Suchergebnisse

Метою роботи є аналіз природи гетерогенності ісламу в полі мусульманської культури і детермінація модераторів варіативності його форм. Методологія. Концептуальним методологічним ядром дослідження є культурологічний аналіз ісламу в міждисциплінарному просторі соціально-гуманітарних наук. Для комплексного дослідження феномену був використаний цивілізаційний підхід, що дозволило усвідомити унікальність мусульманського світу як локальної цивілізації та функціональну роль в ньому ісламської релігії. Стратегія дослідження ґрунтується на системному аналізі в авторській інтерпретації – феномен ісламу осмислюється як цілісна система в сукупності відносин і зв'язків між інваріантним і варіативним компонентами. Наукова новизна. Для вивчення проблеми різноманіття форм ісламу введена у науковий обіг авторська модель системного методу, яка ґрунтується на дихотомії інваріантної та варіативної складових феномену. Верифікована ідея варіативності ісламу в просторі мусульманської цивілізації. Визначена інваріантна та варіативна складові ісламу та модератори їх формування. Висновки. На основі парадигми про інваріантність догматики ісламу і різноманіття її інтерпретації в хронотопі встановлені стрижневі модератори варіативності форм ісламу: 1) відсутність в Корані й Сунні прямих заборон щодо певних аспектів мирського життя; брак єдиного релігійного центру, який стежить за одноманітністю тлумачення канонічних текстів; 2) ослаблення зв'язку між сакральним і профанним, що детермінувало політизацію ісламу (у формі ісламізму всіх відтінків)"; 3) симбіоз релігії та етнічної культури, котрий обумовив дихотомію "класичний–народний" іслам; 4) кореляція конфігурації ісламу з соціально-політичною структурою суспільства, що зумовило бінарну опозицію двох доктрин побудови мусульманської громади – на основі ідеї відродження халіфату, з одного боку, і введення шаріатського правління в національних кордонах – з іншого ; The purpose of the article is to analyze the nature of the heterogeneity of Islam in the field of Muslim culture and to determine the moderators of the variability of its forms. Methodology. The culturology analysis of Islam in the interdisciplinary space of the social sciences and humanities is the conceptual methodological core of the research. For a comprehensive study of the phenomenon, a civilizational approach was used, which made it possible to realize the uniqueness of the Muslim world as a local civilization and the functional role of the Islamic religion in it. The research strategy is based on system analysis in the author's interpretation. The phenomenon of Islam is interpreted as an integral system in the totality of relations and connections between the invariant and variable components. Scientific novelty. To study the problem of the diversity of forms of Islam, the author's model of the system method, based on the dichotomy of the invariant and variable components of the phenomenon, was introduced into scientific circulation. The idea of the variability of Islam in the space of Muslim civilization has been verified. The invariant and variable components of Islam and the moderators of their formation are determined. Conclusions. Based on the paradigm of the invariance of the dogma of Islam and the diversity of its interpretation in the chronotope, the core moderators of the variability of the forms of Islam are established: 1) the absence in the Quran and Sunnah of direct prohibitions in relation to certain aspects of worldly life; the absence of a unified religious center that monitors the monotony of interpretation of canonical texts;2) the weakening of the connection between the sacred and the profane, which determined the politicization of Islam (in the form of Islamism of all shades); 3) symbiosis of religion and ethnic culture, which led to the dichotomy "classical-folk" Islam; 4) the correlation of the configuration of Islam with the socio-political structure of society, which, in particular, determined the binary opposition of two doctrines of building a Muslim community: the firs doctrine is based on the idea of the revival of the Caliphate, the second doctrine is based on Sharia rule within national borders

Метою роботи є аналіз природи гетерогенності ісламу в полі мусульманської культури і детермінація модераторів варіативності його форм. Методологія. Концептуальним методологічним ядром дослідження є культурологічний аналіз ісламу в міждисциплінарному просторі соціально-гуманітарних наук. Для комплексного дослідження феномену був використаний цивілізаційний підхід, що дозволило усвідомити унікальність мусульманського світу як локальної цивілізації та функціональну роль в ньому ісламської релігії. Стратегія дослідження ґрунтується на системному аналізі в авторській інтерпретації – феномен ісламу осмислюється як цілісна система в сукупності відносин і зв'язків між інваріантним і варіативним компонентами. Наукова новизна. Для вивчення проблеми різноманіття форм ісламу введена у науковий обіг авторська модель системного методу, яка ґрунтується на дихотомії інваріантної та варіативної складових феномену. Верифікована ідея варіативності ісламу в просторі мусульманської цивілізації. Визначена інваріантна та варіативна складові ісламу та модератори їх формування. Висновки. На основі парадигми про інваріантність догматики ісламу і різноманіття її інтерпретації в хронотопі встановлені стрижневі модератори варіативності форм ісламу: 1) відсутність в Корані й Сунні прямих заборон щодо певних аспектів мирського життя; брак єдиного релігійного центру, який стежить за одноманітністю тлумачення канонічних текстів; 2) ослаблення зв'язку між сакральним і профанним, що детермінувало політизацію ісламу (у формі ісламізму всіх відтінків)"; 3) симбіоз релігії та етнічної культури, котрий обумовив дихотомію "класичний–народний" іслам; 4) кореляція конфігурації ісламу з соціально-політичною структурою суспільства, що зумовило бінарну опозицію двох доктрин побудови мусульманської громади – на основі ідеї відродження халіфату, з одного боку, і введення шаріатського правління в національних кордонах – з іншого ; The purpose of the article is to analyze the nature of the heterogeneity of Islam in the field of Muslim culture and to determine the moderators of the variability of its forms. Methodology. The culturology analysis of Islam in the interdisciplinary space of the social sciences and humanities is the conceptual methodological core of the research. For a comprehensive study of the phenomenon, a civilizational approach was used, which made it possible to realize the uniqueness of the Muslim world as a local civilization and the functional role of the Islamic religion in it. The research strategy is based on system analysis in the author's interpretation. The phenomenon of Islam is interpreted as an integral system in the totality of relations and connections between the invariant and variable components. Scientific novelty. To study the problem of the diversity of forms of Islam, the author's model of the system method, based on the dichotomy of the invariant and variable components of the phenomenon, was introduced into scientific circulation. The idea of the variability of Islam in the space of Muslim civilization has been verified. The invariant and variable components of Islam and the moderators of their formation are determined. Conclusions. Based on the paradigm of the invariance of the dogma of Islam and the diversity of its interpretation in the chronotope, the core moderators of the variability of the forms of Islam are established: 1) the absence in the Quran and Sunnah of direct prohibitions in relation to certain aspects of worldly life; the absence of a unified religious center that monitors the monotony of interpretation of canonical texts;2) the weakening of the connection between the sacred and the profane, which determined the politicization of Islam (in the form of Islamism of all shades); 3) symbiosis of religion and ethnic culture, which led to the dichotomy "classical-folk" Islam; 4) the correlation of the configuration of Islam with the socio-political structure of society, which, in particular, determined the binary opposition of two doctrines of building a Muslim community: the firs doctrine is based on the idea of the revival of the Caliphate, the second doctrine is based on Sharia rule within national borders

Political philosophy, that rather disreputable, not very philosophical branch of philosophy, has always wanted to get out of politics, to put an end to this politics of politics, by finally speaking its truth. Ideally, the fond -est desire may be to find or invent a politics unaffected by the politics of politics (a truly moral politics, perhaps, of the kind Kant seems to encourage), but that desire is metaphysical through and through. So-called "cheap politics" is engaged in the politics of politics as soon as that phenomenon is engaged in politics, i.e. from the very first, "naturally" as Aristotle put it. The logos of politics is irreducibly affected by the kind of distortion and deceit that is usually – moralistically – associated with rhetoric or sophistry, with "spin tactics". Politics is always already the politics of politics.Key words: politics of politics, sophistry, spin tactics, rhetorical figure, politics of truth. ; Political philosophy, that rather disreputable, not very philosophical branch of philosophy, has always wanted to get out of politics, to put an end to this politics of politics, by finally speaking its truth. Ideally, the fond -est desire may be to find or invent a politics unaffected by the politics of politics (a truly moral politics, perhaps, of the kind Kant seems to encourage), but that desire is metaphysical through and through. So-called "cheap politics" is engaged in the politics of politics as soon as that phenomenon is engaged in politics, i.e. from the very first, "naturally" as Aristotle put it. The logos of politics is irreducibly affected by the kind of distortion and deceit that is usually – moralistically – associated with rhetoric or sophistry, with "spin tactics". Politics is always already the politics of politics.Key words: politics of politics, sophistry, spin tactics, rhetorical figure, politics of truth.

The article deals with the interpretation of the principle of justice in Islam as a religion of society's prosperity based on social justice. The author proves that the category of "justice" in Islam has several meanings: firstly, it is equally the same treatment of any person to anybody in the community; secondly, it is the equality between people; thirdly, these are actions corresponding to the generally accepted moral and legal standards; fourthly, these are conscience, accuracy, impartiality, faithfulness, certainty, correctness and truth; fifthly, it is justice; and finally, it is a kind of counterweight to tyranny injustice and evil. But the Islamic understanding of justice differs in interpretation of it not only as a personal virtue, but as a principle of organization of community of believers and political system. The use of different values of justice aims to fi ll the very meaning of justice by means of these terms. It includes equity, equality, sincerity and control. On the one hand, it is justice between creator and creation, when power of Allah consider above you own happiness, His prosperity above your own whims and desires, and also when follow His commandments and keep His prohibitions. On the other hand, justice is reflected in relationships between people and their own "I", when it rejects any destruction. Thirdly, there must be justice between among all Allah's creations for them to be guided by law, to help each other with advice and deed, but not to cheat and bring any harm, to endure insults patiently and always follow the middle path. It has been proved that the Muslim idea of justice is based on the principle of coordination of own actions according to the requirements of natural order of things, where the law refers to the God's established order of life relationships, derived from human nature, the nature of things and the nature of relationships. The requirements of justice in this order presuppose the need to return to its original state in case of violation of this order. Muslims are expected just to follow this order, including the way of social cohesion in mind (community), limits of which coincide with the limits of the Islamic world itself. ; У статті розкрито трактування принципу справедливості в ісламі як релігії процвітання суспільства на основі соціальної рівності. Доведено, що уявлення про даний принцип в ісламі базується на основі узгодження своїх дій з вимогами природного стану речей, де під справедливістю розуміється порядок життєвих відносин, встановлений Богом; порядок, який випливає з природи людини, природи речей і природи відносин. Вимоги справедливості в ісламі полягають у необхідності повернення до початкового стану у випадку порушення даного порядку. Від мусульман вимагається лише дотримуватись цього порядку, у тому числі і шляхом соціального єднання в уммі (громаді), межі якої збігаються з межами всього ісламського світу.

The article deals with the interpretation of the principle of justice in Islam as a religion of society's prosperity based on social justice. The author proves that the category of "justice" in Islam has several meanings: firstly, it is equally the same treatment of any person to anybody in the community; secondly, it is the equality between people; thirdly, these are actions corresponding to the generally accepted moral and legal standards; fourthly, these are conscience, accuracy, impartiality, faithfulness, certainty, correctness and truth; fifthly, it is justice; and finally, it is a kind of counterweight to tyranny injustice and evil. But the Islamic understanding of justice differs in interpretation of it not only as a personal virtue, but as a principle of organization of community of believers and political system. The use of different values of justice aims to fi ll the very meaning of justice by means of these terms. It includes equity, equality, sincerity and control. On the one hand, it is justice between creator and creation, when power of Allah consider above you own happiness, His prosperity above your own whims and desires, and also when follow His commandments and keep His prohibitions. On the other hand, justice is reflected in relationships between people and their own "I", when it rejects any destruction. Thirdly, there must be justice between among all Allah's creations for them to be guided by law, to help each other with advice and deed, but not to cheat and bring any harm, to endure insults patiently and always follow the middle path. It has been proved that the Muslim idea of justice is based on the principle of coordination of own actions according to the requirements of natural order of things, where the law refers to the God's established order of life relationships, derived from human nature, the nature of things and the nature of relationships. The requirements of justice in this order presuppose the need to return to its original state in case of violation of this order. Muslims are expected just to follow this order, including the way of social cohesion in mind (community), limits of which coincide with the limits of the Islamic world itself. ; У статті розкрито трактування принципу справедливості в ісламі як релігії процвітання суспільства на основі соціальної рівності. Доведено, що уявлення про даний принцип в ісламі базується на основі узгодження своїх дій з вимогами природного стану речей, де під справедливістю розуміється порядок життєвих відносин, встановлений Богом; порядок, який випливає з природи людини, природи речей і природи відносин. Вимоги справедливості в ісламі полягають у необхідності повернення до початкового стану у випадку порушення даного порядку. Від мусульман вимагається лише дотримуватись цього порядку, у тому числі і шляхом соціального єднання в уммі (громаді), межі якої збігаються з межами всього ісламського світу.

The article examines the leading centers of democratic transformation in Arab countries and the formation of an institutional base for democratization processes. It is emphasized that the parameters of the political system of the Arab East are comparable to the some countries of Central and Eastern Europe and the countries of the former USSR, which reveals a problem beyond the limits of purely regional research. The attention has been focused on the socio-cultural specificities of the Arab countries as a factor requiring special attention to consider the social environment of the political system, which affects the organization of power and the specifics of political participation. It is noted that such traditional democratic institutions as active political participation, political leadership, and public activity should be considered through the prism of the traditional guidance of political Islam. It is argued that attempts to realize their own model of modernization of the political system are faced with the failure of political institutions. It is substantiated that in the Arabian countries the level of representation and realization of social interests of citizens has proved to be insufficient. The importance of the national Arab model of political adaptation of society to the conditions of globalization is considered. ; В статье исследованы ведущие центры демократических преобразований в арабских странах и формирования институциональной базы для процессов демократизации. Подчеркивается, что параметры политических системы Арабского Востока соразмерны с отдельными странами Центральной и Восточной Европы и странами бывшего СССР, выводит проблему за рамки региональных исследований. Сконцентрировано внимание на социокультурной специфике арабских стран как фактору, что требует отдельного внимания для рассмотрения социальной среды политические системы, которое влияет на организацию власти и специфику политического участия. Отмечается, что такие традиционные демократические институты, как активное политическое участие, политическое лидерство, общественная деятельность, нужно рассматривать сквозь призму традиционных установок политического ислама. Утверждается, что попытки реализовать собственную модель модернизации политической системы наталкиваются на невозможность политических институтов. Обосновано, что в арабских странах недостаточным оказался уровень представительства и реализации социальных интересов граждан. Рассмотрены значение национальной арабской модели политической адаптации общества к условиям глобализации. ; У статті досліджено провідні центри демократичних перетворень в арабських країнах та формування інституційної бази для процесів демократизації. Підкреслюється, що параметри політичних системи Арабського Сходу є співвимірними з окремими країнами Центральної та Східної Європи та країнами колишнього СРСР, що виводить проблему за межі суто регіональних досліджень. Сконцентровано увагу на соціокультурній специфіці арабських країн як чиннику, що потребує окремої уваги для розгляду соціального середовища політичні системи, яке впливає на організацію влади та специфіку політичної участі. Наголошується, що такі традиційні демократичні інститути, як активна політична участь, політичне лідерство, громадська діяльність потрібно розглядати крізь призму традиційних настанов політичного Ісламу. Стверджується, що спроби реалізувати власну модель модернізації політичної системи наштовхуються на неспроможність політичних інститутів. Обґрунтовано, що у арабських країнах недостатнім виявився саме рівень представництва та реалізації соціальних інтересів громадян. Розглянуто значення національної арабської моделі політичної адаптації суспільства до умов глобалізації.

Article is devoted to the philosophical analysis of actual situation of humanities and the problem of their social role. The political role of humanities lies primarily in promoting the creation of public space. It gives a possibility do develop the human skills which are needed to be an active public agent. The purpose of the article deals with the concretization of public role of humanities which can be presented as different politics. Results. In the article the following politics are presented: politics of ideal (refers to a certain ideal of liberal education which is based on the liberal arts); politics of meaning and sense (it concerns the recognition of meanings, including those that constitute the social and political worlds); politics of sensuality (it connected with performativity as manner to create and comprehend the social and political worlds; also it can be explained as distribution of sensuality in context of J. Ranciere's conception of aesthetics as politics); politics of reconfiguration of discourse (it deals with elaboration of rules of communication on social problems); politics of imagination (the influence on structure of social world with using of imagination and fantasy); politics of responsivity (the comprehension of alien subjectivity), politics of memory (the formation of culture of memory). Originality. The different "politics" of humanities are presented as specific because they are connected with specific of human sciences' cognition. We deals not with objectivity that is directed to the explanation of world as closed system, but we have open system of interpersonal interaction. This interpersonal interaction can structure and configure social and political spheres. Conclusion. The politics of humanities are not separate each other. They are crosscutting, creating horizon ability to influence the public sphere.

Agents of democratic change as subjects of the political process and public actors, who stand for democratic transformation, adoption of specific regulatory changes, etc are considered. The study focuses on the topic of the agents of democratic change at the scientific level, which determines the possibility of increasing the pace of democratization of developing countries and countries that have partially gone through the path of democratization. The proactive position of youth as an agent of democratic change is revealed, for example, by the active participation of young people in social movements. The peculiarities of participation of public activists in the political process are determined. The importance of engagement with political interests and processes of not only socio-demographic groups, but also concrete individuals is discussed. Studied the institutional environment of developing countries, agents of democratic change are considered in a broad sense. Investigated the participation of women as agents of change in the processes of democratization in connection with the peculiarities of the behavior of the political elite and the transfer of political responsibility to it. Agents of democratic change as subjects of the political process and public actors, who stand for democratic transformation, adoption of specific regulatory changes, etc are considered. The study focuses on the topic of the agents of democratic change at the scientific level, which determines the possibility of increasing the pace of democratization of developing countries and countries that have partially gone through the path of democratization. The proactive position of youth as an agent of democratic change is revealed, for example, by the active participation of young people in social movements. The peculiarities of participation of public activists in the political process are determined. The importance of engagement with political interests and processes of not only socio-demographic groups, but also concrete individuals is discussed. Studied the institutional environment of developing countries, agents of democratic change are considered in a broad sense. Investigated the participation of women as agents of change in the processes of democratization in connection with the peculiarities of the behavior of the political elite and the transfer of political responsibility to it. ; Рассматриваются агенты демократических преобразований как субъекты политического процесса, и общественные акторы, выступающие с позиций демократических изменений, принятия конкретных нормативных изменений и тому подобное. Изучаются направления обсуждения темы агентов демократических изменений на научном уровне, определяются возможности повышения темпов демократизации развивающихся стран и стран, которые частично прошли путь демократизации. Раскрывается проактивная позиция молодежи как агента демократических преобразований на примере активного участия молодых людей в общественных движениях. Устанавливаются особенности участия общественных активистов в политическом процессе. Обсуждается значение ангажированности политическими интересами и процессами не только социально-демографических групп, но и конкретных лиц. Изучается институциональная среда развивающихся стран, агенты демократических преобразований рассматривается в широком смысле. Исследуется участие женщин как агентов изменений в процессах демократизации в связи с особенностями поведения политической элиты и переборки ею политической ответственности. ; Розглядаються агенти демократичних змін як суб'єкти політичного процесу, та громадські актори, які виступають з позицій демократичних перетворень, ухвалення конкретних нормативних змін тощо. Вивчаються напрямки обговорення теми агентів демократичних змін на науковому рівні, що визначає можливості підвищення темпів демократизації країн що розвиваються, та, країн, які частково пройшли шлях демократизації. Розкриваються проактивна позиція молоді як агента демократичних змін на прикладі беруть активну участі молодих людей у суспільних рухах. Встановлюються особливості участі громадських активістів у політичному процесі. Обговорюється значення ангажованості політичними інтересами та процесами не лише соціально-демографічних групп, але й конкретних осіб. Вивчається інституційне середовище країн, що розвиваються, агенти демократичних змін розглядається у широкому сенсі. Досліджується участь жінок як агентів змін у процесах демократизації у зв'язку з особливостями поведінки політичної еліти та перебирання нею політичної відповідальності.

The subject of the study is an essence and sources of the concept of hybrid war, signs of hybridity. Topicality. In recent years, the Russian Federation has been waging a hybrid war against Ukraine. The source of hybrid wars is hybrid politics and hybrid economics. The study of the phenomenon of hybrid warfare, gives the opportunity to determine their essence, allows you to develop the correct trade and economic policy of the state. The purpose of the article. The purpose of the article is to define the essence of the concept of hybrid war and to reveal the sources, causes, signs of this phenomenon, the policy and strategy of counteraction in the hybrid war. Methodology. The methodical approach of analysis and classification of types of hybrid wars is used in the article, the modern vision of economic war as a component of hybrid war is systematized. The method of generalization used allowed to establish the properties of hybrid wars and the characteristics of hybrid economy. Results. The concept of «hybrid economy», «hybrid policy», «hybrid war» and their relationship are discussed. The classification of wars by forms and directions is suggested. The definition of hybrid war as a combination of «cold» «hot» is given. Area of application. The results of the study of the features and mechanisms of hybrid wars will help to develop recommendations for the development of a national strategy for economic development in the context of hybrid warfare and counteraction to the aggressor country.

The features of Ukrainian social politics are considered based on research of the existing in foreign and home science going near understanding of social politics. The study examined the impact of market reforms on the development of the state social policy in Ukraine. The specific of social politics is exposed. The contradiction in the acceptance of political decisions in this sphere is certain. The general trends in the transformation of social policy, reflecting the specific functioning of the welfare state under conditions of market transformations are educed. The basic lacks of realization of social politics in Ukraine are certain. It is proved that the existing system of social protection requires significant improvement, because a significant portion of the population lives below the poverty line, has a low level of well-being. It was revealed that the social policy of Ukraine has a number of drawbacks, namely: non-transparent legislative framework, the presence of a large number of inefficient social benefits, imperfect system of financing and bureaucracy in the bodies of social protection and the like. It is proved that the improvement of the social security system should be based on improving the organizational, legal, financial measures provided by relevant government programs that need to be focused on economic development and improving living standards.

For Vasyl Stefanyk, politics were not his main area of interest. He was at the centre of Viennese poli-tics, but played the role of an authority among more talented deputies. Politics were his other life, maybe even the background of his other life, thanks to which he developed his excellent literary works. ; Для Василия Стефаника политика не была главной сферой его интересов. Был в самом центре венской политики, но играл там скорее роль авторитета среди более выдающихся депутатов. Политика была другой его жизнью, даже фоном другой жизни, благодаря которой он развивал свое прекрасное литературное творчество. ; Для Василя Стефаника політика не була головною сферою зацікавлень. Був у самому центрі віденської політики, але відігравав там радше роль авторитету серед видатніших від нього депутатів. Політика була іншим його життям, може навіть тлом іншого життя, завдяки яко-му він розвивав свою прекрасну літературну творчість.

On the basis of normative legal acts, government documents, reports of High Council for Integration and interview author examined the creation of representative organization of French Muslims. The upper chronological limit associated with the creation of Understanding of Islam in France, lower – the advent of the first full-fledged representative of Muslims of the Republic – French Council of Islam. The author examines the legal framework for the process of institutionalization of the "French Islam", identifies prerequisites, highlights progress and considers the factors that hindered him, describes importance for the state and the Muslim community of France. Focuses on the analysis of measures of Ministers of Interior P. Joxe, Ch. Pasqua, J.-P. Chevenement and N. Sarkozy.Key words: French Republic, the institutionalization, "French Islam", the Charter of Muslim religion, the French Council of Muslim Faith. ; У статті на основі нормативно-правових актів, урядових документів, звітів Вищої ради з питань інтеґрації та інтерв'ю простежено процес формування представницької організації мусульман Франції. Верхня хронологічна межа пов'язана зі створенням Ради Осмислення Ісламу у Франції, нижня – появою першого повноцінного репрезентативного об'єднання мусульман Республіки – Французької Ради Ісламу. Автор розглядає нормативно-правову базу процесу інституціоналізації "французького ісламу", висвітлює його передумови, перебіг, чинники, що впливали на нього, його значення для держави та мусульманської спільноти Французької Республіки. Основний акцент зроблено на аналізі заходів міністрів внутрішніх справ П. Жокса, Ш. Паскви, Ж.-П. Шевенмана та Н. Саркозі.Ключові слова: Французька Республіка, інституціоналізація, "французький іслам", Хартія мусульманської релігії, Французька Рада Ісламу.

У даній роботі аналізуються два основних напрямки вивчення професійних і особистісних якостей політичних діячів. В першу чергу це підхід, який би розглядав політика як представника певної елітарної групи, яка сформувала його погляди, професійні якості, цілі і способи їх досягнення. Інший підхід робить акцент на феномені політичного лідерства. В даному контексті аналізуються можливості лідера впливати на формування і зміни політичної системи, а також його здатності зібрати навколо себе групу однодумців.Метою даної роботи є визначення правомірності даних підходів на прикладі відомих політичних лідерів ХХ-ХХІ століть. В результаті проведеного аналізу професійних і особистісних якостей відомих політичних діячів, можна обґрунтовано припустити, що обидва існуючих підходи мають право на існування і це підтверджується численними історичними прикладами, зокрема ХХ-ХХІ століть. У разі відносної внутрішньодержавної та міжнародної стабільності, як правило, політичні лідери рекрутуються з тих чи інших еліт суспільства.У кризових ситуаціях в суспільстві виникає потреба в харизматичних лідерах, схильних до авторитарних методів управління, що, безумовно, є загрозою демократичним принципам побудови суспільства і може призвести до авторитаризму. Незважаючи на суперечливість вимог до професійних якостей політика, висунутих різними теоретичними концепціями, можна стверджувати, що наявність стійких морально-етичних принципів для політика є обов'язковою вимогою, бо без цієї складової всі його професійні якості не принесуть суспільству бажаних результатів. ; This paper analyzes two main areas of research of the professional and personal qualities of politicians. First of all, this is an approach that considers a politician as a representative of a certain elite group, which shaped their views, professional qualities, goals and ways to achieve them. The other approach focuses on the phenomenon of political leadership. It analyzes the leader's abilities to influence the formation and changes of the political system, as well as their ability to gather a group of like-minded people around themselves.The aim of this work is to determine the validity of these approaches on the example of well-known political leaders of the XX – XXI centuries.As a result of the analysis of the professional and personal qualities of famous political figures, it can be reasonably assumed that both approaches have a right to exist and this is confirmed by numerous historical examples, in particular of the XX – XXI centuries. In the case of relative domestic and international stability, as a rule, political leaders are recruited from various social elites. In crisis situations in society, there is a need for charismatic leaders who are prone to authoritarian methods of governance, which certainly is a threat to the democratic principles of building a society and can lead to authoritarianism.Despite the inconsistency of the requirements for professional qualities of a politician put forward by different theoretical concepts, it can be argued that the presence of strong moral and ethical principles is a mandatory requirement for a politician, because without this component all their professional qualities will not bring the desired results to society. ; В данной работе анализируются два основных направления изучения профессиональных и личностных качеств политических деятелей. В первую очередь это подход, рассматривающий политика как представителя определенной элитарной группы, которая сформировала его взгляды, профессиональные качества, цели и способы их достижения. Другой поход делает акцент на феномене политического лидерства. В данном контексте анализируются возможности лидера влиять на формирование и изменения политической системы, а также его способности собрать вокруг себя группу единомышленников.Целью данной работы является определение правомерности данных подходов на примере известных политических лидеров ХХ–ХХІ столетий.В результате проведённого анализа профессиональных и личностных качеств известных политических деятелей, можно обосновано предположить, что оба существующих похода имеют право на существование и это подтверждается многочисленными историческими примерами, в частности ХХ–ХХІ веков. В случае относительной внутригосударственной и международной стабильности, как правило, политические лидеры рекрутируются из тех или иных элит общества. В кризисных ситуациях в обществе возникает потребность в харизматических лидерах, склонных к авторитарным способам управления, что, безусловно, является угрозой демократическим принципам построения общества и может привести к авторитаризму.Несмотря на противоречивость требований к профессиональным качествам политика, выдвигаемых разными теоретическими концепциями, можно утверждать, что наличие стойких морально-этических принципов для политика является обязательным требование, ибо без этой составляющей все его профессиональные качества не принесут обществу желанных результатов.

The article examines the main ways of interaction between politics and aesthetics – semantic, cultural and practical. A specific emphasis is laid upon actuality and methodological justification of studying politics through the prism of aesthetics. ; В статті досліджуються основні форми взаємодії між естетикою і політикою – семантична, культурно-цивілізаційна та практична. Акцентується увага на актуальності та методологічній виправданості дослідження політики крізь призму естетики.