Suchergebnisse

This article examines complexity theories and their applicability for social studies. Once these theories revealed complex system of autopoietic self-organization, nonlinearity and far from equilibrium social theoretics were encouraged to apply complexity methodology to investigate social complexity in a frame of political studies, sociology, international relations and other social disciplines.As a particular case, the article studies John Urry's profound contributions to complexity theoretical shifts in social science. He was not only one of the most important British sociologists, but also a scholar network builder and public intellectual who changed the face of British, and indeed global, social theory. Known as a creator of the new mobility paradigm associated with a 'Lancaster School', he stands in contrast to the empiricist traditions inAmerican and British social sciences, while struggling for post-disciplinary approach against the hierarchies of academic departments, and their disciplinary closure. This also explains his critique of conventional sociology and its division from the natural sciences.J. Urry was primarily a macro-level thinker concerned with systems and global processes. Therefore, his project starts with complexity theory and its implications in terms of global complexity, complexity of social sciences in opposition to its previous linearity and structure/agent duality. J. Urry argues for breaking down the division between 'natural' and 'social' sciences, since both are characterized by complexity This complexity turn led Urry directly into his conceptualization of mobilities as a second theoretical turn, which deals with dynamic urban forms and automobility. Finally, a third theoretical turn in his thinking is geo-ecological. Here J. Urry is acting as a micro-level theorist of the body, leisure, consuming, tourism and nature. Tracing this trajectory of his theoretical evolution is more informative for it moves us from his early recognition of large-scaled complexity into reconsidered human-scaled problems of how we ought to live in the world.Key words: social and natural sciences, theory of complex systems, chaos theory, mobility, John Urry. ; У статті аналізуються теорії складності (complexity theories) з точки зору доцільності їх використання в дослідженнях соціальних теоретиків. Відкриття можливості вивчення складних систем, яким притаманні властивості самоорганізації як аутопойезису, нелійності та стану нерівноваги, спонукало соціальних теоретиків до використання інструментарію науки про складність у дослідженнях соціальної складності в межах політології, соціології, міжнародних відносинах та інших дисциплінах про суспільство та людину.В якості конкретного прикладу розглядається відповідний внесок у соціальну теорію соціолога Джона Уррі. Всупереч емпіричній та позитивістській традиції він запропонував пост-дисциплінарний підхід на підставі того, що як соціальні, так і природничі науки характеризуються належністю до складних систем. Наш аналіз еволюції його поглядів фіксує в якості її початкового і фундаментального етапу саме теорію складності. Її можна назвати головним поворотом, який Дж. Уррі здійснив у соціальній теорії. Всі інші його інновації, зокрема теорія соціальної мобільності та геоекологічний підхід у питаннях природи, планетарного споживання і людського тіла, стали закономірним наслідком цього фокусу на теорії складності.Ключові слова: соціальні та природничі науки, теорії складності, теорії хаосу, мобільність. Джон Уррі. В статье анализируются теории сложности (complexity theories) с точки зрения обоснованности их использования в исследованиях социальных теоретиков. Открытие возможности изучения сложных систем, которые обладают свойствами самоорганизации как аутопоэзиса, нелинейности и неравновесности подтолкнуло социальных теоретиков к использованию этого инструментария в изучении социальных сложных систем в рамках политологии, социологии, международных отношений и других дисциплин об обществе и человеке.В качестве конкретного примера рассматривается соответствующий вклад в социальную теорию социолога Дж. Урри. В противовес эмпирической и позитивистской традиции он отстаивает пост-дисциплинарный подход, исходя из того, что и социальные, и естественные науки характеризуются принадлежностью к сложным системам. Наш анализ эволюции его взглядов фиксирует в качестве ее стартового и фундаментального этапа именно теорию сложностей. Ее можно назвать главным поворотом, который Дж. Урри совершил в социальной теории. Все другие его инновации, в частности теория социальной мобильности и гео-экологический подход подход в вопросах природы, планетарного потребления и человеческого тела, стали лишь закономерным следствием этой сфокусированности на теории сложных системКлючевые слова: социальные и естественные науки, теория сложных систем, теория хаоса, мобильность, Джон Урри. This article examines complexity theories and their applicability for social studies. Once these theories revealed complex system of autopoietic self-organization, nonlinearity and far from equilibrium social theoretics were encouraged to apply complexity methodology to investigate social complexity in a frame of political studies, sociology, international relations and other social disciplines.As a particular case, the article studies John Urry's profound contributions to complexity theoretical shifts in social science. He was not only one of the most important British sociologists, but also a scholar network builder and public intellectual who changed the face of British, and indeed global, social theory. Known as a creator of the new mobility paradigm associated with a 'Lancaster School', he stands in contrast to the empiricist traditions inAmerican and British social sciences, while struggling for post-disciplinary approach against the hierarchies of academic departments, and their disciplinary closure. This also explains his critique of conventional sociology and its division from the natural sciences.J. Urry was primarily a macro-level thinker concerned with systems and global processes. Therefore, his project starts with complexity theory and its implications in terms of global complexity, complexity of social sciences in opposition to its previous linearity and structure/agent duality. J. Urry argues for breaking down the division between 'natural' and 'social' sciences, since both are characterized by complexity This complexity turn led Urry directly into his conceptualization of mobilities as a second theoretical turn, which deals with dynamic urban forms and automobility. Finally, a third theoretical turn in his thinking is geo-ecological. Here J. Urry is acting as a micro-level theorist of the body, leisure, consuming, tourism and nature. Tracing this trajectory of his theoretical evolution is more informative for it moves us from his early recognition of large-scaled complexity into reconsidered human-scaled problems of how we ought to live in the world.Key words: social and natural sciences, theory of complex systems, chaos theory, mobility, John Urry.

Social work both in Ukraine and globally is currently developing its own research approaches and knowledge. The article - based on the analysis of foreign scientific literature and the experience of implementing the intervention "Workshop of Opportunities", which was accompanied by an implementation of multi-method research - describes the modern paradigms and strategies of research in social work.It is determined that in the scientific literature we often talk about positivist, interpretive and critical paradigms of research in social work, which differ not only in methodology but also in involving various participants in the research process to build knowledge, which is fundamentally important for the activity and development of social work. It is noted that non-positivist paradigms of research are becoming more widespread, within which subject-subject relations are formed and people who are traditionally excluded from this process are involved in the construction of knowledge.Various research strategies (research in action, narrative analysis, ethnographic research, etc.) and a multimodal approach that may represent the integration of practice and theory of social work are considered. Examples of the use of such strategies in foreign research in social work are given.Self-reflection of participation in the development, implementation and evaluation of the results of the experimental intervention "Studio of Opportunities", which aimed to improve the quality of life related to health in HIV-positive women with children under 6 years by integrating medically and economically oriented programs. The methodology of external and internal evaluation is described, which confirmed that such new interventions can be introduced in social work, for which there are no standardized, validated measurement tools. The conformity of the used research strategies to the ethical principles of social work is discussed, the advantages and limitations of the application of different paradigms (positivist and critical) research are determined.

The article deals with the existing scientific approaches to the interpretation of the term "world order". Based on the analysis they are systematized into three key directions: institutional, ideological (axiological), and actor approach. Within the framework of the latter approach, there is a transition from the study of poles or centers of power to a statement of the fact of polycentricity of the new world order. For the completeness of the political science study of the world order the author considers it necessary to take into account besides the institutional design, configuration of actors, and value paradigm also the nature of society in which such an order is formed (post-information or network) and the state of globalization processes that determine the spatial characteristics of the world order (de-globalization, regionalization, and localization). Despite the difference in interpretations, different scientific schools are united by the thesis of the modern liberal world order crisis. The scientific debate revolves around the question of whether the world order is in a state of definite transition or whether the current non-equilibrium state can be considered as a new world order. The synergetic paradigm, or complexity theory, proposed as a research methodology, provides an answer. According to it, the formation of new world order is seen as a nonequilibrium nonlinear process defined by a dynamic synthesis of order and chaos. If there are specific political actors (institutions, interest groups, individuals) in the political space, their influence on the transformation of the political space is possible at bifurcation points and is predominantly random. This defines subjectlessness as a trend in the formation of new world order. From the point of view of finding a methodological basis for the research, the existing models of system dynamics, cyclic models, and simulation modeling were considered. It is determined that for the study of the new world order as a nonlinear dynamic complex system, it is ...

The article deals with the existing scientific approaches to the interpretation of the term "world order". Based on the analysis they are systematized into three key directions: institutional, ideological (axiological), and actor approach. Within the framework of the latter approach, there is a transition from the study of poles or centers of power to a statement of the fact of polycentricity of the new world order. For the completeness of the political science study of the world order the author considers it necessary to take into account besides the institutional design, configuration of actors, and value paradigm also the nature of society in which such an order is formed (post-information or network) and the state of globalization processes that determine the spatial characteristics of the world order (de-globalization, regionalization, and localization). Despite the difference in interpretations, different scientific schools are united by the thesis of the modern liberal world order crisis. The scientific debate revolves around the question of whether the world order is in a state of definite transition or whether the current non-equilibrium state can be considered as a new world order. The synergetic paradigm, or complexity theory, proposed as a research methodology, provides an answer. According to it, the formation of new world order is seen as a nonequilibrium nonlinear process defined by a dynamic synthesis of order and chaos. If there are specific political actors (institutions, interest groups, individuals) in the political space, their influence on the transformation of the political space is possible at bifurcation points and is predominantly random. This defines subjectlessness as a trend in the formation of new world order. From the point of view of finding a methodological basis for the research, the existing models of system dynamics, cyclic models, and simulation modeling were considered. It is determined that for the study of the new world order as a nonlinear dynamic complex system, it is advisable to analyze the megatrends of world politics and deconstruct them using the "method-assemblage" of a constantly changing reality. ; У статті розглянуті існуючі наукові підходи до інтерпретації терміну «світовий порядок». На підставі проведеного аналізу вони систематизовані до трьох ключових напрямків: інституційний, ідеологічний (аксіологічний) та акторний. В межах останнього підходу відбувається перехід від дослідження окремих полюсів чи центрів сили до констатації факту поліцентричності нового світового порядку. Для повноти політологічного дослідження світового порядку автор вважає за необхідне враховувати окрім інституційного дизайну, конфігурації акторів та ціннісної парадигми також характер суспільства, в якому формується такий порядок («пост-інформаційне» або «мережеве») та стан глобалізаційних процесів, що визначає просторові характеристики світопорядку (де-глобалізація, регіоналізація та локалізація). Попри різницю в інтерпретаціях, різні наукові школи поєднує теза щодо кризи сучасного ліберального світопорядку. Наукова дискусія розгортається навколо питання, чи перебуває світовий порядок у стані певного переходу, або поточний нерівноважний стан може вважатися новим світопорядком. Відповідь дозволяє надати синергетична парадигма, або теорія складності, що запропонована в якості методології дослідження. Відповідно до неї формування нового світового порядку розглядається як нерівноважний нелінійний процес, що визначається динамічним синтезом порядку та хаосу. При наявності у політичному просторі конкретних політичних акторів (інститути, групи інтересів, окремі індивіди), їх вплив на трансформацію політичного простору можливий у точках біфуркації та має переважно випадковий характер. Це визначає безсуб'єктність як тренд формування нового світопорядку. З точки зору пошуку методичних засад дослідження розглянуті існуючі моделі системної динаміки, циклічні моделі та імітаційне моделювання. Визначено, що для дослідження нового світопорядку як нелінійної динамічної складної системи, доцільними є моделі аналізу мегатрендів світової політики та їх деконструкція за допомогою «методу-збірки» реальності, що постійно змінюється.

The article contains an attempt to determine the strategies of scientific research in contemporary political issues in the context of determining the cognitive capabilities of the neoinstitutional approach.It has been determined that neoinstitutionalism is a logical development of the "old" institutionalism, its addition with new ideas to increase cognitive capabilities, a new rethinking of modern processes of political life.Attention is drawn to the fact that neoinstitutionalism is a rather heterogeneous line, but at the same time it is made an attempt to highlight the common features of the new approach in all its variants. It is made a comparison between the "old" and "new" institutionalism to do this, which is based on: categorical-conceptual apparatus, principles, levels of research, methods.The author identifies the key postulates of neoinstitutionalism, they emphasize the importance of institutions. And it is emphasized that the subject field of this approach is expanding due to the fact that the attention of researchers is directed not so much to the institutions themselves, but to the activities of political actors.Among the features of research within the framework of this approach, the following are also distinguished: rejection of descriptiveness, attempts to build a sufficiently structured theory through the use of the deduction method; focusing on the study of the results of public policy in the form of political decisions, government programs, strategies, etc.; adherence to the principle of methodological individualism; use of quantitative analysis methods; use of multilevel analysis.The cognitive capabilities of this theory in modern political studies are determined, based on a detailed analysis of the key features of the neoinstitutional approach; it is also proposed to highlight possible elements of the research scheme of this approach, which will help to more rationally use the possibilities of the new institutional theory: , the definition of the levels of analysis, or the conduct of the research in an integrated manner, within all levels: institutional, organizational, individual, depending on the purpose of the research; consideration of research objects as institutionalized practices, formal / informal rules of the game; analysis of the institutional environment; analysis of sociocultural contexts; analysis of dynamics, policy results.Key words: institutionalism, neoinstitutionalism, institutions, political institutions. ; Стаття містить спробу визначення стратегій наукових розвідок в сучасних політичних дослідженнях в контексті визначення пізнавальних можливостей неоінституціонального підходу.Визначається, що даний напрямок є логічним розвитком інституціоналізму, у зв'язку із чим надаються загальні характеристики «нового» підходу у порівнянні зі «старим». Особлива увага звертається на такі характеристики як: категоріально-понятійний апарат дослідження, його основні принципи, рівні, особливості предметного поля, методи.Ключові слова: інституціоналізм, неоінституціоналізм, інститути, політичні інститути. В статье содержится попытка определения стратегий научных поисков в современных политических исследованиях в контексте определения познавательных возможностей неоинституционального подхода.Определяется, что данное направление является логическим развитием институционализма, в связи, с чем представляются общие характеристики «нового» подхода по сравнению со «старым». Особое внимание обращается на такие характеристики как: категориально-понятийный аппарат исследования, его основные принципы, уровни, особенности предметного поля, методы.Ключевые слова: институционализм, неоинституционализм, институты, политические институты. The article contains an attempt to determine the strategies of scientific research in contemporary political issues in the context of determining the cognitive capabilities of the neoinstitutional approach.It has been determined that neoinstitutionalism is a logical development of the "old" institutionalism, its addition with new ideas to increase cognitive capabilities, a new rethinking of modern processes of political life.Attention is drawn to the fact that neoinstitutionalism is a rather heterogeneous line, but at the same time it is made an attempt to highlight the common features of the new approach in all its variants. It is made a comparison between the "old" and "new" institutionalism to do this, which is based on: categorical-conceptual apparatus, principles, levels of research, methods.The author identifies the key postulates of neoinstitutionalism, they emphasize the importance of institutions. And it is emphasized that the subject field of this approach is expanding due to the fact that the attention of researchers is directed not so much to the institutions themselves, but to the activities of political actors.Among the features of research within the framework of this approach, the following are also distinguished: rejection of descriptiveness, attempts to build a sufficiently structured theory through the use of the deduction method; focusing on the study of the results of public policy in the form of political decisions, government programs, strategies, etc.; adherence to the principle of methodological individualism; use of quantitative analysis methods; use of multilevel analysis.The cognitive capabilities of this theory in modern political studies are determined, based on a detailed analysis of the key features of the neoinstitutional approach; it is also proposed to highlight possible elements of the research scheme of this approach, which will help to more rationally use the possibilities of the new institutional theory: , the definition of the levels of analysis, or the conduct of the research in an integrated manner, within all levels: institutional, organizational, individual, depending on the purpose of the research; consideration of research objects as institutionalized practices, formal / informal rules of the game; analysis of the institutional environment; analysis of sociocultural contexts; analysis of dynamics, policy results.Key words: institutionalism, neoinstitutionalism, institutions, political institutions.

The article deals with issues of equality principle studies in science of Ukraine's criminal law. The author proved the importance of research on this issue given the current socio-economic problems in Ukraine. The notion of equality is central to any discussion of the legitimacy of criminal law's mechanism influence. This article investigates alternative meanings of equality, especially as the term applies to criminal law principle of equality, derives the implications of each for the legitimacy of criminal law's mechanism influence. In article were analyzed various scientific sources, which investigated the principle of equality in its various manifestations. The study groups was on systematization for only criterion and were consistently shown the content of the article. The author had established that the issues in the science of criminal law of Ukraine on the principle of equality hadn't discussed unequivocally. The author discovered issues that remain controversial in the science of criminal law of Ukraine regarding the implementation of the principle of equality. The author describes scientist opinion about the definition of principle of equality. Author shows the level of discuss about the position, that the right to equality is the right of all human beings to be equal in dignity, to be treated with respect and consideration and to participate on an equal basis with others in any area of economic, social, political, cultural or civil life, all human beings are equal before the law and have the right to equal protection and benefit of the law. According to this view, similarly situated people should be treated equally. For instance, all people who commit the same crime under the same circumstances should be punished in the same way; differences in treatment should arise only from differences in the circumstances surrounding the crime. Thus, the right to equal treatment requires that all persons be treated equally before the law, without discrimination. The principle of equality and non-discrimination guarantees that those in equal circumstances are dealt with equally in law and practice. However, it is important to stress that not every distinction or difference in treatment will amount to discrimination. Showing the link between understanding the principle of equality in the science of criminal law of Ukraine and the consequences of non-use or misuse of scientific approaches developed in the legislative activities of conclusions, which reflect issues that the science of criminal law concerning the principle of equality Ukraine is not resolved at all, but is relevant. ; Досліджено проблемні питання стосовно принципу рівності у науці кримінального права України. Наголошено на важливості вивчення цього питання з огляду на актуальні соціально-економічні проблеми в Україні. Проаналізовано численні наукові джерела, у яких простудійовано принцип рівності у різних його виявах. Досліджувані групи питань було згруповано за єдиним критерієм та послідовно показано у змісті статті. Встановлено, що питання, які у науці кримінального права України щодо принципу рівності вирішено однозначно, відсутні. Виявлено питання, які залишаються дискусійними у науці кримінального права України відносно реалізації принципу рівності. Показано зв'язок між розумінням принципу рівності у науці кримінального права України та наслідки незастосу­вання чи неправильне застосування розроблених наукових підходів у законодавчій діяльності. Зроблено висновки, у яких відображено проблеми, що взагалі не вирішені нау­кою кримінального права України стосовно принципу рівності, однак вони є актуальними.

The article is devoted to the analysis of the content and consideration of the leading variants of network theory in the context of determining its heuristic potential in relation to modern political science research. The emphasis is primarily on the analysis of the concept of collective action of M. Olson as a methodological prerequisite for the formation of network theory. The following conceptual developments are considered as the leading variants of the theory of networks: information and network approach of M. Castells; R. Rhodes' institutional approach; R. Bert's geometric approach; the postmodern approach of J. Deleuze and F. Guattari; P. Sabatier's «coalition of defenders» approach. It is proved that the theoretical and methodological model of political networks can be focused on practical solutions to real political problems, on understanding the combined use of cluster cores (scientific, industrial, consulting structures) with channel, chain, star-shaped political and social structures (political and social networks). It is substantiated that the formation of a cluster-alliance-partnership-network structure involves the formation of a set of structural relationships between political institutions of the state and public associations, including corporate relations between agents, multiple agreements and public-private partnerships, where there is transparency and accountability of political actors. It is noted that the social and political network approach has a high scientific and heuristic potential: on the one hand, it captures the blurred boundaries between public and civil society, between public and private, the broad involvement of various political actors in the political process, and on the other - emphasizes closeness between the state apparatus and civil society institutions. It is argued that this approach demonstrates the superiority of interpersonal relationships in the process of reconciling practices, where informal relationships take precedence over institutional arrangements. It is ...

Principles of influence of policy and law were investigated. Was declared that the decision and will of a person made the basis of a political culture of Ukrainian society. It was marked such feature of political and legal institutes in Ukraine as their total personification. It certified the necessity of increasing the role of law for influence on the political culture of Ukrainian society. The process of transformation as a factor of functioning of political and legal institutes, which activates old and generates new conflicts for Ukrainian society, was described. In such conditions role of law as a stabilizing factor, regulator of political conflicts was growing. It was marked the necessity of the synchronization of development of law with the dynamics of a socio-political life and economic processes in the society. Key words: political and legal collisions, political crisis, political institutions, a legal system. ; Досліджено принципи взаємовпливу політики та правової сфери. Визначено, що в основі політичної культури українського суспільства лежить, передусім, рішення особи та її воля. Наголошено на такій особливості політичних та правових інститутів в Україні як їх тотальна персоніфікація. Це засвідчує необхідність підвищення ролі права та правосвідомості у впливі на політичну культуру українського суспільства. Охарактеризовано процес трансформації як конфліктогенний фактор функціонування політико-правових інститутів, який активізує старі і породжує зовсім нові для українського суспільства конфлікти. В таких умовах роль права як стабілізуючого чинника, регулятора політичних конфліктів зростає. Наголошено на необхідності синхронізації розвитку права із динамікою соціально-політичного життя та економічних процесів у суспільстві. Ключові слова: політико-правові колізії, політична криза, політичні інститути, правова система.

У статті розглядається виникнення та розвиток світової науки як форми суспільної свідомості, перших спроб класифікації наук та визначення поняття суспільно-політичних дисциплін. ; An origin and development of world science as forms of public consciousness are examined in this article, maiden attempts of classification of sciences and обоснавание concept social and political disciplines.

Modern science is increasingly focused on research that solves specific technological problems. In the world literature there are different, but generally similar, names for such studies. For example, German and Russian researchers use the term «problem-oriented research», the names «mission-oriented research», research as a response to «great challenges» and «frontier research», «science mode 2» are also used. In Ukraine, particularly in the National Academy of Sciences of Ukraine, the name «targeted research programs» and «targeted scientific (scientific and technical) projects» are used. The article analyzes features of targeted research and the status of the obtained knowledge. It emphasizes their direct involvement in the social sphere — economic, political, social relations in general, because they are the basis of modern technology and their development is interested in the general public — producers and consumers of material goods. The knowledge obtained in these studies is knowledge «to order», which requires a solution to the relationship between basic and applied research, the principles of professional activity of scientists, «academic freedoms», changes in epistemological, socio-humanitarian principles of science as a social institution. In the professional activity of a scientist, the praxeologization of science requires an ori- entation on the humanity of the produced knowledge, which, in fact, is a combination of knowledge about nature with knowledge about human. In this case, the scientist must be an expert in related disciplines. The organizers of targeted research solve this situation through the collective implementation of research, or, as expressed by R. Florida, the use of «social intelligence». At the same time, the latter requires from the scientist, as a specialist, not only purely professional competencies but also individual psychological skills of work (creativity) in an interdisciplinary team (mutual assistance, tolerance, empathy, etc.) and interaction with the transdisciplinary community. Otherwise, the profession of a scientist becomes socially en- gaged in terms of competencies and activities, and the leader in the research team performs moderative rather than directive functions. Although targeted research programs are becoming widespread, leading in solving urgent practical problems, but in the scientific field, a balance must be maintained between research «to order» and research that will be the basis for future development of science and society. ; Сучасна наука дедалі більше орієнтується на дослідження, які розв'язують конкретні технологічні проблеми. У світовій літературі існують різні, але загалом аналогічні назви таких досліджень. Наприклад, німецькі та російські дослідники використовують назву «проблемно- орієнтовані дослідження», вживають також назви «дослідження, орієнтовані на місію», «дослідження як реакція на "великі виклики"», «дослідження переднього краю науки», «наука моду- су 2». Українські дослідники, зокрема в рамках Національної академії наук, використовують назви «цільові програми наукових досліджень» та «цільові наукові (науково-технічні) проєкти». У статті проаналізовано особливості цільових наукових досліджень та статус отриманого в такий спосіб знання. Автор підкреслює їхню безпосередню вмереженість у соціальну сферу — економічні, політичні та соціальні відносини загалом, бо вони є основою сучасних тех- нологій і в розвитку їх зацікавлена широка громадськість – виробники та споживачі матеріальних благ. Знання, здобуті в цих дослідженнях, це знання «на замовлення», яке вимагає розв'язання питання щодо співвідношення фундаментальних і прикладних досліджень, принципів реалізації професійної діяльності вчених, «академічних свобод», змін гносеологічних і соціально- гуманітарних принципів функціонування науки як соціального інституту. У професійній діяльності вченого праксеологізація науки вимагає орієнтації на людино- мірність продукованих знань, що передбачає поєднання знань про природу зі знаннями про людину. Отже, вчений має бути фахівцем із суміжних дисциплін. Організатори цільових досліджень розв'язують цю ситуацію через колективне виконання досліджень, або, за висловом Ричарда Флориди, використання «соціального інтелекту». Водночас останнє вимагає від вченого як фахівця не тільки суто фахових компетенцій, а й індивідуальних психологічних навичок праці (творчості) в міждисциплінарному колективі (взаємодопомоги, толерантності, емпатії тощо) і взаємодії з трансдисциплінарною спільнотою. Інакше, професія вченого стає, з погляду компетенцій і діяльності, соціально заанґажованою, а керівник в науковому колек- тиві виконує модераційні, а не директивні функції. Хоча цільові програми наукових досліджень набувають поширення і стають провідними у розв'язанні нагальних практичних проблем, у науковій сфері має зберігатися баланс між дослідженнями «на замовлення» і дослідженнями, що стануть основою майбутнього розвитку науки та суспільства.

The author analyses Advocacy in the context of theories and definitions in Political Science. Survey conducted by the author, illustrates differences in understanding of advocacy in expert circles that signifies relevance of further research. Definition of advocacy is provided through analysis of its characteristics – massive participation and focus on changes. Examples of advocacy initiatives at international and national levels are employed in the article towards effective analysis of advocacy and its tactics. ; Рассматривается адвокация в контексте теорий и понятий, которые используются в политолигии. Опрос, проведенный автором, иллюстрирует разное понимание адвокации в экспертных кругах, и указывает на актуальность исследования этого понятия. Определение адвокации происходит через анализ ее характеристик – массовости и нацеленности на изменения. Примеры адвокационных инициатив на международном и национальном уровнях используются в статье с целью более эффективного анализа адвокации и ее тактик. ; Розглядається адвокація в контексті теорій і понять, що застосовуються в політології. Опитування, проведене автором, ілюструє різне розуміння адвокації в експертних колах і вказує на актуальність дослідження цього поняття. Визначення адвокації відбувається через аналіз її характеристик – масовості і націленості на зміни. Приклади адвокаційних ініціатив на міжнародному і національному рівнях використані в статті з метою ефективнішого аналізу адвокації і її тактик.

The author analyses Advocacy in the context of theories and definitions in Political Science. Survey conducted by the author, illustrates differences in understanding of advocacy in expert circles that signifies relevance of further research. Definition of advocacy is provided through analysis of its characteristics – massive participation and focus on changes. Examples of advocacy initiatives at international and national levels are employed in the article towards effective analysis of advocacy and its tactics. ; Рассматривается адвокация в контексте теорий и понятий, которые используются в политолигии. Опрос, проведенный автором, иллюстрирует разное понимание адвокации в экспертных кругах, и указывает на актуальность исследования этого понятия. Определение адвокации происходит через анализ ее характеристик – массовости и нацеленности на изменения. Примеры адвокационных инициатив на международном и национальном уровнях используются в статье с целью более эффективного анализа адвокации и ее тактик. ; Розглядається адвокація в контексті теорій і понять, що застосовуються в політології. Опитування, проведене автором, ілюструє різне розуміння адвокації в експертних колах і вказує на актуальність дослідження цього поняття. Визначення адвокації відбувається через аналіз її характеристик – масовості і націленості на зміни. Приклади адвокаційних ініціатив на міжнародному і національному рівнях використані в статті з метою ефективнішого аналізу адвокації і її тактик.

The object of research is the essence of social risk management in terms of determining its main features. It is shown that the research object is multidimensional and consists of:1) factors that induce social risks;2) the most risks, as a reflection of problems in scientific thought;3) organizational, economic and creative processes that accompany risk management and constitute its essence.The shortcomings of the object of research include inaccuracies in the definitions and the absence of a unified approach to risk management in national bodies and in private, corporate and public organizations.The study uses a generalization method based on abstraction. This approach is associated with the availability of disparate information on the stated topic. By generalization, invariants containing the essence of social risk management are sought.As a result of the research, the main features of the research object are identified, logically linked and formulated. The general nature of the uncertainty of risks is revealed, which can't be minimized by human efforts. Human efforts should be directed to the development of a stream of concrete (though not entirely correct, if not erroneous) solutions in conditions of uncertainty and unpredictability. The characteristic differences between institutions dealing with social risk management are clarified. The corresponding classification is offered on the example of Ukrainian institutes. It is concluded that there is a need to strengthen existing institutions of social risk management in Ukraine and increase the professional training of existing managers.The work is of interest to scientists who study problems of social risk management and representatives of government bodies of all levels. ; Объектом исследования является сущность социального риск-менеджмента с точки зрения определения его основных черт. Показано, что объект исследования многомерный и состоит из:1) факторов, побуждающих социальные риски;2) самых рисков, как отражение проблем в научной мысли;3) организационных, экономических и творческих процессов, сопровождающих риск-менеджмент и составляют его сущность.К недостаткам объекта исследования отнесены неточности определений и отсутствие единого подхода к вопросам управления рисками в общегосударственных органах и в частных, корпоративных и общественных организациях.В этом исследовании используется метод обобщения на основе абстрагирования. Такой подход связан с наличием разрозненной информации по заявленной теме. Путем обобщения ищутся инварианты, содержащих сущность социального риск-менеджмента.В результате исследования были выявлены, логично увязаны и сформулированы основные черты объекта исследований. Выявлена общая природа неопределенности рисков, которую невозможно минимизировать человеческими усилиями. Усилия человека должны быть направлены на выработку потока конкретных (хотя и не совсем корректных, а то и ошибочных) решений в условиях неопределенности и непредсказуемости. Выяснены характерные отличия учреждений, занимающихся социальным риск-менеджментом. Предложено соответствующую классификацию на примере украинских институтов. Сделан вывод о необходимости усиления имеющихся институтов социального риск-менеджмента в Украине и повышения профессиональной подготовки существующих менеджеров.Работа представляет интерес для ученых, исследующих проблемы социального риск-менеджмента, и представителей органов власти всех уровней. ; Об'єктом дослідження є сутність соціального ризик-менеджменту з точки зору визначення його основних рис. Показано, що об'єкт дослідження багатовимірний і складається з:1) факторів, що спонукають соціальні ризики;2) самих ризиків, як віддзеркалення негараздів у науковій думці;3) організаційних, економічних і творчих процесів, що супроводжують ризик-менеджмент і становлять його сутність.До недоліків об'єкту дослідження віднесені неточність визначень і відсутність єдиного підходу до питань управління ризиками в загальнодержавних органах і в приватних, корпоративних і громадських організаціях.У досліджені використовується метод узагальнення на основі абстрагування. Такий підхід пов'язаний з наявністю розрізненої інформації з заявленої теми. Шляхом узагальнення шукаються інваріанти, що вміщують сутність соціального ризик-менеджменту.У результаті дослідження були виявлені, логічно ув'язані і сформульовані основні риси об'єкту досліджень. Виявлена загальна природа невизначеності ризиків, яку неможливо мінімізувати людськими зусиллями. Зусилля людини має бути спрямовано на вироблення потоку конкретних (хоча і не зовсім коректних, а то і помилкових) рішень в умовах невизначеності і непередбачуваності. З'ясовані характерні відмінності установ, які займаються соціальним ризик-менеджментом. Запропоновано відповідну класифікацію на прикладі українських інституцій. Зроблений висновок про необхідність посилення наявних інституцій соціального ризик-менеджменту в Україні та підвищення фахової підготовки існуючих менеджерів.Робота становитиме інтерес для науковців, які досліджують проблеми соціального ризик-менеджменту, та представників органів влади всіх рівнів.

The object of research is the essence of social risk management in terms of determining its main features. It is shown that the research object is multidimensional and consists of:1) factors that induce social risks;2) the most risks, as a reflection of problems in scientific thought;3) organizational, economic and creative processes that accompany risk management and constitute its essence.The shortcomings of the object of research include inaccuracies in the definitions and the absence of a unified approach to risk management in national bodies and in private, corporate and public organizations.The study uses a generalization method based on abstraction. This approach is associated with the availability of disparate information on the stated topic. By generalization, invariants containing the essence of social risk management are sought.As a result of the research, the main features of the research object are identified, logically linked and formulated. The general nature of the uncertainty of risks is revealed, which can't be minimized by human efforts. Human efforts should be directed to the development of a stream of concrete (though not entirely correct, if not erroneous) solutions in conditions of uncertainty and unpredictability. The characteristic differences between institutions dealing with social risk management are clarified. The corresponding classification is offered on the example of Ukrainian institutes. It is concluded that there is a need to strengthen existing institutions of social risk management in Ukraine and increase the professional training of existing managers.The work is of interest to scientists who study problems of social risk management and representatives of government bodies of all levels. ; Объектом исследования является сущность социального риск-менеджмента с точки зрения определения его основных черт. Показано, что объект исследования многомерный и состоит из:1) факторов, побуждающих социальные риски;2) самых рисков, как отражение проблем в научной мысли;3) организационных, экономических и творческих процессов, сопровождающих риск-менеджмент и составляют его сущность.К недостаткам объекта исследования отнесены неточности определений и отсутствие единого подхода к вопросам управления рисками в общегосударственных органах и в частных, корпоративных и общественных организациях.В этом исследовании используется метод обобщения на основе абстрагирования. Такой подход связан с наличием разрозненной информации по заявленной теме. Путем обобщения ищутся инварианты, содержащих сущность социального риск-менеджмента.В результате исследования были выявлены, логично увязаны и сформулированы основные черты объекта исследований. Выявлена общая природа неопределенности рисков, которую невозможно минимизировать человеческими усилиями. Усилия человека должны быть направлены на выработку потока конкретных (хотя и не совсем корректных, а то и ошибочных) решений в условиях неопределенности и непредсказуемости. Выяснены характерные отличия учреждений, занимающихся социальным риск-менеджментом. Предложено соответствующую классификацию на примере украинских институтов. Сделан вывод о необходимости усиления имеющихся институтов социального риск-менеджмента в Украине и повышения профессиональной подготовки существующих менеджеров.Работа представляет интерес для ученых, исследующих проблемы социального риск-менеджмента, и представителей органов власти всех уровней. ; Об'єктом дослідження є сутність соціального ризик-менеджменту з точки зору визначення його основних рис. Показано, що об'єкт дослідження багатовимірний і складається з:1) факторів, що спонукають соціальні ризики;2) самих ризиків, як віддзеркалення негараздів у науковій думці;3) організаційних, економічних і творчих процесів, що супроводжують ризик-менеджмент і становлять його сутність.До недоліків об'єкту дослідження віднесені неточність визначень і відсутність єдиного підходу до питань управління ризиками в загальнодержавних органах і в приватних, корпоративних і громадських організаціях.У досліджені використовується метод узагальнення на основі абстрагування. Такий підхід пов'язаний з наявністю розрізненої інформації з заявленої теми. Шляхом узагальнення шукаються інваріанти, що вміщують сутність соціального ризик-менеджменту.У результаті дослідження були виявлені, логічно ув'язані і сформульовані основні риси об'єкту досліджень. Виявлена загальна природа невизначеності ризиків, яку неможливо мінімізувати людськими зусиллями. Зусилля людини має бути спрямовано на вироблення потоку конкретних (хоча і не зовсім коректних, а то і помилкових) рішень в умовах невизначеності і непередбачуваності. З'ясовані характерні відмінності установ, які займаються соціальним ризик-менеджментом. Запропоновано відповідну класифікацію на прикладі українських інституцій. Зроблений висновок про необхідність посилення наявних інституцій соціального ризик-менеджменту в Україні та підвищення фахової підготовки існуючих менеджерів.Робота становитиме інтерес для науковців, які досліджують проблеми соціального ризик-менеджменту, та представників органів влади всіх рівнів.

The article examines the features of the phenomenon of tolerance in the scientific field, its essential characteristics, and themain features of its philosophical interpretations. The actualization of the study of the problem of identifying tolerance in the fieldof scientific activity is caused by the rapid transformation processes at both the global and national levels associated with thetransition of developed countries to the technologies of the fourth industrial revolution. It is substantiated that tolerance is one ofthe key principles of effective development of scientific sphere, and the creative activity of a particular subject of scientificactivities. Progress in various fields of education and science, and the development of democratic relations in society depend onthe manifestations of tolerance or intolerance to the opinion of the Other. Tolerant attitude to the Other contributes to theachievement of positive results in joint activities, encourages the discovery of new forms of communication, expanding contactsin the field science between scientists in the world and establishing partnerships. ; Вступ. У статті досліджуються особливості феномену толерантності в науковій сфері, його сутнісні характеристики і основні рисифілософських інтерпретацій. Мета і завдання. Метою цієї статті є аналіз феномену толерантності у науковій сфері. Методологіядослідження. Для досягнення мети та вирішення поставлених у роботі завдань були використані герменевтичний та порівняльнийпідходи. Вони дозволили проаналізувати феномен толерантності, тенденції його осмислення та тлумачення, а також побачитироль, яку він відіграє у науковій сфері. Результати дослідження. Актуалізація дослідження проблеми виявлення толерантності усфері наукової діяльності обумовлена стрімкими трансформаційними процесами як на глобальному, так і на національному рівнях.Толерантність у стосунках між ученими є необхідною умовою успішної наукової співпраці. Обґрунтовано, що толерантність є одниміз ключових принципів ефективного розвитку наукової сфери, ...