Search results

The article is devoted to the state of political culture in conditions of changes in social and political life. The process of combining traditional and modernist components is considered in the context of the socio-cultural development of our society. ; Стаття присвячена стану політичної культури в умовах змін суспільно-політичного життя. Процес поєднання традиційного і модерністського компонентів розглядаються в контексті соціокультурного розвитку нашого суспільства.

Стаття присвячена дослідженню політичної культури студентів ДНУ ім. О. Гончара. Автор використовує основні теоретичні положення концепту політичної культури у побудові методико-методологічної моделі дослідження політичної культури студентської молоді. Враховуються особливості перехідного характеру українського суспільства. Політична культура визначається як система інтеріоризованих знань, відчуттів, оцінок індивідів до -політичного. Типологізація політичної культури здійснюється на основі використання шкал: демократія/тоталітаризм, активність/пасивність. Виокремлюються чотири типи політичної культури студентської молоді. Проведене емпіричне дослідження зафіксувало, що 87,3% студентів ДНУ відносяться до пасивно-демократичної політичної культури. Виявлено вплив наступних факторів на формування політичної культури студентів ДНУ: рівень освіти батьків, певне вірування, матеріальне положення сім'ї. Натомість з'ясовано, що політична культура студентів ДНУ не залежить від рідної мови спілкування або країни походження батьків.

Особливість політичної культури полягає в тому, що вона нерозривно пов'язана з людською суб'єктивністю і є «суб'єктивним об'єктом». У вузькому розумінні політична культура - це не політика або політичний процес у їхньому реальному втіленні, а комплекс уявлень тієї чи іншої національної або соціально-політичної спільноти про світ політики, про закони й правила його функціонування. Політич­на культура містить у собі ті елементи й феномени суспільної свідомості й, у більш широкому плані, ду­ховної культури тієї або іншої країни, які пов'язані із суспільно-політичними інститутами й політични­ми процесами і впливають на форми, формування, функціонування й розвиток державних та політичних інститутів, задають значимість і напрямок політичному процесу в цілому. Політична культура виступає як кінцевий пояснювальний принцип, як найважливіший показ­ник розвитку політичної системи. Коли теоретики перейшли від побудови концепцій і обґрунтування методик до їх емпіричної перевірки, то тут були виявлені як переваги, так і істотні недоліки кожної з моделей, що ставлять під сумнів навіть деякі ключові моменти. Так, насамперед потрібно було чітко сформулювати, що ж є об'єктом і суб'єктом політичної культури. Досліджуючи політичну культуру, не можна ігнорувати той факт, що вона є специфічною та відмінною від основних характеристик політичної культури інших соціальних груп, а подекуди - цілком альтернативною, через що має бути розглянута в якості окремої категорії. Політична культура пронизує всю сукупність відносин, які складаються між учасниками полі­тичного процесу, здійснює вплив на форми організації державної влади, будову її інститутів, дозволяє ефективно регулювати відносини між державою і громадянським суспільством, забезпечує соціальний консенсус. Політична культура є тим фактором, який може безпосередньо сприяти або перешкоджати демократичному політичному розвитку. Це підтверджує і практика розвинутих демократичних держав, яка показує, що саме демократична політична культура є основою їх стабільності і динамічного функ­ціонування. Розуміння політичного режиму як функціональної характеристики політичної системи, що включає методи і способи політичного владарювання, а також порядок взаємовідносин громадян, суспільства і політичної влади, дає змогу визначити зв'язок політичної культури з режимом та її місце в ньому.Процес переходу до демократії уособлює сукупність декількох стадій розвитку. Але це не робить всі політичні переходи схожими один на одного. Завдання лібералізації і демократизації, проведення полі­тичних та управлінських реформ кожного разу вирішуються по-різному, в різній послідовності та у різні терміни. В нормальному стані суспільства ми маємо справу з консенсусною політичною культурою, коли наявний високий рівень злагоди й більшість членів суспільства позитивно ставиться до його політичних інститутів. Синергетика показує, як можна багаторазово скоротити час і необхідні зусилля й генерува­ти, через резонансні впливи, бажані і - що не менш важливо - структури, що реалізуються, у складній системі. Нова наука про самоорганізацію та складнощі вбачає синергетичний сенс у цьому древньому уявленні. Особливо важливим такий підхід видається у ситуації зростаючого дефіциту ресурсів - ресур­сів часу, матеріалів, можливостей людства. Економія цих ресурсів стає не просто вигідною, але єдино можливим виходом для людства у світлі глобальних проблем. Перехід від недемократичної політичної культури до демократичної - це перехід до автономної участі, яка заснована на можливості вибору і влас­тива розвиненому громадянському суспільству, конкуренції у політиці.

Article gives a review of studies devoted to the political culture of Ukraine. Author presents main theoretical and methodological principles of political culture research, describes its structure and main typologies of key structural elements. The diachronic analysis of political culture in Ukraine was performed on the basis of several Ukrainian and international sociological surveys. Political culture of Ukraine is presented in a comparative perspective with other European countries.The diachronic analysis of the political culture of Ukraine demonstrated that parameters described by a pioneering research in 1991 stayed practically unchanged during the next two decades. The comparison with other European countries reveals that according to the measures of the main structural components of political culture Ukraine holds the last place out of 26 countries. One may conclude that Ukraine demonstrates a fi rmly low level of political culture.The only shortly lasting exception was the period of 2004–2005 (Orange revolution), when due to the active political mobilization and protest activities, a temporary positive dynamic in all basic elements of political culture of Ukraine became visible. But even at this short period of time Ukraine did not reach to the mean level of European parameters of political culture. As our research demonstrated, in 2013 at the background of further deterioration of all parameters of political culture in Ukraine, we observe a rise of protest moods and readiness of Ukrainian citizens to fi ght for their rights in all possible forms. Which can be described as a fi xation of prerevolutionary situation, which exploded a few months later. Keywords: political culture, element of political culture, classifi cation. ; Наведено огляд основних досліджень особливостей політичної культури в Україні. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження політичної культури, розкрито її зміст і здійснено типологію основних складових політичної культури. З використанням матеріалів українських та міжнародних соціологічних досліджень проведено діахронний аналіз політичної культури українського соціуму. Виконано порівняльний аналіз проявів політичної культури в Україні та в інших європейських країнах. Ключові слова: політична культура, складові політичної культури, класифікація.

Article gives a review of studies devoted to the political culture of Ukraine. Author presents main theoretical and methodological principles of political culture research, describes its structure and main typologies of key structural elements. The diachronic analysis of political culture in Ukraine was performed on the basis of several Ukrainian and international sociological surveys. Political culture of Ukraine is presented in a comparative perspective with other European countries.The diachronic analysis of the political culture of Ukraine demonstrated that parameters described by a pioneering research in 1991 stayed practically unchanged during the next two decades. The comparison with other European countries reveals that according to the measures of the main structural components of political culture Ukraine holds the last place out of 26 countries. One may conclude that Ukraine demonstrates a fi rmly low level of political culture.The only shortly lasting exception was the period of 2004-2005 (Orange revolution), when due to the active political mobilization and protest activities, a temporary positive dynamic in all basic elements of political culture of Ukraine became visible. But even at this short period of time Ukraine did not reach to the mean level of European parameters of political culture. As our research demonstrated, in 2013 at the background of furtherdeterioration of all parameters of political culture in Ukraine, we observe a rise of protest moods and readiness of Ukrainian citizens to fi ght for their rights in all possible forms. Which can be described as a fi xation of prerevolutionary situation, which exploded a few months later. Keywords: political culture, element of political culture, classifi cation. ; У статті наведено огляд основних досліджень особливостей політичної культури в Україні. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження політичної культури, розкрито її зміст і здійснено типологію основних складових політичної культури. З використанням матеріалів українських та міжнародних соціологічних досліджень проведено діахронний аналіз політичної культури українського соціуму. Виконано порівняльний аналіз проявів політичної культури в Україні та в інших європейських країнах. Ключові слова: політична культура, складові політичної культури, класифікація.

Соціально-політичні труднощі періоду реформування, який переживає на сучасному етапі українське суспільство, значною мірою вплинули на духовне життя всіх соціальних категорій населення. У цих умовах стає виключно насущною проблема залучення студіюючої молоді до політичного життя. Невирішеність цієї актуальної проблеми робить непередбачуваним як ставлення населення до будь-яких політичних чи реформаційних ініціатив, так і перспективу еволюції політичного процесу в країні в цілому та побудови громадянського суспільства європейського зразка.Социально-политические трудности периода реформирования, который переживает на современном этапе украинское общество, в значительной мере повлияли на духовную жизнь всех социальных категорий населения. В этих условиях становится исключительно насущной проблема привлечения учащейся молодежи к политической жизни. Нерешенность этой актуальной проблемы делает непредсказуемым как отношение населения к любым политическим или реформационным инициативам, так и перспективу эволюции политического процесса в стране в целом и построения гражданского общества европейского образца.Socio-political difficulties of period of reformation, which Ukrainian society experiences on the modern stage, influenced on spiritual life of all social categories of population to a great extent. In these terms exceptionally vital problem of bringing in of studying young people to political life appears. The involvedness of this issue of the day does unforeseeable both attitude of population toward any political or reformative initiatives and prospect of evolution of political process in a country on the whole and constructions of civil society of the European standard.

Соціально-політичні труднощі періоду реформування, який переживає на сучасному етапі українське суспільство, значною мірою вплинули на духовне життя всіх соціальних категорій населення. У цих умовах стає виключно насущною проблема залучення студіюючої молоді до політичного життя. Невирішеність цієї актуальної проблеми робить непередбачуваним як ставлення населення до будь-яких політичних чи реформаційних ініціатив, так і перспективу еволюції політичного процесу в країні в цілому та побудови громадянського суспільства європейського зразка.Социально-политические трудности периода реформирования, который переживает на современном этапе украинское общество, в значительной мере повлияли на духовную жизнь всех социальных категорий населения. В этих условиях становится исключительно насущной проблема привлечения учащейся молодежи к политической жизни. Нерешенность этой актуальной проблемы делает непредсказуемым как отношение населения к любым политическим или реформационным инициативам, так и перспективу эволюции политического процесса в стране в целом и построения гражданского общества европейского образца.Socio-political difficulties of period of reformation, which Ukrainian society experiences on the modern stage, influenced on spiritual life of all social categories of population to a great extent. In these terms exceptionally vital problem of bringing in of studying young people to political life appears. The involvedness of this issue of the day does unforeseeable both attitude of population toward any political or reformative initiatives and prospect of evolution of political process in a country on the whole and constructions of civil society of the European standard.

The present article deals with the peculiarities of political culture, its structure and components. The stages of formation and development of political culture have been investigated. The political culture as an important non-institutional component of parliamentary and complex interaction of factors has been proved. ; Проаналізовано питання сутності політичної культури, її структуру та основні компоненти. Розглянуто в історичному розрізі етапи становлення та розвитку концепту політичної культури на основі аналізу першоджерел. Доведено, що політична культура складає важливий неінституціональний компонент парламентаризму і відображає складну взаємодію низки системоутворюючих чинників.

The article is devoted to the topical problem of political and cultural transformations in the interaction between political power and its only source in democratic discourse, the people. This eternal problem of political science and policy is considered in chronological order in the global context and in today's Ukraine. In traditional societies, there was a remote and alienated coexistence of state institutions and the masses. The exception was the democratic republics of ancient polises. The modern era generates a contractual theory of the origin of the state, which considers the institutions of power as the result of a social agreement between the sovereign people and the governors. In the modern era in the middle of the twentieth century, the concept of the welfare state was formed. In the postmodern era, unstable life forces citizens to behave in relation to state power, depending on the actualization of a particular guise of their own existence. Citizens are losing a clear, unambiguous idea of state power, its functions, place and role in society. ; Статья посвящена актуальной проблеме политико-культурных трансформаций во взаимодействии между политической властью и ее единственным источником в демократическом дискурсе - народом. Эта вечная проблема политической науки и практики рассматривается в хронологической последовательности в общемировом контексте и в условиях нынешней Украины. В традиционных обществах наблюдалось отстраненное и отчужденное сосуществование государственно-властных институтов и народных масс. Исключение составляли демократические республики античных полисов. Эпоха модерна порождает договорную теорию происхождения государства, которая рассматривает институты власти как итог общественного договора между суверенным народом и правителями. В эпоху модерна, в середине ХХ века, формируется концепция государства благосостояния. В постмодерную эпоху нестабильная жизнь заставляет граждан вести себя по отношению к государственной власти в зависимости от актуализации той или иной ипостаси собственного бытия. У граждан теряется четкое, однозначное представление о государственной власти, ее функциях, месте и роли в жизни социума. ; Постановка проблеми. Проблема політичної культури тривалий час знаходиться у фокусі уваги політичної науки, адже її інтерпретаційний потенціал дозволяє зрозуміти специфіку політичного розвитку та транзиту тієї чи іншої країни. Серед ключових індикаторів, що визначають природу того чи іншого політичного режиму, проблема культури взаємодії між політичною владою та народними масами посідає одне з чільних місць. Цей аспект політичної культури є одним з найголовніших з огляду на те, що він визначає якість проваджуваної політики, її демократичність або недемократичність. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Бібліографія даної проблеми вельми обширна. Починаючи з античних мислителів Платона і Аристотеля, німецького філософа-просвітника Й.Гердера і закінчуючи сучасними авторами, серед яких встигли стати класиками сучасної політології американці Г.Алмонд, C.Верба. Сучасні уявлення про поняття «політична культура» викладаються видатними політологами Є.Вятром, П.Бурдьє, Дж.Сарторі, Д.Греєм, Д.Беллом. Важливі проблеми взаємодії між народом та політичною владою піднімаються в роботах українських вчених М.І. Михальченка, Д.І. Видріна, А.Адаменко, В.М.Бебика, М.І.Головатого, В.Д.Ребкала, В.О.Вєдєнєєва, В.Матусевича, В.С.Ясинської, М.Розумного, М.Кузьміна та ін. Мета статті полягає в тому, щоби визначити дефініцію та основні трансформації у політичній культурі традиційних та сучасних соціумів у контексті взаємодії між політичною елітою та народом. При цьому окрема увага приділяється розгляду специфіки політико-культурних трансформацій українського суспільства. Виклад основного матеріалу. В контексті теорії суспільств Е. Тофлера аналізується філософія стосунків та політична культура між народом та його правителями. Визначаються основні політико-культурні проблеми та перспективи розвитку української держави в контексті її європейської інтеграції. Розкриваються головні тренди політико-культурного розвитку постмодерних суспільств. Висновок. У постмодерністській політичній культурі швидше за все участь громадян у суспільно-політичному житті розвиватиметься за «хвилями», по синусоїді, залежно від конкретної ситуації та її значення для їхніх інтересів.

The article is devoted to the topical problem of political and cultural transformations in the interaction between political power and its only source in democratic discourse, the people. This eternal problem of political science and policy is considered in chronological order in the global context and in today's Ukraine. In traditional societies, there was a remote and alienated coexistence of state institutions and the masses. The exception was the democratic republics of ancient polises. The modern era generates a contractual theory of the origin of the state, which considers the institutions of power as the result of a social agreement between the sovereign people and the governors. In the modern era in the middle of the twentieth century, the concept of the welfare state was formed. In the postmodern era, unstable life forces citizens to behave in relation to state power, depending on the actualization of a particular guise of their own existence. Citizens are losing a clear, unambiguous idea of state power, its functions, place and role in society. ; Статья посвящена актуальной проблеме политико-культурных трансформаций во взаимодействии между политической властью и ее единственным источником в демократическом дискурсе - народом. Эта вечная проблема политической науки и практики рассматривается в хронологической последовательности в общемировом контексте и в условиях нынешней Украины. В традиционных обществах наблюдалось отстраненное и отчужденное сосуществование государственно-властных институтов и народных масс. Исключение составляли демократические республики античных полисов. Эпоха модерна порождает договорную теорию происхождения государства, которая рассматривает институты власти как итог общественного договора между суверенным народом и правителями. В эпоху модерна, в середине ХХ века, формируется концепция государства благосостояния. В постмодерную эпоху нестабильная жизнь заставляет граждан вести себя по отношению к государственной власти в зависимости от актуализации той или иной ипостаси собственного бытия. У граждан теряется четкое, однозначное представление о государственной власти, ее функциях, месте и роли в жизни социума. ; Постановка проблеми. Проблема політичної культури тривалий час знаходиться у фокусі уваги політичної науки, адже її інтерпретаційний потенціал дозволяє зрозуміти специфіку політичного розвитку та транзиту тієї чи іншої країни. Серед ключових індикаторів, що визначають природу того чи іншого політичного режиму, проблема культури взаємодії між політичною владою та народними масами посідає одне з чільних місць. Цей аспект політичної культури є одним з найголовніших з огляду на те, що він визначає якість проваджуваної політики, її демократичність або недемократичність. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Бібліографія даної проблеми вельми обширна. Починаючи з античних мислителів Платона і Аристотеля, німецького філософа-просвітника Й.Гердера і закінчуючи сучасними авторами, серед яких встигли стати класиками сучасної політології американці Г.Алмонд, C.Верба. Сучасні уявлення про поняття «політична культура» викладаються видатними політологами Є.Вятром, П.Бурдьє, Дж.Сарторі, Д.Греєм, Д.Беллом. Важливі проблеми взаємодії між народом та політичною владою піднімаються в роботах українських вчених М.І. Михальченка, Д.І. Видріна, А.Адаменко, В.М.Бебика, М.І.Головатого, В.Д.Ребкала, В.О.Вєдєнєєва, В.Матусевича, В.С.Ясинської, М.Розумного, М.Кузьміна та ін. Мета статті полягає в тому, щоби визначити дефініцію та основні трансформації у політичній культурі традиційних та сучасних соціумів у контексті взаємодії між політичною елітою та народом. При цьому окрема увага приділяється розгляду специфіки політико-культурних трансформацій українського суспільства. Виклад основного матеріалу. В контексті теорії суспільств Е. Тофлера аналізується філософія стосунків та політична культура між народом та його правителями. Визначаються основні політико-культурні проблеми та перспективи розвитку української держави в контексті її європейської інтеграції. Розкриваються головні тренди політико-культурного розвитку постмодерних суспільств. Висновок. У постмодерністській політичній культурі швидше за все участь громадян у суспільно-політичному житті розвиватиметься за «хвилями», по синусоїді, залежно від конкретної ситуації та її значення для їхніх інтересів.

Political culture relates to the development and improvement of human abilities for social life within a community and creates conditions for the realization of these abilities. Typically, it is a state or a particular cultural region within the state. Despite the fact that the political culture of a society cannot and should not be subject to a management, it should be regulated and coordinated through a policy - national, which must be state policy. This paradoxical situation requires the use of specific management approaches. There is some configuration management knowledge, training or life, to work effectively, it is necessary to act at the right time and in the right place. Synergetic paradigm creates a methodological basis for a rather broad and full use of all the cultural, regional and individual diversity. Such use may be appropriate and successful implementa­tion provided competent management and, above all, self, which in turn requires a developed political culture in both the public and the private sector. It is important to understand that social system like any complex system, with not one single and multiple alternative paths of evolution. It should be clearly aware of the existence of different trends of evolution, the ambiguity of the transition to the future. Future states of complex social systems do not just open and predict­able, there are range of possible forms of the future, the field of possible ways forward. Value under the tran­sitional regime elements authoritarian and democratic organization of society is one of the most controversial issues. Between these two forms of political domination exists a close relationship than it may seem at first glance. To determine the influence of civil society in the process of becoming a democratic political regime and democratic political culture, it is necessary to outline the main characteristics of this concept. Without dwelling on the analysis of understanding of civil society can be defined as a system separate and independent from the state, interpersonal, family, economic, cultural, religious, political relations and structures that are designed to provide the conditions for self-realization of individuals and groups. Priorities of civil society are in inverse points of the political process - the elections, the formation of the state, where society depend on the prospects for change; renewal of power, improve administrative efficiency of its structures. Political culture permeates the entire set of relationships that develop between political actors, the po­tential impact on the form of government, the structure of its institutions, allowing effectively regulate the relationship between the state and civil society, ensure social consensus. Political culture is a factor that can directly help or hinder democratic political development. This confirms the practice of developed democra­cies, which shows that it is a democratic political culture, is the foundation of stability and dynamic perfor­mance. Understanding the political regime as functional characteristics of the political system, including the methods and techniques of political domination, and the order of the citizen, society and political power, helps to define the connection mode of political culture and its place in it. In a democracy, trust in government is directly determined by its ability to real dialogue with public opin­ion and its main source - the civil society. Democratic political systems require for their existence a certain type of political culture. The lack of long-term and large-scale practices of democratic institutions and pre­vent the consolidation of a democratic political culture society. The main areas of transformation of political culture are: establishment of a democratic type of political consciousness, the formation of political behavior on democratic principles, establishment of a democratic culture functioning administrative institutions. The establishment of political democracy, its institutions receiving the necessary stability is possible only with the involvement of most of society to democratic values, awareness of the masses as the most perfect form of government in comparison. ; Особливість політичної культури полягає в тому, що вона нерозривно пов'язана з людською суб'єктивністю і є «суб'єктивним об'єктом». У вузькому розумінні політична культура - це не політика або політичний процес у їхньому реальному втіленні, а комплекс уявлень тієї чи іншої національної або соціально-політичної спільноти про світ політики, про закони й правила його функціонування. Політич­на культура містить у собі ті елементи й феномени суспільної свідомості й, у більш широкому плані, ду­ховної культури тієї або іншої країни, які пов'язані із суспільно-політичними інститутами й політични­ми процесами і впливають на форми, формування, функціонування й розвиток державних та політичних інститутів, задають значимість і напрямок політичному процесу в цілому. Політична культура виступає як кінцевий пояснювальний принцип, як найважливіший показ­ник розвитку політичної системи. Коли теоретики перейшли від побудови концепцій і обґрунтування методик до їх емпіричної перевірки, то тут були виявлені як переваги, так і істотні недоліки кожної з моделей, що ставлять під сумнів навіть деякі ключові моменти. Так, насамперед потрібно було чітко сформулювати, що ж є об'єктом і суб'єктом політичної культури. Досліджуючи політичну культуру, не можна ігнорувати той факт, що вона є специфічною та відмінною від основних характеристик політичної культури інших соціальних груп, а подекуди - цілком альтернативною, через що має бути розглянута в якості окремої категорії. Політична культура пронизує всю сукупність відносин, які складаються між учасниками полі­тичного процесу, здійснює вплив на форми організації державної влади, будову її інститутів, дозволяє ефективно регулювати відносини між державою і громадянським суспільством, забезпечує соціальний консенсус. Політична культура є тим фактором, який може безпосередньо сприяти або перешкоджати демократичному політичному розвитку. Це підтверджує і практика розвинутих демократичних держав, яка показує, що саме демократична політична культура є основою їх стабільності і динамічного функ­ціонування. Розуміння політичного режиму як функціональної характеристики політичної системи, що включає методи і способи політичного владарювання, а також порядок взаємовідносин громадян, суспільства і політичної влади, дає змогу визначити зв'язок політичної культури з режимом та її місце в ньому.Процес переходу до демократії уособлює сукупність декількох стадій розвитку. Але це не робить всі політичні переходи схожими один на одного. Завдання лібералізації і демократизації, проведення полі­тичних та управлінських реформ кожного разу вирішуються по-різному, в різній послідовності та у різні терміни. В нормальному стані суспільства ми маємо справу з консенсусною політичною культурою, коли наявний високий рівень злагоди й більшість членів суспільства позитивно ставиться до його політичних інститутів. Синергетика показує, як можна багаторазово скоротити час і необхідні зусилля й генерува­ти, через резонансні впливи, бажані і - що не менш важливо - структури, що реалізуються, у складній системі. Нова наука про самоорганізацію та складнощі вбачає синергетичний сенс у цьому древньому уявленні. Особливо важливим такий підхід видається у ситуації зростаючого дефіциту ресурсів - ресур­сів часу, матеріалів, можливостей людства. Економія цих ресурсів стає не просто вигідною, але єдино можливим виходом для людства у світлі глобальних проблем. Перехід від недемократичної політичної культури до демократичної - це перехід до автономної участі, яка заснована на можливості вибору і влас­тива розвиненому громадянському суспільству, конкуренції у політиці. ; Особливість політичної культури полягає в тому, що вона нерозривно пов'язана з людською суб'єктивністю і є «суб'єктивним об'єктом». У вузькому розумінні політична культура - це не політика або політичний процес у їхньому реальному втіленні, а комплекс уявлень тієї чи іншої національної або соціально-політичної спільноти про світ політики, про закони й правила його функціонування. Політич­на культура містить у собі ті елементи й феномени суспільної свідомості й, у більш широкому плані, ду­ховної культури тієї або іншої країни, які пов'язані із суспільно-політичними інститутами й політични­ми процесами і впливають на форми, формування, функціонування й розвиток державних та політичних інститутів, задають значимість і напрямок політичному процесу в цілому. Політична культура виступає як кінцевий пояснювальний принцип, як найважливіший показ­ник розвитку політичної системи. Коли теоретики перейшли від побудови концепцій і обґрунтування методик до їх емпіричної перевірки, то тут були виявлені як переваги, так і істотні недоліки кожної з моделей, що ставлять під сумнів навіть деякі ключові моменти. Так, насамперед потрібно було чітко сформулювати, що ж є об'єктом і суб'єктом політичної культури. Досліджуючи політичну культуру, не можна ігнорувати той факт, що вона є специфічною та відмінною від основних характеристик політичної культури інших соціальних груп, а подекуди - цілком альтернативною, через що має бути розглянута в якості окремої категорії. Політична культура пронизує всю сукупність відносин, які складаються між учасниками полі­тичного процесу, здійснює вплив на форми організації державної влади, будову її інститутів, дозволяє ефективно регулювати відносини між державою і громадянським суспільством, забезпечує соціальний консенсус. Політична культура є тим фактором, який може безпосередньо сприяти або перешкоджати демократичному політичному розвитку. Це підтверджує і практика розвинутих демократичних держав, яка показує, що саме демократична політична культура є основою їх стабільності і динамічного функ­ціонування. Розуміння політичного режиму як функціональної характеристики політичної системи, що включає методи і способи політичного владарювання, а також порядок взаємовідносин громадян, суспільства і політичної влади, дає змогу визначити зв'язок політичної культури з режимом та її місце в ньому.Процес переходу до демократії уособлює сукупність декількох стадій розвитку. Але це не робить всі політичні переходи схожими один на одного. Завдання лібералізації і демократизації, проведення полі­тичних та управлінських реформ кожного разу вирішуються по-різному, в різній послідовності та у різні терміни. В нормальному стані суспільства ми маємо справу з консенсусною політичною культурою, коли наявний високий рівень злагоди й більшість членів суспільства позитивно ставиться до його політичних інститутів. Синергетика показує, як можна багаторазово скоротити час і необхідні зусилля й генерува­ти, через резонансні впливи, бажані і - що не менш важливо - структури, що реалізуються, у складній системі. Нова наука про самоорганізацію та складнощі вбачає синергетичний сенс у цьому древньому уявленні. Особливо важливим такий підхід видається у ситуації зростаючого дефіциту ресурсів - ресур­сів часу, матеріалів, можливостей людства. Економія цих ресурсів стає не просто вигідною, але єдино можливим виходом для людства у світлі глобальних проблем. Перехід від недемократичної політичної культури до демократичної - це перехід до автономної участі, яка заснована на можливості вибору і влас­тива розвиненому громадянському суспільству, конкуренції у політиці.

The article discusses the defining role of the civil political culture as a valuable potential of the Institute for democratic citizenship in contemporary Ukraine at the stage of formation of the ethnic nation into a political nation. The relevance of the research topic is determined by the search mechanisms of addressing causes of slow socio-political changes in the Ukrainian society since the reformatting of power and the proclamation of the reform in 2014. It is argued that exaggerated social expectations for effective changes in the society faced many obstacles and resistance to the newly-elected authorities change the corrupt system And this is why main by the customer and the entity expected to change for the better is determined by the quality constructive part of civil society, that is, the Institute for democratic citizenship. It explained that in the sphere of political relations, political culture is common in nature and is an integral part of the totality of the relations developing between participants in the political process. Therefore, the core of the political culture are some of the most sustainable elements of the subject-object relations in the political process, and directly appear in the views, beliefs, attitudes inherent in the subjects of political process, as well as in their behavior. Therefore, this study determined the functional role of the civil political culture as a valuable potential, which acts as a mechanism for the success of effective reforms in modern Ukraine Discusses the patriotism and political activity of citizens as a characteristic of the inner nature of the civil political culture. Indicates an example of such patriotism: national volunteer formations in Ukraine in 2014, which came to the defense of national territory against the well-armed Russian aggressors in the East of the country. Is an argument to be made against strong aggressor could only citizens with a high level of patriotism, statist patriotism – citizenship. Have that statist patriotism, that is, citizenship becomes a civil-political culture, civic-mindedness also promotes the release of civil society and institutional design for democratic citizenship. Defines the features of formation of civil political culture in the face of contemporary challenges. In particular, it States on the main factors that can influence the patriotism and national activity as value the capacity of civil political culture: the formation and propagation of ideologies of national development, increasing the responsibility of the state to the community, the formation of open government, developing a sense of personal social importance and responsibility among citizens; the elimination of the national idea with a dogmatic status, filling it with new, so that answers today's social needs, contents; practical support for the state of development of the dominance of Patriotic values in society. It is argued that the success of the impact of these factors on the formation of civil political culture to the logical inevitability of the development of civilization. ; В статье аргументируется определяющая роль гражданской политической культуры как ценностного потенциала института демократической гражданственности в современной Украине на этапе формирования этнической нации в политическую нацию. Рассматривается патриотизм и политическая активность граждан как характеристика внутренней сущности гражданской политической культуры. Определяются особенности формирования гражданской политической культуры в условиях современных вызовов ; У статті аргументується визначальна функціональна роль громадянської політичної культури як ціннісного потенціалу інституту демократичної громадянськості в сучасній Україні на етапі формування етнічної нації в політичну націю. Розглядається патріотизм та політична активність громадян як характеристика внутрішньої сутності громадянської політичної культури. Визначаються особливості формування громадянської політичної культури в умовах сучасних викликів.

The article discusses the defining role of the civil political culture as a valuable potential of the Institute for democratic citizenship in contemporary Ukraine at the stage of formation of the ethnic nation into a political nation. The relevance of the research topic is determined by the search mechanisms of addressing causes of slow socio-political changes in the Ukrainian society since the reformatting of power and the proclamation of the reform in 2014. It is argued that exaggerated social expectations for effective changes in the society faced many obstacles and resistance to the newly-elected authorities change the corrupt system And this is why main by the customer and the entity expected to change for the better is determined by the quality constructive part of civil society, that is, the Institute for democratic citizenship. It explained that in the sphere of political relations, political culture is common in nature and is an integral part of the totality of the relations developing between participants in the political process. Therefore, the core of the political culture are some of the most sustainable elements of the subject-object relations in the political process, and directly appear in the views, beliefs, attitudes inherent in the subjects of political process, as well as in their behavior. Therefore, this study determined the functional role of the civil political culture as a valuable potential, which acts as a mechanism for the success of effective reforms in modern Ukraine Discusses the patriotism and political activity of citizens as a characteristic of the inner nature of the civil political culture. Indicates an example of such patriotism: national volunteer formations in Ukraine in 2014, which came to the defense of national territory against the well-armed Russian aggressors in the East of the country. Is an argument to be made against strong aggressor could only citizens with a high level of patriotism, statist patriotism – citizenship. Have that statist patriotism, that is, citizenship becomes a civil-political culture, civic-mindedness also promotes the release of civil society and institutional design for democratic citizenship. Defines the features of formation of civil political culture in the face of contemporary challenges. In particular, it States on the main factors that can influence the patriotism and national activity as value the capacity of civil political culture: the formation and propagation of ideologies of national development, increasing the responsibility of the state to the community, the formation of open government, developing a sense of personal social importance and responsibility among citizens; the elimination of the national idea with a dogmatic status, filling it with new, so that answers today's social needs, contents; practical support for the state of development of the dominance of Patriotic values in society. It is argued that the success of the impact of these factors on the formation of civil political culture to the logical inevitability of the development of civilization. ; В статье аргументируется определяющая роль гражданской политической культуры как ценностного потенциала института демократической гражданственности в современной Украине на этапе формирования этнической нации в политическую нацию. Рассматривается патриотизм и политическая активность граждан как характеристика внутренней сущности гражданской политической культуры. Определяются особенности формирования гражданской политической культуры в условиях современных вызовов ; У статті аргументується визначальна функціональна роль громадянської політичної культури як ціннісного потенціалу інституту демократичної громадянськості в сучасній Україні на етапі формування етнічної нації в політичну націю. Розглядається патріотизм та політична активність громадян як характеристика внутрішньої сутності громадянської політичної культури. Визначаються особливості формування громадянської політичної культури в умовах сучасних викликів.

The paper summarizes the current views on the relationship of mentality and po­litical culture. The process of self-identification of the Ukrainian political nation as refleksing of own mentality. The mechanism of formation of the political culture of youth on the basis of discursive practices. ; В статье обобщены существующие взгляды на взаимосвязь ментальности и политической культуры. Рассмотрен процесс самоидентификации украинской по­литической нации как рефлексия собственной ментальности. Предложен меха­низм формирования политической культуры молодежи на основе дискурсивных практик. ; В статті узагальнено існуючі погляди на взаємозв'язок ментальності таполітичної культури. Розглянутий процесс самоідентифікації українськоїполітичної нації як рефлексування власної ментальності. Запропонованомеханізм формування політичної культури молоді на основі дискурсивнихпрактик.

Considered the linkages between low level of political culture of the population, as well as of the ruling circles of Ukraine, and uncivilized political participation in decision of critical questions of national development. Examines the impact of immaturity of civil society and a sense of citizenship on formation of the negative forms of political activity. ; Рассматриваются вопросы взаимосвязи низкого уровня политической культуры населения, а также правящих кругов Украины и нецивилизованного политического участия в решении важнейших вопросов государственного развития. Изучается влияние незрелости гражданского общества и чувства гражданственности на формирование негативных форм политической активности. ; Розглядаються питання взаємозв'язку низького рівня політичної культури населення, а також правлячих кіл України і нецивілізованої політичної участі у рішенні важливіших питань державного розвитку. Вивчається вплив незрілості громадянського суспільства та почуття громадянськості на формування негативних форм політичної активності.