Search results

Метою дослідження є розкриття управлінсько-технологічного змісту динамічного аспекту політичних криз в умовах демократичного процесу. Дослідження ґрунтується на застосуванні постулатів системного і синегретичного підходів. Розкрито процесуально-динамічні особливості управління політичною кризою в умовах демократичних політичних систем. Виділено етапи розгортання кризової ситуації в контексті розвитку демократичної політичної системи: 1) продромальний, коли в надрах політичної стабільності визрівають передумови майбутньої кризи, яка ще непомітна, проте знижується активність, гальмується оновлення, наростають негативні приховані тенденції, тобто накопичується ентропія, дезорганізаційні, хаотичні тенденції; 2) маніфестативний, коли відбувається швидке загострення всіх протиріч, погіршення показників соціальної динаміки, активізація основних кризових процесів, які заходилися на попередньому етапі у сплячому режимі, накопичення руйнівних сил, порушується нормальне функціонування соціальних (політичних) інститутів, реалізується процес деінституціоналізації тощо; 3) кульмінаційний, коли спостерігається спад розвитку політичної системи, дисфункціональні процеси досягають пікових значень, відбувається розшарування населення за типом політичної активності; 4) санаційний, коли виникають можливості виходу із кризи, відбувається пом'якшення кризових процесів. Доведено, що на кожному етапі утворюється власний тип політичної ситуації: на продромальному етапі формується передкризова політична ситуація, яка характеризується припиненням темпів зростання добробуту населення, появою кризових елементів і передумов у різних сферах суспільного життя; на маніфестативному етапі утворюється кризова ситуація, яка характеризується зниженням рівня добробуту населення, наростанням дисфункціональності соціальних інститутів; на кульмінаційному етапі кризова ситуація трансформується в стабілізовану кризову ситуацію, яка характеризується припиненням зниження рівня добробуту населення, з'являються тенденції до пожвавлення в різних сферах суспільного життя; на санаційному етапі складається післякризова ситуація, на тлі якої успішно реалізуються стратегії виходу з політичної кризи.

The aim of the study is to reveal the managerial and technological content of the dynamic aspect of political crises in a democratic process. The study is based on the application of postulates of systemic and synegretic approaches. Procedural and dynamic features of political crisis management in the conditions of democratic political systems are revealed. The stages of crisis development in the context of democratic political system development are singled out: 1) prodromal, when in the depths of political stability the preconditions of the future crisis mature; 2) manifest, when there is a rapid exacerbation of all contradictions, deterioration of social dynamics, intensification of major crisis processes that occurred at the previous stage in sleep, the accumulation of destructive forces, disrupted the normal functioning of social (political) institutions, deinstitutionalization process, etc.; 3) culminating, when there is a decline in the development of the political system, dysfunctional processes reach peak values, there is a stratification of the population by type of political activity; 4) reorganization, when there are opportunities to overcome the crisis, there is a mitigation of crisis processes. It is proved that at each stage a peculiar type of political situation is formed: at the prodromal stage a pre-crisis political situation is formed, which is characterized by cessation of growth of welfare, emergence of crisis elements and preconditions in various spheres of public life; at the manifest stage a crisis situation is formed, which is characterized by a decrease in the level of welfare of the population, increasing dysfunction of social institutions; at the culminating stage, the crisis situation is transformed into a stabilized crisis situation, which is characterized by the cessation of declining welfare, there are tendencies to recover in various spheres of public life; at the rehabilitation stage, a post-crisis situation is emerging, against the background of which strategies for overcoming ...

Роль просторових зв'язків у функціонуванні держави в сучасних умовах дедалі зростає. З огляду на це політичну сферу держави доцільно розглядати як територіально-політичну систему, яка є особливим поєднанням державної території, територіальної організації влади та регіонального розподілу політичної активності населення. У цьому контексті особливого значення набуває аналіз виборчої статистики в її територіальному розподілі. Саме цей напрям започаткував школу електоральних досліджень, яка виникла в Західній Європі як реакція на посилення ролі виборів у політичному житті і кількісного зростання виборчого корпусу. Теоретико-методологічною основою досліджень представників цієї школи є «екологічна» (контекстуальна, просторова) модель аналізу голосування, а, відповідно, саму школу прийнято називати «екологічною»
Мета: розкрити сучасні тенденції розвитку «екологічної» (контекстуальної, просторової) школи електоральних досліджень.
Результати дослідження: доведено, що інституалізація «екологічної» школи електоральних досліджень пов'язана з діяльністю Ф. Гогеля, який сформулював основне кредо «екологів» – будь-які дослідження у сфері електоральної поведінки мають базуватися на порівнянні результатів виборів і факторів. що може пояснити ці результати; простежено, що подальший розвиток «екологічної» школи у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття здійснювали П. Буа, Р. Арон, М. Доган, Р. Хеберле, Дж. Сарторі, Г. Тінгстен та ін.
Висновки: «екологічна» (контекстуальна, просторова) школа електоральних досліджень зосереджена на розробці статистичних методів дослідження агрегованих кількісних даних для прогностичних цілей; політико-географічний підхід до аналізу результатів голосування дозволяє виявити просторові зміни поведінки виборців; перспективи «екологічного» підходу до вивчення електоральної поведінки пов'язані з поєднанням класичних методів «екологістів» з різними прийомами прикладного аналізу (у тому числі якісного).