Suchergebnisse

Everyday life history is not a new trend of modern historical research, but we have little research on the life and living space of the family. The topic of the paper covers the period of Soviet power domination in Ukrainian lands and (often) in the minds of Ukrainians. The goal of the paper is to determine the peculiarities of the Soviet government family policy formation and the coexistence of private and public in the living space of Soviet families during the existence of the Soviet system. A comparative analysis of the existence of Soviet families at different times of the Soviet system is given. Partial parallels are drawn between the traditional Ukrainian family in the pre-revolutionary period and family innovations in the Soviet period. The special importance of the role of the party, which often concerned the family and marriage life of a Soviet man, is pointed out. Conclusions are made about the possibility of studying the codes and laws of the USSR, which concerned the family life of Soviet people, which in turn provide an opportunity to study in more detail the individual stories on the history of everyday life of almost all social classes in the USSR. The memoirs, consecutively, reveal an invisible, and sometimes striking, difference in the life of the Soviet family within and outside the so-called collective. Statistics and collections of documents provide a picture of marriages, divorces, and complaints to local authorities, which sometimes surprise with their content. A generalized description of the position of Ukrainians as a common element of the Soviet people in the conditions of the Soviet system's existence is given. Scientific novelty: for the first time it is shown what role the statistical data along with memories play for a better description of the everyday life of Soviet family in the conditions of double standards of the Soviet society. ; Дослідження охоплює проміжок часу, обумовлений пануванням радянської влади на українських землях і (нерідко) у свідомості українців. Мета статті: визначення особливостей становлення сімейної політики радянської влади та співіснування приватного та загальнодержавного у побутовому просторі радянської сі'ї часів існування СРСР. Подано порівняльний аналіз існування радянських сімей у різні часи існування радянської системи. Проведено частково паралелі між традиційною українською родиною у дореволюційний період і сімейними нововведеннями радянського періоду. Вказано на особливе значення ролі партії у житті радянської людини, що нерідко стосувалося і сімейно-шлюбного життя.

У статті розглядаються деякі мало досліджені аспекти вторгнення французької армії в Росію в 1812 році. А саме ті, які підпадають під поняття «військові злочини». Згідно з міжнародним правом, це виключно серйозні порушення законів і звичаїв війни: вбивства, катування і відведення в рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території; вбивства або катування військовополонених; взяття і вбивство заручників; пограбування громадської або приватної власності; безглузде руйнування населених пунктів; розорення, не виправдане військовою необхідністю і т.п. Як свідчать джерела, саме такого роду дії здійснювала наполеонівська армія, починаючи з вступу на російські території, під час окупації Москви і після виходу з неї. До числа наймасштабніших злочинів, скоєних французькими військовими на окупованих територіях, слід віднести підпал і розорення древньої російської столиці, масове пограбування помешкань москвичів, якому було надано організованого характеру. У той самий час, коли Наполеон жив у Кремлівському палаці, поруч з ним, в Успенському соборі, була організована майстерня з переплавки в злитки награбованих платини, золота і срібла. Кількість дорогоцінного металу, вивезеного окупантами, обчислюється сотнями пудів. Однак самою ганебною сторінкою з літопису військових злочинів, скоєних Великою армією в Москві, є масове вбивство російських поранених, що залишилися у шпиталях міста. Видана у Франції під редакцією професорів Лависса і Рамбо «Історія XIX століття» містить таке кричуще визнання: під час пожежі в Москві 15 тисяч росіян було наживо спалено французами. Врятувати нещасних було нікому, будь-які спроби зупинити вакханалію насильства жорстоко припинялися. Не менш трагічна доля спіткала і тих російських військовополонених, які могли йти. У статті наводиться факт, який мав місце після того, як французька армія залишила Москву. На підході до Гжатську (нині місто Гагарін) імператорська колона побачила біля дороги щойно вбитих росіян. Їх кількість сягала двох тисяч. Є підстави вважати, що їх загибель на совісті польських військових, які воювали на боці Наполеона і у яких був вагомий привід жорстоко обійтися з російськими полоненими. У висновках автор звертає увагу на те, що російська армія не помстилася французам під час перебування в Парижі у 1814 році. Мало того, що росіяни нічого не взяли з Парижа на утримання своїх військ, вони ще й відмовились брати з переможеної Франції репарації. ; The article discusses some of the little investigated aspects of the invasion of the French army in Russia in 1812. Namely, those that fall under the concept of "war crimes". According to international law, these are exceptionally serious violations of the laws and customs of war: murder, torture, and slavery or for other purposes of the civilian population of the occupied territory; the killing or torturing of prisoners of war; taking and killing hostages; robbеry public or private property; meaningless destruction of human settlements; not justified by military necessity, etc. Sources show that it was precisely this kind of action that the French army committed during the occupation of Moscow and after it left it. Among the most massive crimes committed by French troops in the occupied territories, it should include the arson and ruin of the ancient Russian capital, the massive robbery of the Muscovites' homes, which was accorded an organized character, should be considered. At the same time, when Napoleon lived in the Kremlin's palace, next to him, in the Uspensky Cathedral, was organized a workshop on melting into ingots of looted platinum, gold and silver. The amount of precious metal exported by the occupants is calculated by hundreds of pounds. However, the most shameful page in the chronicle of war crimes committed by the Great Army in Moscow is the mass murder of the Russian wounded, remaining in the city's hospitals. Published in France under the editorship of Professors Lavissa and Rambo "The History of the XIX century" contains such a vivid admission: during the fire in Moscow, 15,000 Russians were burned alive by the French. To save the unfortunate was nobody, any attempt to stop the bacchanalia violence severely ceased. No less tragic fate has happened to those Russian prisoners of war who could move. The article cites the fact that took place after the French army left Moscow. At the approach to Gzhatsk (now the city of Gagarin), the imperial column was seen near the road of the just killed Russians. Their number reached two thousand. There is reason to believe that their death on the conscience of the Polish military, who fought on the side of Napoleon and who had a strong motive to cruelly deal with Russian captives. In the conclusions, the author draws attention to the fact that the Russian army did not take revenge on the French during her stay in Paris in 1814. Moreover that the Russians did not take anything from Paris to keep their troops, they also refused to take reparations from the defeated France.

У статті розглядаються деякі мало досліджені аспекти вторгнення французької армії в Росію в 1812 році. А саме ті, які підпадають під поняття «військові злочини». Згідно з міжнародним правом, це виключно серйозні порушення законів і звичаїв війни: вбивства, катування і відведення в рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території; вбивства або катування військовополонених; взяття і вбивство заручників; пограбування громадської або приватної власності; безглузде руйнування населених пунктів; розорення, не виправдане військовою необхідністю і т.п. Як свідчать джерела, саме такого роду дії здійснювала наполеонівська армія, починаючи з вступу на російські території, під час окупації Москви і після виходу з неї. До числа наймасштабніших злочинів, скоєних французькими військовими на окупованих територіях, слід віднести підпал і розорення древньої російської столиці, масове пограбування помешкань москвичів, якому було надано організованого характеру. У той самий час, коли Наполеон жив у Кремлівському палаці, поруч з ним, в Успенському соборі, була організована майстерня з переплавки в злитки награбованих платини, золота і срібла. Кількість дорогоцінного металу, вивезеного окупантами, обчислюється сотнями пудів. Однак самою ганебною сторінкою з літопису військових злочинів, скоєних Великою армією в Москві, є масове вбивство російських поранених, що залишилися у шпиталях міста. Видана у Франції під редакцією професорів Лависса і Рамбо «Історія XIX століття» містить таке кричуще визнання: під час пожежі в Москві 15 тисяч росіян було наживо спалено французами. Врятувати нещасних було нікому, будь-які спроби зупинити вакханалію насильства жорстоко припинялися. Не менш трагічна доля спіткала і тих російських військовополонених, які могли йти. У статті наводиться факт, який мав місце після того, як французька армія залишила Москву. На підході до Гжатську (нині місто Гагарін) імператорська колона побачила біля дороги щойно вбитих росіян. Їх кількість сягала двох тисяч. Є підстави вважати, що їх загибель на совісті польських військових, які воювали на боці Наполеона і у яких був вагомий привід жорстоко обійтися з російськими полоненими. У висновках автор звертає увагу на те, що російська армія не помстилася французам під час перебування в Парижі у 1814 році. Мало того, що росіяни нічого не взяли з Парижа на утримання своїх військ, вони ще й відмовились брати з переможеної Франції репарації. ; The article discusses some of the little investigated aspects of the invasion of the French army in Russia in 1812. Namely, those that fall under the concept of "war crimes". According to international law, these are exceptionally serious violations of the laws and customs of war: murder, torture, and slavery or for other purposes of the civilian population of the occupied territory; the killing or torturing of prisoners of war; taking and killing hostages; robbеry public or private property; meaningless destruction of human settlements; not justified by military necessity, etc. Sources show that it was precisely this kind of action that the French army committed during the occupation of Moscow and after it left it. Among the most massive crimes committed by French troops in the occupied territories, it should include the arson and ruin of the ancient Russian capital, the massive robbery of the Muscovites' homes, which was accorded an organized character, should be considered. At the same time, when Napoleon lived in the Kremlin's palace, next to him, in the Uspensky Cathedral, was organized a workshop on melting into ingots of looted platinum, gold and silver. The amount of precious metal exported by the occupants is calculated by hundreds of pounds. However, the most shameful page in the chronicle of war crimes committed by the Great Army in Moscow is the mass murder of the Russian wounded, remaining in the city's hospitals. Published in France under the editorship of Professors Lavissa and Rambo "The History of the XIX century" contains such a vivid admission: during the fire in Moscow, 15,000 Russians were burned alive by the French. To save the unfortunate was nobody, any attempt to stop the bacchanalia violence severely ceased. No less tragic fate has happened to those Russian prisoners of war who could move. The article cites the fact that took place after the French army left Moscow. At the approach to Gzhatsk (now the city of Gagarin), the imperial column was seen near the road of the just killed Russians. Their number reached two thousand. There is reason to believe that their death on the conscience of the Polish military, who fought on the side of Napoleon and who had a strong motive to cruelly deal with Russian captives. In the conclusions, the author draws attention to the fact that the Russian army did not take revenge on the French during her stay in Paris in 1814. Moreover that the Russians did not take anything from Paris to keep their troops, they also refused to take reparations from the defeated France.

Mykola Hvyljovyj – writer, historiographer, prominent future in the Ukrainian revival, and active percipient of literary organiza-tions. Expecially interesting, in our opinion, his historico-philosopnical concept. M. Hvyljovyj reconsidered the ideas of the development of mankind and culture and announced the beginning of the fourth revival of mankind – proletarian type of culture ( mankind passed the first stage of the patriarchal culture (Asia), the second phase of the feudal and bourgeois (Europe)). At the second time of the people of Asia (the Asian Renaissance, whose oasis is to become Ukrainian, which is located of the verge of two civilizations, and is able to combine the potential of both. We these historiosophical construction, the proclaimed M. Hvyljovyj of the idea of active romanticism (vitalism), whith should become the style of the era of national-state revival. It is initiated and organized by the creative elita of the nation the true bearer of cultural tradition. The intellectuals will be able to fulfill their mission, when they lose their enlightenment populism, identified with provincialism, «littlerussia», reorientated to psychological Europe. Only a creative combination of the internal potential of Ukrainian culture with the spiritual potential of European culture, will provide a specific culture of the energy, that allows it to respond adequately to change and perceive innovation will hope for a unique contribution to world culture. «To put an end to the counter-revolutionary (in essence) thought to build Russian culture in Ukrainian it will be only when Ukraine passed that natural state, what Western Europe was in the times of designing national states. Consequently, the national-cultural respectives of the M. Hvyljovyj were tightened with the current of the formation and development of the Ukrainian political nation. ; Хвильовий Микола Григорович(13.12.1893–12.05.1933) – письменник, історіософ,видатний діяч українського відроджен-ня 20-х років, організатор і активний учасник літературних організацій «Гарт», ВАПЛІТЕ, «Пролітфроту». Особливо цікава на нашу думку, його історіософська концепція. М. Хвильовий переосмислив ідеї цих концепцій розвитку людства і культури (М. Данилевський, О. Шпенглер) і оголосив початок «четвертого відродження людства – пролетарсь-кого типу культури. Людство пройшло: перший етап – патріархальний культурний цикл (Азія); другий – феодальний і буржуазний (Європа). На четвертому етапі знову черга народів Азії («азіатський ренесанс», оазою якого належить стати Україні , що розташована на межі двох цивілізацій і здатна сполучити потенціал обох. З цими історіософськими побудовами пов'язана проголошена М. Хвильовим ідея активного романтизму (віталізму), що має стати стилем національно-державного відродження. Його ініціює і відроджує творча еліта нації – справжній носій культурної традиції. Інтелігенція зможе виконати свою місію, коли позбудеться просвітянського народництва, ототож-нюваного М. Хвильовим з провінціалізмом, «малоросійщиною», переорієнтується на психологічну Європу. Тільки творче поєднання внутрішнього потенціалу української культури з духовним потенціалом культури європейської надасть питомій культурі тієї енергії розвитку, яка дає змогу адекватно реагувати на зміни і сприймати інновації, дозволить сподіватися на самобутній внесок до світової культури. «Покінчити з контрреволюційною (по суті) думкою будувати на Україні російську культуру» можна буде тільки тоді, коли Україна перейде той «природний стан, який Західна Європа пройшла в часи оформлення національних держав». От-же, національно-культурні перспективи М. Хвильовий пов'язував з актуальною донині проблемою формування і розвитку української політичної нації.

In the article outlines the linguistic and cultural portrait of modern astionims of Ukraine, created with the help of the archaic suffix * -jь from their own personal Slavic composite names. The autochthonous names of such urban settlements have been proved. The nuclear, near peripheral and distant peripheral zones of interpretation of modern ationisms, the original conspiracies on - * jь, formed from old personal personal composite names, certified in famous Slavic onomasticons, in historical sources or special works, were considered (the name of the present cities Boguslav, Borislav, Volodymyr-Volynsky, Dobromil, Zhytomyr, Izyaslav, Pereyaslav-Khmelnytsky, Sambir) and archaic derivatives on * -j, motivated by reconstructed names-composites (Drohobych, Zbarazh, Radomyshl, Chornobyl).The purpose of the intelligence is defined as the outline of the linguistic and cultural portrait of contemporary Ukrainian astionims, motivated by ancient Slavic own personal composite names, created with the help of the archaic suffix -jь. The original autochthonality (Ukrainian) of such names is proved, as in the XII–XIII centuries the analyzed, oikonim and creature model has ceased to be productive.The formation of the linguistic and cultural portrait of the urban settlement through the prism of its name is carried out according to the scheme: nuclear zone: the present name of the city, its localization; nuclear zone: the present name of the city, its localization; far-off peripheral zone: the national etymological version of the origin of the settlement's name.It is found that the scientific and popular etiologic versions are often interwoven, although the opposite is known: the complete denial by the scientists of the folk version, or the complete lack of understanding by the lovers of the true genesis of the oikonim.It was found out, that linguistic and culture dictionary of astionims of Ukraine is still promising. This work has demonstrated that the names of Ukrainian cities, despite all the political trends imperial and post-imperial preferences were, are and will be specific Ukrainian.Keywords: astionim, nuclear zone, near periphery, distant periphery, oikonim and creature model, name-composite. ; Окреслено лінгвокультурологічні портрети сучасних астіонімів України, утворених за допомогою архаїчного суфікса *-jь від власних особових слов'янських композитних імен. Доведено прадавню українськість назв таких міських поселень. Розглянуто ядерну, ближню периферійну та дальню периферійну зони інтерпретації сучасних астіонімів: первісних посесивів на *-jь, утворених від композитних імен, засвідчених у відомих слов'янських ономастиконах, в історичних джерелах або спеціальних працях (Богуслав, Борислав, Володимир-Волинський, Добромиль, Житомир, Ізяслав, Переяслав-Хмельницький, Самбір) та архаїчних дериватів на *-jь, змотивованих реконструйованими іменеми-композитами (Дрогобич, Збараж, Радомишль, Чорнобиль). Ключові слова: астіонім, ядерна зона, ближня периферія, дальня периферія, ойконімотвірна модель, ім'я-композит.

The searching portrait of criminals is folded, in most cases, at investigation of serial crimes of violence raping, sexual murders, ritual murders. The forensic practice of developing and implementing search portraits of serial criminals has a long history. However, for many years, all investigative actions and the detection and detection of criminals were based on the practical experience and "operational sense" of those who carried out the investigation. Depending on maintenance and character of the got information the searching portrait of unknown criminal can contain such data: general description of personality and forming motivation of behavior; habits, inclinations, skills and other individual signs of personality; age related group; district, where a criminal lives probably; district of job, service, studies; level of education and professional activity; features of family and history of personal life; marital status presence of children; service of military forces, going in for sports, conversation with people; presence of previous convictions (criminal awareness); presence of psychical pathology; anthropological and functional description. With the aim of increase of efficiency of activity of law enforcement authorities on investigations of serial crimes of violence, offer such recommendations: 1) to work out fundamentally new methodology of investigations of serial crimes of violence by the stowage of searching portraits of criminals; 2) to create an informative data base (information storage and retrieval system) about serial criminals taking into account the base constituents of searching taking into account the base constituents of searching to the portrait criminal (sex, age, marital status, education and other); 3) to enter new consulting models and systems of support of making decision for work of specialists on the stowage of searching portraits of criminals; 4) to enter obligatory registration of serial criminals that have certain rejections of psychical development; 5) to put right an exchange information about the searching portraits of criminals to the interested departments, as in Ukraine so after her limits; 6) to organize corresponding scientific researches in industry of creation of searching portraits. ; Пошуковий портрет злочинців складається здебільшого під час розслідування серійних насильницьких злочинів - зґвалтувань, сексуальних вбивств, ритуальних вбивств. Криміналістична практика розробки і реалізації пошукових портретів серійних злочинців має багаторічну історію. Проте протягом багатьох років всі розшукові слідчі дії та виявлення й викривання злочинців базувались на практичному досвіді й «оперативному відчутті» тих, хто здійснював розслідування. Залежно від змісту й характеру отриманої інформації пошуковий портрет невідомого злочинця може містити такі дані: загальна характеристика особистості і формуюча мотивація поведінки; звички, схильності, навички та інші індивідуальні ознаки особистості; вікова група; район, де ймовірно проживає злочинець; район місця роботи, служби, навчання; рівень освіти й професійна діяльність; особливості родини та історія особистого життя; сімейний стан і наявність дітей; служба в армії, заняття спортом, робота з людьми; наявність судимості (кримінальна обізнаність); наявність психічної патології; антропологічна і функціональна характеристика. З метою підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів по розслідуванню серійних насильницьких злочинів пропонуємо такі рекомендації: 1) розробити принципово нову методику розслідування серійних насильницьких злочинів шляхом складання пошукових портретів злочинців; 2) створити інформаційну базу даних (інформаційно-пошукову систему) про серійних злочинців з урахуванням базових складників пошукового портрету злочинця (стать, вік, сімейний стан, освіта та інший); 3) запровадити нові експертні системи та системи підтримки прийняття рішень для роботи фахівців по складанню пошукових портретів злочинців (профілерів); 4) запровадити обов'язкову реєстрацію серійних злочинців, які мають певні відхилення психічного розвитку; 5) налагодити обмін інформацією про пошукові портрети злочинців зацікавленим відомствам, як в Україні, так і за її межами; 6) організувати відповідні наукові дослідження в галузі створення пошукових портретів злочинців.

The photograph is important as an object of art, and it is also a historical document, is a part of scientific instruments and evidence. By photography we can explore the traces of social. The portrait genre photos are also a part of valuable historical and social documents. The photo was invented and had the function of combating oblivion, with the deception of memories. The photograph is a "place of memory" (by P. Nora's definition). Photography is a thing. This thing is a place of memory and a place containing other places and objects of memories. The practice of taking pictures is part of a system of social rituals where both knowledge and control are carried out, barriers are established, hierarchies are fixed; photography is a reflection of socially significant realities. The portrait photography is one of the first photos of the memory of the individual himself. The sociological analysis of a photo portrait in this article is the reflection of social status and the construction of social identity through the accessories and attributes that are on the photos of people. The more significant the subject was, the more likely it was to get into the entourage of a photo portrait. Things are symbols of time because they testify to the era, practice, achievement of a craft, science and technology. Things are the telling components of social reality as well as people and their practices. People use things and things "encourage" them to possess themselves as important, as signs of the status or particular features of individuality of the individual. If in the nineteenth century the function of a photo portrait was ceremonial, then technical improvement, democratization and commercialization have caused massive photographic practices. In fact all layers of society appeared on photo portraits. The photo portrait was created both purposefully and spontaneously without a predefined plan. Due to the photographer's interest objects or processes fell into the picture and became part of history. The value of photography and the things that it contains become integral of the value of the photo itself as things. In this article we payed attention to a telephone – a thing as an attribute on photo portraits. On the photos phone is positioned as a marker of social time or identity of the individual. Adults and children are caught with telephones on pictures. The phone was and is an object-symbol of progress, modernity, innovation. On the photo it shows a sign (is a connotation) of communication and converse. It is no accident that the phone itself has once become and still is one of the details of portrait photos. ; Фотографія важлива не тільки з художнього погляду, вона є пам'ятним історичним документом та включена до арсеналу наукового інструментарію і доказів, зокрема для соціології, яка відшуковує через фотографії сліди соціального. З часом фотографії, в тому числі і портретного жанру, перетворюються на важливі історичні документи. Типологія фотопортретів досить різноманітна: до них відносяться і студійні, і репортажні портрети, фото дорослих і дитячі, професійні та аматорські. Згодом фотопортрети теж постають науковим, історичним та документальним свідченням епохи. Фотографія, з'явившись, зазначила за собою функцію боротьби із забуттям, з оманливістю спогадів, чим перетворилася на "місце пам'яті" (за визначенням П. Нора), яке нашаровує собою історію в складчасту річ пам'яті. Фотографія є річчю, що будучи місцем пам'яті є місцем, яке містить інші місця і об'єкти спогадів. Соціологічне прочитання фотопортрету в межах розвідки цієї статті для нас цікаве не тільки з погляду відображення статусності зображеного, скільки з фокусу конструювання соціальної ідентичності за рахунок аксесуарів, атрибутики, яка супроводжує зображуваних на фотопортретах людей. Чим значимішим був предмет, тим ймовірніше він потрапляв до антуражу фотопортрету. Адже речі є не менш промовистими компонентами соціальної реальності, ніж люди та їхні практики. Люди оперують речами, з часом речі "спонукають" до володіння ними, як значимими, як ознаками статусності чи особливої риси індивідуальності індивіда. Речі є символами часу, адже свідчать собою епоху, практики, досягнення ремесла, науки і техніки. Якщо в ХІХ ст. функція фотопортрета була церемоніальною, то технічне вдосконалення, демократизація і комерціалізація призвели до масовізації і на фотопортретах постали чи не всі прошарки суспільства. З огляду на різноманітність жанру фотопортрет створювався як цілеспрямовано, так і стихійно без заздалегідь визначеного плану, але через зацікавленість об'єктом чи процесом, що згодом потрапляв на світлину і ставав частиною історії. Цінність фотографії і речей, які вона містить стають невід'ємними від цінності самої фотографії як речі.

Modern scientific research is characterized by anthropocentric orientation. Particular attention is given to the issue of human representation in language, i. e. linguistic personality. Linguistic of the XXI century is characterized by variety of proposed typologies of linguistic personality. Within the framework of a relatively young science – socionics – it is suggested to form a linguopersonological model of psychological types of people and the nature of their social relations. ; У статті розглянуто сутність і типи лінгвосоціонічних особистостей. Виявлено мовні вербалізатори екстравертного та інтровертного психічного типу. Спираючись на виокремлені лексико-семантичні групи і структурно-семантичні особливості виступів політичних діячів, запропоновано лінгвосоціонічні портрети В. Зеленського та П. Порошенка. Скваліфіковано етико-інтуїтивний екстравертний і сенсорико-етичний екстравертний лінгвосоціотипи українських політиків.

The article deals with the associative structures of the Ukrainian words ПАРТІЯ (party) and ЦЕРКВА (church) in the Ukrainian world view. Associative structures were built on the basis of series of free associative experiments held in the periods of 2013 – 2016 and 2018 – 2019. The data was processed with the help of the first Ukrainian polylingual online tool "СТИМУЛУС" ("STIMULUS", created by O. Zahorodnia, URL: http://stimulus.tools/en). This tool helps to collect and analyze the associative data, take associative experiments online, study language world view of any sort. The constant and dynamic futures of the Ukrainian words ПАРТІЯ (party) and ЦЕРКВА (church) were elicited and analyzed.

UK: Актуалізується та обґрунтовується теза про те, що проблема лідера та лідерства для партії відіграє особливу роль. Діяльність партійного лідера - це насамперед громадська діяльність в результаті якої зміцнюється потенціал партії. Особливої актуальності лідерство набуває в умовах надмірно персоніфікованої політики, коли більшість людей орієнтується не на партію, а на особистість. За цих умов формування відповідного іміджу партійного лідера є однією з найважливіших складових побудови загальної стратегії партії. Разом із тим, навіть найкраща характеристика політичного портрета партійного лідера не допоможе, якщо в суспільстві склався негативний імідж політичної партії. Тому відносини «лідер - політична партія» мають двосторонній взаємозумовлений характер. Підкреслюється, що проблема формування іміджу партії актуалізується сьогодні у зв'язку з низьким рівнем довіри до них з боку українських громадян. Для більшості населення політичні партії сучасної України залишаються практично індивідуально невизначеними, такими, які мало відрізняються, як ідеологічно, так і програмно. За такої ситуації важливим завданням кожного партійного лідера є формування індивідуального «образу» партії, покликаного продемонструвати суспільству його переваги серед інших політичних партій, переконати суспільство саме цій партії віддати свою підтримку та симпатії. Розкрито основні характеристики узагальненого політичного портрета сучасного партійного лідера. Виділені критерії партійного лідерства. Показано роль лідера, як ідеолога, організатора, стратега, натхненника й вихователя партійних лав і суспільства в цілому. EN: Actualizarea and substantiates the thesis that the problem of the leader and the leadership of the party plays a special role. The activities of the party leader is first and foremost a social activity which strengthens the capacity of the party. Of particular relevance is the leadership becomes in terms of the overly personalized politics when most people are focused not on party but on personality. Under these conditions, the formation of an appropriate image of party leader is one of the most important components of forming the General strategy of the party. However, even the best description of the political portrait of the party leader will not help if the society has developed a negative image of the political party. Therefore, the relationship «leader - political party» have a two-way interdependent nature. It is emphasized that the problem of image formation of the party actualizarea today due to the low level of trust towards Ukrainian citizens. For the majority of the political parties of modern Ukraine remain virtually individually uncertain, a little different, ideologically and programmatically. In such a situation, an important task of every party leader is the formation of an individual «image» of the party, designed to show the public its benefits among other political parties, to convince the public that party to give their support and sympathy. Describes the main characteristics of the generalized portrait of a modern political party leader. Selected criteria of the party leadership. Shows the role of the leader as ideologist, organizer and strategist, inspirer and teacher of the party ranks and society in General.

The article elucidates specific features of the biographical and ideological image of the famous Ukrainian linguist and politician Sviatoslav Karavanskyi (1920–2015). The study seeks to identify the integrity of the nationalist worldview of the linguist that developed in the conditions of more than30 years of restraint by the Moscow totalitarian regime and 37 years of emigration. The analysis has been conducted in terms of two principal conceptions of the thinker, scientist, and fighter: historical and socio-lingual. Under the current socio-political conditions, the topicality and appropriateness of the socio-lingual methodology of the linguist and politician are coherent. Ukrainian lingual and historical truth is interpreted by the linguist and politician against the background of the American-European strategies concerning the aggressor-country Moscow and the newly-established independent state of Ukraine. According to S.Karavanskyi, the issue of the official status of the Ukrainian language is identical to the Ukrainian statehood existence and, vice versa, any preferences given to the Russian language imply a return of Ukraine to the colonial status. That is, Ukrainian and Russian languages in Ukraine are two political poles: independence and colonialism, statehood and statelessness. In the focus of his judgments are activities of prominent and equally distinguished figures of our history – T.Shevchenko, S.Bandera, and R.Shukhevych. They are considered as a litmus test for the national maturity of the Ukrainians themselves and an approach to explain the European structures' irritation caused by a fear of a new competitor in the heart of Europe. The linguist's main criterion of perceiving the global and the national is the cross-cutting concept of truth substantiated in his publicist works and regarded by him as a unique thing we have and fight with. In this man, heroic history of almost a century is woven with a pervasive Ukrainian nation ideal – to be in its otherness. ; У статті вперше розглянуто окремі особливості біографічно-ідеологічного портрета відомого українського мовознавця і політика Святослава Караванського (1920–2015). Простежено цілісність націоналістичного світогляду мовознавця, нескореного понад 30-річним ув'язненням московським тоталітарним режимом та 37-річним перебуванням на еміграції. Аналіз здійснено на основі двох основних максим мислителя, науковця і борця: історичної і соціолінгвальної.

In the article on the materials of the all-Ukrainian sociological survey, the features of the civil online activity of Ukrainians are considered and the sociological characteristics of the Ukrainian Internet user are described, which today implements civil online activity. A study of cybercrime on the Internet has shown that the overwhelming majority of Ukrainians today show civic activity online. About 64.5% of UkrainianInternet users use the network: to meet the needs for obtaining socio-political information; formal and informal online interaction with government bodies, non-state and international organizations (e-services, e-queries, etc.); informal communication in the network on civil-political issues; search for like-minded peo- ple, initiating and supporting socio-civic activities initiated online; public control over the activities of state institutions, officials and officials (e-reports, e-budget, etc.). And only 35.5% of users noted that they "do not do anything" listed on the network.Today, the Internet is an instrument of democratization of modern society, providing active social actors with a variety of levers of influence on the social process in the modern world, enriching the arsenal of means of control over power and officials, expanding the possibilities of civil interaction. The research revealed certain social and demographic characteristics of users who display online civic activity - age, education, settlement and regional. In addition, certain features were identified in relation to the group of "activists" to democratic principles-the attitude towards the democratic system as a whole and the attitude to freedom of speech. ; В статті розглядаються особливості громадянської онлайн активності українців та окреслюються соціологічні характеристики українського інтернет-користувача, який сьогодні реалізує громадянську онлайн активність. Дослідження базується на матеріалах всеукраїнського соціологічного опитування.

Abstract. The Topicality of the Research. The topicality of the issue under study is driven by the need to carry out a smooth coverage of Karazin's biography, which presents poorly researched pages of his life. When characterizing the socio-political views of Karazin, a range of studied aspects of his worldview has been extensively extended. The Purpose of the Research. The purpose of the article is to throw light on a life journey of the prominent political and public figure, a scientist of the early XIXthcenturyVasyl Nazarovych Karazin, to investigate the facts and fill gaps in his biography, to outline landmarks in his life and creative activity, to analyze his fundamental scientific achievements and their importance for descendants. The Methodology of the Research. The main methods, which have been used to study the matter at issue, are as follows: chronological, historical genetic, comparative historical, historical typological, synchronous, biographic, and prosopography approaches. The Research Results. In the article there has been elucidated Karazin's biography, which provides insight into the milestones of the formation of his worldview. The authors have specified features of the social and political views of Karazin, which shaped his unique interpretation of topical political matters concerning the form of government, role of the state authority in the development of political and ideological areas. It has determined the scope and motivation for activity of Karazin as a landowner and the founder of many non-governmental organizations of that time. The Practical Significance. The research findings can be used while investigating sources of the formation of the ideology of conservatism of the XIXth century, a degree of its assimilation of the provisions of innovative public opinion and pattern of the use of West European socio-political theories, a role of conservative nobility in the social movement, sequence of their ideas and policy of the ruling elite. Key words: administrative activity, inventive activity, public activity, Karazin, reformatory endeavors, peasant matter, socio-political views, Kharkiv University. ; Анотація. Актуальність дослідження. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена потребою у здійсненні рівномірного висвітлення біографії Каразіна, в якій відображені раніше недостатньо вивчені сторінки його життя. При характеристиці суспільно-політичних поглядів Каразіна значно розширено коло досліджуваних аспектів його світогляду. Мета дослідження. Мета статті полягає у висвітленні життєвого шляху відомого політичного і громадського діяча, вченого першої половини ХІХ ст. Василя Назаровича Каразіна, дослідженні фактів і висвітленні прогалин в його біографії, окресленні основних віх життя і творчості, аналізі його основних наукових досягнень та їх значення для нащадків. Методи дослідження. Головними методами дослідження даної проблеми є хронологічний, історико-генетичний, порівняльно-історичний, історико-типологічний, синхронний, біографічний та просопографічний підходи. Результати дослідження. У статті висвітлено біографію Каразіна, яка відображає основні етапи формування його світогляду. Розкрито особливості соціальних і економічних поглядів Каразіна, що зумовили своєрід­ність трактування ним важливих політичних питань щодо державного устрою, ролі державної влади в розвитку економічної, політичної і ідеологічної галузей. Розкриті зміст і мотивація діяльності Каразіна як поміщика і засновника ряду громадських організацій того часу. Практична значимість. Одержані у статті результати можуть бути використані при дослідженні джерел формування ідеології консерватизму XIX ст., ступеню засвоєння нею положень прогресивної суспільної думки та характеру використання західноєвропейських суспільно-політичних теорій, ролі консервативно налаштованих дворян в суспільному русі, послідовності їх ідей і політики правлячих кіл. Ключові слова: адміністративна діяльність, винахідницька діяльність, громадська діяльність, Каразін, реформаторські проекти, селянське питання, суспільно-політичні погляди, Харківський університет.

Abstract. The Topicality of the Research. The topicality of the issue under study is driven by the need to carry out a smooth coverage of Karazin's biography, which presents poorly researched pages of his life. When characterizing the socio-political views of Karazin, a range of studied aspects of his worldview has been extensively extended. The Purpose of the Research. The purpose of the article is to throw light on a life journey of the prominent political and public figure, a scientist of the early XIXthcenturyVasyl Nazarovych Karazin, to investigate the facts and fill gaps in his biography, to outline landmarks in his life and creative activity, to analyze his fundamental scientific achievements and their importance for descendants. The Methodology of the Research. The main methods, which have been used to study the matter at issue, are as follows: chronological, historical genetic, comparative historical, historical typological, synchronous, biographic, and prosopography approaches. The Research Results. In the article there has been elucidated Karazin's biography, which provides insight into the milestones of the formation of his worldview. The authors have specified features of the social and political views of Karazin, which shaped his unique interpretation of topical political matters concerning the form of government, role of the state authority in the development of political and ideological areas. It has determined the scope and motivation for activity of Karazin as a landowner and the founder of many non-governmental organizations of that time. The Practical Significance. The research findings can be used while investigating sources of the formation of the ideology of conservatism of the XIXth century, a degree of its assimilation of the provisions of innovative public opinion and pattern of the use of West European socio-political theories, a role of conservative nobility in the social movement, sequence of their ideas and policy of the ruling elite. Key words: administrative activity, inventive activity, public activity, Karazin, reformatory endeavors, peasant matter, socio-political views, Kharkiv University. ; Анотація. Актуальність дослідження. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена потребою у здійсненні рівномірного висвітлення біографії Каразіна, в якій відображені раніше недостатньо вивчені сторінки його життя. При характеристиці суспільно-політичних поглядів Каразіна значно розширено коло досліджуваних аспектів його світогляду. Мета дослідження. Мета статті полягає у висвітленні життєвого шляху відомого політичного і громадського діяча, вченого першої половини ХІХ ст. Василя Назаровича Каразіна, дослідженні фактів і висвітленні прогалин в його біографії, окресленні основних віх життя і творчості, аналізі його основних наукових досягнень та їх значення для нащадків. Методи дослідження. Головними методами дослідження даної проблеми є хронологічний, історико-генетичний, порівняльно-історичний, історико-типологічний, синхронний, біографічний та просопографічний підходи. Результати дослідження. У статті висвітлено біографію Каразіна, яка відображає основні етапи формування його світогляду. Розкрито особливості соціальних і економічних поглядів Каразіна, що зумовили своєрід­ність трактування ним важливих політичних питань щодо державного устрою, ролі державної влади в розвитку економічної, політичної і ідеологічної галузей. Розкриті зміст і мотивація діяльності Каразіна як поміщика і засновника ряду громадських організацій того часу. Практична значимість. Одержані у статті результати можуть бути використані при дослідженні джерел формування ідеології консерватизму XIX ст., ступеню засвоєння нею положень прогресивної суспільної думки та характеру використання західноєвропейських суспільно-політичних теорій, ролі консервативно налаштованих дворян в суспільному русі, послідовності їх ідей і політики правлячих кіл. Ключові слова: адміністративна діяльність, винахідницька діяльність, громадська діяльність, Каразін, реформаторські проекти, селянське питання, суспільно-політичні погляди, Харківський університет.

Abstract. The Topicality of the Research. The topicality of the issue under study is driven by the need to carry out a smooth coverage of Karazin's biography, which presents poorly researched pages of his life. When characterizing the socio-political views of Karazin, a range of studied aspects of his worldview has been extensively extended. The Purpose of the Research. The purpose of the article is to throw light on a life journey of the prominent political and public figure, a scientist of the early XIXthcenturyVasyl Nazarovych Karazin, to investigate the facts and fill gaps in his biography, to outline landmarks in his life and creative activity, to analyze his fundamental scientific achievements and their importance for descendants. The Methodology of the Research. The main methods, which have been used to study the matter at issue, are as follows: chronological, historical genetic, comparative historical, historical typological, synchronous, biographic, and prosopography approaches. The Research Results. In the article there has been elucidated Karazin's biography, which provides insight into the milestones of the formation of his worldview. The authors have specified features of the social and political views of Karazin, which shaped his unique interpretation of topical political matters concerning the form of government, role of the state authority in the development of political and ideological areas. It has determined the scope and motivation for activity of Karazin as a landowner and the founder of many non-governmental organizations of that time. The Practical Significance. The research findings can be used while investigating sources of the formation of the ideology of conservatism of the XIXth century, a degree of its assimilation of the provisions of innovative public opinion and pattern of the use of West European socio-political theories, a role of conservative nobility in the social movement, sequence of their ideas and policy of the ruling elite. Key words: administrative activity, inventive activity, public activity, Karazin, reformatory endeavors, peasant matter, socio-political views, Kharkiv University. ; Анотація. Актуальність дослідження. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена потребою у здійсненні рівномірного висвітлення біографії Каразіна, в якій відображені раніше недостатньо вивчені сторінки його життя. При характеристиці суспільно-політичних поглядів Каразіна значно розширено коло досліджуваних аспектів його світогляду. Мета дослідження. Мета статті полягає у висвітленні життєвого шляху відомого політичного і громадського діяча, вченого першої половини ХІХ ст. Василя Назаровича Каразіна, дослідженні фактів і висвітленні прогалин в його біографії, окресленні основних віх життя і творчості, аналізі його основних наукових досягнень та їх значення для нащадків. Методи дослідження. Головними методами дослідження даної проблеми є хронологічний, історико-генетичний, порівняльно-історичний, історико-типологічний, синхронний, біографічний та просопографічний підходи. Результати дослідження. У статті висвітлено біографію Каразіна, яка відображає основні етапи формування його світогляду. Розкрито особливості соціальних і економічних поглядів Каразіна, що зумовили своєрід­ність трактування ним важливих політичних питань щодо державного устрою, ролі державної влади в розвитку економічної, політичної і ідеологічної галузей. Розкриті зміст і мотивація діяльності Каразіна як поміщика і засновника ряду громадських організацій того часу. Практична значимість. Одержані у статті результати можуть бути використані при дослідженні джерел формування ідеології консерватизму XIX ст., ступеню засвоєння нею положень прогресивної суспільної думки та характеру використання західноєвропейських суспільно-політичних теорій, ролі консервативно налаштованих дворян в суспільному русі, послідовності їх ідей і політики правлячих кіл. Ключові слова: адміністративна діяльність, винахідницька діяльність, громадська діяльність, Каразін, реформаторські проекти, селянське питання, суспільно-політичні погляди, Харківський університет.