Suchergebnisse

Global technologies are changing the forms of communication and the rapid development of the Internet makes significant changes in the modern information and communication environment. One of the directions of realization of the new epistemology in journalism is a usage of a game as a way of perception of the world. Today informativeness and entertainment, treatment of reality as a game, eclectic and mosaic presentation of information dominate there. There is a high relevance in studying journalism as the culture phenomenon which consists of such theoretical and methodological research approaches as philosophical, sociological, political, cultural, communication, literary, linguistic and technical. We will focus on those concepts which extend and deepen the culture paradigm of journalism, its education discourse that affects the formation of patterns of behavior in modern society. Methods and discourses of modern science are diverse. The relevance of classical concepts, based primarily on the representation of knowledge, the domination of logic, the construction of a true judgment gives way to a performative turn in social knowledge and active use in educational practice theory of social action, in particular, social drama, constructivist structuralism, theories of institutionalization and social sharing. Моdern socio-humanitarian science, and the Institute of higher education are in search of new paradigmatic foundations of scientific knowledge.Today epistemology based on a representational paradigm does not match the socio-cultural dynamics. Matrix understanding of reality becomes performativity, which encourages the use of new educational technologies. Actual game theory, the use of digital technologies, mosaicity in presenting information. Active-value methodology provide a dialogue between the student and the teacher. The recognition of the performativity of knowledge requires to include in epistemic reasoning is not only an analysis of knowledge production, but also an analysis of its distribution, consumption and use.Key words: education, educational technologies, epistemology, game theory, global information space, information, media system, performativity, representational paradigm, social and cultural dynamics. ; Глобальні технології змінюють сучасне інформаційно-комунікативне середовище, в якому гра, мозаїчність передачі інформації займають пріоритетні позиції. Один із напрямків реалізації нової епістемології в журналістиці – використання гри як засіб пізнання дійсності. Сьогодні журналіст подає інформацію, розважаючи аудиторію, граючи з нею.У вивченні журналістики як культурного феномену переплітаються такі теоретико-методологічні наукові підходи: філософські, соціологічні, політичні, культурологічні, комунікаційні, літературознавчі, лінгвістичні, технічні. Ми зупинимось на тих концепціях, які розширюють та поглиблюють освітню парадигму журналістської діяльності і тісно пов'язані з соціальною драматургією.З другої половини 20 століття в соціальних науках спостерігається процес заміни репрезентаційної парадигми перформативною. Перформативність у соціальному пізнанні націлена на конструювання реальності. Таким чином, перформативність стає новою матрицею дослідницьких програм і журналістської діяльності. Вона націлена на використання нових освітніх технологій у педагогіці, серед яких першорядне місце займає теорія гри, використання цифрових технологій, мозаїчність у подачі інформації. Дані засоби знаходяться і в арсеналі сучасного журналіста. Соціокультурна динаміка змінила цінності суспільства. Діалогічність комунікацій студента та викладача забезпечують діяльнісно-ціннісні методології навчання, які дозволяють вводити студентів у культурне, соціальне, політичне життя. Культурне середовище Санкт-Петербурга – це унікальний майданчик з формування цінностей молодіжної аудиторії. Студенти Санкт-Петербурзького державного університету беруть участь в міжнародних театральних фестивалях, культурних форумах, екскурсіях, виставкових залах. Потім працюють над журналістськими текстами. Тим самим, цінності культури перетворюються в дію поведінки суб'єктів педагогічного спілкування.В статті представлено досвід роботи творчої організації «Арт-клуб» Інституту «Вища школа журналістики і масових комунікацій» Санкт-Петербурзького державного університету, яка допомагає і студентам, і викладачам придбати новий соціальний досвід, розвиває творчу активність суб'єктів комунікації. Перформативність пізнання реалізується в контексті теоретичному та практичному – на рівні науки, освіти та журналістської діяльності. Причина методологічних змін в сучасній педагогіці в бік перформативності, перш за все, у зовнішніх цивілізаційних факторах, які вимагають діалогічності комунікацій і формуються з допомогою ігрових та цифрових технологій.Ключові слова: глобальне інформаційне середовище, інформація, медіасистема, освіта, перформативність, репрезентаційна парадигма, соціокультурна динаміка, теорія гри, технології освіти, епістемологія.

The article considers the role, the function and the place of museums in the modern world in the conditions of the electronic revolution, change of generations, the beginning of the postmodernism era. Accordingly, to these statements, there are questions related to the revision of the museum communication system relatively modern forms, understandable to the new generation. Speaking of museum communication, first of all, we mean a change in approaches to the formation and creation of a museum exhibition, which is the main platform for interaction with the public, and therefore communication with the visitor.The author pays attention to the issue of separating the second main function of the museum, along with storage. In today's digital and post-industrial society, the availability of collections for visitors comes to the fore in museums, as well as the form of exhibitions and the way it constructed.The article analyzes the reasons for the change of museums forms and their activities, following the functioning of various models in society and their conflict. It argued that the situation in museums reflects a broader conflict between two models of democracy, which, although unevenly, but coexist today: pedagogical and performative model. The first, among other things, provides that a person, to be a citizen, must be prepared through education, to participate in high culture. The second considers each person as a consumer/customer who consciously has the right to accept or reject a product.Therefore, the author paid special attention to the narrative museum as one of the forms of the postmodern museum, which functionates within the framework of the performative model, the construction of its exposition and the perception of its visitors. Also, considers the range of ways of displaying objects as well as its expansion in comparison with the classical modernism museum. Additional modern presentation methods provided, including story virtualization and related educational activities that added to the classical exposition base. The author present signs characterize the narrative of the museum. ; У статті розглядається роль, функція і місце музеїв у сучасному світі в умовах електронної революції, зміни поколінь, початку ери постмодернізму. Відповідно до цього піднімається питання про перегляд системи музейної комунікації відповідно до сучасних, зрозумілих представникам нового покоління форм. Говорячи про музейну комунікацію, перш за все, мається на увазі зміна підходів до формування та створення музейної експозиції, яка є головним майданчиком взаємодії з публікою, а відповідно і комунікації з відвідувачем. Автор приділяє увагу питанню виокремленню другої головної функції музею, наряду із зберіганням. У сучасному цифровому і постіндустріальному суспільстві, на перший план в музеях виходить доступність колекцій для відвідувачів, а відповідно - форма експозицій і спосіб їх побудови. В статті аналізуються причини зміни форм музеїв та їхньої діяльності, у відповідності до функціонування у суспільстві різних моделей і їх конфлікту. Стверджується, що ситуація в музеях відображає більш широкий конфлікт між двома моделями демократії, які нехай і нерівномірно, але співіснують сьогодні: педагогічної і перформативной. Перша, серед іншого передбачає, що людина, для того щоб бути громадянином, повинна бути підготовленою через освіту, брати участь у високій культурі. Друга вважає кожну людину споживачем / клієнтом, що свідомо має право приймати або відкидати той чи інший продукт. Тому особливу увагу автор приділив нараційному музею, як одній з форм постмодерністичного музею, що функціонує в рамках перформативної моделі, побудові його експозиції та сприйняттю її відвідувачами. Аналізується діапазон способів відображення об'єктів а також його розширення у порівнянні з класичним модерністичним музеєм. Наводяться додаткові сучасні методи представлення, включаючи віртуалізацію розповіді і супутні освітні заходи, що додаються до класичного арсеналу екпсонування. Подаються ознаки за якими характеризується наративність музею.

Problem setting. This article poses the problem of understanding and applying performance as a conceptual model of the functioning of an individual in a modern multi-layered reality. The study presents an analysis of popular actionist practices and the further development of the pure action ontology. The performance serves as an approbation of the dynamism technique and the principle of action in social, digital and artistic actions. Recent research and publications analysis. The assertion of the principle of dynamism and activity in the modern cultural space explains the popularity of performative topics in a parallel scientific and philosophical discourse. At the same time, the bulk of works on performance relates to the field of theory and methodology of art. These are the works of such authors: G.Elshevskaya, E.Krylova, E.Andreeva, J.Kostincova, D.Filippova, Andrey and Yaroslava Artemenko, H.Petrovsky, S.Levitt, H.Downey and J.Sherry, A.Eckersley and C.Duff. G Reingold, M.Cuellar-Moreno and J.Antonio Cubas-Delgado, A.Loskutov, O.Novoselova and E.Kurbanova and others have studied dynamic models of bodily expressiveness in social practices, including in the information space of culture and communication. In turn, the American philosophers J.Butler, J Dean and G.Standing develop the concept of performance in relation to political actionism. They view the gatherings of social rights agents as a performative practice of their relationship to power. Paper objective. The aim of the study is to review and theoretically analyze modern creative practices of the subject's bodily expression in the field of art, politics, law and digital communication, as well as to further substantiate the methodological role of the performative concept in modern culture. Paper main body. Today's popular installations, happenings, flash mobs and challenge explicates the very essence of modern human existence in the world. Art zones and other creative social spaces (workshops) use direct body language in their functioning and, at the same time, are highly attractive and effective in today's youth environment. Silent actions demonstrate the limited possibilities for a person to manifest themselves, despite the large number of rights, freedoms and technical means to improve life. Defective self-presentation expresses the one-sided and limited nature of the subject's existence in the social, legal, political and cultural space today. The natural change of technological structures, cultural eras and political models in the world irreversibly modifies a person, his environment and the possibilities of self-realization in it. The creative space of action allows to express the conceptual ontological principle of modernity – the break between the physical and the semantic, the act and the commentary, the action and the word, the body and corporeality. In a stratified reality, a person cannot maintain integrity. His verbal-symbolic being is separated from the physical (body); they express themselves and communicate autonomously and independently. Desocialization and the dominance of virtuality led to the dismemberment and impoverishment of many human functions, in particular the localization of his speech and actions. Therefore, performance is becoming an irreplaceable alternative way of self-realization of the silent body. While language remains a way of being a person as an agent of the information environment. Conclusions of the research. Thus, the study refers to the art experience of bodily subjects as a manifestation of their anthropological authenticity, social significance, legal usefulness, epistemological activity and political will. ; Исследование представляет анализ популярных акционистских практик и дальнейшее выстраивание онтологии чистого действия. Апробацией техники динамизма и принципа действия выступает перформанс. Осуществляется проблематизация перформанса в качестве концептуальной модели функционирования индивида в полионтичной реальности. В исследовании происходит обращение к арт-опыту телесных актов субъекта как демонстрации им своей антропологической подлинности, социальной значимости, правовой полноценности, гносеологической активности и политической воли. ; Дослідження являє аналіз популярних акціоністських практик і подальшу побудову онтології чистого дії. Апробацією техніки динамізму і принципу дії виступає перформанс. Здійснюється проблематизація перформансу як концептуальної моделі функціонування індивіда в поліонтичній реальності. У дослідженні відбувається звернення до арт-досвіду тілесних актів суб'єкта як демонстрації ним своєї антропологічної автентичності, соціальної значущості, правової повноцінності, гносеологічної активності і політичної волі.

Problem setting. This article poses the problem of understanding and applying performance as a conceptual model of the functioning of an individual in a modern multi-layered reality. The study presents an analysis of popular actionist practices and the further development of the pure action ontology. The performance serves as an approbation of the dynamism technique and the principle of action in social, digital and artistic actions. Recent research and publications analysis. The assertion of the principle of dynamism and activity in the modern cultural space explains the popularity of performative topics in a parallel scientific and philosophical discourse. At the same time, the bulk of works on performance relates to the field of theory and methodology of art. These are the works of such authors: G.Elshevskaya, E.Krylova, E.Andreeva, J.Kostincova, D.Filippova, Andrey and Yaroslava Artemenko, H.Petrovsky, S.Levitt, H.Downey and J.Sherry, A.Eckersley and C.Duff. G Reingold, M.Cuellar-Moreno and J.Antonio Cubas-Delgado, A.Loskutov, O.Novoselova and E.Kurbanova and others have studied dynamic models of bodily expressiveness in social practices, including in the information space of culture and communication. In turn, the American philosophers J.Butler, J Dean and G.Standing develop the concept of performance in relation to political actionism. They view the gatherings of social rights agents as a performative practice of their relationship to power. Paper objective. The aim of the study is to review and theoretically analyze modern creative practices of the subject's bodily expression in the field of art, politics, law and digital communication, as well as to further substantiate the methodological role of the performative concept in modern culture. Paper main body. Today's popular installations, happenings, flash mobs and challenge explicates the very essence of modern human existence in the world. Art zones and other creative social spaces (workshops) use direct body language in their functioning and, at the same time, are highly attractive and effective in today's youth environment. Silent actions demonstrate the limited possibilities for a person to manifest themselves, despite the large number of rights, freedoms and technical means to improve life. Defective self-presentation expresses the one-sided and limited nature of the subject's existence in the social, legal, political and cultural space today. The natural change of technological structures, cultural eras and political models in the world irreversibly modifies a person, his environment and the possibilities of self-realization in it. The creative space of action allows to express the conceptual ontological principle of modernity – the break between the physical and the semantic, the act and the commentary, the action and the word, the body and corporeality. In a stratified reality, a person cannot maintain integrity. His verbal-symbolic being is separated from the physical (body); they express themselves and communicate autonomously and independently. Desocialization and the dominance of virtuality led to the dismemberment and impoverishment of many human functions, in particular the localization of his speech and actions. Therefore, performance is becoming an irreplaceable alternative way of self-realization of the silent body. While language remains a way of being a person as an agent of the information environment. Conclusions of the research. Thus, the study refers to the art experience of bodily subjects as a manifestation of their anthropological authenticity, social significance, legal usefulness, epistemological activity and political will. ; Исследование представляет анализ популярных акционистских практик и дальнейшее выстраивание онтологии чистого действия. Апробацией техники динамизма и принципа действия выступает перформанс. Осуществляется проблематизация перформанса в качестве концептуальной модели функционирования индивида в полионтичной реальности. В исследовании происходит обращение к арт-опыту телесных актов субъекта как демонстрации им своей антропологической подлинности, социальной значимости, правовой полноценности, гносеологической активности и политической воли. ; Дослідження являє аналіз популярних акціоністських практик і подальшу побудову онтології чистого дії. Апробацією техніки динамізму і принципу дії виступає перформанс. Здійснюється проблематизація перформансу як концептуальної моделі функціонування індивіда в поліонтичній реальності. У дослідженні відбувається звернення до арт-досвіду тілесних актів суб'єкта як демонстрації ним своєї антропологічної автентичності, соціальної значущості, правової повноцінності, гносеологічної активності і політичної волі.

The article is dedicated to the work by Gille Deleuze and Felix Guattari "Kafka: Towards a Minor Literature" (1975) and also to the work by Jacques Derrida "Before the Law" (1982), both of which concentrate on Kafka's works and borrow the concepts for their own philosophical-critical approaches. Deleuze and Guattari extend the structural psychoanalytical method and single out Kafka's minor literature as the minority's literature from the political prospective. Derrida'sdeconstruction highlights the metapoetic aspect of Kafka's parable "Before the Law", which acts performatively regarding philosophical text.Key words: Gille Deleuze, Felix Guattari, minor literature, rhizome, Jacques Derrida, prejudged, deconstruction, performativity, literary law. ; Стаття присвячена праці Жіля Делеза та Фелікса Ґватарі "Кафка. За малу літературу" (1975) та Жака Дериди "Осудження. Перед законом" (1982), які звертають увагу на твори Кафки та черпають з них концепти для власнихфілософсько-критичних, постструктуралістичних підходів. Делез/Ґватарі поглиблюють метод структурального психоаналізу і виводять малу літературу Кафки як літературу меншини в політичну площину. Деконструкція Деридирозкриває метапоетичний аспект притчі Кафки "Перед законом", яка діє перформативно відносно тексту філософського.Ключові слова: Жіль Делез, Фелікс Ґватарі, мала література, різома, Жак Дерида, осуджені, деконструкція, перформативність, літературний закон.

Мета статті — проаналізувати роль соціальних медіа як чинника трансформації аудіовізуальної культури в епоху трансмедійності. Результати дослідження. Поняття «трансмедійної розповіді» запропоноване американським дослідником Г. Дженкінсом для аргументації необхідності поширення медіаконтенту на різних медіаплатформах. Трансмедійність — це процес, в якому елементи художнього твору досягають своєї аудиторії на різних медіаплатформах: кіно, телебачення, книги, комікси тощо. Трансмедійність аудіовізуальної культури проявилася з появою інтернету і цифрових технологій, зокрема соціальних медіа. Останні допомагають реалізувати основні принципи «трансмедійної розповіді», а також активізують смислове ядро її концепції — колективний інтелект. Прихильники франшизи стають мисливцями за інформацією, яку найлегше здобути в соціальних медіа, що перетворюються на місце колективної творчості, в якій улюблені герої можуть здобути нові подробиці власного життя і пригоди. Це також сприяє популяризації проєкту. Найбільш вдалою і популярною франшизою, яка реалізує всі переваги трансмедійності, є «Зоряні війни». У соціальних медіа франшиза активно будує взаємодію з фанатами, надаючи їм ексклюзивний контент, анонси майбутніх проєктів, влаштовує конкурси, тематичні хештеги тощо. Наукова новизна дослідження. Вперше розглянуто можливості соціальних медіа у забезпеченні трансмедійності сучасної візуальної культури. Висновки. Завдяки трансмедійному розширенню розповіді, в якому соціальні медіа відіграють не останню роль, з'являється не лише нова конфігурація аудіовізуальної індустрії, а й змінюються всі наративи аудіовізуальної культури, дискурс якої втрачає звичну імперативність, опосередковану існуванням автора-митця. Це призводить до фактично нескінченного процесу творчості за участі не лише творців, а й глядачів. Залучення до процесу творення дедалі більшої кількості учасників вказує на перформативність та інтерактивність сучасної аудіовізуальної культури.

Objective. Modern geopolitical strategies decisively aim to reaching politico-military goals mainly through informational and psychological pressure on target communities and human mind control. Such activity is being organized and exists in media communication area with full-scaled implementing of gamification patterns and related methods of gaming such as "reflexive management" and "social hacking". The study aims to create a model of psycho-linguistic performative text analysis based on semantic triplet (RDF-triplet). It is proposed to apply the following model as a component of screening programs, classification and disclosure of the sources of informational and psychological risks and threats, modernization of systems for predicting psychological impact of media on a person and on the social processes under conditions of strategic and communicative "language game" (Wittgenstein, 1958; Austin, 1964). Methods are based on the contemporary approaches to the following aspects: linguistic discourse analysis (Zasiekin, Rosenhart, 2018); determining patterns of the facts of misrepresentation as a tool of manipulation; identification of the relevant linguistic markers; using the bottom-up parsing method and patterns of the psychological impact of a verbal structure on the cognitive and emotional spheres of a recipient. Results of the study reveal a scientific and applied benefit of the implementation of the psycho-linguistic performative text analysis based on semantic triplet as a basic object. Semantic and syntactic characteristics of the semantic triplet, which form a specific text, can be a source of both indoctrination into the semantic value field of particular senses for a recipient and of generating his emotional states which are requested by an actor/agent. This is achieved through the following aspects: psychological laws of unfinished action, connection between memory, emotions and motivation, the law of edge, the emotional enhancement effects of attention according to T. Ribot, overconfidence and naturalistic fallacy phenomena, the Barnum effect. It is suggested and verified to choose a formal model of psycho-linguistic performative text analysis based on semantic triplet. This model allows to identify and to calculate relevant quantity indicators of informational and psychological (performative) impact of a text on cognitive and emotional spheres of the recipient. As a conclusion, the results of a research demonstrate feasibility of semantic triplet phenomenon through the prism of multi-disciplinary synthesis of linguistic methods, psychology, psycho-linguistics and ontological modeling. The scope of the relevant model of psycho-linguistic performative text analysis allows to identify the sources of informational and psychological (performative) impact on the recipient's mind and to determine psychological factors of the dominant text semantics and its performativity rate. ; Исследуется феномен языковой игры (Витгенштейн, 1958; Остин, 1964), как базис информационно-психологической безопасности личности в современных условиях. Обосновывается целесообразность использования феномена семантического триплета в оптике синтеза средств психологии, лингвистики и онтологического моделирования. Приведенные в статье подходы позволяют выявлять источники информационно-психологического (перформативного) влияния на сознание адресата, устанавливать психологические факторы доминирующей семантики текста и уровень его перформативности. ; Досліджується феномен мовної гри (Вітгенштайн, 1958; Остін, 1964), як базис інформаційно-психологічної безпеки особистості в сучасних умовах. Обґрунтовується доцільність використання феномену семантичного триплету через синтез засобів психології, лінгвістики та онтологічного моделювання. Наведені у статті підходи дозволяють виявляти джерела інформаційно-психологічного (перформативного) впливу на свідомість адресата, встановлювати психологічні чинники домінуючої семантики тексту та рівень його перформативності.

Objective. Modern geopolitical strategies decisively aim to reaching politico-military goals mainly through informational and psychological pressure on target communities and human mind control. Such activity is being organized and exists in media communication area with full-scaled implementing of gamification patterns and related methods of gaming such as "reflexive management" and "social hacking". The study aims to create a model of psycho-linguistic performative text analysis based on semantic triplet (RDF-triplet). It is proposed to apply the following model as a component of screening programs, classification and disclosure of the sources of informational and psychological risks and threats, modernization of systems for predicting psychological impact of media on a person and on the social processes under conditions of strategic and communicative "language game" (Wittgenstein, 1958; Austin, 1964). Methods are based on the contemporary approaches to the following aspects: linguistic discourse analysis (Zasiekin, Rosenhart, 2018); determining patterns of the facts of misrepresentation as a tool of manipulation; identification of the relevant linguistic markers; using the bottom-up parsing method and patterns of the psychological impact of a verbal structure on the cognitive and emotional spheres of a recipient. Results of the study reveal a scientific and applied benefit of the implementation of the psycho-linguistic performative text analysis based on semantic triplet as a basic object. Semantic and syntactic characteristics of the semantic triplet, which form a specific text, can be a source of both indoctrination into the semantic value field of particular senses for a recipient and of generating his emotional states which are requested by an actor/agent. This is achieved through the following aspects: psychological laws of unfinished action, connection between memory, emotions and motivation, the law of edge, the emotional enhancement effects of attention according to T. Ribot, overconfidence and naturalistic fallacy phenomena, the Barnum effect. It is suggested and verified to choose a formal model of psycho-linguistic performative text analysis based on semantic triplet. This model allows to identify and to calculate relevant quantity indicators of informational and psychological (performative) impact of a text on cognitive and emotional spheres of the recipient. As a conclusion, the results of a research demonstrate feasibility of semantic triplet phenomenon through the prism of multi-disciplinary synthesis of linguistic methods, psychology, psycho-linguistics and ontological modeling. The scope of the relevant model of psycho-linguistic performative text analysis allows to identify the sources of informational and psychological (performative) impact on the recipient's mind and to determine psychological factors of the dominant text semantics and its performativity rate. ; Исследуется феномен языковой игры (Витгенштейн, 1958; Остин, 1964), как базис информационно-психологической безопасности личности в современных условиях. Обосновывается целесообразность использования феномена семантического триплета в оптике синтеза средств психологии, лингвистики и онтологического моделирования. Приведенные в статье подходы позволяют выявлять источники информационно-психологического (перформативного) влияния на сознание адресата, устанавливать психологические факторы доминирующей семантики текста и уровень его перформативности. ; Досліджується феномен мовної гри (Вітгенштайн, 1958; Остін, 1964), як базис інформаційно-психологічної безпеки особистості в сучасних умовах. Обґрунтовується доцільність використання феномену семантичного триплету через синтез засобів психології, лінгвістики та онтологічного моделювання. Наведені у статті підходи дозволяють виявляти джерела інформаційно-психологічного (перформативного) впливу на свідомість адресата, встановлювати психологічні чинники домінуючої семантики тексту та рівень його перформативності.

In the article, the concept of performance is considered as a leading communicative art practice of socialization of distinct spaces of Western Ukrainian cities. Performance studies are viewed as an effective global interdisciplinary field that views performance and uses performativity as a method of studying various cultural processes and practice of setting up and collaborating of the social groups and urbanistic spaces. In this context, performance art pieces, artistic projects, political actionism and other cultural practices and experiences are presented on the examples of actionism of Western Ukraine. Method of synthesis that helped to compare and generalize scientific sources and literature is applied; as well as the systematic method for the analysis of culturological aspects of performance and sociological method, when culture is considered as a factor in the organization of public life and the formation of the intellectual landscape. The methodology of the field research gave the work practical significance, due to the use of valuable photography materials, memories of the participants of performative practices. Observing the organization of the performance allowed to examine its reflexive effect on the audience. Performance studies are an important discipline that can be useful for all groups of the socio-cultural urban landscape. Studies of performance allow us to understand distinct world cultures or to evaluate our own behavior critically. Artists frequently develop their intuitive abilities through performance, look for hidden meanings in familiar objects and actions. The practice or contemplation of the performance by the consumers of the culture of "bread and spectacles" (Latin: panem et circenses) may consist in understanding one's own assessment of the circumstances, comparing it with the perception of others, perhaps by changing one's position. Government institutions have the opportunity to master additional resources to gain understanding of distinct environments of the city and at the same time to acquire effective methods of personnel management. ; Актуалізовано значення «Рerformance studies» як міждисциплінарної галузі, що вивчає перформенс та використовує перформативність як методику дослідження культурних процесів та практику налаштовування і колаборації соціальних груп та урбаністичних просторів. У цьому контексті перформанс, творчі проекти, політичний акціонізм та інші культурні практики представлені на прикладах Західної України. Застосовано метод синтезу, що допоміг зіставити та узагальнити наукові джерела і літературу; системний метод для аналізу культурологічних аспектів перформансу; соціологічний, у якому культура розглядається як фактор організації громадського життя та формування інтелектуального ландшафту. Методика польових досліджень надала роботі практичної значущості через наповнення цінними фотоматеріалами, спогадами учасників перформативних практик. Спостереження за організацією перформансу дозволило відчути його рефлексивну дію на глядача. Performance studies є важливою дисципліною, що може бути корисною для усіх груп соціокультурного міського ландшафту. Дослідження перформансу дозволяють порозумітись розрізненим світовим культурам, критично оцінити власну поведінку. Люди мистецтва через перформенс розвивають свої інтуїтивні здібності, шукають прихованих змістів у звичних предметах та діях. Практикування чи споглядання перформансу споживачами культури «хліба і видовищ» може полягати в усвідомленні власної оцінки обставин, порівняння її зі сприйняттям інших, можливо — зміною своєї позиції. Державні інституції можуть отримати додаткові ресурси порозуміння із розрізненими середовищами міста, опанувати ефективні методи управління персоналом.

In the article, the concept of performance is considered as a leading communicative art practice of socialization of distinct spaces of Western Ukrainian cities. Performance studies are viewed as an effective global interdisciplinary field that views performance and uses performativity as a method of studying various cultural processes and practice of setting up and collaborating of the social groups and urbanistic spaces. In this context, performance art pieces, artistic projects, political actionism and other cultural practices and experiences are presented on the examples of actionism of Western Ukraine. Method of synthesis that helped to compare and generalize scientific sources and literature is applied; as well as the systematic method for the analysis of culturological aspects of performance and sociological method, when culture is considered as a factor in the organization of public life and the formation of the intellectual landscape. The methodology of the field research gave the work practical significance, due to the use of valuable photography materials, memories of the participants of performative practices. Observing the organization of the performance allowed to examine its reflexive effect on the audience. Performance studies are an important discipline that can be useful for all groups of the socio-cultural urban landscape. Studies of performance allow us to understand distinct world cultures or to evaluate our own behavior critically. Artists frequently develop their intuitive abilities through performance, look for hidden meanings in familiar objects and actions. The practice or contemplation of the performance by the consumers of the culture of "bread and spectacles" (Latin: panem et circenses) may consist in understanding one's own assessment of the circumstances, comparing it with the perception of others, perhaps by changing one's position. Government institutions have the opportunity to master additional resources to gain understanding of distinct environments of the city and at the same time to acquire effective methods of personnel management. ; Актуалізовано значення «Рerformance studies» як міждисциплінарної галузі, що вивчає перформенс та використовує перформативність як методику дослідження культурних процесів та практику налаштовування і колаборації соціальних груп та урбаністичних просторів. У цьому контексті перформанс, творчі проекти, політичний акціонізм та інші культурні практики представлені на прикладах Західної України. Застосовано метод синтезу, що допоміг зіставити та узагальнити наукові джерела і літературу; системний метод для аналізу культурологічних аспектів перформансу; соціологічний, у якому культура розглядається як фактор організації громадського життя та формування інтелектуального ландшафту. Методика польових досліджень надала роботі практичної значущості через наповнення цінними фотоматеріалами, спогадами учасників перформативних практик. Спостереження за організацією перформансу дозволило відчути його рефлексивну дію на глядача. Performance studies є важливою дисципліною, що може бути корисною для усіх груп соціокультурного міського ландшафту. Дослідження перформансу дозволяють порозумітись розрізненим світовим культурам, критично оцінити власну поведінку. Люди мистецтва через перформенс розвивають свої інтуїтивні здібності, шукають прихованих змістів у звичних предметах та діях. Практикування чи споглядання перформансу споживачами культури «хліба і видовищ» може полягати в усвідомленні власної оцінки обставин, порівняння її зі сприйняттям інших, можливо — зміною своєї позиції. Державні інституції можуть отримати додаткові ресурси порозуміння із розрізненими середовищами міста, опанувати ефективні методи управління персоналом.

The political process is being scrutinized by media nowadays. Communicative environment that comprises television, blogosphere and social networks is a political factor itself, either directly or indirectly shaping the agenda of creating a picture of the world, offering ways of interpreting reality. That's why foreign policy activity of state leaders is acted in terms of public policy when there is a need not only to publicly assess reactions, but also to form the so-called 'negotiating environment' on certain issues. All these taken into consideration condition the relevance of research.Russian President Vladimir Putin's speech at the Munich Conference on Security Policy that was made on February 10, 2007 is one of the manifestations of the public ploicy in question.The public policy in the article refers to mediatisated political practices that aim primarily to obtain the effect of publicity, awareness, ability to be taken in the sense of consent with the implementation of policies directly in any field. The public policy arises in response to political and social demands, and policy statements are its formal expression or articulation. The basic approach in the analysis of media discourse assessment used in the article is a critical discourse analysis.The critical discourse analysis considers the discourse as a form of social practice. Discourse description as a social practice means dialectical discursive relationship between a separate discursive event and a situation (s), an institution (s) and a social structure (s) which it is formed by. Here we face the emergence of ideological effects in the language use.Ukrainian, Russian and Anglo-American corpuses of stock media discourse are under analysis in this work.The author concludes that the media shape semantic space; impose interpretative models associated with the foreign policy of the Russian Federation. The discourse itself is filled with words that are semantically aggressive like an attack, a war, a conflict, weapon, a fighting, aggression, a collision, etc. This analysis continuation can provide a basis for speech and text understanding in the social space ; Политический процесс сегодня находится под пристальным вниманием медиа. Коммуникативная среда – от телевидения до блогосферы и социальных сетей сама по себе является политическим актором, прямо или опосредованно формирующим повестку дня, создающим картину миру, предлагающим способы интерпретации реальности. Именно поэтому, внешнеполитическая деятельность лидеров государств проводится в рамках публичной политики, когда возникает необходимость формирования не только общественных оценок, реакций, но и переговорной среды по определенным вопросам. Этим и обусловлена актуальность исследования.Выступление президента Российской Федерации Владимира Путина на Мюнхенской конференции по вопросам политики безопасности 10 февраля 2007 г. является одним из проявлений публичной политики.Публичная политика в статье понимается как медиатизированные политические практики, которые направлены, в первую очередь, на получение эффекта публичности, узнаваемости, воспринимаемости в смысле согласия с реализацией непосредственно политики в какой-либо сфере. Публичная политика возникает в ответ на политические и социальные запросы, а программные заявления представляют собой формальные выражения или артикуляции публичной политики.Основной подход при анализе оценочного медиадискурса, используемый в статье – критический дискурс анализ. Критический дискурс-анализ рассматривает дискурс как форму социальной практики. Описание дискурса как социальной практики означает диалектическое отношение между отдельным дискурсивным событием и ситуацией (ситуациями), институтом (институтами) и социальной структурой (структурами), которые его формируют. Здесь происходит возникновение идеологических эффектов использования языка.В работе проанализированы три корпуса текстов оценочного медиадискурса – украинский, российский и англо-американский.Автор пришел к выводу, что медиа формируют смысловое пространство, навязывают интерпретационные модели, связанные с внешней политикой Российской Федерации. А сам дискурс наполнен словами, семантически агрессивными – атака, война, конфликт, оружие, борьба, агрессия, столкновение и т.д. Продолжение данного анализа может дать основу для понимания работы слова и дальше- текста в социальном пространстве, его перформативность и ограниченность ; Політичний процес сьогодні знаходиться під пильною увагою медіа. Комунікативне середовище – від телебачення до блогосфери та соціальних мереж само по собі є політичним актором, що прямо або опосередковано формує порядок денний, що створює картину світу, що пропонує способи інтерпретації реальності. Саме тому, зовнішньополітична діяльність лідерів держав проводиться в рамках публічної політики, коли виникає необхідність формування не тільки громадських оцінок, реакцій, а й переговорного середовища з певних питань. Цим і зумовлена актуальність дослідження.Виступ президента Російської Федерації Володимира Путіна на Мюнхенській конференції з питань політики безпеки 10 лютого 2007 є одним з проявів публічної політики.Публічна політика в статті розуміється як медіатізірованні політичні рактики, які спрямовані, в першу чергу, на отримання ефекту публічності, пізнаваності, сприйняття в сенсі згоди з реалізацією безпосередньо політики в якій-небудь сфері.Публічна політика виникає у відповідь на політичні та соціальні запити, а програмні заяви являють собою формальні вирази або артикуляції публічної політики.Основний підхід при аналізі оціночного медіадискурсу, використовуваний в статті - критичний дискурс-аналіз.Критичний дискурс-аналіз розглядає дискурс як форму соціальної практик. Опис дискурсу як соціальної практики означає діалектичне відношення між окремою дискурсивною подією і ситуацією (ситуаціями), інститутом (інститутами) і соціальною структурою (структурами), які його формують. Тут відбувається виникнення ідеологічних ефектів використання мови.У роботі проаналізовано три корпуси текстів оціночного медіадискурсу - український, російський і англо- американський.Автор дійшов висновку, що медіа формують смисловий простір, нав'язують інтерпретаційні моделі, пов'язані із зовнішньою політикою Російської Федерації. А сам дискурс наповнений словами, семантично агресивними - атака , війна , конфлікт, зброя, боротьба, агресія, зіткнення і т.д. Продовження даного аналізу може дати основу для розуміння роботи слова і далі - тексту в соціальному просторі, його перформативність і обмеженість.