Suchergebnisse

Мета дослідження. Охарактеризувати літературні твори С. Смаль-Стоцького в дослідженнях Франко на тлі часу. Методи дослідження. У статті використані історико-біографічні та порівняльні методи. Наукова новизна в тому, що аналіз робіт С. Смаль-Стоцького в дослідженнях Франка на тлі часу зроблений вперше. Фігура професора Степана Смаль-Стоцького - лінгвіста, літературного критика, культуролога виділяється серед відомих діячів національного та культурного життя Буковинської області в кінці XIX - початку XX століття. Вчений був обраний депутатом Буковинського сейму і Австрійського парламенту, а також заступником регіонального маршала Буковини. Будучи представником Буковини, С. Смальктоцкій був в основі створення Української академії наук в Києві, що стало величезним досягненням Української Народної Республіки. С. Смаль-Стоцький користувався великою повагою і авторитетом серед відомих політичних діячів. Висновки. Професор С. Смаль-Стоцький насамперед відомий як лінгвіст, автор першої російської граматики, яка разом з професором Т. Гартнером була опублікована в 1893 році. Введення в 1895 році шкіл Буковини, відмінне від російського українського фонетичного правопису, назавжди відкинув спробу москвичів під прапором «всеросійської» партії русифікувати Буковинську область. Це була не тільки наукова перемога, але й ідеологічна. Беручи до уваги характерні риси епохи, використовуючи її в якості фону, на якому було прийнято сучасне політичне мислення України, професор С. Смаль-Стоцький виклав найбільш важливі аспекти літературної і громадської діяльності І. Франка та його значення для подальшого розвитку української культури. ; Purpose of the study. To characterize S. Smal-Stotsky's literary works in research Franco against the background of time. Research methods. The article used historical biographical and comparative methods. The scientific novelty is that the analysis of the works of S. Smal-Stotsky in Franco's studies against the background of time was made first. The figure of Professor Stepan Smal-Stotsky - linguist, literary critic, culturologist stands out among prominent figures of the national and cultural life of the Bukovina region in the late XIX - early XX century. Scientist He was elected a member of the Bukovinsky Diet and the Austrian Parliament, as well as a deputy regional marshal Bukovina. As a representative of Bukovina, S. Smalktotsky was at the heart of the creation of the Ukrainian Academy of Sciences in Kiev, which was a great achievement of the Ukrainian People's Republic. S. Smal-Stotsky enjoyed great respect and prestige among famous political figures. Findings. Professor S. Smal-Stotsky is primarily known as a linguist, author of the first Russian grammar, which, together with Professor T. Gartner, was published in 1893. The introduction in 1895 of the schools of Bukovina, distinct from the Russian Ukrainian phonetic spelling, forever rejected the attempt of the Muscovites under the flag of the "All-Russian" party to Russify the Bukovina region. It was not only a scientific victory, but also an ideological one.Taking into account the characteristic features of the era, using it as a background against which modernpolitical thinking of Ukraine, Professor S. Smal-Stotsky outlined the most important aspects of the literary and civic activities of I. Franko and its importance for the further development of Ukrainian culture. ; Le but de l'étude. Caractériser les travaux littéraires de S. Smal-Stotsky dans la recherche Franco dans le contexte du temps. Méthodes de recherche. L'article utilisait des méthodes biographiques et comparatives historiques. La nouveauté scientifique est que l'analyse des travaux de S. Smal-Stotsky dans les études de Franco sur le fond du temps a été faite pour la première fois. La figure du professeur Stepan Smal-Stotsky - linguiste, critique littéraire et culturologue - se distingue parmi les personnalités de la vie nationale et culturelle de la région de Bucovine à la fin du XIXe et au début du XXe siècle. Un scientifique Il a été élu membre de la Diète de Bukovinsky et du Parlement autrichien, ainsi que maréchal régional adjoint. Bucovine. En tant que représentant de la Bucovine, S. Smalktotsky a été au cœur de la création de l'Académie ukrainienne des sciences à Kiev, ce qui a été une grande réussite de la République populaire ukrainienne. S. Smal-Stotsky jouissait d'un grand respect et d'un grand prestige parmi les personnalités politiques. Conclusions. Le professeur S. Smal-Stotsky est principalement connu en tant que linguiste, auteur de la première grammaire russe, qui a été publiée avec le professeur T. Gartner en 1893. L'introduction en 1895 des écoles de Bucovine, distincte de l'orthographe phonétique ukrainienne russe, a toujours rejeté la tentative des moscovites agissant sous le drapeau de la partie "russe" de russifier la région de Bucovine. Ce n'était pas seulement une victoire scientifique, mais aussi une victoire idéologique.Compte tenu des caractéristiques de l'époque, l'utiliser comme un fond contre lequel la modernitéDans sa pensée politique ukrainienne, le professeur S. Smal-Stotsky a décrit les aspects les plus importants des activités littéraires et civiques de I. Franko et son importance pour le développement futur de la culture ukrainienne. ; Цель исследования. Охарактеризовать литературные произведения С. Смаль-Стоцкого в исследованияхФранко на фоне времени. Методы исследования. В статье использованы историко-биографические и сравнительные методы. Научная новизна в том, что анализ работ С. Смаль-Стоцкого в исследованиях Франко на фоне времени сделан впервые. Фигура профессора Степана Смаль-Стоцкого - лингвиста, литературного критика, культуролога выделяется среди известных деятелей национальной и культурной жизни Буковинской области в конце XIX - начале XX века. Ученый был избран депутатом Буковинского сейма и Австрийского парламента, а также заместителем регионального маршала Буковины. Будучи представителем Буковины, С. Смальктоцкий был в основе создания Украинской академии наук в Киеве, что стало огромным достижением Украинской Народной Республики. С. Смаль-Стоцкий пользовался большим уважением и авторитетом среди известных политических деятелей. Выводы. Профессор С. Смаль-Стоцкий прежде всего известен как лингвист, автор первой русской грамматики, которая вместе с профессором Т. Гартнером была опубликована в 1893 году. Введение в 1895 году школ Буковины, отличное от русского украинского фонетического правописания, навсегда отвергло попытку москвичей под флагом «всероссийской» партии русифицировать Буковинскую область. Это была не только научная победа, но и идеологическая. Принимая во внимание характерные черты эпохи, используя ее в качестве фона, на котором было принято современноеполитическое мышление Украины, профессор С. Смаль-Стоцкий изложил наиболее важные аспекты литературной и гражданской деятельности И. Франко и его значение для дальнейшее развитие украинской культуры.

In the process of «secularizing» the problems of faith unity, church unity|ecclesia|, change into the question of political unity. However, for the making of positive|staid| cocept| of tolerance the cultural|gracious| changes and change|changing| of dominating|mainstream| ideas are needed, but not only changes in the political sphere. These changes in a western modern culture are concentrated around|around| the correlation problems of: a|but|) earthly and celestial into religion and in its relationships with the world; b|) temporal|secular| and spiritual|spirit| powers| on the earth|ground-to-air|; c) religion unity and multiplicity of its displays. Understanding of these correlations already on the modern principles means reducing interaction| of religious and political spheres, assertion of the religiousness, which depend on exceptionally|only| against force|strenth| of Word|wd|, but not states. Opening of modern policy|politics| new|firsttime| quality stimulates "overopening|" of religious principles: both processes|Carbro| can be observed on the example of those "secularing|" and "church" theologies which|what| is created in Ukraine on the fracture|breaking| of XVII-XVIII| ages|century| and which|what|, together with appearance|occurring| of new|firsttime| theories and practices of human conduct in the world, become|stand| the determining|attributive| steps|footpace| of Ukrainian modernity development. References ; В процессе «секуляризации» проблемы единства веры, единства церкви превращаются в вопросы о политическом единстве. Впрочем, для выработки позитивного концепта толерантности необходимы культурные преобразования и изменение господствующих идей, а не только преобразования в сфере политического. Эти преобразования в западной модерной культуре концентрируются вокруг проблем соотношения: а) земного и небесного; б) светской и духовной властей на земле; в) эдинства религии и множественности ее проявлений. Переосмысление этих соотношений уже с модерных оснований означает автономизацию религиозных и политических сфер, утверждение религиозности, опирающейся исключительно на силу Слова, а не государства. Открытие нового качества модерной политики стимулирует «переоткрытие» религиозных оснований: оба процесса можно наблюдать на примере «секулярных» и «церковных» теологий, вырабатываемых в Украине на рубеже XVII-XVIII вв. и становящихся, вместе с появлением новых теорий и практик поведения человека в мире, определяющими шагами разворачивания украинской модерности. ЛИТЕРАТУРА 1. ЙосипенкоС.Л.Теолого-політична проблема в ранньомодерній духовній культурі. Стаття третя: Толерантність та питання єдності церков / С.Л. Йосипенко // Мультиверсум. – 2006. – Вип.59. – С.112-132. 2. КозелекР.Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу / Р. Козелек– К. : Дух і літера, 2005. – 380с. – ISBN 966-7888-94-0. 3. РікерП.Толерантність, нетолерантність, неприйнятне / П. Рікер // Навколо політики. – К. : Дух і літера, 1995. – С. 313–332. – ISBN 966-533-330-5. 4. СоловйовЕ.Толерантність як новоєвропейська універсалія / Е. Соловйов // Політична думка. – 1996. – №3-4. – С.148-171. 5. ХомаО.Модерна спадщина сучасної толерантності / О. Хома // Sententiae. – VI-VII (2-3/2002). – с.208-229. 6. Baubйrot J.Histoire du protestantisme / J. Baubйrot– Paris: P. U. F., 1987 – р.30. – ISBN 0198273460 7. ChampionF.Entre laпcisation et sйcularisation. Des rapports Eglise-Etat dans l'Europe communautaire / F. Champion // Dйbat. – N°77. – 1993. 8. GauchetM.La religion dans la dйmocratie. Parcours de la laпcitй / M. Gauchet– Paris: Gallimard. – 1998. 9. LesseyF.La tolйrance: contextes et problйmatiques / Y.C. Zarka, F. Lessay, J.Rogers. Les fondements philosophiques de la tolйrance en France et en Angleterre au XVII siиcle. – T.I.Etudes. – Paris: P. U. F., – 2002. 10. ManentP.La vйritй, peut-кtre / ManentP. // Le Dйbat. – 1992. – N° 72. – P.170-178. 11. Reingard W.Etat et Eglise dans l'Empire entre Rйforme et Absolutisme / W.Reingard // Etat et Eglise dans la genиse de l'Etat moderne. – Madrid: Casa de Velаzquez, – 1986. 12. RicoeurP.Tolйrance, intolйrance, intolйrable / P. Ricoeur // Lectures 1. Autour du politique. – Paris: Seuil, 1991. – P.294-314. 13. ZarkaY.C.Philosophie et politique а l'вge classique / Y.C. Zarka– Paris: P. U. F., 1998. – ISBN 2-7298- 9812-3. ; У процесі «секуляризації» проблеми єдності віри, єдності церкви перетворюються на питання єдності політичної. Втім, задля вироблення позитивного концепту толерантності потрібні культурні зрушення і зміна панівних ідей, а не лише зрушення у сфері політичного. Ці зрушення у західній модерній культурі концентруються довкола проблем співвідношення а) земного і небесного всередині самої релігії та в її стосунках зі світом; б) світської та духовної влад на землі; в) єдності релігії та множинності її проявів. Переосмислення цих співвідношень вже на модерних засадах означає автономізацію релігійних і політичних сфер, утвердження релігійності, що спирається винятково на силу Слова, а не держави. Відкриття нової якості модерної політики стимулює "перевідкриття" релігійних засад: обидва процеси можна спостерігати на прикладі тих "секулярних" і "церковних" теологій, які створюються в Україні на зламі XVII-XVIII століть і які, разом з появою нових теорій і практик поведінки людини у світі, стають визначальними кроками розгортання української модерності. ЛІТЕРАТУРА 1. ЙосипенкоС.Л.Теолого-політична проблема в ранньомодерній духовній культурі. Стаття третя: Толерантність та питання єдності церков / С.Л. Йосипенко // Мультиверсум. – 2006. – Вип.59. – С.112-132. 2. КозелекР.Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу / Р. Козелек– К. : Дух і літера, 2005. – 380с. – ISBN 966-7888-94-0. 3. РікерП.Толерантність, нетолерантність, неприйнятне / П. Рікер // Навколо політики. – К. : Дух і літера, 1995. – С. 313–332. – ISBN 966-533-330-5. 4. СоловйовЕ.Толерантність як новоєвропейська універсалія / Е. Соловйов // Політична думка. – 1996. – №3-4. – С.148-171. 5. ХомаО.Модерна спадщина сучасної толерантності / О. Хома // Sententiae. – VI-VII (2-3/2002). – с.208-229. 6. Baubйrot J.Histoire du protestantisme / J. Baubйrot– Paris: P. U. F., 1987 – р.30. – ISBN 0198273460 7. ChampionF.Entre laпcisation et sйcularisation. Des rapports Eglise-Etat dans l'Europe communautaire / F. Champion // Dйbat. – N°77. – 1993. 8. GauchetM.La religion dans la dйmocratie. Parcours de la laпcitй / M. Gauchet– Paris: Gallimard. – 1998. 9. LesseyF.La tolйrance: contextes et problйmatiques / Y.C. Zarka, F. Lessay, J.Rogers. Les fondements philosophiques de la tolйrance en France et en Angleterre au XVII siиcle. – T.I.Etudes. – Paris: P. U. F., – 2002. 10. ManentP.La vйritй, peut-кtre / ManentP. // Le Dйbat. – 1992. – N° 72. – P.170-178. 11. Reingard W.Etat et Eglise dans l'Empire entre Rйforme et Absolutisme / W.Reingard // Etat et Eglise dans la genиse de l'Etat moderne. – Madrid: Casa de Velаzquez, – 1986. 12. RicoeurP.Tolйrance, intolйrance, intolйrable / P. Ricoeur // Lectures 1. Autour du politique. – Paris: Seuil, 1991. – P.294-314. 13. ZarkaY.C.Philosophie et politique а l'вge classique / Y.C. Zarka– Paris: P. U. F., 1998. – ISBN 2-7298- 9812-3.

Purpose of the study. The article considers the evolution of such a concept as a "revolution" in academic and social discourse in the context of political and socio-cultural transformations of the twentieth - first decades of the 21st centuries. The main methods of research, except general scientific, including analysis and synthesis, induction and deduction, were historical, based on the principle of historicism, andcomparative. Scientific novelty. The author first watched how the attitude to the concept of "revolution" in the last decades changed, and also pointed out how this concept is used by cynical politicians to manipulate public consciousness and mobilize protest moods with the aim of changing political regimes and ruling elites in a number of countries. Conclusions. The author questioned the widespread term "velvet revolutions" and uncovered its ambiguous character, and also drew attention to the example of "color revolutions" -a frequent practice of pseudo-revolutions devaluating the very concept of "revolution", which in the minds of many generations is usually associated with the struggle for freedom and justice. ; But de l'étude L'article considère l'évolution d'un tel concept comme une «révolution» dans le discours académique et social dans le contexte des transformations politiques et socioculturelles des vingtième et unième décennies du XXIe siècle. Les principales méthodes d'investigation, en plus d'une analyse scientifique, y compris le général et la synthèse, l'induction et la déduction, ont toujours été fondée sur le principe de l'historicisme, ikomparativny. Nouveauté scientifique. L'auteur d'abord examiner les changements par rapport à la notion de « révolution » dans la dernière décennie, et ont utilisé ce concept comme les politiciens cyniques pour manipuler la conscience publique et la mobilisation des humeurs de protestation afin de changer les régimes politiques et les élites dirigeantes dans plusieurs pays. Conclusions L'auteur en question le terme commun « révolution de velours » et a ouvert son caractère ambigu, et aussi attiré l'attention sur - l'exemple des « révolutions de couleur » de la participation des pseudo-sur la pratique dévalorise le concept de « révolution », ce qui dans l'esprit de plusieurs générations de personnes généralement associées à la lutte pour liberté et justice. ; Цель исследования. В статье рассматривается эволюция такого понятия как «революция» в академическом и общественном дискурсе в контексте политических и социокультурных трансформаций ХХ - первых десятилетий ХХI вв. Основными методами исследования, кроме общенаучного, включающего анализ и синтез, индукцию и дедукцию, были исторический, основанный на принципе историзма, икомпаративный. Научная новизна. Автор впервые проследил, как менялось отношение к понятию «революция» в последние десятилетия, а также указал как данное понятие используется циничными политиками для манипуляции общественным сознанием и мобилизации протестных настроений с целью смены политических режимов и правящих элит в ряде стран. Выводы. Автор подверг сомнению распространённый термин «бархатные революции» и раскрыл его неоднозначный характер, а также обратил внимание - на примере «цветных революций» -на участившуюся практику псевдореволюций, обесценивающих само понятие «революция», которое в сознании многих поколений людей обычно ассоциируется с борьбой за свободу и справедливость. ; Мета дослідження. У статті розглядається еволюція такого поняття як «революція» в академічному і суспільному дискурсі в контексті політичних і социокультурних трансформацій ХХ - перших десятиліть ХХ ст. Основними методами дослідження, крім загальнонаукового, що включає аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, були історичний, заснований на принципі історизму, ікомпаратівний. Наукова новизна. Автор вперше простежив, як змінювалося ставлення до поняття «революція» в останні десятиліття, а також вказав як дане поняття використовується цинічними політиками для маніпуляціі суспільною свідомістю і мобілізації протестних настроїв з метою зміни політичних режимів і правлячих еліт в ряді країн. Висновки. Автор поставив під сумнів поширений термін «оксамитові революції» і розкрив його неоднозначний характер, а також звернув увагу - на прикладі «кольорових революцій» -на почастішала практику псевдореволюції, що знецінюють саме поняття «революція», яке в свідомості багатьох поколінь людей зазвичай асоціюється з боротьбою за свободу і справедливість.

Purpose of the study. The article considers the evolution of such a concept as a "revolution" in academic and social discourse in the context of political and socio-cultural transformations of the twentieth - first decades of the 21st centuries. The main methods of research, except general scientific, including analysis and synthesis, induction and deduction, were historical, based on the principle of historicism, andcomparative. Scientific novelty. The author first watched how the attitude to the concept of "revolution" in the last decades changed, and also pointed out how this concept is used by cynical politicians to manipulate public consciousness and mobilize protest moods with the aim of changing political regimes and ruling elites in a number of countries. Conclusions. The author questioned the widespread term "velvet revolutions" and uncovered its ambiguous character, and also drew attention to the example of "color revolutions" -a frequent practice of pseudo-revolutions devaluating the very concept of "revolution", which in the minds of many generations is usually associated with the struggle for freedom and justice. ; But de l'étude L'article considère l'évolution d'un tel concept comme une «révolution» dans le discours académique et social dans le contexte des transformations politiques et socioculturelles des vingtième et unième décennies du XXIe siècle. Les principales méthodes d'investigation, en plus d'une analyse scientifique, y compris le général et la synthèse, l'induction et la déduction, ont toujours été fondée sur le principe de l'historicisme, ikomparativny. Nouveauté scientifique. L'auteur d'abord examiner les changements par rapport à la notion de « révolution » dans la dernière décennie, et ont utilisé ce concept comme les politiciens cyniques pour manipuler la conscience publique et la mobilisation des humeurs de protestation afin de changer les régimes politiques et les élites dirigeantes dans plusieurs pays. Conclusions L'auteur en question le terme commun « révolution de velours » et a ouvert son caractère ambigu, et aussi attiré l'attention sur - l'exemple des « révolutions de couleur » de la participation des pseudo-sur la pratique dévalorise le concept de « révolution », ce qui dans l'esprit de plusieurs générations de personnes généralement associées à la lutte pour liberté et justice. ; Цель исследования. В статье рассматривается эволюция такого понятия как «революция» в академическом и общественном дискурсе в контексте политических и социокультурных трансформаций ХХ - первых десятилетий ХХI вв. Основными методами исследования, кроме общенаучного, включающего анализ и синтез, индукцию и дедукцию, были исторический, основанный на принципе историзма, икомпаративный. Научная новизна. Автор впервые проследил, как менялось отношение к понятию «революция» в последние десятилетия, а также указал как данное понятие используется циничными политиками для манипуляции общественным сознанием и мобилизации протестных настроений с целью смены политических режимов и правящих элит в ряде стран. Выводы. Автор подверг сомнению распространённый термин «бархатные революции» и раскрыл его неоднозначный характер, а также обратил внимание - на примере «цветных революций» -на участившуюся практику псевдореволюций, обесценивающих само понятие «революция», которое в сознании многих поколений людей обычно ассоциируется с борьбой за свободу и справедливость. ; Мета дослідження. У статті розглядається еволюція такого поняття як «революція» в академічному і суспільному дискурсі в контексті політичних і социокультурних трансформацій ХХ - перших десятиліть ХХ ст. Основними методами дослідження, крім загальнонаукового, що включає аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, були історичний, заснований на принципі історизму, ікомпаратівний. Наукова новизна. Автор вперше простежив, як змінювалося ставлення до поняття «революція» в останні десятиліття, а також вказав як дане поняття використовується цинічними політиками для маніпуляціі суспільною свідомістю і мобілізації протестних настроїв з метою зміни політичних режимів і правлячих еліт в ряді країн. Висновки. Автор поставив під сумнів поширений термін «оксамитові революції» і розкрив його неоднозначний характер, а також звернув увагу - на прикладі «кольорових революцій» -на почастішала практику псевдореволюції, що знецінюють саме поняття «революція», яке в свідомості багатьох поколінь людей зазвичай асоціюється з боротьбою за свободу і справедливість.

В статье осуществляется попытка предоставить философско-антропологическое обоснование революционных событий в и 2013-2014 гг. И их связи с процессом деконструкции постмодерна. Определяются философско-политический словарь i главные этико-метафизические ориентиры обновленного восточно-европейського цивилизационного пространства. ; The article seeks to provide a philosophical and anthropological substantiation of revolutionary events in and between 2013 and 2014 and their connection with the process of deconstruction of postmodern. The philosophical and political dictionary and the main ethical and metaphysical features of the renewed Eastern European civilizational space are determined. ; L'article est porté Philosophique, tentative de fournir révolutionnaires et des événements de justification antropolohichne pour l'exercice biennal 2013-2014. Et leur relation avec le processus de déconstruction post-moderne. Identifier Philosophique, i holovni vocabulaire politique metafizychni éthique oriyentyry mis à jour la civilisation shidnoevropeyskoho. ; У статтi здiйснюється спроба надати фiлософсько-антропологiчне обгрунтування революцiйних подiй в і 2013-2014 рр. та їхнього зв'язку з процесом деконструкції постмодерну. Визначаються фiлософсько-полiтичний словник i головнi етико-метафiзичнi орiєнтири оновленого схiдноевропейського цивілізаційного простору.

The article seeks to provide a philosophical and anthropological substantiation of revolutionary events in and between 2013 and 2014 and their connection with the process of deconstruction of postmodern. The philosophical and political dictionary and the main ethical and metaphysical features of the renewed Eastern European civilizational space are determined. ; L'article est porté Philosophique, tentative de fournir révolutionnaires et des événements de justification antropolohichne pour l'exercice biennal 2013-2014. Et leur relation avec le processus de déconstruction post-moderne. Identifier Philosophique, i holovni vocabulaire politique metafizychni éthique oriyentyry mis à jour la civilisation shidnoevropeyskoho. ; В статье осуществляется попытка предоставить философско-антропологическое обоснование революционных событий в и 2013-2014 гг. И их связи с процессом деконструкции постмодерна. Определяются философско-политический словарь i главные этико-метафизические ориентиры обновленного восточно-европейського цивилизационного пространства. ; У статтi здiйснюється спроба надати фiлософсько-антропологiчне обгрунтування революцiйних подiй в і 2013-2014 рр. та їхнього зв'язку з процесом деконструкції постмодерну. Визначаються фiлософсько-полiтичний словник i головнi етико-метафiзичнi орiєнтири оновленого схiдноевропейського цивілізаційного простору.

The article presents materials on the famous surgeon V.F. Voyno-Yasenetsky, professor, doctor (11 years of prisons and exile), priest, bishop of Crimea and Simferopol, who was accepted by the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate to the face of the Saints. Great attention is paid to medical activity as a doctor and spiritual activity as a clergyman. A brief historical and bibliographic digression was made along the road of Bishop Luke's life. ; L'article présente des matériaux sur le célèbre chirurgien VF. Voyno-Yasenetsky, professeur, docteur Sciences médicales, Prix Staline, en même temps, un prisonnier politique (11 ans de prison et l'exil), prêtre, évêque, et la Crimée Simferopol, priluchennogo Eglise orthodoxe ukrainienne du Patriarcat de Moscou aux visages des Saints. Une grande attention est accordée à l'activité médicale en tant que médecin et activité spirituelle en tant que pasteur. Une brève digression historique-bibliographique sur le mode de vie de l'évêque Luc. ; В статье представлены материалы о известном хирурге В.Ф. Войно-Ясенецком, профессоре, докторемедицинских наук, лауреата Сталинской премии, одновременно политзаключенного (11 лет тюрем и ссылок), священнослужителя, епископа Крымского и Симферопольского, прилученного Украинской православной церковью Московского патриархата до лика Святых. Большое внимание обращено на медицинскую деятельность как врача и духовную деятельность как священнослужителя. Сделан краткий историко-библиографический экскурс по дороге жизни епископа Луки. ; У статті представлені матеріали про відомого хірурга В.Ф. Войно-Ясенецького, професора, доктора медичних наук, лауреата Сталінської премії, одночасно політв'язня (11 років тюрем і заслань), священнослужителям, єпископа Кримського та Сімферопольського, прілученного Українською православною церквою Московського патріархату до лику Святих. Велика увага звернена на медичну діяльність як лікаря і духовну діяльність як священнослужителя. Зроблено короткий історико-бібліографічний екскурс по дорозі життя єпископа Луки.

The article presents materials on the famous surgeon V.F. Voyno-Yasenetsky, professor, doctor (11 years of prisons and exile), priest, bishop of Crimea and Simferopol, who was accepted by the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate to the face of the Saints. Great attention is paid to medical activity as a doctor and spiritual activity as a clergyman. A brief historical and bibliographic digression was made along the road of Bishop Luke's life. ; L'article présente des matériaux sur le célèbre chirurgien VF. Voyno-Yasenetsky, professeur, docteur Sciences médicales, Prix Staline, en même temps, un prisonnier politique (11 ans de prison et l'exil), prêtre, évêque, et la Crimée Simferopol, priluchennogo Eglise orthodoxe ukrainienne du Patriarcat de Moscou aux visages des Saints. Une grande attention est accordée à l'activité médicale en tant que médecin et activité spirituelle en tant que pasteur. Une brève digression historique-bibliographique sur le mode de vie de l'évêque Luc. ; В статье представлены материалы о известном хирурге В.Ф. Войно-Ясенецком, профессоре, докторемедицинских наук, лауреата Сталинской премии, одновременно политзаключенного (11 лет тюрем и ссылок), священнослужителя, епископа Крымского и Симферопольского, прилученного Украинской православной церковью Московского патриархата до лика Святых. Большое внимание обращено на медицинскую деятельность как врача и духовную деятельность как священнослужителя. Сделан краткий историко-библиографический экскурс по дороге жизни епископа Луки. ; У статті представлені матеріали про відомого хірурга В.Ф. Войно-Ясенецького, професора, доктора медичних наук, лауреата Сталінської премії, одночасно політв'язня (11 років тюрем і заслань), священнослужителям, єпископа Кримського та Сімферопольського, прілученного Українською православною церквою Московського патріархату до лику Святих. Велика увага звернена на медичну діяльність як лікаря і духовну діяльність як священнослужителя. Зроблено короткий історико-бібліографічний екскурс по дорозі життя єпископа Луки.

Purpose of the article to analyse socio-economic changes and features which were caused by the process of industrialization in the USA, define preconditions, stages and consequences of industrialization, in American society. Research methods. The methods of analysis, synthesis, comparison, generalization are used in research. Scientific novelty. Today, economic issues cannot be considered in isolation without the problems of the industrial sector. We now understand that industrialization is the primary factor in creating an independent and developed domestic market for each country, as the statistics show. Understanding of these high-quality changes, the introduction of industry in the economic sector of the country, can best be seen in the example of the world's most powerful economy - the United States. How this power arose, what this country as a whole and in the region had to go through, what conditions were created for further growth, and what legacy this country has now, we are interested in all this as a fundamental example of building a successful economy. Conclusions. The effects of industrialization have helped the United States raise its status in the international arena by conquering new markets for its own products. Changes also happened in American society which realized it`s status in a world economy and supported such ideas as imperialism but these ideas have taken on a different form from the European model. Structurally, the United States has built a network of clusters that have created points of attraction and economic diversity in different parts of the country ; Objectif de l'article : analyser les changements et caractéristiques économiques qui ont été causés par le processus de l'industrialisation aux USA, définir les conditions préalables, les étapes et conséquences de l'industrialisation, dans la société américaine. Recherche méthodes. Les méthodes d'analyse, de synthèse, de comparaison, généralisation sont utilisés dans la recherche. Nouveauté scientifique. Aujourd'hui, les questions économiques ne peuvent être considérées isolément sans problèmes du secteur industriel. On comprend maintenant que l'industrialisation est le premier facteur de création d'un et développé un marché intérieur pour chaque pays, car les statistiques spectacle. Compréhension de ces changements de grande qualité, le l'introduction de l'industrie dans le secteur économique du pays, peut mieux être vu dans l'exemple de l'économie la plus puissante du monde - les États Unis. Comment ce pouvoir est né, ce que ce pays en tant que l'ensemble et dans la région a dû traverser, quelles conditions ont été créé pour une croissance future, et quel héritage ce pays a maintenant, nous nous intéressons à tout cela en tant qu'exemple fondamental de la construction d'un économie prospère. Conclusion. Les effets de l'industrialisation ont aidé les États-Unis à rehausser leur statut sur la scène internationale en conquérant de nouveaux marchés pour ses propres produits. Changements s'est également produit dans la société américaine qui a réalisé son statut dans un économie mondiale et soutenaient des idées telles que l'impérialisme, mais ces les idées ont pris une forme différente du modèle européen. Structurellement, les États-Unis ont construit un réseau de clusters qui ont créé des pôles d'attraction et de diversité économique dans différentes parties du pays. ; Цель статьи проанализировать социально-экономические изменения и особенности, которые были вызваны процессом индустриализации в США, определить предпосылки, этапы и последствия индустриализации в американском обществе. Методы исследования. В исследовании используются методы системного анализа, синтеза, сравнения, обобщения. Научная новизна. Индустриализация является первичным фактором создания независимого и развитого внутреннего рынка каждой страны. Осмысление этих качественных изменений, внедрение промышленности в экономический сектор страны, лучше всего можно увидеть на примере самой мощной экономики мира - США. Выводы. Последствия индустриализации помогли США поднять свой статус на международной арене путем покорения новых рынков сбыта своей продукции. Структурно США построили целую сеть кластеров, которые создавали точки притяжения и экономическое разнообразие в различных регионах страны. ; Мета статті проаналізувати соціально-економічні зміни і особливості, які були викликані процесом індустріалізації в США, визначити передумови, етапи і наслідки індустріалізації в американському суспільстві. Методи дослідження. У дослідженні використовуються методи системного аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Наукова новизна. Індустріалізація є первинним чинником створення незалежного і розвиненого внутрішнього ринку кожної країни. Осмислення цих якісних змін, впровадження промисловості в економічний сектор країни, найкраще можна побачити на прикладі найпотужнішої економіки світу - США. Висновки. Наслідки індустріалізації допомогли США підняти свій статус на міжнародній арені шляхом підкорення нових ринків збуту своєї продукції. Структурно США побудували цілу мережу кластерів, які створювали точки тяжіння і економічнe розманіття в різних регіонах країни.

The purpose of the study is aimed at a comprehensive analysis of materials highlighting the specific results of cooperation between Ukrainian Military Medical Academy (UMMA) and medical services of the NATO countries, which has almost quarter-century history, since the mid-1990s, and in which the medical service of the Turkish Armed Forces occupies a leading position. Materials and methods. The information base of the article includes the materials of official bilateral visits between the leaders of medical services of the Armed Forces of Ukraine and the Turkish Republic, and between the Ukrainian Military Medical Academy and the Gulhane Military Medical Academy (Ankara) at 1997-2000. A unique illustrative content (photographic materials) is included, which is verifying the documents and data used in the article. Results. The article describes in details of the visit program and their practical implementation. Based on the specific results of professional relationships between Ukrainian and Turkish military medical specialists their scientific and practical significance and relevance have been demonstrated. Conclusions. Active organizational and informational cooperation in the process of official bilateral Ukrainian-Turkish visits at 1997-2000 laid the foundation for further cooperation between medical services and military medical academies of Ukraine and Turkey. The first official visit of the leaders of medical service of the armed forces of Ukraine to the Republic of Turkey in April 1997 and familiarization with the organization and functioning of the medical service, as well as the training of military doctors for the armed forces of Turkey as a NATO member country, had a defined value in the development of military medical training system in Ukraine. The subsequent bilateral scientific and practical relations between Ukrainian and Turkish military doctors in June 2000 significantly improved their development and upgrading. Due to the intensity of the political dialogue on topical security issues in the foreign policy of Ukraine and Turkey, the further development of relations between the armed forces of Ukraine and the Republic of Turkey, in particular in the military medicine field, is very relevant and can raise them to a qualitatively new level, subject to effective scientific and practical cooperation ; L'article décrit en détail les programmes de visites officielles de l'histoire des relations entre l'Académie de médecine militaire ukrainienne et l'Académie de médecine militaire Gulhane des forces armées turques et leur mise en œuvre pratique. Sur la base des résultats spécifiques des relations professionnelles entre les médecins spécialistes militaires ukrainiens et turcs, leur signification et leur pertinence scientifiques et pratiques ont été prouvées. Le but de l'étude est une analyse complète des matériaux mettant en évidence les résultats spécifiques de la coopération de l'UVMA avec les services médicaux des États membres de l'OTAN, qui dure depuis près d'un quart de siècle, depuis le milieu des années 1990, et dans laquelle le service médical des forces armées de la République de Turquie occupe une place de premier plan. En raison de l'intensité du dialogue politique sur les questions de sécurité d'actualité dans la politique étrangère de l'Ukraine et de la Turquie, la poursuite du développement des relations entre les forces armées ukrainiennes et les forces armées de la République de Turquie, en particulier dans le domaine de la médecine militaire, est très pertinente et, sous réserve d'une coopération scientifique et pratique efficace, peut à un niveau qualitativement nouveau. Conclusions. Une coopération organisationnelle et informationnelle active lors des visites bilatérales officielles ukraino-turques au cours de la période 1997-2000 a jeté les bases d'une coopération future entre les services médicaux et les académies médicales militaires d'Ukraine et de Turquie. La première visite officielle des chefs du service médical des forces armées ukrainiennes en République de Turquie en avril 1997 et la familiarisation avec l'organisation et le fonctionnement du service médical, ainsi que la formation de médecins militaires pour les forces armées turques en tant qu'État membre de l'OTAN, ont eu une certaine importance dans les conditions de création de son propre système militaire. -éducation médicale en Ukraine. Les relations scientifiques et pratiques bilatérales suivantes entre médecins militaires ukrainiens et turcs, qui ont eu lieu en juin 2000, ont largement contribué à leur développement et à leur amélioration ; У статті докладно висвітлені програми офіційних візитів з історії взаємин між Українською військово-медичною академією та Військово-медичною академією Гюльхане збройних сил Туреччини та їх практична реалізація. На основі конкретних результатів професійних взаємин між українськими та турецькими військово-медичними фахівцями доведено їхню науково-практичну значимість і актуальність. Мета дослідження спрямована на комплексний аналіз матеріалів, які висвітлюють конкретні результати співпраці УВМА з медичними службами країн-учасників НАТО, яке триває вже майже чверть століття, з середини 1990-х років, і в якій одне з провідних місць займає медична служба збройних сил Турецької республіки. У зв'язку з інтенсивністю політичного діалогу з актуальних питань безпеки у зовнішній політиці України та Туреччини, подальший розвиток взаємин між ЗС України та ЗС Турецької Республіки, зокрема в сфері військової медицини, є вельми актуальним і, за умови ефективного науково-практичного співробітництва, може підняти їх на якісно новий рівень. Висновки. Активне організаційно-інформаційне співробітництво в ході офіційних двосторонніх українсько-турецьких візитів в період 1997-2000 років заклала фундамент для подальшого співробітництва між медичними службами і військово-медичними академіями України та Туреччини. Перший офіційний візит керівників медичної служби ЗС України в Турецьку республіку в квітні 1997 року і ознайомлення з організацією і функціонуванням медичної служби, а також підготовкою військових лікарів для збройних сил Туреччини як країни - члена НАТО, мали певне значення в умовах створення власної системи військово-медичної освіти в Україні. Наступні двосторонні науково-практичні відносини між українськими та турецькими військовими медиками, які мали місце в червні 2000 року, істотно сприяли їх розвитку і вдосконалення ; В статье подробно освещены программы официальных визитов из истории взаимоотношений между Украинской военно-медицинской академией и Военно-медицинской академией Гюльхане вооруженных сил Турции и их практическая реализация. На основе конкретных результатов профессиональных взаимоотношений между украинскими и турецкими военно-медицинскими специалистами доказана их научно-практическая значимость и актуальность. Цель исследования направлена на комплексный анализ материалов, освещающих конкретные результаты сотрудничества УВМА с медицинскими службами стран-участников НАТО, которое продолжается уже почти четверть века, с середины 1990-х годов, и в которой одно из ведущих мест занимает медицинская служба вооруженных сил Турецкой республики. В связи с интенсивностью политического диалога по актуальным вопросам безопасности во внешней политике Украины и Турции, дальнейшее развитие взаимоотношений между ВС Украины и ВС Турецкой Республики, в частности в сфере военной медицины, является весьма актуальным и, при условии эффективного научно-практического сотрудничества, может поднять их на качественно новый уровень. Выводы. Активная организационно-информационное сотрудничество в ходе официальных двусторонних украинско-турецких визитов в период 1997-2000 годов заложила фундамент для дальнейшего сотрудничества между медицинскими службами и военно-медицинскими академиями Украины и Турции. Первый официальный визит руководителей медицинской службы ВС Украины в Турецкую республику в апреле 1997 года и ознакомление с организацией и функционированием медицинской службы, а также подготовкой воен-ных врачей для вооруженных сил Турции как страны – члена НАТО, имели определенное значение в условиях создания собственной системы военно-медицинского образования в Украине. Следующие двусторонние научно-практические отношения между украинскими и турецкими военными медиками, которые имели место в июне 2000 года, существенно способствовали их развитию и совершенствованию

The purpose of the study is aimed at a comprehensive analysis of materials highlighting the specific results of cooperation between Ukrainian Military Medical Academy (UMMA) and medical services of the NATO countries, which has almost quarter-century history, since the mid-1990s, and in which the medical service of the Turkish Armed Forces occupies a leading position. Materials and methods. The information base of the article includes the materials of official bilateral visits between the leaders of medical services of the Armed Forces of Ukraine and the Turkish Republic, and between the Ukrainian Military Medical Academy and the Gulhane Military Medical Academy (Ankara) at 1997-2000. A unique illustrative content (photographic materials) is included, which is verifying the documents and data used in the article. Results. The article describes in details of the visit program and their practical implementation. Based on the specific results of professional relationships between Ukrainian and Turkish military medical specialists their scientific and practical significance and relevance have been demonstrated. Conclusions. Active organizational and informational cooperation in the process of official bilateral Ukrainian-Turkish visits at 1997-2000 laid the foundation for further cooperation between medical services and military medical academies of Ukraine and Turkey. The first official visit of the leaders of medical service of the armed forces of Ukraine to the Republic of Turkey in April 1997 and familiarization with the organization and functioning of the medical service, as well as the training of military doctors for the armed forces of Turkey as a NATO member country, had a defined value in the development of military medical training system in Ukraine. The subsequent bilateral scientific and practical relations between Ukrainian and Turkish military doctors in June 2000 significantly improved their development and upgrading. Due to the intensity of the political dialogue on topical security issues in the foreign policy of Ukraine and Turkey, the further development of relations between the armed forces of Ukraine and the Republic of Turkey, in particular in the military medicine field, is very relevant and can raise them to a qualitatively new level, subject to effective scientific and practical cooperation ; L'article décrit en détail les programmes de visites officielles de l'histoire des relations entre l'Académie de médecine militaire ukrainienne et l'Académie de médecine militaire Gulhane des forces armées turques et leur mise en œuvre pratique. Sur la base des résultats spécifiques des relations professionnelles entre les médecins spécialistes militaires ukrainiens et turcs, leur signification et leur pertinence scientifiques et pratiques ont été prouvées. Le but de l'étude est une analyse complète des matériaux mettant en évidence les résultats spécifiques de la coopération de l'UVMA avec les services médicaux des États membres de l'OTAN, qui dure depuis près d'un quart de siècle, depuis le milieu des années 1990, et dans laquelle le service médical des forces armées de la République de Turquie occupe une place de premier plan. En raison de l'intensité du dialogue politique sur les questions de sécurité d'actualité dans la politique étrangère de l'Ukraine et de la Turquie, la poursuite du développement des relations entre les forces armées ukrainiennes et les forces armées de la République de Turquie, en particulier dans le domaine de la médecine militaire, est très pertinente et, sous réserve d'une coopération scientifique et pratique efficace, peut à un niveau qualitativement nouveau. Conclusions. Une coopération organisationnelle et informationnelle active lors des visites bilatérales officielles ukraino-turques au cours de la période 1997-2000 a jeté les bases d'une coopération future entre les services médicaux et les académies médicales militaires d'Ukraine et de Turquie. La première visite officielle des chefs du service médical des forces armées ukrainiennes en République de Turquie en avril 1997 et la familiarisation avec l'organisation et le fonctionnement du service médical, ainsi que la formation de médecins militaires pour les forces armées turques en tant qu'État membre de l'OTAN, ont eu une certaine importance dans les conditions de création de son propre système militaire. -éducation médicale en Ukraine. Les relations scientifiques et pratiques bilatérales suivantes entre médecins militaires ukrainiens et turcs, qui ont eu lieu en juin 2000, ont largement contribué à leur développement et à leur amélioration ; У статті докладно висвітлені програми офіційних візитів з історії взаємин між Українською військово-медичною академією та Військово-медичною академією Гюльхане збройних сил Туреччини та їх практична реалізація. На основі конкретних результатів професійних взаємин між українськими та турецькими військово-медичними фахівцями доведено їхню науково-практичну значимість і актуальність. Мета дослідження спрямована на комплексний аналіз матеріалів, які висвітлюють конкретні результати співпраці УВМА з медичними службами країн-учасників НАТО, яке триває вже майже чверть століття, з середини 1990-х років, і в якій одне з провідних місць займає медична служба збройних сил Турецької республіки. У зв'язку з інтенсивністю політичного діалогу з актуальних питань безпеки у зовнішній політиці України та Туреччини, подальший розвиток взаємин між ЗС України та ЗС Турецької Республіки, зокрема в сфері військової медицини, є вельми актуальним і, за умови ефективного науково-практичного співробітництва, може підняти їх на якісно новий рівень. Висновки. Активне організаційно-інформаційне співробітництво в ході офіційних двосторонніх українсько-турецьких візитів в період 1997-2000 років заклала фундамент для подальшого співробітництва між медичними службами і військово-медичними академіями України та Туреччини. Перший офіційний візит керівників медичної служби ЗС України в Турецьку республіку в квітні 1997 року і ознайомлення з організацією і функціонуванням медичної служби, а також підготовкою військових лікарів для збройних сил Туреччини як країни - члена НАТО, мали певне значення в умовах створення власної системи військово-медичної освіти в Україні. Наступні двосторонні науково-практичні відносини між українськими та турецькими військовими медиками, які мали місце в червні 2000 року, істотно сприяли їх розвитку і вдосконалення ; В статье подробно освещены программы официальных визитов из истории взаимоотношений между Украинской военно-медицинской академией и Военно-медицинской академией Гюльхане вооруженных сил Турции и их практическая реализация. На основе конкретных результатов профессиональных взаимоотношений между украинскими и турецкими военно-медицинскими специалистами доказана их научно-практическая значимость и актуальность. Цель исследования направлена на комплексный анализ материалов, освещающих конкретные результаты сотрудничества УВМА с медицинскими службами стран-участников НАТО, которое продолжается уже почти четверть века, с середины 1990-х годов, и в которой одно из ведущих мест занимает медицинская служба вооруженных сил Турецкой республики. В связи с интенсивностью политического диалога по актуальным вопросам безопасности во внешней политике Украины и Турции, дальнейшее развитие взаимоотношений между ВС Украины и ВС Турецкой Республики, в частности в сфере военной медицины, является весьма актуальным и, при условии эффективного научно-практического сотрудничества, может поднять их на качественно новый уровень. Выводы. Активная организационно-информационное сотрудничество в ходе официальных двусторонних украинско-турецких визитов в период 1997-2000 годов заложила фундамент для дальнейшего сотрудничества между медицинскими службами и военно-медицинскими академиями Украины и Турции. Первый официальный визит руководителей медицинской службы ВС Украины в Турецкую республику в апреле 1997 года и ознакомление с организацией и функционированием медицинской службы, а также подготовкой воен-ных врачей для вооруженных сил Турции как страны – члена НАТО, имели определенное значение в условиях создания собственной системы военно-медицинского образования в Украине. Следующие двусторонние научно-практические отношения между украинскими и турецкими военными медиками, которые имели место в июне 2000 года, существенно способствовали их развитию и совершенствованию

The purpose of the study is aimed at a comprehensive analysis of materials highlighting the specific results of cooperation between Ukrainian Military Medical Academy (UMMA) and medical services of the NATO countries, which has almost quarter-century history, since the mid-1990s, and in which the medical service of the Turkish Armed Forces occupies a leading position. Materials and methods. The information base of the article includes the materials of official bilateral visits between the leaders of medical services of the Armed Forces of Ukraine and the Turkish Republic, and between the Ukrainian Military Medical Academy and the Gulhane Military Medical Academy (Ankara) at 1997-2000. A unique illustrative content (photographic materials) is included, which is verifying the documents and data used in the article. Results. The article describes in details of the visit program and their practical implementation. Based on the specific results of professional relationships between Ukrainian and Turkish military medical specialists their scientific and practical significance and relevance have been demonstrated. Conclusions. Active organizational and informational cooperation in the process of official bilateral Ukrainian-Turkish visits at 1997-2000 laid the foundation for further cooperation between medical services and military medical academies of Ukraine and Turkey. The first official visit of the leaders of medical service of the armed forces of Ukraine to the Republic of Turkey in April 1997 and familiarization with the organization and functioning of the medical service, as well as the training of military doctors for the armed forces of Turkey as a NATO member country, had a defined value in the development of military medical training system in Ukraine. The subsequent bilateral scientific and practical relations between Ukrainian and Turkish military doctors in June 2000 significantly improved their development and upgrading. Due to the intensity of the political dialogue on topical security issues in the foreign policy of Ukraine and Turkey, the further development of relations between the armed forces of Ukraine and the Republic of Turkey, in particular in the military medicine field, is very relevant and can raise them to a qualitatively new level, subject to effective scientific and practical cooperation ; L'article décrit en détail les programmes de visites officielles de l'histoire des relations entre l'Académie de médecine militaire ukrainienne et l'Académie de médecine militaire Gulhane des forces armées turques et leur mise en œuvre pratique. Sur la base des résultats spécifiques des relations professionnelles entre les médecins spécialistes militaires ukrainiens et turcs, leur signification et leur pertinence scientifiques et pratiques ont été prouvées. Le but de l'étude est une analyse complète des matériaux mettant en évidence les résultats spécifiques de la coopération de l'UVMA avec les services médicaux des États membres de l'OTAN, qui dure depuis près d'un quart de siècle, depuis le milieu des années 1990, et dans laquelle le service médical des forces armées de la République de Turquie occupe une place de premier plan. En raison de l'intensité du dialogue politique sur les questions de sécurité d'actualité dans la politique étrangère de l'Ukraine et de la Turquie, la poursuite du développement des relations entre les forces armées ukrainiennes et les forces armées de la République de Turquie, en particulier dans le domaine de la médecine militaire, est très pertinente et, sous réserve d'une coopération scientifique et pratique efficace, peut à un niveau qualitativement nouveau. Conclusions. Une coopération organisationnelle et informationnelle active lors des visites bilatérales officielles ukraino-turques au cours de la période 1997-2000 a jeté les bases d'une coopération future entre les services médicaux et les académies médicales militaires d'Ukraine et de Turquie. La première visite officielle des chefs du service médical des forces armées ukrainiennes en République de Turquie en avril 1997 et la familiarisation avec l'organisation et le fonctionnement du service médical, ainsi que la formation de médecins militaires pour les forces armées turques en tant qu'État membre de l'OTAN, ont eu une certaine importance dans les conditions de création de son propre système militaire. -éducation médicale en Ukraine. Les relations scientifiques et pratiques bilatérales suivantes entre médecins militaires ukrainiens et turcs, qui ont eu lieu en juin 2000, ont largement contribué à leur développement et à leur amélioration ; В статье подробно освещены программы официальных визитов из истории взаимоотношений между Украинской военно-медицинской академией и Военно-медицинской академией Гюльхане вооруженных сил Турции и их практическая реализация. На основе конкретных результатов профессиональных взаимоотношений между украинскими и турецкими военно-медицинскими специалистами доказана их научно-практическая значимость и актуальность. Цель исследования направлена на комплексный анализ материалов, освещающих конкретные результаты сотрудничества УВМА с медицинскими службами стран-участников НАТО, которое продолжается уже почти четверть века, с середины 1990-х годов, и в которой одно из ведущих мест занимает медицинская служба вооруженных сил Турецкой республики. В связи с интенсивностью политического диалога по актуальным вопросам безопасности во внешней политике Украины и Турции, дальнейшее развитие взаимоотношений между ВС Украины и ВС Турецкой Республики, в частности в сфере военной медицины, является весьма актуальным и, при условии эффективного научно-практического сотрудничества, может поднять их на качественно новый уровень. Выводы. Активная организационно-информационное сотрудничество в ходе официальных двусторонних украинско-турецких визитов в период 1997-2000 годов заложила фундамент для дальнейшего сотрудничества между медицинскими службами и военно-медицинскими академиями Украины и Турции. Первый официальный визит руководителей медицинской службы ВС Украины в Турецкую республику в апреле 1997 года и ознакомление с организацией и функционированием медицинской службы, а также подготовкой воен-ных врачей для вооруженных сил Турции как страны – члена НАТО, имели определенное значение в условиях создания собственной системы военно-медицинского образования в Украине. Следующие двусторонние научно-практические отношения между украинскими и турецкими военными медиками, которые имели место в июне 2000 года, существенно способствовали их развитию и совершенствованию ; У статті докладно висвітлені програми офіційних візитів з історії взаємин між Українською військово-медичною академією та Військово-медичною академією Гюльхане збройних сил Туреччини та їх практична реалізація. На основі конкретних результатів професійних взаємин між українськими та турецькими військово-медичними фахівцями доведено їхню науково-практичну значимість і актуальність. Мета дослідження спрямована на комплексний аналіз матеріалів, які висвітлюють конкретні результати співпраці УВМА з медичними службами країн-учасників НАТО, яке триває вже майже чверть століття, з середини 1990-х років, і в якій одне з провідних місць займає медична служба збройних сил Турецької республіки. У зв'язку з інтенсивністю політичного діалогу з актуальних питань безпеки у зовнішній політиці України та Туреччини, подальший розвиток взаємин між ЗС України та ЗС Турецької Республіки, зокрема в сфері військової медицини, є вельми актуальним і, за умови ефективного науково-практичного співробітництва, може підняти їх на якісно новий рівень. Висновки. Активне організаційно-інформаційне співробітництво в ході офіційних двосторонніх українсько-турецьких візитів в період 1997-2000 років заклала фундамент для подальшого співробітництва між медичними службами і військово-медичними академіями України та Туреччини. Перший офіційний візит керівників медичної служби ЗС України в Турецьку республіку в квітні 1997 року і ознайомлення з організацією і функціонуванням медичної служби, а також підготовкою військових лікарів для збройних сил Туреччини як країни - члена НАТО, мали певне значення в умовах створення власної системи військово-медичної освіти в Україні. Наступні двосторонні науково-практичні відносини між українськими та турецькими військовими медиками, які мали місце в червні 2000 року, істотно сприяли їх розвитку і вдосконалення

This article is based in part on the author's fieldwork collected during a trip to the Romanian Banat in spring 2005 (the trip was carried out jointly with the Romanian ethnologist Otilia Hedeshan, who is now the provost of the University of Timisoara), as well as on the materials found on the Internet . The article mainly analyzes the events of Fashanka in Moldova-Noua and the commune of Velyug (Karash-Severin district). ; Cet article est basé en partie sur les matériaux sur le terrain de l'auteur recueillies lors d'une visite aux colonies de peuplement Banat roumain au printemps 2005 (le voyage a été réalisé conjointement avec l'ethnologue Otilia roumaine Hedeshan, qui est maintenant doyen de l'université de Timisoara), ainsi que sur les matériaux trouvés sur Internet . L'article analyse principalement les événements de Fashanka en Moldavie-Noua et de la commune de Velyug (district de Karash-Séverin). ; Данная статья основана отчасти на полевых материалах автора, собранных во время поездки по населенным пунктам румынского Баната весной 2005 г. (поездка была осуществлена совместно с румынским этнологом Отилией Хедешан, которая ныне является проректором университета Тимишоары), а также на материалах, обнаруженных в сети Интернет. В статье анализируются главным образом события фашанка в г. Молдова-Ноуэ и коммуне Вэлюг (округ Караш-Северин). ; Дана стаття заснована частково на польових матеріалах автора, зібраних під час поїздки по населеним пунктам румунського Банату весною 2005 р (Поїздка була здійснена спільно з румунським етнологів Отілії Хедешан, яка нині є проректором університету Тімішоари), а також на матеріалах, виявлених в мережі Інтернет. У статті аналізуються головним чином події фашанка в м Молдова-Ноуе і комуна Велюгі (округ Караш-Северин).

This article is based in part on the author's fieldwork collected during a trip to the Romanian Banat in spring 2005 (the trip was carried out jointly with the Romanian ethnologist Otilia Hedeshan, who is now the provost of the University of Timisoara), as well as on the materials found on the Internet . The article mainly analyzes the events of Fashanka in Moldova-Noua and the commune of Velyug (Karash-Severin district). ; Cet article est basé en partie sur les matériaux sur le terrain de l'auteur recueillies lors d'une visite aux colonies de peuplement Banat roumain au printemps 2005 (le voyage a été réalisé conjointement avec l'ethnologue Otilia roumaine Hedeshan, qui est maintenant doyen de l'université de Timisoara), ainsi que sur les matériaux trouvés sur Internet . L'article analyse principalement les événements de Fashanka en Moldavie-Noua et de la commune de Velyug (district de Karash-Séverin). ; Данная статья основана отчасти на полевых материалах автора, собранных во время поездки по населенным пунктам румынского Баната весной 2005 г. (поездка была осуществлена совместно с румынским этнологом Отилией Хедешан, которая ныне является проректором университета Тимишоары), а также на материалах, обнаруженных в сети Интернет. В статье анализируются главным образом события фашанка в г. Молдова-Ноуэ и коммуне Вэлюг (округ Караш-Северин). ; Дана стаття заснована частково на польових матеріалах автора, зібраних під час поїздки по населеним пунктам румунського Банату весною 2005 р (Поїздка була здійснена спільно з румунським етнологів Отілії Хедешан, яка нині є проректором університету Тімішоари), а також на матеріалах, виявлених в мережі Інтернет. У статті аналізуються головним чином події фашанка в м Молдова-Ноуе і комуна Велюгі (округ Караш-Северин).

The article presents some important arguments about the hermeneutic keys to the interpretation of biblical images, motifs and symbols in Ivan Franko's prose in general, and in his "Old Russian stories" in particular.Ivan Franko is considered to be a world-famous Ukrainian writer, whose famous historiographical, artistic and literary-critical works, as well as his political and cultural activities of the late nineteenth and early twentieth centuries, still retain their influence on Ukrainian literature. Nevertheless, the current intercultural context requires a reassessment of the theoretical and pragmatic potential of I. Franko's intellectual heritage, especially given its interrelations with European philosophical and religious traditions.That is why, the article presents theoretical and pragmatic analyzes of I. Franko's literary works that are designed to open up new opportunities to attract his thoughts in the context of modern intercultural dialogue. ; L'article présente quelques arguments importants au sujet de la clé herméneutique à l'interprétation des images bibliques, des motifs et des symboles dans la prose d'Ivan Franko dans son ensemble, et ses « vieilles histoires russes » en particulier.Ivan Franco est considéré comme un écrivain ukrainien de renommée mondiale dont le fameux travail historiographique, critique littéraire et artistique, ainsi que ses activités politiques et culturelles de la fin du XIX-ème - début du XXe siècle conservent encore leur influence sur la littérature ukrainienne. Cependant, le contexte interculturel moderne exige une réévaluation du patrimoine intellectuel potentiel théorique et pragmatique d'Ivan Franko, compte tenu notamment de ses relations avec les traditions philosophiques et religieuses européennes.Voilà pourquoi, l'article présente les analyses théoriques et pragmatiques des œuvres littéraires d'Ivan Franko, qui sont conçus pour ouvrir de nouvelles opportunités pour attirer ses pensées dans le contexte du dialogue interculturel contemporaine. ; В статье представлены некоторые важные аргументы о герменевтических ключах к интерпретации библейских образов, мотивов и символов в прозе И. Франко в целом, и в его «Старорусских рассказах» в частности.Иван Франко считается всемирно известным украинским писателем, чьи знаменитые историографические, художественные и литературно-критические работы, а также его политическая и культурная деятельности конца XIX-го – начала ХХ века до сих пор сохраняют свое влияние на украинскую словесность. Тем не менее, современный меж- культурный контекст требует переоценки теоретического и прагматического потенциа- ла интеллектуального наследия И. Франко, особенно с учетом его взаимосвязей с европейскими философскими и религиозными традициями.Именно поэтому, в статье представлены теоретические и прагматический анализы литературных произведений И. Франко, которые призваны открыть новые возможности привлечения его мысли в контексте современного межкультурного диалога. ; У статті представлені деякі важливі аргументи про герменевтичних ключах до інтерпретації біблійних образів, мотивів і символів в прозі І. Франка в цілому, і в його «старорусские оповіданнях» зокрема.Іван Франко вважається всесвітньо відомим українським письменником, чиї знамениті історіографічні, художні та літературно-критичні роботи, а також його політична і культурна діяльність кінця XIX-го - початку ХХ століття до сих пір зберігають свій вплив на українську словесність. Проте, сучасний міжкультурний контекст вимагає переоцінки теоретичного і прагматичного потенціала інтелектуальної спадщини І. Франка, особливо з урахуванням його взаємозв'язків з європейськими філософськими і релігійними традиціями.Саме тому, в статті представлені теоретичні і прагматичний аналізи літературних творів І. Франка, які покликані відкрити нові можливості залучення його думки в контексті сучасного міжкультурного діалогу.