Suchergebnisse

Wie verändern sich die traditionellen Beziehungen zwischen Staat und Kirche, die in christlichen Rechtsordnungen herausgebildet wurden, unter dem Einfluss von muslimischer Einwanderung und religiöser Pluralisierung? Diese Frage wird in den Beiträgen des Bandes aus rechtsvergleichender Perspektive mit Blick auf Großbritannien und Deutschland untersucht. Zunächst wird die Geschichte des staatskirchlichen Systems und seiner Reform in Großbritannien und Skandinavien betrachtet, bevor sich die einzelnen Beiträge mit konkreten rechtlichen Fragestellungen befassen. Hierbei geht es um den Rechtsschutz des einzelnen vor religiösen Gerichten, um arbeitsrechtliche Streitigkeiten, das kirchliche Selbstbestimmungsrecht, die Stellung religiöser Gemeinschaften im öffentlichen Leben sowie und die rechtliche Stellung muslimischer Gemeinschaften im Besonderen.Der Band ging aus einem Forschungsprojekt der Herausgeber im Rahmen des Exzellenzclusters "Religion und Politik" der Universität Münster hervor

Summary. Introduction. The article substantiates causal relations between the theory of "symphony" of the Church and the State proposed by Emperor Justinian, and appearance of specific relationships expressed in the primacy of political power over the spiritual institution and known as "Caesaropapism". Examples of Caesaropapist relations between church and state in the Byzantine Empire, in the Kievan Rus, in the Moscow kingdom and Russia are depicted in the historical aspect. Purpose. To explore the formation of Caesaropapism in the Orthodox world, as a result of the transformation "symphony of power" Emperor Justinian I. Methods. Methods of analysis, description and induction were used to study the cause of Caesaropapism appearance, to display the most significant historical stages of its manifestation and to find out its consequences for the countries of the Orthodox world. Results. It was found that the concept of "symphony" proposed by Justinian I was the basis for the formation of Caesaropapist relations and it was aimed not to the harmonious existence of spiritual and secular institutions but to the development of Byzantine absolutism in the base of which the Orthodox Church was supposed to lie. Subsequently, the Byzantine emperors used the legal work of Justinian I to justify their political dominance over the Orthodox Church. The Moscow version of Caesar's repentance manifests itself in a more perverted form and rather resembles the elements of theocracy being close to the Islamic world. Originality. The study notes that the purpose of the Justinian the Great's "symphony" was a desire to fix the unhindered intervention of secular authority in the affairs of the church at the legislative level, and this eventually led to the establishment and consolidation of Caesaropapism as a system of relations between political and spiritual authorities in the Byzantine Empire, and later, with borrowing Christianity, in the Russian Empire and in Russia too. It is noted that the manifestations of Caesaropapism are also evident in modern Ukraine which is a consequence of the influence of the Russian Orthodox tradition. Conclusion. So, the symphony of Emperor Justinian the Great became the source of Caesaropapism, and it legislatively provided the influence of basileus on the Orthodox Church. Cesaropapism became a characteristic phenomenon for both Byzantium and for the Russian Empire. Intervention of political elites in the spiritual sphere takes place also in modern Ukraine, as our country is still experiencing the consequences of political and spiritual Russian hegemony.

The article considers the problems of relations between the Church and the state in the classical sociological theory of M. Drahomanov and modern sociology. In the Western sociology of religion, considerable attention is paid to distinguishing the contexts of state and Сhurch practices, which can be compatible or incompatible with democracy. Compatible with democracy is a form of interaction between Church and state that ensures the protection of religious freedom and religious self-expression of all religious organizations and excludes discrimination based on religion. The negative consequences of the violation of the «principle of separation of Church from the State» described in the works of M. Drahomanov are analyzed. The socio-cultural effects of state intervention in the affairs of the Church at the level of society are investigated: violation of the principle of freedom of conscience, religious repression, forced unification of religions, and migration of believers as a result of repression by the state. It is emphasized that the violation of the principle of freedom of conscience contributes to the formation of an imposed and inauthentic identity of the individual, the growth of religious conformity, and the strengthening of «categorical inequality» in society. The social consequences of religious discrimination are analyzed: the growth of mass tension and frustration in society, the conflict between different Church communities, and the weakening of the effect of cohesion. The negative consequences of the violation of the «principle of separation of Church from the state» for the state Church are demonstrated: weakening of influence in society, rejection of the intellectuals, and latent atheism of the population. It is emphasized that to neutralize these negative effects, it is necessary to observe the constitutional principle of separation of the Church from the state. It was concluded that the separation of Church from state should contribute to the establishment of interreligious tolerance and understanding in society.

'In diesem Beitrag werden aktuelle Fragen des heutigen geistigen und gesellschaftspolitischen Lebens in Rußland erörtert. Insbesondere geht es um Fragen der Religiösität, der konfessionellen Toleranz, der Einstellung der Bevölkerung zum Gesetz der Russischen Förderation über die Glaubensfreiheit, der öffentlichen Meinung über die Durchsetzung dieses Gesetzes sowie die Beteiligung der Geistlichen am politischen Leben. Basis der Ergebnisse sind Bevölkerungsbefragungen in acht Regionen des Landes sowie Experteninterviews. Die Erhebung wurde 1993 vom Forschungszentrum 'Religion in der modernen Gesellschaft' des Unabhängigen Russischen Forschungsinstituts für Soziale und Nationale Probleme (RUFI) durchgeführt.' (Autorenreferat)

Author's resume. An urgent problem for both theoretical-sociological reflection and social practices is the problem of the relationship between the social institutions of the church and the state in contemporary Ukrainian society. The problem is actualized both in connection with the uncertainty of the hidden contradictions between the key religious denominations, and through the falsely neutral position of the state pursuing a policy of non-interference in the internal affairs of the church, and, in fact, indulges in inciting inter-confessional hostility. The main line of conflict passes between the UOC-MP and the UOC-KP and Greek-Catholicism (Uniate). In many respects, the differences between them relate to the «connection of the relevant religious organizations with lobbyist renditions in the special services, which to some extent continue their» curatorial powers «in the Orthodox Church. Relations of other faiths that can be considered secondary, concerning marginal neo-Protestantism, which, however, enters into relations with the state only in connection with Orthodoxy and Greek Catholicism. Institutes of religion in comparison with other social institutions are more conservative and change extremely slowly. Religion consolidates the values, norms, social practices, patterns of relations that have developed in previous epochs. The transformation of religious institutions does not occur synchronously with the change of other legal, political or economic institutions. Religious institutions are more stable, provide stabilization influence, introduce an element of continuity and provide society with its distinctiveness. The authorities are not in a position to give priority support to any of them, politically it depends on the electorate not just one, but the totality of all denominations. As a result, the role of the religious factor in the public life of the country is somewhat blurred, the main thing in the relations between the state and the church is determined though fragile. Splits in Orthodoxy in its social functionality, limited by a single Ecumenical Orthodoxy, have destructive and disintegrating significance, not only in the ecclesiastical, but also in the social sense. ; Насущной проблемой как для теоретико-социологической рефлексии, так и социальных практик является проблема отношений между социальными институтами церкви и государства в современном украинском обществе. Проблема актуализируется как в связи с неопределенностью скрытых противоречий между ключевыми религиозными конфессиями, так и через ложно-нейтральную позицию государства, проводящего политику невмешательства во внутренние дела церкви, и тем самым фактически потакающего разжиганию межконфессиональной вражды. Основная линия конфликта проходит между УПЦ МП, УПЦ КП и греко-католицизмом (униатством). Во многом различия между ними касаются связи соответствующих религиозных организаций с лоббистскими групировками в спецслужбах, которые в той или иной степени продолжают свои «кураторские полномочия» по православной церкви. Отношения других конфессий, которые можно рассматривать в качестве вторичных, касающиеся маргинального неопротестантизма, который, однако, вступает в отношения с государством только в связи с православием и греко-католицизмом. Институты религии по сравнению с другими социальными институтами более консервативны и меняются крайне медленно. Религия закрепляет сложившиеся в предыдущие эпохи ценности, нормы, социальные практики, образцы отношений и др. Трансформация религиозных институтов происходит не синхронно с изменением других правовых, политических или экономических институтов. Религиозные институты более устойчивы, предоставляют стабилизационный влияние, вносят элемент преемственности и обеспечивают обществу его своеобразие. Власть не имеет возможности оказывать приоритетную поддержку какой-либо из них, в политическом плане она зависит от электората не одной, а совокупности всех конфессий. В результате роль религиозного фактора в общественной жизни страны несколько размыта. Расколы в православии в своей социальной функциональности, ограниченной по единому Вселенскому православию, имеют деструктивный и дезинтегрирующие значение не только в церковной, но и в общественной смысле. ; Нагальною проблемою як для теоретико-соціологічної рефлексії, так і соціальних практик є проблема відносин між соціальними інститутами церкви і держави в сучасному українському суспільстві. Проблема актуалізується як у зв'язку із невизначеністю прихованих протиріч між ключовими релігійними конфесіями, так і через хибно-нейтральну позицію держави, яка проводить політику невтручання у внутрішні справи церкви, і тим самим фактично потурає розпалюванню міжконфесійної ворожнечі. Основна лінія конфлікту проходить між УПЦ МП, УПЦ КП та греко-католицизмом (уніатством). Багато в чому відмінності між ними стосуються зв'язку відповідних релігійних організацій із лобістськими огрупованнями в спецслужбах, які в той чи інший спосіб продовжують свої «кураторські повноваження» щодо православної церкви. Відносини інших конфесій, які можна розглядати в якості вторинних, стосуються маргінального неопротестантизму, який, проте, вступає у відносини з державою лише у зв'язку із православ'ям і греко-католицизмом. Інститути релігії в порівнянні з іншими соціальними інститутами більш консервативні та змінюються вкрай повільно. Релігія закріплює сформовані в попередні епохи цінності, норми, соціальні практики, зразки відносин та ін. Трансформація релігійних інститутів відбувається не синхронно зі зміною інших правових, політичних або економічних інститутів. Релігійні інститути більш стійкі, надають стабілізаційний вплив, вносять елемент наступності та забезпечують суспільству його своєрідність. Влада не має можливості надавати пріоритетну підтримку будь-якої з них, в політичному плані вона залежить від електорату не однієї, а сукупності всіх конфесій. Внаслідок цього роль релігійного чинника в суспільному житті країни дещо розмита. Розколи в православ'ї у своїй соціальній функціональності, обмеженої щодо єдиного Вселенського православ'я, мають деструктивне та дезінтегруюче значення не тільки в церковному, але і в суспільному сенсі.