Suchergebnisse

The heroine of the novel by V.Shkliar Marusya appears as a talented military leader, fighting for the independence of Ukraine, despite many obstacles and difficulties to achieve the purpose because of which her father, brothers, village fellows sacrifised their lives. The novel «Marusya» in that part which relates directly the chieftain activities are fully documented, because it is based on the memoir materials and real facts. Here you can talk about it as a biographical novel. The same story line that connects the main character and Myron Girnyak, is based mostly on fiction and author's fantasy. You can definitely speak about quasi-biography. ; Героиня романа В.Шкляра Маруся предстает как талантливый военачальник, который борется за независимость Украины, не смотря на многочисленные преграды и трудности, для достижения цели, за которую отдали жизнь ее отец, братья, односельчане. Произведение «Маруся» в той части, что касается непосредственной деятельности атамана, является вполне документальным, поскольку базируется на мемуарных материалах и реальних фактах. Здесь можно говорить о нем как о биографическом романе. Та же сюжетная линия, что связывает главную героиню с Мироном Гирняком, базируется преимущественно на художественном вымысле и бурной фантазии автора. Здесь можно уверенно говорить о квази-биографии. ; Героїня роману В.Шкляра Маруся постає як талановитий воєначальник, що бореться за незалежність України, незважаючи на численні перешкоди і труднощі, заради досягнення мети, за яку віддали життя її батько, брати, односельчани. Твір «Маруся» у тій частині, що стосується безпосередньо діяльності отамана, є цілком документальним, оскільки базується на мемуарних матеріалах і реальних фактах. Тут можна говорити про нього як про біографічний роман. Та ж сюжетна лінія, що пов'язує головну героїню з Мироном Гірняком, базується здебільшого на художньому вимислі й бурхливій фантазії автора. Тут можна впевнено говорити про квазі-біографію.

The article analyzes historical sources, which are important for the study of multivector directions of social, political and scientific activities of A. I. Georgievsky. Special attention is paid to the sources of private origin and to archival documents. Taking into account many years of journalistic and publicistic activity of A. I. Georgievsky, materials of central and regional periodicals are analyzed. Memoirs and epistolary heritage of prominent political and public figures, which contain valuable material covering life and work of A. I. Georgievsky, are researched. Presented sources reflect many years of A. I. Georgievsky's work, which greatly influenced the development of historical science and journalism, contributed to the modernization of the educational system in the Russian Empire. These sources are useful for the reproduction of A. I. Georgievsky's intellectual heritage and serve as the evidence of new trends in the development of sociocultural and socio-political space in Russia in the second half of the nineteenth century

У статті розглядається вплив на науково­дослідну діяльність і особисте життя професора М. Валяшка ідеологічних кампаній радянської влади пов'язаних з висилкою із країни ряду представників дореволюційної інтелігенції (початок 1920­х рр.) й необґрунтованою критикою прибічників теорії електромагнітного резонансу та мезомерії (кінець 1940­х – початок 1950­х рр.).Незважаючи на певну напруженість у відносинах професора й нової влади, що виникла через висилання низки представників «старої» інтелігенції за межі республіки на початку 1920­х рр., більшовики вчасно зрозуміли, що втрата наукового діяча такого масштабу може завдати серйозної шкоди як передовим дослідженням у галузі органічної хімії, так і фармацевтичній освіті. Надалі М. Валяшку були запропоновані прийнятні умови для науково­дослідної діяльності, що розгорнулася на кафедрах органічної хімії Харківського хіміко­технологічного інституту та фармацевтичної хімії й фармакогнозії Харківського фармацевтичного інституту.Початок 1950­х рр. позначився новим загостренням взаємовідносин науковця з владою. Цього разу воно було викликане тим, що її представники, винятково з ідеологічних міркувань, засудили деякі теорії, які підтримувалися вченим, зокрема електромагнітного резонансу та мезомерії. Ці події вкрай негативно позначилися на психологічному стані М. Валяшка, обумовивши завершення активної фази його науково­дослідної роботи. ; У статті розглядається вплив на науково­дослідну діяльність і особисте життя професора М. Валяшка ідеологічних кампаній радянської влади пов'язаних з висилкою із країни ряду представників дореволюційної інтелігенції (початок 1920­х рр.) й необґрунтованою критикою прибічників теорії електромагнітного резонансу та мезомерії (кінець 1940­х – початок 1950­х рр.).Незважаючи на певну напруженість у відносинах професора й нової влади, що виникла через висилання низки представників «старої» інтелігенції за межі республіки на початку 1920­х рр., більшовики вчасно зрозуміли, що втрата наукового діяча такого масштабу може завдати серйозної шкоди як передовим дослідженням у галузі органічної хімії, так і фармацевтичній освіті. Надалі М. Валяшку були запропоновані прийнятні умови для науково­дослідної діяльності, що розгорнулася на кафедрах органічної хімії Харківського хіміко­технологічного інституту та фармацевтичної хімії й фармакогнозії Харківського фармацевтичного інституту.Початок 1950­х рр. позначився новим загостренням взаємовідносин науковця з владою. Цього разу воно було викликане тим, що її представники, винятково з ідеологічних міркувань, засудили деякі теорії, які підтримувалися вченим, зокрема електромагнітного резонансу та мезомерії. Ці події вкрай негативно позначилися на психологічному стані М. Валяшка, обумовивши завершення активної фази його науково­дослідної роботи. ; The article dwells on the influence of Soviet authorities' campaigns, which were connected with expulsion of a number of representatives of prerevolutionary intelligentsia, and unjustified critics of the electromagnetic resonance theory and mesomeric effect supporters, on the research and development activity and private life of Professor M. Valiashko at the beginning of 1920's and 1950's. Despite some tension in the relationships between professor and the new Government, which appeared due to the evictions of a number of intelligentsia supporters outside the Republic at the beginning of 1920's, the Bolsheviks has promptly realized that the loss of the scientific figure of such a value could cause huge damage to the best practices in the field of organic chemistry, as well as to the pharmaceutical education. Later on, M.Vailashko was given quite comfortable conditions for his research and development activity, which took its place at the faculty of Pharmaceutical Chemistry and Pharmacognosy within the walls of the Kharkiv Pharmaceutical University.The beginning of 1950's was marked by a new increased controversy in the life of the honorary scientist with the Government. This time it was caused by the representatives of the Government, who based solely on their ideological thoughts, has denounced some of the theories, which were supported by scientists of electromagnetic resonance and mesomeric effect in particular. Such an events had a very negative impact on the psychological health of M.Valiashko, and caused the completion of an active phase of his research and development activity.

In the article on the basis of the analysis of archival documents, statistical data and memoirs, with application of a biographical method, the reconstruction of the biography of the extraordinary Greek-Catholic priest Lev-Mykola Burnadz in the conditions of various state political systems of the first half of the ХХ century was carried out. The work traced back the process of mindset formation in the family of the priest and during the period of study in Kolomyia gymnasium. It also emphasized the crystallization of the national consciousness, which induced to military service in the Austria-Hungary Army and in the Ukrainian Galician Army. The study indicated the evolution of the belief system in the post-war time as one of the choice factors of a state of a celibate priest. Besides, it analysed the vicarial and public activity of L.-M. Burnadz in Patsykiv and Silets villages, and Horodenka and Stanislaviv cities. It was supposed that social and political views of the priest were a synthesis of a centrist national and democratic and conservative Christian public movements. It was also established that during the violent elimination of the Ukrainian Greek Catholic Church he refused to transfer to Russian Orthodox Church for what he was repressed and died in exile. Specifications of some separate details of L.-M. Burnadz's biography by the subsequent researchers will promote the preparation of documents for beatification process. Keywords: platoon leader of the Austrian Army, lieutenant of Ukrainian Galician Army, celibate priest, employee, parish administrator, confessor of the faith. ; У статті, на основі аналізу архівних документів, статистичних даних і спогадів, із застосу­ванням біографічного методу, здійснено реконструкцію біографії неординарного греко-католицького священика Лева-Миколи Бурнадза в умовах різних державно-політичних систем першої половини ХХ ст. Простежено формування світогляду у священичій родині та під час навчання в Коломийській гімназії, підкреслено кристалізацію національної самосвідомості, що спонукала до військової служби в армії Авст­ро-Угорщини й Українській Галицькій армії. Вказано на еволюцію світогляду у післявоєнний час як один із факторів вибору стану священика-целебса. Проаналізовано душпастирську та суспільну діяль­ність о. Л.-М. Бурнадзав селах Пациків і Сілець, містах Городенка і Станиславів. Припускається, що су­спільно-політичні погляди священика були синтезом центристської національно-демократичної та консервативної християнської суспільної течій. Встановлено, що під час насильної ліквідації УГКЦ він відмовився перейти до РПЦ, за що був репресований і загинув на засланні. Уточнення наступними до­слідниками окремих деталей біографії о.Л.-М.Бурнадза сприятиме підготовці документів для беати­фікаційного процесу. Ключові слова: чотар австрійської армії, поручник УГА, священик-целебс, сотрудник, адмі­ністратор парохії, ісповідник віри

This article determines the novelty of the research of Hnat Koltsuniak's biography – the repressed figure of Ukrainian science and culture of Galicia of the first third of the 20th century. The research emphasizes the areas of scientific knowledge and arts where his activity was fundamental: ethnic, ethnographic, and art studies. The purpose of the proposed article is to continue the reconstruction of Hnat Koltsuniak's life on the cumulative basis of fragmented historiography, new archival information, and visual sources; study of the role which his artistic and scientific work played in the cultural and historical discourses of the first third of the 20th century and those of independent Ukraine. The visual sources of the research studied "de visu" (works of art, museum documentation) have been summarized in the topical media archives. The historiography and sources of the article have been systematized, cited, and commented on. The contribution of Kyiv and Kolomyia museum professionals, who consulted the proposed research, has been determined. The main part of the article is presented as the reconstruction of the Galician, military (World War I, the period of the Ukrainian Revolution of 1917–1921), and Kyiv periods of Hnat Koltsuniak's life. Some hypotheses about his exile in 1933–1937 have been made. The analysis of the book covers and inscriptions (a type of bookplates) created by Hnat Koltsuniak has been carried out from the point of view of book studies. The article identifies the criteria which make the copies with his publication and inscriptions stored in the librarian fund of the National Museum of the History of Ukraine prospective for inclusion in the State Register of National Cultural Heritage. The contents and fate of the book collection of the Cabinet of Anthropology and Ethnology named after Fedir Vovk, established in honor of the founder of Ukrainian studies and destroyed by repressions, is additionally highlighted. Such research methods and their challenges are defined: lack of archival information, in particular that of the Soviet punitive and repressive organs; insufficient amount of Hnat Koltsuniak's works of art in museum collections. The prospects of this research on the basis of new archival information are determined. ; У статті визначено наукову новизну дослідження біографії репресованого діяча української науки та культури Галичини першої третини ХХ ст. Гната Миколайовича Колцуняка. Зроблено акценти на ті сфери наукового знання та мистецтва, де його діяльність мала фундаментальний характер: народознавчі, етнографічні та мистецтвознавчі студії. Метою дослідження обрано продовження реконструкції долі Г. Колцуняка на основі узагальнення розрізненої історіографії, нової архівної інформації, візуальних джерел, вивчення ролі мистецького та наукового доробку персоналії в культурологічному та історичному дискурсах першої третини ХХ ст. та України незалежної. Опрацьовані de visu візуальні джерела (мистецькі твори, музейна документація) узагальнені в медіа-архів дослідження. Систематизовано, процитовано та прокоментовано історіографію і джерельну базу дослідження. Зазначено про внесок музейників Києва та Коломиї – консультантів дослідження. Основна частина статті подана як реконструкція галицького, воєнного (Перша світова вій­на та доба Української революції 1917–21 рр.) і київського періодів життя Г. Колцуняка, зроблено припущення щодо подій у період його заслання в 1933–37 рр. Проведено книгознавчий аналіз книжкових обкладинок та інскриптів, створених Г. Колцуняком. Визначено критерії, за якими примірники з його публікацією та інскриптами в бібліотечному фонді Національного музею історії України мають перспективу внесення в Державний реєстр національного культурного надбання. Додатково висвітлено зміст і долю книжкової колекції Кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка, заснованого на честь фундатора українознавства та знищеного репресіями. Подано методи дослідження, визначено його виклики: брак архівної інформації, зокрема радянських карально-репресивних органів, мала збереженість творів Г. Колцуняка в музейних колекціях. Визначено перспективи дослідження на основі нових архівних джерел.

This article determines the novelty of the research of Hnat Koltsuniak's biography – the repressed figure of Ukrainian science and culture of Galicia of the first third of the 20th century. The research emphasizes the areas of scientific knowledge and arts where his activity was fundamental: ethnic, ethnographic, and art studies. The purpose of the proposed article is to continue the reconstruction of Hnat Koltsuniak's life on the cumulative basis of fragmented historiography, new archival information, and visual sources; study of the role which his artistic and scientific work played in the cultural and historical discourses of the first third of the 20th century and those of independent Ukraine. The visual sources of the research studied "de visu" (works of art, museum documentation) have been summarized in the topical media archives. The historiography and sources of the article have been systematized, cited, and commented on. The contribution of Kyiv and Kolomyia museum professionals, who consulted the proposed research, has been determined. The main part of the article is presented as the reconstruction of the Galician, military (World War I, the period of the Ukrainian Revolution of 1917–1921), and Kyiv periods of Hnat Koltsuniak's life. Some hypotheses about his exile in 1933–1937 have been made. The analysis of the book covers and inscriptions (a type of bookplates) created by Hnat Koltsuniak has been carried out from the point of view of book studies. The article identifies the criteria which make the copies with his publication and inscriptions stored in the librarian fund of the National Museum of the History of Ukraine prospective for inclusion in the State Register of National Cultural Heritage. The contents and fate of the book collection of the Cabinet of Anthropology and Ethnology named after Fedir Vovk, established in honor of the founder of Ukrainian studies and destroyed by repressions, is additionally highlighted. Such research methods and their challenges are defined: lack of archival information, in particular that of the Soviet punitive and repressive organs; insufficient amount of Hnat Koltsuniak's works of art in museum collections. The prospects of this research on the basis of new archival information are determined. ; У статті визначено наукову новизну дослідження біографії репресованого діяча української науки та культури Галичини першої третини ХХ ст. Гната Миколайовича Колцуняка. Зроблено акценти на ті сфери наукового знання та мистецтва, де його діяльність мала фундаментальний характер: народознавчі, етнографічні та мистецтвознавчі студії. Метою дослідження обрано продовження реконструкції долі Г. Колцуняка на основі узагальнення розрізненої історіографії, нової архівної інформації, візуальних джерел, вивчення ролі мистецького та наукового доробку персоналії в культурологічному та історичному дискурсах першої третини ХХ ст. та України незалежної. Опрацьовані de visu візуальні джерела (мистецькі твори, музейна документація) узагальнені в медіа-архів дослідження. Систематизовано, процитовано та прокоментовано історіографію і джерельну базу дослідження. Зазначено про внесок музейників Києва та Коломиї – консультантів дослідження. Основна частина статті подана як реконструкція галицького, воєнного (Перша світова вій­на та доба Української революції 1917–21 рр.) і київського періодів життя Г. Колцуняка, зроблено припущення щодо подій у період його заслання в 1933–37 рр. Проведено книгознавчий аналіз книжкових обкладинок та інскриптів, створених Г. Колцуняком. Визначено критерії, за якими примірники з його публікацією та інскриптами в бібліотечному фонді Національного музею історії України мають перспективу внесення в Державний реєстр національного культурного надбання. Додатково висвітлено зміст і долю книжкової колекції Кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка, заснованого на честь фундатора українознавства та знищеного репресіями. Подано методи дослідження, визначено його виклики: брак архівної інформації, зокрема радянських карально-репресивних органів, мала збереженість творів Г. Колцуняка в музейних колекціях. Визначено перспективи дослідження на основі нових архівних джерел.

The essay is dedicated to some aspects of the biography of the prominent Ukrainian actor of theater and cinema Mykola Grytsenko, who was born, spent his childhood and youth in Donbas. His writing was prompted by errors in the biographical information of Mykola Hrytsenko and his family, distributed in print and online resources. Therefore, the author aimed to correct, clarify and supplement the biographical facts about Mykola Grytsenko and, incidentally, his family members, who belong to the Donbas period of their lives. Due to the archival documents, memoirs and some other sources involved, the exact date of birth of Mykola Grytsenko was established – July 17 (4) 1912, the village of Yasynuvate, Bakhmut county, Katerynoslav province. The birth date of Mykola's sister, Lilia Grytsenko, who was born on November 16 (3) 1917 in Gorlovka, Bakhmut County, was also corrected. Her real name is Lydia, not Lydia. We have found little known facts about the parents of future actors. Mykola's father, Olimpiy Grytsenko, was born in 1882 and comes from a Cossack family who lived for 18–20 centuries in Perehonivka village, Kobelyatsky county, Poltava province. Mykola's mother, Faina Vasylivna, was born in Gorlovka in 1883. It is established that her real name was Theodosia.Mykola Grytsenko attended elementary school No. 1 in Yasynuvata (1919–1926), then at the Dnepropetrovsk technical school of railway transport (1927–1931). After his studies, he first worked at the Mushketove and Yasynuvata railway stations (1931–1932). When the family moved to Makyivka, Mykola Grytsenko worked as a designer at the Steel Plant and at the same time studied at the Music and Drama Workers Department (1932–1934). He subsequently left the Donbass and entered the Kyiv Drama College at the Mykola Lysenko Music and Drama Institute. The author was able to establish that as a result of political persecution, Olimpiy Grytsenko had to leave the family and ended up in the Urals, where he worked at the Machine-Building Plant No. 78 until 1938, when he was accused of anti-Soviet activity, arrested and shot. Mother Faina Vasylivna and sister Lilia about 1935–1936 moved to Moscow, where a little earlier arrived from Kiev Mykola Grytsenko. ; Нарис присвячено деяким аспектам біографії видатного українського актора театру і кіно Миколи Олімпійовича Гриценка, який народився, провів своє дитинство і молодість в Донбасі. До написання його спонукнули розтиражовані в друкованих виданнях та інтернет-ресурсах помилки у біографічних відомостях як про самого Миколу Гриценка, так і членів його родини. Тому автор поставив за мету своєї наукової розвідки виправлення, уточнення й доповнення біографічних фактів щодо Миколи Гриценка і, побіжно, членів його родини, які припадають на донбаський період їхнього життя. Завдяки залученим архівним документам, мемуарним і деяким іншим джерелам, встановлено достеменну дату народження Миколи Гриценка – 17 (4) липня 1912 р., село Ясинувате Бахмутського повіту Катеринославської губернії. Також виправлено помилкову дату народження його сестри Лілії Гриценко, яка насправді народилася 16 (3) листопада 1917 р. в селищі Горлівка Бахмутського повіту, а її справжнє ім'я – Лідія. Виявлено маловідомі факти щодо батьків майбутніх акторів. Батько Олімпій Іванович Гриценко, 1882 р. народження, походить з козацького роду, який протягом ХVІІІ–ХХ ст. проживав у селі Перегонівка Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Мати Фаїна Василівна, за наявними даними, народилася 1883 р. в Горлівці. Встановлено, що її справжнє ім'я – Феодосія.Микола Гриценко навчався у початковій школі № 1 в Ясинуватій (1919–1926), потім у Дніпропетровському технікумі залізничного транспорту (1927–1931). Після навчання він спочатку працював на залізничних станціях Мушкетове і Ясинувата (1931–1932). Коли родина переїхала до Макіївки, Микола Гриценко працював конструктором на металургійному заводі «Сталь» і одночасно вчився на музично-драматичному робочому факультеті (1932–1934). Згодом він полишає Донбас і вступає до Київського драматичного технікуму при музичнодраматичному інституті імені Миколи Лисенка. Авторові вдалося встановити, що внаслідок політичних переслідувань Олімпій Іванович Гриценко мусив покинути родину і потрапив на Урал, де працював на Станкобудівельному заводі № 78 до 1938 р., коли його звинуватили в антирадянській діяльності, заарештували і розстріляли. Фаїна Василівна і Лілія Олімпіївна близько 1935–1936 р. переїхали до Москви, куди дещо раніше прибув з Києва Микола Гриценко.

The article explores the main policies of A. Potocki on the Ukrainian question during his tenure as the governor of Galicia (1903–1908), consideres the factors, which caused the intensification of Ukrainian-Polish confrontation in Galicia and led to the murder of A. Potocki. Potocki's governorship focused on harmonization of Polish and Austrian national interests, the increase of Polish role within the state as a precondition for the extension of self-governance rights in Galicia, and the establishment of a clear administrative system.In order to increase Vienna's confidence A. Potocki tried to keep all social movements, which challenged the stability in the province, under a strict control, including both the leftists and the Ukrainian national movement. In his role as a governor, A. Potocki had little experience in the Ukrainian aspects and was guided by typical stereotypes of Polish aristocrats, which led him to underestimating the significance of the Ukrainian movement. His repeated instructions for the officials to provide unbiased and equal treatment to allsocial and ethnic groups did not prevent A. Potocki from restraining the growth of any political influences of Ukrainians; he sometimes fell under the influence of Polish East- Galicia conservatives and national democrats who were negative about Ukrainians and Poles' coming to terms, and kept minimum contact with Ukrainian politicians. The last years of his tenure were marked with aggravation of Ukrainian-Polish struggle related to the reform of electoral law by the Austrian Parliament, and intensification of mass protestactions. In several areas of Eastern Galicia the collision led to casualties among the Ukrainian population, the blame for which Ukrainian journalism put on the Galician governor. However, A. Potocki continued his attempts to keep the Ukrainian movement under control by means of administrative and political pressure. This tactic climaxed to his support of Russophiles over the candidates from Ukrainian parties in the elections to the Galician Diet in 1908 in response to the negotiations between Ukrainian parliament members and the Austrian government. The disturbance caused by such a step not only among the Ukrainian public, but also among the ruling circles of Austria-Hungary and Cracow conservatives, forced the governor to recognize his fallacy and initiate a political agreement with Ukrainian politicians represented by Eugene Olesnytskyi that was meant to be like a "new era" in 1890 and had high chances of influencing the political life in Galicia, but was not implemented because of Potocki's assassination committed by the Ukrainian student M. Sichynsky. This murder motivated with long disregard of the rights of the Ukrainian people was the culmination of the Ukrainian-Polish collision in Galicia and forced ones to think about ways of normalizing the international relations.Key words: Andrzej Potocki, Galician vicegerency, Ukrainian-Polish relations, the State Council, Miroslav Sichynsky. ; У статті досліджено основні напрями політики А. Потоцького в українському питанні під час його перебування на посаді галицького намісника (1903–1908), розглядаються чинники, які зумовили поглиблення українсько-польської конфронтації в Галичині та призвели до вбивства А. Потоцького. Засадами діяльності А. Потоцького як намісника були гармонізація польських національних і австрійських державних інтересів, збільшення ролі польського чинника в державі як передумова розширення самоврядних прав Галичини, чітке налагодження системи адміністративної вертикалі. Задля посилення довіри з боку Відня А. Потоцький намагався втримувати під жорстким контролем усі суспільні рухи, які розхитували стабільність у провінції, відносячи до них як ліві течії, так і український національний рух. Обіймаючи посаду намісника, А. Потоцький мав незначний досвід в українському питанні та керувався типовимидля польських аристократів стереотипними уявленнями, які призводили до недооцінки значущості українського руху. Будучи неодноразово змушений віддавати чиновникам розпорядження про об'єктивне й рівноправне трактування всіх суспільних і національних груп, А. Потоцький водночас не допускав зростання політичних впливівукраїнців, підпадав у конкретних питаннях під вплив польських східногалицьких консерваторів і націонал-демократів, негативно налаштованих щодо українсько-польського порозуміння, та мінімально контактував з українськими політиками. Останні роки намісництва А. Потоцького характеризувалися загостренням українсько-польськоїборотьби у зв'язку з реформою виборчого права до австрійського парламенту, почастішанням масових акцій. У кількох місцевостях Східної Галичини зіткнення призвели до жертв серед українського населення, вину за які українська публіцистика поклала на галицького намісника. Незважаючи на це, А. Потоцький надалі намагався втримувати український рух під контролем методами адміністративного і політичного тиску. Апогеєм цього стала – як реакція на переговори українських парламентськихдепутатів з австрійським урядом – підтримка на виборах до Галицького сейму 1908 року русофілів на противагу кандидатам від українських партій. Обурення, яке викликав цей крок не лише серед української громадськості, а й у правлячих кіл Австро-Угорщини та серед краківських консерваторів, змусило намісника визнати його помилковість та ініціювати політичну угоду з українськими політиками в особі Євгена Олесницького на зразок "нової ери" 1890 року. Домовленість мала шанси суттєво вплинути на політичне життя Галичини, однак не була реалізована через вбивство А. Потоцького українським студентом М. Січинським. Це вбивство, яке мотивувалося тривалим нехтуванням прав українського народу, стало кульмінацією українсько-польської боротьби в Галичині й змусило задуматися про шляхи нормалізації міжнаціональних відносин.Ключові слова: Анджей Потоцький (Andrzej Potocki), Галицьке намісництво, українсько-польські відносини, Державна Рада, Мирослав Січинський.

The article addresses the formation of the Polish aristocrat Andrzej Potocki (1861–1908) as a Galician politician who combined his state service to the Gabsburg monarchy with defending Polish national interests and looking for the ways of settling a Ukrainian issue. In chronological terms the article covers the period till 1903, when Andrzej Potocki was appointed a Vicegerentof Galicia. The political views of Andrzej Potocki had been formulated under the ideology of Krakowian conservatism. There were a number of additional factors that determined Andrzej Potocki's opinions on the Ukrainian issue. These were his family relations with Polish nobility from the Right-bank Ukraine, the idealization of the Polish-Lithuanian Commonwealth prevalentin the noble circles, the patriarchal conflictless relations between Polish landowners and Ukrainian peasants, and also his family and friendly contacts with Russian and French aristocrats who did not consider the Ukrainians a separate nation in view of European policy. Such an experience contradicted the policy and practice of Krakowian conservatism, whichincluded the thesis about a natural union between the Poles and the Ukrainians to counterbalance the imperial strivings of Russia. Andrzej Potocki finalized his opinion on the Ukrainian issue after his nomination for a Marshal of the Galician seym (1901), in the context of radicalization of the demands of Ukrainian political authorities and a sudden worsening of Ukrainian-Polish relations. The main motivation of Andrzej Potocki's actions in the position of a regional marshal was the attempt of Polish ruling circles in Galicia to keep a Ukrainian movement under control.Key words: Andrzej Potocki, Krakowian conservatism, the Galician seym, Ukraininan- Polish relations. ; У статті висвітлено становлення польського аристократа Анджея Потоцького (1861– 1908) як галицького політика, який поєднував у своїй діяльності державну службу на користь Габсбурзької монархії з відстоюванням польських національних інтересів і який був змушений шукати способи вирішення українського питання. Хронологічно статтяохоплює період до 1903 р., коли А. Потоцький був призначений намісником Галичини. Формування політичних поглядів А. Потоцького відбувалося в рамках ідеології краківського консерватизму. Додатковими чинниками, які визначили уявлення А. Потоцького про українське питання, були: родинні зв'язки з польською шляхтою наПравобережній Україні, характерна для шляхетського середовища ідеалізація Речі Посполитої та патріархальних безконфліктних взаємин між польськими землевласниками й українськими селянами, а також родинні й товариські контакти з російськими і французькими аристократами, які не бачили в українцях окремої нації як об'єкта європейської політики. Такий досвід йшов урозріз з ідеологією та політичною практикою краківського консерватизму, яка включала тезу про природний союз між поляками йукраїнцями як противагу імперським прагненням Росії. У завершеному вигляді погляди А. Потоцького в українському питанні сформувалися після призначення його маршалком Галицького сейму (1901), на тлі радикалізації вимог українських політичних сил та різкогозагострення українсько-польських відносин. Головним мотивом дій А. Потоцького на посаді крайового маршалка було прагнення польських правлячих кіл у Галичині утримати український рух під своїм контролем.Ключові слова: Анджей Потоцький (Andrzej Potocki), краківський консерватизм, Галицький сейм, українсько-польські відносини.

The article describes the character of Mykola Hankevich in the context of the early parliamentary elections of 1908 in Galicia. The author sets out his task, by shifting the usual historiographical accents, to consider the general election culture in the provincial capital in the early twentieth century, the theory and practice of the international socialist movement in a multinational urban environment. The well-established point of view of K. Jobst and other researchers, who believe that the conflict over Hankevich's face in the 1907 elections, when the executive leadership of the PPSD did not support his candidacy, is the beginning of the path that ultimately led the Polish and Ukrainian Social Democrats parties in the bosom of "their" national camps, and the ephemeral international socialist movement in Galicia disintegrated. The author believes that such a narrative simplifies the processes that took place in the environment of the Galician socialist parties. Cooperation between Ukrainian, Polish, and Jewish socialists did not stop until the outbreak of the First World War. In the USDP, M. Hankevich himself did not cease to cooperate closely with Polish and Jewish socialists. During the snap election of 1908, the PPSD leader agreed with the candidacy of Mykola Hankevich, who, however, lost this election by winning 734 votes against 1011. However, in the anti-Ukrainian hysteria that had not yet subsided after the assassination of Andrzej Potocki, more than 40% of the vote, loyal to the Ukrainian and socialist candidates in the bourgeois Lviv district, looked like a tremendous success for Hankevich. Having identified the main reasons for this success, namely: his impeccable personal reputation, eloquence, popularity among the Lviv workers and intellectuals, genuine internationalism and willingness to represent different ethnic groups and different social strata, the author, referring to the memories of the Polish socialist Yevhen Morachevsky, calls another circumstance that explains the results of the vote quite differently. It is about 450 votes that Morachevsky bought in favour of Gankevich. The author notes that Morachevsky considers his dubious act as a peculiar feat - to pollute his hands to achieve a noble political goal, in which, in his opinion, he manifests the instinct and ability of a politician, thereby opposing himself to "dreamers" and idealists who did not compromise own principles. ; У статті докладно розглянуто постать Миколи Ганкевича в контексті позачергових парламентських виборах 1908 року у Галичині. Розкрито особливості виборчої системи Габсбурзької імперії, представлено кар- тину політичної боротьби на початку ХХ століття, а також визна- чено особисту роль Миколи Ганкевича. Проаналізовано його особисті якості, роль та місце у політичній боротьбі тогочасної Галичини, існу- ючі контакти та значення для різноманітних політичних сил. Розкрито особливості проведення виборів на початку ХХ століття у Галичині

The article deals with family retellings of the representatives of the Kharkiv sergeant-noble family of Kovalevsky. A large number of its members is known in various fields. Representatives of the Kovalevsky family become military, hold responsible state positions, study science and culture. From the actions of the representatives of the dynasty gradually formed a variety of family retellings, legends. They are recorded in memoirs, memoirs, documents, newspaper articles, and eyewitness accounts. The feature of family legends is a variety of variations that may arise in connection with the lack of information, the conscious or unconscious distortion of facts, etc. Family legends can be used to increase authority, to increase their social status, to "decorate" reality. It is because of the fact that for a long time the real story of the family can change, there is a great need for careful study, arrangement and selection of the necessary information to achieve the most accurate reflection of family history. In this article, an attempt is made to understand some of the most promising sources of information in order to achieve the goal. Prospects are: the memoirs of Maxim Maximovich (1851-1916) - My Life and Peter Yevgrafovich Kovalevsky (1901-1978) - The Revenge of the Kovalevsky for three hundred years 1651-1951, as well as compiled a variety of authorship collection of articles in the book "M. M. Kovalevsky scholar, state and public figure and citizen". Of particular importance are archival funds. Namely, the fund of the Central Intelligence Agency of Ukraine № 1814, devoted to the aristocratic genus Kovalevsky. Comprehensive study of various sources of information opens the "forgotten" pages of the story of the family and, if necessary, corrects the existing ones. This article does not pretend to a comprehensive study of family history. The main attention is paid only to some representatives of the genus Kovalevsky, their relatives and friends (A. I. Kovalevsky, V. Ya. Kovalevskaya, P. E. Kovalevsky, M. I. ...

(uk) У статті висвітлюються сторінки політичної біографії І. Є. Клименка  однієї з помітних фігур «другого ешелону» влади – у перші роки радянського періоду в Україні. ; (en) In the article is lighted the pages of political biography I. Y. Klimenkо one of noticeable figures of the «second echelon» of power – in the first years of soviet period in Ukraine.