Метою статті є аналіз існуючих соціо-демографічних, економічних та політико-безпекових загроз у державах ЄС, які пов'язані з прийняттям біженців, а також визначення напрямів врахування навантаження біженців на країни та території при формуванні політики щодо біженців та шукачів притулку.У статті проаналізовано можливі переваги та недоліки розміщення біженців в країнах притулку, та визначено їх соціо-демографічний, економічний та політико-безпековий вплив на ці країни.Проведено аналіз кореляції складових Індексу недієздатних держав за усередненими показниками цих складових протягом 2011–2018 рр., що дозволило встановити аналіз впливу міграційного навантаження на країни та території на показник недієздатності державСформульовано напрями врахування соціальних, демографічних, інфраструктурних, економічних та інших аспектів навантаження біженців на країни та території при формуванні політики щодо біженців та шукачів притулку. ; The purpose of the article is to analyze the existing socio-demographic, economic and political-security threats in the EU states related to the reception of refugees, as well as to determine the directions of forming policies on refugees and asylum seekers by taking into account the refugees' burden on countries and territories.The article analyzes the potential advantages and disadvantages of refugee placing in asylum countries and their socio-demographic, economic and political-security pressure on these countries.The analysis of correlation of Fragile States Index with the averaged indicators of its components during 2011–2018 is carried out. It made possible the identification of the impact of refugees' migration burden on Fragile Index of countries.The directions involving social, demographic, infrastructural, economic and other aspects of refugees' burden on countries and territories in the formation of policies on refugees and asylum seekers are formulated.
Numerous humanitarian, socio-economic and environmental problems caused by the worldwide refugees' migration lead to aggravation of the political debate on these issues. A geo-economic transformation in the world, which consists of multipolar geo-economic space formation, causing the need to managing migration movements of refugees between countries and regions around the world. This is associated with the importance of consideration of refugees' migration as a factor of human resources redistribution in the world and the need to develop the regional migration policies for eliminating the negative effects of such migration.The research aimed to studying the current trends, preconditions and problems of refugees' migration as a special category of migrants from countries developing in conflict and in post-conflict conditions. Found that there are military conflicts in all the countries that are leaders by refugees' origin. In addition, the indicators of refugees' pressure on socio-demographic, territorial and economic systems of host countries have been described, as well as analysis of the main refugees' destination countries indicators has been carried out. This analysis has been done in interconnection with the surveyed countries rank in the Fragile States Index 2017. ; Численні гуманітарні, соціально-економічні та екологічні проблеми, зумовлені міграцією біженців у світі, призводять до загострення політичної полеміки з даних питань. А геоекономічні трансформації у світі, що полягають у формуванні багатополюсного геоекономічного простору, зумовлюють потребу управління міграційними переміщеннями біженців між країнами та регіонами світу. Це пов'язано з важливістю врахування міграції біженців, як фактору перерозподілу людських ресурсів у світі, та необхідністю вироблення регіональної міграційної політики, спрямованої на усунення негативних явищ такої міграції.Робота присвячена дослідженню існуючих тенденцій, передумов та проблем міграції біженців, як особливої категорії мігрантів з країн, що розвиваються в умовах конфлікту та у постконфліктному стані. Встановлено, що в усіх країнах, що є лідерами за показниками походження біженців та шукачів притулку, існують військові конфлікти. Крім того, описано показники навантаження біженців на соціо-демографічні, територіальні та економічні системи приймаючих країн, а також проаналізовано відповідні показники за основними країнами призначення біженців. Даний аналіз проведено у взаємозв'язку з місцем досліджуваних країн у Рейтингу уразливості країн світу.
According to the analysis of World Bank data on the dynamics of migration indicators in Europe and Fragile State Index data the authors determine the groups of EU countries in geo-economic risk, which forms the pushing factors in the refugee flow formation. The geographic structure of refugees' migratory flows to the EU is analyzed and the migration corridor dynamics is determined, in particular, it is found out that the overwhelming majority of refugees arrive to the EU through the Central and Eastern Mediterranean channels. In addition, It is determined that strengthening military and political instability in Africa and the Middle East, the tight policies and institutional mechanisms for crossing the EU's borders cause the increased flows of illegal migrants entering the EU in dangerous ways, in particular through the Mediterranean Sea, where a significant number of such persons, especially women and children, die. In addition, EU countries are structured by their migration policies (views on immigration, using of quantitative restrictions on immigration including highly skilled workers). As a result of the legal document study, the authors establish the system of documents identifying the institutional frameworks for the refugees' and asylum seekers' migratory flow management. ; За результатами аналізу даних Світового Банку про динаміку показників міграції у Європі, а також показників рейтингу недієздатності держав встановлено групи країн ЄС за рівнем геоекономічного ризику, який формує фактори виштовхування при формуванні потоків біженців. Проаналізовано географічну структуру міграційних потоків біженців до ЄС та визначено динаміку міграційних коридорів, зокрема визначено, що переважна чисельність біженців потрапляє в ЄС через Центральний та Східний Середземноморські канали. Крім того, структуровано країни ЄС за напрямами міграційної політики (поглядами на імміграцію та використанням кількісних обмежень щодо імміграції, в т.ч. висококваліфікованих працівників). За результатами вивчення системи нормативно-правових документів встановлено систему документів, що визначають інституційні рамки управління міграційними потоками біженців та шукачів притулку.
According to the analysis of World Bank data on the dynamics of migration indicators in Europe and Fragile State Index data the authors determine the groups of EU countries in geo-economic risk, which forms the pushing factors in the refugee flow formation. The geographic structure of refugees' migratory flows to the EU is analyzed and the migration corridor dynamics is determined, in particular, it is found out that the overwhelming majority of refugees arrive to the EU through the Central and Eastern Mediterranean channels. In addition, It is determined that strengthening military and political instability in Africa and the Middle East, the tight policies and institutional mechanisms for crossing the EU's borders cause the increased flows of illegal migrants entering the EU in dangerous ways, in particular through the Mediterranean Sea, where a significant number of such persons, especially women and children, die. In addition, EU countries are structured by their migration policies (views on immigration, using of quantitative restrictions on immigration including highly skilled workers). As a result of the legal document study, the authors establish the system of documents identifying the institutional frameworks for the refugees' and asylum seekers' migratory flow management. ; За результатами аналізу даних Світового Банку про динаміку показників міграції у Європі, а також показників рейтингу недієздатності держав встановлено групи країн ЄС за рівнем геоекономічного ризику, який формує фактори виштовхування при формуванні потоків біженців. Проаналізовано географічну структуру міграційних потоків біженців до ЄС та визначено динаміку міграційних коридорів, зокрема визначено, що переважна чисельність біженців потрапляє в ЄС через Центральний та Східний Середземноморські канали. Крім того, структуровано країни ЄС за напрямами міграційної політики (поглядами на імміграцію та використанням кількісних обмежень щодо імміграції, в т.ч. висококваліфікованих працівників). За результатами вивчення системи нормативно-правових документів встановлено систему документів, що визначають інституційні рамки управління міграційними потоками біженців та шукачів притулку.
Тhe object of research is state security and its element-by-element structure in the context of the objective attention of public administration. A problematic aspect is the lack of clarity of interpretation of the main category and identification of components of state security, which slows down the formation of effective mechanisms of public administration in the field of state security, and thus reduces its effectiveness. The study used methods of analysis and synthesis, induction and deduction, as well as decomposition, which allowed to clarify the definition of state security, its structure and provide a primary description of these components. The definition of «state security» is formed. It is proposed to understand the state of protection of various vector interests of the state and the citizen, which ensures the effective functioning of all spheres, industries, institutional sectors, mechanisms, implementation of functions and powers of the state for their development. An important emphasis on this situation is its achievement in a changing environment, external and internal threats. The separation of the following types of components of state security with the corresponding content load is motivated: security of national administration; political security; economic security; military security; security of public and legal order; social and humanitarian security; information and communication security; resource and environmental security; technical and technogenic safety; international diplomatic security. In comparison with the existing approaches, the applied unification terminological approach allows to emphasize quite concretely the content of concepts in the context of their «historical nature». In contrast to the existing approaches to the structure of state security, the presented segmentation of state security takes into account the domestic regulatory framework, global approaches to determining the objective attention of the state and its threats, current trends in civil society. Due to the implementation of the author's proposals in practice, state security as an object of public administration acquires a clear systematics, which allows to form both scientifically sound mechanisms of the latter and new areas of research. ; Объектом исследования является государственная безопасность и ее поэлементная структура в контексте объектного внимания государственного управления. Проблемным аспектом является отсутствие четкости трактовки основной категории и идентификации составляющих государственной безопасности, что замедляет формирование действенных механизмов государственного управления в сфере государственной безопасности, а следовательно снижает его эффективность. В ходе исследования были использованы методы анализа и синтеза, индукции и дедукции, а также декомпозиции, что позволило уточнить определение государственной безопасности, ее структуру и предоставить первичную характеристику этих составляющих. Сформировано определение «государственной безопасности». Под ним предлагается понимать состояние защищенности разновекторных интересов государства и гражданин, при котором обеспечивается эффективное функционирование всех сфер, отраслей, институциональных секторов, механизмов, реализация функций и полномочий государства с целью их развития. Важным акцентом в таком состоянии усматривается его достижение в условиях изменчивой среды, внешних и внутренних угроз. Мотивированно выделение среди составляющих государственной безопасности таких видов с соответствующей содержательной нагрузкой: безопасность общегосударственного управления; политическая безопасность; экономическая безопасность; военная безопасность; безопасность общественного и правового порядка; социально-гуманитарная безопасность; информационно-коммуникационная безопасность; ресурсно-экологическая безопасность; технико-техногенная безопасность; международно-дипломатическая безопасность. По сравнению с существующими подходами примененный унификационный терминологический подход позволяет достаточно конкретно акцентировать на содержании понятий в контексте их «исторической природы». В отличие от существующих подходов к структуре государственной безопасности, представленная сегментация государственной безопасности учитывает отечественное нормативно-правовое поле, мировые подходы к определению объектного внимания государства и его угроз, современные тенденции в развитии гражданского общества. Благодаря реализации авторских предложений на практике государственная безопасность как объект государственного управления приобретает четкую систематику, что позволяет формировать как научно-обоснованные механизмы последней, так и новые направления научных исследований. ; Об'єктом дослідження є державна безпека та її поелементна структура в контексті об'єктної уваги державного управління. Проблемним аспектом є відсутність чіткості трактування основної категорії та ідентифікації складових державної безпеки, що уповільнює формування дієвих механізмів державного управління в сфері державної безпеки, а отже знижує його ефективність. В ході дослідження були використані методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, а також декомпозиції, що дозволило уточнити визначення державної безпеки, її структуру та надати первинну характеристику цих складових. Сформовано визначення «державної безпеки». Під ним пропонується розуміти стан захищеності різновекторних інтересів держави та громадянина, за якого забезпечується ефективне функціонування всіх сфер, галузей, інституціональних секторів, механізмів, реалізація функцій та повноважень держави з метою їх розвитку. Важливим акцентом щодо такого стану вбачається його досягнення в умовах мінливого середовища, зовнішніх та внутрішніх загроз. Умотивовано виокремлення серед складових державної безпеки таких видів з відповідним змістовним навантаженням: безпека загальнодержавого управління; політична безпека; економічна безпека; військова безпека; безпека громадського та правового порядку; соціально-гуманітарна безпека; інформаційно-комунакаційна безпека; ресурсно-екологічна безпека; техніко-техногенна безпека; міжнародно-дипломатична безпека. У порівнянні з існуючими підходами застосований уніфікаційний термінологічний підхід дозволяє досить конкретно акцентувати на змісті понять в контексті їх «історичної природи». На відміну від існуючих підходів до структури державної безпеки, представлена сегментація державної безпеки враховує вітчизняне нормативно-правове поле, світові підходи до визначення об'єктної уваги держави та її загроз, сучасні тенденції до розвитку громадського суспільства. Завдяки реалізації авторських пропозицій на практиці державна безпека як об'єкт державного управління набуває чіткої систематики, що дозволяє формувати як науково-ґрунтовні механізми останньою, так і нові напрями наукових дослідів.
Тhe object of research is state security and its element-by-element structure in the context of the objective attention of public administration. A problematic aspect is the lack of clarity of interpretation of the main category and identification of components of state security, which slows down the formation of effective mechanisms of public administration in the field of state security, and thus reduces its effectiveness. The study used methods of analysis and synthesis, induction and deduction, as well as decomposition, which allowed to clarify the definition of state security, its structure and provide a primary description of these components. The definition of «state security» is formed. It is proposed to understand the state of protection of various vector interests of the state and the citizen, which ensures the effective functioning of all spheres, industries, institutional sectors, mechanisms, implementation of functions and powers of the state for their development. An important emphasis on this situation is its achievement in a changing environment, external and internal threats. The separation of the following types of components of state security with the corresponding content load is motivated: security of national administration; political security; economic security; military security; security of public and legal order; social and humanitarian security; information and communication security; resource and environmental security; technical and technogenic safety; international diplomatic security. In comparison with the existing approaches, the applied unification terminological approach allows to emphasize quite concretely the content of concepts in the context of their «historical nature». In contrast to the existing approaches to the structure of state security, the presented segmentation of state security takes into account the domestic regulatory framework, global approaches to determining the objective attention of the state and its threats, current trends in civil society. Due to the implementation of the author's proposals in practice, state security as an object of public administration acquires a clear systematics, which allows to form both scientifically sound mechanisms of the latter and new areas of research. ; Объектом исследования является государственная безопасность и ее поэлементная структура в контексте объектного внимания государственного управления. Проблемным аспектом является отсутствие четкости трактовки основной категории и идентификации составляющих государственной безопасности, что замедляет формирование действенных механизмов государственного управления в сфере государственной безопасности, а следовательно снижает его эффективность. В ходе исследования были использованы методы анализа и синтеза, индукции и дедукции, а также декомпозиции, что позволило уточнить определение государственной безопасности, ее структуру и предоставить первичную характеристику этих составляющих. Сформировано определение «государственной безопасности». Под ним предлагается понимать состояние защищенности разновекторных интересов государства и гражданин, при котором обеспечивается эффективное функционирование всех сфер, отраслей, институциональных секторов, механизмов, реализация функций и полномочий государства с целью их развития. Важным акцентом в таком состоянии усматривается его достижение в условиях изменчивой среды, внешних и внутренних угроз. Мотивированно выделение среди составляющих государственной безопасности таких видов с соответствующей содержательной нагрузкой: безопасность общегосударственного управления; политическая безопасность; экономическая безопасность; военная безопасность; безопасность общественного и правового порядка; социально-гуманитарная безопасность; информационно-коммуникационная безопасность; ресурсно-экологическая безопасность; технико-техногенная безопасность; международно-дипломатическая безопасность. По сравнению с существующими подходами примененный унификационный терминологический подход позволяет достаточно конкретно акцентировать на содержании понятий в контексте их «исторической природы». В отличие от существующих подходов к структуре государственной безопасности, представленная сегментация государственной безопасности учитывает отечественное нормативно-правовое поле, мировые подходы к определению объектного внимания государства и его угроз, современные тенденции в развитии гражданского общества. Благодаря реализации авторских предложений на практике государственная безопасность как объект государственного управления приобретает четкую систематику, что позволяет формировать как научно-обоснованные механизмы последней, так и новые направления научных исследований. ; Об'єктом дослідження є державна безпека та її поелементна структура в контексті об'єктної уваги державного управління. Проблемним аспектом є відсутність чіткості трактування основної категорії та ідентифікації складових державної безпеки, що уповільнює формування дієвих механізмів державного управління в сфері державної безпеки, а отже знижує його ефективність. В ході дослідження були використані методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, а також декомпозиції, що дозволило уточнити визначення державної безпеки, її структуру та надати первинну характеристику цих складових. Сформовано визначення «державної безпеки». Під ним пропонується розуміти стан захищеності різновекторних інтересів держави та громадянина, за якого забезпечується ефективне функціонування всіх сфер, галузей, інституціональних секторів, механізмів, реалізація функцій та повноважень держави з метою їх розвитку. Важливим акцентом щодо такого стану вбачається його досягнення в умовах мінливого середовища, зовнішніх та внутрішніх загроз. Умотивовано виокремлення серед складових державної безпеки таких видів з відповідним змістовним навантаженням: безпека загальнодержавого управління; політична безпека; економічна безпека; військова безпека; безпека громадського та правового порядку; соціально-гуманітарна безпека; інформаційно-комунакаційна безпека; ресурсно-екологічна безпека; техніко-техногенна безпека; міжнародно-дипломатична безпека. У порівнянні з існуючими підходами застосований уніфікаційний термінологічний підхід дозволяє досить конкретно акцентувати на змісті понять в контексті їх «історичної природи». На відміну від існуючих підходів до структури державної безпеки, представлена сегментація державної безпеки враховує вітчизняне нормативно-правове поле, світові підходи до визначення об'єктної уваги держави та її загроз, сучасні тенденції до розвитку громадського суспільства. Завдяки реалізації авторських пропозицій на практиці державна безпека як об'єкт державного управління набуває чіткої систематики, що дозволяє формувати як науково-ґрунтовні механізми останньою, так і нові напрями наукових дослідів.
