Підготовка інтелектуального потенціалу суспільства – одне з найголовніших завдань, яке в сучасному світі стоїть перед навчальними закладами. Вивчення провідного зарубіжного досвіду з публічного управління закладів освіти сприяє забезпеченню кваліфікованої підготовки майбутніх магістрів та здобувачів наукового ступеня зі спеціальності 281 «Публічне управління та адміністрування» через врахування дієвих способів та методів навчання і виховання молоді, підготовки їх до активної участі в науковому, культурному і громадському житті суспільства, - ці питання в центрі уваги науковців у сфері публічного управління та адміністрування.
Автор статті акцентує увагу, що Українська держава, як частина європейського простору, має спільний історичний досвід з європейськими країнами та спільні цінності з країнами-членами Європейського Союзу, що відкриває їй нові можливості в своїй європейській ідентичності. Європейський вибір України підтверджує Угода про асоціацію між ЄС та Україною, а також численні договори, заяви та політичні кроки, які характеризують вектор розвитку нашої країни. Важливим елементом інтеграції України є входження національної системи освіти до європейського освітнього простору. У цьому сенсі автором здійснено порівняльний аналіз розвитку національної системи загальної середньої освіти України в контексті змін в освіті європейських країн, зокрема членів ЄС, розуміння сутності реформ та інновацій, які зараз реалізується в європейському освітньому просторі.
Об'єднувальні механізмі в освітній галузі в рамках ЄС проходять в напрямі створення єдиного європейського освітнього простору. Однак, визначення особливостей навчання у закладах освіти лишається у повноваженнях країн, що входять до Євросоюзу. Європейська інтеграція в сфері освіти не передбачає стандартизацію державної програми навчання, а лише мотивує до отримання високих еталонів у навчальному процесі. Методи та напрями для досягнення цієї мети держава вибирає на власний розсуд, враховуючи особливості державної освітньої структури та культури.
Такий міжнародний досвід є дуже цінним для реалізації публічного управління закладами освіти в територіальних громадах України, особливо в умовах децентралізації, яка основана на принципах субсидіарності, партисипативності.
The article describes the content of universal inter-national legal standards for the implementation of sov-ereign governments in the field of information security. Based on the analysis of United Nations human rights instruments and UN acts on information regulation, it is established that universal standards are derived from the general principles of public administration that are rec-ognized by the UN as universal (human rights priority, democracy political system, the rule of law, etc.).It is determined that the basic universal international legal standards of public administration in the field of in-formation security are: guaranteeing the right of every-one to freely seek, receive and impart information and ideas by any means; to express freely one's own opinion; ensuring a balance between law enforcement interests and respect for fundamental human rights; promoting the ef-fectiveness of criminal investigations and prosecutions relating to criminal offenses related to computer systems; criminalizing acts related to cyberspace encroachment; promoting the recognition of the legal information con-tained in electronic communications used in the process of establishing international trade; ensuring gender equali-ty in access to and use of information technologies; guar-anteeing the state the opportunity for the underprivileged population to use information technologies, establishing a public-private partnership in financing the develop-ment of information and communication infrastructure.It is emphasized that the practical implementation of universal standards will be a powerful factor in increas-ing the level of availability of information and communi-cation technologies for all segments of the population of the countries of the world, will contribute to the devel-opment of information and communication infrastruc-ture of sovereign states, will give additional impetus to the legislative regulation of information security at the national level. It was noted that the international legal basis for the implementation of public administration in the field of information security requires improvement in the development and approval of a separate act of in-ternational law, which would contain a unified list of rec-ommended standards for sovereign states that would be implemented to ensure information security at national level. These issues should be a priority for further scien-tific development. ; У статті розкрито зміст універсальних міжнарод-но-правових стандартів здійснення суверенними дер-жавами управління у сфері забезпечення інформацій-ної безпеки. На основі аналізу документів Організації Об'єднаних Націй у сфері прав людини, а також актів ООН із питань регулювання інформаційних процесів, встановлено, що універсальні стандарти є похідни-ми від загальних принципів здійснення державного управління, які визнано ООН як універсальні (пріори-тет дотримання прав людини, демократизм політичної системи, верховенство закону і т.д.).Визначено, що основними універсальними міжна-родно-правовими стандартами державного управління у сфері забезпечення інформаційної безпеки є: гаран-тування права кожному вільно шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засоба-ми; вільне висловлення власної думки; забезпечення балансу між правоохоронними інтересами і повагою до основних прав людини; сприяння ефективності кримінальних розслідувань і переслідувань, що стосу-ються кримінальних правопорушень, пов'язаних із комп'ютерними системами; криміналізація діянь, що пов'язані з посяганням на кіберпростір; сприяння визнанню юридичної сили інформації, яка міститься в електронних повідомленнях, що використовуються в процесі налагодження міжнародної торгівлі; забез-печення гендерної рівності в доступі і використанні інформаційних технологій; гарантування державою можливості недостатньо соціально забезпеченим вер-ствам населення користуватися інформаційними технологіями, налагодження державно-приватного партнерства у фінансуванні розвитку інформацій-но-комунікаційної інфраструктури.Акцентовано на тому, що практичне втілення уні-версальних стандартів стане потужним чинником збіль-шення рівня доступності інформаційно-комунікацій-них технологій для всіх верств населення держав світу, буде сприяти розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури суверенних держав, дасть додатковийімпульс для законодавчої регламентації забезпечення інформаційної безпеки на національному рівні. Зазна-чено, що міжнародно-правова основа здійснення дер-жавного управління у сфері забезпечення інформацій-ної безпеки потребує вдосконалення в частині розробки і затвердженні окремого акта міжнародного права, який би містив уніфікований перелік рекомендованих стандартів для суверенних держав, які б втілювалися задля забезпечення інформаційної безпеки на націо-нальному рівні. Означені питання мають стати пріо-ритетним напрямом подальших наукових розробок. ; У статті розкрито зміст універсальних міжнарод-но-правових стандартів здійснення суверенними дер-жавами управління у сфері забезпечення інформацій-ної безпеки. На основі аналізу документів Організації Об'єднаних Націй у сфері прав людини, а також актів ООН із питань регулювання інформаційних процесів, встановлено, що універсальні стандарти є похідни-ми від загальних принципів здійснення державного управління, які визнано ООН як універсальні (пріори-тет дотримання прав людини, демократизм політичної системи, верховенство закону і т.д.).Визначено, що основними універсальними міжна-родно-правовими стандартами державного управління у сфері забезпечення інформаційної безпеки є: гаран-тування права кожному вільно шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засоба-ми; вільне висловлення власної думки; забезпечення балансу між правоохоронними інтересами і повагою до основних прав людини; сприяння ефективності кримінальних розслідувань і переслідувань, що стосу-ються кримінальних правопорушень, пов'язаних із комп'ютерними системами; криміналізація діянь, що пов'язані з посяганням на кіберпростір; сприяння визнанню юридичної сили інформації, яка міститься в електронних повідомленнях, що використовуються в процесі налагодження міжнародної торгівлі; забез-печення гендерної рівності в доступі і використанні інформаційних технологій; гарантування державою можливості недостатньо соціально забезпеченим вер-ствам населення користуватися інформаційними технологіями, налагодження державно-приватного партнерства у фінансуванні розвитку інформацій-но-комунікаційної інфраструктури.Акцентовано на тому, що практичне втілення уні-версальних стандартів стане потужним чинником збіль-шення рівня доступності інформаційно-комунікацій-них технологій для всіх верств населення держав світу, буде сприяти розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури суверенних держав, дасть додатковийімпульс для законодавчої регламентації забезпечення інформаційної безпеки на національному рівні. Зазна-чено, що міжнародно-правова основа здійснення дер-жавного управління у сфері забезпечення інформацій-ної безпеки потребує вдосконалення в частині розробки і затвердженні окремого акта міжнародного права, який би містив уніфікований перелік рекомендованих стандартів для суверенних держав, які б втілювалися задля забезпечення інформаційної безпеки на націо-нальному рівні. Означені питання мають стати пріо-ритетним напрямом подальших наукових розробок.
У статті розглядається стан та перспективи удосконалення корпоративного законодавства у частині визначення системи корпоративного управління в акціонерних товариствах. Метою законодавчих новел та пропозицій є запровадження в акціонерних товариствах одно- або дворівневої системи корпоративного управління, що може обиратися на підставі рішення загальних зборів акціонерів. У зв'язку з цим на огляд винесено питання про особливості регулювання вибору системи корпоративного управління, що визначена міжнародними рекомендаціями щодо Європейського товариства. Запропоновано законодавчо закріпити критерії вибору системи корпоративного управління у вітчизняних акціонерних товариствах з урахуванням, для прикладу, основного предмета діяльності акціонерного товариства (зокрема, для банків та інших фінансових установ), типу акціонерного товариства, наявності іноземного елемента в складі акціонерів тощо. На основі аналізу міжнародних та національних стандартів корпоративного управління доведено, що правила здійснення поточного управління діяльності товариства та контролю за такою діяльністю товариства є спільними для однорівневої та дворівневої систем корпоративного управління. ; PROSPECTS FOR IMPROVING CORPORATE GOVERNANCE IN JOINT STOCK COMPANIES Sishchuk L. V., Candidate of Legal Sciences, Associate Professor, Head of the Laboratory of Corporate Law of the Academician F. H. Burchak Scientific Research Institute of Private Law and Entrepreneurship of NALS of Ukraine (Ivano-Frankivsk) Keywords: joint-stock company, corporate governance, international principles of corporate governance, national standards of corporate governance, corporate governance code, board of directors, executive body, supervisory board. The article considers the state and prospects of improving corporate legislation in terms of defining the system of corporate governance in joint stock companies. The purpose of legislative novelties and proposals is to introduce a one- or two-level system of corporate governance in joint-stock companies, which can be ...
У статті проаналізовано розвиток законодавства Європейського Союзу щодо управління водними ресурсами, яке ґрунтується на положеннях Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (Водна конвенція), Водної рамкової директиви (WFD, 2000/60/EC) та її дочірніх директив: Директиві про підземні води (GWD, 2006/118/EC) та Директиві про стандарти якості навколишнього середовища (EQSD, 2008/105/EC), а також Директиві про повені (FD, 2007/60/EC) та інших директивах, пов'язаних із захистом вод від забруднення і погіршення, що включено до правової системи ЄС та регуляторної політики у галузі водних ресурсів.
The Constitution of Ukraine stipulates that Ukraine is a democratic, social, law-based state. The main goal of a social state is to promote social progress based on the principles of social equality, common solidarity and mutual responsibility. International legal regulation of relations in the field of social protection has a significant impact on the national legislation development. Moreover, Ukraine is still at the stage of formation of its own criterion of the social state. In most cases, legislation in this area is still declarative. Therefore, the key question is considered to be the necessity to review, analyze and constitutionally and legally characterize international standards in the field of social protection for the purposes of further incorporating the conceptual provisions of international legal acts in the legislation of Ukraine. The peculiarity of international legal regulation of relations in the field of social protection is the specific legal way by which such regulation is realized. It is about social standards and social standardization as a special kind of function of the state. The realization of human rights requires the establishment of certain minimum standards at the state level as fundamental indicators for determining its level of ensuring. The basic universal forms of social ensuring law include the following international acts: Universal Declaration of Human Rights (1948), International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights (1966), Declaration on Social Progress and Development (1969), Declaration of the Rights of the Child (1959), The United Nations Convention on the Rights of the Child (1989), and the larger list of conventions and recommendations by the International Labor Organization. Adaptation of Ukrainian legislation to international standards is a planned process. Taking into consideration that Article 46 of the Constitution stipulates the right of citizens for social protection, including the right for their protection in case of complete, partial or temporary disability, loss of a breadwinner, unemployment under the circumstances irrespective of them, right to old age and in other cases provided by law, that is an integral human right and occupies a key position in everyday life, for ensuring purposes, the state must create all the necessary conditions by improving the effectiveness of governance in all spheres of public life. ; Конституція України закріплює, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою. Головною метою соціальної держави є сприяння суспільному прогресу, що базується на принципах соціальної рівності, загальної солідарності та взаємної відповідальності. Міжнародно-правове регулювання відносин у сфері соціального захисту має значний вплив на розвиток національного законодавства. Тим більше, що України ще перебуває на етапі становлення свого власного критерію соціальної держави. У більшості випадків, норми законодавства у цій сфері досі залишаються декларативними. Тому актуальним залишається питання необхідності огляду, аналізу та конституційно-правової характеристики міжнародних стандартів у сфері соціального захисту, з метою подальшого втілення концептуальних положень міжнародно-правових актів в законодавстві України. Особливість міжнародно-правового регулювання відносин у сфері соціального захисту полягає в особливому юридичному способі, за допомогою якого здійснюється таке регулювання. Мова йде про соціальні стандарти і соціальну стандартизацію як спеціальний вид функції держави. Реалізація прав людини вимагає встановлення на державному рівні певних мінімальних стандартів, як основоположних показників для визначення рівня їх забезпеченості. До основних універсальних форм права соціального забезпечення належать такі міжнародні акти: Universal Declaration of Human Rights (1948), International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights (1966), Declaration on Social Progress and Development (1969), Declaration of the Rights of the Child (1959), The United Nations Convention on the Rights of the Child (1989) та ще великий перелік конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці (International Labour Organization). Адаптація законодавства України до міжнародних стандартів є спланованим процесом. Враховуючи те, що статтею 46 Конституції, закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, право на старість та в інших випадках, передбачених законом, яке є невід'ємним правом людини і займає одну із ключових позицій у повсякденному житті, для його забезпечення держава повинна створити всі необхідні умови шляхом підвищення ефективності управління усіма сферами суспільного життя.
У статті подано визначення таких понять як «корпорація», «корпоративне управління», «ефективність системи корпоративного управління». З'ясовано, що характерними рисами ефективної системи корпоративного управління є чесність, прозорість, підзвітність та відповідальність. Проаналізовано корпоративне управління в Україні та визначено, що найбільш слабким місцем, яке перешкоджає формуванню ефективної системи корпоративного управління є рівень розвитку інституцій, які безпосередньо впливають на захист прав власності – корупція, неефективна судова система, недостатньо високий професіоналізм та чесність менеджерів. Проаналізовано причини низького рівня впровадження стандартів корпоративного управління в Україні. Визначено основні напрями формування нової моделі економічного зростання в Україні на наступні роки, а саме переорієнтація значної частини фінансових ресурсів із сировинних галузей на розвиток «нової» економіки, що базується на інноваціях, знаннях, на формування конкурентоздатних нематеріальних активів, інтелектуального капіталу. Доведена необхідність підвищення ролі людського капіталу інноваційного типу, що сприятиме підвищенню рівня соціальної складової ефективності системи корпоративного управління та дозволить забезпечити зайнятість, стимулювання становлення сегмента висококваліфікованої робочої сили; розвивати систему професійного навчання та перенавчання працівників, посилити інвестиційні та інноваційні вкладення в людський капітал. Встановлено, що поточний стан національної економіки диктує необхідність переосмислення існуючих проблем і формування більш адекватної сучасним умовам господарювання вітчизняної системи корпоративного управління, яка передбачає врахування багатьох факторів, основними з яких є: ментальність суспільства; загальнонаціональна культура, політична та економічна ситуація, рівень технологічності та наукоємності, діяльність на зовнішніх ринках та інтернаціоналізація бізнесу. ; В статье даны определения таких понятий как «корпорация», «корпоративное управление», «эффективность системы корпоративного управления». Выяснено, что характерными чертами эффективной системы корпоративного управления является честность, прозрачность, подотчетность и ответственность. Проанализировано корпоративное управление в Украине и выяснено, что наиболее слабым местом, что препятствует формированию эффективной системы корпоративного управления, является уровень развития институтов, которые непосредственно влияют на защиту прав собственности – коррупция, неэффективная судебная система, недостаточно высокий профессионализм и честность менеджеров. Проанализированы причины низкого уровня внедрения стандартов корпоративного управления в Украине. Определены основные направления формирования новой модели экономического роста в Украине на следующие годы, а именно переориентация значительной части финансовых ресурсов из сырьевых отраслей на развитие «новой» экономики, базирующейся на инновациях, знаниях, на формирование конкурентоспособных нематериальных активов, интеллектуального капитала. Доказана необходимость повышения роли человеческого капитала инновационного типа, что будет способствовать повышению уровня социальной составляющей эффективности системы корпоративного управления и позволит обеспечить занятость, стимулирование становления сегмента высококвалифицированной рабочей силы; развивать систему профессионального обучения и переобучение работников, усилить инвестиционные и инновационные вложения в человеческий капитал. Установлено, что текущее состояние национальной экономики диктует необходимость переосмысления существующих проблем и формирования более адекватной современным условиям хозяйствования отечественной системы корпоративного управления, которая предполагает учет многих факторов, основными из которых являются: ментальность общества; общенациональная культура, политическая и экономическая ситуация, уровень технологичности и наукоемкости, деятельность на внешних рынках и интернационализация бизнеса. ; In the article the definitions of «corporation», «corporate governance», «efficiency of corporate governance» are defined. It was found that the characteristic features of an effective system of corporate governance are honesty, transparency, accountability and responsibility. Corporate governance in Ukraine was analyzed and it was found that the weakness that prevents the formation of an effective system of corporate governance is the level of institutions that directly affect on property rights – corruption, the judiciary, professionalism and honesty of managers. The reasons of a low level of implementation of corporate governance standards in Ukraine are analyzed. The basic directions of formation of a new model of economic growth in Ukraine in the coming years are determined, namely the shift of much of the financial resources from primary industries to the development of the «new» economy based on innovation and knowledge, to the formation of competitive intangibles and intellectual capital. The necessity of increasing the role of human capital of innovation type was proved to contribute to the effectiveness of the social component of corporate governance and will provide employment, stimulate the formation segment of skilled labor; develop a system of training and retraining of workers, increase investment and innovation investments in human capital. It was established that the current state of the national economy requires a rethinking of existing problems and the formation of more adequate to modern conditions of managing the national system of corporate governance that takes into consideration a number of factors, the main ones are: the mentality of society; a national culture, political and economic situation, the level of technology and knowledge-intensive activities in foreign markets and the internationalization of business.
Узагальнено сутність понять "ризик", "корупційний ризик", виділено різновиди корупційних ризиків в підприємницькій діяльності. Охарактеризовано антикорупційний комплаєнс як одну з вагомих складових управління ризиками. Розглянуто вимоги основних антикорупційних законів: FCPA (США) і національного законодавства, а також рекомендації регуляторів і міжнародні стандарти (ISO, GARP) в області комплаєнс. Зроблено висновок про необхідність впровадження у національну практику протидії корупції інструментів корпоративної відповідальності. Вказано на необхідність використання неюридичних інструментів (антикорупційна програма навчання персоналу, створення підприємницьких об'єднань), які здатні сформувати належний рівень правової свідомості у підприємницькому середовищі, що є головною умовою протидії корупції у сфері приватної економіки. The article summarizes the essence of the concepts of "risk", "corruption risk", highlighted the types of corruption risks in business. Anti-corruption compliance has been characterized as one of the significant components of risk management. The international community views corruption at the present stage as one of the greatest threats to the rule of law, democracy, human rights, integrity, and social justice. That is why one of the main components of the formation and implementation of an effective anti-corruption system is the clear interaction between the states, first of all their law enforcement bodies, at the regional and international levels, participation in measures to combat this negative phenomenon, introduced within the framework of the United Nations, the Council of Europe, Interpol, the International Monetary Fund, the World Bank and other international institutions. The powers of state institutions under the new anti-corruption legislation for Ukraine need revision. It is about the coherence of the activities of the entities engaged in preventing and combating corruption – defining their tasks and powers in this area, establishing their coordination and interaction, etc. ...
The paper analyzes the system of public administration of higher education in Poland, the legal status and activities of the main participants in the system of higher education sphere from the academic community. The authors conclude that the public system of higher education in Poland is very extensive and includes all stakeholders and participants in the educational process, thus ensuring consideration of their interests at all levels and in any decision concerning policies in higher education and research. Ministry and Minister of Science and Higher Education is not actually the head, but is partner, which actually require European standards of governance. The law prevents severe central subordination and guarantees university autonomy, academic freedom and rights. This experience of democratization and decentralization of higher education in Poland, a system of state and public administration is essential and can be adapted for Ukraine to modernize the management education sector. ; . ; Проаналізовано систему державно-громадського управління вищою освітою у Польщі, правовий статус та обсяг діяльності основних суб'єктів у сфері вищої освіти з боку академічного середовища. Автори роблять висновок, що система громадського управління вищою освітою Польщі є дуже розгалуженою та охоплює всіх стейкхолдерів і учасників освітнього процесу, таким чином забезпечуючи врахування їхніх інтересів на всіх рівнях та в будь-якому рішенні, що стосується політики у сфері вищої освіти і науки. Міністерство та міністр науки і вищої освіти є фактично не керівником, а партнером, чого, власне, і вимагають європейські стандарти управління. Закон унеможливлює жорстоке централізоване підпорядкування і гарантує університетську автономію, академічні права і свободи. Такий досвід демократизації та децентралізації управління вищою освітою в Польщі, створення системи державно-громадського управління має важливе значення і може бути адаптований до умов України в процесі модернізації управління освітньою галуззю.
The article deals with the most popular and most used national risk management standards. The author examines the peculiarities of each standard. Today, many developed countries have their own risk management standards, or they are internationally accepted in this area. Each national standard has its own approaches, different degrees of detail of processes, are obligatory or on the contrary are only a recommendation. Thus, the British standard does not provide for the identification stage and is almost unacceptable for Ukrainian companies. Despite the high level of the British standard, it is difficult to apply or totally inapplicable in other countries, for example in Ukraine, due to a significant difference in national management culture, accounting legislation and state regulation. According to the results of the study, the Australian standard AS / NZS 4360: 2004 is the most popular in the world, and therefore the process of risk management is presented graphically by the author. This document is the most comprehensive and elaborated national standard in the field of risk management. It has a sectoral nature, and its main provisions are adapted to form risk management systems. The basis of the standard is the risk management process. When compared to the ISO 31000 standard, risk management is only part of the whole document. Taking into account the analytical work, the article laconically reviews the main ideas of a series of Austrian standards, Canadian and Japanese standards. The Russian standard, which is a professional document focused on risk managers, is also considered, as well as a number of standards directly related to risk management in companies in the real sector of the economy. In general, the key points of national risk management standards that may be applicable in domestic risk management practices are highlighted. In addition to existing international, industry and national standards directly related to risk management, there are a number of other risk-taking standards, they are more specialized in a specific field of activity and supplement the former. ; В статье рассмотрены самые популярные и наиболее применяемые национальные стандарты по рискменеджменту. Исследованы особенности каждого стандарта. Так, британский стандарт не предусматривает этапа идентификации и почти неприменим для украинских компаний. По результатам исследования австралийский стандарт AS/NZS 4360:2004 является наиболее популярным во всем мире, а потому процесс управления риском подано графически. Учитывая аналитическую работу, в статье лаконично рассмотрены основные идеи серии австрийских стандартов, канадского и японского стандартов. Рассмотрен также российский стандарт, которая является профессиональным документом, ориентированным на риск-менеджеров, также исследован ряд стандартов, которые непосредственно касаются управления рисками в компаниях реального сектора экономики. В общем выделено ключевые моменты национальных стандартов риск-менеджмента, которые могут быть применимыми в отечественной практике управления рисками. ; У статті розглянуто найпопулярніші та найуживаніші національні стандарти з ризик-менеджменту. Досліджено особливості кожного стандарту. Так, британський стандарт не передбачає етапу ідентифікації і є майже незастосовним для українських компаній. За результатами дослідження австралійський стандарт AS/NZS 4360:2004 є найбільш популярним у всьому світі, а тому процес управління ризиком подано графічно. Враховуючи аналітичну роботу, у статті лаконічно розглянуто основні ідеї серії австрійських стандартів, канадського та японського стандартів. Розглянуто також російський стандарт, що є професійним документом, орієнтованим на ризик-менеджерів, також досліджено стандарти, що безпосередньо стосуються управління ризиками в компаніях реального сектору економіки. Загалом виділено ключові моменти національних стандартів ризик-менеджменту, що можуть бути застосовними у вітчизняній практиці управління ризиками.
The article deals with the most popular and most used national risk management standards. The author examines the peculiarities of each standard. Today, many developed countries have their own risk management standards, or they are internationally accepted in this area. Each national standard has its own approaches, different degrees of detail of processes, are obligatory or on the contrary are only a recommendation. Thus, the British standard does not provide for the identification stage and is almost unacceptable for Ukrainian companies. Despite the high level of the British standard, it is difficult to apply or totally inapplicable in other countries, for example in Ukraine, due to a significant difference in national management culture, accounting legislation and state regulation. According to the results of the study, the Australian standard AS / NZS 4360: 2004 is the most popular in the world, and therefore the process of risk management is presented graphically by the author. This document is the most comprehensive and elaborated national standard in the field of risk management. It has a sectoral nature, and its main provisions are adapted to form risk management systems. The basis of the standard is the risk management process. When compared to the ISO 31000 standard, risk management is only part of the whole document. Taking into account the analytical work, the article laconically reviews the main ideas of a series of Austrian standards, Canadian and Japanese standards. The Russian standard, which is a professional document focused on risk managers, is also considered, as well as a number of standards directly related to risk management in companies in the real sector of the economy. In general, the key points of national risk management standards that may be applicable in domestic risk management practices are highlighted. In addition to existing international, industry and national standards directly related to risk management, there are a number of other risk-taking standards, they are more specialized in a specific field of activity and supplement the former. ; В статье рассмотрены самые популярные и наиболее применяемые национальные стандарты по рискменеджменту. Исследованы особенности каждого стандарта. Так, британский стандарт не предусматривает этапа идентификации и почти неприменим для украинских компаний. По результатам исследования австралийский стандарт AS/NZS 4360:2004 является наиболее популярным во всем мире, а потому процесс управления риском подано графически. Учитывая аналитическую работу, в статье лаконично рассмотрены основные идеи серии австрийских стандартов, канадского и японского стандартов. Рассмотрен также российский стандарт, которая является профессиональным документом, ориентированным на риск-менеджеров, также исследован ряд стандартов, которые непосредственно касаются управления рисками в компаниях реального сектора экономики. В общем выделено ключевые моменты национальных стандартов риск-менеджмента, которые могут быть применимыми в отечественной практике управления рисками. ; У статті розглянуто найпопулярніші та найуживаніші національні стандарти з ризик-менеджменту. Досліджено особливості кожного стандарту. Так, британський стандарт не передбачає етапу ідентифікації і є майже незастосовним для українських компаній. За результатами дослідження австралійський стандарт AS/NZS 4360:2004 є найбільш популярним у всьому світі, а тому процес управління ризиком подано графічно. Враховуючи аналітичну роботу, у статті лаконічно розглянуто основні ідеї серії австрійських стандартів, канадського та японського стандартів. Розглянуто також російський стандарт, що є професійним документом, орієнтованим на ризик-менеджерів, також досліджено стандарти, що безпосередньо стосуються управління ризиками в компаніях реального сектору економіки. Загалом виділено ключові моменти національних стандартів ризик-менеджменту, що можуть бути застосовними у вітчизняній практиці управління ризиками.
Метою даної статті є аналіз державного управління вищою освітою у США через призму процесу акредитації. Розвиток сучасного суспільства спонукає до того, що галузь вищої освіти є пріоритетною у національній стратегії розвитку, адже її діяльність спрямована на підготовку спеціалістів нового формату, тому питання управління вищою освітою залишається актуальним, а процес акредитації є підтвердження якості підготовки в університеті та гармонізації національних освітніх систем. Основою реалізації дослідницької мети є використання таких методів, як аналіз (проаналізовано основні засади процесу акредитації у США), синтез (визначено практико-прикладні аспекти реалізації системи державного управління у галузі вищої освіти щодо забезпечення якості), узагальнення (визначено особливості державного управління у США вищою освітою у контексті акредитації) тощо. Визначено, що роль Міністерства освіти США (US Department of Education) щодо процесу акредитації університетів полягає у здійсненні нагляду за виданими федеральними органами акредитаційними документами, несе відповідальність за акредитаційні агенції, є гарантом додержання стандартів з акредитації, періодичне оприлюднення списку національних агенцій з акредитації. Констатовано основні акредитаційні заходи: стандарти; самостійне вивчення; оцінка на місці; рішення та оприлюднення; моніторинг; переоцінка. Ідентифіковано основні підходи щодо покращення політики акредитації, а саме: підвищення відповідності як стандарту; відновлення регуляторної координації; підвищення академічної та кар'єрної мобільності; забезпечення інноваційної освітньої практики; захист інституційної автономії; оцінювання за загальними показниками; оптимізація процесів визнання акредитатора; заохочення акредитаторів до підтримки інноваційних практик. На основі аналізу досвіду США щодо державного управління вищою освітою у контексті акредитації можна сформулювати такі пропозиції щодо вдосконалення цієї діяльності в Україні: при розробленні та оцінюванні освітніх програм акредитація має здійснюватися незалежними агенціями з акредитації, що на державному рівні затверджуються найвищим органом виконавчої влади у цій сфері; органи державного управління мають зосередити свою увагу на розробленні державної політики у сфері вищої освіти, перманентному контролі щодо її реалізації, контроль за акредитаційним агенціями; використовуючи досвід США, слід удосконалити механізм, порядок та процедуру проведення акредитації освітніх програм. Серед перспективних напрямів дослідження проблеми державного управління вищою освітою в США слід вказати управління у сфері електронного навчання та розвитку віртуальних освітніх ресурсів.
У статті акцентовано увагу на основних змінах до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Проведено порівняння критеріїв розмежування підприємств на мікропідприємства, малі підприємства, середні та великі з урахуванням прийнятих законодавчих змін. Запропоновано організаційно-методичні засади складання та використання фінансової звітності залежно від розміру підприємства. З'ясовано, що практична реалізація змін до Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" призведе до розширення сфери застосування форм фінансової звітності в системі управління розвитком підприємства та сприятиме розширенню інформаційної взаємодії із суб'єктами ринку. ; The article focuses on the main changes in the Law of Ukraine "On Accounting and Financial Reporting". The comparison of criteria for differentiation the enterprises into micro enterprises, small businesses, medium and large, based on the accepted changes in the legislation, was held in the article. The organizational and methodical bases of drawing up and usage of the financial reporting depending on the size of the enterprise were proposed. It was found out that the practical implementation of changes to the Law "On Accounting and Financial Reporting" will lead to an expansion of the scope of application of financial reporting forms in the enterprise development management system and will promote the expansion of its information interaction with the market entities.
The article deals with defining the role of state regulation in the corporate sphere by summarizing the negative effects caused by abuse, manipulation, unfair and illegal actions in the market. It is noted that good governance helps to strengthen trust in the company, increase its competitiveness, efficiency and growth, and thus helps to attract foreign investment and is the basis for innovative development of the state. In addition, the system of investor protection and the powers of the National Commission on Securities and Stock Market in this area are defined. Thus, the necessity of state supervision in the field of corporate relations is proved and the ways of improving the state regulation of this sphere of relations are considered. Also generally accepted principles (standards) that underlie effective corporate management are recognized, which are implemented by the new institutions of Ukrainian legislation under EU law in connection with the signing of the Association Agreement with the European Union. ; Визначено роль державного регулювання у корпоративній сфері шляхом узагальнення негативних наслідків, спричинених зловживаннями, маніпуляціями, несправедливими та незаконними діями на ринку. Зазначено, що належне управління сприяє зміцненню довіри до компанії, підвищенню її конкурентоспроможності, ефективності та зростання, а отже, сприяє залученню іноземних інвестицій та є основою для інноваційного розвитку держави. Крім того, розглянуто систему захисту інвесторів та повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у даній сфері (далі – НКЦПФР). Визначено, що НКЦПФР, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює методологічне забезпечення запровадження та розвитку принципів корпоративного управління, проводить перевірки діяльності емітентів щодо стану корпоративного управління та узагальнює практику застосування законодавства з питань корпоративного управління. Також розглянуто державну систему захисту інвесторів, яка спирається на три стовпи: своєчасна, повна та коректна звітність; кваліфікація, знання та етична доброчесність професійних учасників ринку; попередження зловживань та маніпуляцій на ринку. Доведено, що розкриття інформації щодо інтеграції ризик-орієнтованого управління в ключові процеси підприємства та прийняття рішень, а також інформація щодо управління окремими ризиками у річній звітності підприємства або на власному веб-сайті дає можливість підвищувати інвестиційну привабливість підприємства. У зв'язку з чим, інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, повинна регулярно розкриватися на фондовому ринку, в тому числі шляхом подання її до НКЦПФР. Також, одним із ключових завдань корпоративного управління є нагляд та можливість здійснення контролю з боку держави за діями управлінського персоналу, здійснюваний з метою забезпеченням ефективності діяльності компанії та із захистом інтересів її власників, у тому числі регулювання внутрішніх і зовнішніх ризиків. Зокрема, НКЦПФР у даній сфері має повноваження здійснювати нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Крім того, система захисту інвесторів доповнюється пруденційним наглядом, тобто наглядом на основі ризиків. НКЦПФР встановлює пруденційні нормативи та здійснює пруденційний нагляд за професійними учасниками фондового ринку в межах діяльності, яка провадиться таким учасником на підставі виданої ліцензії. Таким чином, у даній статті доведено необхідність державного нагляду у сфері корпоративних відносин та розглядаються шляхи вдосконалення державного регулювання цієї сфери відносин. Адже корпоративне управління у діяльності професійних учасників фондового ринку, яке враховує вимоги пруденційних нормативів, потребує запровадження світових стандартів. З цією метою розглянуто Концепцію корпоративного управління у професійних учасниках ринків капіталу України, затверджену на виконання Комплексної програми розвитку фінансового сектору економіки України до 2020 року. А отже, реалізація даної Концепції повинна впровадити на ринках капіталу передову міжнародну практику та в майбутньому повинна призвести до створення ефективної системи ризик-орієнтованої моделі керування у професійних учасниках ринків капіталу. У зв'язку з чим НКЦПФР схвалено Стандарти корпоративного управління для професійних учасників фондового ринку, які базуються на вищезгаданій Концепції та метою яких є забезпечення надійної та стійкої діяльності професійних учасників ринків капіталу. Також розглянуто схвалені НКЦПФР загальновизнані принципи (стандарти), які лежать в основі ефективного корпоративного управління. У свою чергу, досліджено затверджений НКЦПФР Кодекс корпоративного управління, який відображає новітні розробки в сфері комплексного екологічного, соціального та корпоративного управління та містить рекомендації щодо належного корпоративного управління, в тому числі управління екологічними та соціальними ризиками. Крім того, проаналізовано нові інститути українського законодавства, реалізовані із норм законодавства ЄС у зв'язку з підписанням Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, а саме: процедури «сквіз-ауту» (примусовий викуп акцій) та «сел-ауту» (вимога про викуп акцій). Таким чином, у статті доведено необхідність державного нагляду у сфері корпоративного управління та розглядаються шляхи вдосконалення державного регулювання даною сферою.
The article deals with defining the role of state regulation in the corporate sphere by summarizing the negative effects caused by abuse, manipulation, unfair and illegal actions in the market. It is noted that good governance helps to strengthen trust in the company, increase its competitiveness, efficiency and growth, and thus helps to attract foreign investment and is the basis for innovative development of the state. In addition, the system of investor protection and the powers of the National Commission on Securities and Stock Market in this area are defined. Thus, the necessity of state supervision in the field of corporate relations is proved and the ways of improving the state regulation of this sphere of relations are considered. Also generally accepted principles (standards) that underlie effective corporate management are recognized, which are implemented by the new institutions of Ukrainian legislation under EU law in connection with the signing of the Association Agreement with the European Union. ; Визначено роль державного регулювання у корпоративній сфері шляхом узагальнення негативних наслідків, спричинених зловживаннями, маніпуляціями, несправедливими та незаконними діями на ринку. Зазначено, що належне управління сприяє зміцненню довіри до компанії, підвищенню її конкурентоспроможності, ефективності та зростання, а отже, сприяє залученню іноземних інвестицій та є основою для інноваційного розвитку держави. Крім того, розглянуто систему захисту інвесторів та повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у даній сфері (далі – НКЦПФР). Визначено, що НКЦПФР, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює методологічне забезпечення запровадження та розвитку принципів корпоративного управління, проводить перевірки діяльності емітентів щодо стану корпоративного управління та узагальнює практику застосування законодавства з питань корпоративного управління. Також розглянуто державну систему захисту інвесторів, яка спирається на три стовпи: своєчасна, повна та коректна звітність; кваліфікація, знання та етична доброчесність професійних учасників ринку; попередження зловживань та маніпуляцій на ринку. Доведено, що розкриття інформації щодо інтеграції ризик-орієнтованого управління в ключові процеси підприємства та прийняття рішень, а також інформація щодо управління окремими ризиками у річній звітності підприємства або на власному веб-сайті дає можливість підвищувати інвестиційну привабливість підприємства. У зв'язку з чим, інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, повинна регулярно розкриватися на фондовому ринку, в тому числі шляхом подання її до НКЦПФР. Також, одним із ключових завдань корпоративного управління є нагляд та можливість здійснення контролю з боку держави за діями управлінського персоналу, здійснюваний з метою забезпеченням ефективності діяльності компанії та із захистом інтересів її власників, у тому числі регулювання внутрішніх і зовнішніх ризиків. Зокрема, НКЦПФР у даній сфері має повноваження здійснювати нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Крім того, система захисту інвесторів доповнюється пруденційним наглядом, тобто наглядом на основі ризиків. НКЦПФР встановлює пруденційні нормативи та здійснює пруденційний нагляд за професійними учасниками фондового ринку в межах діяльності, яка провадиться таким учасником на підставі виданої ліцензії. Таким чином, у даній статті доведено необхідність державного нагляду у сфері корпоративних відносин та розглядаються шляхи вдосконалення державного регулювання цієї сфери відносин. Адже корпоративне управління у діяльності професійних учасників фондового ринку, яке враховує вимоги пруденційних нормативів, потребує запровадження світових стандартів. З цією метою розглянуто Концепцію корпоративного управління у професійних учасниках ринків капіталу України, затверджену на виконання Комплексної програми розвитку фінансового сектору економіки України до 2020 року. А отже, реалізація даної Концепції повинна впровадити на ринках капіталу передову міжнародну практику та в майбутньому повинна призвести до створення ефективної системи ризик-орієнтованої моделі керування у професійних учасниках ринків капіталу. У зв'язку з чим НКЦПФР схвалено Стандарти корпоративного управління для професійних учасників фондового ринку, які базуються на вищезгаданій Концепції та метою яких є забезпечення надійної та стійкої діяльності професійних учасників ринків капіталу. Також розглянуто схвалені НКЦПФР загальновизнані принципи (стандарти), які лежать в основі ефективного корпоративного управління. У свою чергу, досліджено затверджений НКЦПФР Кодекс корпоративного управління, який відображає новітні розробки в сфері комплексного екологічного, соціального та корпоративного управління та містить рекомендації щодо належного корпоративного управління, в тому числі управління екологічними та соціальними ризиками. Крім того, проаналізовано нові інститути українського законодавства, реалізовані із норм законодавства ЄС у зв'язку з підписанням Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, а саме: процедури «сквіз-ауту» (примусовий викуп акцій) та «сел-ауту» (вимога про викуп акцій). Таким чином, у статті доведено необхідність державного нагляду у сфері корпоративного управління та розглядаються шляхи вдосконалення державного регулювання даною сферою.
The article analyzes the main international regulations aimed at implementing the autonomy of higher education institutions. It is noted that the planned creation of a single European higher education area and increase the prestige of the European higher education system in the world will be fully implemented. It is emphasized that the final result is planned to be achieved by solving the following tasks: adoption of the system of scientific degrees; organization of higher education in two cycles; establishment of a single system of credit units; increasing mobility, autonomy and ensuring academic freedom for students and teachers; development of European cooperation in the field of quality assurance of education; preservation of cultural and linguistic diversity, originality of national higher education systems and autonomy of higher education institutions. The main principles of functioning of universities are singled out, which include: university autonomy, which performs the function of understanding reality in order to spread culture through teaching and research; university independence from economic, political and ideological power; a significant link between research and teaching; achieving compliance with the needs of society and the economy; freedom of research, teaching, learning; fulfillment of the mission subject to compliance with the requirements of mutual will: universities and authorities; rejection of intolerance and at the same time maintaining dialogue, the formation of universities as a meeting place for teachers who are able to transfer their knowledge, as well as students who are motivated to learn them; preservation and transmission of the values of European humanism; realization of the main tasks in the context of achieving general knowledge beyond geographical and political borders, mutual knowledge and interaction of cultures. ; В статье проведен анализ основных международных нормативно-правовых актов, направленных на реализацию автономии высших учебных заведений. Отмечено, что ...
