Suchergebnisse

This article is dedicated to the analysis of some peculiarities of Losev's criticism of the philosophical conceptions of Kant, Fichte, Schelling and Hegel in his work «Samoe samo». The article proves that this criticism is based on significant oversimplification of these conceptions. This makes Losev's criticism not quite objective, and therefore not immanent. ; Статья посвящена анализу некоторых особенностей подхода А. Ф. Лосева к критике философских концепций Канта, Фихте, Шеллинга и Гегеля в его работе «Самое само». Доказано, что характерной чертой этой критики было значительное упрощение критикуемых концепций. Это делает ее недостаточно объективной, а потому не имманентной.СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫВышеславцев Б. П. Этика Фихте.– М.: Путь, 1914. – 438 с.Гегель Г. В. Ф. Наука логики в 3-х тт. – Т.3. – М.: Мысль, 1972. – 498 с.Доброхотов А. Л. «Волны смысла», или генология А. Ф. Лосева в трактате «Самое само» // Доброхотов А. Л. Избранное. – М.: Издательский дом «Территория будущего», 2008. – С. 337–356.Доброхотов А. Л. Символ // Доброхотов. А. Л. Избранное. – М.: Издательский дом «Терри-тория будущего», 2008. – С. 459–465.Лосев А. Ф. История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития в 2-х кн. – Кн. 1. – М.: Искусство, 1992. – 830 с.Лосев А. Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М.: Мысль, 1993. – 959 с.Лосев А. Ф. Вещь и имя // Лосев А. Ф. Бытие – Имя – Космос / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1993. – С. 802–880.Лосев А. Ф. Самое само // Лосев А. Ф. Миф – Число – Сущность / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1994. – С. 299–526.Лосев А. Ф. Диалектика художественной формы // Лосев А. Ф. Форма – Стиль – Выраже-ние / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1995. – С. 5–297.Лосев А. Ф. История эстетических учений // Лосев А. Ф. Форма – Стиль – Выражение / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1995. – С. 321–405.Лосский В. Н. Очерк мистического богословия Восточной церкви // Мистическое богосло-вие / Сост. Л. Лутковский. – К.: Путь к истине, 1991. – С. 95–260.Тащиан А. А. Триада, тетрактида и пентада в методологии Лосева sub specie диалектики Гегеля (опыт логического, теологического и историко-культурного анализа) // Kultura polisa. Časopis za negovanje demokratske političke culture. – 2010. – №13–14. – S. 263–278. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа к тексту: http: // kpolisa.com / KP 13-14-III-3-RusTasian.pdf Hegel G.W.F. Wissenschaft der Logik, Bd. 2. – Berlin, Akademie-Verlag, 1975. – 512 S. ; Статтю присвячено аналізу деяких особливостей підходу О. Ф. Лосєва до критики філософських концепцій Фіхте, Шелінґа та Геґеля у його праці «Саме само». Доведено, що характерною рисою цієї критики було значне спрощення згаданих концепцій. Це робить її недостатньо об'єктивною, а тому не іманентною.СПИСОК ЛІТЕРАТУРИВышеславцев Б. П. Этика Фихте.– М.: Путь, 1914. – 438 с.Гегель Г. В. Ф. Наука логики в 3-х тт. – Т.3. – М.: Мысль, 1972. – 498 с.Доброхотов А. Л. «Волны смысла», или генология А. Ф. Лосева в трактате «Самое само» // Доброхотов А. Л. Избранное. – М.: Издательский дом «Территория будущего», 2008. – С. 337–356.Доброхотов А. Л. Символ // Доброхотов. А. Л. Избранное. – М.: Издательский дом «Терри-тория будущего», 2008. – С. 459–465.Лосев А. Ф. История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития в 2-х кн. – Кн. 1. – М.: Искусство, 1992. – 830 с.Лосев А. Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М.: Мысль, 1993. – 959 с.Лосев А. Ф. Вещь и имя // Лосев А. Ф. Бытие – Имя – Космос / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1993. – С. 802–880.Лосев А. Ф. Самое само // Лосев А. Ф. Миф – Число – Сущность / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1994. – С. 299–526.Лосев А. Ф. Диалектика художественной формы // Лосев А. Ф. Форма – Стиль – Выраже-ние / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1995. – С. 5–297.Лосев А. Ф. История эстетических учений // Лосев А. Ф. Форма – Стиль – Выражение / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1995. – С. 321–405.Лосский В. Н. Очерк мистического богословия Восточной церкви // Мистическое богосло-вие / Сост. Л. Лутковский. – К.: Путь к истине, 1991. – С. 95–260.Тащиан А. А. Триада, тетрактида и пентада в методологии Лосева sub specie диалектики Гегеля (опыт логического, теологического и историко-культурного анализа) // Kultura polisa. Časopis za negovanje demokratske političke culture. – 2010. – №13–14. – S. 263–278. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа к тексту: http: // kpolisa.com / KP 13-14-III-3-RusTasian.pdf Hegel G.W.F. Wissenschaft der Logik, Bd. 2. – Berlin, Akademie-Verlag, 1975. – 512 S.

Стаття присвячена вивченню парадигмального вибору в межах прикладних та академічних політологічних розробок та розгляду авторської специфіки й тлумаченню наявних методичних інструментів. Мета дослідження – встановлення політико-теоретичних та політико-інституційних детермінант політологічного дослідження на основі парадигмального впливу на авторську суб'єктність. Охарактеризовано суб'єктивізм в політологічному науковому пошуці як основу авторську позицію, обґрунтовану певними особливими методичними підходами та специфікою предмету дослідження. Було підкреслено, що апріорне сприйняття дослідника як раціональної істоти, яка здійснює ініціативний та автономний процес політичного мислення. Проаналізовано причини ідентифікації науковості тих чи інших положень на рівні інтуїтивного сприйняття тематично орієнтованої експертної спільноти. Розкрито значення політологічного дослідження в контексті необхідності побудови несуперечливої картини світу на основі авторської позиції, яку культивує постмодернізм. З'ясовано, що суб'єктивна/суб'єктна авторська позиція в рамках обрання парадигми постмодерну та відповідної для неї методології може стикатися із специфікою пізнавальної ситуації. Розкрито, що парадигма постмодерну дає змогу гнучко підходити до параметрів зміни суспільства, їх проміжних етапів, оцінки цілей та засобів їх досягнення в умовах становлення демократії. Доведено, що осягнення евристичного потенціалу філософських дослідних парадигм для політологічного дослідження формується з урахуванням параметрів класики – неокласики або постнекласичної парадигматики. Встановлено, у кожному конкретному політологічному дослідженні для дослідника необхідна операціоналізація загальнонаукових принципів відповідно до предмету наукової розробки. Припущено, що фахова логіка концепції політичної науки передбачає співвіднесення методології та предмету дослідження передусім з орієнтирами політичної влади, політичної доцільності, політичної результативності тощо. Встановлено, що претензії суб'єктів політичного мовлення на істинність своїх висловлювань ґрунтуються на загальнолюдських і загальномовних засадах пропозиціонального мовлення. Зроблено висновок, що ціннісні критерії істинності і мотивації дослідження рідко вивчаються у сучасних політологічних дослідженнях.

У статті досліджено особливості політичної думки західних вчених щодо ракетно-ядерних програм. Проведена аналітична інтерпретація підходів західних науковців щодо значення ракетно-ядерних озброєнь у світових політичних процесах. Шляхом застосування компаративного методу визначені позиції дослідників щодо науково-промислового потенціалу держав як спроможності у виробленні ядерного озброєння. Методичним інструментарієм науково-теоретичних та прикладних досліджень у даній статті стали різні методики експертних оцінок, які отримали аналітичну оцінку щодо об'єктивності висновків кваліфікованих експертів зі сфери ракетно-ядерних озброєнь, зокрема зарубіжних підходів. Доведено, що проблеми методичного характеру при застосуванні методу порівняльно-інституціонального аналізу мають другорядне значення, оскільки мета аналізу полягає не в порівнянні оцінок одних і тих же характеристик для формування і розвитку ракетно-ядерних програм, коли суб'єктивізм чи недостатнє урахування ступеню об'єктивності може помітно вплинути на адекватність результату, а виявленні фактори впливу одних характеристик наукових підходів на інші при зіставленні множин оцінок таких характеристик для всіх аналізованих наукових підходів. У статті обґрунтовується, що мета порівняльно-інституційного аналізу буде мати суттєве значення не у порівнянні особливостей підходів європейських і американських вчених, а у виявленні тренда впливу рівня розвитку ракетно-ядерних програм на особливості зовнішньої політики при порівнянні двох множин, кожна з яких містить оцінки відповідної характеристики. І при цьому, в кожній з цих множин серед оцінок для всіх досліджених наукових підходів на відповідних проміжках часу входитимуть оцінки й у підходах як європейських, так і американських дослідників. Показано, що західні науковці розглядають ракетно-ядерні програми у політиці держав у двох напрямах: забезпечення національної безпеки та підтримка миру і міжнародних відносинах. Доведено, що відсутність єдності розуміння щодо політичних факторів, які стають каталізаторами розробок і впровадження ракетно-ядерних програм та дискусійність щодо критеріїв визначення політичного потенціалу держав, що можуть реалізовувати дану політику.

The article examines the features of the political thought of Western scientists on nuclear missile programs. An analytical interpretation of the approaches of Western scientists about the importance of nuclear missile weapons in world political processes is carried out. By using a comparative method, the positions of researchers on the scientific and industrial potential of states as an ability in the development of nuclear weapons are determined. The methodological toolkit of scientific, theoretical and applied research in this article was various methods of expert assessments, which received an analytical assessment of the objectivity of the conclusions of qualified experts from the field of nuclear missile weapons, in particular foreign approaches. It is proved that the problems of a methodological nature when applying the method of comparative institutional analysis are of secondary importance, since the purpose of the analysis is not to compare estimates of the same characteristics for the formation and development of nuclear missile programs, when subjectivity or insufficient consideration of the degree of objectivity. can significantly affect the adequacy of the result, and the identified factors of the influence of some characteristics of scientific approaches on others when comparing the set of estimates of such characteristics for all analyzed scientific approaches. The article substantiates that the goal of the comparative institutional analysis will be of significant importance not in comparing the features of the approaches of European and American scientists, but in identifying the trend in the influence of the level of development of nuclear missile programs on the features of foreign policy when comparing two sets, each of which contains an assessment of the corresponding specifications. And at the same time, in each of these sets, among the estimates for all the studied scientific approaches at the appropriate time intervals, there will be estimates in the approaches of both European and American researchers. It is shown that Western scientists consider nuclear missile programs in the policy of states in two directions: ensuring national security and maintaining peace and international relations. It is proved that the lack of unity of understanding on political factors that become catalysts for the development and implementation of nuclear missile programs and controversy on the criteria for determining the political potential of states that can implement this policy. ; У статті досліджено особливості політичної думки західних вчених щодо ракетно-ядерних програм. Проведена аналітична інтерпретація підходів західних науковців щодо значення ракетно-ядерних озброєнь у світових політичних процесах. Шляхом застосування компаративного методу визначені позиції дослідників щодо науково-промислового потенціалу держав як спроможності у виробленні ядерного озброєння. Методичним інструментарієм науково-теоретичних та прикладних досліджень у даній статті стали різні методики експертних оцінок, які отримали аналітичну оцінку щодо об'єктивності висновків кваліфікованих експертів зі сфери ракетно-ядерних озброєнь, зокрема зарубіжних підходів. Доведено, що проблеми методичного характеру при застосуванні методу порівняльно-інституціонального аналізу мають другорядне значення, оскільки мета аналізу полягає не в порівнянні оцінок одних і тих же характеристик для формування і розвитку ракетно-ядерних програм, коли суб'єктивізм чи недостатнє урахування ступеню об'єктивності може помітно вплинути на адекватність результату, а виявленні фактори впливу одних характеристик наукових підходів на інші при зіставленні множин оцінок таких характеристик для всіх аналізованих наукових підходів. У статті обґрунтовується, що мета порівняльно-інституційного аналізу буде мати суттєве значення не у порівнянні особливостей підходів європейських і американських вчених, а у виявленні тренда впливу рівня розвитку ракетно-ядерних програм на особливості зовнішньої політики при порівнянні двох множин, кожна з яких містить оцінки відповідної характеристики. І при цьому, в кожній з цих множин серед оцінок для всіх досліджених наукових підходів на відповідних проміжках часу входитимуть оцінки й у підходах як європейських, так і американських дослідників. Показано, що західні науковці розглядають ракетно-ядерні програми у політиці держав у двох напрямах: забезпечення національної безпеки та підтримка миру і міжнародних відносинах. Доведено, що відсутність єдності розуміння щодо політичних факторів, які стають каталізаторами розробок і впровадження ракетно-ядерних програм та дискусійність щодо критеріїв визначення політичного потенціалу держав, що можуть реалізовувати дану політику. ; У статті досліджено особливості політичної думки західних вчених щодо ракетно-ядерних програм. Проведена аналітична інтерпретація підходів західних науковців щодо значення ракетно-ядерних озброєнь у світових політичних процесах. Шляхом застосування компаративного методу визначені позиції дослідників щодо науково-промислового потенціалу держав як спроможності у виробленні ядерного озброєння. Методичним інструментарієм науково-теоретичних та прикладних досліджень у даній статті стали різні методики експертних оцінок, які отримали аналітичну оцінку щодо об'єктивності висновків кваліфікованих експертів зі сфери ракетно-ядерних озброєнь, зокрема зарубіжних підходів. Доведено, що проблеми методичного характеру при застосуванні методу порівняльно-інституціонального аналізу мають другорядне значення, оскільки мета аналізу полягає не в порівнянні оцінок одних і тих же характеристик для формування і розвитку ракетно-ядерних програм, коли суб'єктивізм чи недостатнє урахування ступеню об'єктивності може помітно вплинути на адекватність результату, а виявленні фактори впливу одних характеристик наукових підходів на інші при зіставленні множин оцінок таких характеристик для всіх аналізованих наукових підходів. У статті обґрунтовується, що мета порівняльно-інституційного аналізу буде мати суттєве значення не у порівнянні особливостей підходів європейських і американських вчених, а у виявленні тренда впливу рівня розвитку ракетно-ядерних програм на особливості зовнішньої політики при порівнянні двох множин, кожна з яких містить оцінки відповідної характеристики. І при цьому, в кожній з цих множин серед оцінок для всіх досліджених наукових підходів на відповідних проміжках часу входитимуть оцінки й у підходах як європейських, так і американських дослідників. Показано, що західні науковці розглядають ракетно-ядерні програми у політиці держав у двох напрямах: забезпечення національної безпеки та підтримка миру і міжнародних відносинах. Доведено, що відсутність єдності розуміння щодо політичних факторів, які стають каталізаторами розробок і впровадження ракетно-ядерних програм та дискусійність щодо критеріїв визначення політичного потенціалу держав, що можуть реалізовувати дану політику.

The subject of this study is to analyze the situation in the modern Ukrainian scientific research as a result of ignoring the genesis and content of the traditional concept of spirituality. At the same time, we observe signifiant differences in the understanding of the spirituality in Western scientifi thought and in post-Soviet science. It is important to notice many reflcted on this issue authors cannot trace the genesis of the concept and its polyalternativeness. There are antagonistic views even within the framework of one publication.The purpose of our investigation is to point out the reasons for failure of the current functioning of the defiitions in the modern Ukrainian scientifi thought. Research methodologies are culturalhistorical and comparative-historical analysis of the situation, undertaken with a view to identifying its deep roots.The actuality of the research lies in an attempt to overcome the randomness of the existing lines of research problems, fiding an objective assessment of the situation and taking into account the role of cultural tradition. The main results and conclusions of the investigation settle there are the rampant subjectivism, incompetent and biased mixing problems exclusive to the format of the secular culture in this area. Most researchers use the word spirituality to determine that the Bible is interpreted as sincerity, that is, the human world: political struggle, mentally intelligent search, the passion of love, etc. In such a tumultuous boiling of human passions, desires and events cannot be detected even similarity of fundamentality.The concept of spirituality, being taken out of the traditional historical and cultural context, hangs in the emptiness. This problem existed in the age of Enlightenment, when secular thinkers supplanted religion to the margins of culture and sought to bring spirituality to the sphere of ethical and aesthetic. However, they do not have much success here. Continuing to inherit such a position means to condemn oneself to further senseless, extremely subjective and superfiial study of spirituality. ; Предметом данного исследования является анализ ситуации, сложившейся в современных украинских научных исследованиях в результате игнорирования генезиса и вообще традиционного содержания понятия духовность. Тема работы – необходимость преодоления дискуссионности в определении одного из самых кардинальных понятий культуры. Цель работы – указать на причины недостаточности нынешнего функционирования дефиниции. Методология исследования – культурно-исторический и сравнительно-исторический анализ ситуации. Актуальность заключается в попытке объективной оценки ситуации и учета роли культурной традиции в полном объеме. Основные результаты и выводы констатируют, что в этой сфере царит тенденциозное сведение проблемы исключительно к формату светской культуры, субъективизм и некомпетентность. ; Предметом даної розвідки є аналіз ситуації, що склалася в сучасних українських наукових студіях в результаті ігнорування ґенези й взагалі традиційного змісту поняття духовність. Тема роботи – необхідність подолання дискусійністі у визначенні одного за найкардинальніших понять культури. Мета роботи – вказати на причини недостатності нинішнього функціонування дефініції. Методологія дослідження – культурно-історичний та порівняльно-історичний аналіз ситуації. Актуальність полягає в спробі об'єктивної оцінки ситуації та врахування ролі культурної традиції в повному обсязі. Основні результати та висновки констатують, що в цій сфері панує тенденційне зведення проблеми виключно до формату світської культури, суб'єктивізм та некомпетентність.

Traditional methods (examinations, tests, etc.) are time consuming and contain an element of the teacher's subjective attitude. This generates formalism and subjectivity in assessing the readiness of future officers of the National Guard and the Armed Forces of Ukraine. In higher military educational institutions of the National Guard and the Armed Forces of Ukraine, testing is used, as one of the methods of interactive learning, for pedagogical assessment of knowledge in the learning process, the level of training of cadets, adjustments to the teaching process, as well as evaluation of pedagogical technologies used by scientific and pedagogical workers. It was emphasized that the main indicators of test quality are validity, reliability, differential capacity, practicality and cost effectiveness. The main indicators of test quality are validity, reliability, differential ability, practicality and cost-effectiveness. Validity is a characteristic of a test that shows what a test measures and how effectively it measures it. Validity of the test means its suitability to determine the level of knowledge of certain professional skills. Reliability is a necessary condition for the validity of a test. The reliability of a test is determined by the stability of its function as a measurement tool. Reliable test gives approximately the same results when reapplied. Differential ability is a characteristic of the test that indicates the ability of this test to identify test and non-susceptible testers, that is, with a sufficient and insufficient level of proficiency in professional skills and abilities. Therefore, the introduction of testing into the educational process in conjunction with computer technologies provides operational feedback, Maximum automation of test verification. This simplifies the testing of students' knowledge, makes it objective, affordable, everyday, cheap, and the quality of students' knowledge is high, because tests can be used not only for control, but also for training. That is why computerized testing becomes relevant in the conditions of professional training of specialists. ; Традиційні методи перевірки знань курсантів (іспити, заліки тощо) вимагають багато часу і містять елемент суб'єктивного ставлення викладача.Це породжує формалізм і суб'єктивізм в оцінці підготовленості майбутніх офіцерів Національної гвардії та Збройних Сил України. У вищих військових навчальних закладах Національної гвардії та Збройних Сил України тестування використовують, як один з методів інтерактивного навчання для педагогічного оцінювання знань у процесі навчання, рівня підготовки курсантів, коригування процесу викладання, а також оцінки педагогічних технологій, що застосовуються науково-педагогічними працівниками. Крім того, основними показниками якості тесту є валідність, надійність, диференційна здатність, практичність і економічність. Валідність – характеристика тесту, котра показує, що саме вимірює тест і наскільки ефективно він це робить. Валідність тесту означає його придатність для визначення рівня володіння певними професійними навичками і уміннями. Надійність тесту визначається стабільністю його функції як інструментом вимірювання. Надійний тест дає приблизно однакові результати при повторному застосуванні. Диференціальна здатність – характеристика тесту, яка вказує на здатність даного тесту виявляти успішних і неуспішних тестованих, тобто з достатнім і недостатнім рівнем володіння професійними навичками і уміннями. Тому впровадження тестування в навчальний процес в поєднанні з комп'ютерними технологіями забезпечує оперативний зворотній зв'язок, максимальну автоматизацію перевірки тестових завдань. Це спрощує перевірку знань курсантів, робить її об'єктивною, доступною, повсякденною, дешевою, а якість знань курсантів – високою, адже тести можна використовувати не тільки для контролю, але і для навчання. Саме тому комп'ютеризоване тестування набуває актуальності за умов професійної підготовки військових фахівців.

У роботі проведений аналіз основних джерел наповнення бюджетів об'єднаних територіальних громад та змін, що внесені у 2018 році, розглянуті особливості здійснення міжбюджетного регулювання. Проведений аналіз показав, що ОТГ мають тільки один виключний вид субвенцій – на формування інфраструктури, введений у 2016 році. Розмір субвенції на формування інфраструктури ОТГ є розрахунковою величиною, яка залежить від площі території ОТГ та чисельності сільського населення, яке на цій території проживає, тобто вона визначається за об'єктивними принципами.Показано, що субвенції на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій та кошти Державного фонду фундаментального розвитку залежать від рішень спеціальної Комісії, що створюється при відповідному міністерстві і надаються не тільки ОТГ. Крім того, наявний суб'єктивізм у процедурі їх надання. Проведений аналіз показав, що більшість об'єктів, утримання яких повинна здійснювати ОТГ (вони належать до комунальної власності), впродовж 2015 – 2019 років фінансуються з використанням коштів державного бюджету. У зв'язку з цим у подальшому запропоновано планування обсягів їх фінансування здійснювати з урахуванням типізації благ, а саме суспільних, приватних та змішаних. Показано, що основне навантаження на бюджет ОТГ будуть мати витрати на забезпечення суспільних благ, щодо них наявна державна підтримка за рахунок трансфертів з державного бюджету. Надання змішаних благ передбачає можливість фінансової підтримки самих споживачів, що зменшую навантаження на бюджет ОТГ. Доведено, що при фінансовому планування обсягів власних ресурсів ОТГ доцільно у першу чергу звернути увагу на обсяги фінансування суспільних та змішаних благ. ; In work the analysis of the basic sources filling of the budgets of the incorporated territorial communities and changes, which brought in 2018 considered features of realization interbudget regulation is carried out. The carried out analysis has shown, that ITC have only one exclusive kind subverts - on formation of an infrastructure entered in 2016. The size of subverts on formation of an infrastructure ITC is by settlement size, which depends on the area of territory ITC and number of the village population, which in this territory lives, that is she) is determined by objective principles.Is shown, that subverts on realization of measures on socio economic development of separate territories and the means of State fund of regional development depend on the decisions of a special Commission, which is created at the appropriate ministry and it are given not only ITC. Besides is present subjective in procedure of their granting. The carried out analysis has shown, that the majority of objects, which contents should carry out JTC (they concern to the municipal property), during 2015 - 2019 are financed with use of a means of the state budget. In this connection, further it is offered planning volumes of their financing to carry out with the account definition of a type of the boons, namely public, private and mixed. Is shown, that the basic loading on the budget ITC will have expenses for maintenance of the public boons, concerning them there is a state support for the account transfer from the state budget. The granting of the mixed boons provides an opportunity of financial support of the consumers, that I reduce loading on the budget IТC. Is proved, that at financial planning of volumes of own resources IТC it is expedient first of all to pay attention to volumes of financing of the public and mixed boons.

У роботі проведений аналіз основних джерел наповнення бюджетів об'єднаних територіальних громад та змін, що внесені у 2018 році, розглянуті особливості здійснення міжбюджетного регулювання. Проведений аналіз показав, що ОТГ мають тільки один виключний вид субвенцій – на формування інфраструктури, введений у 2016 році. Розмір субвенції на формування інфраструктури ОТГ є розрахунковою величиною, яка залежить від площі території ОТГ та чисельності сільського населення, яке на цій території проживає, тобто вона визначається за об'єктивними принципами.Показано, що субвенції на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій та кошти Державного фонду фундаментального розвитку залежать від рішень спеціальної Комісії, що створюється при відповідному міністерстві і надаються не тільки ОТГ. Крім того, наявний суб'єктивізм у процедурі їх надання. Проведений аналіз показав, що більшість об'єктів, утримання яких повинна здійснювати ОТГ (вони належать до комунальної власності), впродовж 2015 – 2019 років фінансуються з використанням коштів державного бюджету. У зв'язку з цим у подальшому запропоновано планування обсягів їх фінансування здійснювати з урахуванням типізації благ, а саме суспільних, приватних та змішаних. Показано, що основне навантаження на бюджет ОТГ будуть мати витрати на забезпечення суспільних благ, щодо них наявна державна підтримка за рахунок трансфертів з державного бюджету. Надання змішаних благ передбачає можливість фінансової підтримки самих споживачів, що зменшую навантаження на бюджет ОТГ. Доведено, що при фінансовому планування обсягів власних ресурсів ОТГ доцільно у першу чергу звернути увагу на обсяги фінансування суспільних та змішаних благ. ; In work the analysis of the basic sources filling of the budgets of the incorporated territorial communities and changes, which brought in 2018 considered features of realization interbudget regulation is carried out. The carried out analysis has shown, that ITC have only one exclusive kind subverts - on formation of an infrastructure entered in 2016. The size of subverts on formation of an infrastructure ITC is by settlement size, which depends on the area of territory ITC and number of the village population, which in this territory lives, that is she) is determined by objective principles.Is shown, that subverts on realization of measures on socio economic development of separate territories and the means of State fund of regional development depend on the decisions of a special Commission, which is created at the appropriate ministry and it are given not only ITC. Besides is present subjective in procedure of their granting. The carried out analysis has shown, that the majority of objects, which contents should carry out JTC (they concern to the municipal property), during 2015 - 2019 are financed with use of a means of the state budget. In this connection, further it is offered planning volumes of their financing to carry out with the account definition of a type of the boons, namely public, private and mixed. Is shown, that the basic loading on the budget ITC will have expenses for maintenance of the public boons, concerning them there is a state support for the account transfer from the state budget. The granting of the mixed boons provides an opportunity of financial support of the consumers, that I reduce loading on the budget IТC. Is proved, that at financial planning of volumes of own resources IТC it is expedient first of all to pay attention to volumes of financing of the public and mixed boons.

Relevance of the paper. One of the most important classifications of regulatory acts is their classification according to legal force. It is legal force of the legal act that determines the place it occupies in the hierarchical (vertical) structure of the current legislation. According to Article 1 of the Constitution of Ukraine, Ukraine is a social and legal state. Back in 2001, the Constitutional Court of Ukraine clearly stated: ". in a legal state there is a strict hierarchy of regulatory acts .", but until now the hierarchy of regulatory acts is not legally established. Besides, between the separate laws of Ukraine, including those defining the status and powers of the public administration bodies, there is inconsistency regarding their place according to their legal force. There is no consensus on this issue in the scientific literature. It negatively affects the state of law in the state. Consequently, the relevance of this article is conditioned by the existing collisions in the legislation of Ukraine regarding the hierarchy of regulatory acts.The purpose of the article is the study of the current state of the hierarchical place of regulatory acts in the current legislation of Ukraine, the identification of collisions in it and the justification of proposals for their elimination.Body of the paper. Most Ukrainian scholars insist that the codes have the same legal force as the laws. However, some Ukrainian codes, in particular the Civil Code of Ukraine, the Budget Code of Ukraine, contain articles about their higher legal force. However, there are no such norms in other codes of Ukraine, therefore it should be noted: it can not be that in one branch of law the codified law has a higher legal force, and in the other it has not. Consequently, the issue of the legal force of codified and un-codified laws requires legislative regulation.The question arises as to the legal force of the resolutions of the Verkhovna Rada of Ukraine and the decrees of the President of Ukraine (that is resolutions of the Parliament and decrees of the President of Ukraine of elusively regulatory nature). For example, in Article 113 of the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine "On the Cabinet of Ministers of Ukraine" the preference is given to the resolutions of the Verkhovna Rada of Ukraine, but in the Law of Ukraine "On Civil Service", on the contrary - to the decrees of the President of Ukraine.Conclusions. Until now, neither the Constitution of Ukraine nor other legislative acts define the hierarchy of certain regulatory acts, and therefore the scientific literature raises justified questions regarding their legal force. The current laws of Ukraine regulating the activities of public authorities solve these issues differently. And in law enforcement activities, including the issues on resolving litigation, the key role is played by subjectivity of a law enforcer. Eliminating this gap is possible only in one way that is by adopting the Law of Ukraine "On Regulatory Acts", which, among other issues, should clearly define the hierarchy of regulatory acts. ; У статті досліджено сучасний стан та актуальні питання ієрархії нормативно-правових актів в Україні. Підкреслено, що саме юридична сила нормативно-правового акта визначає місце, яке він займає в ієрархічній (вертикальній) структурі чинного законодавства. Проаналізовано зміст окремих законів України, в т.ч. таких, що регламентують діяльність органів публічної влади, та доведено, що між ними існують неузгодженості щодо розташування нормативно-правових актів за юридичною силою, а на практиці вирішальним тут є суб'єктивізм правозастосовника, в т.ч. і при прийнятті судових рішень. В цілому це негативно впливає на стан законності в державі. Обґрунтована необхідність законодавчого закріплення ієрархії нормативно-правових актів.

Purpose. To consider the subjective factor of cultural and historical identity of society as an ideology, without which the positive social and personal development is inconceivable. To produce proofs against the false rhetoric about "deideologization", as a harmful and destructive idea for social awareness, that aims to destroy basic humans' ethical values and to manipulate their living motivations. Methodology. The method of investigation of the problem was indicated as analytical result of preliminary scheme that was directed by the author towards the realization of his conception. This subjectivism of thinking "on one's own account" (K. Jaspers) and "without relying on existences" (M. Heidegger) the author attempted to corroborate with notions of modern scientists about the relations of causes in non-linear systems. Scientific novelty. It would be difficult to talk about scientific novelty if we had no thought on "chronic" issues of contemporary society and its world outlook vectors. It is possible to talk about the existential newness, the rise of personal indifference in connection with the irresponsible short-sightedness with which today under the guise of democratic overcome the totalitarian narratives is lightly questioned the universally valid moral values, belittled the philosophical classics and dragged the false ideological omnivorous freedom and devaluation of high culture. Conclusions. Personal life of individuals and historical results of their vital activity are dependent on their world outlook orientation. Human being without ideology is similar to lost creature with weakened will and uncertain conscience. The problem is not in refutation of ideology, but in its production and selection. It's impossible to build ideal social relation based on ideal principles, but in the same time it is impossible to imagine social development without any general orientation. Man can create only ruin and prepare himself for apocalypse without the culture, which would be reflection of philosophical understanding and orientation. ; Цель. Рассмотреть субъективный фактор культурно-исторического самосознания общества как идеологию, без которой немыслимо никакое положительное социальное и личностное развитие. Привести аргументы против фальшивой риторики о деидеологизации и «научном», «постмодерном» ниспровержении «субстанциальных» ценностей культуры, как вредной псевдодемократической порчи общественного сознания, нацеленной не на утверждение свободы самодеятельности людей, а на их тотальное оболванивание и манипулирование. Методология исследования означенной проблемы не что иное, как его аналитический результат, который сначала в виде побудительного мотива и общей схемы направлял автора к экспликации его замысла. Этот субъективизм мышления «на свой страх и риск» (К. Ясперс) и без «опоры на сущее» (М. Хайдеггер) автор попытался подкрепить современными представлениями учёных о нелинейных отношениях причинности в сложных самоорганизующихся системах. Научная новизна. О научной новизне говорить сложно, если только не понимать её настоятельной необходимостью переосмысления «хронических» вопросов идейной жизни современного общества и его мировоззренческих ориентиров. Можно говорить об экзистенциальной новизне, подъёме личного неравнодушия в связи с той безответственной недальновидностью, с какой сегодня под видом демократического преодоления тоталитарных нарративов легкомысленно ставятся под сомнение общезначимые нравственные ценности, принижается философская классика и протаскивается фальшивая свобода идейной всеядности и обесценивания высокой культуры. Выводы. От характера мировоззренческих установок зависят как личные судьбы индивидов, так и исторические результаты их совместной жизнедеятельности. Человек без идеологии подобен потерянному существу со слабой волей и неуверенной совестью. Проблема состоит не в преодолении идеологии, а в её выработке и выборе. На идеальных принципах и общезначимых смыслах вряд ли удастся построить столь же идеальные общественные отношения, но без них невозможно представить общество, способное к продуктивному развитию. Без культуры, которая была бы отражением консолидирующих общество философских ориентиров, человек может создать только руину и подготовить себя к апокалипсису. ; Мета. Розглянути суб'єктивний фактор культурно-історичної самосвідомості суспільства як ідеологію, без якої важко уявити продуктивний розвиток суспільства і особистості. Навести аргументи проти брехливої риторики про деідеологізацію і «наукове», «постмодерне» усунення «субстанційних» цінностей культури, як шкідливе псевдодемократичне пошкодження суспільної свідомості, що має на меті не свободу і самодіяльність людини, а її духовне знищення. Методологія дослідження цієї проблеми не що інше як її аналітичний результат, який спочатку у вигляді спонукального мотиву і загальної схеми керував автором у реалізації його задуму. Цей суб'єктивізм мислення на свій «страх і ризик» (К.Ясперс) і без «підпори на існуюче» (М.Гайдеґґер) автор спробував пов'язати з сучасними уявленнями вчених про нелінійні відношення причинності у складних системах, що само організуються. Наукова новизна. Про наукову новизну говорити складно, як що тільки не розуміти її нагальною потребою перетлумачення хронічних питань ідейного життя сучасного суспільства і його світоглядних орієнтирів. Можливо говорити про екзистенціальну новизну, підйом особистої небайдужості у зв'язку з тією безвідповідальною недалекоглядністю, з якою під виглядом демократичного подолання тоталітарних нарративів сьогодні легковажно відкидаються загальнозначущі моральні цінності, принижується філософська класика і протаскується фальшива свобода вседозволеності і знецінювання високої культури. Висновки. Від характеру світоглядних настанов залежать як особисті долі індивідів, так і історичні наслідки їх спільної життєдіяльності. Людина без ідеології, що відображає сутність її світового онтологічного положення як «трансцендентного проекту» із «метафізичною відповідальністю» подібна до загубленої істоти із слабкою волею і невпевненою совістю. Немає людей без ідеології, оскільки як смислова істота людина завдана в пошуку виправдання свого існування. Проблема міститься не в подоланні ідеології, а в її виробленні і виборі.

Purpose. To consider the subjective factor of cultural and historical identity of society as an ideology, without which the positive social and personal development is inconceivable. To produce proofs against the false rhetoric about "deideologization", as a harmful and destructive idea for social awareness, that aims to destroy basic humans' ethical values and to manipulate their living motivations. Methodology. The method of investigation of the problem was indicated as analytical result of preliminary scheme that was directed by the author towards the realization of his conception. This subjectivism of thinking "on one's own account" (K. Jaspers) and "without relying on existences" (M. Heidegger) the author attempted to corroborate with notions of modern scientists about the relations of causes in non-linear systems. Scientific novelty. It would be difficult to talk about scientific novelty if we had no thought on "chronic" issues of contemporary society and its world outlook vectors. It is possible to talk about the existential newness, the rise of personal indifference in connection with the irresponsible short-sightedness with which today under the guise of democratic overcome the totalitarian narratives is lightly questioned the universally valid moral values, belittled the philosophical classics and dragged the false ideological omnivorous freedom and devaluation of high culture. Conclusions. Personal life of individuals and historical results of their vital activity are dependent on their world outlook orientation. Human being without ideology is similar to lost creature with weakened will and uncertain conscience. The problem is not in refutation of ideology, but in its production and selection. It's impossible to build ideal social relation based on ideal principles, but in the same time it is impossible to imagine social development without any general orientation. Man can create only ruin and prepare himself for apocalypse without the culture, which would be reflection of philosophical understanding and orientation. ; Цель. Рассмотреть субъективный фактор культурно-исторического самосознания общества как идеологию, без которой немыслимо никакое положительное социальное и личностное развитие. Привести аргументы против фальшивой риторики о деидеологизации и «научном», «постмодерном» ниспровержении «субстанциальных» ценностей культуры, как вредной псевдодемократической порчи общественного сознания, нацеленной не на утверждение свободы самодеятельности людей, а на их тотальное оболванивание и манипулирование. Методология исследования означенной проблемы не что иное, как его аналитический результат, который сначала в виде побудительного мотива и общей схемы направлял автора к экспликации его замысла. Этот субъективизм мышления «на свой страх и риск» (К. Ясперс) и без «опоры на сущее» (М. Хайдеггер) автор попытался подкрепить современными представлениями учёных о нелинейных отношениях причинности в сложных самоорганизующихся системах. Научная новизна. О научной новизне говорить сложно, если только не понимать её настоятельной необходимостью переосмысления «хронических» вопросов идейной жизни современного общества и его мировоззренческих ориентиров. Можно говорить об экзистенциальной новизне, подъёме личного неравнодушия в связи с той безответственной недальновидностью, с какой сегодня под видом демократического преодоления тоталитарных нарративов легкомысленно ставятся под сомнение общезначимые нравственные ценности, принижается философская классика и протаскивается фальшивая свобода идейной всеядности и обесценивания высокой культуры. Выводы. От характера мировоззренческих установок зависят как личные судьбы индивидов, так и исторические результаты их совместной жизнедеятельности. Человек без идеологии подобен потерянному существу со слабой волей и неуверенной совестью. Проблема состоит не в преодолении идеологии, а в её выработке и выборе. На идеальных принципах и общезначимых смыслах вряд ли удастся построить столь же идеальные общественные отношения, но без них невозможно представить общество, способное к продуктивному развитию. Без культуры, которая была бы отражением консолидирующих общество философских ориентиров, человек может создать только руину и подготовить себя к апокалипсису. ; Мета. Розглянути суб'єктивний фактор культурно-історичної самосвідомості суспільства як ідеологію, без якої важко уявити продуктивний розвиток суспільства і особистості. Навести аргументи проти брехливої риторики про деідеологізацію і «наукове», «постмодерне» усунення «субстанційних» цінностей культури, як шкідливе псевдодемократичне пошкодження суспільної свідомості, що має на меті не свободу і самодіяльність людини, а її духовне знищення. Методологія дослідження цієї проблеми не що інше як її аналітичний результат, який спочатку у вигляді спонукального мотиву і загальної схеми керував автором у реалізації його задуму. Цей суб'єктивізм мислення на свій «страх і ризик» (К.Ясперс) і без «підпори на існуюче» (М.Гайдеґґер) автор спробував пов'язати з сучасними уявленнями вчених про нелінійні відношення причинності у складних системах, що само організуються. Наукова новизна. Про наукову новизну говорити складно, як що тільки не розуміти її нагальною потребою перетлумачення хронічних питань ідейного життя сучасного суспільства і його світоглядних орієнтирів. Можливо говорити про екзистенціальну новизну, підйом особистої небайдужості у зв'язку з тією безвідповідальною недалекоглядністю, з якою під виглядом демократичного подолання тоталітарних нарративів сьогодні легковажно відкидаються загальнозначущі моральні цінності, принижується філософська класика і протаскується фальшива свобода вседозволеності і знецінювання високої культури. Висновки. Від характеру світоглядних настанов залежать як особисті долі індивідів, так і історичні наслідки їх спільної життєдіяльності. Людина без ідеології, що відображає сутність її світового онтологічного положення як «трансцендентного проекту» із «метафізичною відповідальністю» подібна до загубленої істоти із слабкою волею і невпевненою совістю. Немає людей без ідеології, оскільки як смислова істота людина завдана в пошуку виправдання свого існування. Проблема міститься не в подоланні ідеології, а в її виробленні і виборі.

The article is devoted to the analysis of the causes of the emergence of posttruths, which were updated not only in the present, but also in the rather distant past. The article has a number of concepts that are close in meaning to the concept of "post-truth." This thesis is important because it explains the reason for the existence of post-truth: the decline of the elite, layers of ethos, creating a higher culture and cultivating honor and truthfulness. Another reason is the secularization of public life, which separates the truth from the sphere of sacrum. Particular attention n is focused on the presentation of a Russian understanding of truth and truth. It is based on a philosophical tradition integrated into Orthodoxy. Note that moral subjectivity outside the law, characteristic of understanding the truth in the USSR and inherent in the communist morality of the Bolsheviks, led to mass crimes during the Stalinist period. It is proved that in Poland the elitist ethos that existed between the two world wars, significantly weakened after the Second World War and gradually "eroded" after 1989. During this period, factors of this ethos, such as Catholicism, historical identity, literature were weakened, and with them the national identity as a whole, which reduced the weight of elements based on dignity in public life, and, consequently, the truth as one of them. The attention is focused on the fact that in the modern world, as a result of a number of new political, economic and cultural phenomena, the truth has acquired a distinctly relativistic dimension, and the new reality has found ideological expression in the concept of postmodernity. The conclusions are formulated that today people get the feeling that they are living in a world of chaos: information, value and cultural. The consequence of this is a significant weakening of the categories of rational thinking, the culture of discussion, the intellectual dimension of higher culture, and the political and cultural fragmentation of society. The weakening of the level of subjectivity of individuals and social communications and the formation of fluid identities deepen the existing crisis, which finds expression, including in the phenomenon of post-truth. ; Статья посвящена анализу причин появления постправды, которые актуализировались не только в современности, но и достаточно отдаленном прошлом. Приведен ряд понятий, которые по смыслу близки к понятию «постправда». Подчеркнем, что существование постправды в значительной степени обусловлено упадком элитарных, этосных слоев, творящих высшую культуру и культивирующих честь и правдивость, а также секуляризацией общественной жизни, отделившей правду от сферы сакрума. Особое внимание уделено изложению русского понимания правды и истины, основанного на философской традиции, погруженного в православие. Отметим, что внеправовой моральный субъективизм, характерный для понимания правды в СССР и присущий коммунистической нравственности большевиков, приводил к массовым преступлениям в период сталинского правления. Доказано, что в Польше элитарный этос, который существовал еще в период между двумя мировыми войнами, существенно ослаб после Второй Мировой войны и постепенно «размылся» после 1989 года. В этот период такие факторы этого этоса, как католицизм, историческая идентичность, литература, были ослаблены, а вместе с ними и национальная идентичность в целом, что снизило вес элементов, основанных на достоинстве, в общественной жизни, а, следовательно, и правды как одного из них. Акцентировано внимание на том, что в условиях современного мира, в результате ряда новых политических, экономических и культурных явлений, правда приобрела отчетливо релятивистское измерение, а новая действительность нашла идейное выражение в концепции постмодерности. Сформулированы выводы о том, что сегодня у людей появляется ощущение, будто они живут в мире хаоса: информационного, ценностного и культурного. Следствием этого является значительное ослабление категорий рационального мышления, культуры дискуссии, интеллектуального измерения высшей культуры, политико-культурная фрагментизация общества. Ослабление уровня субъектности индивидов и социальных связей и формирование текучих идентичностей углубляют существующий кризис, который находит свое выражение, в том числе, в явлении постправды. ; Стаття присвячена аналізу причин появи постправди, що актуалізувалися не лише в сучасності, але й у досить віддаленому минулому. Наведено низку понять, що за своїм змістом є близькими до поняття «постправда». Підкреслемо, що існування пост правди значною мірою зумовлено занепадом елітарних, етосних прошарків, що творили вищу культуру й культивували честь і правдомовність, а також секуляризацією суспільного життя, що відокремила правду від сфери сакруму. Особлива увага приділена викладанню російського розуміння правди та істини, заснованого на філософській традиції, зануреного у православ'я. Зазначимо, що поза правовий моральний суб'єктивізм, характерний для розуміння правди в СРСР і притаманний комуністичній моральності більшовиків, призводив до масових злочинів у період сталінського правління. Доведено, що в Польщі елітарний етос, який існував ще в період між двома світовими війнами, суттєво занепав після Другої Світової війни і поступово «розмився» після 1989 року. У цей період такі чинники цього етосу, як католицизм, історична ідентичність, література,були ослаблені, а разом з ними національна ідентичність в цілому,що знизило вагу елементів, базованих на гідності, в суспільному житті, а отже, і правди як одного з них. Акцентовано увагу на тому, що в умовах сучасного світу, внаслідок низки нових політичних, економічних і культурних явищ правда набула виразно релятивістського виміру, а нова дійсність знайшла ідейне вираження в концепції постмодерності. Сформульовано висновки про те, що сьогодні у людей з'являється відчуття, ніби вони живуть у світі хаосу: інформаційного, ціннісного і культурного. Наслідком цього є значне ослаблення категорій раціонального мислення, культури дискусії, інтелектуального виміру вищої культури, політично-культурна фрагментаризація суспільства. Зниження рівня суб'єктності індивідів і соціальних зв'язків та формування плинних ідентичностей поглиблюють наявну кризу, котра знаходить своє вираження, в тому числі, у явищі постправди.