Suchergebnisse

The peculiarities of administrative and legal regulation of online trade are analyzed in the work. The most important aspects of the e-commerce procedure are analyzed and its subjects are singled out. The system of state regulation of online trade has been improved. The peculiarities of e-commerce taxation are revealed. Problematic aspects of administrative and legal responsibility in the field of e-commerce are analyzed. The creation of a law on the protection of the rights of Internet commerce entities has been argued. It is necessary to improve the administrative-tort legislation taking into account the trends in the development of payment systems and to conduct more in-depth studies of the objective side of administrative offenses in the field of online commerce. ; В роботі проаналізовано особливості адміністративно-правового регулювання онлайн-торгівлі. Проаналізовано найбільш важливі моменти процедури ведення електронної торгівлі та виокремлено її суб'єктів. Удосконалено систему державного регулювання онлайн-торгівлі. Розкрито особливості оподаткування електронної торгівлі. Проаналізовано проблемні аспекти адміністративно-правової відповідальності у сфері електронної торгівлі. Аргументовано створення закону про захист прав суб'єктів Інтернет-торгівлі. Встановлено необхідність вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства з урахуванням тенденцій розвитку платіжних систем та проведення більш глибоких досліджень об'єктивної сторони адміністративних правопорушень у сфері онлайн-торгівлі.

The purpose of the work is a theory and methodology analysis of administrative culture of human relations in the epoch of industrial which will be instrumental in enriching of science new knowledges about the cultures of management in the context of development of civilization. Methodological basis of research is dialectical principle of cognition, sociocultural and historical approaches of the systems, fundamental positions of theory and history of management culture. The scientific and interdisciplinary methods of research are used: analysis and synthesis, induction and deduction, comparison, formalization. The scientific novelty of the got results consists in an exposure and generalization of features of administrative culture of human relations of industrial society. Conclusions. As a result of research found out such the features of administrative culture of human relations of epoch of industrial, as: at first, waiver of engineering approach to the management, at which a man was part of production line; secondly, in a counterbalance to mechanistic conception of «economic man» which reacts only on incentives of wages, conception of «social man», which assumes that, went out on the first plan, except for a financial benefit, a worker aspires to satisfaction of moral necessities; thirdly, the main object of attention is a worker as personality and that is why to each individual approach is needed; fourthly, any formal organization with the officially set rules and orders is necessarily complemented informal organization, based on the moral aspects of co-operation; fifthly, transition vid hard regulation to democratization of management, humane relationships with inferiors, to respect of their idea, group decision-making; knot, consideration of management as to the process of co-operation of people, the tasks of which are taken to the study of relations of interpersonalities; seven, account of emotional factor and interests of worker, and also options of groups and traditions. ; Цель работы – теоретико-методологический анализ управленческой культуры человеческих отношений в эпоху индустриализма, что будет способствовать обогащению науки новыми знаниями о культуре менеджмента в контексте развития цивилизации. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания, системный, социокультурный и исторический подходы, фундаментальные положения теории и истории культуры управления. Использованы общенаучные и междисциплинарные методы исследования: анализ и синтез, индукция и дедукция, сравнение, формализация. Научная новизна полученных результатов заключается в выявлении и обобщении особенностей управленческой культуры человеческих отношений индустриального общества. Выводы. В результате исследования выявлены такие особенностей управленческой культуры человеческих отношений эпохи индустриализма, как: во-первых, отказ от инженерного подхода к управлению, при котором человек был частью производственной линии; во-вторых, в противовес механистической концепции «экономического человека», который реагирует только на материальные стимулы, на первый план вышла концепция «социального человека», который допускает, что, кроме материальной выгоды, работник стремится к удовлетворению моральных потребностей; в-третьих, главным объектом внимания является работник как личность и поэтому к каждому нужен индивидуальный подход; в-четвертых, любая формальная организация с официально установленными правилами и порядками обязательно дополняется неформальной организацией, основанной на моральных аспектах взаимодействия; в-пятых, переход от жесткой регламентации к демократизации управления, гуманным отношениям с подчиненными, уважению их мнений, группового принятия решений; в-шестых, рассмотрение менеджмента как процесса взаимодействия людей, задачи которого сводятся к изучению межличностных отношений; в-седьмых, учет эмоционального фактора и интересов работника, а также групповых установок и традиций. ; Мета роботи – теоретико-методологічний аналіз управлінської культури людських відносин в епоху індустріалізму, що сприятиме збагаченню науки новими знаннями про культури менеджменту в контексті розвитку цивілізації. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, соціокультурний та історичний підходи, фундаментальні положення теорії й історії культури управління. Використано загальнонаукові й міждисциплінарні методи дослідження: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, формалізація. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні й узагальненні особливостей управлінської культури людських відносин індустріального суспільства. Висновки. У результаті дослідження виявлено такі особливостей управлінської культури людських відносин епохи індустріалізму, як: по-перше, відмова від інженерного підходу до управління, при якому людина була частиною виробничої лінії; по-друге, на противагу механістичній концепції «економічної людини», яка реагує тільки на матеріальні стимули, на перший план вийшла концепція «соціальної людини», яка припускає, що, крім матеріальної вигоди, працівник прагне до задоволення моральних потреб; по-третє, головним об'єктом уваги є працівник як особистість й тому до кожного потрібен індивідуальний підхід; по-четверте, будь-яка формальна організація з офіційно встановленими правилами й порядками обов'язково доповнюється неформальною організацією, заснованою на моральних аспектах взаємодії; по-п'яте, перехід від жорсткої регламентації до демократизації управління, гуманних відносин з підлеглими, повазі їхньої думки, групового прийняття рішень; по-шосте, розгляд менеджменту як процесу взаємодії людей, завдання якого зводяться до вивчення міжособистісних відносин; по-сьоме, врахування емоційного чинника та інтересів працівника, а також групових установок і традицій.

The purpose of the work is a theory and methodology analysis of administrative culture of human relations in the epoch of industrial which will be instrumental in enriching of science new knowledges about the cultures of management in the context of development of civilization. Methodological basis of research is dialectical principle of cognition, sociocultural and historical approaches of the systems, fundamental positions of theory and history of management culture. The scientific and interdisciplinary methods of research are used: analysis and synthesis, induction and deduction, comparison, formalization. The scientific novelty of the got results consists in an exposure and generalization of features of administrative culture of human relations of industrial society. Conclusions. As a result of research found out such the features of administrative culture of human relations of epoch of industrial, as: at first, waiver of engineering approach to the management, at which a man was part of production line; secondly, in a counterbalance to mechanistic conception of «economic man» which reacts only on incentives of wages, conception of «social man», which assumes that, went out on the first plan, except for a financial benefit, a worker aspires to satisfaction of moral necessities; thirdly, the main object of attention is a worker as personality and that is why to each individual approach is needed; fourthly, any formal organization with the officially set rules and orders is necessarily complemented informal organization, based on the moral aspects of co-operation; fifthly, transition vid hard regulation to democratization of management, humane relationships with inferiors, to respect of their idea, group decision-making; knot, consideration of management as to the process of co-operation of people, the tasks of which are taken to the study of relations of interpersonalities; seven, account of emotional factor and interests of worker, and also options of groups and traditions. ; Цель работы – теоретико-методологический анализ управленческой культуры человеческих отношений в эпоху индустриализма, что будет способствовать обогащению науки новыми знаниями о культуре менеджмента в контексте развития цивилизации. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания, системный, социокультурный и исторический подходы, фундаментальные положения теории и истории культуры управления. Использованы общенаучные и междисциплинарные методы исследования: анализ и синтез, индукция и дедукция, сравнение, формализация. Научная новизна полученных результатов заключается в выявлении и обобщении особенностей управленческой культуры человеческих отношений индустриального общества. Выводы. В результате исследования выявлены такие особенностей управленческой культуры человеческих отношений эпохи индустриализма, как: во-первых, отказ от инженерного подхода к управлению, при котором человек был частью производственной линии; во-вторых, в противовес механистической концепции «экономического человека», который реагирует только на материальные стимулы, на первый план вышла концепция «социального человека», который допускает, что, кроме материальной выгоды, работник стремится к удовлетворению моральных потребностей; в-третьих, главным объектом внимания является работник как личность и поэтому к каждому нужен индивидуальный подход; в-четвертых, любая формальная организация с официально установленными правилами и порядками обязательно дополняется неформальной организацией, основанной на моральных аспектах взаимодействия; в-пятых, переход от жесткой регламентации к демократизации управления, гуманным отношениям с подчиненными, уважению их мнений, группового принятия решений; в-шестых, рассмотрение менеджмента как процесса взаимодействия людей, задачи которого сводятся к изучению межличностных отношений; в-седьмых, учет эмоционального фактора и интересов работника, а также групповых установок и традиций. ; Мета роботи – теоретико-методологічний аналіз управлінської культури людських відносин в епоху індустріалізму, що сприятиме збагаченню науки новими знаннями про культури менеджменту в контексті розвитку цивілізації. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, соціокультурний та історичний підходи, фундаментальні положення теорії й історії культури управління. Використано загальнонаукові й міждисциплінарні методи дослідження: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, формалізація. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні й узагальненні особливостей управлінської культури людських відносин індустріального суспільства. Висновки. У результаті дослідження виявлено такі особливостей управлінської культури людських відносин епохи індустріалізму, як: по-перше, відмова від інженерного підходу до управління, при якому людина була частиною виробничої лінії; по-друге, на противагу механістичній концепції «економічної людини», яка реагує тільки на матеріальні стимули, на перший план вийшла концепція «соціальної людини», яка припускає, що, крім матеріальної вигоди, працівник прагне до задоволення моральних потреб; по-третє, головним об'єктом уваги є працівник як особистість й тому до кожного потрібен індивідуальний підхід; по-четверте, будь-яка формальна організація з офіційно встановленими правилами й порядками обов'язково доповнюється неформальною організацією, заснованою на моральних аспектах взаємодії; по-п'яте, перехід від жорсткої регламентації до демократизації управління, гуманних відносин з підлеглими, повазі їхньої думки, групового прийняття рішень; по-шосте, розгляд менеджменту як процесу взаємодії людей, завдання якого зводяться до вивчення міжособистісних відносин; по-сьоме, врахування емоційного чинника та інтересів працівника, а також групових установок і традицій.

The article reveals the peculiarities of the administrative procedure for the realization of arrested real estate through electronic trades. The procedure for realizing arrested immovable property through e-commerce would seem to be more or less settled, however, the preparatory stages for its actual implementation contain a number of gaps in the law and the points by which it is possible to interpret the actions of both the executors differently and the procedure of implementation of the arrested real estate of the debtor. So, in the case of the registration of a minor child in the housing of the debtor, the procedure for the realization of such property becomes almost impossible. Or, for example, in the case of a violation of the procedure for assessing real estate, the possible consequences in the form of complaints about the actions of the executor or judicial recognition of the report on the assessment of immovable property invalid, which in turn complicates the further implementation of the procedure. In connection with the above it is necessary to change the approach as to the preparatory stages of the procedure for collecting the debtor's property and for the further realization of such property on e-trades. It is necessary to pay attention to existing problems in the enforcement proceedings and to fully outline them, which in turn will help to identify gaps in legislation and improve the provisions of the law

The article deals with the structure of the court decision in an administrative case. The author defines the concept of a court decision as an act of justice and a procedural document, which has a separated structure form, and may not coincide with the content of the judgment as an act of justice. The act of judgment judiciary has ternary structure consists of subject and grounds maintenance. Court decision as a procedural document which is the external form of the act of justice expression consists of four elements: introduction, narrative, reasoning and the operative parts. The author defines the characteristic requirements of the relevant parts of judgments in the administrative process and proposes necessary amendments to the legislation.The introduction of court decision performs the function of the judicial act and allows us to establish when and where particular dispute between the parties was resolved and which was the subject of the dispute. Narrative of a court decision performs the information function, that enables both persons involved in the case, and a higher court without investigation of the case to form a general opinion on the composition and amount of the alleged claim, their reason and justification related to the claim of defendant, amount of researched evidence. The reasoning part of the court decision is intended to provide certainty and objective expression of the true circumstances of the case, point to evidence that these circumstances are confirmed and applied to the circumstances relevant legal provisions. In the reasoning of the court decision stated the law and regulations - regulations on which defined the rights and obligations of the parties and disputed legal and procedural rules of law which the court was guided by established facts of the case and the rights and obligations of the parties. The act of the resolution contains authoritative court order regarding claims, comprising an opinion to satisfy or refuse them, and the court applied the type (method) judicial protection of rights or legally protected interest by solving existent disputes between the parties on the merits. The content of the resolution part can provide basic and optional elements. The main elements are : a) to satisfy administrative action or refuse it; b) to make a court decision on the merits; c) a court order by the distribution of court costs. As optional elements, depending on the specific subject of a court command and ways of its implementation to the resolution of the court may be included : timing and execution of the order; court command that a judgment must be enforced. In addition, the resolution contains court judgments, including the procedure and time of appeal. ; Досліджено структуру судового рішення в адміністративній справі. Визначено поняття судового рішення як акту правосуддя та процесуального документа та доведено самостій­ність структури форми, яка може не збігатися зі змістом судового рішення як акту правосуд­дя. Як акт судової влади судове рішення має трикомпонентну структуру і складається з предмета, підстави та змісту. Судове рішення – процесуальний документ, який є зовнішньою формою виразу акту судової влади, складається із чотирьох елементів: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Охарактеризовано вимоги до відповідних частин су­дових рішень в адміністративному процесі та запропоновано відповідні зміни до законодавс­тва.

The article is devoted to the administrative and legal regulation of the functioning of economic entities and the role of individual public authorities in the legal relations that arise in the interaction of corporations with the state. It is established that under the administrative and legal regulation should be seen as a purposeful process of exercising state influence in the face of its competent authorities through certain legal means on the participants of the relevant legal relations, including legal entities. It was found that the purpose of the subjects of power in cooperation with the business sector is to monitor compliance with corporate law and administrative and legal intervention to protect the violated rights of corporate parties or the implementation of state corporate rights management and administrative services. In fact, the type of administrative and legal regulation for corporate enterprises characterizes the general direction of the impact of law on public relations in the process of doing business. The conditional division of competencies of subjects of power into three large groups has been carried out: 1) powers aimed at monitoring compliance with corporate legislation; 2) powers aimed at protecting the violated rights and interests of active participants in corporate relations; 3) powers related to the management of state corporate rights. In addition, the statement was clarified that the administrative and legal regulation of corporate relations has a significant impact on the comprehensive activities of the state, and for all involved in this process of business entities (business and non-profit entities). It is also investigated that the effective functioning of corporate enterprises is positively influenced by administrative and legal means, methods and techniques of appropriate regulation of existing legal relations. It was found that the essential task of entities performing public authority management functions is to establish, maintain and control compliance with the general and equal for all business entities conditions to ensure their maximum focus on meeting the existing needs. In other cases, the violation of the law by any of the participants in the legal relationship results in a clear non-compliance with the criteria of legality and disturbs the fair balance between the interests of corporate enterprises and the authorities. ; Стаття присвячена адміністративно-правовому регулюванню функціонування суб'єктів господарювання та ролі окремих органів державної влади у правовідносинах, що виникають під час взаємодії корпорацій із державою. Встановлено, що адміністративно-правове регулювання розуміємо як цілеспрямований процес здійснення впливу держави в особі її компетентних органів за допомогою визначених правових засобів на учасників відповідних правовідносин, зокрема і юридичних осіб. З'ясовано, що призначення суб'єктів владних повноважень під час взаємодії зі сферою господарювання полягає у здійсненні ними контролю за дотриманням корпоративного законодавства й адміністративно-правового втручання для захисту порушених прав учасників корпоративних правовідносин або реалізації управління державними корпоративними правами та надання адміністративних послуг. Фактично, тип адміністративно-правового регулювання для корпоративних підприємств характеризує загальну спрямованість впливу права на суспільні відносини у процесі здійснення підприємницької діяльності. Здійснено умовний розподіл компетенцій суб'єктів владних повноважень на три великі групи: 1) повноваження, спрямовані на контроль за дотриманням корпоративного законодавства; 2) повноваження, спрямовані на захист порушених прав та інтересів активних учасників корпоративних відносин; 3) повноваження, пов'язані з управлінням державними корпоративними правами. Окрім того, було уточнено твердження стосовно того, що адміністративно-правове регулювання корпоративних правовідносин має істотний вплив як на всебічну діяльність держави, так і на всіх заді-яних у цьому процесі суб'єктів господарювання (підприємницькі та некомерційні суб'єкти). Також досліджено, що на ефективне функціонування корпоративних підприємств позитивно впливають адміністративно-правові засоби, способи та методи відповідного регулювання наявних правовідносин. З'ясовано, що суттєвим завданням суб'єктів, які виконують публічно-владні управлінські функції, є встановлення, підтримання й контроль за додержанням загальних та рівних для всіх суб'єктів господарювання умов забезпечення їхньої максимальної спрямованості на задоволення чинних необхідних потреб. В іншому разі порушення законодавства будь-ким з учасників правовідносин має наслідком очевидну невідповідність критеріям законності та порушує справедливий баланс між інтересами корпоративних підприємств та носіями влади.

Досліджено поняття й сутність категорії «адміністративні процедури виконавчого провадження». Проаналізовано доктринальні погляди на категорію «адміністративна процедура», на підставі яких запропоновано авторське визначення категорії «адміністративні процедури виконавчого провадження». Запропоновано класифікацію адміністративних процедур у виконавчому провадженні з урахуванням наукових поглядів на перелік процедур, що здійснюються під час примусового виконання рішень державними та приватними виконавцями. ; It has been noted that in the conditions of legislative changes the issues of the classification of administrative procedures of executive proceedings, as well as clarification of the essence and content of this category, indicating the relevance of the chosen topic of research remain unresolved. The object of the study is the essence of the category of "administrative procedures for enforcement proceedings". The objective of the paper is the theoretical and legal study of the concept and content of administrative procedures of enforcement proceedings. The author has analyzed the doctrinal views on the category "administrative procedure", on the basis of which the author has offered own definition of the category of "administrative procedures of enforcement proceedings". The athor has studied the types of administrative procedures of enforcement proceedings, namely: initiation of enforcement proceedings, execution of enforcement proceedings, control and supervision within enforcement proceedings, the completion of enforcement proceedings. The author has suggested the classification of administrative procedures within enforcement proceeding, taking into account scientific opinions on the list of procedures, which are carried out during the enforced execution of decisions by state and private executors. The practical significance of the article lies in the fact that the author's conclusions can be used to improve certain aspects of procedural activity in the field of enforcement execution of decisions. It has been established that administrative procedures within the enforcement proceedings represent a systemic and purposeful activity of enforcement agencies and subjects of delegated authority in the sphere of executive proceedings, which is regulated by the norms of administrative law and is aimed at ensuring the implementation of the principle of mandatory enforcement of jurisdictional decisions.

The article is devoted to the study of the phenomenon of «abuse of rights» in terms of its negative manifestation in different legal systems. In order to clarify the legal nature and content of the abuse of law, the question of the relationship between lawful and wrongful conduct was analyzed. Based on the study of doctrinal sources on this issue, ways to overcome the abuse of rights have been identified at the international and regional levels. The monitoring of foreign and national legislation in the article led to the conclusion that abuse of law is a phenomenon that permeates all branches of law and all groups of legal relations. The implementation of knowledge and legal traditions of international and domestic regulation of this category makes it possible to develop new ways to combat abuse of law at the social and legal levels. In our opinion, the legal significance of regulations aimed at counteracting the phenomenon of abuse of rights at the regional level in domestic law is significantly underestimated. The principle of inadmissibility of abuse of rights does not have its own stable logical theoretical construction, including at the constitutional and legal level, which indicates the need to enshrine it in a separate provision of the Constitution of Ukraine. At the same time, it should be recognized that effective counteraction to abuse of rights at the legislative level should be carried out both at the level of general legal principles and at the level of special industry regulations and norms.

Стаття присвячена характеристиці адміністративної відповідальності у сфері трудових правовідносин як особливого виду юридичної відповідальності. Зроблена спроба комплексного підходу у вивченні матеріальних і процесуальних норм адміністративної відповідальності у сфері трудових правовідносин. Зазначено, що у Кодексі законів про працю України (КЗпП України) детально прописані дисциплінарна, матеріальна та фінансова відповідальність. Підкреслено, що норми адміністративної відповідальності містяться в окремих законах та Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Відмічено, що статті КУпАП, присвячені обраній проблемі, розпорошені в окремих главах. Причиною цьому є те, що норми систематизувалися за двома критеріями: за галузевою належністю правопорушень та за об'єктом правопорушення. З'ясовано, що в КУпАП містяться статті, безпосередньо пов'язані з такими інститутами трудового права, як працевлаштування, колективний договір та угода, трудовий договір, охорона праці, трудові спори, контроль і нагляд за дотриманням законодавства про працю, трудова міграція. Найбільше статей присвячено відповідальності за правопорушення у сфері охорони праці. Вказаний правовий інститут має міжгалузевий характер. Норми КУпАП про адміністративну відповідальність в сфері охорони праці теж можна поділити на універсальні і конкретно-правові. Приділена увага практичній реалізації окремих статей КУпАП. Зокрема, детально охарактеризоване контрольно-наглядове провадження. Вказано на правову дилему щодо застосування ст. 265 КЗпП України та ст. 41 КУпАП і на факт більш повного нормативного забезпечення реалізації на практиці ст. 265 КЗпП України, що і обумовлює пріоритетність вибору санкцій інспекторами Державної служби з питань праці. Вказано на факт відсутності спеціального законодавства, де б були прописані процедурні питання проведення мирних зібрань, однак, адміністративна відповідальність за порушення останніх існує у КУпАП, що і породжує недієвість окремих його статей. ; The article is devoted to the characteristics of administrative liability in the field of labor relations as a special type of legal liability. An attempt is made to take a comprehensive approach to the study of material and procedural norms of administrative liability in the field of labor relations. It is noted that the Labor Code of Ukraine prescribes in detail the disciplinary, material and financial responsibility. It is emphasized that the norms of administrative responsibility are contained in certain laws and the Code of Ukraine on Administrative Offenses. It is noted that the articles of the Code of Administrative Offenses devoted to the selected problem are scattered in separate chapters. The reason for this is that the norms were systematized according to two criteria: the sectoral affiliation of the offense and the object of the offense. It was found that the Code of Administrative Offenses contains articles directly related to such institutions of labor law as employment, collective agreement, labor contract, labor protection, labor disputes, control and supervision over compliance with labor legislation, labor migration. Most articles are devoted to liability for offenses in the field of labor protection. This legal institution has a cross-sectoral nature. Norms of the Code of Administrative Offenses on administrative liability in the field of labor protection can also be divided into universal and specific legal. Attention is paid to the practical implementation of certain articles of the Code of Administrative Offenses. In particular, the control and supervision proceedings are described in detail. The legal dilemma regarding the application of Art. 265 of the Labor Code of Ukraine and Art. 41 the Code of Ukraine on Administrative Offenses and on the fact of more complete normative maintenance of realization in practice of Art. 265 of the Labor Code of Ukraine, which determines the priority of the choice of sanctions by inspectors of the State Labor Service. It is pointed out that there is no special legislation that would prescribe the procedural issues of holding peaceful assemblies, however, administrative liability for violations of the latter exists in the Code of Administrative Offenses, which gives rise to the invalidity of some of its articles.

The article presents the peculiarities of bringing judges to administrative responsibility. It has been established that in Ukraine bringing judges to administrative responsibility is regulated by the provisions of such legislative and regulatory documents as the Code of Ukraine on Administrative Offenses, the Law of Ukraine «On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine to Strengthen the Guarantees of Judges' Independence», the Law of Ukraine «On Ensuring the Right to a Fair Trial», the Law of Ukraine «On the Judiciary and the Status of Judges». It has been found out that judges are not included in the structure of subjects of administrative offenses. It has been determined that the administrative responsibility of judges is a kind of legal responsibility, which is mostly considered on a theoretical basis, but in practice, the administrative responsibility of judges is not structured at all. It has been proved that the main obstacles to bringing judges to administrative responsibility are, first of all, the ethical impossibility of imposing administrative penalties on them, as they have a fairly high legal status, and the urgent priority of establishing special procedures and bodies to bring judges to administrative responsibility. It has been established that bringing judges to administrative responsibility and imposing administrative penalties on them contradicts, first of all, the legal status of judges. It has been proved that the inviolability of judges, defined by the provisions of the law, is primarily aimed at protecting them from outside influence, which in the long run will create the appropriate conditions for the administration of fair justice by a judge. It has been found that the procedure of bringing a judge to administrative responsibility is one of the elements of control over the quality of professional activity of judges as officials. ; У статті представлено особливості притягнення суддів до адміністративної відповідальності. Встановлено, що в Україні притягнення суддів до адміністративної відповідальності регулюється положеннями таких законодавчих та нормативно-правових документів, як Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій незалежності суддів», Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», Закон України «Про судоустрій і статус суддів». З'ясовано, що судді не входять у структуру суб'єктів адміністративного правопорушення. Визначено, що адміністративна відповідальність суддів являє собою різновид юридичної відповідальності, який на теоретичній основі здебільшого розглядається, однак на практиці адміністративна відповідальність суддів є взагалі не поструктурована. Доведено, що основними перешкодами притягнення суддів до адміністративної відповідальності виступають насамперед етична неможливість накладати на них адміністративні стягнення, оскільки вони мають досить високий правовий статус, та нагальна пріоритетність формування спеціальних процедур та органів притягнення суддів до адміністративної відповідальності. Встановлено, що притягнення суддів до адміністративної відповідальності та накладення на них адміністративних стягнень суперечить насамперед правовому статусу суддів. Доведено, що недоторканність суддів, визначена положеннями законодавства, насамперед спрямована на захист суддів від зовнішнього впливу, що у перспективі дозволить сформувати належні умови здійснення справедливого правосуддя суддею. З'ясовано, що процедура притягнення судді до адміністративної відповідальності виступає одним із елементів здійснення контролю за якістю професійної діяльності суддів як посадових осіб.

The work investigates the specifics of the responsibility of servicemen. The legal basis of military servicemen's liability and some other types of responsibility are anayzed, as a result of which ways of improvement of legislation in this sphere are offered. ; У даному досліджені здійснено аналіз особливостей відповідальності військовослужбовців. Досліджено правову основу адміністративної відповідальності військовослужбовців та порівняно з деякими іншими видами відповідальності, внаслідок чого пропонуються шляхи удосконалення законодавства у цій сфері.

Розглянуто особливості політичної та управлінської культури як факторів прийняття владних рішень в Україні; визначено особливості політичної культури, а також парламентської етики. Зроблено висновок, що політична, управлінськата парламентська культура в Україні призводять до переважання неформальних норм у процесі прийняття рішень, що відображається на їх якості, підсилення ролі Інституту Президента у мережі владних рішень. ; The features of the political and administrative culture areconsidered as factors of decision-making in Ukraine, featuresof political culture as well as the parliamentary ethics aredefined. It is concluded that the political, administrative andparliamentary culture in Ukraine leads to the dominance ofinformal norms in the process of decision-making that affectstheir quality and strengthen the role of the President of theInstitute in the network power solutions. ; Рассмотрены особенности политической и управлен-ческой культуры как факторов принятия властных ре-шений в Украине, определены особенности политическойкультуры, а также парламентской этики. Сделан вывод,что политическая, управленческая и парламентская куль-тура в Украине приводит к преобладанию неформальныхнорм в процессе принятия решений, что отражается и наих качестве, усиление роли Института Президента в сетивластных решений

The article deals with the issue of abuse of law in the sphere of public-legal relations with the participation of the authorities and citizens. The concept of abuse of law is considered in the general theoretical and public-law aspects, the positions of scientists, the analysis of case law, legislation on the prohibition of abuse of law in the field of public-law relations are presented. Alternative definitions of abuse of law are given, attention is paid to violation of the limits of the discretion given to the subjects of power by law. The concept of abuse of rights is also considered in relation to the violation of the principle of legal certainty as an element of the rule of law. It has been established that the abuse of law in public-legal relationsis the realization of the right by the subjects of such legal relations, contrary to the content of the law and its social purpose, as a result of which, the subject inflicts or attempts to harm other participants in public relations, acting as part of a formal, lawful conduct, as well as beyond it, contrary to the rule of law. And the existing practice of the Supreme Court demonstrates the broad interpretation by the courts of the concept of abuse of law, which is based not only on the letter of procedural law but also in accordance with the spirit of law, taking into account the practice of the ECtHR and the constitutional principle of the rule of law in Ukraine. It is emphasized that there is a need to identify the features and develop a classification of types of abuse of law in the field of public legal relations, which will be of great theoretical and practical importance. ; У статті розглядається питання зловживання правом у сфері публічно-правових відносин за участю суб'єктів владних повноважень та громадян. Поняття зловживання правом розглядається в загальнотеоретичному та публічно-правовому аспектах, наводяться позиції науковців, аналіз судової практики, законодавства щодо заборони зловживання правом у сфері публічно-правових відносин. Наведено альтернативні визначення зловживання правом, акцентується увага на порушенні меж розсуду, наданого суб'єктам владних повноважень законом. Поняття зловживання правом розглядається також у зв'язку з порушенням принципу правової визначеності як елемента верховенства права. Було встановлено що зло­вживання правом у публічно-правових відносинах полягає у здійсненні права суб'єктами таких правовідносин всупереч змісту права та його со­ціальному призначенню, внаслідок застосування якого, суб'єкт завдає або намагається завдати шкоду іншим учасникам суспільних відносин, діючи як в межах формально-правомірної поведінки, так і за її межами, всупереч принципу верховенства права. А існуюча практика Верховного Суду свід­чить про широке тлумачення судами поняття зловживання правом, яке ґрунтується не лише на букві процесуального закону, а й відповідає духу права, з урахуванням практики ЄСПЛ та конституційно закріпленого принципу верховенства права в Україні. Наголошено що існує необхідність у визначенні ознак та розробленні класифікації видів зловживання правом у сфері публічно-правових правовідносин, що матиме важливе теоретичне та практичне значення.

The article is about problem of the place of power structures in the system of political power with democratic state. The principles and features of the functioning of power structures in democratic states were analyzed. Models and forms of interaction of power structures with political power and civil society were considered. The attention was paid to the characterization of power structures as an administrative and electoral resource during the electoral process. The peculiarities of civil and basic directions of public control of power structures with democratic state were revealed. It was proved that the characteristic feature of the democratic regime is the removal of power structures from political life, and their activities are clearly regulated by legislation, the participation of citizens in the formation and control of the activities of law enforcement agencies, that makes it impossible to use them against their own population. ; У статті осмислюється проблема місця та ролі силових структур в системі політичної влади в демократичній державі. Проаналізовано принципи та особливості функціонування силових структур в демократичних державах. Розглянуто моделі та форми взаємодії силових структур із політичною владою та громадянським суспільством. Приділено увагу характеристиці силових структур як адміністративного та електорального ресурсу у виборчому процесі. З'ясовано особливості цивільного та основні напрями громадського контролю силових структур демократичної держави. Доведено, що характерною рисою демократичного режиму є усунення силових структур з політичного життя, а їх діяльність чітко регламентується законодавством а участь громадян у формуванні та контролі за діяльністю силових структур, унеможливлює використання їх проти власного населення.

The article is about problem of the place of power structures in the system of political power with democratic state. The principles and features of the functioning of power structures in democratic states were analyzed. Models and forms of interaction of power structures with political power and civil society were considered. The attention was paid to the characterization of power structures as an administrative and electoral resource during the electoral process. The peculiarities of civil and basic directions of public control of power structures with democratic state were revealed. It was proved that the characteristic feature of the democratic regime is the removal of power structures from political life, and their activities are clearly regulated by legislation, the participation of citizens in the formation and control of the activities of law enforcement agencies, that makes it impossible to use them against their own population. ; У статті осмислюється проблема місця та ролі силових структур в системі політичної влади в демократичній державі. Проаналізовано принципи та особливості функціонування силових структур в демократичних державах. Розглянуто моделі та форми взаємодії силових структур із політичною владою та громадянським суспільством. Приділено увагу характеристиці силових структур як адміністративного та електорального ресурсу у виборчому процесі. З'ясовано особливості цивільного та основні напрями громадського контролю силових структур демократичної держави. Доведено, що характерною рисою демократичного режиму є усунення силових структур з політичного життя, а їх діяльність чітко регламентується законодавством а участь громадян у формуванні та контролі за діяльністю силових структур, унеможливлює використання їх проти власного населення.