Suchergebnisse

The article studies the peculiarities of decentralization implementation in the countries of Europe. Practical cases of power decentralization reform in Poland and France were taken as the basis of the research and their experience was studied in relation to Ukraine. In addition, the article processes the administrative changes of Romania, Hungary, Italy on the basis of the institutions that implemented the reform.While studying the starting conditions for decentralization introduction and the peculiarities of the administrative structure that was formed after the reforms, the author determines that there are common aspects of the decentralization reform in Ukraine, Poland, France, which include an identical three-level system: oblast-voivodeship-region, rayon-powiat-province, community-gmina-commune. Each of them is characterized by a field of exclusive authority and competences, a system of guarantees against a nonsanctioned intervention of other levels in the lawful execution of this level's authority. The people, state bodies, bodies of local and regional power, territorial communities of cities, towns and villages are singled out as subjects of power decentralization. Practice of foreign countries shows that the model of their interrelations should be based on decentralization, partnership and coordinated actions regardless of the form of state structure.It has been determined in the course of the study that the process of decentralization implementation primarily starts with democratization of social life and development of liberal thought. The majority of the studies countries started the reform with fiscal and administrative decentralization.On the basis of such indicators as the way of decentralization reform implementations, ways of regulation of local self-government bodies, level of subordination to the center, presence of official representatives of the central government at the local level, form of control, forms of local governance, the article analyzes the Anglo-Saxon, continental, mixed and soviet local self-government models. It has been proven that the continental model is most wide-spread. ; У статті досліджено особливості проведення децентралізації в державах Європи. За основу дослідження обрано практичні кейси реформи децентралізації влади Польщі та Франції, вивчено їх досвід для України. Також опрацьовано адміністративні зміни Румунії, Угорщини, Італії на основі інституцій, які здійснювали реформу.Під час вивчення стартових умов проведення децентралізації та особливостей адміністративного устрою, який сформовано після реформ, визначено, що є спільні риси реформи децентралізації для України, Польщі, Франції, які полягають в ідентичній трирівневій системі: область – воєводство – регіон, район – повіт – провінція, громада – ґміна – комуна. Для кожного з них характерними є сфера виключних повноважень та компетенцій, система гарантій від несанкціонованого втручання інших рівнів у законну реалізацію цієї сфери. З-поміж суб'єктів децентралізації влади виділяють народ, державні органи, органи влади місцевого і регіонального рівнів, територіальні громади міст, селищ, сіл. Практика зарубіжних країн свідчить, що модель їх взаємовідносин повинна базуватись на засадах децентралізації, партнерства та узгоджених дій незалежно від форми державного устрою.У ході дослідження було визначено, що процес проведення децентралізації переважно бере початок з демократизації суспільного життя та розвитку ліберальної думки. Більшість з досліджених держав розпочинала реформу саме з фінансової та адміністративної децентралізації.На основі показників індикаторів, а саме: способу проведення реформи децентралізації, способу регулювання органів місцевої влади, рівня підпорядкованості центу, наявності уповноважених осіб центрального уряду на місцях, форми контролю, форми місцевого управління – було проаналізовано моделі місцевого самоврядування: англосаксонську, континентальну, змішану та радянську. Доведено, що найбільш поширеною є континентальна модель.

The article studies the peculiarities of decentralization implementation in the countries of Europe. Practical cases of power decentralization reform in Poland and France were taken as the basis of the research and their experience was studied in relation to Ukraine. In addition, the article processes the administrative changes of Romania, Hungary, Italy on the basis of the institutions that implemented the reform.While studying the starting conditions for decentralization introduction and the peculiarities of the administrative structure that was formed after the reforms, the author determines that there are common aspects of the decentralization reform in Ukraine, Poland, France, which include an identical three-level system: oblast-voivodeship-region, rayon-powiat-province, community-gmina-commune. Each of them is characterized by a field of exclusive authority and competences, a system of guarantees against a nonsanctioned intervention of other levels in the lawful execution of this level's authority. The people, state bodies, bodies of local and regional power, territorial communities of cities, towns and villages are singled out as subjects of power decentralization. Practice of foreign countries shows that the model of their interrelations should be based on decentralization, partnership and coordinated actions regardless of the form of state structure.It has been determined in the course of the study that the process of decentralization implementation primarily starts with democratization of social life and development of liberal thought. The majority of the studies countries started the reform with fiscal and administrative decentralization.On the basis of such indicators as the way of decentralization reform implementations, ways of regulation of local self-government bodies, level of subordination to the center, presence of official representatives of the central government at the local level, form of control, forms of local governance, the article analyzes the Anglo-Saxon, continental, mixed and soviet local self-government models. It has been proven that the continental model is most wide-spread. ; У статті досліджено особливості проведення децентралізації в державах Європи. За основу дослідження обрано практичні кейси реформи децентралізації влади Польщі та Франції, вивчено їх досвід для України. Також опрацьовано адміністративні зміни Румунії, Угорщини, Італії на основі інституцій, які здійснювали реформу.Під час вивчення стартових умов проведення децентралізації та особливостей адміністративного устрою, який сформовано після реформ, визначено, що є спільні риси реформи децентралізації для України, Польщі, Франції, які полягають в ідентичній трирівневій системі: область – воєводство – регіон, район – повіт – провінція, громада – ґміна – комуна. Для кожного з них характерними є сфера виключних повноважень та компетенцій, система гарантій від несанкціонованого втручання інших рівнів у законну реалізацію цієї сфери. З-поміж суб'єктів децентралізації влади виділяють народ, державні органи, органи влади місцевого і регіонального рівнів, територіальні громади міст, селищ, сіл. Практика зарубіжних країн свідчить, що модель їх взаємовідносин повинна базуватись на засадах децентралізації, партнерства та узгоджених дій незалежно від форми державного устрою.У ході дослідження було визначено, що процес проведення децентралізації переважно бере початок з демократизації суспільного життя та розвитку ліберальної думки. Більшість з досліджених держав розпочинала реформу саме з фінансової та адміністративної децентралізації.На основі показників індикаторів, а саме: способу проведення реформи децентралізації, способу регулювання органів місцевої влади, рівня підпорядкованості центу, наявності уповноважених осіб центрального уряду на місцях, форми контролю, форми місцевого управління – було проаналізовано моделі місцевого самоврядування: англосаксонську, континентальну, змішану та радянську. Доведено, що найбільш поширеною є континентальна модель.

This paper is a study of the subject-matter and features of the institutionalization of the elite in the process of modernization of the political system. It is proved that the functioning of the institutional environment takes place at the macro and micro levels. In this context, the article studies the degree of coherence of the institutional environment and its dependence on the consent of all the subjects to respect the rules and norms that ensure social and political order. The study reveals a set of legitimate rules of interaction and competitive political practices that form the basis of the institutional environment (functioning of the elite). It describes the communication processes that form such interactions in the institutional environment.It is concluded that clear rules and procedures of lobbying allow balancing the interests of public groups and political elites on the basis of compromise solutions. Accordingly, lobbying ensures a pluralism of legitimate opportunities for public participation in the development and adoption of political decisions, provides publicity to the process and activities of state authorities. Authors grounded that a set of legitimate rules of interaction and competitive political practices form the basis of the institutional environment of elite functioning. A holistic understanding of the rules of interaction and practices helps to determine the procedure of the elite institution in the political modernization processes, the dynamism of which is provided by the optimal choice of political technologies. Also, communication processes shape specific types of interaction in the institutional environment, facilitating feedback, optimal distribution of resources, and the use of political system capabilities to optimize modernization changes. The elite institute, forming and controlling communication processes, ensures the involvement of public initiative in the practical implementation of modernization projects on the basis of partnership and mutual responsibility. ; Стаття є дослідженням змісту та особливостей інституціоналізації еліти в процесі модернізації політичної системи. Доведено, що функціонування інституційного середовища відбувається на макро- та мікрорівні. У цьому контексті стаття вивчає ступінь узгодженості інституційного середовища та його залежність від згоди всіх суб'єктів на дотримання правил та норм, що забезпечують суспільний та політичний порядок. Дослідження розкриває сукупність законних правил взаємодії та конкурентних політичних практик, які складають основу інституційного середовища (функціонування еліти). Він описує комунікаційні процеси, які формують таку взаємодію в інституційному середовищі. Зроблено висновок, що чіткі правила та процедури лобіювання дозволяють збалансувати інтереси громадських груп та політичних еліт на основі компромісних рішень. Відповідно, лобіювання забезпечує плюралізм реалізації можливостей участі громадськості у розробці та прийнятті політичних рішень, забезпечує публічність процесу та діяльності органів державної влади. Автори обґрунтовували, що сукупність законних правил взаємодії та конкурентних політичних практик є основою інституційного середовища функціонування еліти. Цілісне розуміння правил взаємодії та практики допомагає визначити процедуру елітного інституту в процесах політичної модернізації, динамічність яких забезпечується оптимальним вибором політичних технологій. Також комунікаційні процеси формують конкретні типи взаємодії в інституційному середовищі, полегшуючи зворотний зв'язок, оптимальний розподіл ресурсів та використання можливостей політичної системи для оптимізації модернізаційних змін. Елітний інститут, формуючи та контролюючи комунікаційні процеси, забезпечує залучення громадської ініціативи до практичної реалізації проектів модернізації на основі партнерства та взаємної відповідальності.

This paper is a study of the subject-matter and features of the institutionalization of the elite in the process of modernization of the political system. It is proved that the functioning of the institutional environment takes place at the macro and micro levels. In this context, the article studies the degree of coherence of the institutional environment and its dependence on the consent of all the subjects to respect the rules and norms that ensure social and political order. The study reveals a set of legitimate rules of interaction and competitive political practices that form the basis of the institutional environment (functioning of the elite). It describes the communication processes that form such interactions in the institutional environment.It is concluded that clear rules and procedures of lobbying allow balancing the interests of public groups and political elites on the basis of compromise solutions. Accordingly, lobbying ensures a pluralism of legitimate opportunities for public participation in the development and adoption of political decisions, provides publicity to the process and activities of state authorities. Authors grounded that a set of legitimate rules of interaction and competitive political practices form the basis of the institutional environment of elite functioning. A holistic understanding of the rules of interaction and practices helps to determine the procedure of the elite institution in the political modernization processes, the dynamism of which is provided by the optimal choice of political technologies. Also, communication processes shape specific types of interaction in the institutional environment, facilitating feedback, optimal distribution of resources, and the use of political system capabilities to optimize modernization changes. The elite institute, forming and controlling communication processes, ensures the involvement of public initiative in the practical implementation of modernization projects on the basis of partnership and mutual responsibility. ; Стаття є дослідженням змісту та особливостей інституціоналізації еліти в процесі модернізації політичної системи. Доведено, що функціонування інституційного середовища відбувається на макро- та мікрорівні. У цьому контексті стаття вивчає ступінь узгодженості інституційного середовища та його залежність від згоди всіх суб'єктів на дотримання правил та норм, що забезпечують суспільний та політичний порядок. Дослідження розкриває сукупність законних правил взаємодії та конкурентних політичних практик, які складають основу інституційного середовища (функціонування еліти). Він описує комунікаційні процеси, які формують таку взаємодію в інституційному середовищі. Зроблено висновок, що чіткі правила та процедури лобіювання дозволяють збалансувати інтереси громадських груп та політичних еліт на основі компромісних рішень. Відповідно, лобіювання забезпечує плюралізм реалізації можливостей участі громадськості у розробці та прийнятті політичних рішень, забезпечує публічність процесу та діяльності органів державної влади. Автори обґрунтовували, що сукупність законних правил взаємодії та конкурентних політичних практик є основою інституційного середовища функціонування еліти. Цілісне розуміння правил взаємодії та практики допомагає визначити процедуру елітного інституту в процесах політичної модернізації, динамічність яких забезпечується оптимальним вибором політичних технологій. Також комунікаційні процеси формують конкретні типи взаємодії в інституційному середовищі, полегшуючи зворотний зв'язок, оптимальний розподіл ресурсів та використання можливостей політичної системи для оптимізації модернізаційних змін. Елітний інститут, формуючи та контролюючи комунікаційні процеси, забезпечує залучення громадської ініціативи до практичної реалізації проектів модернізації на основі партнерства та взаємної відповідальності.