Suchergebnisse

Анотація. Мета дослідження – показати ставлення населення до українського визвольного руху на західних землях України у перші повоєнні роки, на основі звітних матеріалів ОУН. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об'єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що проаналізовано раніше засекречені джерельні матеріали, які зберігаються Галузевому державному архіві СБУ, що дозволяє висвітлити погляд підпільників на політичні, господарські, культурні та соціальні процеси, які відбувалися у перші повоєнні роки на території тодішніх Львівської та Дрогобицької областей. Показано, що українські визвольні сили багато уваги приділяли зв'язку з населенням, бачили ставлення різних груп населення до їх боротьби, намагалися виробити дієві методи протиставлення радянізації реґіону. Визначено, що укладачі документів звертають увагу на характер взаємовідносин між повстанцями та жителями реґіону, масштаби та наслідки репресивно-ідеологічні кампаній радянської системи у краї, проведення колективізації, реагування на це місцевих мешканців. Висновки. Звіти ОУН є надзвичайно важливим джерелом, яке висвітлює діяльність ОУН і УПА на західних землях України, методи боротьби радянської системи проти національно-визвольних сил. Використання нових документальних матеріалів доповнює і поглиблює розуміння тодішніх подій. Інформація підпільних звітів доводить підтримку та допомогу більшості населення ОУН і УПА, що уможливлювало їхню тривалу боротьбу проти радянської системи. Жителі реґіону несли відповідальність за невдачі боротьби з повстанцями, піддавалися жорстокому терору з боку влади, ставали заручниками та жертвами протистояння. Арешти, побиття, грабунки, вбивства, депортації, мобілізації населення, запровадження колгоспів підривали соціальну опору ОУН і УПА. ; Summary. Purpose of the study – is to show the attitude of the population to the Ukrainian liberation movement in the western part of Ukraine in the first postwar years, on the basis of OUN reporting materials. The methodology of the study is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity, verification, authoritative objectivity, moderate narrative constructivism, as well as the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special historical (historical-genetic, historical-typological, historical-systemic) methods. The scientific novelty lies in the following. The author analyzed previously banned sources which are stored at the Branch State Archive of the Security Service of Ukraine. These sources allow to examine the views of the resistance fighters on the political, economic, cultural and social processes that took place in the first postwar years in the territory of Drohobych and Lviv region. It is shown that the Ukrainian liberation forces paid a great deal of attention to public relations, were aware of the attitude of different population groups to their campaign, tried to work out effective methods of opposing the Sovietization of the region. Comparison of reports with official Soviet documents, recollections of participants and eyewitnesses of the events, publications in the press at that time will allow to objectively cover the that time situation in the region and the stat of the population. Conclusions. OUN Leadership's Reports are an extremely important source that covers the activities of the OUN and UPA in the western lands of Ukraine, the Soviet system's methods of fighting against national liberation forces. The use of new documentary material adds to and enhances the understanding of the events of the time. The information in the underground reports proves that the majority population supported and assisted OUN and UPA, which made it possible for them to continue their long campaign against the Soviet system. Inhabitants of the region were held liable for the failure of the insurgency, were subjected to brutal terror from the side of the authorities, and became hostages and victims of confrontation. Repression, deportation, mobilization of the population, introduction of collective farms undermined the social resistance of the OUN and the UPA.

Анотація. Мета дослідження – показати ставлення населення до українського визвольного руху на західних землях України у перші повоєнні роки, на основі звітних матеріалів ОУН. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об'єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що проаналізовано раніше засекречені джерельні матеріали, які зберігаються Галузевому державному архіві СБУ, що дозволяє висвітлити погляд підпільників на політичні, господарські, культурні та соціальні процеси, які відбувалися у перші повоєнні роки на території тодішніх Львівської та Дрогобицької областей. Показано, що українські визвольні сили багато уваги приділяли зв'язку з населенням, бачили ставлення різних груп населення до їх боротьби, намагалися виробити дієві методи протиставлення радянізації реґіону. Визначено, що укладачі документів звертають увагу на характер взаємовідносин між повстанцями та жителями реґіону, масштаби та наслідки репресивно-ідеологічні кампаній радянської системи у краї, проведення колективізації, реагування на це місцевих мешканців. Висновки. Звіти ОУН є надзвичайно важливим джерелом, яке висвітлює діяльність ОУН і УПА на західних землях України, методи боротьби радянської системи проти національно-визвольних сил. Використання нових документальних матеріалів доповнює і поглиблює розуміння тодішніх подій. Інформація підпільних звітів доводить підтримку та допомогу більшості населення ОУН і УПА, що уможливлювало їхню тривалу боротьбу проти радянської системи. Жителі реґіону несли відповідальність за невдачі боротьби з повстанцями, піддавалися жорстокому терору з боку влади, ставали заручниками та жертвами протистояння. Арешти, побиття, грабунки, вбивства, депортації, мобілізації населення, запровадження колгоспів підривали соціальну опору ОУН і УПА. ; Summary. Purpose of the study – is to show the attitude of the population to the Ukrainian liberation movement in the western part of Ukraine in the first postwar years, on the basis of OUN reporting materials. The methodology of the study is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity, verification, authoritative objectivity, moderate narrative constructivism, as well as the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special historical (historical-genetic, historical-typological, historical-systemic) methods. The scientific novelty lies in the following. The author analyzed previously banned sources which are stored at the Branch State Archive of the Security Service of Ukraine. These sources allow to examine the views of the resistance fighters on the political, economic, cultural and social processes that took place in the first postwar years in the territory of Drohobych and Lviv region. It is shown that the Ukrainian liberation forces paid a great deal of attention to public relations, were aware of the attitude of different population groups to their campaign, tried to work out effective methods of opposing the Sovietization of the region. Comparison of reports with official Soviet documents, recollections of participants and eyewitnesses of the events, publications in the press at that time will allow to objectively cover the that time situation in the region and the stat of the population. Conclusions. OUN Leadership's Reports are an extremely important source that covers the activities of the OUN and UPA in the western lands of Ukraine, the Soviet system's methods of fighting against national liberation forces. The use of new documentary material adds to and enhances the understanding of the events of the time. The information in the underground reports proves that the majority population supported and assisted OUN and UPA, which made it possible for them to continue their long campaign against the Soviet system. Inhabitants of the region were held liable for the failure of the insurgency, were subjected to brutal terror from the side of the authorities, and became hostages and victims of confrontation. Repression, deportation, mobilization of the population, introduction of collective farms undermined the social resistance of the OUN and the UPA.

For its restoration and functioning in the western regions of Ukraine, Stalin's regime used various means of ideological-propaganda «processing» of the population. In contemporary conditions of Ukraine, which suffers a military-political aggression and powerful information war from the Russian Federation, it is important to analyze the mechanisms of distribution of antinational and antistate propaganda in the historical plane within the borders of concrete regions in order to develop effective ways of its counteraction.The period of the restoration of the Soviet system in this territory embraces 1944 – 1945. The local authorities considered to restore the party's activity and state structures as their priority, in order to organize a large-scale political work and to intensify ideological pressure in all spheres of life. The information and propaganda storm should, first of all, prove the impossibility of any successful resistance to the regime, discredit liberation movement, and «to tear off the majority of the population from the influence of the Ukrainian and German nationalists».The cadres from other regions of Ukraine and the USSR were to become the system's support in «the region infected with nationalism» and to carry «the communistic ideology into the masses». Important ideological-propaganda tasks had to be carried out by the party, Komsomol, and trade-union organization which were created at all the enterprises and establishments of Drohobych region. Communists and Komsomol members, as the most conscious citizens, should carry the basic burden of social-political and public-organizational works. For preparation and retraining of cadres for ideological-propaganda work at the republican and regional levels, a system of party educational institutions started to be formed. The press and radio provided the system's information support. The theatre, cinema, and radio also had to become important ideological tools.Carrying out the educational policy of the party, state education structures created conditions of obligatory attendance of all children and teenagers, boys and girls, and could from early age absorb communist ideas. It was realized in various ways, like adopting the law on education for all, accurately outlined and sustained in the spirit of communist moral curriculums, constant expansion of the network of teaching and educational establishments, attraction of children and studying youth to the pioneer and Komsomol organizations, various actions of out-of-class influence on pupils.It is proved that for restoration of a totalitarian regime in the western regions of Ukraine, suppressing of the national-liberation movement, destruction of the Ukrainian national idea and traditions, the Soviet system applied all possible means. A great attention was drawn to propaganda-ideological methods. A whole branched system of ideological-propaganda influence in all strata and groups of the population, including universities, was created. Mass media, evident propaganda, education, culture, attributes of the Soviet way of life were the tools of the Soviet propaganda. However, considering small efficiency of ideological influences on the population of Drohobych region, forceful methods became dominating in overcoming of the resistance to the Soviet regime. ; Сталінський режим для свого відновлення та функціонування в західних областях України використовував різноманітні засоби ідеологічно-пропагандистської «обробки» населення. В умовах, коли наша держава зазнала військово-політичної агресії з боку Російськлої Федерації, потужної інформаційної війни, важливо проаналізувати механізми поширення антинаціональної і антидержавницької пропаганди в історичному розрізі у межах конкретних регіонів, щоб виробити ефективні шляхи її протидії.Метою статті є висвітлення змісту та заходів ідеологічно-пропагандистської політики радянської системи в західних областях України у процесі відновлення радянського режиму в краї на основі матеріалів Дрогобицької області.1944 – 1945 роки це період відновлення радянської системи в краї. Першочерговими завданнями влади на місцях було відновити діяльність партійних й державних органів, які мали проводити широкомасштабну політичну роботу, розгорнути ідеологічний наступ на всі сфери життя. Інформаційно-пропагандистський штурм мав насамперед довести неможливість успішного спротиву режимові, дискредитувати визвольний рух, «відірвати основну масу населення з-під впливу українських-німецьких націоналістів».Політична недовіра до місцевих була однією з причин того, що керівні органи формувалися винятково з присланих кадрів, які вводилися до номенклатури області. Приїжджі з інших регіонів України та СРСР мали стати опорою системи в «зараженому націоналізмом регіоні», нести в «маси» комуністичну ідеологію. Виконувати важливі ідеологічно-пропагандистські завданння мали партійні, комсомольські, профспілкові організації, які створювалися на всіх підприємствах і установах Дрогобицької області. Комуністи та комсомольці, як найбільш свідомі, мали нести основний тягар суспільно-політичної та громадсько-організаційної роботи на місцях, здійснювати ідеологічну обробку населення з ключових для влади питань. Для підготовки та перепідготовки кадрів для ідеологічно-пропагандистської роботи на рівні республіки і областей почала формуватися система партійних освітніх закладів. Основні функції управління агітацією і пропагандою мав відділ пропаганди та агітації при ЦК КП(б)У, а також відповідні структурні підрозділи у компартійних комітетах різних рівнів. Для масового ідеологічного впливу на населення була розроблена ціла система суспільно-політичних заходів. Найбільш поширеною їх формою були лекції. Систематично проводилися мітинги, збори, наради, семінари, бесіди. Основним завданням ідеологічно-пропагандистської політики радянської влади було охопити максимально усі групи тодішнього населення. Особливе значення для партійно-радянського керівництва мала робота серед інтелігенції. Жінок, молоді.Пропагування комуністичних ідей, забезпечення підтримки політики радянської влади в регіоні, організації ідеологічно-політичної боротьби проти ОУН і УПА здійснювали центральні та місцеві засоби масової інформації. Преса, радіо забезпечували інформаційний супровід системи. Важливими ідеологічними інструментами мали стати кіно, театр, радіо.Здійснюючи освітньо-виховну політику партії, державні органи освіти створювали умови для того, щоб усі діти, підлітки, юнаки і дівчата відвідували школу, а отже, щоб усі вони з раннього віку проймалися партійно-комуністичними ідеями. Це реалізовувалося різноманітними шляхами: впровадженням закону про всеобуч, чітко окресленими і витриманими в дусі комуністичної ідейності навчальними програмами, постійним розширенням мережі навчально-виховних закладів, залученням дітей та учнівської молоді до піонерських і комсомольських організацій, різноманітними заходами позакласного впливу на учнів.Доведено, що для відновлення тоталітарного режиму в західних областях України, подолання національно-визвольного руху, знищення української національної ідеї, національних традицій, радянська система застосовувала усі можливі чинники. Велика увага приділялася пропагандистсько-ідеологічним методам. Була створена розгалужена система ідеологічно-пропагандистського впливу у на всі верстви та групи населення. Інструментами радянської пропаганди були засоби масової інформації, наочна агітація, освіта, культура, атрибути радянського способу життя. З огляду на малу ефективність ідеологічних впливів на населення Дрогобицької області, насильницькі методи стали панівними у подоланні спротиву радянському режимові.

For its restoration and functioning in the western regions of Ukraine, Stalin's regime used various means of ideological-propaganda «processing» of the population. In contemporary conditions of Ukraine, which suffers a military-political aggression and powerful information war from the Russian Federation, it is important to analyze the mechanisms of distribution of antinational and antistate propaganda in the historical plane within the borders of concrete regions in order to develop effective ways of its counteraction.The period of the restoration of the Soviet system in this territory embraces 1944 – 1945. The local authorities considered to restore the party's activity and state structures as their priority, in order to organize a large-scale political work and to intensify ideological pressure in all spheres of life. The information and propaganda storm should, first of all, prove the impossibility of any successful resistance to the regime, discredit liberation movement, and «to tear off the majority of the population from the influence of the Ukrainian and German nationalists».The cadres from other regions of Ukraine and the USSR were to become the system's support in «the region infected with nationalism» and to carry «the communistic ideology into the masses». Important ideological-propaganda tasks had to be carried out by the party, Komsomol, and trade-union organization which were created at all the enterprises and establishments of Drohobych region. Communists and Komsomol members, as the most conscious citizens, should carry the basic burden of social-political and public-organizational works. For preparation and retraining of cadres for ideological-propaganda work at the republican and regional levels, a system of party educational institutions started to be formed. The press and radio provided the system's information support. The theatre, cinema, and radio also had to become important ideological tools.Carrying out the educational policy of the party, state education structures created conditions of obligatory attendance of all children and teenagers, boys and girls, and could from early age absorb communist ideas. It was realized in various ways, like adopting the law on education for all, accurately outlined and sustained in the spirit of communist moral curriculums, constant expansion of the network of teaching and educational establishments, attraction of children and studying youth to the pioneer and Komsomol organizations, various actions of out-of-class influence on pupils.It is proved that for restoration of a totalitarian regime in the western regions of Ukraine, suppressing of the national-liberation movement, destruction of the Ukrainian national idea and traditions, the Soviet system applied all possible means. A great attention was drawn to propaganda-ideological methods. A whole branched system of ideological-propaganda influence in all strata and groups of the population, including universities, was created. Mass media, evident propaganda, education, culture, attributes of the Soviet way of life were the tools of the Soviet propaganda. However, considering small efficiency of ideological influences on the population of Drohobych region, forceful methods became dominating in overcoming of the resistance to the Soviet regime. ; Сталінський режим для свого відновлення та функціонування в західних областях України використовував різноманітні засоби ідеологічно-пропагандистської «обробки» населення. В умовах, коли наша держава зазнала військово-політичної агресії з боку Російськлої Федерації, потужної інформаційної війни, важливо проаналізувати механізми поширення антинаціональної і антидержавницької пропаганди в історичному розрізі у межах конкретних регіонів, щоб виробити ефективні шляхи її протидії.Метою статті є висвітлення змісту та заходів ідеологічно-пропагандистської політики радянської системи в західних областях України у процесі відновлення радянського режиму в краї на основі матеріалів Дрогобицької області.1944 – 1945 роки це період відновлення радянської системи в краї. Першочерговими завданнями влади на місцях було відновити діяльність партійних й державних органів, які мали проводити широкомасштабну політичну роботу, розгорнути ідеологічний наступ на всі сфери життя. Інформаційно-пропагандистський штурм мав насамперед довести неможливість успішного спротиву режимові, дискредитувати визвольний рух, «відірвати основну масу населення з-під впливу українських-німецьких націоналістів».Політична недовіра до місцевих була однією з причин того, що керівні органи формувалися винятково з присланих кадрів, які вводилися до номенклатури області. Приїжджі з інших регіонів України та СРСР мали стати опорою системи в «зараженому націоналізмом регіоні», нести в «маси» комуністичну ідеологію. Виконувати важливі ідеологічно-пропагандистські завданння мали партійні, комсомольські, профспілкові організації, які створювалися на всіх підприємствах і установах Дрогобицької області. Комуністи та комсомольці, як найбільш свідомі, мали нести основний тягар суспільно-політичної та громадсько-організаційної роботи на місцях, здійснювати ідеологічну обробку населення з ключових для влади питань. Для підготовки та перепідготовки кадрів для ідеологічно-пропагандистської роботи на рівні республіки і областей почала формуватися система партійних освітніх закладів. Основні функції управління агітацією і пропагандою мав відділ пропаганди та агітації при ЦК КП(б)У, а також відповідні структурні підрозділи у компартійних комітетах різних рівнів. Для масового ідеологічного впливу на населення була розроблена ціла система суспільно-політичних заходів. Найбільш поширеною їх формою були лекції. Систематично проводилися мітинги, збори, наради, семінари, бесіди. Основним завданням ідеологічно-пропагандистської політики радянської влади було охопити максимально усі групи тодішнього населення. Особливе значення для партійно-радянського керівництва мала робота серед інтелігенції. Жінок, молоді.Пропагування комуністичних ідей, забезпечення підтримки політики радянської влади в регіоні, організації ідеологічно-політичної боротьби проти ОУН і УПА здійснювали центральні та місцеві засоби масової інформації. Преса, радіо забезпечували інформаційний супровід системи. Важливими ідеологічними інструментами мали стати кіно, театр, радіо.Здійснюючи освітньо-виховну політику партії, державні органи освіти створювали умови для того, щоб усі діти, підлітки, юнаки і дівчата відвідували школу, а отже, щоб усі вони з раннього віку проймалися партійно-комуністичними ідеями. Це реалізовувалося різноманітними шляхами: впровадженням закону про всеобуч, чітко окресленими і витриманими в дусі комуністичної ідейності навчальними програмами, постійним розширенням мережі навчально-виховних закладів, залученням дітей та учнівської молоді до піонерських і комсомольських організацій, різноманітними заходами позакласного впливу на учнів.Доведено, що для відновлення тоталітарного режиму в західних областях України, подолання національно-визвольного руху, знищення української національної ідеї, національних традицій, радянська система застосовувала усі можливі чинники. Велика увага приділялася пропагандистсько-ідеологічним методам. Була створена розгалужена система ідеологічно-пропагандистського впливу у на всі верстви та групи населення. Інструментами радянської пропаганди були засоби масової інформації, наочна агітація, освіта, культура, атрибути радянського способу життя. З огляду на малу ефективність ідеологічних впливів на населення Дрогобицької області, насильницькі методи стали панівними у подоланні спротиву радянському режимові.

The article is devoted to the issue of organization and activity of the faculty of history of Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University in the 1940s – first half of the 1950s. Today in Ukraine an educational reform is being carried out. Historical reflections and objective analysis of the past will help to identify important aspects of development not only of separate branches of education and science, but also the functioning of separate educational institutions, and to take them into account in modern realities.The main idea of the article is to show the organization and activity of the historic faculty of Drohobych Teachers' Institute (as the present-day Drohobych University was called) in the 1940s and early 1950s; to describe the student and teacher staff of the faculty, the content of training and education of youth, some aspects of the then everyday life; to trace the influence of the socio-political situation in the region on the work of a higher educational establishment and its subdivisions.The formation in Drohobych of a higher pedagogical institution was associated with the processes of Sovietization on the western lands of Ukraine. Higher education, especially pedagogical, was an important ideological tool for the Stalinist system, a source of the formation of a new Soviet intelligentsia. The first post-occupational entree plan for students at the Faculty of History was 60 students. It went through difficulties and scored two-thirds of the plan. A small number of secondary school graduates was the reason for the shortage. The youth had 6-7 years of school education after the German occupation. In 1952, the faculty enrolled already 50 students. In the postwar years, Ukrainians prevailed among the students. However, the share of local youth was insignificant due to political reasons. From the mid-40's to the mid-50's of the twentieth century only 830 teachers-historians were trained at the faculty.In 1946, the staff of the Department of History, which provided teaching at the Faculty of History, comprised 2 teachers. In the first post-war years P. Kozik, V. Tychyna, V. Tryhub, O. Zaichenko, I. Kosharnyi, P. Marunya, O. Dybenko, I. Lisinchuk worked at the department. At the beginning of the work, none of the members of the department staff had a degree or an academic rank. In 1950 P. Kozik defended his Ph. D. thesis.Initially, in the content of education the communist party ideology was prevalent, which was implemented into curricula, programs, and manuals. The students were subjected to ideological treatment, the selection was held in respect of political confidence.The conditions of life and work in the first postwar years were complicated. The situation slowly improved.The Historical Faculty had began its work in 1940 and renewed its activities after the German occupation. During the first postwar years, students and departments of the faculty were gradually formed and the everyday life became settled. The communist party ideology of education and training, neglect of national-spiritual traditions, repressive measures of the power regarding students and teachers negatively affected the training of teachers. ; У статті показано організацію та діяльність історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка в 40-і та на початку 50-х рр. ХХ ст. Характеризується студентський та викладацький склад факультету, зміст навчання і виховання молоді, деякі аспекти тодішнього повсякдення. Простежується вплив суспільно-політичної ситуації у регіоні на роботу вищого навчального закладу та його підрозділу.

Summary. The purpose of the study is to highlight the housing facilities of intelligentsia of the western regions of Ukraine in the first postwar years, and to show how housing affected intelligentsia's daily life. The research methodology is based on general scientific principles of historicism, objectivity, scientificity, systematicity, anthropologism, multifactoriality, as well as on the following scientific methods: problem-chronological, historical-typological, historical-biographical, historical-psychological, comparative-historical, institutional, communicative. The scientific novelty. The author makes an attempt to reveal the housing aspect of everyday life of the intelligentsia in the western region of Ukraine in the context of socio-political realities of the first postwar years from a regional perspective; finds out where the intelligentsia lived, shows the mechanism of housing acquisition; proves that housing was an important component of the living environment of the intelligentsia. Conclusions. In the postwar years, the housing problem remained acute for many intellectual families in the western region of Ukraine. Obtaining individual square meters depended on the position, place of work, residence place, level of association of the intelligentsia with government. The housing issue could be resolved by administrative means, by the intervention of the party and state bodies or influential persons, the mechanism of housing acquisition was often associated with various abuse, bribery, and at times illegal actions. It was a mean of influencing the intelligentsia, although the status of a Soviet intellectual allowed the party and Soviet authorities to appeal to and request housing improvements, but this was not always safe, given that all domestic problems should not be a priority, and resolution of those problems were not always positive and quick. Therefore, after the war, members of the intelligentsia of the western region had very different living conditions: some lived in separate apartments, houses, dormitories, rented apartments and rooms, stayed in basements and underground accommodations, attics, in the rooms located inside governmental institutions, i.e. conditions unsuitable for normal life. ; Анотація. Мета дослідження. Висвітлити житлове забезпечення інтелігенції західного регіону України у перші повоєнні роки, показати, як воно впливало на її повсякдення. Методологія дослідження базується на загальнонаукових принципах історизму, об'єктивності, науковості, системності, антропологізму, багатофакторності, а також проблемно-хронологічному, історико-типологічному, історико-біографічному, історико-психологічному, порівняльно-історичному, інституціональному, комунікативному наукових методах. Наукова новизна полягає у тому, що робиться спроба в регіональному ракурсі розкрити житловий аспект повсякдення інтелігенції західного регіону України у контексті суспільно-політичних реалій перших повоєнних років, з'ясовується, де мешкали представники інтелігенції, показується механізм його набуття, доводиться, що житло було важливою складовою життєвого простору інтелігенції. Висновки. У повоєнні роки для багатьох інтелігентських родин західного регіону України гострою залишалася житлова проблема. Отримання окремих квадратних метрів залежало від посади, місця роботи, проживання, наближеності до влади. Житлове питання можна було вирішити адміністративним методом, втручанням партійно-державних органів чи впливових осіб; механізм набуття житла часто був пов'язаний з різними зловживаннями, не завжди законними діями. Воно було певним засобом впливу на інтелігенцію, хоч статус радянського інтелігента дозволяв звертатися у партійні і радянські органи зі скаргами та проханнями про поліпшення житлових умов, але це не завжди було безпечно з огляду на те, що всі побутові негаразди мали бути не пріоритетними, а вирішення їх не завжди було позитивним і швидким. Тому після війни представники інтелігенції західного регіону мали дуже різні житлові умови: проживали в окремих квартирах, будинках, гуртожитках, винаймали квартири та кімнати, а також перебивалися в напівпідвальних і підвальних приміщеннях, горищах, в приміщеннях радянських закладів і установ, тобто в непристосованих для життєдіяльності умовах.

Summary. The purpose of the study is to highlight the housing facilities of intelligentsia of the western regions of Ukraine in the first postwar years, and to show how housing affected intelligentsia's daily life. The research methodology is based on general scientific principles of historicism, objectivity, scientificity, systematicity, anthropologism, multifactoriality, as well as on the following scientific methods: problem-chronological, historical-typological, historical-biographical, historical-psychological, comparative-historical, institutional, communicative. The scientific novelty. The author makes an attempt to reveal the housing aspect of everyday life of the intelligentsia in the western region of Ukraine in the context of socio-political realities of the first postwar years from a regional perspective; finds out where the intelligentsia lived, shows the mechanism of housing acquisition; proves that housing was an important component of the living environment of the intelligentsia. Conclusions. In the postwar years, the housing problem remained acute for many intellectual families in the western region of Ukraine. Obtaining individual square meters depended on the position, place of work, residence place, level of association of the intelligentsia with government. The housing issue could be resolved by administrative means, by the intervention of the party and state bodies or influential persons, the mechanism of housing acquisition was often associated with various abuse, bribery, and at times illegal actions. It was a mean of influencing the intelligentsia, although the status of a Soviet intellectual allowed the party and Soviet authorities to appeal to and request housing improvements, but this was not always safe, given that all domestic problems should not be a priority, and resolution of those problems were not always positive and quick. Therefore, after the war, members of the intelligentsia of the western region had very different living conditions: some lived in separate apartments, houses, dormitories, rented apartments and rooms, stayed in basements and underground accommodations, attics, in the rooms located inside governmental institutions, i.e. conditions unsuitable for normal life. ; Анотація. Мета дослідження. Висвітлити житлове забезпечення інтелігенції західного регіону України у перші повоєнні роки, показати, як воно впливало на її повсякдення. Методологія дослідження базується на загальнонаукових принципах історизму, об'єктивності, науковості, системності, антропологізму, багатофакторності, а також проблемно-хронологічному, історико-типологічному, історико-біографічному, історико-психологічному, порівняльно-історичному, інституціональному, комунікативному наукових методах. Наукова новизна полягає у тому, що робиться спроба в регіональному ракурсі розкрити житловий аспект повсякдення інтелігенції західного регіону України у контексті суспільно-політичних реалій перших повоєнних років, з'ясовується, де мешкали представники інтелігенції, показується механізм його набуття, доводиться, що житло було важливою складовою життєвого простору інтелігенції. Висновки. У повоєнні роки для багатьох інтелігентських родин західного регіону України гострою залишалася житлова проблема. Отримання окремих квадратних метрів залежало від посади, місця роботи, проживання, наближеності до влади. Житлове питання можна було вирішити адміністративним методом, втручанням партійно-державних органів чи впливових осіб; механізм набуття житла часто був пов'язаний з різними зловживаннями, не завжди законними діями. Воно було певним засобом впливу на інтелігенцію, хоч статус радянського інтелігента дозволяв звертатися у партійні і радянські органи зі скаргами та проханнями про поліпшення житлових умов, але це не завжди було безпечно з огляду на те, що всі побутові негаразди мали бути не пріоритетними, а вирішення їх не завжди було позитивним і швидким. Тому після війни представники інтелігенції західного регіону мали дуже різні житлові умови: проживали в окремих квартирах, будинках, гуртожитках, винаймали квартири та кімнати, а також перебивалися в напівпідвальних і підвальних приміщеннях, горищах, в приміщеннях радянських закладів і установ, тобто в непристосованих для життєдіяльності умовах.

The aim of the study. is to highlight the daily life of the intelligentsia of the western region of Ukraine (material and household aspect) during the first postwar years, to elucidate the socio-political factors that determined it. The research methodology is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity, verification, authorial objectivity, moderate narrative constructivism, as well as the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization), special and historical (historical genetic, historical typological, historical systemic) methods. The scientific novelty is to elucidate on the basis of various source material the daily post-war survival strategies of the intelligentsia, when the Soviet system was restored / established in the region, to find out what material resources were enough for and how social activity and political convictions were reflected in the domestic mode of life. The Conclusions. The post-war life of the intelligentsia was associated with basic survival, the search for opportunities to ensure their existence. Remuneration, income for work in many cases did not meet the responsibilities of the intelligentsia, did not provide normal living and working conditions. In the best position were those who with all their activities proved their devotion to the party guidelines, held high positions, received significant fees and awards for "ideologically correct" works and publications. The best part of the nationally conscious intelligentsia, who was considered by the authorities as a potential or obvious enemy, was subjected to repressive measures, deprived of livelihoods, opportunities to realize their abilities and creative potential. But the progressive development of the intelligentsia and its desire to benefit under the difficult and contradictory conditions of their daily lives, the Soviet system could not overcome. ; Мета дослідження – висвітлити повсякдення інтелігенції західного регіону України (матеріально-побутовий аспект) у перші повоєнні роки, розкрити суспільно-політичні чинники, що його визначали. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об'єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також використані загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, щоб на основі різноманітного джерельного матеріалу розкрити повсякденні повоєнні стратегії виживання інтелігенції, коли у краї відновлювалася / утверджувалася радянська система, з'ясувати на що вистачало її матеріальних коштів і як відображалися на її побутовому становищі суспільна активність та політичні переконання. Висновки. Повоєнне повсякдення інтелігенції було пов'язане з елементарним виживанням, пошуками можливостей забезпечення існування. Винагорода за роботу в багатьох випадках не відповідала покладеним на інтелігенцію обов'язкам, не забезпечувала нормальних умов життя та праці. У кращому становищі були ті, що своєю діяльністю доводили відданість партійним настановам, обіймали високі посади, отримували значні гонорари та премії за "ідеологічно правильні" твори. Краща частина національно-свідомої інтелігенції, яка розцінювалася владою як потенційний, чи явний ворог, піддавалася репресивним заходам, позбавлялася засобів до існування, можливостей реалізації здібностей та творчого потенціалу. Але поступальний розвиток інтелігенції її бажання приносити користь у складних і суперечливих умовах свого повсякдення, радянська система здолати не змогла.

Urban history is being actively explored today. A detailed study of urban location is not possible without taking into account its demographic and ethnic components. Historical dynamics and analysis in the context of the general social development of the region, taking into account all political, economic, cultural and spiritual factors are very important in reproducing the ethnodemographic processes of individual regions. Historical experience will give the opportunity to develop at the present stage such an ethnodemographic strategy and policy that takes into account the national-cultural interests of various ethnic and social groups. In this article, the number and ethno-national structure of the population of Drohobych during the 30 -50th years of the twentieth century is being observed, the factors influenced by the ethnodemographic processes in the city are revealed. It is determined that the studied period of population of Drohobych was due to complex socio-political, socio-economic, ethno-cultural, demographic tests. The city was influenced by various political-state systems. In the interwar period, Poles, Jews, and Ukrainians were the main ethnic groups in Drohobych. The transformation of the ethnic composition of the population of Drohobych, which began with the outbreak of the Second World War and the advent of Soviet power in September 1939, continued in post-war years. The city lost in its ethnic structure the former dominant, and not only numerically, national groups. The Ukrainian population grew. Along with that, the number of Russians increased, which was caused both by objective reasons and by the geopolitical plans of the regime. The end of the 50th of the twentieth century were marked by the restoration and growth of the city's population. However, an increase in the total population of Drohobych was not a qualitative reproduction of its ethno-national organism. ; У даній статті простежуються зміни чисельності населення Дрогобича протягом 30 – 50-х рр. ХХ ст. Показано етнонаціональну структуру мешканців міста в зазначений період. Доведено, що етнодемографічні трансформації в Дрогобичі були пов'язані зі змінами політичних режимів, подіями та процесами воєнних років.

Urban history is being actively explored today. A detailed study of urban location is not possible without taking into account its demographic and ethnic components. Historical dynamics and analysis in the context of the general social development of the region, taking into account all political, economic, cultural and spiritual factors are very important in reproducing the ethnodemographic processes of individual regions. Historical experience will give the opportunity to develop at the present stage such an ethnodemographic strategy and policy that takes into account the national-cultural interests of various ethnic and social groups. In this article, the number and ethno-national structure of the population of Drohobych during the 30 -50th years of the twentieth century is being observed, the factors influenced by the ethnodemographic processes in the city are revealed. It is determined that the studied period of population of Drohobych was due to complex socio-political, socio-economic, ethno-cultural, demographic tests. The city was influenced by various political-state systems. In the interwar period, Poles, Jews, and Ukrainians were the main ethnic groups in Drohobych. The transformation of the ethnic composition of the population of Drohobych, which began with the outbreak of the Second World War and the advent of Soviet power in September 1939, continued in post-war years. The city lost in its ethnic structure the former dominant, and not only numerically, national groups. The Ukrainian population grew. Along with that, the number of Russians increased, which was caused both by objective reasons and by the geopolitical plans of the regime. The end of the 50th of the twentieth century were marked by the restoration and growth of the city's population. However, an increase in the total population of Drohobych was not a qualitative reproduction of its ethno-national organism. ; У даній статті простежуються зміни чисельності населення Дрогобича протягом 30 – 50-х рр. ХХ ст. Показано етнонаціональну структуру мешканців міста в зазначений період. Доведено, що етнодемографічні трансформації в Дрогобичі були пов'язані зі змінами політичних режимів, подіями та процесами воєнних років.