Suchergebnisse

У статті викладено результати досліджень щодо визначення економічної ролі держави в ринковій економіці, проаналізовано залежність ефективності державного управління від умов, коли держава не керує, а саме регулює економіку в межах функціональних дій самої держави та сфер, які залишилися поза межами ринкової економіки чи її ефективності; охарактеризовано гнучкість системи державного управління економікою через постійний пошук та послідовне втілення ефективних моделей і методів державного втручання, адекватних визначеним пріоритетам. В статье изложены результаты исследований относительно определения экономической роли государства в рыночной экономике, проанализирована зависимость эффективности государственного управления от условий, когда государство не руководит, а именно регулирует экономику в пределах функциональных действий самого государства и сфер, которые остались вне пределов рыночной экономики или ее эффективности; охарактеризована гибкость системы государственного управления экономикой через постоянный поиск и последовательное воплощение эффективных моделей и методов государственного вмешательство, адекватных определенным приоритетам. In the article the results of researches are expounded in relation to determination of economic role of the state in a market economy, dependence of efficiency of state administration is analysed on terms, when the state does not lead, namely regulates an economy within the limits of functional actions of the state and spheres, which remained out of limits of market economy or her efficiency; flexibility of the system of state administration an economy is described through a permanent search and successive embodiment of effective models and methods of state interference, adequate to certain priorities.

The article considers the political evolution of territorial communities in democratic countries as a problem that reflects the local regional political authenticity and becomes the basis for applied research. The interrelation of the criteria of professionalization of managerial staff at the territorial level with local educational and scientific traditions is substantiated.The purpose of this article is to establish the level of reflection in the modern discourse of political science of socio-political representation of territorial communities.Research methods. The structural-functional method is used to analyze the criteria for staff promotion and their inclusion in certain management teams; the method of comparison used to relate to democratic procedures and practices of representation determines the quality of community development at the territorial level; a method of retrospective reconstruction to establish a high level of compliance with certain conditions of functioning in a controlled power environment, clear implementation of procedures, ensuring stability and implementation of a certain authoritarian course.Results. The assessment of the phenomenon of institutional inequality of communities determines the incomplete correspondence of elites of different levels in the former post-communist states. It is proved that the electoral variability of socio-political representation at the territorial level is manifested in the moderate position of the elites, their party and ideological mimicry in the conditions of insufficiently predictable and clear electoral result. Emphasis is placed on the factors of elite professionalism, which are not focused on managerial qualities, but are determined by archaic principles of situational loyalty and political expediency. The properties of population participation in the electoral process as a decisive factor in the qualitative political transformation of territorial communities are revealed. The specifics of the mechanisms of political representation and the processes of reforming territorial communities in the old European democracies and post-communist countries are noted. The substantiation of the tendency to preserve the internal elite patron clientelism and to ensure one's own position regardless of the political situation is proposed. ; В статье рассмотрена политическая эволюция территориальных общин в демократических странах как проблема, которая отражает местную региональную политическую аутентичность, и становится основой для прикладных научных разработок. Обосновано взаимосвязь критериев профессионализации управленческих кадров на территориальном уровне с местными образовательными и научными традициями.Целью данной статьи является установление уровня отражения в современном дискурсе политической науки социально-политического представительства территориальных общин.Методы исследования. Использован структурно-функциональный метод для анализа критериев продвижения кадров и их включения в определенные управленческие команды, метод сравнения применен для связи с демократическими процедурами и практиками представительства определяет качество развития общин на территориальном уровне; метод ретроспективной реконструкции для установления высокого уровня соответствия определенным условиям функционирования в контролируемом властной среде, четкого выполнения процедур, обеспечение стабильности и реализации определенного авторитарного курса.Результаты. Данная оценка феномена институциональной неровности общин определяет неполное соответствие элит разных уровней в бывших посткоммунистических государствах. Доказано, что электоральная изменчивость социально-политического представительства на территориальном уровне проявляется в умеренной позиции элит, их партийной и идеологической мимикрии в условиях недостаточно прогнозируемого и четкого электорального результата. Акцентировано внимание на факторах профессионализма элит, которые не ориентируются на менеджерские качества, а определяются архаичными принципами ситуативной лояльности и политической целесообразности. Раскрыто свойства участия населения в электоральном процессе в качестве решающего фактору качественного политического преобразования территориальных общин. Отмечено специфику механизмов политического представительства и процессов реформирования территориальных общин в старых европейских демократиях и посткоммунистических странах. Предложено обоснование тенденции к консервации внутренне элитного патрон-клиентелизма и обеспечения собственного положения независимо от политической конъюнктуры. ; У статті розглянуто політичну еволюцію територіальних громад у демократичних країнах як проблему, яка відображає місцеву регіональну політичну автентичність, та стає основою для прикладних наукових розробок. Обґрунтовано взаємозв'язок критеріїв професіоналізації управлінських кадрів на територіальному рівні з місцевими освітніми і науковими традиціями.Метою даної статті є встановлення рівня відображення у сучасному дискурсі політичної науки соціально-політичного представництва територіальних громад.Методи дослідження. Використано структурно-функціональний метод для аналізу критеріїв просування кадрів та їх включення до певних управлінських команд; метод порівняння застосований для зв'язок з демократичними процедурами та практиками представництва визначає якість розвитку громад на територіальному рівні; метод ретроспективної реконструкції для встановлення високого рівня відповідності певним умовам функціонування у контрольованому владному середовищі, чіткого виконання процедур, забезпечення стабільності та реалізації певного авторитарного курсу.Результати. Дано оцінку феномену інституційної нерівності громад визначає неповну відповідність еліт різних рівнів у колишніх посткомуністичних державах. Доведено, що на електоральна мінливість соціально-політичного представництва на територіальному рівні проявляється у поміркованій позиції еліт, їх партійній і ідеологічній мімікрії в умовах недостатньо прогнозованого та чіткого електорального результату. Акцентовано увагу на чинниках професіоналізму еліт, які не орієнтуються на менеджерські якості, а визначаються архаїчними принципами ситуативної лояльності та політичної доцільності. Розкрито властивості участі населення у електоральному процесі як вирішального чиннику якісного політичного перетворення територіальних громад. Відзначено специфіку механізмів політичного представництва і процесів реформування територіальних громад в старих європейських демократіях і посткомуністичних країнах. Запропоновано обґрунтування тенденції до консервації внутрішньо-елітного патрон-клієнтелізму та забезпечення власного становища не залежно від політичної кон'юнктури.

Выявлена специфика становления либеральной демократии в посткоммунистических обществах. Доказано, что в переходных обществах становление демократии происходит по-разному в зависимости от предыдущего политического режима. При переходе от авторитарных режимов кардинальные изменения системного качества проводятся в политической сфере. При переходе от тоталитарных режимов кардинальные качественные изменения происходят во всех сферах общественной жизни трансформационных обществ ; The specific of becoming of democracy is educed in postcommunistics societies. It is well-proven that in transitional societies of becoming of liberal democracy takes place differently, depending on the previous political mode. In transition from the authoritarian modes the cardinal changes of system quality take place in a political sphere. In transition from the totalitarian modes cardinal quality changes take place in all spheres of social life of transformation societies.

Трансформаційні процеси в Україні набувають ознак певної екстремальності протягом останнього десятиліття, корелюючись із загальносвітовими тенденціями глобального розвитку щодо зміщення безпекової парадигми від практики реагування на надзвичайні та кризові ситуації до запобігання їх виникненню в поєднанні з розвитком інформаційної складової цих процесів і широким застосуванням інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій. Визначено, що метою інформаційної безпеки в умовах надзвичайних ситуацій є забезпечення безперервності управлінського процесу і захист інформації, необхідної та достатньої для прийняття управлінських рішень за умов надзвичайної ситуації, від навмисного втручання, а також системи та обладнання, призначені для використання, накопичення та передання цієї інформації. Можемо стверджувати, що за критеріями інформаційної безпеки найбільшого ураження в умовах несанкціонованого інформаційного втручання може зазнати система прийняття рішень з реагування на виникнення надзвичайної ситуації і ліквідації їх наслідків, система прогнозування, моніторингу й обробки інформації про потенційне виникнення надзвичайної ситуації. Відзначено, що вітчизняна практика реагування та запобігання кризам і кризовим явищам є фрагментарними діями навздогін, структурно й функціонально недосконалими і ресурсно витратними, що має ознаки відомчої роз'єднаності, інституційної слабкості, а також забюрократизованість і заполітизованість. Наголошено на позитивній практиці ефективного реагування на кризи та надзвичайні ситуації в діяльності ДСНС України внаслідок застосування методології кризового менеджменту на рівні держави з метою його імплементації в діяльність центральних органів виконавчої влади із удосконаленням їх координації та взаємодії. З огляду на інтеграцію нашої держави в загальноєвропейський безпековий простір як базову функцію ситуаційного центру управління в умовах надзвичайних ситуацій слід розглядати безпосередню взаємодію з Координаційним центром реагування на надзвичайні ситуації ЄС.

The article deeply analyzes the difficult thirty-year practice of the development of the Republic of Azerbaijan in the context of considering the main components that made it possible to overcome the huge crisis phenomena and challenges that called into question the very existence of the state in the first post-Soviet years, and entering the trajectory of socio-economic development and recovery. The authors argue that it is the strengthening of all state institutions, a balanced consolidating strategy of Azerbaijan studies, skillfully and quickly carried out broad economic reforms, rational approaches to attracting foreign direct investment and creating an appropriate business climate that have been and remain the engines of positive socio-economic transformations. The end of the military confrontation, the departure from the attitudes of extreme nationalism, as well as a number of unpopular measures that were taken under the firm leadership of Heydar Aliyev, were used to overcome separatism and disintegration phenomena, at the same time, human and organizational resources were subordinated to the preservation of Azerbaijan's national identity and growth public consciousness of its society. The recovery of economic growth in post-Soviet Azerbaijan is inextricably linked with the development of oil resources on the shelf of the Caspian Sea. This was facilitated by a stable domestic and foreign policy, constitutional and legal framework for the development of entrepreneurship, which allows attracting foreign direct investment in the long term. At the present stage, official Baku professes strategic goals for the formation of a socially-oriented, diversified national economy, strengthening its free market relations and the ability to self-development in the context of trends in the world economy. This is facilitated by measures to implement a long-term strategy for the management of oil and gas revenues and a program for the socio-economic development of the regions of the Republic of Azerbaijan. Consequently, the national consolidation, economic growth of Azerbaijan along with the development of the armed forces have become effective factors in the restoration of territorial integrity and the return of uncontrolled territories and their modern restoration. ; У статті ґрунтовно аналізується непроста тридцятирічна практика розвитку Азербайджанської Республіки у контексті розгляду засадничих складових, які уможливили подолання величезних кризових явищ та викликів, що ставили під питання саме існування держави у перші пострадянські роки, та виходу на траєкторію соціально-економічного розвитку і піднесення. Автори доводять, що саме зміцнення всіх державних інститутів, виважена консолідуюча стратегія азербайджаністики, уміло і швидко проведенні широкі економічні реформи, раціональні підходи щодо залучення прямих іноземних інвестицій і створення належного підприємницького клімату були і залишаються рушіями позитивних соціально-економічних перетворень. Припинення воєнного протистояння, відхід від настанов крайнього націоналізму, як і непопулярні інші заходи, які здійсненні за твердого керівництва Гейдара Алієва, були використанні для подолання сепаратизму і дезінтеграційних явищ, натомість час, кадрові та організаційні ресурси підпорядковувалися збереженню національної самобутності Азербайджану та зростанню суспільної свідомості його соціуму. Відновлення зростання економіки пострадянського Азербайджану нерозривно пов'язане з освоєнням нафтових ресурсів на шельфі Каспійського моря. Цьому сприяла стабільна внутрішня і зовнішня політика, конституційно-правові засади розвитку підприємництва, що дозволяють залучати прямі іноземні інвестиції на довготривалу перспективу. На сучасному етапі офіційний Баку сповідує стратегічні цілі щодо формування соціально-орієнтованої, диверсифікованої національної економіки, зміцнення її вільних ринкових відносин і здатності до саморозвитку в контексті тенденцій світового господарства. Цьому сприяють заходи по реалізації Довгострокової стратегії з управління нафтовими і газовими доходами та програми соціально-економічного розвитку регіонів Азербайджанської Республіки. Відтак національна консолідація, економічне зростання Азербайджану разом із розбудовою збройних сил стали дієвими чинниками відновлення територіальної цілісності і повернення непідконтрольних територій та їх сучасної відбудови.

For the last thirty years, Ukraine has experienced three massive demonstrations by the Ukrainian people which later (or already in the process of their development) were called: "Revolution On Granite", "Orange Revolution", and "Revolution of Dignity". Mostly, these revolutions were caused by aggravation of unresolved domestic issues and revealed the stagnation of transformation processes in internal politics. An important factor in these events was political élites disability to provide necessary conditions for dynamic development of Ukraine while Ukrainian society and Ukrainian citizens wanted reforms and changes that would allow rebuilding the political, economic and social sphere of the state in accordance with the most progressive principles and norms of a free democratic and liberal society. However, it would be a huge mistake to think about the three Ukrainian revolutions as isolated and out of the context of global events, processes and trends that have taken place. Changes in the international environment of our state directly influenced the course of revolutionary events in Ukraine, which in turn affect the European security and the system of international relations in general.The contexts in which the revolutions took place vary greatly. The "Revolution On Granite" took place when Union Center was losing control over political, economic and social processes, while the processes of democratization both inside the USSR and in the states of the socialist bloc took place. The international context of the Orange Revolution is different. It is characterized by the rapid development of European integration processes, with the simultaneous degradation of democratic institutions in most of the republics of the former USSR; formation in this region of "gray zones of security" with many "frozen conflicts", the claim of the Russian Federation to form its own "sphere of influence" in the region. Ukraine, however, appeared to be a hostage to its own multi-vector policy and the lack of a clear and consistent strategy for joining European (Euro-Atlantic) integration structures. The "Revolution of Dignity" was a result of blatant curtailment of the European integration course by the Ukrainian authorities as well as curtailment of democratic freedoms. It was a response to unjustified violence and demonstrated the willingness of Ukrainian society to mobilize for the defense of fundamental democratic rights and freedoms, and subsequently to resist external aggression. At the same time, the events in Ukraine confirmed the existence of a security vacuum in Eastern Europe and the importance of practical implementation of an effective European cooperative security system.Key words: transformation processes, revolution, foreign policy of Ukraine. ; З часу набуття незалежності Україна пережила три масові виступи українського народу, які згодом (або вже в процесі розвитку подій) назвали революціями: «на Граніті», «Помаранчевою» та «Революцією Гідності». Здебільшого ці революції, обумовлені загостренням і невирішеністю власне внутрішніх українських проблем, засвідчили стагнацію трансформаційних процесів у внутрішньому соціальному житті держави. Важливим чинником цих подій була неспроможність забезпечити умови для динамічного розвитку України, в той час як українське суспільство та українські громадяни прагнули реформ і змін задля перебудови політичної, економічної, соціальної сфери держави відповідно до найпрогресивніших принципів та норм вільного демократичного та ліберального суспільства. Однак помилково трактувати події трьох українських революцій у відриві і поза контекстом загальносвітових подій, процесів і трендів, які мали місце (і мають досі) під час цих подій. Українські революції стали ознакою прагнення українського суспільства бути залученим у загальноцивілізаційні процеси та бути невід'ємною частиною світового співтовариства. Зміни в зовнішньополітичному оточенні нашої держави напряму впливали на перебіг революційних подій в Україні, які, своєю чергою, впливають на загальноєвропейську безпеку та систему міжнародних відносин загалом.Ключові слова: трансформаційні процеси, революція, зовнішньополітичний курс України.

The article describes the phenomenon of identity and its manifestations in a globalized world. An attempt is made to determine the peculiarities of search for cultural archetypes in the context of regional specifics of the world and Ukrainian realities in particular. The deep role of culture in modern modernization processes is pointed out. The main elements of transformational changes in Ukrainian society and the coordinates of the new socio-cultural reality are analyzed. The aim is to analyze the main features of the manifestation of national identity in the globalized world and the role of culture in modern socio-cultural processes of Ukraine and the world. Among the tasks there is a description of the peculiarities of transformational changes in Ukrainian society and the role of culture in modernization transformations.Research methodology. The authors used philosophical-theoretical, historical-comparative methods. Systematization of specific manifestations of cultural phenomena and analysis of elements of social reality were made.Results. The article analyzes the main forms of national identity and their manifestations in socio-cultural transformations in different countries. The peculiarities of the cultural level in carrying out democratic transformations are determined. An idea is proposed that the remote internal cause of sensitivity of the Ukrainian social life towards the various external influences is lack of systemic cultural imperialism, which could serve both as a shield for external influences and as a value axis to avoid a danger of internal centrifugal destruction. Novelty. An attempt is made to show the importance of cultural values and archetypes in the analysis of the preconditions and prospects for the modernization of modern socio-cultural space and the choice of effective activity strategies.The practical significance. The results of the study can be used in the analysis of leading trends in the global world and in solving specific regional problems. ; Статья посвящена исследованию феномена идентичности и ее проявления в современном глобализованном мире. Осуществлена попытка определения особенностей поиска культурных архетипов в контексте региональной специфики мира и украинских реалий в частности. Указывается на глубинную роль культуры в современных модернизационных процессах. Анализируются основные элементы трансформационных изменений в украинском обществе и координаты новой социокультурной реальности в век постмодерна. Цель статьи: изучить главные особенности прояления национальной идентичности в глобализованном мире и роли культуры в современных социокультурных процессах в Украине и в мире.Содержание полученных результатов. Отмечается, что после провозглашения независимости в Украине происходят трансформации, которые под. влиянием внутренних и внешних факторов совмещают элементы различных политических режимов, экономических укладов, культурные стереотипы былых и нынешних эпох. Эти влияния способны стимулировать рост регионалистских и сепаратистских настроений и движений внутри государства.Выдвинут тезис о том, что отдаленной внутренней причиной результативности этих влияний является отсутствие системного культурного империализма, который бы выступал в качестве «защитной оболочки» по отношению к воздействиям извне и в качестве консолидирующего ценностного стержня, способного сдерживать внутренние центробежные тенденции (регионализм, сепаратизм и т.п.).Делается вывод о том, что, несмотря на недостаток на уровне госинститутов, идеологии, политических стратегий профессионализма, компетентности и видения новых вызовов, стоящих перед Украиной, возможности для демократического решения социально-экономических проблем и развития гражданского общества не исчерпаны. Положительные сдвиги в стране возможны только при условии учета ее ментальных традиций, что актуализирует и обуславливает практическую значимость изучения вопросов идентичности и роли культуры в этом контексте. ; Стаття присвячена аналізу феномену ідентичності та її проявів у сучасному глобалізованому світі. Здійснено спробу визначити особливості пошуку культурних архетипів у контексті регіональної специфіки світу та українських реалій зокрема. Вказується на глибинну роль культури в сучасних модернізаційних процесах. Аналізуються основні елементи трансформаційних змін в українському суспільстві та координати нової соціокультурної реальності в добу постмодерну. Мета статті: дослідити головні особливості прояву національної ідентичності в глобалізованому світі та ролі культури в сучасних соціокультурних процесах України і світу.Зміст отриманих результатів. Зазначено, що після проголошення незалежності в Україні відбуваються трансформаційні зміни, які під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників поєднують у собі елементи різних політичних режимів, економічних укладів, культурні стереотипи давніх і сучасних епох. Ці впливи здатні стимулювати зростання регіоналістських та сепаратистських настроїв і рухів усередині держави. Висунуто тезу, що віддаленою внутрішньою причиною результативності цих впливів став брак системного культурного імперіалізму, який би поставав у якості своєрідної «захисної оболонки» щодо зовнішніх впливів і в якості консолідуючого ціннісного стрижня, здатного стримувати внутрішні відцентрові тенденції (регіоналізм, сепаратизм, тощо).Зроблено висновок, що попри брак фаховості, компетентності і бачення нових викликів перед Україною на рівні державних інститутів, ідеології, політичних стратегій сьогодні не вичерпано можливості для демократичного вирішення суспільно-економічних проблем та розвитку громадянського суспільства. Позитивні зрушення в країні можливі лише за умови врахування її ментальних традицій, що актуалізує і зумовлює практичне значення вивчення питань ідентичності та ролі культури в цьому контексті.

The article is devoted to analysis of general trends in the Armed Forces of Ukraine military specialists' training are scrutinized in this article from a historical perspective. The factors of reduction in the first officer positions recruitment before the Russian Federation military aggression against Ukraine are analyzed. Those factors are: drawbacks in the state order planning for the training of tactical level specialists, absence of the other sources of officers admission to the first officer positions because of the lack of appropriate legislative framework, and an unsuccessful implementation of the personnel policy and military education tasks that consequently led to a significant officers' training lag behind the real needs of the Armed Forces of Ukraine. In addition, the measures taken by the Defense Agency to stabilize the situation and eliminate the existing incompleteness of the first officer positions are considered. Since 2015, the Defense Agency has suggested several effective methods, primarily in the form of course training for non-commissioned officer personnel who have higher education with the further assignment to the officer personnel positions and award of a military rank of "second lieutenant". The Defense Agency also has run an experiment that involves the enrollment for an experimental program "Leadership Courses" of civil citizens who obtained a bachelor's degree and higher for training (up to 12 months) for the military service under contract in the first officer positions. The suggested forms and means of the servicemen's training are continuously adapted in order to find an optimal way that has to provide the conditions for mastering a certain military specialty on a professional level. The author has studied the latest forms of junior officers' training taking into account the standards of NATO member states. The concept of "military specialists' training" is analyzed in the context of implementation of military education tasks and military personnel policy for the first time. The future research perspective consists in the need to provide the possible ways of the world-leading countries' positive experience usage in order to create an effective career management system for military specialists. ; У статті проаналізовано сучасні тенденції підготовки військових фахівців як одного із пріоритетних напрямів реалізації військової кадрової політики і необхідної умови формування кадрового потенціалу збройних сил. На сучасному етапі розбудови українського війська виникла необхідність модернізації існуючої системи комплектування з урахуванням світових тенденцій у цій галузі. При цьому упровадження новітніх форм і методів навчання відбувається на тлі ведення бойових дій на Сході нашої держави, що передбачає пошук оптимальної моделі підготовки та комплектування ЗС України. Автор зазначає, що трансформаційні процеси в українському війську вітчизняні дослідники новітньої історії України розглядають у контексті відповідних Державних програм військового будівництва. Автором в історичній ретроспективі досліджено наслідки невдалих реформ українського війська протягом 1992-2012 рр., які з початком збройної агресії Російської Федерації проти нашої держави на тлі недостатнього наукового й правничого супроводу процесу будівництва ЗС України, продемонстрували не тільки загальні недоліки у системі підготовки та підвищення кваліфікації військових фахівців, але й т.зв. "законодавчі прогалини", які полягали у невідповідності запланованих заходів існуючій нормативно-правовій базі. Автор описує низку результативних методів щодо забезпечення укомплектованості первинних офіцерських посад, зосереджуючи увагу на цілісній системі курсової підготовки (підвищення кваліфікації) та експериментальній програмі "Курсів лідерства". ; В статье проанализированы современные тенденции подготовки военных специалистов как одного из приоритетных направлений реализации военной кадровой политики и необходимого условия формирования кадрового потенциала вооруженных сил. На современном этапе развития украинского войска возникла необходимость модернизации существующей системы комплектования с учетом мировых тенденций в этой области. При этом внедрение новейших форм и методов обучения происходит на фоне ведения боевых действий на востоке нашей страны, предусматривает поиск оптимальной модели подготовки и комплектования ВС Украины. Автор отмечает, что трансформационные процессы в украинской армии отечественные исследователи новейшей истории Украины рассматривают в контексте соответствующих государственных программ военного строительства. Автором в исторической ретроспективе исследованы последствия неудачных реформ украинских войск в течение 1992-2012 гг., которые с началом вооруженной агрессии Российской Федерации против нашего государства на фоне недостаточного научного и юридического сопровождения процесса строительства ВС Украины, продемонстрировали не только общие недостатки в системе подготовки и повышения квалификации военных специалистов, но и т.н. "законодательные пробелы", которые заключались в несоответствии запланированных мероприятий существующей нормативно-правовой базе. Автор описывает ряд результативных методов по обеспечению укомплектованности первичных офицерских должностей, сосредоточивая внимание на целостной системе курсовой подготовки (повышения квалификации) и экспериментальной программе "Курсов лидерства".

The article is devoted to analysis of general trends in the Armed Forces of Ukraine military specialists' training are scrutinized in this article from a historical perspective. The factors of reduction in the first officer positions recruitment before the Russian Federation military aggression against Ukraine are analyzed. Those factors are: drawbacks in the state order planning for the training of tactical level specialists, absence of the other sources of officers admission to the first officer positions because of the lack of appropriate legislative framework, and an unsuccessful implementation of the personnel policy and military education tasks that consequently led to a significant officers' training lag behind the real needs of the Armed Forces of Ukraine. In addition, the measures taken by the Defense Agency to stabilize the situation and eliminate the existing incompleteness of the first officer positions are considered. Since 2015, the Defense Agency has suggested several effective methods, primarily in the form of course training for non-commissioned officer personnel who have higher education with the further assignment to the officer personnel positions and award of a military rank of "second lieutenant". The Defense Agency also has run an experiment that involves the enrollment for an experimental program "Leadership Courses" of civil citizens who obtained a bachelor's degree and higher for training (up to 12 months) for the military service under contract in the first officer positions. The suggested forms and means of the servicemen's training are continuously adapted in order to find an optimal way that has to provide the conditions for mastering a certain military specialty on a professional level. The author has studied the latest forms of junior officers' training taking into account the standards of NATO member states. The concept of "military specialists' training" is analyzed in the context of implementation of military education tasks and military personnel policy for the first time. The future research perspective consists in the need to provide the possible ways of the world-leading countries' positive experience usage in order to create an effective career management system for military specialists. ; В статье проанализированы современные тенденции подготовки военных специалистов как одного из приоритетных направлений реализации военной кадровой политики и необходимого условия формирования кадрового потенциала вооруженных сил. На современном этапе развития украинского войска возникла необходимость модернизации существующей системы комплектования с учетом мировых тенденций в этой области. При этом внедрение новейших форм и методов обучения происходит на фоне ведения боевых действий на востоке нашей страны, предусматривает поиск оптимальной модели подготовки и комплектования ВС Украины. Автор отмечает, что трансформационные процессы в украинской армии отечественные исследователи новейшей истории Украины рассматривают в контексте соответствующих государственных программ военного строительства. Автором в исторической ретроспективе исследованы последствия неудачных реформ украинских войск в течение 1992-2012 гг., которые с началом вооруженной агрессии Российской Федерации против нашего государства на фоне недостаточного научного и юридического сопровождения процесса строительства ВС Украины, продемонстрировали не только общие недостатки в системе подготовки и повышения квалификации военных специалистов, но и т.н. "законодательные пробелы", которые заключались в несоответствии запланированных мероприятий существующей нормативно-правовой базе. Автор описывает ряд результативных методов по обеспечению укомплектованности первичных офицерских должностей, сосредоточивая внимание на целостной системе курсовой подготовки (повышения квалификации) и экспериментальной программе "Курсов лидерства". ; У статті проаналізовано сучасні тенденції підготовки військових фахівців як одного із пріоритетних напрямів реалізації військової кадрової політики і необхідної умови формування кадрового потенціалу збройних сил. На сучасному етапі розбудови українського війська виникла необхідність модернізації існуючої системи комплектування з урахуванням світових тенденцій у цій галузі. При цьому упровадження новітніх форм і методів навчання відбувається на тлі ведення бойових дій на Сході нашої держави, що передбачає пошук оптимальної моделі підготовки та комплектування ЗС України. Автор зазначає, що трансформаційні процеси в українському війську вітчизняні дослідники новітньої історії України розглядають у контексті відповідних Державних програм військового будівництва. Автором в історичній ретроспективі досліджено наслідки невдалих реформ українського війська протягом 1992-2012 рр., які з початком збройної агресії Російської Федерації проти нашої держави на тлі недостатнього наукового й правничого супроводу процесу будівництва ЗС України, продемонстрували не тільки загальні недоліки у системі підготовки та підвищення кваліфікації військових фахівців, але й т.зв. "законодавчі прогалини", які полягали у невідповідності запланованих заходів існуючій нормативно-правовій базі. Автор описує низку результативних методів щодо забезпечення укомплектованості первинних офіцерських посад, зосереджуючи увагу на цілісній системі курсової підготовки (підвищення кваліфікації) та експериментальній програмі "Курсів лідерства".

The basic principles of the concept of the United States global leadership are disclosed in the paper, its initiation as a concept of world hegemony and evolution to a more moderate position taking into account the world transformational processes. The goal of the paper is to study the origins of the concept of global US leadership since the end of the 19th century and its implementation in the foreign policy of the state. The ability of the US to make a qualitative impact on global geopolitical processes is analyzed. It is proved that the American nation is characterized by a special self-identification that verges on the feeling that the American nation is chosen by God. The US, accordingly, is perceived as a state with a special mission. It is ascertained that the aspiration of the United States to the world leadership lies in the theories of the exclusiveness of the Anglo-Saxon race, which has the right to expand and spread its own state and social system in the world. Expansion theory gained strength from the second half of the 19th century. At the same time, the constant evolution of the international system, the entrance of new actors in the world arena forced the United States to reconsider foreign policy directives and «agree» on the role of a world leader. After the period of Bloc confrontation, in particular, at the beginning of the 21st century, the United States refuses to encroach on the role of the world hegemon and concentrates on leading the world community as «the first among equals». The course towards the achieving and preservation of world leadership was consolidated in Barack Obama's foreign policy taking into consideration the fact that the US possesses the potential of «hard power» that is able to physically control the weaker countries; it is characterized by economic power, which is the source of the general might of the state; and it is able to exert their ideological influence by using «soft power», which is based on the leader's diplomatic arsenal. Thus, it has been confirmed that the United States has never renounced the global domination, but taking into account the transformational changes in the international system, it has chosen the course towards the achieving and preservation of global leadership as a better alternative to world hegemony. ; В статье исследуются теоретические истоки концепции глобального лидерства США. Рассматривается ее взаимосвязь с концепцией мировой гегемонии. Анализируется способность США оказывать качественное влияние на глобальные геополитические процессы. Объясняются причины восприятия США американцами как государства с особой миссией. Доказано, что США никогда не отказывались от мирового первенства, но учитывая трансформационные изменения международной системы выбрали курс на достижение и поддержание глобального лидерства как лучшей альтернативы мировой гегемонии. ; У статті досліджуються теоретичні витоки концепції глобального лідерства США. Розглядається її взаємозв'язок з концепцією світової гегемонії. Аналізується спроможність США чинити якісний вплив на глобальні геополітичні процеси. Пояснюються причини сприйняття США американцями як держави з особливою місією. Доведено, що США ніколи не відмовлялися від світової першості, але з огляду на трансформаційні зміни міжнародної системи обрали курс на досягнення та підтримку глобального лідерства як кращої альтернативи світовій гегемонії.

Висвітлено питання проведення реформи у сфері забезпечення якості та безпечності продуктів харчування й продовольчої сировини, розглянуто досвід зарубіжних країн. Визначено, що створення Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів дало змогу оптимізувати роботу підлеглих підрозділів та уникнути дублювання їх функцій. Проаналізовано основні законодавчі документи, що регулюють трансформаційні процеси в сільськогосподарській галузі України, визначено основні напрями змін. Зазначено, що оновлення нормативно-правових актів України забезпечить гармонізацію з міжнародними стандартами якості та дозволить перенести відповідальність за контроль якості кінцевої продукції з боку держави на операторів ринку.Ключові слова: якість продуктів харчування, державне управління, контроль, реформування, законодавча база, сертифікація ; The safety of food products and food raw materials is one of the decisive economic components of each state and is determined by the ability of the country to effectively control the quality and safety of manufactured and imported food products. This sphere of activity has extremely important humanitarian, social, economic and political aspects in society. The consumption of quality and safe food depends on human health, its productivity and biological life. On the other hand, the development of high-quality food products and food raw materials and their export is a high level of GDP, a guarantee of a prosperous and financially independent country.The statement of this issue is relevant both for the state in general and for each individual household and person as the final consumer of the agro-industrial complex (AIC) products, especially in the context of European integration processes, which require revision of the regulatory and legislative framework and the standardization system as a whole in order to implement advanced European practices in domestic realities. Our state has all the necessary resources to ensure a high rating among the agricultural producer's countries. But, the priority task should be not the production of raw materials, but the final product of consumption. That is why, because of the not stable economic and political conditions, the priority for Ukraine is to support and develop the production of high-quality, safe food with a high level of processing that is in line with international standards and based on HACCP principles.The issue of food quality control and protection of consumer rights is characterized by rapid legislative transformations caused by the formation of the European vector of Ukraine's development. In line with the global goals of sustainable UN development, one of the main priorities is "overcoming hunger, achieving food security, improving nutrition and promoting sustainable agricultural development." It specifies clear tasks aimed at increasing productivity, profitability, rationality, investment and the protection of natural resources.In order to increase the safety of products which cover all parts of the food chain, implementing state control in the field of sanitary and phytosanitary measures "from field - the table" as required by European legislation in Ukraine established or legally binding requirements for the use of permanent procedures based on the principles of the system analysis of hazardous factors and control at critical points ( HACCP - eng. Hazard Analysis and Critical Control Points).The introduction of a new food safety management system based on HACCP principles should solve certain problems, in particular: to reduce the load and increase the level of personal responsibility of market operators, to create conditions for preventing the impact of negative factors at manufacturing site and to ensure the competitiveness of domestic producers. The ISO international standardization system today is a unified mechanism for assessing the quality of production and management.Taking into account new requirements, responsibility for poor quality food group products, transferred from the state to commodity producers. Control includes not only end products, but also can be checked production, transportation and storage of products of the food group. In general, the new legislation is developed from the point of view of protecting the rights of consumers and is aimed at ensuring the safety of these foods.The legislative reform, oriented to European standards, simplifies the work of AIC enterprises by exempting them from obligatory controlling inspections, shifting the responsibility for the quality and safety of food products and food raw to commodity producers. It is aimed at ensuring the country's food security and competitiveness domestic products in the internal market; strengthening leadership in the global food market and governmental agricultural products; ensuring transparency and predictability of agrarian policy. This will allow stabilizing the country's economy, raising the welfare of the population, and, in the future, to implement the European standards of living for its citizens and ensure Ukraine a leading position among other states.

Предметом роботи є сукупність теоретичних положень та прикладних проблем формування організаційно- функціональної складової системи управління сільських територій. Метою роботи є удосконалення організаційно-функціональної складової системи управління сільських територій в умовах сучасних інституційних змін. Методологія проведення роботи. Методологічною основою дослідження є комплексний підхід, системно- структурний аналіз та діалектичний метод наукового пізнання. Для реалізації поставлених завдань застосовувалися такі методи: абстрактно-логічний, системного аналізу, порівняння, історичний та інші. Результати роботи. Розроблено організаційно-функціональну модель управління сільськими територіями, яка побудована таким чином, що її основні суб'єкти виконуючи свої функції, не втручаються у діяльність одне одного, а доповнюють її, тим самим утворюючи єдиний механізм забезпечення комфортних умов для життєдіяльності населення. на принципах соціальної відповідальності та партнерств. Проаналізовано сучасні трансформаційні зміни інституційної системи сільських територій, зокрема встановлено загрози у результаті реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Реалізувати положення Концепції щодо передачі більшості владних функцій Концепції без погіршення якості наданих населенню послуг можливо лише після розширення самоврядних економічних функцій громад. Запропоновано підхід до розподілу функцій органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері регулювання сільської економіки. Акцентовано увагу на тому що функції органів державної влади орієнтовані на вироблення «правил гри» та нагляд за їх виконанням, а органів місцевого самоврядування створення умов для суб'єктів господарювання, які мають важливе соціальне значення та притягнення до відповідальності порушників, які порушують організаційно-правові норми держави та суспільства. Галузь застосування результатів: організація та проведення наукових досліджень у сфері розвитку сільських територій, управління сільською економікою Висновки. Реалізація запропонованої організаційно-функціональної моделі управління сільськими територіями сприятиме створенню самодостатніх громад, які матимуть заснований на принципах соціальної відповідальності та партнерства повноцінний економічний механізм задоволення потреб її жителів (нинішніх та майбутніх поколінь), захисту їх економічних інтересів як на локальному ринку, так і регіональному та загальнодержавному ринках. ; Subject of work is set of theoretical provisions and applied problems of forming of an organizational and functional component of a management system of the rural territories. The purpose of work is enhancement of an organizational and functional component of a management system of the rural territories in the conditions of modern institutional changes. The methodology of the work. Methodological basis of research is the integrated approach, the system and structural analysis and a dialectic method of scientific knowledge. The following methods were applied to realization of objectives: abstract and logical, system analysis, comparison and others. Results of work. It is developed organizationally functional management model by the rural territories which is constructed in such a way that her main subjects carrying out the functions, don't interfere with activities of each other, and supplement it, that forming the single mechanism of providing comfortable conditions for activity of the population. on the principles of social responsibility and partnership. Modern transformational changes of institutional system of the rural territories are analysed, in particular is established threats as a result of implementation of the Concept of reforming of local self-government and the territorial organization of the power in Ukraine. Possibly to realize Concept provisions concerning transfer of the majority of imperious functions of the Concept without quality degradation of the services provided to the population only after expansion of the self-controlled economic functions of a community. Approach to distribution of functions of public authorities and local self-government in the sphere of regulation of rural economy is offered. The attention that functions of public authorities are oriented to development of «rules of the game» and supervision of their accomplishment, and local government bodies creation of conditions for subjects of managing who have important social value and accountability of violators which break organization-legal regulations of the state and society is focused. Scope of results: the organization and carrying out scientific researches in the sphere of development of the rural territories, managements of rural economy. Conclusions. Implementation of the offered organizational and functional management model the rural territories will promote creation of self-sufficient communities which will have the full-fledged economic mechanism of requirements satisfaction of its inhabitants (present and future generations) based on the principles of social responsibility and partnership, protection of their economic interests both in the local market, and in the regional and nation-wide markets.