Suchergebnisse

У статті продовжено розгляд теми українського виміру Другої світової війни, окремі аспекти якої висвітлено у статті, над- рукованій у «Воєнно-історичному віснику» № 2 (36) за 2020 рік. Розгля- дається територія України як театр воєнних дій ворогуючих сторін. Стверджується, що на українських землях відбулися найзапекліші опе- рації початкового і першого періодів німецько-радянської війни; аналізу- ються людські втрати України у роки Другої світової війни. Доводить- ся, що війна повністю змінила етнічне обличчя українського суспільства. З урахуванням нових досліджень показано внесок українців у Перемогу над нацизмом. Розглядається місце Другої світової війни в сучасній істо- ричній пам'яті українського народу.

У статті висвітлено найважливіші аспекти українського виміру Другої світової війни з погляду сьогодення та протидії сучасній російській гібрид- ній війні проти України на "історичному фронті". Автори спробували чіт- кіше визначити поняття "український вимір", прослідкувати його появу і відзначили здобутки історіографії цієї проблеми, розкрили місце і значення українського чинника у Другій світовій війні, показано її наслідки для України та українського народу. Увагу акцентовано на ключових подіях, масштабах і запеклості воєнних дій на теренах України, значенні та місця національ- но-визвольної боротьби. Актуалізовано внесок українців у перемогу над на- цизмом, охарактеризовано людські жертви і матеріальні втрати України. Уточнено низку кількісних і якісних показників, пов'язаних з цими подіями. Здійснено спробу осмислити вплив війни на долю українського народу та його сьогодення, її місце в національній пам'яті. Розкрито особливості і тенден- ції сприйняття й усвідомлення українським соціумом цього непересічного іс- торичного явища від початку ХХ ст. до наших днів.

У статті розглядаються особливості концептуальних схем, наративних та репрезентаційних сюжетів українського досвіду найбільшого мілітарного конфлікту ХХ ст. В експозитарній моделі, яка розробляється та втілюється в науково-комунікативних практиках Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Запропоновані концептуальні та нараційно-репрезентаційні підходи до трактування українського виміру Другої світової війни можуть слугувати переконливим взірцем і використовуватися як дієвий варіант потенційних музейноекспозиційних трансформацій.
Ключові слова: Друга світова війна, український вимір Другої світової війни, Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, експозитарна модель, концептуалізація, музейна нарація, музейна репрезентація.

У статті здійснено семантичний аналіз термінів, що позначають явище "транснаціональна вища освіта" з огляду на особливості їхнього використання у наукових працях дослідників у галузі соціальних наук, документах міжнародних організацій, урядових і неурядових освітніх структур країн, залучених до процесів міжнародної інтеграції у сфері освіти, з метою виявлення сутності досліджуваного феномена. З'ясовано, що термін "транснаціональна вища освіта", як правило, вживається для означення реального або віртуального пересування студентів, педагогів, академічних програм та знаннєвих потоків з однієї країни в іншу. The article devotes to semantic analysis of terms for "transnational higher education" determining due to the peculiarities of their usage in scientific research works in the social fields (sociology, philosophy, political science, economics, cultural studies), documents of international organizations, governmental and non-governmental educational institutions of different countries involved in the process of international integration in education, in order to identify the nature of the phenomenon under investigation. Usually the term "transnational" is used in research on higher education to emphasize the importance of "between" or "on" territorial boundaries, so the emphasis is on what is happening in the "transnational space" rather than at the level of formal cooperation between nations. It is founded that the term "transnational higher education" is usually used to refer to real or virtual movement of students, faculty, and academic programs from one country to another. The study of semantic meaning of key term "transnational higher education" shows that it is often used with respect to educational and scientific initiatives and partnerships at the institutional level, rather than at the level of individual mobility of teachers and students. Development of transnational higher education as an active and effective international cooperation for the purpose of cross-fertilization and exchange of experience in education becomes an important part of education policy in developed countries, including Great Britain, Australia, Canada and USA. After all its indisputable advantages include increased availability of higher education universalization of knowledge, the development of international standards for quality and innovation, increase higher education participation by students and teachers in the international exchange of knowledge, expansion and strengthening of international cooperation in education and research sector, diversification and growth of financial flows by attracting foreign students to pay learning, expanding international network of higher education institutions for the effective use of their resources.

У статті здійснено семантичний аналіз термінів, що позначають явище "транснаціональна вища освіта" з огляду на особливості їхнього використання у наукових працях дослідників у галузі соціальних наук, документах міжнародних організацій, урядових і неурядових освітніх структур країн, залучених до процесів міжнародної інтеграції у сфері освіти, з метою виявлення сутності досліджуваного феномена. З'ясовано, що термін "транснаціональна вища освіта", як правило, вживається для означення реального або віртуального пересування студентів, педагогів, академічних програм та знаннєвих потоків з однієї країни в іншу. The article devotes to semantic analysis of terms for "transnational higher education" determining due to the peculiarities of their usage in scientific research works in the social fields (sociology, philosophy, political science, economics, cultural studies), documents of international organizations, governmental and non-governmental educational institutions of different countries involved in the process of international integration in education, in order to identify the nature of the phenomenon under investigation. Usually the term "transnational" is used in research on higher education to emphasize the importance of "between" or "on" territorial boundaries, so the emphasis is on what is happening in the "transnational space" rather than at the level of formal cooperation between nations. It is founded that the term "transnational higher education" is usually used to refer to real or virtual movement of students, faculty, and academic programs from one country to another. The study of semantic meaning of key term "transnational higher education" shows that it is often used with respect to educational and scientific initiatives and partnerships at the institutional level, rather than at the level of individual mobility of teachers and students. Development of transnational higher education as an active and effective international cooperation for the purpose of cross-fertilization and exchange of experience in education becomes an important part of education policy in developed countries, including Great Britain, Australia, Canada and USA. After all its indisputable advantages include increased availability of higher education universalization of knowledge, the development of international standards for quality and innovation, increase higher education participation by students and teachers in the international exchange of knowledge, expansion and strengthening of international cooperation in education and research sector, diversification and growth of financial flows by attracting foreign students to pay learning, expanding international network of higher education institutions for the effective use of their resources.

The article highlights the most important aspects of the Ukrainian dimen- sion of World War II in terms of the present and Russia's opposition to the hybrid war against Ukraine on the "historical front". The authors tried for the first time to clearly define the concept of "Ukrainian dimension", traced the development and noted the achievements of historiography of the problem, revealed the place, role and significance of the Ukrainian factor in World War II, showed its consequences for Ukraine and the Ukrainian people. Attention is focused on the key events, the scale and intensity of hostilities in Ukraine and the importance of the national liberation struggle. The contribution of Ukrainians to the victory is actualized, human sacrifices and material losses of Ukraine are characterized. A number of quantitative and qualitative indica- tors related to these aspects have been clarified. An attempt was also made to comprehend the impact of the war on the fate of the Ukrainian people and our present, its place in the national memory. Peculiarities and tendencies of per- ception and awareness of the Ukrainian society of this extraordinary historical phenomenon from the beginning of the XX century are revealed to this day. The results of the most recent sociological research conducted in April 2020, which determine the attitude of Ukrainians of different ages and residents of different regions of Ukraine to the Second World War, its results, in particular to the Victory Day, are presented and briefly analysed. This attitude is gener- ally ambiguous, in most cases showing a lack of unity, but in comparison with opinion polls on similar issues conducted before the Russian aggression, there is a tendency to gradually move away from the Soviet and Russian perception towards the Ukrainian and European views.The authors conclude that the result of understanding the Ukrainian dimen- sion of the Second World War should be an understanding of all its tragedy for the Ukrainian people, senseless cruelty and the terrible price that Ukrainians, among others, paid. And at the same time – to comprehend the greatness of the heroism and sacrifice of the Ukrainian people, to honor the memory of the fallen heroes and victims of the war. In the current context of repelling Russian aggression and countering the ongoing hybrid war, this is especially relevant. ; У статті висвітлено найважливіші аспекти українського виміру Другої світової війни з погляду сьогодення та протидії сучасній російській гібрид- ній війні проти України на "історичному фронті". Автори спробували чіт- кіше визначити поняття "український вимір", прослідкувати його появу і відзначили здобутки історіографії цієї проблеми, розкрили місце і значення українського чинника у Другій світовій війні, показано її наслідки для України та українського народу. Увагу акцентовано на ключових подіях, масштабах і запеклості воєнних дій на теренах України, значенні та місця національ- но-визвольної боротьби. Актуалізовано внесок українців у перемогу над на- цизмом, охарактеризовано людські жертви і матеріальні втрати України. Уточнено низку кількісних і якісних показників, пов'язаних з цими подіями. Здійснено спробу осмислити вплив війни на долю українського народу та його сьогодення, її місце в національній пам'яті. Розкрито особливості і тенден- ції сприйняття й усвідомлення українським соціумом цього непересічного іс- торичного явища від початку ХХ ст. до наших днів.

The article highlights the most important aspects of the Ukrainian dimen- sion of World War II in terms of the present and Russia's opposition to the hybrid war against Ukraine on the "historical front". The authors tried for the first time to clearly define the concept of "Ukrainian dimension", traced the development and noted the achievements of historiography of the problem, revealed the place, role and significance of the Ukrainian factor in World War II, showed its consequences for Ukraine and the Ukrainian people. Attention is focused on the key events, the scale and intensity of hostilities in Ukraine and the importance of the national liberation struggle. The contribution of Ukrainians to the victory is actualized, human sacrifices and material losses of Ukraine are characterized. A number of quantitative and qualitative indica- tors related to these aspects have been clarified. An attempt was also made to comprehend the impact of the war on the fate of the Ukrainian people and our present, its place in the national memory. Peculiarities and tendencies of per- ception and awareness of the Ukrainian society of this extraordinary historical phenomenon from the beginning of the XX century are revealed to this day. The results of the most recent sociological research conducted in April 2020, which determine the attitude of Ukrainians of different ages and residents of different regions of Ukraine to the Second World War, its results, in particular to the Victory Day, are presented and briefly analysed. This attitude is gener- ally ambiguous, in most cases showing a lack of unity, but in comparison with opinion polls on similar issues conducted before the Russian aggression, there is a tendency to gradually move away from the Soviet and Russian perception towards the Ukrainian and European views.The authors conclude that the result of understanding the Ukrainian dimen- sion of the Second World War should be an understanding of all its tragedy for the Ukrainian people, senseless cruelty and the terrible price that Ukrainians, among others, paid. And at the same time – to comprehend the greatness of the heroism and sacrifice of the Ukrainian people, to honor the memory of the fallen heroes and victims of the war. In the current context of repelling Russian aggression and countering the ongoing hybrid war, this is especially relevant. ; У статті висвітлено найважливіші аспекти українського виміру Другої світової війни з погляду сьогодення та протидії сучасній російській гібрид- ній війні проти України на "історичному фронті". Автори спробували чіт- кіше визначити поняття "український вимір", прослідкувати його появу і відзначили здобутки історіографії цієї проблеми, розкрили місце і значення українського чинника у Другій світовій війні, показано її наслідки для України та українського народу. Увагу акцентовано на ключових подіях, масштабах і запеклості воєнних дій на теренах України, значенні та місця національ- но-визвольної боротьби. Актуалізовано внесок українців у перемогу над на- цизмом, охарактеризовано людські жертви і матеріальні втрати України. Уточнено низку кількісних і якісних показників, пов'язаних з цими подіями. Здійснено спробу осмислити вплив війни на долю українського народу та його сьогодення, її місце в національній пам'яті. Розкрито особливості і тенден- ції сприйняття й усвідомлення українським соціумом цього непересічного іс- торичного явища від початку ХХ ст. до наших днів.

Based on the analysis of scientific and publicistic speeches of Belarusian scientists, the article highlights the peculiarities of the national and language policy of the Republic of Belarus, based on the previous history of the Belarusian lands, in particular, as part of three empires – Polish-Lithuanian, Russian and Soviet. In the context of a comparative comparison with Ukrainian realities, elements of the actual evasion of state policy from the implementation of the declaration on the state status of the Belarusian language are revealed through the ambiguity of the positions of leading local scientists. As arguments for this ambiguity, general political and linguistic collisions are presented, among which are the discrepancy between the formal term «republic» and the realities of the last quarter of a century, the nature of the ancient letter ѣ («yat») and even the discourse regarding the choice between the forms of title toponyms: «Belarus» or «Belorussia» and «Minsk» or «Mensk». The essence of the phenomenon of almost complete self-identification of local citizens as Belarusians, and the Belarusian language as their native language, is analyzed, despite the fact that they are accustomed to being in the same ideological and political sphere with Russians and use almost exclusively Russian. The nature of the terms «trasyanka» (as a form of the Belarusian language) and «surzhyk» (as a form of the Ukrainian language) as deliberately introduced into the scientific and journalistic discourse of the Soviet era to denote the secondary nature of these languages in comparison with metropolitan Russian is investigated. Examples of these forms are given.It is concluded that the language situation in Belarus is still at the beginning of the emergence of such a dangerous challenge, when public attention is just beginning to focus on it. The latter should understand that the identification of oneself as Belarusians, and the national language as a native language in the face of complete defeat of this language in a bilingual confrontation with Russian, means only the level of ethnographic character of such a nation, and not its sovereignty in the world space even in its embryonic state. It is noted that in the conditions of today's civil movement in Belarus, real independence (national and linguistic) can be born, among the main conditions of which, in particular, is the knowledge of the language of the titular nation by a public statesman.Key words: Belarus, Belarusian language, Russian language, bilingualism, national identity, Ukrainian language, educational sphere. ; У статті на основі аналізу наукових і публіцистичних виступів білоруських науковців висвітлено особливості національної й мовної політики Республіки Білорусь, засновані на попередній історії білоруських земель, зокрема в складі трьох імперій – польсько-литовської, російської та радянської. У контексті компаративістського зіставлення з українськими реаліями виявлено елементи фактичного ухилення державної політики від реалізації декларації про державний статус білоруської мови – через двозначність позицій провідних місцевих науковців. Як аргументи такої двозначності подано загальні політичні та власне мовні колізії, серед яких – невідповідність формального терміна «республіка» до реалій останнього чверть століття, природа давньої літери ѣ («ять») і навіть дискурс щодо вибору між формами титульних топонімів: «Білорусь» чи «Білорусія» та «Мінськ» чи «Менск». Проаналізовано сутність феномену майже повної самоідентифікації місцевих громадян як білорусів, а білоруської мови як рідної – при тому, що вони звикли до перебування в одній ідеологічній та політичній сфері з росіянами та використовують майже виключно російську мову. Досліджено природу термінів «трасянка» (як форми білоруської мови) та «суржик» (як форми української мови) як навмисне впроваджених у науковий і публіцистичний дискурси ще радянського часу для позначення вторинності цих мов порівняно з метрополійною російською. Наведено приклади цих форм.Зроблено висновок, що мовна ситуація в Білорусі перебуває ще на початку зародження такого небезпечного виклику, коли на ньому лише починає акцентуватися увага громадськості. Остання має зрозуміти, що ідентифікація себе як білорусів, а національної мови як рідної в умовах повної поразки цієї мови в білінгвістичному протистоянні з російською означає лише рівень етнографічності такої нації, а не її суверенність у світовому просторі навіть у зародковому стані. Наголошено, що в умовах сьогоденного громадянського руху в Білорусі може народитися реальна незалежність (національна та мовна), серед провідних умов якої, зокрема, й досконале володіння публічним державником мовою титульної нації. Ключові слова:Білорусь, білоруська мова, російська мова, білінгвізм, національна ідентичність, українська мова, освітня сфера.

Мета роботи − дослідити в теоретичному та практичному аспектах особливості становлення правової держави в сучасній Україні. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному поєднанні загальнонаукових (аналіз, синтез, аналогія та ін.), філософських (діалектичний, герменевтичний) та спеціально-юридичних (нормативно-аналітичний, порівняльно-правовий) методів. Наукова новизна роботи полягає у системному розкритті інституційних та неінституційних чинників розбудови правової держави в Україні, виокремленні проблемних питань, що виникають на сучасному етапі вітчизняного державотворення. Висновки. Науковий дискурс з приводу особливостей реалізації сутнісних ознак правової держави в сучасній Україні розгортається за такими напрямами: забезпечення якісної діяльності судових та правоохоронних органів, чіткий розподіл повноважень між гілками влади та її структурами (уникнення дублювання, подвійного підпорядкування), реальне забезпечення прав і свобод громадян, підвищення рівня законотворчої роботи в українському парламенті, дотримання принципів правової держави в усіх сферах суспільного життя тощо. Загалом можна констатувати, що в сучасній Україні правова держава лише народжується, а виконання принципів її функціонування у вітчизняних правовідносинах ще не набуло системного характеру. Розвиток інститутів правової держави є невід'ємним складником усієї владної системи в країні. Саме тому є необхідність у реформуванні судової гілки влади, правоохоронних органів, процедур законотворення з урахуванням кращих закордонних зразків. Одним зі шляхів покращення якості законотворчої роботи є створення в Україні двопалатного парламенту, який має забезпечити більш ретельний розгляд законопроектів, представництво регіонів, слугуватиме полем знаходження компромісу щодо стратегічних напрямів розвитку країни. Як показує досвід країн зі сталими демократичними традиціями, для розбудови правової держави недостатньо прийняття якісних законів – важливе їх сприйняття і виконання всіма суб᾽єктами соціальних відносин, які мають розвинену правосвідомість та правову культуру демократичного ґатунку. Для підвищення рівня правосвідомості та правової культури українських громадян ми пропонуємо створити систему правового виховання, яка б підтримувалася державою та громадянським суспільством. У правовій політиці країни варто передбачити низку послідовних кроків для забезпечення правовиховної роботи. ; The purpose of the article is to investigate in theoretical and practical aspects of the peculiarities of the formation of the rule of law in modern Ukraine. The methodology is based on a complex combination of general scientific (analysis, synthesis, analogy, etc.), philosophical (dialectical, hermeneutical) and special legal (regulatory and analytical, comparative legal) methods. The scientific novelty of the work lies in the systemic disclosure of institutional and non-institutional factors for the development of the rule of law in Ukraine, highlighting the problematic issues that arise at the present stage of national state-building. Conclusions. The scientific discourse about the features of the realization of the essential features of the rule of law in modern Ukraine unfolds in the following areas - ensuring quality of judicial and law enforcement activities, clear separation of powers between the branches of government and its structures (in order to avoid duplication, dual subordination), raising the level of legislative work in the Ukrainian Parliament, adherence to the principles of the rule of law in all areas of public life no and so on. Generally, it can be stated that in modern Ukraine the rule of law is only being born, and the compliance with the principles of its functioning in domestic legal relations is not yet systemic. The development of the institutions of the rule of law is an integral part of the entire political system in the country. That is why there is a need to reform the judicial branch of the government, law enforcement agencies, lawmaking procedures, taking into account the best foreign examples. One of the ways to improve the quality of legislative work is the creation of bicameral parliament in Ukraine, which should ensure more thorough consideration of the draft laws, representation of the regions, and which will serve as a forum for finding a compromise on the strategic directions of the country's development. As the experience of the countries with stable democratic traditions shows, for the development of the rule of law, it is not enough to adopt quality laws; important is their perception and implementation by all subjects of social relations, which have a developed legal awareness and legal culture of democratic quality. To raise the level of legal recognition and legal culture of Ukrainian citizens, we propose to create a system of legal education and upbringing that would be supported by the state and civil society. To ensure legal education and upbringing legal policy of the country, a number of consecutive steps should be foreseen. ; Цель работы − исследовать в теоретическом и практическом аспектах особенности становления правового государства в современной Украине. Методология исследования базируется на комплексном сочетании общенаучных (анализ, синтез, аналогия и др.), философских (диалектический, герменевтический) и специально-юридических (нормативно-аналитический, сравнительно-правовой) методов. Научная новизна работы заключается в системном раскрытии институциональных и неинституциональных факторов развития правового государства в Украине, выделении проблемных вопросов, возникающих на современном этапе отечественного государственного строительства. Выводы. Научный дискурс об особенностях реализации сущностных признаков правового государства в современной Украине разворачивается по следующим направлениям − обеспечение качественной деятельности судебных и правоохранительных органов, четкое распределение полномочий между ветвями власти и ее структурами (во избежание дублирования, двойного подчинения), реальное обеспечение прав и свобод граждан, повышение уровня законотворческой работы в украинском парламенте, соблюдение принципов правового государства во всех сферах общественной жизни и пр. В целом можно констатировать, что в современной Украине правовое государство только зарождается, а соблюдение принципов его функционирования в отечественных правоотношениях еще не имеет системного характера. Развитие институтов правового государства является неотъемлемой составляющей всей политической системы в стране. Именно поэтому есть необходимость в реформировании судебной ветви власти, правоохранительных органов, процедур законотворчества с учетом лучших зарубежных образцов. Одним из путей улучшения качества законотворческой работы является создание в Украине двухпалатного парламента, который должен обеспечить более тщательное рассмотрение законопроектов, представительство регионов, будет служить полем нахождения компромисса относительно стратегических направлений развития страны. Как показывает опыт стран с устойчивыми демократическими традициями, для развития правового государства недостаточно принятия качественных законов – важно их восприятие и исполнение всеми субъектами социальных отношений, которые имеют развитое правосознание и правовую культуру демократического толка. Для повышения уровня правосознания и правовой культуры украинских граждан мы предлагаем создать систему правового воспитания, которая бы поддерживалась государством и гражданским обществом. В правовой политике страны следует предусмотреть ряд последовательных шагов по обеспечению правовоспитательной работы.

The scientific publication is devoted to the legal analysis of the meaning of the transfer of property in line with the theoretical doctrine of legal facts and the study of its place in the mechanism of contractual transfer of ownership. The article formulates the answer to the question: whether the contract can serve as an independent legal fact that leads to the transfer of ownership or the transfer of property is required, i.e. the whole legal structure is necessary for the relevant legal consequences. The publication analyzes the categories of «regulatory transaction* and «material transaction* and criticizes the approach to the independence of the latter as a legal fact that can lead to the transfer of ownership. The essential features and problems of application of abstract and causal models of transfer of property rights under the contract in civil law are considered. The author states the arguments of critique of the abstract model of transfer of property, revealed in the practical plane of its realization and the balance of the legislative approach concerning support of the causal model of transfer of property rights under the contract is substantiated. The issue of independence of the transaction of transfer of property in the mechanism of transfer of the property right or other property right through the prism of the analysis of features of real and consensual contracts is solved in the work. It is concluded that in a consensual contract the transfer of property is an obligation under the contract, and for a real contract - the transfer of property is an integral part of the actual composition of the contract itself, without which it will be considered unconcluded, i.e. nonexistent, which does not take place. For a real contract, the transfer of property should be considered not as an independent, detached from the legal basis action that can cause the transfer of property rights, but as an element of legal fact - a contract that only together with the latter can cause the transfer of ownership. It is noted that the transfer of property is not identical to the transfer of ownership; as the latter, generally, requires a mutual intention, the one that coincides, that is, the conclusion of the contract. It is substantiated that the contract is an independent legal fact that can cause the transfer of ownership or other property right, although it may have a complex structure, the elements of which may be the transfer of property or other actual actions. ; Наукова публікація присвячена правовому аналізу значення передачі речі в руслі теоретичного вчення про юридичні факти, дослідженню її місця в механізмі договірного переходу права власності. У статті формулюється відповідь на запитання: чи може договір слугувати самостійним юридичним фактом, що веде до переходу права власності, чи потрібна ще й передача речі, тобто необхідний цілий юридичний склад для настання відповідних правових наслідків. У публікації аналізуються категорії «розпорядчий правочин» та «речовий правочин», наводиться критика підходу щодо самостійності останнього як юридичного факту, що здатен спричинити перехід права власності. Розглянуті сутнісні особливості та проблеми застосування в цивілістиці абстрактної та каузальної моделей переходу речових прав за договором. Висловлені аргументи критики абстрактної моделі передачі речі, виявлені у практичній площині її реалізації, обґрунтовано виваженість законодавчого підходу щодо підтримки каузальної моделі переходу речових прав за договором. У роботі вирішується питання щодо самостійності правочину передачі речі в механізмі переходу права власності чи іншого речового права у ключі аналізу особливостей реальних та консенсуальних договорів. Сформульовано висновок, що в консенсу-альному договорі передача речі становить виконання обов'язку, передбаченого договором, а для реального договору передача речі є невід'ємним елементом фактичного складу самого договору, без якої він уважатиметься неукладеним, тобто таким, що не існував, не відбувся. Для реального договору передачу речі варто розглядати не як самостійну та відірвану від правової підстави дію, здатну спричинити перехід речового права, а як елемент юридичного факту - договору, що тільки разом з останнім здатна спричинити перехід права власності. Відзначено, що передача речі не тотожна передачі права власності, для останньої зазвичай потрібний і обопільний намір, причому такий, що збігається, тобто укладення договору. Обґрунтовано, що договір є самостійним юридичним фактом, що здатен спричинити перехід права власності чи іншого речового права, хоча сам може мати складну структуру, елементами якої можуть виступати передача речі чи інші фактичні дії.

An urgent task for each museum institution is to bring the exhibition space in line with modern challenges. Based on the conceptual schemes, the research and exposition practices produced by the National Museum of the History of Ukraine in the Second World War, the article aims to show what should be / become an expositional model of the Ukrainian vector of the largest military conflict of the twenti eth century.The sustainable concept of the expositional model of the history of the war depends exclusively on the peculiarities of the historiographical situation, the theoretical postulates of scientists and the level of effective implementation of these works in museum practice. The modern conceptual model of Ukraine's history in the Second World War is based on a kind of "interweaving / mixing" of the components of the "old" (modified and deconstructed Soviet) and "new" (national) historiographical discourses. The answer to this should be a balanced, "comparative" approach, which should synthesize these two historiographical versions of the Ukrainian dimension of the Second World War. Creating its own theoretical vision, the Museum (after all, like any other museum institution that exhibits a particular theme of the past war) should be a combination of different elements of reproduction of narratives of different worldviews, allowing comparison of different approaches to wartime history. The expositional formation of the history of Ukraine in the Second World War should take into account first of all the anthropological and then the eventual dimensions of the war era. The exhibition space should "immerse" in the atmosphere of wartime, to transfer its internal tension and existentialism. The proposed conceptual and narrative-representational approaches to the interpretation of the Ukrainian dimension of the Second World War can serve as a convincing example and be used as an effective option for potential museum-exhibition transformations. Keywords: World War II, Ukrainian dimension of the Second World War, National Museum of the History of Ukraine in the Second World War. Memorial Complex, exposition model, conceptualization, museum narration, museum representation. ; У статті розглядаються особливості концептуальних схем, наративних та репрезентаційних сюжетів українського досвіду найбільшого мілітарного конфлікту ХХ ст. В експозитарній моделі, яка розробляється та втілюється в науково-комунікативних практиках Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Запропоновані концептуальні та нараційно-репрезентаційні підходи до трактування українського виміру Другої світової війни можуть слугувати переконливим взірцем і використовуватися як дієвий варіант потенційних музейноекспозиційних трансформацій. Ключові слова: Друга світова війна, український вимір Другої світової війни, Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, експозитарна модель, концептуалізація, музейна нарація, музейна репрезентація.

An urgent task for each museum institution is to bring the exhibition space in line with modern challenges. Based on the conceptual schemes, the research and exposition practices produced by the National Museum of the History of Ukraine in the Second World War, the article aims to show what should be / become an expositional model of the Ukrainian vector of the largest military conflict of the twenti eth century.The sustainable concept of the expositional model of the history of the war depends exclusively on the peculiarities of the historiographical situation, the theoretical postulates of scientists and the level of effective implementation of these works in museum practice. The modern conceptual model of Ukraine's history in the Second World War is based on a kind of "interweaving / mixing" of the components of the "old" (modified and deconstructed Soviet) and "new" (national) historiographical discourses. The answer to this should be a balanced, "comparative" approach, which should synthesize these two historiographical versions of the Ukrainian dimension of the Second World War. Creating its own theoretical vision, the Museum (after all, like any other museum institution that exhibits a particular theme of the past war) should be a combination of different elements of reproduction of narratives of different worldviews, allowing comparison of different approaches to wartime history. The expositional formation of the history of Ukraine in the Second World War should take into account first of all the anthropological and then the eventual dimensions of the war era. The exhibition space should "immerse" in the atmosphere of wartime, to transfer its internal tension and existentialism. The proposed conceptual and narrative-representational approaches to the interpretation of the Ukrainian dimension of the Second World War can serve as a convincing example and be used as an effective option for potential museum-exhibition transformations. Keywords: World War II, Ukrainian dimension of the Second World War, National Museum of the History of Ukraine in the Second World War. Memorial Complex, exposition model, conceptualization, museum narration, museum representation. ; У статті розглядаються особливості концептуальних схем, наративних та репрезентаційних сюжетів українського досвіду найбільшого мілітарного конфлікту ХХ ст. В експозитарній моделі, яка розробляється та втілюється в науково-комунікативних практиках Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Запропоновані концептуальні та нараційно-репрезентаційні підходи до трактування українського виміру Другої світової війни можуть слугувати переконливим взірцем і використовуватися як дієвий варіант потенційних музейноекспозиційних трансформацій. Ключові слова: Друга світова війна, український вимір Другої світової війни, Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, експозитарна модель, концептуалізація, музейна нарація, музейна репрезентація.

Стаття розкриває онтологічні та гносеологічні засади дискурсу влади, вивчає філософські виміри рівнів сучасного дискурсу мас. У межах дослідження встановлюються особливості дискурсу влади в ме­жах двох основних філософських інтерпретацій дискрусу влади: постмодерністського та лінгвістичного дискурс­аналізу. Приділяється увага взаємодіям дискурсивних спільнот та владних інститутів.Обгрунтовується, що влада дискурсу проявляється у певному тлумаченні вербальних і текстуальних феноменів сучасними соціально­гуманітарними дисциплінами, зокрема соціологією і політологією. Встановлено, що міждисциплінарний підхід в інтересах емпірично орієнтованих наукових дисциплін дозволяє використати філософський досвід і побачити реальне явище перетворення свідомості за допомогою дискурсивних практик у суспільній дійсності.Зазначається, що наслідки тоталізації владного впливу через структури мовлення і дискурсивну реальність є надзвичайно важливими, як твердять сучасні теоретики мовленєвої дії, проникнення влади у буденний та науковий дискурс, проявляється, насамперед, у зловживаннях впливу. Стверджується, що тиражування негативного впливу влади на дискурс є також точкою відліку для філософського осягнення масштабності проблеми.Демонструється розбіжність між вербальним і текстуальним змістом обговорень, між публічними та непублічними змістами висловлювань владних суб'єктів, яка виступає ключовою особливістю владного дискурсу стосовно масової свідомості і прагматичного дискурсу в практичній ситуації буття мас. ; Стаття розкриває онтологічні та гносеологічні засади дискурсу влади, вивчає філософські виміри рівнів сучасного дискурсу мас. У межах дослідження встановлюються особливості дискурсу влади в ме­жах двох основних філософських інтерпретацій дискрусу влади: постмодерністського та лінгвістичного дискурс­аналізу. Приділяється увага взаємодіям дискурсивних спільнот та владних інститутів.Обгрунтовується, що влада дискурсу проявляється у певному тлумаченні вербальних і текстуальних феноменів сучасними соціально­гуманітарними дисциплінами, зокрема соціологією і політологією. Встановлено, що міждисциплінарний підхід в інтересах емпірично орієнтованих наукових дисциплін дозволяє використати філософський досвід і побачити реальне явище перетворення свідомості за допомогою дискурсивних практик у суспільній дійсності.Зазначається, що наслідки тоталізації владного впливу через структури мовлення і дискурсивну реальність є надзвичайно важливими, як твердять сучасні теоретики мовленєвої дії, проникнення влади у буденний та науковий дискурс, проявляється, насамперед, у зловживаннях впливу. Стверджується, що тиражування негативного впливу влади на дискурс є також точкою відліку для філософського осягнення масштабності проблеми.Демонструється розбіжність між вербальним і текстуальним змістом обговорень, між публічними та непублічними змістами висловлювань владних суб'єктів, яка виступає ключовою особливістю владного дискурсу стосовно масової свідомості і прагматичного дискурсу в практичній ситуації буття мас. ; The article reveals the ontological and epistemological foundations of discourse of power, exploring the philosophical dimensions of discourse levels of power. The study set features discourse of power within the two main philosophical interpretations discourse of power: postmodern and linguistic discourse. Attention is paid to interactions discursive communities and government institutions.Substantiated that power manifests itself in a discourse interpretation of vrebal and textual phenomena by contemporary social and human sciences, including sociology and political science. Established that an interdisciplinary approach in the interests of empirically oriented disciplines allows to use philosophical experience and see the real thing of consciousness transformation by means of discursive practices in social reality.It is noted that the consequences of powerful influence totalization over the structures of speech and discursive reality are extremely important, as argue modern theorists speech actions, penetration of power in everyday and scientific discourse, manifested primarily in abuse of influence. It is alleged that replication of the negative impact of power on discourse is also the starting point for philosophical comprehension of the magnitude of the problem.Demonstrated the discrepancy between verbal and textual content of discussions between public and non­public meaning of utterances government entities, which serves a key feature of the power discourse regarding mass consciousness and pragmatic discourse in practical situations of the masses being.

This article considers the problem of ideological conditioning of political science in the national scientific discourse. The author analyzes the search algorithm using the methodological approaches of the scientific analysis of Ukrainian realities, in particular, the strategy of development of the Ukrainian state.Today, the task of political science is to develop a research methodology transformation processes in the Ukrainian society. ; Рассматривается проблема идеологической обусловленности политической науки в отечественном научном дискурсе. Анализируется поиск алгоритма использования методологических подходов научного анализа украинских реалий, в частности, стратегии развития украинского государства. Сегодня задача политической науки состоит в наработке методологии исследования именно трансформационных процессов в украинском обществе. ; Розглядається проблема ідеологічної зумовленості політичної науки у вітчизняному науковому дискурсі. Аналізується пошук алгоритму використання методологічних засад наукового аналізу українських реалій, зокрема, стратегії розвитку української держави. Завдання політичної науки полягає сьогодні в напрацюванні методології дослідження саме трансформаційних процесів в українському суспільстві.

Мета статті — обґрунтувати теоретико-методологічні та науково-практичні аспекти сутності та структури механізму функціонування і розвитку аксіосфери систем клієнтського сервісу. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність дослідження, класифікації, експертної оцінки головних визначальних чинників і елементів аксіосфери систем клієнтського сервісу. Методологічною основою став комплекс взаємопов'язаної сукупності різних методів наукового дослідження: аналізу та синтезу — для окреслення теоретичних прикладних засад проблем формування аксіосфери; діалектичного пізнання — для постановки проблеми дослідження, вивчення та деталізації об'єкта дослідження; семантичного аналізу — для визначення сутності основних понять проблемного поля дослідження; спостереження й узагальнення — для характеристики сучасного стану підприємств та визначення тенденцій розвитку сфери гостинності; структурно-логічного аналізу — для встановлення взаємозв'язків між категоріями досліджуваної проблеми. Методологічним орієнтиром дослідження проблеми стали ключові методологічні підходи — аксіологічний, системний, культурологічний, компетентнісний, синергетичний та ін. Наукова новизна. Розвинуто науковий підхід до визначення структурно- змістового наповнення механізму функціонування і розвитку аксіосфери систем клієнтського сервісу через розширення суб'єктивного складу, що надає системі ефективного значення. Висновки. Обґрунтовано доцільність використання певного набору формалізованих підходів до формування систем організаційної культури та професійного компетентнісного потенціалу в системах клієнтського сервісу, що, як наслідок, забезпечить додану та ринкову вартість бізнесу підприємств готельно-ресторанної сфери. Брак комплексності та системності у висвітленні питань удосконалення та ефективності систем клієнтського сервісу зумовлює потребу в подальших теоретичних дослідженнях цієї проблеми.