Medical response organization in mass casualty incident ; Организация медицинской помощи при ситуациях с массовым поражением людей ; Організація медичної допомоги при подіях із масовим ураженням людей
Background. Increasing the number of mass casualty incident such as traffic accidents or terrorist attacks which causes significant number of victim needs the medical assistance, so several chapters of health response plan to be revived. The term "event with mass casualty incident" (for healthcare institution) in the article presents the situation, because of which there is a mismatch between the simultaneous admission of a large number of victims and the possibility of providing medical assistance without introducing changes in everyday forms and methods of work. Unlike the "emergency situation", the need to involve external resources by the health care institution is absent or minimal. The purpose of the study was the improving management system of medical assistance for the victims after the mass casualty incident. Materials and methods. The work is based on the own experience of the authors on the organization and the direct provision of medical assistance to victims after mass casualty incident in Ukraine and outside, participation in international projects and exercises, in particular under the auspices of the European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations. The research uses bibliographic and semantic methods of cognition. The organizational aspects of medical support in 46 cases of mass casualty incident that occurred in the world during 1979–2015 are summarized, of which 33 (71.7 %) — as a result of terrorist attacks using explosive devices, 6 (13 %) — using firearms against an unprotected civilian population, fires in recreation facilities — 3 (6.5 %), strong poisonous substances — 2 (4.3 %) and due to transport accidents — 2 (4.3 %). Results. The organization of medical care for those who suffered because of mass casualty incident should be based on the principles of 4C crisis management in accordance with the level of the introduced regime of functioning. In the health care system of Ukraine, it is advisable to introduce the modes of operation of the system that are used in the European Union countries: 1) readiness for the possible admission of a large number of victims ("Green Level"), 2) partial mobilization of available resources of the health care institution ("Yellow Level"), 3) complete mobilization ("Red Level"). The primary medical triage of victims at the prehospital stage provides for dividing into two groups: "urgent" and "non-urgent". "Non-urgents" to be sent to hospitals that are geographically located near the scene of the incident, but not to the nearest, which should be ready to provide emergency medical care to "urgent" patients and applied independently — "self-reported", the number of which significantly exceed those who are delivered by ambulance team. The management group of health facilities includes responsible on — duty surgeon and anesthesiologist. The forms of information support of health care management system at the prehospital stage include: 1) the forces and facilities at the scene, 2) the triage of the victims at the scene, and 3) the need to strengthen the prehospital stage. At the hospital stage, the possibilities of conducting surgeries and the number of free hospital beds are determined: 1) the operating unit, 2) hospital beds. Conclusions. In the health care system of Ukraine, it is advisable to introduce appropriate levels of functioning in mass casualty incident which applied in the European Union countries. Redistribution of available health care resources when providing medical care to the victims after mass casualty incident at prehospital and hospital stages is critically necessary to save the life and health of people. The medical response requires the adequate information support for the prehospital and hospital stages, and the introduction of sectoral and interagency cooperation. ; Актуальность. Увеличение количества чрезвычайных ситуациях с массовым поражением людей, в том числе вследствие аварий на транспорте или террористических актов, приводит к одновременному поступлению значительного количества пострадавших в учреждения здравоохранения и требует увеличения готовности системы здравоохранения к медицинскому реагированию через постоянный пересмотр и обновление Плана реагирования и взаимодействия при возникновении чрезвычайных ситуаций и ликвидации их последствий. Под понятием «события с массовым поражением людей» (для учреждения здравоохранения) в представленной статье понимают ситуацию, при которой возникает несоответствие между одновременным поступлением значительного количества пострадавших и возможностями оказания им медицинской помощи без внедрения изменений в повседневную форму и методы работы, в отличие от чрезвычайной ситуации, при которой потребность привлечения внешних ресурсов учреждением здравоохранения отсутствует или минимальна. Цель. Оптимизация информационного обеспечения системы управления медицинской помощью пострадавшим при событиях с массовым поражением людей. Материалы и методы. Работа основывается на собственном опыте авторов организации и непосредственного оказании медицинской помощи пострадавшим при событиях с массовым поражением людей и чрезвычайных ситуациях в Украине и за ее пределами, участия в международных проектах и учениях, в частности под эгидой Европейской комиссии гуманитарной помощи и защиты. При проведении исследования применены библиографический и семантический методы познания. Обобщены организационные аспекты медицинского обеспечения 46 случаев массового поражения людей, произошедших в мире на протяжении 1979–2015 гг., из них в результате террористических нападений с использованием взрывных устройств — 33 (71,7 %), огнестрельного оружия против незащищенного гражданского населения — 6 (13 %), пожаров в учреждениях отдыха — 3 (6,5 %), сильнодействующих ядовитых веществ — 2 (4,3 %) и в результате транспортных аварий — 2 (4,3 %). Результаты. Организация медицинской помощи пострадавшим в результате событий с массовым поражением должна основываться на принципах 4С кризисного менеджмента в соответствии с уровнем введенного режима функционирования. В системе здравоохранения Украины целесообразно внедрить режимы функционирования системы, которые используют в странах Европейского союза: 1) готовность к возможному поступлению значительного количества пострадавших («зеленый уровень»); 2) частичная мобилизация имеющихся ресурсов учреждения здравоохранения («желтый уровень»); 3) полная мобилизации («красный уровень»). Первичная медицинская сортировка пострадавших на догоспитальном этапе предусматривает деление на две группы: срочные и несрочные. Пострадавших, которые отнесены к группе несрочных, доставляют в больницы, которые географически расположены недалеко от места происшествия, но не в ближайшую, которая должна быть готова к оказанию экстренной медицинской помощи срочным больным и обратившимся самостоятельно (самообращение), количество которых может существенно превышать тех, кого доставляют бригады экстренной (скорой) медицинской помощи. В группу управления учреждения здравоохранения включают ответственных дежурных — врача-хирурга и врача-анестезиолога. К формам информационного обеспечения системы управления оказания медицинской помощи догоспитального этапа относятся: 1) силы и средства на месте происшествия; 2) распределение пострадавших соответственно на месте происшествия; 3) потребность усиления догоспитального этапа. На госпитальном этапе применяют: 1) операционный блок; 2) больничные койки. Выводы. В систему здравоохранения Украины целесообразно внедрить соответствующие уровни функционирования при событиях с массовым поражением людей, использующиеся в странах Европейского союза. Перераспределение имеющихся ресурсов здравоохранения при оказании медицинской помощи пострадавшим при событиях с массовым поражением людей на догоспитальном и госпитальном этапах критически необходимо для сохранения жизни и здоровья пострадавших. Управление оказанием медицинской помощи при массовом поражении людей требует соответствующего информационного обеспечения догоспитального и госпитального этапов, внедрения отраслевого и межведомственного взаимодействия. ; Актуальність. Збільшення кількості надзвичайних ситуацій із масовим ураженням людей, зокрема через аварії на транспорті або терористичні напади, призводить до одночасного надходження значної кількості постраждалих осіб до закладів охорони здоров'я та потребує збільшення готовності системи охорони здоров'я до медичного реагування через постійний перегляд і опрацювання Плану реагування та взаємодії під час виникнення надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків. Під поняттям «події з масовим ураженням людей» (для закладу охорони здоров'я) у поданій статті розуміють ситуацію, через яку виникає невідповідність між одночасним надходженням значної кількості постраждалих і можливостями надання їм медичної допомоги без впровадження змін у повсякденні форми та методи роботи, на відміну від надзвичайної ситуації потреба залучення зовнішніх ресурсів закладом охорони здоров'я відсутня або мінімальна. Мета. Оптимізація інформаційного забезпечення системи управління медичною допомогою постраждалим при подіях із масовим ураженням людей. Матеріали та методи. Робота ґрунтується на власному досвіді організації та безпосередньому наданні медичної допомоги постраждалим при подіях із масовим ураженням людей і надзвичайних ситуаціях в Україні та за її межами, участі у міжнародних проектах і навчаннях, зокрема під егідою Європейської комісії гуманітарної допомоги та цивільного захисту. Під час проведення дослідження застосовано бібліографічний і семантичний методи пізнання. Узагальнено організаційні аспекти медичного забезпечення 46 випадків масового ураження людей, які відбулись у світі впродовж 1979–2015 рр., із них унаслідок терористичних нападів з використанням вибухових пристроїв — 33 (71,7 %), вогнепальної зброї проти незахищеного цивільного населення — 6 (13 %), пожежі в закладах відпочинку — 3 (6,5 %), сильнодіючих отруйних речовин — 2 (4,3 %) і внаслідок транспортних аварій — 2 (4,3 %). Результати. Організація медичної допомоги постраждалим внаслідок подій із масовим ураженням має ґрунтуватись на принципах 4С кризового менеджменту відповідно до введеного режиму функціонування органів і закладів охорони здоров'я. В системі охорони здоров'я України доцільно впровадити режими, що існують в країнах Європейського Союзу: 1) готовність до можливого надходження значної кількості постраждалих («зелений рівень»); 2) часткова мобілізація («жовтий рівень»); 3) повна мобілізації («червоний рівень»). Первинне медичне сортування постраждалих на догоспітальному етапі передбачає розподіл на дві основні групи: термінові та нетермінові. Нетермінових постраждалих слід доставити до лікарень, які географічно розташовано недалеко від місця події, але не до найближчого закладу, який має бути готовим до надання екстреної медичної допомоги терміновим хворим і тим, хто звернувся самостійно (самозвернення), кількість яких може суттєво перевищувати тих, кого доставлено бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги. До групи управління закладу охорони здоров'я включають відповідальних чергових — лікаря-хірурга та лікаря-анестезіолога. До форм інформаційного забезпечення системи управління надання медичної допомоги на догоспітальному етапу належать: 1) сили та засоби на місці події; 2) розподіл постраждалих на місці події; 3) потреба підсилення догоспітального етапу. На госпітальному етапі визначають можливості проведення хірургічних операцій та кількість вільних лікарняних ліжок: 1) операційний блок; 2) лікарняні ліжка. Висновки. В систему охорони здоров'я України при подіях із масовим ураженням людей доцільно впровадити відповідні рівні функціонування, що використовують в країнах Європейського Союзу. Перерозподіл наявних ресурсів охорони здоров'я при наданні медичної допомоги постраждалим при подіях із масовим ураженням людей на догоспітальному та госпітальному етапах критично важливе для збереження життя та здоров'я постраждалих. Управління надання медичної допомоги при масовому ураженні людей потребує відповідного інформаційного забезпечення догоспітального та госпітального етапів, впровадження галузевої та міжвідомчої взаємодії.