запропоновано два напрямки стратегії управління ментальним здоров'ям, а саме орієнтація на індивідуальне та колективне ментальне здоров'я. Окреслено, що позитивні зрушення у напрямку забезпечення ментального здоров'я призведуть до підвищення продуктивності праці, досягнення планових КРІ та зниження плинності кадрів. ; Nowadays businesses and state institutions face new challenges. With the Covid-19 epidemic, remote working has had negative impact on the mental health of remote employees. The purpose of the study is to consider the essence of mental health and individual skills that are provided by remote work, as well as the formation of a strategy for mental health among employees of enterprises and government agencies. In this context, it is important to develop the strategy to provide strong mental health in quarantine conditions. The article proposes to define the mental health of state institutions and entities' employees as a set of soft skills and hard skills. The latter are to provide the willingness to work in an organisation for a longer period of time, as well as the endeavour to deepen and develop their competences in remote-work environment. This is supported by the classification of mental health skills which includes communication skills (interpersonal skills) and key performance indicators (KPI). Remote work modified communication skills into writing skills and afforded ground for highlighting intercultural, interpersonal and business correspondence. In remote-work environment, key performance indicators are identified as a set of components where online-leadership, resilience and online team-working are among the most significant skills. Online-leadership and online team-working imply the ability of a leader (team member) to provide efficient team work (individual work) using digital technologies while experiencing the lack of non-verbal means of communication. Resilience is defined as strong mental integrity in terms of possible correlation of professional and private life. So, two strategic directions in mental health management are proposed focusing on individual and collective mental health. Finally, it is argued that effective implementation of mental health management strategies result in higher labour productivity, planned key performance indicators and lower staff turnover.
