Suchergebnisse

This article describes the mechanisms of formation of political elites that led to their ascension to the highest tier of the power hierarchy in post-Soviet Georgia. In work, in the process of theoretical analysis, drawing on empirical material, thematically describes the mechanisms of formation and recruitment of elites in example 4 of the ruling political elites, mobilized, and consolidated around, Z. Gamsakhurdia, Е. Shevardnadze, М. Saakashvili and nicknamed the "informal leader" of Georgia B. Ivanishvili. These ruling political elites differed from each other in terms of ideological and value orientations defining different paths of a hierarchical ascent to the highest stages of power structures of the modern independent Georgia. This article uses two-level form of analysis. In the first case, attention is paid to theoretical aspects of mechanisms of change of government, such as elections and saturated with elements of the coup, a revolution. In the second case, the focus has shifted to the synthesis of theoretical components and the study of empirical and factual issues of this material. The paper also contains an analysis of the factors that contributed to the formation of counter-elite in opposition to the ruling political elite. Also describes the patterns of political behavior that are counter-elite used to gain power. In the process of climbing the political forces irreconcilable opposition to the highest level of the political hierarchy, they often went beyond the permissible scope of legal and constitutional norms, achieving their political goals revolution and "revolution." In turn, the ruling political elite tried using the levers of power through authoritarian methods and illegal mechanisms of the state machine, in order to preserve themselves as the ruling political elite within the transformed political system ; В данной статье рассмотрены механизмы формирования политических элит, обусловившие восшествие их на высшую ступень властной иерархии в постсоветской Грузии. В труде, в процессе теоретического анализа, проведённого с опорой на эмпирические материалы, тематически описаны механизмы формирования и рекрутирования элит, на примере 4-х правящих политических элит, мобилизованных и консолидированных вокруг З. Гамсахурдия, Э. Шеварнадзе, М. Саакашвили и прозванного «неформальным правителем» Грузии Б. Иванишвили. Эти правящие политические элиты отличались друг от друга с точки зрения идеологических и ценностных ориентиров, определявшая разные пути иерархического восхождения на высшие ступени властных структур современной независимой Грузии. В работе использована двухуровневая форма анализа. В первом случае внимание уделяется теоретическим аспектам механизмов смены власти, таких как выборы и, насыщенная элементами переворота, революция. Во втором случае акцент перенесён на обобщение теоретических компонентов и изучение эмпирико-фактологических вопросов данного материала. В работе также содержится анализ факторов, способствовавших становлению контр-элиты в противовес правящей политической элиты. Также описаны те модели политического поведения, которые контр-элита использовала для захвата власти. В процессе восхождения политических сил непримиримой оппозиции на высшую ступень политической иерархии, они зачастую выходили за допустимые рамки правовых и конституционных норм, добиваясь своих политических целей переворотом и «революцией». В свою очередь, правящая политическая элита всячески старалась, используя властные рычаги с помощью авторитарных методов и незаконных механизмов государственной машины, дабы сохранить за собою статус правящей политической элиты внутри трансформируемой политической системы

The political upheavals of the 2000s caused by the post-authoritarian landslide pushed to fore the problem of nations and nationalism and the question of further development routes. In 2003, President Shevardnadze lost his post: this marked a turning point in Georgia's history, which has since been grossly hyperbolized within Georgia's nationalist discourse. T. Avaliani, for example, has the following to say on this score: "In November 2003, after two civil wars and 12 years of post-Soviet turmoil and suspense, Georgia was the first among the Soviet-successor states to tear down the Iron Curtain of the Russian Empire. The Rose Revolution, which liberated the Georgian people from imperial dictatorship and communist legacy, began building a new, civilized, and democratic state." Today, the revolution is seen as a key event in Georgia's current political history. G. Areshidze, a prominent political scientist, commented on the post-revolutionary situation as follows: the new elites inherited a country with a "quasi-balanced constitutional foundation, legislative power … a business community that the state could not control … and several semi-democratic political parties." In the latter half of the 2000s, therefore, Georgian nationalism remained exposed to pressure from various actors. The Rose Revolution of November 2003 brought to power new political leaders headed by Mikhail Saakashvili who were even more open about their political nationalism than their predecessors and more confirmed Westerners. They believed that the country's future was associated with the European Union and NATO. Scared of Russian nationalism (the revival of which became obvious in the 2000s) the Georgian political elite was determined to move out of the post-Soviet political expanse. It seems that President Saakashvili is a political leader who, having come to power amid political turmoil with democratic slogans, is very much susceptible to radicalization. Such leaders tend to rely not only on slogans, but also on principles stemming from ethnic, rather than civilian, nationalism. Georgian journalist G. Vekua argues that Mikhail Saakashvili, armed with the "policy of Westernization," tried to de-Sovietize Georgian statehood in the most radical way: he was determined to "speed up, harshly and even by force, the emergence of a purely bourgeois state known as a 'nation-state' in political science and sociology." On the other hand, Saakashvili insisted on radical reforms, while the gap between the real situation and the Georgian elite's political plans and ambitions created a crisis and fanned ethnic nationalism. In the 2000s, Georgia was faced with a conflict between two, still half-baked, political institutions—the national (nationalizing) state and civil society; Georgia's fairly shallow democratic potential was exhausted, which pushed the regime closer to authoritarianism amid crisis trends. Belarusian political scientist V. Chernov has offered the following comment on the 2003 political changes: "In Georgia one authoritarian leader replaced another through yet another, this time bloodless, coup they called the Rose Revolution. It turned out to be a coup 'from below' realized by the counter-elite under democratic slogans."

The article studies the process of political transformation of Georgia since the declaration of its independence. The author`s hypothesis is that Georgia's political transformation should lead to the democratization of its political regime, which in this study is seen as a process of departure from the former Soviet practices of the political system. That is, political transformation is a multidimensional process of gradual departure from socialism. The author analyses a number of factors of the political regime change, from the first democratic government of Zviad Gamsakhurdia, which began the process of political transformation of Georgia, the coming to power of Eduard Shevardnadze, and his resignation in a result of mass protests called "colour revolution", leading to the election victory of Mikheil Saakashvili, whose political force, the United National Movement, was replaced by the Georgian Dream. Also, the study examines the features of the political regime in Georgia, examines the process of establishment and development of power relations, and identifies the main trends and links that directly influenced the process of development of the political system since 1991. The aim of the study is to identify the main reasons that hindered the process of democratization of Georgia, contributing to the understanding of the patterns of democratic development of the country's political system. The main methods used are empirical, problemchronological, and case study method. The author concludes that Georgia's political transformation can be characterized by a combination of authoritarian and democratic tendencies. The country's transformation process has not been simple and homogeneous, and the on-going process of democratization in Georgia is the result of the collapse of the Soviet system, which can now be described as an incomplete transition to a consolidated democracy. However, given Georgia's aspirations to become a member of NATO and the European Union, resolving the problem of secessionist regions on the path to building a democratic state is extremely important. ; У статті досліджується процес політичної трансформації Грузії з моменту проголошення її незалежності. Гіпотеза полягає у тому, що політична трансформація Грузії має привести до демократизації її політичного режиму, що розглядається як процес відходу від колишніх радянських практик функціонування політичної системи. Тож, політична трансформація є багатовимірним процесом поступового відходу від соціалізму. Авторка аналізує ряд чинників зміни політичних режимів, від першого демократичного уряду на чолі із Звіадом Гамсахурдією, з якого було розпочато процес політичної трансформації Грузії, приходом до влади Едуарда Шеварднадзе, і його усуненням в результаті масових протестів, які називають «кольоровою революцією» й які привели до перемоги на виборах Міхеіла Саакашвілі, політичну силу якого «Єдиний національний рух» було замінено «Грузинською мрією». Також, у досліджені вивчаються особливості політичного режиму Грузії, розглядається процес встановлення та розвитку владних відносин, визначено основні тенденції та зв'язки, які безпосередньо впливали на процес становлення політичної системи після здобуття незалежності у 1991 році. Метою дослідження є виявлення основних причин, які перешкоджали процесу демократизації Грузії, що сприяє розумінню закономірностей демократичного розвитку політичної системи країни. Основними методами є емпіричний, проблемно-хронологічний, й метод кейс-стаді. У результаті дослідження було зроблено висновок, що політичній трансформації Грузії притаманне поєднання авторитарних та демократичних тенденцій. Трансформаційний процес країни не був простим й однорідним, й започаткований процес демократизації у Грузії є результатом розпаду радянської системи, який наразі можна охарактеризувати як незавершений перехід до консолідованої демократії. Проте, враховуючи прагнення Грузії стати членом НАТО та Європейського Союзу, вирішення проблеми сецесіоністських регіонів на шляху розбудови демократичної держави є найважливішим.

The article studies the process of political transformation of Georgia since the declaration of its independence. The author`s hypothesis is that Georgia's political transformation should lead to the democratization of its political regime, which in this study is seen as a process of departure from the former Soviet practices of the political system. That is, political transformation is a multidimensional process of gradual departure from socialism. The author analyses a number of factors of the political regime change, from the first democratic government of Zviad Gamsakhurdia, which began the process of political transformation of Georgia, the coming to power of Eduard Shevardnadze, and his resignation in a result of mass protests called "colour revolution", leading to the election victory of Mikheil Saakashvili, whose political force, the United National Movement, was replaced by the Georgian Dream. Also, the study examines the features of the political regime in Georgia, examines the process of establishment and development of power relations, and identifies the main trends and links that directly influenced the process of development of the political system since 1991. The aim of the study is to identify the main reasons that hindered the process of democratization of Georgia, contributing to the understanding of the patterns of democratic development of the country's political system. The main methods used are empirical, problemchronological, and case study method. The author concludes that Georgia's political transformation can be characterized by a combination of authoritarian and democratic tendencies. The country's transformation process has not been simple and homogeneous, and the on-going process of democratization in Georgia is the result of the collapse of the Soviet system, which can now be described as an incomplete transition to a consolidated democracy. However, given Georgia's aspirations to become a member of NATO and the European Union, resolving the problem of secessionist regions on the path to building a democratic state is extremely important. ; У статті досліджується процес політичної трансформації Грузії з моменту проголошення її незалежності. Гіпотеза полягає у тому, що політична трансформація Грузії має привести до демократизації її політичного режиму, що розглядається як процес відходу від колишніх радянських практик функціонування політичної системи. Тож, політична трансформація є багатовимірним процесом поступового відходу від соціалізму. Авторка аналізує ряд чинників зміни політичних режимів, від першого демократичного уряду на чолі із Звіадом Гамсахурдією, з якого було розпочато процес політичної трансформації Грузії, приходом до влади Едуарда Шеварднадзе, і його усуненням в результаті масових протестів, які називають «кольоровою революцією» й які привели до перемоги на виборах Міхеіла Саакашвілі, політичну силу якого «Єдиний національний рух» було замінено «Грузинською мрією». Також, у досліджені вивчаються особливості політичного режиму Грузії, розглядається процес встановлення та розвитку владних відносин, визначено основні тенденції та зв'язки, які безпосередньо впливали на процес становлення політичної системи після здобуття незалежності у 1991 році. Метою дослідження є виявлення основних причин, які перешкоджали процесу демократизації Грузії, що сприяє розумінню закономірностей демократичного розвитку політичної системи країни. Основними методами є емпіричний, проблемно-хронологічний, й метод кейс-стаді. У результаті дослідження було зроблено висновок, що політичній трансформації Грузії притаманне поєднання авторитарних та демократичних тенденцій. Трансформаційний процес країни не був простим й однорідним, й започаткований процес демократизації у Грузії є результатом розпаду радянської системи, який наразі можна охарактеризувати як незавершений перехід до консолідованої демократії. Проте, враховуючи прагнення Грузії стати членом НАТО та Європейського Союзу, вирішення проблеми сецесіоністських регіонів на шляху розбудови демократичної держави є найважливішим.