Suchergebnisse

The article highlights existing approaches to the theoretical and methodological comprehension of the problems of researching the cultural heritage of European civilization. The purpose of the article is to analyze the main epistemological trends in the study of European civilization cultural heritage. The methodological basis of the article is a civilization analysis. The scientific novelty of the article is to systematize the conceptual achievements of various scientists who adhere to a civilization approach to the study of European cultural heritage. At the beginning of the nineteenth century, competition between the German-speaking and Slavic cultural areals intensified. M. Danilevsky in classical work «Russia and Europe» conceptualized the sociocultural differences between two European worlds. The author emphasized their equivalence in terms of historical development. The scientific approach of O. Shpengler is very original. He proved a pessimistic thesis on the decline of European culture, which is degenerate in civilization in the XX century, a civilization paradigm develops successfully. A. Toynbi, F. Brodel, I. Vallerstain expanded the theoretical and methodological principles of civilization research. These authors showed dialectics of mutual influences of global and local processes. Significant contribution to the methodology of comparative analysis of sociocultural values of civilization was made by the classic of sociological thought Max Weber. He developed a methodology and collected an interesting actual material for comparing the labor ethics of various world religions, which is still an urgent problem of historical social globalistics. The conclusions of the article state that in the early ХХІ century, the cultural legacy of European civilization became global. Not least this happened due to the long global domination of the British Empire. The Great Britain Exit from the European Union is not so much evidence of «Twilight Europe», as evidence of the Duality of the European Anglo-Saxon and ...

Fragmentary researches of socio-economic institutions by classical political economy are caused by the absence of social components in its methodological «core». The article concentrates on the ideas of institutionalism in the context of classical political economy formation.The author underlines the necessity to adapt the analysis of socio-economic institutions in the heritage of classical political economy inUkraineof the 19-th century to the creation of an integral conception of genesis and evolution of institutionalism in Ukrainian economic thought. Following the traditions of European economic science, Ukrainian scientists tried to take into account social contradictions, the needs in democratic transformations of social relations in their works.In spite of absence of the category of «standard (rule)» among Adam Smith's followers, and Ukrainian economists paid attention to a social problematic in the context of traditional researches of classical political economy, there is the necessity to examine socio-economic institutions in their heritage and the possibility of its application to the formation of the paradigm of modern institutionalism.Michail Baludyanskiy considered that a state could limit the freedom of an economic activity only on the base of generally accepted standards, but in this case contributing to safety and freedom of an economic activity. National system of economy, its legislative and management systems must conceptually obey economic policy,Anthropocentrism defined the philosophical conception of Tihon Stepanov's political economy. He followed methodological holism as he concluded the characteristics of an individual on the base of characteristics of institutions (society).Ivan Vernadskiy's researches concerning behavior of an individual and his trials to characterize value from a consumer's point of view don't fully correspond to traditional classical political economy. To improve Adam Smith's study the scientist created the theory of needs on the base of a consumer's behavior analysis. Ivan Vernadskiy's methodological holism (wholeness) and evolutionism unite him with the methodology of classical institutionalism. Possession as one of the attributes of an ownership the scientist analyzes as specific informal limitation.The author draws the conclusion that in the first half of the 19-th century Ukrainian economists uttered the ideas similar to the ideas of institutionalism.The peculiarity of Ukrainian economic thought is its anthropocentrism. The most important institution for Ukrainian economists is freedom in its widest understanding, but not only in understanding of economic activities. They tried to explain the subject of political economy widely involving mental and ethical, spiritual, legal and other factors to the scientific analysis; they attempted to research the motivation of economic behavior of a person and its limitations.tylm�nr�� n lang=UK style='font-size:10.0pt;font-family:Peterburg;color:black'>Автор приходить до висновку, що у першій половині ХІХ ст. українські економісти проголошували ідеї, співзвучні з ідеями інституціоналізму. Особливістю української економічної думки є її антропоцентризм, а найвагомішою інституцією для українських економістів є свобода у її самому широкому розумінні, а не лише у розумінні свободи господарської діяльності. Вони прагнули розширено трактувати предмет політичної економії, залучаючи до наукового аналізу морально-етичні, духовні, правові та інші фактори; здійснювали спроби дослідити мотивацію економічної поведінки людини та її обмеження. ; Фрагментарний характер дослідження соціально-економічних інституцій класичною політичною економією обумовлений відсутністю соціальних складових у її методологічному «ядрі». Сконцентровано увагу на ідеях інституціоналізму в контексті формування класичної політичної економії в Україні. Автор підкреслює необхідність адаптації аналізу соціально-економічних інституцій у спадщині класичної політичної економії в Україні ХІХ ст. до створення цілісної концепції генезису й еволюції інституціоналізму в українській економічній думці. Наслідуючи кращі традиції європейської економічної науки, українські вчені намагалися враховувати соціальні суперечності, потребу демократичного реформування суспільних відносин у своїх працях.Незважаючи на те, що категорія «норма (правило)» була відсут­ня серед прихильників Адама Сміта, а українські економісти приділяли увагу соціальній проблематиці переважно у контексті традиційних досліджень класичної політичної економії, існує потреба з'ясування місця соціально-економічних інституцій у їхній спадщині та можливість її застосування до формування єдиної парадигми сучасного інституціоналізму.Михайло Балудянський вважав, що обмежувати свободу економічної діяль­ності держава може лише на основі загальноприйнятих моральних норм, але сприяючи при цьому її безпеці та свободі економічної діяльності. Національна система господарства, її законодавча та управлінські системи, мають концептуально підпорядковуватися економічній політиці. Антропоцентризм визначав філософську концепцію політичної економії Тихона Степанова. Він виявляв схильність до методологічного холізму, оскільки характеристику індивіда виводив із характеристики інституцій (суспільства).Дослідження Іваном Вернадським поведінки індивіда, як і спроби вченого характеризувати цінність з боку споживача не зов­сім вписуються у традиційну канву класичної політичної економії. Прагнучи вдосконалити вчення Адама Сміта, вчений, на основі аналізу поведінки споживача, створює теорію потреб. З методологією класичного інституціоналізму Івана Вернадського споріднює методологічний холізм (цілісність) та еволюціонізм. Володіння як один із атрибутів власності вчений аналізує як своєрідне неформальне обмеження діяльності людини.Автор приходить до висновку, що у першій половині ХІХ ст. українські економісти проголошували ідеї, співзвучні з ідеями інституціоналізму. Особливістю української економічної думки є її антропоцентризм, а найвагомішою інституцією для українських економістів є свобода у її самому широкому розумінні, а не лише у розумінні свободи господарської діяльності. Вони прагнули розширено трактувати предмет політичної економії, залучаючи до наукового аналізу морально-етичні, духовні, правові та інші фактори; здійснювали спроби дослідити мотивацію економічної поведінки людини та її обмеження.

The article deals with the history of the jazz dance, main representatives and pioneers of the art movement, their creative heritage and achievements. Nowadays we may observe the growing interest to the jazz dance, in this connection we are in need of more sources, historical documents, new system of research, investigation of all the information about prominent jazz dancers. Besides, we need new methods in theoretical and practical research; we deal with new aspects in evolution of choreographic art. Jazz, as the art event, is the result of the art evolution, African tribal drum playing skills, rhythm and movements of African Americans (their musical outlets: church hymns, brass bands, spirituals and blues). Peculiarity of jazz dance is characterized by absolutely free movements of a dancer and the parts of his or her body horizontally and vertically in a scene space. Exactly jazz dance embodies all the emotions of a dancer; this is the dance of the emotions, but not forms or ideas, as it happens in choreography of another trends, for example jazz-modern. To follow from the G. Gunter's investigation of jazz dance, the last was quite substantially influenced by traditional cultures of Afro-Brazilian, Afro-Antillean, Afro-Cuban, Jamaica, Haitian, «black south» of the USA.It was mentioned in American ballet encyclopedia that negros (men, women even children) coordinated their moves so skillfully clicking their heels on the floor. Among the real experts of jazz dance was Luigi (nickname), whose was known as the pioneer, doctor of body, ambassador of dance, but mostly – innovator. Historians detected his style as classical jazz complicated, skillful even «fluid fire».The system of exercises he made for himself after road crash became the first in the world which was called completed technique for jazz dance studding. He was so talented person, he could work in different spheres of show-business – from Hollywood musicals up to Broadway shows; he became a new face of musical comedy. He established his personal school «The First World Jazz Centre». Being a good teacher he always knew how to prevent himself form different traumas, and always said to his students «use every possibility to feel everything you do». His teachers were Eddy Jane, Ralf Falkner, Carmelita Maracci, Sam Mints and Micho Ito, Adolf Bolm, Edward Katon, Sally Wellen, Luise de Prone. Choreographers Gin Kelly, Robert Alton were his mentors during his 8- years and 40 movies period.Another very dynamic but different dance makers – Katherine Dunham and Perl Prymus impressed American scenes by expression. These two women were ready to follow the traditions, underline the achievements, complication and force of jazz dance. Prymus made the diapason of emotions of afro-American dancers, showing American audience force, passion, emotions of African culture. Methods of Dunham's dance was unique, she created a very special system of movements and technique to study the style. It was an eclectic confluence of movements, which were investigated in Jamaica and Haiti with ballet and dance modern, integrated in a system of isolation of parts of a body and syncope, which gives to a body a wide specter of movements. Dunham bursted into American culture in the period of social, cultural, political awakening of growing and development. She established a school in 1945 for studding anthropology, sociology, philosophy, and languages in the same portions as step, ballet, folk, percussive, kinetic physical training for the actors.Alvin Ailey American Dance theatre happened as repertory of seven dancers, who dedicated their creativity to a modern dance classic and modern Alvin Ailey's interpretations. Complimentary honorable mentions about their first concerts companies in 1958-1960 th showed the beginning of a new era in dancing, dedicated to Afro-American theme.Alvin Ailey's heritage gives a possibility for free choice between ballet, jazz dance and social dance for a maximum expression of a human internal world by means of movements. He was awarded a lot of prizes, invited to show master-classes in South and North America, England, France, Hungary, Italy, Japan.Through the analysis of jazz dancers' dues into modern choreographic art dancer, choreograph, ballet master get possibility to study their methodological base in details, to understand new approaches in the dance sphere, and to trace art conceptions in choreography to develop our national choreography in general.Keywords: choreography, modern art, jazz dance, dance makers, emotions, syncope, African culture, Afro-American theme, eclectic confluence of movements. ; Йдеться про внесок митців джазового танцю в сучасне хореографічне мистецтво, завдяки якому танцівник, хореограф чи балетмейстер отримує можливість детально вивчати їхню методологічну базу, розуміти нові підходи в галузі танцю та відслідковувати творчі концепції в хореографії, що значно сприяє якісному розвитку вітчизняної сучасної хореографії загалом.Розглянуто творчий внесок Луіджі, якого теоретики танцю вважають послом, піонером джазу, лікарем тіла через його інноваційну методику вправ та комбінацій на розтягнення м'язів аби "відчувати тіло зсередини", а також внесок інших експресивних хореографів афро-американської культури Кетрін Данхем та Перл Примус, їхні унікальні методики опанування та зацікавлення джазовим танцем у період соціального, культурного та політичного становлення Америки.Проаналізовано вплив творчих доробків Елвіна Ейлі, його спадщини, важливість існування якої полягає у можливості вибору між балетом, джазовим танцем, соціальним танцем для максимального вираження внутрішнього світу людини через рух.Ключові слова: джазовий танець, хореографія, сучасне мистецтво, творці танцю, емоції, африканська культура, афро–американська тема, еклектичний потік рухів.

Preservation of historic heritage is a prevalent question in urban social movements in Ukraine. This article focuses on heritage preservation activists' experiences, including both movements to preserve specific historic sites and monuments, and movements against destruction of the historic environment more generally. We begin by conceptualizing key concepts of heritage preservation movement and offering a background of heritage preservation in a post-soviet setting. This overview is followed by a summary of research findings based on eleven semi-structured interviews with heritage protection activists in major Ukrainian cities. Their activity can be classified firstly based on the strategy of impact (top-down or bottomup); secondly, on the type of historic monuments that they want to preserve (classical architecture, modern (Soviet) architecture and small architectural forms); thirdly, on the territorial scale of their activity (local, municipal or regional); and finally, on their activities (cultural and artistic, political, media and awarenessraising, community-building, etc.).Challenges, identified by activists in their work, were classified as external (related to structural and contextual difficulties), and internal (individual challenges and group dynamics, related to lack of time, resources and institutional knowledge). More generally, the heritage preservation movement in Ukraine is identified by activists as fragmented, reactive, and marked by high institutionalization of grassroots activities and their cooptation. Activists are reflexive of their role in historic preservation and present themselves as the voice of the general public. They identify their impact as creating public resonance, a wide network of passive allies, institutional (as well as internal management) experience for activist initiatives. At the same time, however, they have little faith in the possibility of achieving broader strategic goals. Thus, despite their impact and efficiency in defending specific historic sites, activists are unable to preserve historic heritage in Ukrainian cities on their own. Potential future research includes conducting interviews not only with activists of large cities, but also of smaller towns, as well as using a multi-method approach and supplementing interviews with content-analysis of activists' public statements, as well as taking into consideration the voices of other interested agents in the heritage preservation movement. ; Статтю присвячено досвіду активістів та активісток пам'яткоохоронного руху. Концептуалі­зовано поняття пам'яткоохоронного руху; визначено мету, принципи та напрями діяльності акти­вістів(­ок) пам'яткоохоронного руху, а також перешкоди на їхньому шляху. Діяльність активіс­тів(­ок) класифіковано за впливом (згори­вниз або знизу­вгору), за типом історичних пам'яток, які активістські групи прагнуть захистити (класичну архітектуру, модерну (радянську) або малі архі­тектурні форми), за територіальним масштабом (локальним, місцевим та регіональним) і за ак­тивностями в межах своєї діяльності (культурно­мистецькі, політичні, медійно­просвітницькі, робота з громадою та ін.). Виокремлено такі перешкоди діяльності, як фрагментація, реактив­ність, пришвидшена інституціоналізація низових ініціатив та кооптація. Водночас активісти(­ки) руху визнають свою впливовість через створення публічного резонансу, наявність широкої бази підтримки пасивних союзників, наявність інституційного досвіду в активізмі, а також через зла­годжену внутрішню організаційну діяльність.

Preservation of historic heritage is a prevalent question in urban social movements in Ukraine. This article focuses on heritage preservation activists' experiences, including both movements to preserve specific historic sites and monuments, and movements against destruction of the historic environment more generally. We begin by conceptualizing key concepts of heritage preservation movement and offering a background of heritage preservation in a post-soviet setting. This overview is followed by a summary of research findings based on eleven semi-structured interviews with heritage protection activists in major Ukrainian cities. Their activity can be classified firstly based on the strategy of impact (top-down or bottomup); secondly, on the type of historic monuments that they want to preserve (classical architecture, modern (Soviet) architecture and small architectural forms); thirdly, on the territorial scale of their activity (local, municipal or regional); and finally, on their activities (cultural and artistic, political, media and awarenessraising, community-building, etc.).Challenges, identified by activists in their work, were classified as external (related to structural and contextual difficulties), and internal (individual challenges and group dynamics, related to lack of time, resources and institutional knowledge). More generally, the heritage preservation movement in Ukraine is identified by activists as fragmented, reactive, and marked by high institutionalization of grassroots activities and their cooptation. Activists are reflexive of their role in historic preservation and present themselves as the voice of the general public. They identify their impact as creating public resonance, a wide network of passive allies, institutional (as well as internal management) experience for activist initiatives. At the same time, however, they have little faith in the possibility of achieving broader strategic goals. Thus, despite their impact and efficiency in defending specific historic sites, activists are unable to preserve historic heritage in Ukrainian cities on their own. Potential future research includes conducting interviews not only with activists of large cities, but also of smaller towns, as well as using a multi-method approach and supplementing interviews with content-analysis of activists' public statements, as well as taking into consideration the voices of other interested agents in the heritage preservation movement. ; Статтю присвячено досвіду активістів та активісток пам'яткоохоронного руху. Концептуалі­зовано поняття пам'яткоохоронного руху; визначено мету, принципи та напрями діяльності акти­вістів(­ок) пам'яткоохоронного руху, а також перешкоди на їхньому шляху. Діяльність активіс­тів(­ок) класифіковано за впливом (згори­вниз або знизу­вгору), за типом історичних пам'яток, які активістські групи прагнуть захистити (класичну архітектуру, модерну (радянську) або малі архі­тектурні форми), за територіальним масштабом (локальним, місцевим та регіональним) і за ак­тивностями в межах своєї діяльності (культурно­мистецькі, політичні, медійно­просвітницькі, робота з громадою та ін.). Виокремлено такі перешкоди діяльності, як фрагментація, реактив­ність, пришвидшена інституціоналізація низових ініціатив та кооптація. Водночас активісти(­ки) руху визнають свою впливовість через створення публічного резонансу, наявність широкої бази підтримки пасивних союзників, наявність інституційного досвіду в активізмі, а також через зла­годжену внутрішню організаційну діяльність.

Using the encyclopedic approach, the philosopher's views on various aspects of the structure of social life are analyzed. In particular, on the basis of one of the classical works of the scientist – the Athenian polity – his ideas regarding the ethical, economic and, above all, political spheres of the life of society are generalized. Some theoretical and methodological aspects of the organization and conduct of scientific research are highlighted. The differences between the socio-political views of Aristotle and Plato are briefly presented, as well as their diametrically opposed views on the social nature of private property, individual human rights, ets.Aristotle's ideas about desirable (monarchy, aristocracy, polity) and undesirable forms of government (tyranny, oligarchy, democracy), as well as system-forming tasks of government are highlighted. It is primarily about the obligation of the state and society to create fair, comfortable living conditions for the average person in order to form his moral principles. Aristotle's thoughts on the diffusion of power, issues of citizenship, the optimal model of social structure, the values of the middle class, the differentiation of physical and mental labor, the specifics of leisure activities, and differentiation of social functions are also detailed. The views of resonant political figures of that time – Aeschines, Pericles, Solon – regarding the relevant characteristics and advantages of the state structure of Ancient Athens, as well as the popular formats of social interaction between the rich and poor, the relevance of the resource of trust, the specifics of political humor and other important aspects of social interaction are characterized. In addition, other resonant issues of life support of Ancient Athens were raised: political absenteeism, ostracism, and demanded attributive features of both ordinary citizens and statesmen. The emphasis is on the thoughts of these historical figures regarding the construction of a democratic model of social life, as well as its system-forming advantages and distinctive disadvantages. In general, the article details the innovative principles of a democratic model for the organization of socio-political life in Ancient Athens, taking into account the principles of lottocracy. ; С помощью энциклопедического подхода проанализированы взгляды философа относительно различных аспектов устройства общественной жизни. В частности, на основе одного из классических трудов ученого – «Афинская полития» – обобщены его идеи касательно этической, экономической и прежде всего политической сфер жизнедеятельности общества. Освещены некоторые теоретико-методологические аспекты организации и проведения им научных исследований. Кратко рассмотрены отличительные особенности дифференциации социально-политических взглядов Аристотеля и Платона, а также их диаметрально противоположные мнения относительно социальной природы частной собственности, индивидуальных прав человека и т.п.Сопоставлены идеи Аристотеля о желательных (монархия, аристократия, полития) и нежелательных формах государственного правления (тирания, олигархия, демократия) и его системообразующих задачах. Речь идет прежде всего об обязанности государства и общества создавать справедливые, комфортные условия жизни для обычного человека с целью формирования его нравственных принципов. Также детализированы мысли Аристотеля о диффузии власти, вопросах гражданства, оптимальной модели социальной структуры, ценности среднего класса, дифференциации физического и умственного труда, специфике организации досуга, особенностях сословной дифференциации социальных функций и т. п. На этом фоне охарактеризованы позиции резонансных политических деятелей того времени – Эсхина, Перикла, Солона – относительно релевантных характеристик и преимуществ государственного устройства Древних Афин, а также востребованных форматов социального взаимодействия между бедными и богатыми, актуальности ресурса доверия, специфики политического юмора и других важных аспектов общественного взаимодействия. Кроме того, подняты и другие резонансные вопросы жизнеобеспечения Древних Афин, а именно: политический абсентеизм, остракизм, востребованные атрибутивные свойства как рядовых граждан, так и государственных деятелей. Отдельный акцент сделан на взглядах указанных исторических фигур касательно построения демократической модели общественной жизни, а также ее системообразующих преимуществах и отличительных недостатках. В целом в статье детализирован новаторский характер демократической модели организации социально-политической жизни в Древних Афинах с учетом принципов лотократии. ; За допомогою енциклопедичного підходу проаналізовано погляди філософа стосовно різноманітних аспектів улаштування суспільного життя. Зокрема, за однією із класичних праць ученого – «Афінська політія» – узагальнено його ідеї щодо етичної, економічної, насамперед політичної сфер життєдіяльності соціуму. Висвітлено деякі теоретико-методологічні аспекти організації та проведення ним наукових досліджень. Стисло розглянуто прикметні особливості диференціації соціально-політичних поглядів Аристотеля і Платона, а також їх діаметрально протилежні думки стосовно соціальної природи приватної власності, індивідуальних прав людини тощо. Зауважено ідеї Аристотеля щодо бажаних (монархія, аристократія, політія) і небажаних форм державного правління (тиранія, олігархія, демократія) та його системоутворювальних завдань. Ідеться насамперед про обов'язок держави і суспільства створювати справедливі, комфортні умови життя для пересічної особи з метою сформувати її моральні чесноти. Також деталізовано думки Аристотеля стосовно дифузії влади, питань громадянства, найоптимальнішої моделі соціальної структури, важливості середнього класу, диференціації фізичної та розумової праці, специфіки організації дозвілля, особливостей станової диференціації соціальних функцій тощо. На цьому тлі охарактеризовано позиції резонансних політичних діячів того часу – Есхіна, Перикла, Солона та ін. – щодо релевантних характеристик і переваг державного устрою Давніх Афін, а також затребуваних форматів соціальної взаємодії між бідними та багатими, актуальності ресурсу довіри, специфіки політичного гумору та інших важливих аспектів організації суспільного життя. Крім того, порушено й інші найрезонансніші питання функціонування Давніх Афін, а саме: політичного абсентеїзму, остракізму, найзатребуваніших атрибутивних властивостей як пересічних громадян, так і державних діячів. Окремо наголошено на уявленні зазначених історичних постатей стосовно побудови демократичної моделі суспільного життя, а також її системоутворювальних перевагах і прикметних недоліках. Загалом у статті деталізовано новаторський характер демократичної моделі організації соціально-політичного життя у Давніх Афінах, зважаючи на принципи лотократії.

The purpose of modern education is the formation of a student's ability and desire to study throughout his whole life, to work in a team, the ability to self-change and to self-develop on the basis of the reflexive self discipline. The competent approach that underlies the Concept of the New Ukrainian School, the State Standard of Primary School, allows to effectively address these tasks using modern pedagogical technologies.The school should become a non-preparatory stage for life, but the life itself; to promote the formation of personality, as the creator and designer of the person's own life.To the important conditions that promote the full development of children, V. Sukhomlinsky submits the correspondence of teaching methods, the structure of the lesson, all organizational and psychological and pedagogical elements of the educational purpose of the lesson, its educational and developmental tasks and the content.The peculiarity of the use of interactive methods is that the educational process takes place under the condition of the constant active interaction of students and the directional, corrective role of the teacher. It is co-education, mutual learning (collective, group, studying in cooperation), where the student and teacher are equal partners of this process.During the interactive learning, students learn to be democratic, to communicate with others, to think creatively, to make informed decisions, to cultivate empathy and tolerance towards others. The use of active forms of interaction greatly contributes to the development of a competent approach to learning.One of the key values of a particular activity is the development of creative and critical thinking, the acquisition of experience and the research tools, the independent seeking for information, that is, putting the emphasis not so much on knowledge, but on acquiring students a positive experience through an independent work.By directing the educational process to the formation of vital and substantive competences in students, in accordance with the state standards of elementary education, the teacher acquires the skills of the practical use during the training. These competencies give the child the opportunity to navigate the society and solve the problems that he or she faces.The article is devoted to the relevance of the competence approach in contemporary Ukrainian education in comparison with the classical pedagogy V. Sukhomlynsky. ; Стаття присвячена актуальності компетентнісного підходу в сучасній українській освіті в порівняння і зв'язку з класичною педагогікою В.Сухомлинського. Метою сучасної світа є формування у учня вміння і бажання вчитися впродовж иття, працювати в команді, здатність до самозміни і саморозвитку на основі рефлексивної самоорганізації. Компетентнісний підхід, який лежить в основі Концепції Нової української школи, Державного стандарту початкової школи, дозволяє ефективно вирішувати зазначені завдання, використовуючи при цьому сучасні педагогічні технології.Школа має стати не підготовчим етапом до життя, а самим життям; сприяти становленню особистості, як творця і проектувальника власного життя.До важливих умов, які сприяють повноцінному розвитку дітей, В. Сухомлинський відносить відповідність методів навчання, структури уроку, взагалі всіх організаційних та психолого-педагогічних елементів навчальній меті уроку, його освітньовиховним і розвивальним завданням та змістуОсобливість у використанні інтерактивних методів полягає в тому, що освітній процес відбувається за умови постійної активної взаємодії учнів та направляючої, корегуючої ролі педагога. Це – співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами процесу.Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, креативно мислити, приймати продумані рішення, виховуються ємпатія та толерантність по відношенню до оточуючих. Застосовування активних форм занять в значній мірі сприяють формуванню компетентнісного підходу в навчанні. Однією з ключових цінностей визначеної діяльності є розвиток творчого і критичного мислення, набуття досвіду та інструментарію дослідницької діяльності, самостійного пошуку, тобто орієнтація не стільки на знання, скільки на набуття учнями позитивного досвіду самостійної роботи.Спрямовуючи освітній процес на формування життєвих і предметних компетентностей у учнів, згідно Державного стандарту початкової освіти, педагог формує навички практичного використання здобутих під час навчання знань та вмінь. Зазначені компетенції дають можливість дитині орієнтуватись у соціумі та вирішувати проблеми, які ставить перед ним життя.

У статті в контексті застосування панорамного погляду на проблемну ситуацію висвітлено певні аспекти соціологічного та політологічного спадку М. С. Грушевського. Закцентовано на питаннях його невтомної державотворчої, націєтворчої, просвітницької, викладацької, літературної, науково-дослідної праці. Відзначено актуальність соціально-політичних теорій вченого для осмислення сучасного етапу життєдіяльності українського суспільства. На тлі багатоаспектних наукових досліджень М. С. Грушевського виокремлено певні ідеї, які мають непересічне значення для розвитку, з одного боку, державних інститутів і громадянського суспільства в Україні, а з іншого – організації науки. Передусім, ідеться про важливі ідеї суверенітету, незалежності Української держави, політичного устрою країни, конституціоналізму, національної злагоди, єдності українських земель, високої політичної культури, демократизму, функціонування української мови, взаємодії еліти та пересічного громадянина, соціального характеру українського суспільства, стадійності розвитку соціуму, ролі жінки у суспільних відносинах, відродження національної освіти, духовних орієнтирів української молоді, соціально-економічного розвитку країни, піклування про найменш захищені соціальні верстви тощо. Водночас виокремлено інтерес вченого до деяких загальнотеоретичних соціологічних питань («Що таке суспільство, які закони його прогресу?», «Чи можливо досліджувати соціум за допомогою об'єктивних методів, а також дихотомії індивідуального та колективного, біологічного та соціального, диференціації й інтеграції форм суспільного життя?»). Зроблено наголос на схвальному ставленні М. С. Грушевського до класичної української літератури, яку він вважав міцним фундаментом для відродження національної освіти і культури. ; In the article, using a panoramic view of the problem situation, certain aspects of M. S. Grushevsky's sociological and political science heritage are presented. Attention is focused on the issues of his tireless state-building, educational, teaching, literary, research activities. The emphasis was placed on the relevance of the socio-political theories of the scientist for comprehending the contemporary stage of the life activity of Ukrainian society. In the context of scientific research of M. S. Grushevsky identified some ideas that are of great importance for the development, on the one hand, of state institutions and civil society in Ukraine, and on the other – the organization of science. First of all, we are talking about important ideas of the sovereignty, independence of the Ukrainian state, the political structure of the country, constitutionalism, national agreement, the unity of Ukrainian lands, high political culture, democracy, the functioning of the Ukrainian language, the interaction of the elite and the average citizen, the social character of Ukrainian society, the development of society, the role of women in social relations, the renaissance of national education, moral orientations of Ukrainian youth, socio-economic development of the country, care for the least well off strata of the population. At the same time, the researcher's interest in some general theoretical sociological questions was noted – What is society, what are the laws of his progress? Is it possible to explore society with the help of objective methods, the dichotomy of individual and collective, biological and social, differentiation and integration of forms of social life? M. S. Grushevsky's approval of classical Ukrainian literature was noted, which he considered a strong foundation for the development of national education and culture. ; В статье с помощью использования панорамного взгляда на проблемную ситуацию представлены определенные аспекты социологического и политологического наследия М. С. Грушевского. Акцентируется внимание на вопросах его неустанной государственно-строительной, просветительской, преподавательской, литературной, научно-исследовательской деятельности. Сделан акцент на актуальности социально-политических теорий ученого для осмысления современного этапа жизнедеятельности украинского общества. В контексте научных исследований М. С. Грушевского выделены некоторые идеи, которые имеют большое значение для развития, с одной стороны, государственных институтов и гражданского общества в Украине, а с другой – организации науки. Прежде всего, речь идет о важных идеях суверенитета, независимости Украинского государства, политического устройства страны, конституционализма, национального согласия, единства украинских земель, высокой политической культуры, демократизма, функционирования украинского языка, взаимодействия элиты и среднестатистического гражданина, социального характера украинского общества, стадийности развития социума, роли женщины в общественных отношениях, организации науки, возрождения национального образования, духовных ориентиров украинской молодежи, социально-экономического развития страны, заботы о наименее защищенных слоях населения. Вместе с тем отмечен интерес ученого к некоторым общетеоретическим социологическим вопросам («Что собою представляет общество, какие законы его прогресса?», «Возможно ли исследовать общество с помощью научных, объективных методов, а также дихотомии индивидуального и коллективного, биологического и социального, дифференциации и интеграции форм общественной жизни?»). Отмечено одобрительное отношение М. С. Грушевского касательно классической украинской литературы, которую он считал крепким фундаментом возрождения национального образования и культуры.

Домінування та поширення давньогрецької і латинської мов упродовж тривалого часу від античності до початку ХХІ ст. свідчить про значний вплив класичних мов не лише на історію та культуру багатьох народів, але й на розвиток мов європейського ареалу, а також спричинено швидким розвитком різних галузей наук і, відповідно, термінологій, які обслуговують ці науки. Зокрема, юриспруденції одним із джерел проникнення класичних мов у нові західноєвропейські мови була юрисдикція та кодифікація норм права. ; Ancient Greek and Roman cultural heritage became the basis of the whole European civilization long ago. That is why it is hard to overestimate the contribution of classical languages into European languages areal. The borrowings from Greek and Latin languages constitute a considerable layer of not only Roman, but also Germanic and Slavic languages. Interlanguage contacts have formed an integral part of modern languages, and the constant exchange and interpenetration of cultures have become the need of society. In this way, the enrichment of languages is taking place.For many centuries Latin, and through its mediation the Greek language, had a dominant influence on the languages that either evolved on the basis of Latin, or had been forming during the scientific and cultural golden age of Latin. We can therefore say that social and historical processes that took place during the transformation of government system of European countries, are closely linked with the globalization of economy.Thus, the penetration of classical languages into new West European languages was different due to direct contacts of nations in different historical periods of European countries development. The domination and the spread of Greek and Latin for a long time, from antiquity to the beginning of 21st century, is the evidence of a significant impact of classical languages not only on the history and culture of many nations, but also the development of languages of the European areal; it is due to the rapid development of various science branches and, therefore, terminologies, which serve these sciences. In particular, in legal studies one of the sources of classical languages penetration into new Western European languages was the jurisdiction and codification of law standards.

We consider the significance and place of the images in the art, including choreography.The influence of basic cultural trends and the correlation to these with regard to images in the art works of different times are factors that should be evaluated. We consider the significance and place of the images in the art, including choreography. The influence of basic cultural trends and the correlation to these with regard to images in the art works of different times are factors that should be evaluated.We consider the artistic image is the main element by which the artist reflects personal attitude to the existing state of general cultural process. Every kind of art has its own specific laws of reflection of life, their special forms, expressive methods and its material. The task of any artist-poet, writer, musician, director or choreographer is to reproduce the atmosphere of that time by means of his art, which he describes in his work through the display of a specific event, that is, to create an artistic image.Choreographic image is a complex fact. Its visible components (movement, facial expressions, and postures) serve not only the material for creating the internal structure, in which emotion, sensory perception of a life situation, actions play the main role. He carries the imprint of the external socio-cultural context inside. Choreography as part of the culture in general, reveals the type and peculiarities characteristics of culture in a definite cultural- historical era with artistic means of the plastic language and ballet performance.Thus, examining the transformation and evolution of the images in the ballet we can analyze and change the main trends of development of world civilization and main lines of general cultural process or some of its structural elements. For example, studying the normality of changes in women's images in the choreography, we can conclude about the development of the feminist movement and its influence on art.Artistic image, as the main purchase in creation works of artistic composition, brings the imprint of culture and changes according to the major trends in world civilization. Of course, like any art, dance is a picture of the existing cultural system, and any changes or trends affect the ballet performances, their structural and ideological content and artistic images arise as the driving power thanks to which these changes can be observed.Artistic image is such a main element in the choreographic art that some choreographers consider usual the possibility to avoid creation of any plot line. For example, representatives of the world modern choreography- Merce Kennynhem andAlvinNykolays. These choreographers' main assertion is that the only component of the dance is dance itself. Representatives of the similar trends which are common in European countries and theUSAgive up the idea that the "plot" and any "content" are necessary for the ballet. They affirm independence of the dance as exclusive movement complex. Seek of managing the inspired, poetical nature of the dance finds expression in appeal to the special, emotionally different from other music, and leads, according to Merce Kennynhem, to "image creation, which creates world beyond imagination".Point of life, sense reaction on the flows running through people, body reflection and quick reaction make sense of the modern art. The artist finds plots and materials for his works everywhere: in politics, in the stereotypes of consciousness, ideology, religion, manufacture, publicity, theatre and rites of workaday life. It's fair to say that there is no ranch where you cannot find creation: "As a result of sense, bodily innervated elements more and more coming into a structure of aesthetic perception, they organize and determine themselves less through images and present operative range of practice and events, which is run through by libidinal energy from outside. The thing we call "art" moves away from the figurative creation space to the operation space"- german investigator's thought totally refers to actionism. In the range of set up forms action art distinguishes from one hand quickness and reaction spontaneity, and from the othercompleteness and extensionality, or as it is normal to characterize art of the epoch of formation of homo sapiens. Its dependence from interactive surroundings makes to examine expression techniques to the side of the speeding up of information.In different times images had different contents and different aims. Thus, esthetic principles of classical dance meet objective concepts and notions of the beautiful. Classical dance system harmony consists in the symmetry, proportionality, softness, completeness and integrity of all elements. Harmony and beauty of the outer physical air is always identical in the system of the inner harmony, beauty and spirit. Esthetic standards of classical dance are converted into people lives spiritual norms. The beauty in each movement is a source of huge power of emotional influence of the classical dance. In the modern ballet performances choreographers try to reflect the realities of life, solve the most painful problems, the modern ballet performances' aims are to captivate spectators, touch their sensual sides.The images are sometimes more bright, purposely dramatic. For the artist performance is a play on the spectators feelings, the more it touches his emotions, the more successful performance is. Nowadays beauty and esthetic admiration of the work come aside. Usually classical heritage serves as a plot for modern ballets, nevertheless the dramatic line is so different that sometimes the ballets have nothing in common. Modern dance choreographers differently from the authentic plots, changed images adding them bright colors and modern themes.Choreographers seek for the shocking, try to shock spectators, so art images become shocking differently from the decorations and basic plot lines. Art image appears in front of us as a basic motive power, which creates art and the other components only frame it. Meaning of the plot, contests and form is also huge, but without images it is helpless and impossible. During some time exactly art images changed greatly, we can observe a tendency of images and culture development reflection, which will become a subject for the further investigation. ; В статье автором рассматривается значение и место художественного образа в искусстве, в частности хореографическом. Исследовано влияние и взаимосвязь основных культурных тенденций на смену образов в художественных произведениях разных времен. ; У статті автором розглядається значення та місце художнього образу в мистецтві, зокрема хореографічному. Досліджено вплив та взаємозв'язок основних культурних тенденцій на зміну образів у мистецьких творах різних часів.

It is need to make comparison of the architectural heritage of European countries and the USSR that in the first half of the twentieth century belonged to states with totalitarian political regimes, to establish the main tendencies in their architecture − the common features and differences − and to find out the reasons for their appearance. This time, beginning in the 1920s, marked the emergence of totalitarian regimes in European life as a reaction on the political turmoil that took place in a number of countries after the First World War. The war led to a major political, economic and cultural crisis, in the background of which there was a change of political regimes. A wave of formation of reactionary parties was sweeping through Europe, and Spain, Italy, Portugal and Germany formed a system of government which was based on a one-party system that led by the leader. For these countries it was characterized by rigorous control from the top of power absolutely in all aspects of life − the economy on the basis of private property and market relations, a policy of categorical non-perception of other political forces and movements, culture, which reflected in various forms the idea of creating a social consciousness on the basis of feeling the exclusivity of the nation, and therefore the priority right to resolve the fate of other peoples. What distinguished the Soviet political system from European political regimes? First, the idea of democracy in the form of local councils of people's deputies (the authorities from below, from the people - upwards) was absorbed by the party system, formed on the principle "on the contrary", as a command system (from the helmsman to the people). Therefore, in the process of perfection, it turned into a conglomerate in which the legislative branch of power became a puppet and completely dependent on the main party component of the system of government [1, 2]. Second, there was no private property in the USSR. Land and other natural resources, all means of production belonged to the state, were at the disposal and under the strict control of the authorities. Thirdly, public consciousness was formed in the spirit of patriotism, love for national culture, faith in the bright future, which would determine the party leadership (which meant the transfer of responsibility for its own fate to the representatives of the authorities) and friendly relations with other peoples. The public consciousness forming the direction of the development of culture was a consequence of the embodiment of the state-ideological essence of social life to thinking of the society, which was programmed by the leadership of the state. The means of architecture that are under the influence of state ideology, the specifics of the economic system, the formed psychology of society and social consciousness, forms an artificial environment of human being, which, on the one hand, reflects socio-political processes, on the other, creates an environment that educates a person in a certain the corresponding direction. Under totalitarian systems, both sides are pushing for a person stronger in the direction desired by the ruling power, limiting its freedom is felt stronger than in a democratic political system. Consequently, the first half of the twentieth century was marked both in Europe and in the Soviet Union by the creation of totalitarian regimes, which were clearly reflected in the formation of the architectural environment. So whether the common features in the political-economic system, political events and the development of the culture of European states and the USSR influenced onto architecture, its form and style? Have any cardinal differences been observed? When were they, what caused their appearance? Where did the causal link between the political-economic system and architecture look? An overview of the architectural and urban heritage has shown that for all European countries, where reactionary regimes were established, the following was typical: giantomania in the size of objects that were prestigious for the authorities and the state; style building based on national, ancient traditions; purism, asceticism, lapidary and, at the same time, simplicity and monumental forms; axial symmetry of city-building ensembles; moderate, but accurate, in the main places of use of state symbols; application of additional decorative symbols emphasizing the connection with the ancient past: figures of a physically strong man, a bull, horses, more often in the form of sculptures, less often − bas-relief; monotonous interpretation of the wall − without cavities or with identical cutouts, which served as a monumental background for a separate sculpture, emphasizing its symbolic meaning. The rationalism of architectural forms was manifested in the purity and concordance of the plan, the architectonics of the building, which brightly and precisely helped to focus the viewer's attention and emphasized the value of a single symbol. The simplicity of the formation of European functionalism, which was combined with the symmetry of the architectural-spatial composition and the neoclassical manifestations of the warrant, the great-power symbols and monumental forms, as well as expensive materials, created a special direction of the open-mindedness of the state-ideological content of architecture. By such means, the architecture articulated outside clearly demonstrative and ideological reference to an absolutely indisputable order in the state, based on conquering the authorities, carrying the order to other peoples and deciding their fate at the discretion of this power. Before the war, the Soviet Union embarked on a path of rebirth and creative rethinking of the classical heritage. Withdrew from the tendencies of the spread of constructivist industrial forms in the urban environment, Soviet architecture moved through the formation of the Russian empire. Thanks to the desire to glorify the existing system of government at that time, the USSR chose the classic principles in architecture: the classical perimeter building of quarters and the symmetrical structure of the facades were revived; the mandatory formation of the main city center on the basis of the axis of symmetry and the main buildings with towers and spikes in completion, with many state symbols, which looked like an explicit selection of decorative forms and details. In the postwar period, state symbols that had to remind of the role of the Soviet state in the life of the people and to demonstrate the differences between Soviet architecture and the architecture of the Russian Empire, began to appear anywhere. The unlimited number of that symbolism simply shouted about the ideological purpose, but at the same time it reduced its value. In addition to such obsessive use of symbolism, the psychological effect was enhanced by other decorative elements that performed an additional auxiliary function. It is a variety of symbols of fertility, labor, a bright future that awaits the people in the form of justice, equality, peaceful life, and well-being. The combination of a heavy order with a richly decorated facade created in the architecture of a fairy tale about a strong, reliable, mighty state, which promised protection and happiness to its people. An unlikely architectural form and style that did not correspond to real situations (repressions in the country and arms race among the states) formed a decorative screen that covered the real state-ideological content of the formed urban environment. Consequently, the architectural and urban heritage frankly reflected the true manifestations of the state-ideological goal of countries with totalitarian political regimes. The architectural legacy of European states significantly differed from that of the USSR by the fact that European states frankly proclaimed the ambition of their own political programs, and the Soviet state with the help of architectural means created an idyll of peacefulness and a bright future.

The article suggests an understanding of the phenomenon of Ukrainianity on the methodological basis of the monadological understanding of history, proposed by I.V. Boychenko, as a version of the post-classical philosophy of history. An attempt to comprehend the phenomenon of Ukrainianity comes in two dimensions: chronological and ethnological and topical-ethnological.An extremely important (perhaps the most important) part of the intellectual heritage of I.V. Boychenko is the monadological approach to the understanding of history he has developed. But being created as a kind of post-classical philosophy of history, the monadological approach has great prospects in the related fields of cognition. In addition, even in a narrow philosophicalhistorical sense, it has the potential to solve important problems of modern humanities. Problems of not only scientific but also ideological and even socio-political significance. One of these problems is the comprehension of the phenomenon of Ukrainianity, namely it's comprehension in the historical and ethnological contexts.When did the Ukrainians appear? In what naturally defined relationships are they with other nations? What is the significance of sub-ethnic and regional relations within Ukrainian society itself? All these issues remain highly relevant, but unfortunately, attempts to resolve them are more of a political rather than scientific dimension.Understanding subethnics and historical and ethnographic regions as macro-historical entities of the monad type allows looking at the problem at another angle. Mutual reflection and mutual influence of essentially alike but not completely identical "micro-Ukraines" (which may be determined as the totality of sub-ethnic and historical-geographical communities making up the Ukrainity) create a diverse unity that is deeply real, but at the same time having it's roots go far beyond the ordinary social categories. Thus the dichotomy of all-Ukrainian and local is being overcome. ; В статье предлагается осмысление феномена украинства на методологической почве монадологичного понимания истории, которое было предложено И. В. Бойченко, в качестве версии постнеклассической философии истории. Попытка осмысления феномена украинства происходит в двух измерениях: хронологически этнологическом и актуально-этнологическом. ; В статті пропонується осмислення феномену українства на методологічному ґрунті монадологічного розуміння історії, яке було запропоноване І. В. Бойченко, в якості версії постнекласичної філософії історії. Спроба осмислення феномену українства відбувається в двох вимірах: хронологічно-етнологічному та актуальноетнологічному.

Urgency of the research.The article presents the metaphysical understanding of the national idea, which reflects events, concepts, dreams are very important in order to remain on the position of "objective observer" in the work of spiritual coryphaeus. After all, the course of the Ukrainian political nation is a vibrant, creative process, due to public understanding of the metaphysics of history. Target setting: The sophical context of the reform of the educational space can only be understood adequately if you yourself are personally involved in this. The main purpose of the article is to find out: to what extent the metaphysical reflection of a national idea may slow down attempts to vulgarly distort the search for truth or lead to its renaissance in Ukraine. Actual scientific researches and issues analysis. The methodology suggests that a positive answer to be complete and complete is only possible if detailed ontological-epistemological, transcendental and all other questions related both to the sophistry and the explication of the corresponding phenomenon of reforming the educational space are possible. In the basis of the research the following tasks are presented: to note, what significance for the civilized nationalization is the creativity of some outstanding personalities - the leaders of the spiritual culture, the fate, life, whose legacy acts, so to speak, a guiding way towards the historical course of ethno-nationalogenesis and enlightenment, as a universal content. Uninvestigated parts of general matters defining, research objective. The study constantly focuses on the comprehension and interpretation of their special heritage, in order to understand the logic of freedom and the spirit of nation-building, the meaning and orientation of the cultural-historical process in general, since without it it is impossible to reconstruct the process of building a perfect Ukrainian statehood, The research objective: in particular in the spirit of the civilizational principles of European freedom. Conclusions. Therefore, in the conclusion it is noted, in what exactly we mean words "freedom", "nobility", "plebeianism"; and such an exposition of the problem should be the basis for further study of ways to achieve a "historic compromise" (Ukrainophiles and Russophiles, Westerners and Slavophiles, left and right, cozacophiles and centrists, etc.) of all those who are trying to evolutionally overcome all provincial failings of the past ; В статті представлено метафізичне зрозуміння національної ідеї, яке відображує події, концепції, мрії дуже важливі для того, щоб залишатись на позиції «об'єктивного спостерігача» творчості духовних корифеїв. Адже хода української політичної нації є живий, творчий процес, завдяки громадського осмислення метафізики історії; софіологічний контекст реформування освітнього простору можна зрозуміти адекватно лише тоді, якщо ти сам особисто задіяний в цьому. Головна мета статті – з'ясувати: в якій мірі метафізична рефлексія національної ідеї може загальмувати спроби вульгарного перекручення пошуку істини або призвести до її ренесансу в Україні. Методологія передбачає, що позитивна відповідь, щоб бути повною та завершеною, можлива тільки тоді, коли детально продумані онтологічно-гносеологічні, трансцендентні та всі інші питання, пов'язані як з софіологією, так і з експлікацією відповідного феномену реформування освітнього простору. В основі дослідження представлено такі завдання: відзначити, яке значення для цивілізованого націотворення має творчість окремих видатних особистостей – корифеїв духовної культури, доля, життя, спадщина яких виступає, так би мовити, дороговказом на шляху історичної ходи етно-націогенезу та освітоцентризму, як універсальному змісту. В дослідженні постійно звертається увага до осмислення та інтерпретації їх особливої спадщини, задля розуміння логіки свободи і духу націотворення, сенсу та спрямованості культурно-історичного процесу взагалі, оскільки без цього не можна реконструювати процес вибудовування ідеальної української державності – зокрема у дусі цивілізаційних принципів європейської свободи. Тому у висновку зазначено, в якому саме значені нами використовуються слова «свобода», «шляхетність», «плебейство»; і така експозиція проблеми має стати підґрунтям для подальшого дослідження шляхів досягнення «історичного компромісу» (українофілів і русофілів, західників і слов'янофілів, лівіх і правих, козакофілів і центристів тощо) всіх тих, хто намагається еволюційно подолати всі провінційні вади минулого

In her scientific work, Magdalyna Laslo-Kutsyuk tried to resist the extremes of classical literary criticism in the choosing of criteria our scientific analysis of a work of art. That is why she actively used the modern scientific methods and approaches, such as: socionics, intertextual analysis. Critic's reception of Ivan Franko's poems through the prism of contemporary literary trends has not been previously the subject of special studies. This is the relevance of the article. The aim is by examining the ideological content and problems of the lyric-epic heritage of the classics, to trace and specify the intertextual models in artistic samples, and also, to some extent, to delve into the psycho-personalities of the artist - to prove the affirmation of humanistic values and the authoritative pathos of Ivan Franko through the comprehension of his lyric-epic heritage. Conclusions. In general, the literary heritage of Ivan Franko, according to Ivan Denysyuk, was an "injection of Europeanism" in Ukrainian literature, having instilled modern forms and means of artistic expression, modern aesthetic and philosophical ideas, "eternal" themes and problems of metahistorical and of universal significance on a national basis. In his own work, the writer experienced almost all known literary genres at that time. Undoubtedly, the author of the philosophical poems "Moses" and "Death of Cain" is the most prominent Ukrainian writer of the post-Shevchenko period, the brightest "cultural hero" of the second half of the nineteenth century, who with his high achievements reaches the artistic horizons of the twentieth century. The results of his artistic work became the Europeanization, intellectualization and anesthetization of the national artistic consciousness. ; Le but de l'article scientifique - compte tenu du contenu idéologique et les problèmes du patrimoine lyrique et épique des classiques de la littérature ukrainienne, de tracer et de spécifier le modèle intertextuel dans les modèles artistiques et, dans une certaine mesure de se plonger dans écrivain psiholichnost - pour prouver l'affirmation des valeurs humanistes et pathos avtorstky d'Ivan Franko grâce à la compréhension de ses poèmes. Par conséquent, l'analyse est faite à la lumière des orientations littérairestion moderne. Conclusions Il est prouvé que le patrimoine littéraire des classiques a fait des idées esthétiques et philosophiques européennes dans la littérature ukrainienne. ; Цель научной статьи – рассматривая идейное содержание и проблематику лирико-эпического наследия классика украинской литературы, проследить и конкретизировать интертекстуальные модели в художественных образцах, а также в определенной степени углубиться в психоличность писателя – доказать утверждение гуманистических ценностей и авторсткий пафос Ивана Франко через осмысление его поэм. Соответственно, анализ сделан сквозь призму современ-ных литературоведческих направлений. Выводы. Доказано, что литературное наследие классика внесло европейские эстетические и философские идеи в украинскую литературу. ; Мета наукової статті - розглядаючи ідейний зміст і проблематику лірико-епічної спадщини класика української літератури, простежити і конкретизувати інтертекстуальні моделі в художніх зразках, а також певною мірою заглибитися в психоособистість письменника - довести утвердження гуманістичних цінностей і авторсткий пафос Івана Франка через осмислення його поем. Відповідно, аналіз зроблено крізь призму сучасного літературного напрямку. Висновки. Доведено, що літературна спадщина класик вніс європейські естетичні і філософські ідеї в українську літературу.

Мета наукової статті - розглядаючи ідейний зміст і проблематику лірико-епічної спадщини класика української літератури, простежити і конкретизувати інтертекстуальні моделі в художніх зразках, а також певною мірою заглибитися в психоособистість письменника - довести утвердження гуманістичних цінностей і авторсткий пафос Івана Франка через осмислення його поем. Відповідно, аналіз зроблено крізь призму сучасного літературного напрямку. Висновки. Доведено, що літературна спадщина класик вніс європейські естетичні і філософські ідеї в українську літературу. ; Цель научной статьи – рассматривая идейное содержание и проблематику лирико-эпического наследия классика украинской литературы, проследить и конкретизировать интертекстуальные модели в художественных образцах, а также в определенной степени углубиться в психоличность писателя – доказать утверждение гуманистических ценностей и авторсткий пафос Ивана Франко через осмысление его поэм. Соответственно, анализ сделан сквозь призму современ-ных литературоведческих направлений. Выводы. Доказано, что литературное наследие классика внесло европейские эстетические и философские идеи в украинскую литературу. ; Le but de l'article scientifique - compte tenu du contenu idéologique et les problèmes du patrimoine lyrique et épique des classiques de la littérature ukrainienne, de tracer et de spécifier le modèle intertextuel dans les modèles artistiques et, dans une certaine mesure de se plonger dans écrivain psiholichnost - pour prouver l'affirmation des valeurs humanistes et pathos avtorstky d'Ivan Franko grâce à la compréhension de ses poèmes. Par conséquent, l'analyse est faite à la lumière des orientations littérairestion moderne. Conclusions Il est prouvé que le patrimoine littéraire des classiques a fait des idées esthétiques et philosophiques européennes dans la littérature ukrainienne. ; In her scientific work, Magdalyna Laslo-Kutsyuk tried to resist the extremes of classical literary criticism in the choosing of criteria our scientific analysis of a work of art. That is why she actively used the modern scientific methods and approaches, such as: socionics, intertextual analysis. Critic's reception of Ivan Franko's poems through the prism of contemporary literary trends has not been previously the subject of special studies. This is the relevance of the article. The aim is by examining the ideological content and problems of the lyric-epic heritage of the classics, to trace and specify the intertextual models in artistic samples, and also, to some extent, to delve into the psycho-personalities of the artist - to prove the affirmation of humanistic values and the authoritative pathos of Ivan Franko through the comprehension of his lyric-epic heritage. Conclusions. In general, the literary heritage of Ivan Franko, according to Ivan Denysyuk, was an "injection of Europeanism" in Ukrainian literature, having instilled modern forms and means of artistic expression, modern aesthetic and philosophical ideas, "eternal" themes and problems of metahistorical and of universal significance on a national basis. In his own work, the writer experienced almost all known literary genres at that time. Undoubtedly, the author of the philosophical poems "Moses" and "Death of Cain" is the most prominent Ukrainian writer of the post-Shevchenko period, the brightest "cultural hero" of the second half of the nineteenth century, who with his high achievements reaches the artistic horizons of the twentieth century. The results of his artistic work became the Europeanization, intellectualization and anesthetization of the national artistic consciousness.