Suchergebnisse

The analysis of life and treacherous path of Oleksandr Sviatotskyi – a prominent contemporary Ukrainian lawyer, Doctor of Law, professor, full member (academician) of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, honored lawyer of Ukraine, director general of the oldest in Ukraine national law journal "Law of Ukraine", honorary professor at the Zaporizhzhya National University – is carried out.After graduating from the Ivan Franko State University of Lviv, he was appointed to the position of responsible secretary of the juvenile affairs commission of the Lviv City Executive Committee in 1980. From his student years, O. Sviatotskyi was attracted to scientific and pedagogical activity. During 1983–1990 he was a graduate student, assistant, senior lecturer, associate professor at the department of criminal law and process at the Law Faculty of the Ivan Franko State University of Lviv. Professor V. Kulchytskyi, who in the Soviet period formed patriotism among students, instilled in them a love of their mother tongue, Ukrainian traditions, introduced the students of the Law Faculty to such outstanding milestones of Ukrainian law, such as "The rights under which the people of Little Russia are being tried", "Extract of Little Russian rights", "Assembly of Little Russian rights", "Court and punishment in the rights of Little Russians" etc., had an important influence on O. Sviatotskyi. Professor V. Kulchytskyi was one of the few lecturers at the Law Faculty of the Lviv University who, during Soviet times, lectured and conducted seminars exclusively in Ukrainian. One of the well-known students and the followers of Professor V. Kulchytskyi was O. Sviatotskyi, who was interested in the problems of establishing and developing of the Bar in Ukraine. The research was completed in 1987, when the young scholar successfully defended his thesis for the degree of the Candidate of Law in a specialty 12.00.01 on the topic: "Establishment and Development of the Soviet Bar (Historical and Legal Aspect)". In 1990 he was awarded the scientific title of the associate professor. In 1990, he became a doctoral student at the Kyiv State University after T. Shevchenko. His research persistence and hard work allowed him to successfully defend in 1995 his thesis for the degree of the Doctor of Law in a specialty 12.00.01 on the topic: "The Bar in the Legal Mechanism for the Protection of Citizens' Rights (Historical and Legal Research)". Since 1994, O. Sviatotskyi has been at the same time engaged in the Bar, which enabled him to become a co-founder and senior partner of the Kairos Law Firm in 1995.One of the greatest achievements of O. Sviatotskyi is his highly professional work as the director general of the oldest law journal in Ukraine, "Law of Ukraine", which started in October 1995 and continues to this day.From 1996 to the present O. Sviatotskyi is a co-founder and president of the "In Yure" Publishing House". In 1997 he was awarded the academic title of professor. In 2000 he was elected an associate member of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. In 2000–2001 and 2003–2004 he was appointed Public Advisor to the Prime Ministers of Ukraine, and from 2002 to 2004 appointed as Advisor to the Minister of Transport and Communications of Ukraine, H. Kirpa. From 2001 to 2004, he held the position of Director of the Scientific Research Institute of Intellectual Property of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. In 2009, he was elected a full member (academician) of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. Since October 2014, a co-founder and president of the "All-Ukrainian Charitable Foundation for European Integration, Security and Humanitarian Projects "Revival of Ukraine". In November 2015, by the Bar Council he was appointed the chairman of the Scientific Advisory Board of the National Bar Association of Ukraine. From December 2015 to August 2017, Rector of the High Bar School of the National Bar Association of Ukraine. From June 2016 to August 2019, Adviser to the First Vice Prime Minister of Ukraine on a public basis. The main directions of scientific research are: constitutional law, organization of public authority, theory and history of state and law of Ukraine, philosophy of law, judiciary, intellectual property law, development and modern legal position of the institution of the Bar.Olexandr Dmytrovych's scientific work comprises more than 200 scientific works, among which are monographs, textbooks, manuals, scientific articles. Their topics relate to the most relevant issues of legal science, in particular: history of the state and law, philosophy, methodology, legal system, intellectual property, international public and private law, etc. Among the most important are: "The Bar: History and Modernity" (co-authored, 1997), "History of the State and Law of Ukraine: In 2 vols". (co-authored, 2000), "Intellectual Property in Ukraine: In 4 vols". (co-authored, 2002), "Intellectual Property Law" (co-authored, 2002), "International Commercial Arbitration in Ukraine: Theory and Law" (co-authored, 2007), "Intellectual Property Law: Academic Course" (co-authored, 2007), "The Encyclopedic Reference Book of the Future Barrister" (co-authored, 2009), "Power in Ukraine: Ways to Effectiveness" (co-authored, 2010), "The Great Encyclopedic Legal Dictionary" (co-authored, 2012), "Qualifying (Bar) Examination in 17 Books" (co-authored, 2017) and others.O. Sviatotskyi is actively involved in public life. He is a member of the Scientific Advisory Councils of the Supreme Economic Court of Ukraine; the High Specialized Court of Ukraine for Civil and Criminal Cases; Board of Publishers of Additions to the "Law of Ukraine" journal – "Student Law Journal", "Pravobukvaryk" collection; editorial boards of the "Collection of International Treaties of Ukraine", the law journal for students "Alphabet of Law", the scientific and practical professional journal "European Law"; editorial boards of the scientific and practical professional journal "International Law", scientific and practical journal "Judicial Practice"; the Scientific Council of the journal "Rehabilitation and Bankruptcy"; editorial boards of the journals "Bulletin of the National Academy of the Prosecutor's Office", "Civil Justice. Case Law in Civil Cases", "Administrative Justice. Case Law in Administrative Cases", "Criminal Justice. Case Law in Criminal Cases ", "Economic Litigation. Case Law in Economic Litigation"; editorial boards of the journals "Journal of Civil and Criminal Justice", "Bulletin of Economic Litigation"; All-Ukrainian Interagency Coordination and Methodological Council for Legal Education of the Population; the Scientific Council for Coordination of Fundamental Legal Research of the National Academy of Sciences of Ukraine; as well as a scientific editor of the supplement to the Law of Ukraine journal – the collection of the "European Court of Human Rights. Case Law". His appointment as a member of the aforementioned reputable institutions was an appreciation of his high professionalism, versatility and principality as a distinguished legal scholar and practitioner.Olexandr Dmytrovych's scientific, pedagogical and professional achievements are highly appreciated by the state and his colleagues. Professor O. Sviatotskyi has numerous state and departmental awards: Honored Lawyer of Ukraine (1997), Orders of Merit of III, II, and I degrees (2002, 2007, 2018), Honorary Diploma of the Cabinet of Ministers of Ukraine (2003), Certificate of Honor Of the Verkhovna Rada of Ukraine (2004), Acknowledgment from the Prosecutor General of Ukraine (2012), Honorary Distinction of the Constitutional Court of Ukraine (2012), Honorary Distinction of the Supreme Economic Court of Ukraine (2012), Medal for Merit in Advocacy Development (2012), Honorary Distinction of Odessa National Law Academy of the II degree (2012), Honorary Diploma of the Secretariat of the National Union of Journalists of Ukraine (2012), Diploma of the Kyiv Research Institute of Forensic Expertise of the Ministry of Justice of Ukraine (2012), insignia "Honorary Distinction of the Ukrainian Section of the International Police Association" (2015), laureate of the Yaroslav the Wise Award and others.Professor O. Sviatotskyi's greatest achievement of his tireless work for the affirmation of Ukraine's state independence in recent years, is the publication of the following photo albums on his initiative and the most active participation: "Maidan – the Revolution of Dignity. 2013–2014", in Ukrainian; "Neither Glory nor Freedom of Ukraine is Dead Yet!", in Ukrainian; "Belovezha Accords of December 8, 1991. The Point of No Return", in Ukrainian; "Belovezha Accords of December 8, 1991. The Point of No Return", in English; "For Ukraine, for Its Fate, for Honor and Freedom, for the People!", in Ukrainian; "For Ukraine, for Its Fate, for Honor and Freedom, for the People!", in English; "The Governments of Ukraine. Towards the Restoration and Establishment of Statehood", in Ukrainian; "The Governments of Ukraine. Towards the Restoration and Establishment of Statehood", in English; "Reader" by Markian Shashkevych; "The Ukrainian Insurgent Army" (75th Anniversary); "Ukrainian Statehood: Origins, Stages of Formation and Development". ; Проаналізовано життєвий і творчий шлях Олександра Дмитровича Святоцького – виз­начного сучасного українського правознавця, доктора юридичних наук, професора, дійсного члена (академіка) Національної академії правових наук України, заслуженого юриста України, генерального директора найстарішого в Україні загальнонаціонального юридичного журналу «Право України», почесного професора Запорізького національного університету.З'ясовано, що після закінчення Львівського державного університету імені Івана Франка за скеруванням з 1980 року працював відповідальним секретарем комісії у справах неповнолітніх Львівського міськвиконкому. Зі студентських років О. Д. Святоцького при­ва­блювала науково-педагогічна діяльність. Упродовж 1983–1990 років – аспірант, асистент, старший викладач, доцент кафедри кримінального права і процесу юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Важливий вплив на О. Д. Святоцького мав професор В. С. Кульчицький, який ще у радянський період, формував у студентів патріотизм, прищеплював їм любов до рідної мови, до українських традицій, знайомив студентів юридичного факультету з такими видатними пам'ятками українського права, як «Права, за якими судиться малоросійський народ», «Екстракт малоросійських прав», «Зібрання малоросійських прав», «Суд і розправа в правах мало­російських» та ін. Професор В. С. Кульчицький був одним із небагатьох викладачів на юридичному факультеті Львівського університету, які у часи радянської влади читали лекції і проводили семінарські заняття винятково українською мовою. Одним із відомих учнів і послідовників професора В. С. Кульчицького був О. Д. Святоцький, якого цікавили проблеми стано­влення і розвитку адвокатури в Україні. Наукове дослідження було завершено 1987 року, коли молодий учений успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 на тему: "Заснування і розвиток радянської адвокатури (історико-правовий аспект)". У 1990 році йому присвоєно вчене звання доцента, цього ж року він став докторантом юридичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Дослідницька наполегливість і працьовитість допомогли йому у 1995 році успішно захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 на тему: "Адвокатура в юридичному механізмі захисту прав громадян (історико-правове дос­лідження)". З 1994 року О. Д. Святоцький паралельно займався адвокатською діяльністю, що дало йому можливість у 1995 році стати співзасновником і старшим партнером Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія «Кайрос»".Одним із найбільших досягнень О. Д. Святоцького є його високопрофесійна діяльність на посаді генерального директора найстарішого в Україні юридичного журналу "Право України", яка розпочалася з жовтня 1995 року й успішно триває до сьогодні.Від 1996 року і до сьогодні О. Д. Святоцький є співзасновником і президентом ТОВ "Видавничий Дім «Ін Юре»". У 1997 році йому присвоєно вчене звання професора, у 2000 році обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України. У 2000–2001 та 2003–2004 роках його призначено Радником Прем'єр-міністрів України на громадських засадах. З 2002 до 2004 року працював радником Міністра транспорту і зв'язку України Г. М. Кірпи. З 2001 до 2004 року займав посаду директора Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України. У 2009 році обраний дійсним членом (академіком) Національної академії правових наук України. З жовтня 2014 року співзасновник і президент Благодійної організації «Всеукраїнський благодійний фонд європейської інтеграції, безпеки і гуманітарних проектів "Відродження України". У листопаді 2015 року Радою адвокатів України призначений головою Науково-консультативної ради при Національній асоціації адвокатів України. З грудня 2015 року до серпня 2017 року ректор Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України. З червня 2016 року до серпня 2019 року радник Першого віце-прем'єр-міністра України на громадських засадах. Основні напрями наукових досліджень: конституційне право, організація публічної влади, теорія та історія держави і права України, філософія права, судоустрій, право інтелектуальної власності, розвиток та сучасне правове положення інституту адвокатури.

The main stages of life and scientific-pedagogical and social activity of the prominent scientis-jurist in the field of history of the state and law, doctor of law, honored lawyer of Ukraine, honored professor of Ivan Franko National University of Lviv Volodymyr Semenovych Kulchytskyj (1919–2009) are covered in the article.It is stated that the name of V. S. Kulchytsky is known not only to the academic world but also to the general public as the name of a person of high culture, deep erudition, extraordinary simplicity and humanity, a true intellectual, a patriot of his people. As a lawyer, he revealed the secrets of Ukrainian history of law and the state for almost 60 years, educated the young generation, was the organizer of science, educational process, publishing, many cultural events.It is shown that Volodymyr Kulchytsky was a prominent figure not only in legal science and education, but also in the social and political life of Ukraine in the twentieth century. His legacy is an integral part of the gold fund of Ukrainian historical and legal science and culture. It needs study, and the ideas expressed by it need to be translated into life and further development. V. S. Kulchytskyy was not only a legal scholar who wrote more than 500 scientific works. He is an eminent scientist – a jurist of Ukraine, a great humanist, a patriot of his native land.V. S. Kulchytsky in the difficult conditions of the communist regime managed to occupy a worthy place in the history of law. The contribution of V. Kulchytsky to the development of Ukrainian historical and legal science is well known. He has authored and co-authored some 500 scientific and methodological works. His works are devoted to the study of the most urgent historical and legal problems of Ukrainian statehood and law. In the first half of the twentieth century. his scientific activity is related to the problem of the organization and activity of the Galician Regional Diet in the system of the Austro-Hungarian apparatus, which was not studied at that time. V. Kulchytsky devoted a lot of scientific articles to this problem, and on April 19, 1954 he successfully defended his dissertation for a Candidate of Law degree on the topic «Galician Sejm in the system of the colonial apparatus of Austria-Hungary». The results of the scientific study of this historical and legal problem have been greatly received by the legal public.Since the 1970 s V. Kulchytskyi's scientific interest has focused on the problem of the formation and functioning of the apparatus for the management of Western Ukrainian lands in Austria and Austria-Hungary (1772–1918). Due to his deep knowledge of Polish and German languages, archival materials, he researched and conceptually covered the system of law and law in Galicia in Austria and Austria-Hungary. It is this important scientific problem that is devoted to his doctoral dissertation and about 50 scientific papers.V. Kulchytskyy was one of the first Ukrainian legal scholars to study the history of the legal status of Armenian communities in Ukraine. He was one of the initiators and organizers of three scientific conferences dedicated to the historical ties and friendship of the Ukrainian and Armenian peoples that took place in Yerevan (1959), Lviv-Kyiv (1964), Yerevan (1971). The materials of the conferences were published in the scientific collections «Historical ties and friendship of the Ukrainian and Armenian peoples». In addition, V. Kulchytsky studied Ukrainian relations with the Polish, Moldovan, Belarussian, Russian, Hungarian, Austrian, Romanian and other peoples.In the 1990 s, V. Kulchytskyi's scientific activity was mostly related to the problems of the history of Ukrainian statehood and law. During this period a considerable number of articles, manuals and textbooks were published.V. Kulchytsky was a talented teacher of higher vocational school. His name was included in the gold fund not only of the Law Faculty of the Ivan Franko National University of Lviv, but of all Ukrainian law. He was a scientist with encyclopedic knowledge, lectured to students in the course of History of State and Law of Ukraine. Through his extensive lectures and seminars, his attentive attitude to students, his high general and professional culture, he has received the appreciation and respect of many generations of graduates of Lviv Law School and colleagues. ; Висвітлено основні етапи життя і науково-педагогічної та громадської діяльності ви­датного вченого-правознавця в галузі історії держави та права, доктора юридичних наук, заслуженого юриста України, заслуженого професора Львівського національного універси­тету імені Івана Франка Володимира Семеновича Кульчицького (1919–2009 роки).Зазначено, що ім'я В. С. Кульчицького відоме не лише науковому світу, а й широкій громадськості як ім'я людини високої культури, глибокої ерудованості, надзвичайної прос­тоти і людяності, справжнього інтелігента, патріота свого народу. За фахом правознавець, він майже 60 років розкривав таємниці української історії права і держави, виховував молоде покоління, був організатором юридичної науки, навчального процесу, видавничої справи, багатьох культурних заходів.Показано, що Володимир Кульчицький був видатною постаттю не лише в юридичній науці й освіті, а й громадсько-політичному житті України ХХ століття. Його наукова спадщина – невід'ємна складова золотого фонду української історико-пра­во­вої науки і культури. Вона потребує вивчення, а висловлені ним ідеї – втілення в життя й подальшого розвитку. В. С. Кульчицький був не лише вченим-правознавцем, який написав понад 500 наукових праць. Він видатний учений-правознавець України, великий гуманіст, патріот рідної землі.

Анализируется актуальный для отечественной юриспруденции вопрос относительно возможности и целесообразности использования в форме непосредственного цитирования в судебных решениях научных источников. На основе анализа судебной практики в странах континентального и англо-американского права судьи при осуществлении правосудия,особенно при разрешении так называемых сложных и наиболее резонансных дел, часто обращаются к достижениям юридической науки и цитируют научные работы в судебных решениях. Это делает их правовую позицию более обоснованной и убедительной и в целом повышает авторитет судебной ветви власти. Сделан вывод относительно необходимости распространения такой практики в деятельности отечественных судов. ; Problem setting. Problems being topical for the domestic jurisprudence concerning the possibility and advisability of the scientific sources using in the form of the immediate citation in the judicial decisions have been analyzed. Problems as to the possibility and advisability of the scientific sources citation in the judicial decisions and necessity of the spreading of such practice in the Ukrainian courts activity by the domestic jurisprudents has not been specially investigated. To our view they should be considered in the broader context of the science influence on the law enforcement, to what extent results of the scientific research are in demand in legal practice and possible ways of its improvement. Will this practice promote increasing of the administration of justice quality, taking lawful and fair decisions, increasing of the court authority? Working out of the corresponding problems in the aspect of the domestic reality has been actualized in connection with the conducting of the court reform being recognized as one of the most urgent in the proclaimed program of the reform «Strategy 2020» by the President of Ukraine P. Poroshenko. The conclusion as to the necessity of such practice spreading in the domestic courts activity has been made. Recent research and publications analysis. Works by H. Beverley-Smith, J. Pradel, F. Shecaira, S. Shevchuk, M. Savchyn, M. Savenko, Y. Yevgrafova O. Yevsieiev are noteworthy among modern scientists researching this problem. Paper objective. The main aim of the article is determination of peculiarities of the legal science achievements using (in the form of the direct citation) in the activity of the domestic court instances and foreign courts. Paper main body. Today in the countries of the continental legislation law justly is considered as the most developed form of legal rules strengthening. As a result of the precision of the presentation of legal norms it is the best technical mean of their strengthening in the epoch when the complexity of the social relations highlights precision and clearness of its formulation. Along with this the idea of the absolute sovereignty of law in the Roman-Germanic legal family is fiction. Judges has not relied exclusively on law and refer to principles of law, case law, legal doctrine and they «search» law in other its manifestation (sources of law) and refer directly to them in the court acts. Such changes in the understanding of law and its use is connected with the revival in the twentieth century of the natural and legal thought. Judges become more «open» while making their decisions trying to take into account social and economic, political, cultural, religious aspects of the case being the subject of the trial and go beyond congealed legal rules in searching more flexible legal decisions that meet a complex and changing life circumstances. Such position is quite common for lawyers of the Anglo-American law where law has never been starting point in their professional legal activity, scientific researches and training of legal personnel. Conclusions of the research. On the base of the analysis of the court practice in the countries of the continental and Anglo-American law it has been ascertained that judges while administering justice, especially in so-called complex and the most resonant cases quite often turn to the achievements of the legal science and use citation of scientific works in their court decisions. By this it makes their legal position more reasonable and convincing and as a whole increases the authority of the judicial branch of power. It is especially true in domestic realities as the current state of the Ukrainian society being marked by the quite low level of confidence in courts. That is why, it is quite reasonable spreading of such a practice in the Ukrainian courts activity.

Исследвано соотношение и взаимодействие государственной власти и научного сообщества. Формы, степень, интенсивность влияния подготовленных правоведами научных выводов и предложений на государственно-правовую практику, равно как их содержательное наполнение, так или иначе зависят от государственной власти, а именно от существующего государственно-политического режима. Анализ зарубежного и отечественного опыта свидетельствует о том, что продуктивный диалог между властью и правоведами, наличие свободного рынка идей, свобода научной деятельности, независимость академического сообщества, которые должны признаваться и защищаться государством, являются необходимыми условиями создания эффективных и полезных обществу научных положений ; Problem Setting. Legal doctrine is an integral part of any developed legal system, where class of professional lawyers has been formed, complex of special legal texts has been created and there are professional legal practices secluded from other spheres of social activity. At the same time, the degree, forms and a legal doctrine intensity of influence on processes of state and law-making, the development of society as a whole depend on the state of the development of the legal system, existing legal traditions and the character of the sources of law system. As known, the legal doctrine is created, reconstituted, developed as the result of intellectual and creative efforts of the professional community of lawyers (primarily scientists-lawyers), that always are in the specific economic, legal, cultural and political conditions. Substantial filling of the results of scientific researches, necessity in them and implementation in legal practice one way or another depend on power, in particular, the existing state and political regime. These and relevant to them questions have not been investigated sufficiently till now in Ukrainian jurisprudence, are acquiring actuality for the Ukrainian legal system, large-scale reforms of which are to be provided on the scientific grounds. This, in its turn, causes the necessity in revision or reconsideration of the role and significance of scientific legal community in contemporary national state and society. The actuality of the topic. The main purpose of the article is conducting analysis of foreign and domestic (Soviet) experience of the interaction between the scientific community and power, revealing of peculiarities (intensity, form) of influence of the latter on a legal doctrine formation. The purpose of the article. On the European continent attitude to public authorities and the scientific community legal doctrine has not always been positive: it had been changing from recognizing doctrine at the official level as source of law, for example, in Ancient Rome, until its denial in some periods. Sometimes authoritarian regimes had been trying to control, or even subordinate the development of scientific thought, educational and cultural space. At last, conclusions from the negative experience have been done and came the realization that such a policy is not only harmful but also dangerous. Today, in the western law orders the results of scientific research have been accepted by the state and legal practice in connection with deep, thorough and objective cognition of the essence of the state-legal phenomena and processes and revealing of regularities of their origin and development. The basis of such researches are methodological pluralism, real scientific discussion, free exchange of ideas, which is a prerequisite of working out of effective and useful to society scientific conclusions and proposals. Only a productive dialogue between the authority and lawyers, the existence of a free market of ideas, freedom of scientific creativity, independence of the academic community which is to be recognized and protected by the state and it is under such conditions working out of effective and useful to society scientific provisions is possible. Such dialogue, as it is known, is possible only in the case when subjects interact on an equal partnership footing, excluding the service function of legal science and the implementation of it by representatives of «political orders». Conclusions. If you analyze the Soviet period, the interaction between the scientific community and power, which has always strictly controlled all spheres of socio-political and legal life (except for short phase of liberalization of state policy), resembling moving of one-way street. From time to time the street name has been changed, but the rules and basic approaches were without any changes. Adding, that government dictated (most frequently) to the science and its representatives which questions and problems must be investigated, what to be criticized and what ideas are to be supported and which to be denied and rejected. Therefore, we can make the conclusion that, as a whole, the legal doctrine under such conditions was just being created by power but by the «hands» of lawyers

Problem Setting. Legal doctrine is an integral part of any developed legal system, where class of professional lawyers has been formed, complex of special legal texts has been created and there are professional legal practices secluded from other spheres of social activity. At the same time, the degree, forms and a legal doctrine intensity of influence on processes of state and law-making, the development of society as a whole depend on the state of the development of the legal system, existing legal traditions and the character of the sources of law system. As known, the legal doctrine is created, reconstituted, developed as the result of intellectual and creative efforts of the professional community of lawyers (primarily scientists-lawyers), that always are in the specific economic, legal, cultural and political conditions. Substantial filling of the results of scientific researches, necessity in them and implementation in legal practice one way or another depend on power, in particular, the existing state and political regime. These and relevant to them questions have not been investigated sufficiently till now in Ukrainian jurisprudence, are acquiring actuality for the Ukrainian legal system, large-scale reforms of which are to be provided on the scientific grounds. This, in its turn, causes the necessity in revision or reconsideration of the role and significance of scientific legal community in contemporary national state and society.The actuality of the topic. The main purpose of the article is conducting analysis of foreign and domestic (Soviet) experience of the interaction between the scientific community and power, revealing of peculiarities (intensity, form) of influence of the latter on a legal doctrine formation.The purpose of the article. On the European continent attitude to public authorities and the scientific community legal doctrine has not always been positive: it had been changing from recognizing doctrine at the official level as source of law, for example, in Ancient Rome, until its denial in some periods. Sometimes authoritarian regimes had been trying to control, or even subordinate the development of scientific thought, educational and cultural space. At last, conclusions from the negative experience have been done and came the realization that such a policy is not only harmful but also dangerous. Today, in the western law orders the results of scientific research have been accepted by the state and legal practice in connection with deep, thorough and objective cognition of the essence of the state-legal phenomena and processes and revealing of regularities of their origin and development. The basis of such researches are methodological pluralism, real scientific discussion, free exchange of ideas, which is a prerequisite of working out of effective and useful to society scientific conclusions and proposals. Only a productive dialogue between the authority and lawyers, the existence of a free market of ideas, freedom of scientific creativity, independence of the academic community which is to be recognized and protected by the state and it is under such conditions working out of effective and useful to society scientific provisions is possible. Such dialogue, as it is known, is possible only in the case when subjects interact on an equal partnership footing, excluding the service function of legal science and the implementation of it by representatives of «political orders».Conclusions. If you analyze the Soviet period, the interaction between the scientific community and power, which has always strictly controlled all spheres of socio-political and legal life (except for short phase of liberalization of state policy), resembling moving of one-way street. From time to time the street name has been changed, but the rules and basic approaches were without any changes. Adding, that government dictated (most frequently) to the science and its representatives which questions and problems must be investigated, what to be criticized and what ideas are to be supported and which to be denied and rejected. Therefore, we can make the conclusion that, as a whole, the legal doctrine under such conditions was just being created by power but by the «hands» of lawyers ; Исследвано соотношение и взаимодействие государственной власти и научного сообщества. Формы, степень, интенсивность влияния подготовленных правоведами научных выводов и предложений на государственно-правовую практику, равно как их содержательное наполнение, так или иначе зависят от государственной власти, а именно от существующего государственно-политического режима. Анализ зарубежного и отечественного опыта свидетельствует о том, что продуктивный диалог между властью и правоведами, наличие свободного рынка идей, свобода научной деятельности, независимость академического сообщества, которые должны признаваться и защищаться государством, являются необходимыми условиями создания эффективных и полезных обществу научных положений ; Досліджено співвідношення та взаємодію державної влади й наукової спільноти. Форми, ступінь та інтенсивність впливу підготовлених правниками наукових висновків та пропозицій на державно-правову практику, а також їх змістове наповнення так чи інакше залежать від державної влади, зокрема від наявного державно-політичного режиму. Аналіз зарубіжного й вітчизняного досвіду свідчить, що лише продуктивний діалог між владою та правознавцями, наявність вільного ринку ідей, свобода наукової творчості, незалежність академічної спільноти, які мають визнаватись і захищатись державою, є умовами вироблення ефективних і корисних суспільству наукових положень

Problem Setting. Legal doctrine is an integral part of any developed legal system, where class of professional lawyers has been formed, complex of special legal texts has been created and there are professional legal practices secluded from other spheres of social activity. At the same time, the degree, forms and a legal doctrine intensity of influence on processes of state and law-making, the development of society as a whole depend on the state of the development of the legal system, existing legal traditions and the character of the sources of law system. As known, the legal doctrine is created, reconstituted, developed as the result of intellectual and creative efforts of the professional community of lawyers (primarily scientists-lawyers), that always are in the specific economic, legal, cultural and political conditions. Substantial filling of the results of scientific researches, necessity in them and implementation in legal practice one way or another depend on power, in particular, the existing state and political regime. These and relevant to them questions have not been investigated sufficiently till now in Ukrainian jurisprudence, are acquiring actuality for the Ukrainian legal system, large-scale reforms of which are to be provided on the scientific grounds. This, in its turn, causes the necessity in revision or reconsideration of the role and significance of scientific legal community in contemporary national state and society.The actuality of the topic. The main purpose of the article is conducting analysis of foreign and domestic (Soviet) experience of the interaction between the scientific community and power, revealing of peculiarities (intensity, form) of influence of the latter on a legal doctrine formation.The purpose of the article. On the European continent attitude to public authorities and the scientific community legal doctrine has not always been positive: it had been changing from recognizing doctrine at the official level as source of law, for example, in Ancient Rome, until its denial in some periods. Sometimes authoritarian regimes had been trying to control, or even subordinate the development of scientific thought, educational and cultural space. At last, conclusions from the negative experience have been done and came the realization that such a policy is not only harmful but also dangerous. Today, in the western law orders the results of scientific research have been accepted by the state and legal practice in connection with deep, thorough and objective cognition of the essence of the state-legal phenomena and processes and revealing of regularities of their origin and development. The basis of such researches are methodological pluralism, real scientific discussion, free exchange of ideas, which is a prerequisite of working out of effective and useful to society scientific conclusions and proposals. Only a productive dialogue between the authority and lawyers, the existence of a free market of ideas, freedom of scientific creativity, independence of the academic community which is to be recognized and protected by the state and it is under such conditions working out of effective and useful to society scientific provisions is possible. Such dialogue, as it is known, is possible only in the case when subjects interact on an equal partnership footing, excluding the service function of legal science and the implementation of it by representatives of «political orders».Conclusions. If you analyze the Soviet period, the interaction between the scientific community and power, which has always strictly controlled all spheres of socio-political and legal life (except for short phase of liberalization of state policy), resembling moving of one-way street. From time to time the street name has been changed, but the rules and basic approaches were without any changes. Adding, that government dictated (most frequently) to the science and its representatives which questions and problems must be investigated, what to be criticized and what ideas are to be supported and which to be denied and rejected. Therefore, we can make the conclusion that, as a whole, the legal doctrine under such conditions was just being created by power but by the «hands» of lawyers ; Исследвано соотношение и взаимодействие государственной власти и научного сообщества. Формы, степень, интенсивность влияния подготовленных правоведами научных выводов и предложений на государственно-правовую практику, равно как их содержательное наполнение, так или иначе зависят от государственной власти, а именно от существующего государственно-политического режима. Анализ зарубежного и отечественного опыта свидетельствует о том, что продуктивный диалог между властью и правоведами, наличие свободного рынка идей, свобода научной деятельности, независимость академического сообщества, которые должны признаваться и защищаться государством, являются необходимыми условиями создания эффективных и полезных обществу научных положений ; Досліджено співвідношення та взаємодію державної влади й наукової спільноти. Форми, ступінь та інтенсивність впливу підготовлених правниками наукових висновків та пропозицій на державно-правову практику, а також їх змістове наповнення так чи інакше залежать від державної влади, зокрема від наявного державно-політичного режиму. Аналіз зарубіжного й вітчизняного досвіду свідчить, що лише продуктивний діалог між владою та правознавцями, наявність вільного ринку ідей, свобода наукової творчості, незалежність академічної спільноти, які мають визнаватись і захищатись державою, є умовами вироблення ефективних і корисних суспільству наукових положень

Problem Setting. Legal doctrine is an integral part of any developed legal system, where class of professional lawyers has been formed, complex of special legal texts has been created and there are professional legal practices secluded from other spheres of social activity. At the same time, the degree, forms and a legal doctrine intensity of influence on processes of state and law-making, the development of society as a whole depend on the state of the development of the legal system, existing legal traditions and the character of the sources of law system. As known, the legal doctrine is created, reconstituted, developed as the result of intellectual and creative efforts of the professional community of lawyers (primarily scientists-lawyers), that always are in the specific economic, legal, cultural and political conditions. Substantial filling of the results of scientific researches, necessity in them and implementation in legal practice one way or another depend on power, in particular, the existing state and political regime. These and relevant to them questions have not been investigated sufficiently till now in Ukrainian jurisprudence, are acquiring actuality for the Ukrainian legal system, large-scale reforms of which are to be provided on the scientific grounds. This, in its turn, causes the necessity in revision or reconsideration of the role and significance of scientific legal community in contemporary national state and society.The actuality of the topic. The main purpose of the article is conducting analysis of foreign and domestic (Soviet) experience of the interaction between the scientific community and power, revealing of peculiarities (intensity, form) of influence of the latter on a legal doctrine formation.The purpose of the article. On the European continent attitude to public authorities and the scientific community legal doctrine has not always been positive: it had been changing from recognizing doctrine at the official level as source of law, for example, in Ancient Rome, until its denial in some periods. Sometimes authoritarian regimes had been trying to control, or even subordinate the development of scientific thought, educational and cultural space. At last, conclusions from the negative experience have been done and came the realization that such a policy is not only harmful but also dangerous. Today, in the western law orders the results of scientific research have been accepted by the state and legal practice in connection with deep, thorough and objective cognition of the essence of the state-legal phenomena and processes and revealing of regularities of their origin and development. The basis of such researches are methodological pluralism, real scientific discussion, free exchange of ideas, which is a prerequisite of working out of effective and useful to society scientific conclusions and proposals. Only a productive dialogue between the authority and lawyers, the existence of a free market of ideas, freedom of scientific creativity, independence of the academic community which is to be recognized and protected by the state and it is under such conditions working out of effective and useful to society scientific provisions is possible. Such dialogue, as it is known, is possible only in the case when subjects interact on an equal partnership footing, excluding the service function of legal science and the implementation of it by representatives of «political orders».Conclusions. If you analyze the Soviet period, the interaction between the scientific community and power, which has always strictly controlled all spheres of socio-political and legal life (except for short phase of liberalization of state policy), resembling moving of one-way street. From time to time the street name has been changed, but the rules and basic approaches were without any changes. Adding, that government dictated (most frequently) to the science and its representatives which questions and problems must be investigated, what to be criticized and what ideas are to be supported and which to be denied and rejected. Therefore, we can make the conclusion that, as a whole, the legal doctrine under such conditions was just being created by power but by the «hands» of lawyers ; Исследвано соотношение и взаимодействие государственной власти и научного сообщества. Формы, степень, интенсивность влияния подготовленных правоведами научных выводов и предложений на государственно-правовую практику, равно как их содержательное наполнение, так или иначе зависят от государственной власти, а именно от существующего государственно-политического режима. Анализ зарубежного и отечественного опыта свидетельствует о том, что продуктивный диалог между властью и правоведами, наличие свободного рынка идей, свобода научной деятельности, независимость академического сообщества, которые должны признаваться и защищаться государством, являются необходимыми условиями создания эффективных и полезных обществу научных положений ; Досліджено співвідношення та взаємодію державної влади й наукової спільноти. Форми, ступінь та інтенсивність впливу підготовлених правниками наукових висновків та пропозицій на державно-правову практику, а також їх змістове наповнення так чи інакше залежать від державної влади, зокрема від наявного державно-політичного режиму. Аналіз зарубіжного й вітчизняного досвіду свідчить, що лише продуктивний діалог між владою та правознавцями, наявність вільного ринку ідей, свобода наукової творчості, незалежність академічної спільноти, які мають визнаватись і захищатись державою, є умовами вироблення ефективних і корисних суспільству наукових положень

The focus of this article is the research of the nature of legal doctrine, its features, content and the role in legal practice. Actuality of the working out of the legal doctrine is closely connected with the problem of determination of its role and significance in the development of Ukrainian law. It is concluded that legal doctrine has not only descriptive, but also prescriptive character (contains elements of the things existent and the proper). Describing law, carrying out its logical or economic analysis, scholars find gaps in legislation, desuetude of the legal norms, their non-compliance with the principles of law, etc., and prove the need to establish / change / abolish legal rules or institutions of law. The legal doctrine exists and develops in the system of coordinates, which are set by traditions, ideological, cultural, religious keynotes of society. ; Cтатья посвящена исследованию природы, характерных особенностей, содержания правовой доктрины, ее роли в юридической практике. Актуальность изучения правовой доктрины тесно связана с проблемой определения ее роли и значения в развитии украинского права. Сделан вывод, что доктрина имеет не только дескриптивный, но и прескриптивный характер (содержит элемент сущего и должного). Описывая, осуществляя логический или экономический анализ права, ученые выявляют пробелы в законодательстве, несоответствие правовых норм принципами права и обосновывают необходимость установления / изменения / отмены норм или институтов права. Правовая доктрина существует и развивается в системе координат, которые задаются правовыми традициями, мировоззренческими, культурными, религиозными доминантами социума. ; Стаття присвячена дослідженню природи, особливостей, змісту правової доктрини, її ролі в юридичній практиці. Актуальність вивчення правової доктрини тісно пов'язана з проблемою визначення її ролі і значення у розвитку вітчизняного права. Одну із базових ідей, що активно підтримується та аргументується сучасними вченими, у найзагальнішій формі можна сформулювати таким чином: право – це дещо більше, ніж законодавство. Такі концептуальні зміни у розумінні права дозволили включити до предмета наукового обговорення такі категорії, як м'яке право, принципи права, верховенство права, судовий прецедент та ін. Йдеться не тільки про теоретичні дискусії, а й про реальне реформування різних елементів української правової системи на базі кращих взірців західної демократії. Проголошення незалежності України у 1991 році істотно змінило загальну ситуацію у вітчизняній правничій науці, що, оцінюючи об'єктивно, перебуває у стані піднесення, ренесансу. З'явилась реальна можливість збагатити національне право здобутками європейської й світової юридичної думки, що є актуальним в контексті євроінтеграційних процесів, активним учасником яких є Україна. Одним з таких здобутків є рух до визнання правової доктрини як чинника, що відчутно впливає на нормотворчу, правозастосовну, правотлумачну діяльність. У правовій, демократичній державі головним завданням судових органів є реальне забезпечення ефективного механізму захисту прав людини. Водночас законодавство будь-якої країни не є досконалим. При недостатній чіткості законодавчих норм (відсутності ясної, точної, зрозумілої мови нормативних актів, розпливчастості формулювань, наявності у законодавстві прогалин, колізій тощо) винесення розумного, справедливого, належним чином аргументованого судового рішення без використання інших джерел права є фактично неможливим. Звертаючись до принципів права, правових звичаїв, прав людини, правової доктрини, судді «добудовують» право, удосконалюють його, і так у певному сенсі виправляються помилки законодавця, іноді припиняючи дію несправедливих законів. Можна констатувати, що у сучасній науці існують різні підходи до розуміння правової доктрини, яка визначається як «дух» права; ідеї та погляди знаних правників; авторитетні наукові праці – монографії, науково-практичні коментарі законів і кодексів тощо. На наш погляд, такі підходи не є принципово помилковими, позаяк розкривають окремі аспекти цього явища. Водночас вони дещо однобічні та недостатні для розкриття природи та сутності складного феномену правової доктрини.Правова доктрина створюється, відтворюється, розвивається передовсім завдяки інтелектуально-творчим зусиллям правознавців, основним змістом діяльності яких є дослідження права за допомогою формально-догматичного, історичного та інших методів, розробка прийомів та способів його тлумачення і систематизації, осмислення накопиченого правового досвіду і створення на основі цього «наукової картини» правового світу. Положення правової доктрини створюється, як правило, в результаті проведення фундаментальних наукових досліджень, що пов'язані з глибоким та всебічним аналізом сутності, змісту, особливостей функціонування і розвитку державно-правових явищ (законодавства, судової практики, окремих галузей права) в певних правових системах та обґрунтуванням раціональних підходів до вирішення основних проблем в сфері юридичної практики. Йдеться про відображені в узагальненій формі юридичні знання: юридичні конструкції, поняття й категорії, принципи, правової ідеї, концепції та ін., які утворюють змістову частину правової доктрини, що має об'єктивовану форму у вигляді наукових праць – монографій, наукових статей, доповідей, коментарів законодавства тощо. З моменту виникнення у правовому житті суспільства правової доктрини її основним завданням є інтерпретація правових текстів (законодавчих актів, судових рішень та ін.). Їх наявність є необхідною умовою існування доктрини [немає спеціальних правових текстів – немає правової доктрини]. Формування правової доктрини, створення окремих її положень безпосередньо пов'язано з інтерпретацією правових текстів та осмисленням, урозумінням змісту закріплених в них юридичних приписів. Фактично будь-яке доктринальне дослідження включає аналіз та інтерпретацію законодавства, судових рішень, міжнародно-правових документів та ін. Часто така інтелектуальна діяльність не зводиться до буквального тлумачення законодавчих норм і спрямована на висвітлення певних актуальних питань у царині права з позицій неписаних принципів права, цінностей, інтересів, основоположних прав людини тощо. Зроблено висновок, що правова доктрина має не тільки дескриптивний, а також прескриптивний характер (містить елемент сущого і належного). Описуючи, здійснюючи логічний або економічний аналіз права, юристи виявляють прогалини в законодавстві, застарілість норм права, їх невідповідність принципам права тощо і доводять необхідність встановлення / зміни / скасування юридичних норм чи інститутів права. Правова доктрина існує та розвивається в системі координат, які задаються правовими традиціями, світоглядними, культурними, релігійними домінантами соціуму. Кореляція з існуючою соціокультурною реальністю є істотною ознакою правової доктрини. Такий підхід дає можливість відмежувати доктрину від філософії права, яка розкриває загальну ідею права. Результати філософсько-правових пошуків у вигляді вчень, філософсько-правових концептів є універсальними, інваріантними в історико-культурному відношенні. Зв'язок правової доктрини та філософії права полягає у тому, що будь-яке доктринальне дослідження спирається на уявлення про природу права. По відношенню до правової доктрини філософія права знаходиться на метарівні і визначає її онтологічні та епістемологічні основи.

The focus of this article is the research of the nature of legal doctrine, its features, content and the role in legal practice. Actuality of the working out of the legal doctrine is closely connected with the problem of determination of its role and significance in the development of Ukrainian law. It is concluded that legal doctrine has not only descriptive, but also prescriptive character (contains elements of the things existent and the proper). Describing law, carrying out its logical or economic analysis, scholars find gaps in legislation, desuetude of the legal norms, their non-compliance with the principles of law, etc., and prove the need to establish / change / abolish legal rules or institutions of law. The legal doctrine exists and develops in the system of coordinates, which are set by traditions, ideological, cultural, religious keynotes of society. ; Cтатья посвящена исследованию природы, характерных особенностей, содержания правовой доктрины, ее роли в юридической практике. Актуальность изучения правовой доктрины тесно связана с проблемой определения ее роли и значения в развитии украинского права. Сделан вывод, что доктрина имеет не только дескриптивный, но и прескриптивный характер (содержит элемент сущего и должного). Описывая, осуществляя логический или экономический анализ права, ученые выявляют пробелы в законодательстве, несоответствие правовых норм принципами права и обосновывают необходимость установления / изменения / отмены норм или институтов права. Правовая доктрина существует и развивается в системе координат, которые задаются правовыми традициями, мировоззренческими, культурными, религиозными доминантами социума. ; Стаття присвячена дослідженню природи, особливостей, змісту правової доктрини, її ролі в юридичній практиці. Актуальність вивчення правової доктрини тісно пов'язана з проблемою визначення її ролі і значення у розвитку вітчизняного права. Одну із базових ідей, що активно підтримується та аргументується сучасними вченими, у найзагальнішій формі можна сформулювати таким чином: право – це дещо більше, ніж законодавство. Такі концептуальні зміни у розумінні права дозволили включити до предмета наукового обговорення такі категорії, як м'яке право, принципи права, верховенство права, судовий прецедент та ін. Йдеться не тільки про теоретичні дискусії, а й про реальне реформування різних елементів української правової системи на базі кращих взірців західної демократії. Проголошення незалежності України у 1991 році істотно змінило загальну ситуацію у вітчизняній правничій науці, що, оцінюючи об'єктивно, перебуває у стані піднесення, ренесансу. З'явилась реальна можливість збагатити національне право здобутками європейської й світової юридичної думки, що є актуальним в контексті євроінтеграційних процесів, активним учасником яких є Україна. Одним з таких здобутків є рух до визнання правової доктрини як чинника, що відчутно впливає на нормотворчу, правозастосовну, правотлумачну діяльність. У правовій, демократичній державі головним завданням судових органів є реальне забезпечення ефективного механізму захисту прав людини. Водночас законодавство будь-якої країни не є досконалим. При недостатній чіткості законодавчих норм (відсутності ясної, точної, зрозумілої мови нормативних актів, розпливчастості формулювань, наявності у законодавстві прогалин, колізій тощо) винесення розумного, справедливого, належним чином аргументованого судового рішення без використання інших джерел права є фактично неможливим. Звертаючись до принципів права, правових звичаїв, прав людини, правової доктрини, судді «добудовують» право, удосконалюють його, і так у певному сенсі виправляються помилки законодавця, іноді припиняючи дію несправедливих законів. Можна констатувати, що у сучасній науці існують різні підходи до розуміння правової доктрини, яка визначається як «дух» права; ідеї та погляди знаних правників; авторитетні наукові праці – монографії, науково-практичні коментарі законів і кодексів тощо. На наш погляд, такі підходи не є принципово помилковими, позаяк розкривають окремі аспекти цього явища. Водночас вони дещо однобічні та недостатні для розкриття природи та сутності складного феномену правової доктрини.Правова доктрина створюється, відтворюється, розвивається передовсім завдяки інтелектуально-творчим зусиллям правознавців, основним змістом діяльності яких є дослідження права за допомогою формально-догматичного, історичного та інших методів, розробка прийомів та способів його тлумачення і систематизації, осмислення накопиченого правового досвіду і створення на основі цього «наукової картини» правового світу. Положення правової доктрини створюється, як правило, в результаті проведення фундаментальних наукових досліджень, що пов'язані з глибоким та всебічним аналізом сутності, змісту, особливостей функціонування і розвитку державно-правових явищ (законодавства, судової практики, окремих галузей права) в певних правових системах та обґрунтуванням раціональних підходів до вирішення основних проблем в сфері юридичної практики. Йдеться про відображені в узагальненій формі юридичні знання: юридичні конструкції, поняття й категорії, принципи, правової ідеї, концепції та ін., які утворюють змістову частину правової доктрини, що має об'єктивовану форму у вигляді наукових праць – монографій, наукових статей, доповідей, коментарів законодавства тощо. З моменту виникнення у правовому житті суспільства правової доктрини її основним завданням є інтерпретація правових текстів (законодавчих актів, судових рішень та ін.). Їх наявність є необхідною умовою існування доктрини [немає спеціальних правових текстів – немає правової доктрини]. Формування правової доктрини, створення окремих її положень безпосередньо пов'язано з інтерпретацією правових текстів та осмисленням, урозумінням змісту закріплених в них юридичних приписів. Фактично будь-яке доктринальне дослідження включає аналіз та інтерпретацію законодавства, судових рішень, міжнародно-правових документів та ін. Часто така інтелектуальна діяльність не зводиться до буквального тлумачення законодавчих норм і спрямована на висвітлення певних актуальних питань у царині права з позицій неписаних принципів права, цінностей, інтересів, основоположних прав людини тощо. Зроблено висновок, що правова доктрина має не тільки дескриптивний, а також прескриптивний характер (містить елемент сущого і належного). Описуючи, здійснюючи логічний або економічний аналіз права, юристи виявляють прогалини в законодавстві, застарілість норм права, їх невідповідність принципам права тощо і доводять необхідність встановлення / зміни / скасування юридичних норм чи інститутів права. Правова доктрина існує та розвивається в системі координат, які задаються правовими традиціями, світоглядними, культурними, релігійними домінантами соціуму. Кореляція з існуючою соціокультурною реальністю є істотною ознакою правової доктрини. Такий підхід дає можливість відмежувати доктрину від філософії права, яка розкриває загальну ідею права. Результати філософсько-правових пошуків у вигляді вчень, філософсько-правових концептів є універсальними, інваріантними в історико-культурному відношенні. Зв'язок правової доктрини та філософії права полягає у тому, що будь-яке доктринальне дослідження спирається на уявлення про природу права. По відношенню до правової доктрини філософія права знаходиться на метарівні і визначає її онтологічні та епістемологічні основи.

The life path, scientific-pedagogical and public activity of Volodymyr Sokurenko – a prominent Ukrainian jurist, doctor of law, professor, talented teacher of the Lviv Law School of Franko University are analyzed.It is found out that after graduating from a seven-year school in Zaporizhia, V. Sokurenko entered the Zaporizhia Aviation Technical School, where he studied two courses until 1937. 1/10/1937 he was enrolled as a cadet of the 2nd school of aircraft technicians named after All-Union Lenin Komsomol. In 1938, this school was renamed the Volga Military Aviation School, which he graduated on September 4, 1939 with the military rank of military technician of the 2nd category. As a junior aircraft technician, V. Sokurenko was sent to the military unit no. 8690 in Baku, and later to Maradnyany for further military service in the USSR Air Force. From September 4, 1939 to March 16, 1940, he was a junior aircraft technician of the 50th Fighter Regiment, 60th Air Brigade of the ZAK VO in Baku. The certificate issued by the Railway District Commissariat of Lviv on January 4, 1954 no. 3132 states that V. Sokurenko actually served in the staff of the Soviet Army from October 1937 to May 1946. The same certificate states that from 10/12/1941 to 20/09/1942 and from 12/07/1943 to 08/03/1945, he took part in the Soviet-German war, in particular in the second fighter aviation corps of the Reserve of the Supreme Command of the Soviet Army. In 1943 he joined the CPSU. He was awarded the Order of the Patriotic War of the 1st degree and the Order of the Red Star (1943) as well as 9 medals «For Merit in Battle» during the Soviet-German war.With the start of the Soviet-German war, the Sokurenko family, like many other families, was evacuated to the town of Kamensk-Uralsky in the Sverdlovsk region, where their father worked at a metallurgical plant. After the war, the Sokurenko family moved to Lviv. In 1946, V. Sokurenko entered the Faculty of Law of the Ivan Franko Lviv State University, graduating with honors in 1950, and entered the graduate school of the Lviv State University at the Department of Theory and History of State and Law. V. Sokurenko successfully passed the candidate examinations and on December 25, 1953 in Moscow at the Institute of Law of the USSR he defended his thesis on the topic: «Socialist legal consciousness and its relationship with Soviet law». The supervisor of V. Sokurenko's candidate's thesis was N. Karieva. The Higher Attestation Commission of the Ministry of Culture of the USSR, by its decision of March 31, 1954, awarded V. Sokurenko the degree of Candidate of Law. In addition, it is necessary to explain the place of defense of the candidate's thesis by V. Sokurenko. As it is known, the Institute of State and Law of the USSR has its history since 1925, when, in accordance with the resolution of the Presidium of the Central Executive Committee of March 25, 1925, the Institute of Soviet Construction was established at the Communist Academy. In 1936, the Institute became part of the USSR Academy of Sciences, and in 1938 it was reorganized into the Institute of Law of the USSR Academy of Sciences. In 1941–1943 it was evacuated to Tashkent. In 1960-1991 it was called the Institute of State and Law of the USSR Academy of Sciences. In Ukraine, there is the Institute of State and Law named after V. Koretsky of the NAS of Ukraine – a leading research institution in Ukraine of legal profile, founded in 1949.It is noted that, as a graduate student, V. Sokurenko read a course on the history of political doctrines, conducted special seminars on the theory of state and law. After graduating from graduate school and defending his thesis, from October 1, 1953 he was enrolled as a senior lecturer and then associate professor at the Department of Theory and History of State and Law at the Faculty of Law of the Lviv State University named after Ivan Franko.By the decision of the Higher Attestation Commission of the Ministry of Higher Education of the USSR of December 18, 1957, V. Sokurenko was awarded the academic title of associate professor of the «Department of Theory and History of State and Law».V. Sokurenko took an active part in public life. During 1947-1951 he was a member of the party bureau of the party organization of LSU, worked as a chairman of the trade union committee of the university, from 1955 to 1957 he was a secretary of the party committee of the university. He delivered lectures for the population of Lviv region. Particularly, he lectured in Turka, Chervonohrad, and Yavoriv. He made reports to the party leaders, Soviet workers as well as business leaders. He led a philosophical seminar at the Faculty of Law. He was a deputy of the Lviv City Council of People's Deputies in 1955-1957 and 1975-1978.In December 1967, he defended his doctoral thesis on the topic: «Development of progressive political thought in Ukraine (until the early twentieth century)». The defense of the doctoral thesis was approved by the Higher Attestation Commission on June 14, 1968.During 1960-1990 he headed the Department of Theory and History of State and Law; in 1962-68 and 1972-77 he was the dean of the Law Faculty of the Ivan Franko Lviv State University. In connection with the criticism of the published literature, on September 10, 1977, V. Sokurenko wrote a statement requesting his dismissal from the post of Dean of the Faculty of Law due to deteriorating health. During 1955-1965 he was on research trips to Poland, Czechoslovakia, Romania, Austria, and Bulgaria. From August 1966 to March 1967, in particular, he spent seven months in the United States, England and Canada as a UN Fellow in the Department of Human Rights. From April to May 1968, he was a member of the government delegation to the International Conference on Human Rights in Iran for one month. He spoke, in addition to Ukrainian, English, Polish and Russian. V. Sokurenko played an important role in initiating the study of an important discipline at the Faculty of Law of the Lviv University – History of Political and Legal Studies, which has been studying the history of the emergence and development of theoretical knowledge about politics, state, law, ie the process of cognition by people of the phenomena of politics, state and law at different stages of history in different nations, from early statehood and modernity.Professor V. Sokurenko actively researched the problems of the theory of state and law, the history of Ukrainian legal and political thought. He was one of the first legal scholars in the USSR to begin research on the basics of legal deontology. V. Sokurenko conducted extensive research on the development of basic requirements for the professional and legal responsibilities of a lawyer, similar to the requirements for a doctor. In further research, the scholar analyzed the legal responsibilities, prospects for the development of the basics of professional deontology. In addition, he considered medical deontology from the standpoint of a lawyer, law and morality, focusing on internal (spiritual) processes, calling them «the spirit of law.» The main direction of V. Sokurenko's research was the problems of the theory of state and law, the history of legal and political studies. The main scientific works of professor V. Sokurenko include: «The main directions in the development of progressive state and legal thought in Ukraine: 16th – 19th centuries» (1958) (Russian), «Democratic doctrines about the state and law in Ukraine in the second half of the 19th century (M. Drahomanov, S. Podolynskyi, A. Terletskyi)» (1966), «Law. Freedom. Equality» (1981, co-authored) (in Russian), «State and legal views of Ivan Franko» (1966), «Socio-political views of Taras Shevchenko (to the 170th anniversary of his birth)» (1984); «Political and legal views of Ivan Franko (to the 130th anniversary of his birth)» (1986) (in Russian) and others.V. Sokurenko died on November 22, 1994 and was buried in Holoskivskyi Cemetery in Lviv.Volodymyr Sokurenko left a bright memory in the hearts of a wide range of scholars, colleagues and grateful students. The 100th anniversary of the Scholar is a splendid opportunity to once again draw attention to the rich scientific heritage of the lawyer, which is an integral part of the golden fund of Ukrainian legal science and education. It needs to be studied, taken into account and further developed. ; Проаналізовано життєвий шлях, науково-педагогічну та громадську діяльність Воло-димира Гавриловича Сокуренка – видатного українського правознавця, доктора юридичних наук, професора, талановитого педагога Львівської правничої школи Франкового універ-ситету.З'ясовано, що В. Г. Сокуренко навчався у Запорізькому авіаційному технікумі та Вольському військовому авіаційному училищі, яке закінчив у 1939 р. У 1939‒1946 рр. служив у радянській армії. Після закінчення у 1950 р. юридичного факультету Львівського університету пройшов шлях від аспіранта до професора, завідувача кафедри, декана юридичного факультету. Упродовж 1960‒1990 рр. завідував кафедрою теорії та історії держави і права; в 1962‒1968 та 1972‒1977 рр. був деканом юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Протягом 1955‒1965 рр. перебував у наукових відрядженнях у Польщі, Чехословаччині, Румунії, Австрії, Болгарії. Зі серпня 1966 до березня 1967 рр., зокрема сім місяців перебував у США, Англії та Канаді як стипендіат ООН по департаменту прав людини. У квітні-травні 1968 р. був членом у складі урядової делегації на міжнародній конференції по правах людини в Ірані упродовж одного місяця. Володів, окрім української, англійською, польською та російською мовами. В. Г. Сокуренко відіграв важливу роль у започаткуванні на юридичному факультеті Львівсь-кого університету вивчення важливої навчальної дисципліни – Історії політичних і правових учень, яка висвітлювала і до сьогодні продовжує висвітлювати історію виникнення та розвитку теоретичних знань про політику, державу, право, тобто вивчає процес пізнання людьми явищ політики, держави і права на різних етапах історії у різних народів, почи-наючи з ранньої державності і сучасності.Професор В. Г. Сокуренко активно досліджував проблеми теорії держави і права, історії української правової та політичної думки. Він був одним із перших учених-правників у СРСР, хто почав наукові студії основ юридичної деонтології. Велику наукову дослід-ницьку діяльність проводив В. Г. Сокуренко щодо розробки основних вимог до професійно-правових обов'язків юриста, аналогічно до вимог, що стосуються лікаря. У подальших наукових дослідженнях учений аналізував юридичні обов'язки, перспективи розвитку основ професійної деонтології. Крім того, правознавець розглядав медичну деонтологію з позиції юриста, права і моралі, приділивши основну увагу внутрішнім (духовним) процесам, назвавши їх «духом права». Основним напрямом наукових досліджень В. Г. Сокуренка були проблеми теорії держави і права, історії правових та політичних учень.Володимир Гаврилович Сокуренко залишив по собі світлу пам'ять у серцях широкого загалу науковців, колег та вдячних учнів. 100-річний ювілей Вченого – добра нагода для того, щоб ще раз привернути увагу до багатої наукової спадщини правознавця, яка є невід'ємною складовою золотого фонду української юридичної науки і освіти. Вона потребує вивчення, врахування та подальшого розвитку.

In the article, the backgrounds of the establishment of the European universities were examined, and the role of Roman law in this process was specified. The process of the birth of legal science and education at the University of Bologna and other Italian and European universities was analyzed. It was found that one of the causes of the establishment of the European universities was the need to learn universal law for Europe.The University of Bologna among other European universities was characterized by independence, which required that a rector and faculty staff had to contribute their own funds to the functioning of the university. The Catholic Church began to allocate funds for the maintenance of the University of Bologna since the XIV century, and since the XV century, the public authorities and urban communities fulfilled this function.The role of glossators, commentators and other scholars of Roman law in the universities activities and reception of Roman law in Europe were clarified. The differences in the status of doctors of law, legists, and licensees were shown.The new profession – lawyer – appeared in Italy since the 12thcentury, that was possible to master in universities. By 1100 the persons who acquired a legal profession in universities were hardly met. Lawyers in ancient Rome during the classical Roman law did not study in the universities, and they were mostly government officials or experts in legal issues. The formation of the legal community had important socio-political and historical significance because a new scientific elite appeared. In the 12th century legal education was divided into two areas of canon and Roman law.The process of the formation of the first universities on Slavic lands, and the Charles University in Prague (1347), the Jagiellonian University (1364) in Krakow was shown, and the part of Ukrainian students in the learning process in these universities was analyzed.Based on the analysis of domestic and foreign sources, the process of study of Roman and Canon law at Lviv University, created in 1661,was shown. The establishment of the science of Roman law at Lviv University during the period of Austria and Austria-Hungary (1772–1918 years) was highlighted. ; Висвітлено передумови утворення європейських університетів та вказано роль, яку у цьому процесі відігравало римське право. Проаналізовано процес зародження юридичної й освіти у Болонському університеті та в інших італійських і європейських університетах. Встановлено, що однією з причин виникнення європейських університетів була необхід­ність вивчення універсального права для країн Європи.З'ясовано роль, яку відігравали глосатори, коментатори та інші дослідники римського права у діяльності університетів та рецепції римського права в Європі. Показано відмін­ності у статусі докторів права, легістів та ліцензіатів.Охарактеризовано процес утворення перших університетів на слов'янських землях: Карлів університет у Празі – 1347 року, Ягеллонський університет – 1364 року у Кракові та участь українських студентів у навчальному процесі в цих університетах.На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних джерел досліджено процес вивчення римського і канонічного права у Львівському університеті створеного 1661 року та станов­лення науки римського права у Львівському університеті в період Австрії та Австро-Угор­щини (1772–1918 роки).

The article deals with the problematic issues of organization of scientific work of graduate students in the higher educational institutions of Ukraine through the prism of the relationship of the supervisor and the PhD student. Attention is drawn to the fact that today the higher education reform is being implemented without taking into account the interests of Ukrainian intellectual elite, which includes leading scientists in the field of jurisprudence. Proposes ways at the legislative level solutions to these problems. ; В статье рассматриваются проблемные вопросы организации научной деятельности аспирантов в высших учебных заведениях Украины через призму взаимоотношений научного руководителя и аспиранта. Обращается внимание на то, что сегодня реформа высшего образования осуществляется без учета интересов интеллектуальной элиты Украины, к которой относятся ведущие ученые в области правоведения. Предлагаются возможные пути решения этих проблем на законодательном уровне. ; У статті розглядаються проблемні питання організації наукової діяльності аспірантів у вищих навчальних закладах України через призму взаємовідносин наукового керівника та аспіранта. Звертається увага на те, що сьогодні реформа вищої освіти здійснюється без врахування інтересів інтелектуальної еліти України, до якої відносяться провідні вчені у сфері правознавства. Пропонуються ймовірні шляхи вирішення цих проблем на законодавчому рівні.

The article deals with the problematic issues of organization of scientific work of graduate students in the higher educational institutions of Ukraine through the prism of the relationship of the supervisor and the PhD student. Attention is drawn to the fact that today the higher education reform is being implemented without taking into account the interests of Ukrainian intellectual elite, which includes leading scientists in the field of jurisprudence. Proposes ways at the legislative level solutions to these problems. ; В статье рассматриваются проблемные вопросы организации научной деятельности аспирантов в высших учебных заведениях Украины через призму взаимоотношений научного руководителя и аспиранта. Обращается внимание на то, что сегодня реформа высшего образования осуществляется без учета интересов интеллектуальной элиты Украины, к которой относятся ведущие ученые в области правоведения. Предлагаются возможные пути решения этих проблем на законодательном уровне. ; У статті розглядаються проблемні питання організації наукової діяльності аспірантів у вищих навчальних закладах України через призму взаємовідносин наукового керівника та аспіранта. Звертається увага на те, що сьогодні реформа вищої освіти здійснюється без врахування інтересів інтелектуальної еліти України, до якої відносяться провідні вчені у сфері правознавства. Пропонуються ймовірні шляхи вирішення цих проблем на законодавчому рівні.

Problem setting. Problems being topical for the domestic jurisprudenceconcerning the possibility and advisability of the scientific sources using in the formof the immediate citation in the judicial decisions have been analyzed. Problems as tothe possibility and advisability of the scientific sources citation in the judicialdecisions and necessity of the spreading of such practice in the Ukrainian courtsactivity by the domestic jurisprudents has not been specially investigated. To ourview they should be considered in the broader context of the science influence on thelaw enforcement, to what extent results of the scientific research are in demand inlegal practice and possible ways of its improvement. Will this practice promoteincreasing of the administration of justice quality, taking lawful and fair decisions,increasing of the court authority? Working out of the corresponding problems in theaspect of the domestic reality has been actualized in connection with the conductingof the court reform being recognized as one of the most urgent in the proclaimedprogram of the reform «Strategy 2020» by the President of Ukraine P. Poroshenko.The conclusion as to the necessity of such practice spreading in the domestic courtsactivity has been made.Recent research and publications analysis. Works by H. Beverley-Smith, J.Pradel, F. Shecaira, S. Shevchuk, M. Savchyn, M. Savenko, Y. Yevgrafova O.Yevsieiev are noteworthy among modern scientists researching this problem.Paper objective. The main aim of the article is determination of peculiaritiesof the legal science achievements using (in the form of the direct citation) in theactivity of the domestic court instances and foreign courts.Paper main body. Today in the countries of the continental legislation lawjustly is considered as the most developed form of legal rules strengthening. As aresult of the precision of the presentation of legal norms it is the best technical meanof their strengthening in the epoch when the complexity of the social relationshighlights precision and clearness of its formulation. Along with this the idea of theabsolute sovereignty of law in the Roman-Germanic legal family is fiction. Judgeshas not relied exclusively on law and refer to principles of law, case law, legaldoctrine and they «search» law in other its manifestation (sources of law) and referdirectly to them in the court acts. Such changes in the understanding of law and itsuse is connected with the revival in the twentieth century of the natural and legalthought. Judges become more «open» while making their decisions trying to take intoaccount social and economic, political, cultural, religious aspects of the case beingthe subject of the trial and go beyond congealed legal rules in searching more flexiblelegal decisions that meet a complex and changing life circumstances. Such position isquite common for lawyers of the Anglo-American law where law has never beenstarting point in their professional legal activity, scientific researches and training oflegal personnel.Conclusions of the research. On the base of the analysis of the court practicein the countries of the continental and Anglo-American law it has been ascertainedthat judges while administering justice, especially in so-called complex and the mostresonant cases quite often turn to the achievements of the legal science and usecitation of scientific works in their court decisions. By this it makes their legalposition more reasonable and convincing and as a whole increases the authority of thejudicial branch of power. It is especially true in domestic realities as the current stateof the Ukrainian society being marked by the quite low level of confidence in courts.That is why, it is quite reasonable spreading of such a practice in the Ukrainian courtsactivity. ; Анализируется актуальный для отечественной юриспруденции вопрос относительно возможности и целесообразности использования в форме непосредственного цитирования в судебных решениях научных источников. На основе анализа судебной практики в странах континентального и англо-американского права судьи при осуществлении правосудия,особенно при разрешении так называемых сложных и наиболее резонансных дел, часто обращаются к достижениям юридической науки и цитируют научные работы в судебных решениях. Это делает их правовую позицию более обоснованной и убедительной и в целом повышает авторитет судебной ветви власти. Сделан вывод относительно необходимости распространения такой практики в деятельности отечественных судов ; Проаналізовано актуальне для вітчизняної юриспруденції питання щодо можливості й доцільності використання у формі безпосереднього цитування в судових рішеннях наукових джерел. На основі аналізу судової практики в країнах континентального та англо- американського права встановлено, що судді при здійсненні правосуддя, особливо при вирішенні так званих складних і найбільш резонансних справ, часто звертаються до надбань юридичної науки та цитують наукові праці у судових рішеннях. Це робить їх правову позицію більш обґрунтованою і переконливою та в цілому підвищує авторитет судової гілки влади. Зроблено висновок щодо необхідності поширення такої практики у діяльності вітчизняних судів

Problem setting. Problems being topical for the domestic jurisprudenceconcerning the possibility and advisability of the scientific sources using in the formof the immediate citation in the judicial decisions have been analyzed. Problems as tothe possibility and advisability of the scientific sources citation in the judicialdecisions and necessity of the spreading of such practice in the Ukrainian courtsactivity by the domestic jurisprudents has not been specially investigated. To ourview they should be considered in the broader context of the science influence on thelaw enforcement, to what extent results of the scientific research are in demand inlegal practice and possible ways of its improvement. Will this practice promoteincreasing of the administration of justice quality, taking lawful and fair decisions,increasing of the court authority? Working out of the corresponding problems in theaspect of the domestic reality has been actualized in connection with the conductingof the court reform being recognized as one of the most urgent in the proclaimedprogram of the reform «Strategy 2020» by the President of Ukraine P. Poroshenko.The conclusion as to the necessity of such practice spreading in the domestic courtsactivity has been made.Recent research and publications analysis. Works by H. Beverley-Smith, J.Pradel, F. Shecaira, S. Shevchuk, M. Savchyn, M. Savenko, Y. Yevgrafova O.Yevsieiev are noteworthy among modern scientists researching this problem.Paper objective. The main aim of the article is determination of peculiaritiesof the legal science achievements using (in the form of the direct citation) in theactivity of the domestic court instances and foreign courts.Paper main body. Today in the countries of the continental legislation lawjustly is considered as the most developed form of legal rules strengthening. As aresult of the precision of the presentation of legal norms it is the best technical meanof their strengthening in the epoch when the complexity of the social relationshighlights precision and clearness of its formulation. Along with this the idea of theabsolute sovereignty of law in the Roman-Germanic legal family is fiction. Judgeshas not relied exclusively on law and refer to principles of law, case law, legaldoctrine and they «search» law in other its manifestation (sources of law) and referdirectly to them in the court acts. Such changes in the understanding of law and itsuse is connected with the revival in the twentieth century of the natural and legalthought. Judges become more «open» while making their decisions trying to take intoaccount social and economic, political, cultural, religious aspects of the case beingthe subject of the trial and go beyond congealed legal rules in searching more flexiblelegal decisions that meet a complex and changing life circumstances. Such position isquite common for lawyers of the Anglo-American law where law has never beenstarting point in their professional legal activity, scientific researches and training oflegal personnel.Conclusions of the research. On the base of the analysis of the court practicein the countries of the continental and Anglo-American law it has been ascertainedthat judges while administering justice, especially in so-called complex and the mostresonant cases quite often turn to the achievements of the legal science and usecitation of scientific works in their court decisions. By this it makes their legalposition more reasonable and convincing and as a whole increases the authority of thejudicial branch of power. It is especially true in domestic realities as the current stateof the Ukrainian society being marked by the quite low level of confidence in courts.That is why, it is quite reasonable spreading of such a practice in the Ukrainian courtsactivity. ; Анализируется актуальный для отечественной юриспруденции вопрос относительно возможности и целесообразности использования в форме непосредственного цитирования в судебных решениях научных источников. На основе анализа судебной практики в странах континентального и англо-американского права судьи при осуществлении правосудия,особенно при разрешении так называемых сложных и наиболее резонансных дел, часто обращаются к достижениям юридической науки и цитируют научные работы в судебных решениях. Это делает их правовую позицию более обоснованной и убедительной и в целом повышает авторитет судебной ветви власти. Сделан вывод относительно необходимости распространения такой практики в деятельности отечественных судов ; Проаналізовано актуальне для вітчизняної юриспруденції питання щодо можливості й доцільності використання у формі безпосереднього цитування в судових рішеннях наукових джерел. На основі аналізу судової практики в країнах континентального та англо- американського права встановлено, що судді при здійсненні правосуддя, особливо при вирішенні так званих складних і найбільш резонансних справ, часто звертаються до надбань юридичної науки та цитують наукові праці у судових рішеннях. Це робить їх правову позицію більш обґрунтованою і переконливою та в цілому підвищує авторитет судової гілки влади. Зроблено висновок щодо необхідності поширення такої практики у діяльності вітчизняних судів