Suchergebnisse

The article has analyzed the introduction of China with strategic partners to the region of the country of Latin America, Brazil, Argentina and Venezuela. The main strands of spirituality are embarrassed. The pragmatic piddhid and the independent political and ideological likelihood are irrelevant for the basic principles of the vidnosiny among the Powers. Arriving at the helm in 2000 of the Livikh Regions rockets in most of the Latin American Latin countries, moreover, having settled the Chinese expansion in the region. In China, there are two types of strategic partnerships in China, one of which is the main type of partnership, the first, China-SELAC forum, another type of all-embracing character, this is the kind of presence in Brazil. Since 2013, Latin America has taken advantage of the "One belt and one hat" strategy in Latin America has borrowed more than one from China's other priorities, and has called for significant investments in the region of the PRC before investing. Formu- lated business relations are the most prominent in China, China has lost its tactics, economic advantage over politics, the loss of business, China and Latin America is small in number.Especially Chinese-Brazilian vidnosin є tisne spіvrobіtnitstvo two krask in such bagatornіnіh formats, such as G 20, G-5 and BRICS. China before the arrival of J. Bolsonar, President of Brazil in 2019, having been a party to Brazil in the international arena, participating in a form of international order and new mechanisms in the global processes. Brazil will be indebted for the largest trading partner in the region, but the wiki will be reserved by the President of Brazil and I would like to talk about Brazil and Brazil. Vidnosini to China from Venezuela will rely on the following principles, as well as import to the Venezuelan nafti to China, leaving the remaining credit for the economic performance of Venezuela and N. Maduro. ; В статье проанализированы отношения Китая с стратегическими партнерами региона стран Латинской Америки, Бразилии, Аргентины и Венесуэлы. Определены основные направления сотрудничества. Базовыми принципами в отношениях между государствами остается прагматичный подход, независимо от политических и идеологических предпочтений. Приход к власти в 2000 годах «левых режимов» в большинстве стран Латинской Америки только усилил китайскую экспансию в регионе. Во внешней политике Китая в отношении стран Латинской выделяется два типа стратегического партнерства, первый тип на уровне ассоциации или союза, например, форум Китай-СЕLAC, второй тип имеет всеобъемлющий характер, такой тип отношений был установлен с Бразилией, Аргентиной и Венесуэлой. После принятия в 2013 году в Китае стратегии «Один пояс и один путь» Латинская Америка заняла ведущее место во внешнеполитических приоритетах Китая, что привело к вложению значительных инвестиций в регион со стороны КНР.В формировании отношений с любыми странами мира Китай применяет тактику, превалирования экономических интересов над политическими, углубление отношений между Китаем и странами Латинской Америки имели еще и идеологическую основу, яркий пример тому является Венесуэла. Особенностью китайско-бразильских отношений является тесное сотрудничество двух стран в таких многосторонних форматах, как G 20 G-5 и БРИКС. Китай до прихода Ж.Болсонару, президента Бразилии с 2019 года, был проводником интересов Бразилии на международной арене, продвижения ее участия в формировании международной повестки дня и создании новых механизмов глобального участия в мировых процессах. Бразилия остается крупнейшим торговым партнером в регионе, что вызывает беспокойство у нынешнего президента Бразилии, и подчеркивает возможном выходе Бразилии с БРИКС, введение ограничения и ввоза китайских товаров в Бразилию, в Аргентине реализуются крупнейшие энергетические проекты благодаря китайским инвестициям. Отношения Китая с Венесуэлой строятся на несколько иных принципах, ведь кроме импорта венесуэльской нефти в Китай, последняя выделяет значительные кредиты для поддержки экономики Венесуэлы и Н.Мадуро. ; В статі проаналізовано відносини Китаю з стратегічними партнерами регіону країн Латинської Америки, Бразилії, Аргентини та Венесуели. Окреслено основні напрямки співробітництва. Базовими принципами у відносинах між державами залишається прагматичний підхід, незалежно від політичних та ідеологічних уподобань. Прихід до влади у 2000 роках «лівих режимів» у більшості країн Латинської Америки лише посилив китайську експансію в регіоні. В зовнішній політиці Китаю щодо країн Латинської виділяється два типи стратегічного партнерства, перший тип на рівні асоціації чи союзу, наприклад, форум Китай-СЕLAC, другий тип має всеохоплюючий характер, такий тип відносин був встановлений з Бразилією, Аргентиною та Венесуелою. Після прийняття у 2013 році в Китаї стратегії «Один пояс і один шлях» Латинська Америка зайняла провідне місце у зовнішньополітичних пріоритетах Китаю, що призвело до вкладання значних інвестицій в регіон зі сторони КНР. У формуванні відносин з будь-якими країнами світу, Китай застосовує тактику, превалювання економічні інтересів над політичними, поглиблення відносин, між Китаєм та країнами Латинської Америки мали ще й ідеологічну основу, яскравий приклад тому являється Венесуела.Особливістю китайсько-бразильських відносин є тісне співробітництво двох країн в таких багатосторонніх форматах, як G 20, G-5 та БРІКС. Китай до приходу Ж.Болсонару, президента Бразилії з 2019 року, був провідником інтересів Бразилії на міжнародні арені, участі у формуванні міжнародного порядку денного та створенні нових механізмів глобальної участі в світових процесах. Бразилія залишається найбільшим торгівельним партнером в регіоні, що викликає занепокоєння у президента Бразилії та наголошує про можливий вихід Бразилії з БРІКС, введення обмеження та віз китайських товарів до Бразилії, в Аргентині реалізовуються найбільші енергетичні проекти завдяки китайським інвестиціям. Відносини Китаю з Венесуелою будуються на дещо інших принципах, адже окрім імпорту венесуельської нафти до Китаю, остання виділяє значні кредити для підтримки економіки Венесуели та Н. Мадуро.

The article has analyzed the introduction of China with strategic partners to the region of the country of Latin America, Brazil, Argentina and Venezuela. The main strands of spirituality are embarrassed. The pragmatic piddhid and the independent political and ideological likelihood are irrelevant for the basic principles of the vidnosiny among the Powers. Arriving at the helm in 2000 of the Livikh Regions rockets in most of the Latin American Latin countries, moreover, having settled the Chinese expansion in the region. In China, there are two types of strategic partnerships in China, one of which is the main type of partnership, the first, China-SELAC forum, another type of all-embracing character, this is the kind of presence in Brazil. Since 2013, Latin America has taken advantage of the "One belt and one hat" strategy in Latin America has borrowed more than one from China's other priorities, and has called for significant investments in the region of the PRC before investing. Formu- lated business relations are the most prominent in China, China has lost its tactics, economic advantage over politics, the loss of business, China and Latin America is small in number.Especially Chinese-Brazilian vidnosin є tisne spіvrobіtnitstvo two krask in such bagatornіnіh formats, such as G 20, G-5 and BRICS. China before the arrival of J. Bolsonar, President of Brazil in 2019, having been a party to Brazil in the international arena, participating in a form of international order and new mechanisms in the global processes. Brazil will be indebted for the largest trading partner in the region, but the wiki will be reserved by the President of Brazil and I would like to talk about Brazil and Brazil. Vidnosini to China from Venezuela will rely on the following principles, as well as import to the Venezuelan nafti to China, leaving the remaining credit for the economic performance of Venezuela and N. Maduro. ; В статье проанализированы отношения Китая с стратегическими партнерами региона стран Латинской Америки, Бразилии, Аргентины и Венесуэлы. Определены основные направления сотрудничества. Базовыми принципами в отношениях между государствами остается прагматичный подход, независимо от политических и идеологических предпочтений. Приход к власти в 2000 годах «левых режимов» в большинстве стран Латинской Америки только усилил китайскую экспансию в регионе. Во внешней политике Китая в отношении стран Латинской выделяется два типа стратегического партнерства, первый тип на уровне ассоциации или союза, например, форум Китай-СЕLAC, второй тип имеет всеобъемлющий характер, такой тип отношений был установлен с Бразилией, Аргентиной и Венесуэлой. После принятия в 2013 году в Китае стратегии «Один пояс и один путь» Латинская Америка заняла ведущее место во внешнеполитических приоритетах Китая, что привело к вложению значительных инвестиций в регион со стороны КНР.В формировании отношений с любыми странами мира Китай применяет тактику, превалирования экономических интересов над политическими, углубление отношений между Китаем и странами Латинской Америки имели еще и идеологическую основу, яркий пример тому является Венесуэла. Особенностью китайско-бразильских отношений является тесное сотрудничество двух стран в таких многосторонних форматах, как G 20 G-5 и БРИКС. Китай до прихода Ж.Болсонару, президента Бразилии с 2019 года, был проводником интересов Бразилии на международной арене, продвижения ее участия в формировании международной повестки дня и создании новых механизмов глобального участия в мировых процессах. Бразилия остается крупнейшим торговым партнером в регионе, что вызывает беспокойство у нынешнего президента Бразилии, и подчеркивает возможном выходе Бразилии с БРИКС, введение ограничения и ввоза китайских товаров в Бразилию, в Аргентине реализуются крупнейшие энергетические проекты благодаря китайским инвестициям. Отношения Китая с Венесуэлой строятся на несколько иных принципах, ведь кроме импорта венесуэльской нефти в Китай, последняя выделяет значительные кредиты для поддержки экономики Венесуэлы и Н.Мадуро. ; В статі проаналізовано відносини Китаю з стратегічними партнерами регіону країн Латинської Америки, Бразилії, Аргентини та Венесуели. Окреслено основні напрямки співробітництва. Базовими принципами у відносинах між державами залишається прагматичний підхід, незалежно від політичних та ідеологічних уподобань. Прихід до влади у 2000 роках «лівих режимів» у більшості країн Латинської Америки лише посилив китайську експансію в регіоні. В зовнішній політиці Китаю щодо країн Латинської виділяється два типи стратегічного партнерства, перший тип на рівні асоціації чи союзу, наприклад, форум Китай-СЕLAC, другий тип має всеохоплюючий характер, такий тип відносин був встановлений з Бразилією, Аргентиною та Венесуелою. Після прийняття у 2013 році в Китаї стратегії «Один пояс і один шлях» Латинська Америка зайняла провідне місце у зовнішньополітичних пріоритетах Китаю, що призвело до вкладання значних інвестицій в регіон зі сторони КНР. У формуванні відносин з будь-якими країнами світу, Китай застосовує тактику, превалювання економічні інтересів над політичними, поглиблення відносин, між Китаєм та країнами Латинської Америки мали ще й ідеологічну основу, яскравий приклад тому являється Венесуела.Особливістю китайсько-бразильських відносин є тісне співробітництво двох країн в таких багатосторонніх форматах, як G 20, G-5 та БРІКС. Китай до приходу Ж.Болсонару, президента Бразилії з 2019 року, був провідником інтересів Бразилії на міжнародні арені, участі у формуванні міжнародного порядку денного та створенні нових механізмів глобальної участі в світових процесах. Бразилія залишається найбільшим торгівельним партнером в регіоні, що викликає занепокоєння у президента Бразилії та наголошує про можливий вихід Бразилії з БРІКС, введення обмеження та віз китайських товарів до Бразилії, в Аргентині реалізовуються найбільші енергетичні проекти завдяки китайським інвестиціям. Відносини Китаю з Венесуелою будуються на дещо інших принципах, адже окрім імпорту венесуельської нафти до Китаю, остання виділяє значні кредити для підтримки економіки Венесуели та Н. Мадуро.

In this paper, an attempt is made to raise the question of the nature of modernity as such, with an understanding of the key development trends and the characteristics of political processes at the global and regional levels with a description of future risk issues. In the framework of the research vector, the insufficient study of the issue of the qualitative content of geopolitics was emphasized in connection with the completion of the US approval of neo-liberal hegemony and the corresponding reformatting of the world with the beginning of the introduction by the United States of America of a political and economic strategy for national development. It has been recorded that in the context of the implementation by other actors of world politics of the intentions of a new contouring of a multipolar world, a range of issues is being updated regarding the formatting of political and economic processes at the national-state level and awareness of the risks of the future, the search for ways to minimize them. Thus, the article analyzes the power of resource aspects of geopolitics, offers a vision of the nature and content of prospects, identifies risk zones in the context of the implementation of today's strategies in general terms and, in part, in relation to the countries of Latin America and the Caribbean. It is concluded that under the conditions of "fluid modernity" and the establishment of a multi-polarity of the world with centering of the poles based on resource understanding of modern infrastructural power, the nature of the transformation of the "poles of the world" is fleeting, that is, the process of struggle to expand zones of influence, "territories of responsibility" is being updated, the risks of conflict are growing, with a separate problem of the forms and extent of social conflict. In the Latin American context, in particular, the significance of the very definition, production and distribution of risks, awareness of its "level by conditional score of the scale of values" It is emphasized that the prospects for formatting the world and regional changes largely depend on the development of processes in the USA, the leader of the democratic world and world economy. ; Стаття присвячена дослідженню проблеми щастя та політики щастя в соціальних державах. Метою роботи є визначення ролі соціальної держави в формуванні суспільства щасливих людей та шляхів реалізації нею «політики щастя». Наукова новизна дослідження у визначенні можливості здійснювати політику щастя в умовах конкурентного суспільства. У дослідженні показано зростання інтересу до проблеми щастя як науковців, так і політиків. Відмічається міждисциплінарний підхід до вивчення проблеми щастя. Зазначено, що уявлення про шляхи формування соціально справедливого суспільства змінюються. Приділяється увага дискусії щодо максималізації щастя як мети уряду. Визначається суть соціальної держави, яка найбільш послідовно реалізує завдання створення гідних людини умов існування. Доведено значення свободи в забезпеченні щастя людини та необхідність надання державою соціального захисту від негативного впливу на суспільство економічної свободи, ринку. Рівень захисту громадян від ринку (рівень декоммодифікації) розглядається як один з критеріїв різних моделей соціальної держави. Аналізуються та оцінюються різні стратегії найкращого задоволення потреб суспільства та їх практичне застосування в різних країнах: традиційно ліва (підтримує державну гарантію задоволення людських потреб); традиційно права (задоволення потреб залежить від ринку); стратегії, що поєднують ознаки цих двох стратегій («гібридні»). Відмінність між країнами, які використовують «гібридні» стратегії, в тому чого більше – «ринку» чи «регулювання ринку задля задоволення потреб населення». Як приклад розглядається використання «гібридних» стратегій в Соціалістичній Федеративній Республіці Югославія, де існувала «економіка ринкового соціалізму». Визначається сумісність лібертаріанських ідей з проголошеною в Україні політикою щастя. Зроблено висновок, що реалізація прагнень сформувати суспільство щасливих людей в Україні залежить від побудови соціальної держави.

The article analyzes the Chinese and American dreams and traces the differencebetween the ideal social needs of China and the United States of America. The aim of thearticle is to define a similar and distinct the "Chinese dream" and the "American dream"in the perception of the theoretical and scientific community. That is why the study ofthe concepts of the Chinese and American dreams is relevant and of considerable scientificvalue.The main methodological principles of the research are the analysis and comparison,which allowed determining the key parameters for the evaluation and selection of factorsinfluencing intercultural interaction and cooperation, holism and individualism of the"Chinese dream" with the "American dream".In addition, the historicism method was applied to consider the primary forms of the"Chinese dream" and the "American dream" and with which you can provide insight into thedifference between the ideal social needs of China and the United States.Conclusions. It is proved that the original form of the "Chinese dream" has come fromChina ideal society`s requirements and had a more secular character since the earliesttimes. The source of the "American dreams" was the "Eastern dream" and a puritan reformmovement to promote American political and social reforms.The "American Dream" is based on individualistic values such as personal prosperity,which appears via personal achievements, family happiness and material well-being. The"American dream" journey begins with political system, economic environment, culturaltolerance, etc. Moreover, on the basis of the intrinsic rights to liberty, equality and fraternity,Americans have specifically identified the right to the pursuit of happiness.The "Chinese dream" is more expressed in the rejuvenation of the Chinese nation, theprosperity and power of the country, etc., it is more comprehensive, while the "Americandream" is mostly realistic and material. ; В статье анализируется китайская мечта и американская мечта. Прослеживаетсяразница между идеальными социальными потребностями Китая и США. Цель статьизаключается в определении подобного и различного между «китайской мечтой»и «американской мечтой» в восприятии теоретических и академических научныхкругов. Именно поэтому исследование концептов китайской и американской мечтыявляется актуальным и имеет значительную научную ценность.Основными методологическими принципами в исследовании стали анализи сравнение, которые позволили определить ключевые параметры для оценки и отборфакторов, влияющих на межкультурное взаимодействие и сотрудничество, холизми индивидуализм «китайской мечты» с «американской мечтой».Кроме того, применен метод историзма для рассмотрения первичных форм«китайской мечты» и «американской мечты» и с помощью которого можно проследитьразницу между идеальными социальными потребностями Китая и США.Выводы. Доказано, что оригинальная форма «китайской мечты» с древнейшихвремен происходит от требований идеального общества в Китае и имеет более светскийхарактер. Источником «американской мечты» была «восточная мечта» и пуританскоереформаторское движение в продвижении американских политических и социальныхреформ.«Американская мечта» базируется на индивидуалистических ценностях какличное процветание, что проявляется в личных достижениях, семейном счастьеи материальном благополучии. Реализация «американской мечты» происходитв таких факторах как политическая система, экономическая среда, культурнаятолерантность и тому подобное. А на основе природных прав на свободу, равенствои братство, американцы особенно выделили право на поиски счастья.«Китайская мечта» больше проявляется в омоложении китайской нации,процветании и могуществе страны и т.д., она более всеобъемлющая, тогда как«американская мечта» является частью реалистичной и материальной. ; У статті аналізується китайська та американська мрії і прослідковується різниця між ідеальними соціальними потребами Китаю і США. Мета статті полягає у визначенні подібного та відмінного між «китайською мрією» і «американською мрією» у сприйнятті теоретичних і академічних наукових кіл. Саме тому дослідження концептів китайської та американської мрії є актуальним та має значну наукову цінність. Основними методологічними принципами у дослідженні стали аналіз та порівняння, які дозволили визначити ключові параметри для здійснення оцінки та відбір чинників, що впливають на міжкультурну взаємодію та співробітництво, холізм та індивідуалізм «китайської мрії» з «американською мрією». Крім того, застосовано метод історизму для розгляду первинних форм «китайської мрії» та «американської мрії» та за допомогою якого можна прослідкувати різницю між ідеальними соціальними потребами Китаю і США. Висновки. Доведено, що оригінальна форма «китайської мрії» з найдавніших часів походить від вимог ідеального суспільства в Китаї та має більш світський характер. Джерелом «американської мрії» була «східна мрія» та пуританський реформаторський рух в просуванні американських політичних і соціальних реформ. «Американська мрія» базується на індивідуалістичних цінностях таких як особисте процвітання, що проявляється в особистих досягненнях, сімейному щасті та матеріальному благополуччі. Реалізація «американської мрії» відбувається у таких факторах як політична система, економічне середовище, культурна толерантність тощо. А на основі природних прав на свободу, рівність і братерство, американці особливо виокремили право на пошуки щастя. «Китайська мрія» більше виявляється в омолодженні китайської нації, процвітанні та могутності країни тощо, вона більш всеосяжна, тоді як «американська мрія» є здебільшого реалістичною і матеріальною.

The article has analyzed the introduction of China with strategic partners to the region of the country of Latin America, Brazil, Argentina and Venezuela. The main strands of spirituality are embarrassed. The pragmatic piddhid and the independent political and ideological likelihood are irrelevant for the basic principles of the vidnosiny among the Powers. Arriving at the helm in 2000 of the Livikh Regions rockets in most of the Latin American Latin countries, moreover, having settled the Chinese expansion in the region. In China, there are two types of strategic partnerships in China, one of which is the main type of partnership, the first, China-SELAC forum, another type of all-embracing character, this is the kind of presence in Brazil. Since 2013, Latin America has taken advantage of the "One belt and one hat" strategy in Latin America has borrowed more than one from China's other priorities, and has called for significant investments in the region of the PRC before investing. Formu- lated business relations are the most prominent in China, China has lost its tactics, economic advantage over politics, the loss of business, China and Latin America is small in number.Especially Chinese-Brazilian vidnosin є tisne spіvrobіtnitstvo two krask in such bagatornіnіh formats, such as G 20, G-5 and BRICS. China before the arrival of J. Bolsonar, President of Brazil in 2019, having been a party to Brazil in the international arena, participating in a form of international order and new mechanisms in the global processes. Brazil will be indebted for the largest trading partner in the region, but the wiki will be reserved by the President of Brazil and I would like to talk about Brazil and Brazil. Vidnosini to China from Venezuela will rely on the following principles, as well as import to the Venezuelan nafti to China, leaving the remaining credit for the economic performance of Venezuela and N. Maduro. ; В статье проанализированы отношения Китая с стратегическими партнерами региона стран Латинской Америки, Бразилии, Аргентины и Венесуэлы. Определены основные направления сотрудничества. Базовыми принципами в отношениях между государствами остается прагматичный подход, независимо от политических и идеологических предпочтений. Приход к власти в 2000 годах «левых режимов» в большинстве стран Латинской Америки только усилил китайскую экспансию в регионе. Во внешней политике Китая в отношении стран Латинской выделяется два типа стратегического партнерства, первый тип на уровне ассоциации или союза, например, форум Китай-СЕLAC, второй тип имеет всеобъемлющий характер, такой тип отношений был установлен с Бразилией, Аргентиной и Венесуэлой. После принятия в 2013 году в Китае стратегии «Один пояс и один путь» Латинская Америка заняла ведущее место во внешнеполитических приоритетах Китая, что привело к вложению значительных инвестиций в регион со стороны КНР.В формировании отношений с любыми странами мира Китай применяет тактику, превалирования экономических интересов над политическими, углубление отношений между Китаем и странами Латинской Америки имели еще и идеологическую основу, яркий пример тому является Венесуэла. Особенностью китайско-бразильских отношений является тесное сотрудничество двух стран в таких многосторонних форматах, как G 20 G-5 и БРИКС. Китай до прихода Ж.Болсонару, президента Бразилии с 2019 года, был проводником интересов Бразилии на международной арене, продвижения ее участия в формировании международной повестки дня и создании новых механизмов глобального участия в мировых процессах. Бразилия остается крупнейшим торговым партнером в регионе, что вызывает беспокойство у нынешнего президента Бразилии, и подчеркивает возможном выходе Бразилии с БРИКС, введение ограничения и ввоза китайских товаров в Бразилию, в Аргентине реализуются крупнейшие энергетические проекты благодаря китайским инвестициям. Отношения Китая с Венесуэлой строятся на несколько иных принципах, ведь кроме импорта венесуэльской нефти в Китай, последняя выделяет значительные кредиты для поддержки экономики Венесуэлы и Н.Мадуро. ; В статі проаналізовано відносини Китаю з стратегічними партнерами регіону країн Латинської Америки, Бразилії, Аргентини та Венесуели. Окреслено основні напрямки співробітництва. Базовими принципами у відносинах між державами залишається прагматичний підхід, незалежно від політичних та ідеологічних уподобань. Прихід до влади у 2000 роках «лівих режимів» у більшості країн Латинської Америки лише посилив китайську експансію в регіоні. В зовнішній політиці Китаю щодо країн Латинської виділяється два типи стратегічного партнерства, перший тип на рівні асоціації чи союзу, наприклад, форум Китай-СЕLAC, другий тип має всеохоплюючий характер, такий тип відносин був встановлений з Бразилією, Аргентиною та Венесуелою. Після прийняття у 2013 році в Китаї стратегії «Один пояс і один шлях» Латинська Америка зайняла провідне місце у зовнішньополітичних пріоритетах Китаю, що призвело до вкладання значних інвестицій в регіон зі сторони КНР. У формуванні відносин з будь-якими країнами світу, Китай застосовує тактику, превалювання економічні інтересів над політичними, поглиблення відносин, між Китаєм та країнами Латинської Америки мали ще й ідеологічну основу, яскравий приклад тому являється Венесуела.Особливістю китайсько-бразильських відносин є тісне співробітництво двох країн в таких багатосторонніх форматах, як G 20, G-5 та БРІКС. Китай до приходу Ж.Болсонару, президента Бразилії з 2019 року, був провідником інтересів Бразилії на міжнародні арені, участі у формуванні міжнародного порядку денного та створенні нових механізмів глобальної участі в світових процесах. Бразилія залишається найбільшим торгівельним партнером в регіоні, що викликає занепокоєння у президента Бразилії та наголошує про можливий вихід Бразилії з БРІКС, введення обмеження та віз китайських товарів до Бразилії, в Аргентині реалізовуються найбільші енергетичні проекти завдяки китайським інвестиціям. Відносини Китаю з Венесуелою будуються на дещо інших принципах, адже окрім імпорту венесуельської нафти до Китаю, остання виділяє значні кредити для підтримки економіки Венесуели та Н. Мадуро.

The article is devoted to the overview of the main features of contemporary anti-Americanism with the special focus on its regional dimensions. This issue has theoretical and practical value: it is important for better understanding of the current developments in the sphere of international relations and world's attitudes towards American foreign policy. Comparatively to foreign researches – in Ukrainian political and historical studies anti-Americanism is not a popular issue.The research methodology within proposed article is mainly based on a comparative analysis. It is found that each country has its own specifics of the perception of the United States, which depends on history, relationship with the USA, traditions of political culture etc. There are also identified mutual features for the negative sentiments towards the USA in the different regions of the world. It is concluded that contemporary anti-Americanism can be qualified as a comprehensive (is interpreted by different scholars as ideology, philosophy, attitudes, tendency, outlook, etc.), a large-scale (covers all social levels, wide-spread due to mass-media), a universal (is present in rhetoric of right and left political forces), a global (can be found all over the globe, both among American allies as well as opponents), a wave-shaped (periods of rise and fall of the negative attitudes towards the USA are clearly determined by world public opinion polls), and a manipulative (is used by politicians and business to attract attention of the public, to explain fails in foreign or domestic policy, to mobilize voters, to advertize goods) phenomenon. ; Статья посвящена обзору основных особенностей современного антиамериканизма с особым акцентом на его региональных измерениях. Этот вопрос имеет теоретическую и практическую ценность, так как он важен для лучшего понимания современных событий в сфере международных отношений и американской внешней политики. По сравнению с зарубежными исследованиями – в украинских политических и исторических студиях антиамериканизм не является распространенным объектом внимания ученых.Методология исследования в рамках предлагаемой статьи в основном базируется на сравнительном анализе. Установлено, что каждая страна имеет свою специфику восприятия Соединенных Штатов, что зависит от истории, отношений с США, традиций политической культуры и тому подобное. Также были обнаружены общие черты, лежащие в основе негативного восприятия США в различных регионах мира. Был сделан вывод о том, что современный антиамериканизм можно квалифицировать как феномен, имеющий комплексный (интерпретируется различными учеными как идеология, философия, взгляды, тенденция, мировоззрение и т. д.), масштабный (охватывает все социальные уровни, распространяемый через СМИ), универсальный (присутствует в риторике правых и левых политических сил), глобальный (наблюдается по всему миру, как среди американских союзников, так и оппонентов), волнообразный (периоды роста и уменьшения негативных настроений в отношении США четко прослеживаются по опросам мирового общественного мнения) и манипулятивный (используются политиками и бизнесом, чтобы привлечь внимание общественности, объяснить провалы во внешней или внутренней политике, мобилизовать избирателей, рекламировать товары) характер. ; Стаття присвячена огляду основних особливостей сучасного антиамериканізму, акцентуючи увагу на його регіональних вимірах. Це питання має теоретичну та практичну цінність: воно важливо для кращого розуміння сучасних подій у сфері міжнародних відносин та світового ставлення до американської зовнішньої політики. Порівняно із зарубіжними дослідженнями – в українських політичних та історичних студіях антиамериканізм не є поширеним об'єктом уваги вчених.Методологія дослідження в рамках запропонованої статті в основному базується на порівняльному аналізі. Встановлено, що кожна країна має свою специфіку сприйняття Сполучених Штатів, що залежить від історії, відносин із США, традицій політичної культури тощо. Також були виявлені спільні риси, що лежать в основні негативного сприйняття США у різних регіонах світу. Було зроблено висновок про те, що сучасний антиамериканізм можна кваліфікувати як феномен, що має комплексний (інтерпретується різними вченими як ідеологія, філософія, погляди, тенденція, світогляд тощо), масштабний (охоплює всі соціальні рівні, поширений через ЗМІ), універсальний (присутній у риториці правих і лівих політичних сил), глобальний (можна знайти по всьому світу, як серед американських союзників, так і опонентів), хвилеподібний (періоди зростання та зменшення негативних настроїв щодо США чітко простежуються опитуваннями світової громадської думки) і маніпулятивний (використовуються політиками і бізнесом, аби привернути увагу громадськості, пояснити провали у зовнішній чи внутрішній політиці, мобілізувати виборців, рекламувати товари) характер.

In September 2017, 230 years have passed since the entry into force of the Constitution of the United States of America – the Basic Law of the recently created independent state, which liberated itself from the colonial dependence on England by armed action. To the adoption of the Constitution preceded the adoption by the country's parliament – the Convention of two more constitutional laws – the Declaration of Independence (1776) and the Articles of Confederation (1781).The USA Constitution 1787 legalized the creation of a single union state – a federation, which was created by 13 former British colonies in North America, and since the beginning of the war with England (1775) – the states.The Constitution, which in the history of becoming not only American, but also world constitutionalism, became its forerunner, the first active constitution in the world, is rather small in scope: it has seven articles, which, however, are divided into sections. The basis of the construction of the federal state apparatus is the principle of the distribution of power – on the legislative, executive and judicial branches. Legislative power is conferred on the Congress, which consists of two chambers and elected by the citizens; executive power – the president, who is also elected by the citizens, but by the two-stage elections procedure; judicial – the Supreme Court, which is appointed by the president, but in agreement with the upper house of Congress – the Senate. All three branches of power mutually complement and control each other, which became a guarantee against possible dictates of one of them or the establishment of authoritarian, dictatorial power.It is also important that, unlike Europe, where at that time there were mostly absolute or semi-absolute monarchies, in the United States the Constitution introduced a republican form of government – both for the federation and for the states.The Constitution of 1787, with all its positivity and democracy, was not deprived of some of the shortcomings mentioned in the article.In particular, we mean silent preservation on the territory of the country of slavery, for which the delegates of all the southern states stood firmly, and eventually some politicians from the central and northern states. Becides that there was a complete disregard for the rights of the indigenous population – the Indians, who were not considered to be valuable people, but a «wild beasts», which must be destroyed.Perhaps the most important disadvantage of the Constitution was that there was a complete lack of a section on democratic rights and freedoms of citizens in its text, which soon became the pretext for several states to refuse ratification of the Constitution. Congressmans-legislators were forced to assure the citizens and the power of these states that in the near future they would supplement the text of the Constitution with the relevant section, and this was done.One can not but mention that the text of the Constitution can sometimes be interpreted differently, that is ambiguous, which in the future really led to misunderstandings between the US authorities, authorities and citizens, and so on.However, these disadvantages do not reduce the historic significance of the US Constitution. ; У вересні 2017 року виповнюється 230 років від часу, коли вступила у дію Конституція Сполучених Штатів Америки – Основний закон тоді недавно створеної незалежної держави.Конституція, яка в історії становлення не тільки американського, а й світового конституціоналізму стала його провісником, першою діючою конституцією у світі, невелика за обсягом: вона налічує сім статей. В основу побудови федерального державного апарату покладено принцип розподілу влади – на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Усі три гілки влади взаємно себе доповнюють і контролюють, що стало запорукою від можливого диктату однієї з них чи встановленню авторитарної, диктаторської влади.Важливо і те, що на відміну від Європи, де в той час існували переважно абсолютні чи напівабсолютні монархії, у США Конституція увела республіканську форму правління – як для федерації, так і для штатів.При усій позитивності і демократизмі, Конституція 1787 року не була позбавлена й деяких недоліків. Серед таких: мовчазне збереження на території країни рабства; повне ігнорування прав тубільного населення – індіанців; у її тексті був повністю відсутній розділ про демократичні права та свободи громадян, що невдовзі стало приводом для кількох штатів для відмови у ратифікації Конституції; текст Конституції іноді можна тлумачити по-різному, тобто неоднозначно.Однак вказані недоліки не применшують історичної значущості Конституції США.

The study of the Romance verbal moods, especially the subjunctive mood, is a very acute challenge for the romanists, because of its frequent use in different language styles. The Spanish subjunctive mood is widely used in the Spanish-speaking press, particularly in the SouthAmerican one. The discursive value of the Spanish subjunctive mood in the political interaction in South America and the analysis of thematic agenda, macrostructural, semantic and pragmatic peculiarities of Latin America mass media discourse have been analysed by Adriana Bolívar (2013), Mónica Castro Montilla (2013), Francisco Campos (2010), Doris E. Martínez Vizcarrondo (2006). The polyphonic functionning and the linguopragmatics of the Spanish subjunctive mood in the contemporary press of the Latin America have not been studied. ; В статье представлена лингвопрагматика и полифония субъективного наклонения испанского языка в современной прессе Латинской Америки на материале изданий El Clarín, Últimas Noticias, El Tiempo. Рассмотрены предыдущие научные изыскания касательно проявлений полифоничности и тенденций развития масс-медийного дискурса Латинской Америки. На основании теории М. Л. Донер проанализирован полифонический потенциал субъективного наклонения в современном латиноамериканском испаноязычном масс-медийном дискурсе. Установлено, что наиболее частотным типом придаточных предложений являются придаточные изъяснительные с волюнтативными глаголами, глаголами, обозначающими чувства и эмоции, оценку, глаголами точки зрения, в то время, как наиболее частотными селекторами благосклонной и неблагосклонной точек зрения являются глаголы главных предложений, употреблённых в изъявительном наклонении. Выявлено частотность употребления субъективного наклонения испанского языка в латиноамериканской прессе по сравнению с прессой Испании и приведены факторы, которые её обуславливают. ; У статті представлено лінгвопрагматику та поліфонію суб'єктивного способу іспанської мови в сучасній пресі Латинської Америки на матеріалі видань El Clarín, Últimas Noticias, El Tiempo. Розглянуто попередні наукові розвідки щодо проявів поліфонічності та тенденцій розвитку мас-медійного дискурсу Латинської Америки. На основі теорії М. Л. Донер проаналізовано поліфонічний потенціал суб'єктивного способу в сучасному латиноамериканському іспаномовному мас-медійному дискурсі. Встановлено, що найчастотнішим типом підрядних речень є підрядні додаткові речення з волюнтативними дієсловами, дієсловами на позначення емоцій та почуттів, оцінки, дієсловами точки зору, тоді як найчастотнішими селекторами прихильної або неприхильної точок зору є дієслова головних речень в дійсному способі. Виявлено частотність застосування суб'єктивного способу іспанськоі мови в латиноамериканській пресі і проведено порівняння з пресою Іспанії та наведено чинники, які її зумовлюють.

Research objective. In article the attempt to analyse the Ukrainian-Jewish relations during the marked period in a paradigm of the concrete historical phenomenon - emigration of Ukrainians to the countries of America at the turn of XIX - XX centuries is made. Scientific novelty. Relationship of two peoples - Ukrainian and Jewish - has long and complicated history which needs complex and impartial scientific research. Need of such research is caused not only cognitive interest, but also political relevance. Unfortunately, the wrong or consciously distorted interpretation of the past quite often leads to a complication of the international relations. It is especially dangerous when it results from organized campaigns and appeals, actions of certain people and groups or policy of the governments which is based on ethnic nationalism. Conclusions. As a result of the conducted research based on extensive use of archival materials a more balanced assessment of nature of the Ukrainian-Jewish relations is given, some popular myths and stereotypes that existed in the public consciousness for quite a long time are called in question.Need of impartial and objective studying of history, experience and lessons of the interethnic relations is emphasized that it is one of conditions of strengthening of civil equality and interethnic consent in society which positions itself as democratic. ; Le but de l'étude. L'article tente de caractériser les relations entre juifs et ukrainiens à la période désignée dans le paradigme d'un phénomène historique spécifique - l'émigration des Ukrainiens vers les pays d'Amérique au tournant du XIXe au XXe siècle. Nouveauté scientifique. Les relations entre deux nations - ukrainienne et juive - ont une histoire longue et difficile, qui nécessite des recherches scientifiques exhaustives et impartiales. L'auteur de l'article, basé sur l'utilisation intensive de documents d'archives, a tenté d'analyser l'un des aspects de ces relations. Conclusions. À la suite de cette étude, une évaluation plus équilibrée de la nature des relations entre juifs et ukrainiens a été présentée, certains mythes et stéréotypes communs connus du public depuis assez longtemps ont été remis en question. ; Цель исследования. В статье сделана попытка охарактеризовать украинско-еврейские отношения в означенный период в парадигме конкретного исторического явления – эмиграции украинцев в страны Америки на рубеже XIX - ХХ веков. Научная новизна. Взаимоотношения двух народов – украинского и еврейского – имеют долгую и непростую историю, которая нуждается в комплексном и беспристрастном научном исследовании. Автор статьи на основе широкого использования архивных материалов попытался проанализировать один из аспектов этих взаимоотношений. Выводы. В результате проведённого исследования дана более взвешенная оценка характера украинско-еврейских отношений, подвергнуты сомнению некоторые расхожие мифы и стереотипные представления, бытовавшие в общественном сознании довольно длительное время. ; Мета дослідження. У статті зроблена спроба охарактеризувати українсько-єврейські відносини в зазначений період в парадигмі конкретного історичного явища - еміграції українців до країн Америки на рубежі XIX - ХХ століть. Наукова новизна. Взаємини двох народів - українського і єврейського - мають довгу і непросту історію, яка потребує комплексного і неупередженого науковому дослідженні. Автор статті на основі широкого використання архівних матеріалів спробував проаналізувати один з аспектів цих взаємин. Висновки. В результаті проведеного дослідження дана більш зважена оцінка характеру українсько-єврейських відносин, поставлені під сумнів деякі розхожі міфи і стереотипні уявлення, що існували в суспільній свідомості досить тривалий час.

The study of the Romance verbal moods, especially the subjunctive mood, is a very acute challenge for the romanists, because of its frequent use in different language styles. The Spanish subjunctive mood is widely used in the Spanish-speaking press, particularly in the SouthAmerican one. The discursive value of the Spanish subjunctive mood in the political interaction in South America and the analysis of thematic agenda, macrostructural, semantic and pragmatic peculiarities of Latin America mass media discourse have been analysed by Adriana Bolívar (2013), Mónica Castro Montilla (2013), Francisco Campos (2010), Doris E. Martínez Vizcarrondo (2006). The polyphonic functionning and the linguopragmatics of the Spanish subjunctive mood in the contemporary press of the Latin America have not been studied. ; В статье представлена лингвопрагматика и полифония субъективного наклонения испанского языка в современной прессе Латинской Америки на материале изданий El Clarín, Últimas Noticias, El Tiempo. Рассмотрены предыдущие научные изыскания касательно проявлений полифоничности и тенденций развития масс-медийного дискурса Латинской Америки. На основании теории М. Л. Донер проанализирован полифонический потенциал субъективного наклонения в современном латиноамериканском испаноязычном масс-медийном дискурсе. Установлено, что наиболее частотным типом придаточных предложений являются придаточные изъяснительные с волюнтативными глаголами, глаголами, обозначающими чувства и эмоции, оценку, глаголами точки зрения, в то время, как наиболее частотными селекторами благосклонной и неблагосклонной точек зрения являются глаголы главных предложений, употреблённых в изъявительном наклонении. Выявлено частотность употребления субъективного наклонения испанского языка в латиноамериканской прессе по сравнению с прессой Испании и приведены факторы, которые её обуславливают. ; У статті представлено лінгвопрагматику та поліфонію суб'єктивного способу іспанської мови в сучасній пресі Латинської Америки на матеріалі видань El Clarín, Últimas Noticias, El Tiempo. Розглянуто попередні наукові розвідки щодо проявів поліфонічності та тенденцій розвитку мас-медійного дискурсу Латинської Америки. На основі теорії М. Л. Донер проаналізовано поліфонічний потенціал суб'єктивного способу в сучасному латиноамериканському іспаномовному мас-медійному дискурсі. Встановлено, що найчастотнішим типом підрядних речень є підрядні додаткові речення з волюнтативними дієсловами, дієсловами на позначення емоцій та почуттів, оцінки, дієсловами точки зору, тоді як найчастотнішими селекторами прихильної або неприхильної точок зору є дієслова головних речень в дійсному способі. Виявлено частотність застосування суб'єктивного способу іспанськоі мови в латиноамериканській пресі і проведено порівняння з пресою Іспанії та наведено чинники, які її зумовлюють.

Research objective. In article the attempt to analyse the Ukrainian-Jewish relations during the marked period in a paradigm of the concrete historical phenomenon - emigration of Ukrainians to the countries of America at the turn of XIX - XX centuries is made. Scientific novelty. Relationship of two peoples - Ukrainian and Jewish - has long and complicated history which needs complex and impartial scientific research. Need of such research is caused not only cognitive interest, but also political relevance. Unfortunately, the wrong or consciously distorted interpretation of the past quite often leads to a complication of the international relations. It is especially dangerous when it results from organized campaigns and appeals, actions of certain people and groups or policy of the governments which is based on ethnic nationalism. Conclusions. As a result of the conducted research based on extensive use of archival materials a more balanced assessment of nature of the Ukrainian-Jewish relations is given, some popular myths and stereotypes that existed in the public consciousness for quite a long time are called in question.Need of impartial and objective studying of history, experience and lessons of the interethnic relations is emphasized that it is one of conditions of strengthening of civil equality and interethnic consent in society which positions itself as democratic. ; Le but de l'étude. L'article tente de caractériser les relations entre juifs et ukrainiens à la période désignée dans le paradigme d'un phénomène historique spécifique - l'émigration des Ukrainiens vers les pays d'Amérique au tournant du XIXe au XXe siècle. Nouveauté scientifique. Les relations entre deux nations - ukrainienne et juive - ont une histoire longue et difficile, qui nécessite des recherches scientifiques exhaustives et impartiales. L'auteur de l'article, basé sur l'utilisation intensive de documents d'archives, a tenté d'analyser l'un des aspects de ces relations. Conclusions. À la suite de cette étude, une évaluation plus équilibrée de la nature des relations entre juifs et ukrainiens a été présentée, certains mythes et stéréotypes communs connus du public depuis assez longtemps ont été remis en question. ; Цель исследования. В статье сделана попытка охарактеризовать украинско-еврейские отношения в означенный период в парадигме конкретного исторического явления – эмиграции украинцев в страны Америки на рубеже XIX - ХХ веков. Научная новизна. Взаимоотношения двух народов – украинского и еврейского – имеют долгую и непростую историю, которая нуждается в комплексном и беспристрастном научном исследовании. Автор статьи на основе широкого использования архивных материалов попытался проанализировать один из аспектов этих взаимоотношений. Выводы. В результате проведённого исследования дана более взвешенная оценка характера украинско-еврейских отношений, подвергнуты сомнению некоторые расхожие мифы и стереотипные представления, бытовавшие в общественном сознании довольно длительное время. ; Мета дослідження. У статті зроблена спроба охарактеризувати українсько-єврейські відносини в зазначений період в парадигмі конкретного історичного явища - еміграції українців до країн Америки на рубежі XIX - ХХ століть. Наукова новизна. Взаємини двох народів - українського і єврейського - мають довгу і непросту історію, яка потребує комплексного і неупередженого науковому дослідженні. Автор статті на основі широкого використання архівних матеріалів спробував проаналізувати один з аспектів цих взаємин. Висновки. В результаті проведеного дослідження дана більш зважена оцінка характеру українсько-єврейських відносин, поставлені під сумнів деякі розхожі міфи і стереотипні уявлення, що існували в суспільній свідомості досить тривалий час.

У статті розглянуто погляди американського педагога та критика А. Флекснера (1866-1959) щодо реформи медичної освіти США на початку ХХ ст. Зокрема, увагу зосереджено на праці «Медична освіта США та Канади. Доповідь для фонду Карнегі щодо поліпшення викладання» (1910), відомої як «Доповідь Флекснера». У розвідці автор виокремлює передумови реформи та ключові рекомендації А. Флекснера, що стосуються змін у системі американської медичної освіти, а саме: основні завдання, структурні підрозділи, професорсько-викладацький склад, матеріально-технічне забезпечення, методи навчання, організація навчального процесу в медичних школах тощо. ; Until becoming the world leader in medical education, the USA were carrying out various decisive and effective reforms during the 20th century. It is noted that philanthropic organizations and foundations played an important role in the reform of the medical educational paradigm. The outstanding representative of one of these organizations was A. Flexner (1866-1959) - an educator and a critic whose vision of improving medical education became successful and the key one, despite numerous discussions in the academic circles. A. Flexner introduced important recommendations concerning reforming the medical education in his work "Medical Education in the United States and Canada: A Report to the Carnegie Foundation for the Advancement of Teaching" (1910) also known as "Flexner Report". The aim of the paper is to highlight the preconditions of the reform in medical education in the early 20th century, and to point out Flexner's recommendations in the context of the medical educational paradigm. In this paper, the author deals with such methods as general scientific ones (analysis, synthesis, systematization, and generalization) - to provide the holistic view of the content of A. Flexner's ideas concerning the medical education reform in the USA; search-bibliographic method - to study and systematize the scientific and pedagogical literature on the research subject; pedagogical reconstruction- to reproduce historical and pedagogical reality in American medical education in the early 20th century. Thus, there were many factors that caused changes in medical education in the USA. Among them there were social, demographic, economic, political and biological (population health) ones. As for Flexner's recommendations in the context of the medical educational paradigm, they are the main tasks, structural units, faculty, material and technical support, teaching methods, organization of the educational process in medical schools, etc. Besides, A. Flexner proposed to divide the existing medical schools into 3 main categories (A, B, C), and to focus on The Johns Hopkins University School of Medicine. As for the prospects of further research, we are going to describe the influence of Flexner's recommendations on the development of the US medical education in the 20th century.

The article analyzes the materials of sociological research that was carried out in November 2016 addressed to find out the opinion of Ukrainian schoolchildren concerning the desirable President of America among the main candidates to this position D. Trump and H. Clinton. It is stated that this opinion was influenced by mass-media and general sentiments of the population of Ukraine. It is stated that electoral preferences also depend on types of personality. This concerns not only the situation in the country but also situations when electoral judgments concern other countries. The research shows the presence of interest of the schoolchildren in political events in the world if they are widely discussed in mass-media, in the society and if they have general importance for world processes. One of such events were the presidential elections in America. The schoolchildren are aware about the candidates to the President of America and have their own opinion who is better to be the president. Most schoolchildren preferred H. Clinton which corresponded to the general public opinion of the Ukrainian population. Taking into account the structure of values, the supporters of Clinton and Trump among the Ukrainian schoolchildren differ according to their type of personality. The analysis of value priorities of the respondents allows to draw a conclusion that to a greater extent the supporters of Clinton belong to the postmodern type of personality and the supporters of Trump come under the modern type of personality. This conclusion is based on the fact that the supporters of Trump more than the supporters of Clinton value wealth, business, entertainment and the supporters of Clinton more than the supporters of Trump value the possibilities of personal fulfillment, development of their capabilities, creative work. For the supporters of Trump, it is much more important than for the supporters of Clinton the ambition to create their own business. As it is known, Trump postured himself as a businessman, as a politician who reflected the interests of business. Thus, people who tend to business activities are more inclined to elect Trump. This general trend is also relevant for the Ukrainian schoolchildren. Those among them who see themselves as businessmen in future are more inclined to Trump than to Clinton. It is stated that electoral preferences depend of types of personality. It is related not only to the situation in one's own country but also to the situations when electoral judgment concern other countries. But such peculiarity of electoral preferences emerges when the subjects of political choice clearly reflect considerable differences in the society. It is strongly possible that if in the Ukrainian political elite political leaders appeared who would clearly reflect the values of modern and postmodern society this would influence to a great extent the electoral preferences of the young voters. ; В статье анализируются материалы социологического исследования, которое состоялось в ноябре 2016, посвященного выявлению мнения украинских школьников относительно желаемого президента Америки среди основных претендентов на эту должность Д. Трампа и Х. Клинтон. Констатируется, что на эти мнения повлияли средства массовой информации и общее настроения населения Украины. Утверждается, что электоральные предпочтения школьников зависят также от их типов личности. Это касается не только ситуаций в своей стране, но и ситуаций, когда электоральные суждения касаются других стран. Исследование показывает наличие у школьников интереса к политическим событиям в мире, если это ширко обсуждается в средствах массовых информации в обществе и имеет общее значение для мировых процессов. Одним из таких событий были выборы президента в Америке. Школьники осведомлены о кандидатах в президенты Америки и имеют свое мнение относительно того, кому лучше быть президентом. Большинство школьников предпочли Х. Клинтон, что соответствует общественному мнению украинского населения. Если учитывать тип личности, то сторонники Клинтон или Трампа среди украинских школьников отличаются своими ценностными ориентациями. Анализ ценностных преференций респондентов позволяет сделать вывод, что в большей степени сторонники Клинтон относятся к постмодернистскому типу личности, а сторонники Трампа относятся к типу личности модерного общества. Этот вывод базируется на том, что сторонники Трампа, больше чем сторонники Клинтон, ценят богатство, бизнес, развлечения. А сторонники Клинтон, більше чем сторонники Трампа, ценят возможности самореализации, развитие своих способностей, творческую работу. ; В статті аналізуються матеріали соціологічного дослідження, що відбулось у листопаді 2016 р., присвяченого виявленню думки українських школярів щодо бажаного президента Америки серед основних претендентів на цю посаду Д. Тампа та Х. Клінтон. Констатується, що на цю думку вплинули засоби масової інформації та загальні настрої населення України. Стверджується, що електоральні переваги школярів залежать також від їх типів особистості. Це стосується не тільки ситуацій у своїй країні, а й ситуацій, коли електоральні судження стосуються інших країн. Дослідження показує наявність у школярів інтересу до політичних подій у світі, якщо це ширко обговорюється у засобах масових інформації, у суспільстві та має загальне значення для світових процесів. Однією з таких подій були вибори президента в Америці. Школярі обізнані про кандидатів у президенти Америки та мають свою думку щодо того, кому краще бути президентом. Більшість школярів надали перевагу Х. Клінтон, що відповідає загальній суспільній думці українського населення. Якщо зважати на структуру цінностей, то прихильники Клінтон або Трампа серед українських школярів відрізняються за своїм типом особистості. Аналіз ціннісних преференцій респондентів дозволяє зробити висновок, що у більшій мірі прихильники Клінтон належать до постмодерного типу особистості, а прихильники Трампа відносяться до модерного типу особистості. Цей висновок базується на тому, що прихильники Трампа, більше ніж прихильники Клінтон, цінують багатство, бізнес, розваги, а прихильники Клінтон, більше ніж прихильники Трампа, цінують можливості самореалізації, розвиток своїх здібностей, творчу роботу.

The article is devoted to the problem of identifying gifted children and youth in the secondary schools of the United States. The essence of the fundamental concept of the study – gifted children and youth – in American public legislative documents with reflection of state specifics is clarified and the components of giftedness are outlined. The methods and stages of identification of gifted students in American schools are described. ; Статья посвящена освещению проблемы идентификации одаренных детей и молодежи в общеобразовательных школах США. Выяснена сущность основополагающего понятия исследования – одаренные дети и молодежь – в американских законодательных документах с отражением штатовой специфики и очерчены составляющие одаренности. Охарактеризованы методы и этапы идентификации одаренных школьников в американских общеобразовательных учебных заведениях. ; Статтю присвячено висвітленню проблеми ідентифікації обдарованих дітей та молоді у загальноосвітніх школах США. З'ясовано сутність основоположного поняття дослідження – обдаровані діти та молодь – в американських законодавчих документах із відображенням штатової специфіки й окреслено складові обдарованості. Схарактеризовано методи та етапи ідентифікації обдарованих школярів в американських загально-освітніх навчальних закладах.

Research Objective: The article is to present select aspects of changes in American party system and institutional environment that influenced 2016 election results and to analyze probable consequences of those results for further evolution of the said systems.Research Problem and Methods: The article focuses on causes of the party establishment's loss of control over the nominating process, long-term determinants of Donald Trump's general election victory and perspectives for reorientation of Republican Party line towards the "Jacksonian tradition."Process of Argumentation: Primary campaigns and their outcomes are analyzed in the light of scholarship findings on internal operating mechanisms of American political institutions (primarily legislatures and political parties). Causes of interparty shifts in electoral support are considered qualitatively on the basis of historical trends and examples. Potential consequences of Donald Trump's victory are analyzed against institutional rules (primarily legal norms) determining feasibility of his electoral platform.Research Results: A claim of causal relationship between institutional reforms directly or indirectly weakening traditional hierarchical relationships in American politics and loss of establishment control over primaries, which facilitated Donald Trump's nomination and led to weakening of Hillary Clinton's campaign, has been preliminarily substantiated. Stable patterns of electoral behaviors that partially explain Republican candidate's victory in general elections have been indicated.Conclusions and Recommendations: 2016 American presidential election results are a product of multiple factors and but-for causes. Not insubstantial among them, although receiving little recognition in the campaign commentary, were institutional conditions (such as weakening of party leadership) and stable patterns of electoral behavior (favorable view of political outsiders and inclination towards alternation in power). ; Cel naukowy: Celem artykułu jest przedstawienie wybranych aspektów zmian amerykańskiego systemu partyjnego i instytucjonalnego, jakie wpłynęły na wynik wyborów 2016 r., oraz przeanalizowanie, jakich konsekwencji tego wyniku należy oczekiwać dla dalszej ewolucji wspomnianych systemów.Problem i metody badawcze: Artykuł koncentruje się na przyczynach utraty kontroli establishmentu partyjnego nad procesem prawyborów, długoterminowych uwarunkowaniach zwycięstwa Donalda Trumpa w wyborach powszechnych oraz perspektywach reorientacji programowej Partii Republikańskiej w kierunku tzw. tradycji jacksonowskiej.Proces wywodu: Przebieg i wyniki prawyborów w obydwu partiach analizowane są w świetle ustaleń literatury dotyczących mechanizmu funkcjonowania amerykańskich instytucji politycznych (w szczególności legislatur i partii politycznych). Z kolei przyczyny przesunięć poparcia wyborczego między partiami rozpatrywane są w ujęciu jakościowym na podstawie przykładów i trendów historycznych. Wreszcie potencjalne konsekwencje zwycięstwa D. Trumpa analizowane są w odniesieniu do reguł instytucjonalnych (przede wszystkich prawnych) determinujących możliwości realizacji programu prezydenckiego.Wyniki analizy naukowej: Uprawdopodobniono tezę o istnieniu związku przyczynowego między reformami instytucjonalnymi bezpośrednio lub pośrednio osłabiającymi tradycyjne mechanizmy hierarchiczne w polityce amerykańskiej a utratą kontroli nad procesem nominacyjnym przez establishmenty partyjne, która umożliwiła zwycięstwo D. Trumpa i osłabiła H. Clinton. Wskazano na stabilne historyczne wzorce zachowań wyborczych, częściowo wyjaśniające zwycięstwo kandydata republikanów w wyborach powszechnych.Wnioski, innowacje, rekomendacje: Wynik wyborów prezydenckich w USA w 2016 r. był rezultatem splotu wielu czynników. Nie bez znaczenia były również niedostrzegane w bieżących komentarzach uwarunkowania instytucjonalne (jak osłabienie kierownictwa partyjnego) oraz stabilne wzorce zachowań amerykańskiego elektoratu (przewaga "outsiderów" – kandydatów spoza polityki federalnej czy inklinacja ku alternacji władzy).