Suchergebnisse

On the basis of the analysis of the texts of a number of thinkers it is proved that Ukrainian Protestant political theology is based on the key ideas of modern biblical theology. According to this theology, Christ criticizes the policy of domination and rebellion, offering a social policy of moral activity to improve society through the renewal of solidarity, justice, and love. Instead of supporting the government or the opposition, the church must theoretically and practically prove the possibility of social life according to higher values. Society needs a transcendental ideal, the height of which is a critical analysis of the existing socio-political system. In practice, the church must represent a new social reality that acts as «true» in relation to the «illusory» reality of society. Political theology is the realization of the prophetic function of the church, since it shows what the society should be in the eschatological perspective in order to meet the dignity of man and God's plan of humanity. ; На основе анализа текстов ряда мыслителей доказано, что украинская протестантская политическая теология опирается на ключевые идеи современного библейского богословия. Согласно этой теологией Христос критикует политику господства и мятежа, предлагая социальную политику нравственной деятельности по оздоровлению общества путем обновления солидарности, справедливости, любви. Вместо поддержки власти или оппозиции, церковь имеет теоретически и практически доказать возможность социальной жизни в соответствии с высшими ценностями. Общество нуждается трансцендентного идеала, с высоты которого возможно критический анализ имеющегося социально-политического устройства. В своей практике церковь должна представлять новую социальную действительность, выступает как «настоящая» по отношению к «иллюзорной» действительности социума. Политическая теология является реализацией пророческой функции церкви, поскольку показывает, какой должна быть социум в эсхатологической перспективе, чтобы соответствовать достоинства человека и замысла Бога о человечестве. ; На основі аналізу текстів ряду мислителів доведено, що українська протестантська політична теологія спирається на ключові ідеї сучасного біблійного богослов'я.Згідно із цією теологією Христос критикує політику панування та бунту, пропонуючи соціальну політику моральної діяльності по оздоровленню суспільства шляхом оновлення солідарності, справедливості, любові. Замість підтримки влади чи опозиції, церква має теоретично і практично довести можливість соціального життя згідно із вищими цінностями. Суспільство потребує трансцендентного ідеалу, з висоти якого можливим є критичний аналіз наявного соціально-політичного устрою. У своїй практиці церква повинна являти нову соціальну дійсність, яка виступає як «справжня» по відношенню до «ілюзорної» дійсності соціуму. Політична теологія є реалізацією пророчою функції церкви, оскільки показує, якою має бути соціум в есхатологічній перспективі, щоб відповідатигідності людини та задуму Бога про людство.

It is proved that Ukrainian Orthodox political theology is based on the key ideas of modern Biblical theology concerning the «people of God», which is substantially dependent on modern theories of civil society and national identity. According to this theology, the church must propose a social policy of moral activity to improve society through renewal of solidarity, justice, and love. Instead of supporting the government or the opposition, the church must theoretically and practically prove the possibility of social life according to higher values. Society needs a transcendental ideal, the height of which is a critical analysis of the existing socio-political system. ; Доказано, что украинская православная политическая теология опирается на ключевые идеи современного библейского богословия по «народа Божьего», существенно зависит от современных теорий гражданского общества и национальной идентичности. Согласно этой теологией церковь должна предлагать социальную политику нравственной деятельности по оздоровлению общества путем обновления солидарности, справедливости, любви. Вместо поддержки власти или оппозиции, церковь имеет теоретически и практически доказать возможность социальной жизни в соответствии с высшими ценностями. Общество нуждается трансцендентного идеала, с высоты которого возможно критический анализ имеющегося социально-политического устройства. ; Доведено, що українська православна політична теологія спирається наключові ідеї сучасного біблійного богослов'я щодо «народу Божого», суттєво залежить від сучасних теорій громадянського суспільства і національної ідентичності. Згідно із цією теологією церква повинна пропонувати соціальну політику моральної діяльності по оздоровленню суспільства шляхом оновлення солідарності, справедливості, любові. Замість підтримки влади чи опозиції, церква має теоретично і практично довести можливість соціального життя згідно із вищими цінностями. Суспільство потребує трансцендентного ідеалу, з висоти якого можливим є критичний аналіз наявного соціально-політичного устрою.

В статье я предпринял попытку применить популярный в политической философии концепт политической религии к исследованиям советского права. Политическая религия используется для описания тоталитарных режимов, которые для укрепления своей легитимности и усиления контроля над обществом используют религиозные по своей природе доктрины, символы, ритуалы и практики. Я исследую, как советская политическая религия влияла на правовую систему СССР. Сначала я коротко характеризую советскую политическую религию.Далее я формулирую «символ веры» советского права – совокупность неоспоримых идей или догм, выражающих влияние марксизма-ленинизма на советское право. Эти идеи касаются природы советского права, его роли в обществе и движении к коммунизму, взаимодействии права с политикой и государством, а также соотношение советского и буржуазного права. Послеэтого я показываю, как советская юридическая наука развивала эти идеи в форме теологии советского права. В конце статьи я доказываю, что эти идеи влияли на советскую правовую систему или ее отдельные элементы. ; У статті я намагаюсь застосувати популярний у політичній філософії концептполітичної релігії до дослідження радянського права. Політична релігія використовується для описання тоталітарних режимів, які для зміцнення своєї легітимності та контролю над суспільством використовують релігійні по своїй природі доктрини, символи, ритуали і практики.Я досліджую, як радянська політична релігія впливала на правову систему СРСР. Спочатку я коротко характеризую радянську політичну релігію. Далі я формулюю «символ віри» радянського права – сукупність беззаперечних ідей чи догм, які виражають вплив марксизму-ленінізму на радянське право. Ці ідеї стосуються природи радянського права, його ролі в суспільстві та русідо комунізму, взаємодії права з політикою та державою, а також взаємозв'язків із буржуазним правом. Після цього я показую, як радянська юридична наука розвивала ці ідеї у вигляді теології радянського права. І нарешті в кінці статті я доводжу, що ці ідеї впливали на правову системучи її окремі елементи. ; That paper is one of my works, in which I try to apply the concept of political religion to Soviet law studies. Many political philosophers and scholars use this concept for describing the nature of totalitarian regimes, for which metapolitical goals (achieving communism, Nation defense etc.) and the tasks of their own legitimacy strengthening and increasing the control of society presupposethe usage of means which are religious by their nature. Political studies of political religion are quite developed, but legal theory pays almost no attention to such concept. So, in the paper I am trying to answer the question: if Soviet political regime can be defined as political religion, what does it means for law?In this paper I pay significant attention to Soviet law theology, that is the development of Marxism-Leninism dogmas in legal realm, which I call the "symbol of faith" of Soviet Law. I show how the "symbol of faith" guided Soviet legal studies, what philosophical and legal problems they raised and theways Soviet scholars solved them. I mean such problems as connection between law and economics, law and state, law and factual social relations, the role of law in achieving communism. In 1920s there were different versions of Marxist legal theory (Evgeny Pashukanis, Mikhail Reysner, Pyotr Stuchka,and others), but at the beginning of 1930s the unification of approaches was being made (the 1938 narrow-normative definition of law by Andrey Vyshinsky became its). The Vyshinsky's definition was partly rejected during post-Stalin era, the new attempts to substantiate the broader understanding oflaw by connecting it with legal conscience and legal relations appeared. Though these conceptions were formally substantiated as attempts to find "the right one" Marxist understanding of law, their authors were rather trying to reconcile their own vision of law with official ideology.In the paper I also delineate how Soviet law theology influenced Soviet law system. By using some examples, I argue that this theology was not just the set of ideas far from legal practice. For example, Soviet ideological dogmas determined the development of the socialistic legality doctrine as thekey doctrine of Soviet legal order. At the same time Soviet legal system has never been developed exclusively under influence of Soviet political religion; it always was a mixture of influences, including Marxist-Leninist teachings, civil law tradition, political reasons etc.

В статье я предпринял попытку применить популярный в политической философии концепт политической религии к исследованиям советского права. Политическая религия используется для описания тоталитарных режимов, которые для укрепления своей легитимности и усиления контроля над обществом используют религиозные по своей природе доктрины, символы, ритуалы и практики. Я исследую, как советская политическая религия влияла на правовую систему СССР. Сначала я коротко характеризую советскую политическую религию.Далее я формулирую «символ веры» советского права – совокупность неоспоримых идей или догм, выражающих влияние марксизма-ленинизма на советское право. Эти идеи касаются природы советского права, его роли в обществе и движении к коммунизму, взаимодействии права с политикой и государством, а также соотношение советского и буржуазного права. Послеэтого я показываю, как советская юридическая наука развивала эти идеи в форме теологии советского права. В конце статьи я доказываю, что эти идеи влияли на советскую правовую систему или ее отдельные элементы. ; У статті я намагаюсь застосувати популярний у політичній філософії концептполітичної релігії до дослідження радянського права. Політична релігія використовується для описання тоталітарних режимів, які для зміцнення своєї легітимності та контролю над суспільством використовують релігійні по своїй природі доктрини, символи, ритуали і практики.Я досліджую, як радянська політична релігія впливала на правову систему СРСР. Спочатку я коротко характеризую радянську політичну релігію. Далі я формулюю «символ віри» радянського права – сукупність беззаперечних ідей чи догм, які виражають вплив марксизму-ленінізму на радянське право. Ці ідеї стосуються природи радянського права, його ролі в суспільстві та русідо комунізму, взаємодії права з політикою та державою, а також взаємозв'язків із буржуазним правом. Після цього я показую, як радянська юридична наука розвивала ці ідеї у вигляді теології радянського права. І нарешті в кінці статті я доводжу, що ці ідеї впливали на правову системучи її окремі елементи. ; That paper is one of my works, in which I try to apply the concept of political religion to Soviet law studies. Many political philosophers and scholars use this concept for describing the nature of totalitarian regimes, for which metapolitical goals (achieving communism, Nation defense etc.) and the tasks of their own legitimacy strengthening and increasing the control of society presupposethe usage of means which are religious by their nature. Political studies of political religion are quite developed, but legal theory pays almost no attention to such concept. So, in the paper I am trying to answer the question: if Soviet political regime can be defined as political religion, what does it means for law?In this paper I pay significant attention to Soviet law theology, that is the development of Marxism-Leninism dogmas in legal realm, which I call the "symbol of faith" of Soviet Law. I show how the "symbol of faith" guided Soviet legal studies, what philosophical and legal problems they raised and theways Soviet scholars solved them. I mean such problems as connection between law and economics, law and state, law and factual social relations, the role of law in achieving communism. In 1920s there were different versions of Marxist legal theory (Evgeny Pashukanis, Mikhail Reysner, Pyotr Stuchka,and others), but at the beginning of 1930s the unification of approaches was being made (the 1938 narrow-normative definition of law by Andrey Vyshinsky became its). The Vyshinsky's definition was partly rejected during post-Stalin era, the new attempts to substantiate the broader understanding oflaw by connecting it with legal conscience and legal relations appeared. Though these conceptions were formally substantiated as attempts to find "the right one" Marxist understanding of law, their authors were rather trying to reconcile their own vision of law with official ideology.In the paper I also delineate how Soviet law theology influenced Soviet law system. By using some examples, I argue that this theology was not just the set of ideas far from legal practice. For example, Soviet ideological dogmas determined the development of the socialistic legality doctrine as thekey doctrine of Soviet legal order. At the same time Soviet legal system has never been developed exclusively under influence of Soviet political religion; it always was a mixture of influences, including Marxist-Leninist teachings, civil law tradition, political reasons etc.

This article presents a study of one of the key authors of the contemporary political philosophy and political theology of the XX-XXI centuries of Giorgio Agamben. The first part of the article gives short biographical information about Agamben. It also describes the place of Agamben on the field of modern philosophical discourse. In the second part, using the example of the classification "hedgehog-fox" classification we tried to reveal Agamben's method of thinking. Books of this author go beyond the same theme and have their own logic and their own vocabulary. Agamben tries to find special ways of looking at a large number of things and phenomena. The third part is an entry into the critically-political project "Homo Sacer". Homo Sacer is an attempt to prove the inability to divide zoe from bios, private and public spheres of life. Agamben analyzes sovereign power, which is closely linked to the religious structures of Western monotheism. The author blurs the boundaries between secular and non-secular and raises the question of the possibility of rigorous breeding of secular and non-secular politics. ; AbstractThis article presents a study of one of the key authors of the contemporary political philosophy and political theology of the XX-XXI centuries of Giorgio Agamben. The first part of the article gives short biographical information about Agamben. It also describes the place of Agamben on the field of modern philosophical discourse. In the second part, using the example of the classification "hedgehog-fox" classification we tried to reveal Agamben's method of thinking. Books of this author go beyond the same theme and have their own logic and their own vocabulary. Agamben tries to find special ways of looking at a large number of things and phenomena. The third part is an entry into the critically-political project "Homo Sacer". Homo Sacer is an attempt to prove the inability to divide zoe from bios, private and public spheres of life. Agamben analyzes sovereign power, which is closely linked to the religious structures of Western monotheism. The author blurs the boundaries between secular and non-secular and raises the question of the possibility of rigorous breeding of secular and non-secular politics. ; Стаття є дослідженням одного з ключових авторів сучасної політичної філософії та політичної теології Джорджо Агамбена. В першій частині статті дається інформація біографічного характеру. Тут також окреслюється місце Агамбена на полі сучасного філософського дискурсу. В другому розділі, на прикладі класифікації «їжак-лис» розкривається методологія Агамбена. Роботи цього автора виходять за межі однієї теми і мають свою власну логіку і свій власний лексикон. В них він намагається знайти особливі способи погляду на велику кількість речей та феноменів. Третій розділ присвячений вступу в критико-політичний проект «Homo Sacer». Homo Sacer є спробою довести неможливість розділення zoe від bios, приватної та публічної сфер життя. Агамбен аналізує суверенну владу, яка тісно пов'язана з релігійними структурами західного монотеїзму. Автор розмиває кордони між секулярним та несекулярним і ставить під питання саму можливість жорсткого розведення секулярної і несекулярної політики.

This article presents a study of one of the key authors of the contemporary political philosophy and political theology of the XX-XXI centuries of Giorgio Agamben. The first part of the article gives short biographical information about Agamben. It also describes the place of Agamben on the field of modern philosophical discourse. In the second part, using the example of the classification "hedgehog-fox" classification we tried to reveal Agamben's method of thinking. Books of this author go beyond the same theme and have their own logic and their own vocabulary. Agamben tries to find special ways of looking at a large number of things and phenomena. The third part is an entry into the critically-political project "Homo Sacer". Homo Sacer is an attempt to prove the inability to divide zoe from bios, private and public spheres of life. Agamben analyzes sovereign power, which is closely linked to the religious structures of Western monotheism. The author blurs the boundaries between secular and non-secular and raises the question of the possibility of rigorous breeding of secular and non-secular politics. ; AbstractThis article presents a study of one of the key authors of the contemporary political philosophy and political theology of the XX-XXI centuries of Giorgio Agamben. The first part of the article gives short biographical information about Agamben. It also describes the place of Agamben on the field of modern philosophical discourse. In the second part, using the example of the classification "hedgehog-fox" classification we tried to reveal Agamben's method of thinking. Books of this author go beyond the same theme and have their own logic and their own vocabulary. Agamben tries to find special ways of looking at a large number of things and phenomena. The third part is an entry into the critically-political project "Homo Sacer". Homo Sacer is an attempt to prove the inability to divide zoe from bios, private and public spheres of life. Agamben analyzes sovereign power, which is closely linked to the religious structures of Western monotheism. The author blurs the boundaries between secular and non-secular and raises the question of the possibility of rigorous breeding of secular and non-secular politics. ; Стаття є дослідженням одного з ключових авторів сучасної політичної філософії та політичної теології Джорджо Агамбена. В першій частині статті дається інформація біографічного характеру. Тут також окреслюється місце Агамбена на полі сучасного філософського дискурсу. В другому розділі, на прикладі класифікації «їжак-лис» розкривається методологія Агамбена. Роботи цього автора виходять за межі однієї теми і мають свою власну логіку і свій власний лексикон. В них він намагається знайти особливі способи погляду на велику кількість речей та феноменів. Третій розділ присвячений вступу в критико-політичний проект «Homo Sacer». Homo Sacer є спробою довести неможливість розділення zoe від bios, приватної та публічної сфер життя. Агамбен аналізує суверенну владу, яка тісно пов'язана з релігійними структурами західного монотеїзму. Автор розмиває кордони між секулярним та несекулярним і ставить під питання саму можливість жорсткого розведення секулярної і несекулярної політики.

The article analyzes the basic concepts of Christology in modern Catholic theology, which determine the Church's desire to protect the biblical teaching of the doctrine of the person of Jesus Christ by modernizing religious doctrines on the basis of modern terminology.This approach has led to the emergence of contemporary models of Christological doctrine, which have demonstrated the development and need of the Roman Catholic Church not to be aloof from contemporary political and social processes.Recent trends in Christological topics have their own peculiarities, reflecting the millennial existence of the Church. Religious analysis of the key problems of theological discourse in the Christological teachings of the representatives of Catholic theology led to the transformation of ideological orientations: from enlightenment, which justified belief in the human mind and scientific and technological progress, to the existential, defining a human as the personality-dialogical phenomenon;revealing the deep connection of Christology and soteriology as interdependent aspects of one phenomenon of salvation in the context of understanding the earthly existence of Jesus, the historical recollection of the Passions, the Death and Resurrection of Christ, and the psychological and ontological content of Jesus' consciousness through the prism of the ecology of Christ through the lens of Christ. It is established that a large number of theologians belonging to different Christian denominations are refining already existing or generating new concepts in understanding Christ as Savior of the world or historical Person, opening the boundary between the nature of Christ and His ministry.This contributed to the formation of Christological models that meet the urgent needs of the development of modern theology: evolutionary, existential-transcendental, monistic, liberation, eschatological, personal and spiritual.This approach promotes the search for common moments of Christological doctrines, which gives reason to speak as a perspective for the future, about the Christological basis of modern dialogue.However, the traditional doctrinal differences between Christian denominations are moving away from unity on a Christian basis. ; Проаналізовано основні концепти христології у новітній католицькій теології, які визначають прагнення Церкви захистити біблійні положення вчення про особу Ісуса Христа за рахунок модернізації релігійних доктрин на основі сучасної термінології. Такий підхід призвів до появи сучасних моделей христологічної доктрини, які засвідчили розвиток і потребу Римо-Католицької Церкви не бути осторонь сучасних політичних та соціальних процесів. Новітні тенденції у христологічній тематиці мають своєї особливості, відображаючи тисячолітнє буття Церкви. Релігієзнавчий аналіз ключових проблем теологічного дискурсу в христологічних вченнях представників католицької теології зумовив трансформацію світоглядних орієнтирів: від просвітницького, який обґрунтовував віру в людський розум та науково-технічний прогрес, до екзистенціального – визначаючи людину як особистісно-діалогічний феномен; виявлення глибинного зв'язку христології та сотеріології як взаємозумовлених аспектів одного явища спасіння у контексті осмислення земного існування Ісуса, історичного спогадування Страстей, Смерті і Воскресіння Христа та психологічного й онтологічного змісту самосвідомості Ісуса крізь призму христологічної еклезіології. Встановлено, що значна частина богословів, які належать до різних християнських конфесій, удосконалюють уже існуючі або породжують нові концепції в осмисленні Христа як Спасителя світу або історичної Особи, розкритті межі між природою Христа та Його служінням. Це сприяло становленню христологічних моделей, які відповідають актуальним потребам розвитку сучасної теології: еволюційна, екзистенційно-трансцендентна, моністична, теологія визволення, есхатологічна, персоналістична та духовна. Такий підхід сприяє пошуку спільних моментів христологічних доктрин, що дає підстави говорити про перспективу на майбутнє, христологічне підґрунтя сучасного діалогу. Однак традиційні доктринальні розходження між християнськими конфесіями віддаляють від єдності на христологічних основах.

The article analyzes the basic concepts of Christology in modern Catholic theology, which determine the Church's desire to protect the biblical teaching of the doctrine of the person of Jesus Christ by modernizing religious doctrines on the basis of modern terminology.This approach has led to the emergence of contemporary models of Christological doctrine, which have demonstrated the development and need of the Roman Catholic Church not to be aloof from contemporary political and social processes.Recent trends in Christological topics have their own peculiarities, reflecting the millennial existence of the Church. Religious analysis of the key problems of theological discourse in the Christological teachings of the representatives of Catholic theology led to the transformation of ideological orientations: from enlightenment, which justified belief in the human mind and scientific and technological progress, to the existential, defining a human as the personality-dialogical phenomenon;revealing the deep connection of Christology and soteriology as interdependent aspects of one phenomenon of salvation in the context of understanding the earthly existence of Jesus, the historical recollection of the Passions, the Death and Resurrection of Christ, and the psychological and ontological content of Jesus' consciousness through the prism of the ecology of Christ through the lens of Christ. It is established that a large number of theologians belonging to different Christian denominations are refining already existing or generating new concepts in understanding Christ as Savior of the world or historical Person, opening the boundary between the nature of Christ and His ministry.This contributed to the formation of Christological models that meet the urgent needs of the development of modern theology: evolutionary, existential-transcendental, monistic, liberation, eschatological, personal and spiritual.This approach promotes the search for common moments of Christological doctrines, which gives reason to speak as a perspective for the future, about the Christological basis of modern dialogue.However, the traditional doctrinal differences between Christian denominations are moving away from unity on a Christian basis. ; Проаналізовано основні концепти христології у новітній католицькій теології, які визначають прагнення Церкви захистити біблійні положення вчення про особу Ісуса Христа за рахунок модернізації релігійних доктрин на основі сучасної термінології. Такий підхід призвів до появи сучасних моделей христологічної доктрини, які засвідчили розвиток і потребу Римо-Католицької Церкви не бути осторонь сучасних політичних та соціальних процесів. Новітні тенденції у христологічній тематиці мають своєї особливості, відображаючи тисячолітнє буття Церкви. Релігієзнавчий аналіз ключових проблем теологічного дискурсу в христологічних вченнях представників католицької теології зумовив трансформацію світоглядних орієнтирів: від просвітницького, який обґрунтовував віру в людський розум та науково-технічний прогрес, до екзистенціального – визначаючи людину як особистісно-діалогічний феномен; виявлення глибинного зв'язку христології та сотеріології як взаємозумовлених аспектів одного явища спасіння у контексті осмислення земного існування Ісуса, історичного спогадування Страстей, Смерті і Воскресіння Христа та психологічного й онтологічного змісту самосвідомості Ісуса крізь призму христологічної еклезіології. Встановлено, що значна частина богословів, які належать до різних християнських конфесій, удосконалюють уже існуючі або породжують нові концепції в осмисленні Христа як Спасителя світу або історичної Особи, розкритті межі між природою Христа та Його служінням. Це сприяло становленню христологічних моделей, які відповідають актуальним потребам розвитку сучасної теології: еволюційна, екзистенційно-трансцендентна, моністична, теологія визволення, есхатологічна, персоналістична та духовна. Такий підхід сприяє пошуку спільних моментів христологічних доктрин, що дає підстави говорити про перспективу на майбутнє, христологічне підґрунтя сучасного діалогу. Однак традиційні доктринальні розходження між християнськими конфесіями віддаляють від єдності на христологічних основах.

Держава-суверен створює і гарантує ситуацію в її тотальності, володіючи монополією останнього рішення. У цьому полягає, на думку Шмітта, сутність державного суверенітету, який, таким чином, юридично повинен правильно визначатися не як владна монополія або монополія примусу, але як монополія прийняття рішення, при тому, що слово рішення вживається в загальному сенсі, який буде розкрито далі. Винятковий випадок виявляє сутність державного авторитету ясніше за все. Тут рішення відокремлюється від правової норми і авторитет доводить, що йому, щоб створити право, немає потреби мати право. Шмітт критикує Кельзена, вирішуючи проблему поняття суверенітету тим, що заперечує його. З нормативізму Кельзена випливає висновок про те, що від поняття суверенітету необхідно радикальним чином відмовитися. Насправді, як вважає автор, це є старим ліберальним запереченням держави на противагу праву та ігноруванням здійснення права як самостійної проблеми.Виступаючи прихильником «консервативної революції» або «контрреволюції», яка відновлює пріо­ритет національної самобутності і сприяє поверненню соціальних, політичних і духовних цінностей, автор закцентовує увагу на виявленні сутнісних характеристик консерватизму, що дозволяє пов'язати його з певним набором постулатів і світоглядних принципів фашизму. Тому змістовний підхід до розуміння консерватизму у Шмітта, на нашу думку, більш точно відображає сутність цієї ідеологічної течії та відкриває перспективу вивчення взаємозв'язків між консерватизмом і фашизмом як соціальними проектами. ; Держава-суверен створює і гарантує ситуацію в її тотальності, володіючи монополією останнього рішення. У цьому полягає, на думку Шмітта, сутність державного суверенітету, який, таким чином, юридично повинен правильно визначатися не як владна монополія або монополія примусу, але як монополія прийняття рішення, при тому, що слово рішення вживається в загальному сенсі, який буде розкрито далі. Винятковий випадок виявляє сутність державного авторитету ясніше за все. Тут рішення відокремлюється від правової норми і авторитет доводить, що йому, щоб створити право, немає потреби мати право. Шмітт критикує Кельзена, вирішуючи проблему поняття суверенітету тим, що заперечує його. З нормативізму Кельзена випливає висновок про те, що від поняття суверенітету необхідно радикальним чином відмовитися. Насправді, як вважає автор, це є старим ліберальним запереченням держави на противагу праву та ігноруванням здійснення права як самостійної проблеми.Виступаючи прихильником «консервативної революції» або «контрреволюції», яка відновлює пріо­ритет національної самобутності і сприяє поверненню соціальних, політичних і духовних цінностей, автор закцентовує увагу на виявленні сутнісних характеристик консерватизму, що дозволяє пов'язати його з певним набором постулатів і світоглядних принципів фашизму. Тому змістовний підхід до розуміння консерватизму у Шмітта, на нашу думку, більш точно відображає сутність цієї ідеологічної течії та відкриває перспективу вивчення взаємозв'язків між консерватизмом і фашизмом як соціальними проектами. ; State sovereignty creates and guarantees the situation in its totality, with its monopoly of the last decision. This is, according to Schmitt, the essence of state sovereignty, which is thus legally should properly be determined not as overbearing monopoly or monopoly of coercion, but the monopoly of decision-making, despite the fact that the word solution is used in a general sense to be solved more . Exceptional case reveals more clearly the nature of state authority for everything. This solution is separated from law and authority proves that he to create right, no need to be eligible. Schmitt criticized Kelzena solving problem concept of sovereignty that denies it. With normativism Kelzena conclude that the notion of sovereignty must radically refuse. In fact, according to the author, this is an old liberal denial of the state, as opposed to ignoring the law and the right as a separate issue. Speaking supporter of «conservative revolution» or «counter-revolution» that restores the primacy of national identity and promotes the return of social, political, and spiritual values by zaktsentovuye focus on identifying the essential characteristics of conservatism that allows to associate it with a specific set of tenets and philosophical principles of fascism. Therefore, meaningful approach to understanding conservatism in Schmitt, we believe more accurately reflects the nature of this ideological trend and offers the prospect of studying the relationship between conservatism and fascism as a social project

This article examines the existential theology and its place in the modern postexistentialist thinking, which in Ukraine is understood as a set of cultural synthesis of classical ideas of existentialism with the various branches of philosophical knowledge (anthropology, phenomenology, axiology, ethics, aesthetics, dialectic) and human sciences (psychology, pedagogy, economics, political science), etc. Analyzes the principles and structure of the understanding of the existential theology and postexistentialist thinking in the Russian Federation and Ukraine, the nature of interpretation could process into existence of modern theology in the United States and Western Europe. ; В статье исследуется экзистенциальная теология и ееместо в системе со-временного постэкзистенциалистского мышления, которое в Украине понимают как совокупность культурологических синтезов идей классического экзистенциализма с различными отраслями философского знания (антропологией, феноменологией, аксиологией, этикой, эстетикой, диалектикой) и гуманитарными науками (психологией, педагогикой , экономикой, политологией) и т.д. Анализируются принципы и структура понимания экзистенциальной теологии и постэкзистенциалистского мышления в Российской Федерации и Украине, характер интепретации процессов екзистенциализации современной теологии в США и Западной Европе. ; У статті досліджується екзистенціальна теологія і її місце в системі сучас-ного постекзистенціалістського мислення, яке в Україні розуміють як сукупність культурологічних синтезів ідей класичного екзистенціалізму з різними галузями філософського знання (антропологією, феноменологією, аксіологією, етикою, естетикою, діалектикою) і гуманітарними науками (психологією, педагогікою, економікою, політологією) тощо. Аналізуються принципи і структура розуміння екзистенціальної теології та постекзистенціалістського мислення в Російській Федерації та Україні, характер інтепретаціі процесів екзістенціалізаціі сучасної теології в США та Західній Європі.

The paper looks into the state of Christian confessional theology in the territory of Ukraine in the post-modernism context, explores specific aspects of the positioning of Orthodox, Greek Catholic and Protestant directions in relations with society and state, identifies the intentional content of emancipation concepts proposed by Protestant theologians for society and church, particularly A. Denysenko's concept underpinned by the logic of Latin American liberation theology and the concept of political liberties, which was developed in Ukraine by M. Cherenkov and F. Raichynets. It is established that despite discrepancies in interpretation of such phenomenon as the sociopolitical all votaries of these concepts assess the creative potential of civil solidarity with excess optimism.The orthodox tradition regards post-modernism as a fundamental threat to the existence of church as a 'living tradition'. Most often, Orthodox theologians just overlook new opportunities for development of Christianity, which are offered by the post-modernist state of society itself. The author proves his thesis by citing the conservative ideological criticism of post-modernism by Metropolitan Anthony (Pakanych), the Chief Executive Officer of the Ukrainian Orthodox Church of Moscow Patriarchate.Greek Catholic theologians develop both modernism and traditionalism in the tideway of ideas of such direction of modern theology as radical orthodoxy, considering that Christian values of human dignity, justice and solidarity can serve as foundation for the renewed Ukrainian society. It is generally shown that Ukrainian theology is experiencing a gradual transition to accepting the post-modernist state as given and is looking for reasonably conservative and modernizing projects for development of both churches and Ukrainian society as a whole. ; В статье рассмотрено состояние христианского конфессионального богословия на территории Украины в ситуации постмодерна, выявлена специфика позиционирования православного, греко-католического и протестантского направлений в отношениях с обществом и государством, определено содержательное наполнение предлагаемых протестантскими богословами концепций эмансипации для общества и церкви. Установлено, что сторонники этих концепций, несмотря на различие в трактовке феномена общественно-политического, с чрезмерным оптимизмом оценивают творческий потенциал гражданской солидарности. В православной традиции постмодерн воспринимается как принципиальная угроза существованию церкви как "живой традиции"; греко-католические богословы развивают как модернизм, так и традиционализм в русле идей такого направления современной теологии, как радикальная ортодоксия, считая, что христианские ценности достоинства человека, справедливости и солидарности могут быть фундаментом для обновленного украинского общества. В общем показано, что в украинской теологии происходит постепенный переход к принятию постмодернистского состояния как данности и поиск умеренно консервативных и модернизационных проектов развития как церквей, так и украинского общества в целом. ; У статті розглянуто стан християнського конфесійного богослов'я на території України в ситуації постмодерну, виявлено специфіку позиціонування православного, греко-католицького і протестантського напрямків у відносинах із суспільством та державою, визначено змістове наповнення пропонованих протестантськими богословами концепцій емансипації для суспільства та церкви. Встановлено, що прихильники цих концепцій, попри розбіжності в трактуванні феномену суспільно-політичного, з надмірним оптимізмом оцінюють творчий потенціал громадянської солідарності. У православній традиції постмодерн сприймається як принципова загроза існуванню церкви як "живої традиції"; греко-католицькі богослови розвивають як модернізм, так і традиціоналізм у руслі ідей такого напрямку сучасної теології, як радикальна ортодоксія, вважаючи, що християнські цінності гідності людини, справедливості та солідарності можуть бути фундаментом для оновленого українського суспільства. Загалом показано, що в українській теології відбувається поступовий перехід до прийняття постмодерного стану як даності та пошук помірковано консервативних і модернізаційних проектів розвитку як церков, так і українського суспільства в цілому.

The article investigates the epistemological foundations of theology of P. Tillich. The concepts of static and dynamic in sound actualization of reason, epistemological, social and political, historical, philosophical and theological connotations of the epistemological concepts, his understanding of the cognitive processes in contrasting formal rationality, scientific knowledge ("technical thinking") and existential approach to understanding reality. Submitted by socio-ideological significance of the ideas of P. Tillich. ; Статья посвящена исследованию эпистемологических основ теологии П. Тиллиха. Анализируются понятия статичности и динамичности в рациональной актуализации разума, гносеологические, соціально-политические, историко-философские и теологические коннотации эпистемологической концепции мислителя, понимания им процессов познания в противопоставлении формальной рациональности, научного знания («технического мышления») и экзистенциального подхода к пониманию реальности. Представлена общественно-мировоззренческая значимость идей П. Тиллиха. ; Стаття присвячена дослідженню епістемологічних підстав теології П. Тілліха. Аналізуються поняття статичності і динамічності у раціональній актуалізації розуму, гносеологічні, соціально-політичні, історико-філософські і теологічні конотації епістемологічної концепції мислителя, розуміння ним процесів пізнання у протиукладанні формальної раціональності, наукового знання ("технічного мислення") та екзистенціального підходу до розуміння реальності. Висвітлюється суспільно-світоглядна значимість роздумів П. Тілліха.

Димитрій Кидоніс (бл. 1324 – 1397/1398) – один із найяскравіших представників пізньовізантійської політичної та інтелектуальної еліти, який узяв чіткий курс на політичне, церковне, культурне зближення з латинським Заходом. Позиція Кидоніса відобразилася в його писемній спадщині. Поряд із творами політично-пропагандистського характеру, доробок Кидоніса містить переклади праць західних богословів, а також його власні богословські трактати, побудовані на засадах схоластики й спрямовані на захист віровчення Римської Церкви. Особливої уваги заслуговує так звана «Перша апологія» – своєрідний ідейний маніфест, який охоплює широке коло як політичних, так і богословських проблем. Пропонована стаття містить біографічний вступ і коментований український переклад «Першої апології». ; Demetrius Cydones (c. 1324–1397/1398) was one of the most prominent representatives of the late Byzantine political and intellectual elite, who positioned himself as a stalwart supporter of political, ecclesiastical and cultural convergence with the Latin West. This position is refl ected in his writings, consisting of political and propagandistic tracts, translations of western theologians and his own theological treatises based on the principles of scholasticism and aimed at defending doctrines of the Roman Church. The so-called "First Apology" is of a special interest, since it can be regarded as an ideological manifesto, covering a wide range of political and theological issues. The article includes introductory biographical notes and a Ukrainian translation of the "First Apology" with commentary.

The article provides a comparative analysis of the pandemic discourse in such areas of human knowledge as philosophy, theology and academic religious studies.The philosophical discourse associated with the pandemic phenomenon aims to reflect on the relationship between the individual and the social, the personal and the political, freedom and non-freedom. Through the concept of "biopolitics" philosophy considers this concept as a factor of modern power, although at the same time the epidemic becomes the basis for seeing the Other in a special way and helping him in the current crisis situation.It has been established that in a theological context, a pandemic is not only God's punishment for the sins of ignorance, but also one of the potential options for self-improvement. Theological discourse examines not only the causes of pandemics in humanity, but also tries to understand its teleological nature in the life of every person. The situation of the pandemic creates a special direction in theology, which has already been referred to as "quarantine theology", "pandemic theology", "virus theology", or "coronavirus theology" in general.It was revealed that in academic religious studies, the phenomenon of a pandemic is revealed in the threat-challenge binary opposition. Accordingly, within the framework of this discourse, the study of the specifics of the implementation of the activities of religious organizations, the characteristics of state-confessional relations, as well as the possible consequences of epidemics is carried out.Also, religious understanding focuses not so much on the study of the causes of epidemics, diseases, etc., but focuses on highlighting the specifics of the functioning of religious organizations in such a crisis situation, the peculiarities of state-confessional relations during a pandemic, and disclosing potential consequences for the spiritual , and the laity. ; Осуществляется сравнительный анализ пандемического дискурса в таких областях человеческого знания, как философия, богословие и академическое религиоведение.Философский дискурс, связанный с феноменом пандемии, ставит целью размышления о соотношении индивидуального и социального, личностного и политического, свободы и несвободы. Через концепт "биополитики" философия рассматривает данный концепт как фактор современной власти, хотя вместе с тем эпидемия становится основой для того, чтобы по-особенному увидеть Другого и помочь ему в сложившейся кризисной ситуации.Установлено, что в богословском контексте пандемия является не только карой Божьей за грехи неведения, но также один из потенциальных вариантов для самосовершенствования. Богословский дискурс рассматривает не только причины пандемий у человечества, но и пытается понять телеологичнисть ее в жизни каждой личности.Выявлено, что в академическом религиоведении феномен пандемии раскрывается в бинарной оппозиции угроза-вызов. Соответственно, в рамках данного дискурса осуществляется исследование специфики осуществления деятельности религиозных организаций, особенностей государственно-конфессиональных отношений, а также возможных последствий от эпидемий. ; Здійснено порівняльний аналіз пандемічного дискурсу в таких галузях людського знання, як філософія, богослов'я і академічне релігієзнавство.Філософський дискурс, пов'язаний із феноменом пандемії, ставить за мету роздуми про співвідношення індивідуального і соціального, особистісного та політичного, свободи і несвободи. Через концепт "біополітики" філософія розглядає даний концепт як фактор сучасної влади, хоча в той же час епідемія стає основою для того, щоб по-особливому побачити Іншого і допомогти йому в нинішній кризовій ситуації.Встановлено, що в богословському контексті пандемія є не лише карою Божою за людські провини, але також один із потенційних варіантів для самовдосконалення. Богословський дискурс розглядає не лише причини пандемій у людстві, але й намагається осягнути телеологічність її в житті кожної особистості.Виявлено, що в академічному релігієзнавстві феномен пандемії розкривається в бінарній опозиції загроза-виклик. Відповідно, в рамках даного дискурсу здійснюється дослідження специфіки здійснення діяльності релігійних організацій, особливостей державноконфесійних відносин, а також можливих наслідків від неї.

Christianity, despite the diversity of currents, appears to be a holistic spiritual tradition that carries out its activity in specific historical, political and economic conditions. The main idea of Christianity is the personality of Jesus Christ. Christological doctrine as a systematic learning of Jesus Christ is the most important aspect of Christian doctrine, the key to understanding other religious issues: the dogma of the Trinity, pneumatology, ecclesiology, religious anthropology and soteriology.Religious positions of Christianity from the 1st century of Christian history, were naturally associated with the gospel image of Jesus Christ, generating endless attempts to interpret His substance. The most difficult Christological question for the theologians was to determine the relationship between the human and divine nature of Jesus Christ. To translate the category of faith, which reflects the most regularities and relations that exist in reality in systematized theological thought, became an uneasy task before which Christian thinkers were put in the conditions of the domination of Greek philosophy. However, the Christian dogma was Apophatic, and the content of theological truth was most often manifested through the negation of the theological fiction. In opposition to the Gnostics, the reality of the human nature of Christ was confirmed, and in the controversy with Judaism and the Arians, the reality of His Divinity was protected.In the 4th century, the Christological thought reached such a limit, when further elucidation of questions became impossible without the development of exact theological terminology, as well as without a deep knowledge of anthropology and philosophy in general. Therefore, in Antiochian theologians, in the Christological problems, special attention was paid to the moral aspect of the doctrine of the double essence of Christ, separated from the main postulates of Greek philosophy. A peculiar interpretation of Christology was presented in the concepts of the Antiochian theologians Diodore of Tarsus and Theodore of Mopsuestia. Diodore of Tarsus, developed theology of incarnation, which, and differed in the return to realism in his representation of the human nature of Christ, tended to identify two sides of his Personality in the form of two separate individuals and thus provoked Nestorian disputes of the next century. The follower of Diodore's ideas was Theodore of Mopsuestia, whose doctrine also follows the tendency to think and talk about Christ as two different individuals. ; Рассматривается важный христологический диспут, который возник в конце четвертого столетия между представителями александрийского и антиохийского направлений богословской мысли. Предметом дискуссии стало определение соотношения божественной и человеческой природы в Особе Христа. Установлено развитие Диодором Тарсийским богословия Воплощения, которое имело тенденцию определять две стороны Его Личности в виде двух отдельных индивидуумов. Проанализирована христологическая модель Теодора Мопсуестийского, согласно которой Христос обладал двумя разными личностями. ; Розглядається важливий христологічний диспут, який виник у кінці четвертого століття між представниками олександрійського і антіохійського напрямків богословської думки. Предметом дискусії стало визначення співвідношення божественної та людської природи в Особі Христа. Встановлено розвиток Діодором Тарським богослов'я Втілення, яке мало тенденцію визначати дві сторони його Особистості у вигляді двох окремих індивідуумів. Проаналізована христологічна модель Теодора з Мопсуестії згідно якої Христа володів двома різними особами.