Suchergebnisse

In the article the considered questions of disciplinary responsibility are for offence in a criminal process through the prism of it system problems of higher order, related at first to the defects of legal guarantees from illegal interference of performance power with activity of judicial, legal defects of disciplinary power, risks, related to them and others like that. The necessity of cardinal changes of this institute of legal responsibility is dictated the serious lacks of disciplinary practice, which are investigational in this publication, and conditioned: by the requests of society for efficiency of all branches of power, their real functionality, especially judicial and law-enforcement system; by the presence of legitimate foreign elements in the system of justice, what is constitute pre-conditions of «effective» control after the transmitters of department judicial by its establishment, change and stopping, due to wide disciplinary latitudes; by the natural necessity of providing of the real independence and independence of subjects of department judicial and subjects of criminal realization, which provide claim of supremacy of right in the criminal legal proceeding; by the substantial defects of financial and judicial legislation about disciplinary responsibility, and accordingly contradictory and unconverted practice which is not instrumental in claim of legal values. Conclusions are done about expedience of development of state doctrine of disciplinary justice. The basic canons of this doctrine must be ideas about: 1) legality, inevitability, reality, proportion, individuality of disciplinary responsibility, judicial form of its realization, is on principles of contention's, presumption of ungainliness, providing of right, on defense, rights on an appeal, to equality of all participants of trial, impermissibility of abuse of judicial rights, and in.; 2) exceptionally a judicial order of decision of disciplinary disputes and plenary powers of administrative (disciplinary) courts is on application of extreme and general disciplinary penalties for substantial misconducts; 3) real limitation command administrative to the element in disciplinary productions; 4) codification of disciplinary legislation, by a result what new Code must become about the breaches of discipline; 5) development of the new independent field of law, legislation and science, – disciplinary right. ; У статті розглянуті питання дисциплінарної відповідальності за правопорушення в кримінальному процесі через призму її системних проблем вищого порядку, пов'язаних попервах з вадами правових гарантій від незаконного втручання виконавської влади в діяльність судової, організаційно-правових дефектів дисциплінарної влади, ризиків, пов'язаних з ними тощо. Необхідність кардинальних змін цього інституту юридичної відповідальності продиктована серйозними недоліками дисциплінарної практики, що досліджені у цій публікації, і обумовлені: запитами суспільства на ефективність усіх гілок влади, реальну їх функціональність, особливо судової та правоохоронної системи; наявністю легітимних чужорідних елементів в системі правосуддя, чим конституюються передумови «ефективного» контролю за носіями судової влади шляхом її установлення, зміни та припинення завдяки широким дисциплінарним повноваженням; природною потребою забезпечення реальної незалежності та самостійності суб'єктів судової влади та суб'єктів кримінального провадження, що забезпечують утвердження верховенства права в кримінальному судочинстві; істотними вадами матеріального та процесуального законодавства про дисциплінарну відповідальність, а відповідно суперечлива та неузгоджена практика, що не сприяє утвердженню правових цінностей. Зроблено висновки про доцільність розробки державної доктрини дисциплінарної юстиції. Основними канонами цієї доктрини повинні бути ідеї про: 1) законність, невідворотність, реальність, пропорційність, індивідуальність дисциплінарної відповідальності, процесуальної форми її реалізації на засадах змагальності, презумпції невинуватості, забезпечення права на захист, права на оскарження, рівності усіх учасників судового процесу, неприпустимості зловживання процесуальними правами та ін.; 2) виключно судовий порядок вирішення дисциплінарних спорів та повноважень адміністративних (дисциплінарних) судів на застосування екстремальних та загальних дисциплінарних стягнень за істотні проступки; 3) реальне обмеження командно-адміністративного елементу в дисциплінарних провадженнях; 4) кодифікацію дисциплінарного законодавства, результатом чого повинен стати новий Кодекс про дисциплінарні проступки; 5) розвиток нової самостійної галузі права, законодавства та науки – дисциплінарного права.

Виконання завдань підрозділами ДПСУ щодо протидії диверсійно-розвідувальним групам під час перетинання державного кордону та у контрольованому прикордонному районі, способи їх виконання в умовах «гібридної війни» в зоні Операції Об'єднаних сил пов'язано з проблемою визначення їх ролі і місця та завдань протидії ДРГ, прогнозування характеру та районів дій ДРГ, визначення необхідних спроможностей для виконання завдань за призначення. Для підрозділів Державної прикордонної служби України першочерговими завданнями є розвідка ДРГ та ідентифікація відношення об'єктів розвідки до дій ДРГ.
В роботі одержано методика ідентифікації диверсійно-розвідувальної групи під час спроби перетинання нею державного кордону та руху у контрольованому прикордонному район, яка базується на моделях визначення можливих районів дій ДРГ, прогнозування маршрутів висування в район призначення, сформованих на цій основі інформаційних ознаках ДРГ та новій моделі визначення оцінювання прогнозованого рівня належності об'єкта розвідки до дій ДРГ на основі матричного методу.

У статті досліджуються дії прикордонних підрозділів на прикладі моделювання боротьби з диверсійно-розвідувальними групами у стабілізаційній операції. У практиці планування дій прикордонних підрозділів виникає протиріччя між потребою обґрунтування дій підрозділів ДПСУ в системі протидиверсійної боротьби та відсутністю методики оцінки їх спроможності щодо виконання окремих завдань самостійно та у складі міжвідомчих сил. В основу розробленої моделі покладено оцінку їх спроможностей до виконання завдань, виявлення, ідентифікації та участі у знищенні (захопленні) з урахуванням умов та факторів, що визначають діяльність системи боротьби з диверсійно-розвідувальними групами (ДРГ). Як основний показник ефективності дій під час їх планування та підготовки прийнято ступінь впливу створених (досягнутих) спроможностей (властивостей) на здатність підрозділів виконати поставлені завдання, а за результатами дій – зміну умов, способів дій та ступеня свободи дій противника чи своїх військ (сил).З огляду на специфіку завдань підрозділів ДПСУ щодо боротьби з ДРГ їх необхідні спроможності залежать від потрібного результату (ефекту) від дій підрозділів та впливу на противника. Формулювання необхідних результатів залежить від ситуації, що склалась, змісту завдання протидії ДРГ та умов обстановки. Оцінка та вибір варіанта результату дій прикордонних підрозділів здійснюється з використанням методу аналізу ієрархій. Складовою моделі оцінки спроможностей є модель оцінки здатності підрозділів ДПСУ щодо виявлення ДРГ під час спроби перетинання державного кордону та пересування у межах контрольованого прикордонного району. В основу розробки моделі покладаються оперативно-тактичні розрахунки та тактико-технічні характеристики засобів розвідки. Модель ідентифікації ДРГ за розвідувальними ознаками ґрунтується на використанні таксономічного методу. Для оцінювання спроможності щодо виконання окремих завдань боротьби з ДРГ застосовуються методики оперативно-тактичних розрахунків та матричний метод і моделі вогневого протиборства. Модель оцінки спроможності прикордонних підрозділів виконання завдань боротьби з диверсійно-розвідувальними силами може бути застосована у системі підтримки прийняття рішень щодо застосування підрозділів різних відомств під час планування їх участі у системі боротьби з ДРГ противника.

Зосередження збройних сил Російської Федерації, проведення ними повномасштабних навчань з бойовою стрільбою, створення баз для підготовки диверсантів поблизу державного кордону на сході України та переправлення їх через державний кордон розглядаються Україною як неприхована загроза силою. Забезпечення ефективної побудови сил та засобів на державному кордоні в умовах постійної агресії зі сторони Російської Федерації можливе при умові створення єдиної системи протидиверсійного захисту, побудованої у контрольованому прикордонному районі. У статті запропонована модель протидиверсійного захисту у контрольованому прикордонному районі прикордонними підрозділами та взаємодіючими органами, що залучаються до посилення та у разі необхідності захисту та оборони державного кордону України. За допомогою методу моделювання описано структуру об'єкта дослідження, процесів його функціонування і розвитку. У моделі відтворюються властивості, зв'язки, тенденції систем і процесів, які досліджуються, що дає змогу оцінити її стан, зробити прогноз, прийняти обґрунтоване ефективне управлінське рішення. Зазначений підхід базується на встановленні переліку причин, які обумовлюють фактори, що можуть впливати на зміну ситуацій в системі, яка досліджується, ваги факторів, варіантів їх впливу. Урахування результатів дослідження дає можливість виявити прорахунки, допущені при побудові сил та засобів прикордонних підрозділів та взаємодіючих органів, їх корегування та доцільне розміщення по рубежах у контрольованому прикордонному районі.

The concentration of the Armed Forces of Russian Federation, performing by them special large trainings with the combat bring, creation of bases for preparation of saboteur near-by a state border on the east of Ukraine, and transport them through a state border are examined by Ukraine as an unconcealed threat by force. Providing an elective structure of forces and facilities on a state border in the conditions of permanent aggression from the side of Russian Federation possible subject in condition of creation the single system of anti- diversionary defense that built in the controlled border area. The article is devoted to the model of ant sabotage defense in the controlled border district by border units and interacting branches. Using the modeling method, the structure of the object of study, the processes of its functioning and development are described. The model reproduces the properties, links, trends of the studied systems and processes, allow you to evaluate its condition, make a prediction, make an informed effective decision. The specified approach is based on establishing a list of reasons that determine factors that can how to change situations of the researching system, their meaning, and exposure options. The modeling method describes the structure of the object of study, the processes of its functioning and development. This approach is based on establishing a list of causes that determine the factors that may influence on the change of situations in the researching system, the meaning of factors, options for their impact. Taking into account the results of the research makes it possible to identify miscalculations that made in the forces formation and means of border units and interacting branches of their correction and appropriate placement at the borders in the controlled border area. ; Зосередження збройних сил Російської Федерації, проведення ними повномасштабних навчань з бойовою стрільбою, створення баз для підготовки диверсантів поблизу державного кордону на сході України та переправлення їх через державний кордон розглядаються Україною як неприхована загроза силою. Забезпечення ефективної побудови сил та засобів на державному кордоні в умовах постійної агресії зі сторони Російської Федерації можливе при умові створення єдиної системи протидиверсійного захисту, побудованої у контрольованому прикордонному районі. У статті запропонована модель протидиверсійного захисту у контрольованому прикордонному районі прикордонними підрозділами та взаємодіючими органами, що залучаються до посилення та у разі необхідності захисту та оборони державного кордону України. За допомогою методу моделювання описано структуру об'єкта дослідження, процесів його функціонування і розвитку. У моделі відтворюються властивості, зв'язки, тенденції систем і процесів, які досліджуються, що дає змогу оцінити її стан, зробити прогноз, прийняти обґрунтоване ефективне управлінське рішення. Зазначений підхід базується на встановленні переліку причин, які обумовлюють фактори, що можуть впливати на зміну ситуацій в системі, яка досліджується, ваги факторів, варіантів їх впливу. Урахування результатів дослідження дає можливість виявити прорахунки, допущені при побудові сил та засобів прикордонних підрозділів та взаємодіючих органів, їх корегування та доцільне розміщення по рубежах у контрольованому прикордонному районі.