Search results

В статті систематизовано результати існуючих емпіричних досліджень з виявлення макроекономічних ефектів військових витрат, і зокрема їхнього впливу на потенціал економічного зростання. Мета статті полягає у дослідженні впливу військового бюджету на економічний розвиток України. Наукова гіпотеза статті полягає в тому, що оборонний бюджет є важливим як сам по собі для реалізації безпекових функцій, так і для створення бази для розвитку виробництва високотехнологічної продукції і відповідно – зростання ВВП. В статті, на основі запропонованого підходу, визначено, які з експорторієнтованих на сьогодні видів діяльності і продуктів у військовій сфері, або тих, що потенційно можуть експортуватися в майбутньому, можуть розвинути свою технологічність. Виокремлено групу наявних секторів «потенційних лідерів» України (виробництво фармацевтичних продуктів, виробництво комп'ютерів, електронної та оптичної продукції) як таких, що є важливими для оцінки можливості використання військових витрат для прискорення розвитку високотехнологічного виробництва, оскільки до цієї категорії відноситься оборона, а відповідно виробництво товарів і послуг в цій сфері. Такі сектори, як освіта, наукові розробки, телекомунікації, інфраструктура також віднесено до групи «потенційних лідерів» (це сектори з високим рівнем доданої вартості, які відносяться до високотехнологічних секторів, проте мають низьку частку у загальному експорті України, однак володіють значним потенціалом виходу на міжнародні ринки і потенціалом імпортозаміщення на внутрішньому ринку). Виявлено, що у випадку ефективної державної політики, «потенційні лідери» можуть стати «стратегічними лідерами». Встановлено, що оборонні витрати в умовах військового конфлікту можна суттєво збільшити паралельно зі збільшенням експорту, використавши спрощені умови доступу до інвестицій, технологій та виходу на ринки для воюючої країни, які в умовах правильної геополітичної діяльності українського уряду можуть бути надані партнерами України. «Стратегічні сектори» мають важливе значення для розвитку військового виробництва своїми виробництвами продукції подвійного призначення, адже усі види транспорту так чи інакше пов'язані з потребами збройних сил усіх країн. У випадку неадекватної державної політики перспективні сектори можуть перейти до групи «проблемні сфери» - безперспективних видів діяльності, в разі, якщо знизиться їхня технологічність при наявному їх низькому експортному потенціалі. Ці факти яскраво проявляються у виробництві авіаційної і бронетанкової техніки – Україна, маючи стартові можливості не тільки по виробництву, але і по ринковим нішам, вже понад 25 років не спромоглася організувати процес наукових та конструкторських розробок, поступаючись новим виробникам – Туреччині, Кореї та іншим. Доведено перспективність збільшення військових витрат в рамках випуску облігацій зовнішнього займу.Встановлено, що використанню оборонних витрат для виходу за рамки екстенсивного сценарію розвитку (характерними ознаками якого є такі: збереження сформованої моделі розвитку української економіки з наявністю структурних диспропорцій в економічній системі країні; сировинна, матеріалозатратна та імпортозалежна економіка; структура експорту загалом незмінна; превалювання продукції з низькою доданою вартістю) сприятиме зростання індексу продуктивності інвестицій понад «1». Цьому сприятиме сценарій економічного зростання інтенсивного кластерного типу – спрямування суттєвого обсягу інвестиційних ресурсів в економіку України за рахунок узгодження сценарію з геополітичними партнерами, із застосуванням активної економічної політики. Обраховано, що для цього необхідно досягнути частки експорту у випуску продукції в середньому по економіці на рівні близько 50% при зниженні до 46% імпортної залежності. Для цього, зокрема, потрібно, аби військову продукцію, яка має високий експортний потенціал, було розглянуто в якості експортно-виробничого сектора. Актуалізовано зміну підходу до оборонних витрат з імпорту потрібних озброєнь на їхнє виробництво і за рахунок цього — підвищення обороноздатності та виробничого потенціалу. Оборонний сектор за такого сценарію має потенціал переміщення до стратегічного кластера при одночасному розвитку інноваційного кластера. Встановлено, що, як наслідок, розвиток національної економіки відбуватиметься у два етапи: на початку економічне зростання забезпечуватиметься завдяки екстенсивному розвитку та вкладанню інвестицій, а далі — протягом 3-4 років — зросте потенційна здатність інвестицій генерувати дохід (продуктивність інвестицій варіюватиметься в межах від 1 до 1,021), що у подальшому дозволить задіяти інтенсивний розвиток економіки, який дозволятиме економіці самогенеруватися. ; The article's objective is to investigate the impact of military budget on economic development. Our hypothesis is that the military budget is as such important both for implementing security functions and for creating the base for increasing the high tech output and consequent GDP growth. The proposed approach is used to determine which of the export-oriented activities and products in the military sector of Ukraine or the ones with export potentials are able to enhance technological capacities in future. The group of sectors which are "potential leaders" in Ukraine (manufacturing of pharmaceuticals, computers, electronic and optical devices) is important for the assessment of the possibilities to use military spending for accelerating the development of high tech industry, because this category includes the defense sector with its facilities to manufacture goods and services. Other "potential leaders" are sectors such as education, research and development (R&D), telecommunications, infrastructures. These sectors with high value added, classified as high tech ones, have a low share in the total Ukrainian exports, but they have significant potentials for international market expansion and potentials for import substitution on the domestic market. The development of education, R&D and infrastructures is supposed to create the ecosystem in Ukraine required to launch successful high tech business, on the one hand, and offer export-oriented products and services, on the other. In case of effective government policies, "potential leaders" can become "strategic leaders". A country at war can essentially increase its military spending in parallel with increasing its exports taking advantage of the simplified terms of access to investment, technologies and market expansion, which can be guaranteed by Ukraine's partners given the proper geo-political activities of the Ukrainian government. "Strategic sectors" have significant importance for the development of military industries with "dual purpose", because all the categories of transports in any country are linked, one way or another, to the needs of military forces.When the government policy is not adequate, the sectors with good development perspectives can fall into the group of "problematic sectors", i. e. dead-end activities, if their technological capacities are declined and export potentials are low. A clear evidence of these facts is the manufacturing of aircraft and armored vehicles: with good start-up capacities not only in manufacturing, but also in market niches 25 years ago, Ukraine has failed to organize the R&D process by now, giving way to new manufacturers like Turkey, Korea and others. "Current leaders" in Ukraine (basic metals and extraction of metal ores, agriculture, forestry and fisheries; foods and beverages, tobaccos) are sectors with a small value added and dependence on foreign market conjunctures. As their products are still demanded by global markets, they bring a major part of export earnings in Ukraine. The possibility to increase the military spending by foreign bond issuance is also important.It is determined that the military spending can be used for moving beyond the boundaries of the extensive development scenario (which implies the reliance on the existing model of the Ukrainian economy with its structural disproportions in the domestic economic system in favor of commodity-based, cost-ineffective and import-dependent segments; as its export structure will not change compared with the existing one, the share of products with low value added will prevail), when the index of investment productivity is higher than 1.The scenario of economic growth of the intensive cluster type needs to be adopted: streamlining of essential scopes of investment resources to the Ukrainian economy by coordinating the scenario with geo-political partners and using the active economic policy. It requires that the average share of exports in the output of domestic industries reach nearly 50% and the import dependence decline to 46%. A way to achieve these benchmarks is to consider the military products with high export potentials as an export-oriented sector.Approaches to military spending need to be changed in a way to have the defense capacity enhanced by abandoning imports of required weapons (but not by essentially increasing import dependence and decreasing rates of GDP growth). It will result in the military cluster's move to the strategic cluster in parallel with expansion of the innovation cluster. Consequently, the national economy development will involve two phases. At the first phase, the economy will be growing due to the extensive development and investment; at the second phase taking 3 to 4 years, its potential to generate income will be enhanced (with the investment productivity varying from 1 to 1.021), which will eventually give rise to the intensive economy development allowing for the economy's self-generation.

Стаття присвячена систематизації висновків існуючих наукових досліджень з виявлення макроекономічних ефектів військових витрат, і зокрема їхнього впливу на потенціал економічного зростання з тим, аби довести їхню обмеженість на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин та фундаментальних змін у способах підтримки миру і інформаційно-технологічної домінанти політики в сфері безпеки і оборони. В разі, якщо витрати на оборону фінансуються через зростання податків, це призведе до зниження приватних заощаджень і відтак збільшить внутрішню (національну) відсоткову ставку, що витіснить приватні інвестиції. Порівняно підходи представників класичної і неокласичної шкіл, а також кейнсіанців на питання впливу військових витрат на економічне зростання. Встановлено, що при виявленні макроекономічних ефектів військових витрат: класики апелювали до проблеми інвестицій-заощаджень (з акцентом на ролі процентної ставки); неокласики — до сукупної пропозиції, наслідків витіснення приватних інвестицій, проблеми зайнятості у взаємозалежності із проблемою скорочення випуску; кейнсіанці ставили в центр наукової дискусії проблеми стимулювання сукупного попиту, а відтак розглядали військові витрати як такі, що здатні стимулювати попит, збільшувати купівельну спроможність і національний випуск. Встановлено, що серед наявних досліджень превалюють ті, хто стоїть на теоретичному базисі неокласиків. Відтак найрозповсюдженішими є висновки про те, що: витрати на оборону негативно впливають на зростання економіки; за ситуації, коли витрати на оборону фінансуються за рахунок запозичень, відбувається зростання внутрішньої (національної) відсоткової ставки, оскільки попит на внутрішні кошти, величина яких є постійною, збільшиться; таке витіснення приватних інвестицій призводить до скорочення сукупної пропозиції, а відтак і до скорочення зайнятості та випуску. Проілюстровано механізм прийняття рішень на національному рівні щодо використання обмежених ресурсів та технологій за допомогою кривої виробничих можливостей для оборонної продукції (для потреб національної безпеки) та цивільної продукції (державне та приватне споживання та інвестиції). Визначено, що щойно робиться спроба вийти за межі встановлення простих причинно-наслідкових зв'язків у термінах «зростання-скорочення», «посилення-послаблення» шляхом включення до теоретичного моделювання розгляду питання підтримки миру та форм реалізації воєн нового покоління з врахуванням цілого комплексу їхніх випливів та продукованих ними ефектів — від демографічних до екологічних, що, за різних комбінацій останніх результуються в проблемі продовольчій (проблемі голоду), проблемі бідності й соціальної поляризації (з посиленням загрози зростання потоків мігрантів, спричинених як військовими конфліктами, так і продукованими ними екологічними катастрофами, що позначаються, серед іншого, на загостренні проблеми санітарії, а відтак — зростанні витрат на превентивні заходи щодо стримання розповсюдження хвороб та епідемій), проблемі технологічного розриву та проблемі інформаційної безпеки, питання встановлення макроекономічних ефектів військових витрат постає комплексною проблемою, що вимагає крос-дисциплінарних досліджень. Встановлено, що в умовах деформації формального й фактичного наповнення поняття «війна», а відтак способів її упередження й зростання витрат на підтримання миру, розглянуті підходи не відповідають сучасним запитам на достовірність отриманих теоретичних висновків. ; The article is devoted to systematization of the conclusions found in the existing studies aiming to identify macroeconomic effects from military spending, in particular their impact on the potential of economic growth, in order to demonstrate its limited capacities at the present-day phase of the development of international relations, the radically changing ways for support of peace and the dominance of information technology in the security and defense policies. When military spending is financed through tax increase, the private savings will be reduced, entailing growth in the internal (domestic) interest rate, with the subsequent crowing out of private investment. The approaches of classical, neo-classical and Keynesian schools to the issue of impact of military spending on economic growth are compared. It is revealed that in identifying macroeconomic effects from military spending, the classical school focused on the problem of investment and savings (with emphasis on the role of interest rate); the neo-classical school puts emphasis on the total supply, effects from the crowing out of private investment, the problem of employment in relation with the problem of reduction in the output; the Keynesians who build scientific debate of this problem on stimulation of the total demand consider military spending as one capable to push up the demand, increase the purchasing capacity and the domestic output. It is revealed that the existing studies are dominated by arguments built on theoretical foundations of the neo-classical school. Hence, the most widespread research conclusions are as follows: military spending has negative impact on economic growth; in the situation when military spending is financed by loans, the internal (domestic) interest rate is growing, because the demand for internal funds, which stock is constant, will increase; this crowding out of private investment, shrinking the total supply, will reduce the employment and the output. The mechanism for national decision-making on use of limited resources and technologies is illustrated by the curve of production capacities for defense products (for needs of national security) and civil products (government and private consumption and investment). It is shown that once an effort is made to move beyond setting elementary causalities in terms of "growth-reduction" or "strengthening-easing" and includes the problem of peace support and forms of new generation of warfare with due account to the array of their impacts and effects – from demographic to environmental ones, various combinations of which bring about the food problem (starvation problem), the problem of poverty and social polarization (with the increasing threat of the waves of migrants, caused by military conflicts and environmental disasters generated by them, which, inter alia, aggravates the sanitation problem, boosting thereby expenditure on preventive actions to contain deceases or epidemics), the problem of technology gap and the problem of information security – the issue of indentifying macroeconomic effects from military spending appears as a complex problem requiring cross-disciplinary studies. It is revealed that in the conditions when the formal and actual meaning of the notion "war" is distorted, with methods of its prevention deformed and peace support spending boosted, the analyzed approaches will not meet the modern demand for reliable theoretical conclusions.

Military activities resulting in chemical pollution of the environment could produce a long-term impact on human health, whereas under certain conditions even ultra-low concentrations of some substances might provoke cancer, without noticeable toxic effect. According to modern views on carcinogenesis, the effect of carcinogens on human health does not have a threshold level of concentration. With the current deplorable state of the environment and an urgent need to improve it in view, we argue that there is a critical need for the mechanism that could assess the real state of the environment and would be instrumental for optimal decision-making process aimed at reducing environmental costs. The paper reports a case-study and exemplifies that a stepped health risk assessment is appropriate and helpful in case of environmental pollution following military actions. It also highlights the results of the risk assessment for life of the population living in the vicinity of hostilities. The results of the possible risk calculations concerning the damage non-carcinogenic and carcinogenic compounds could cause to the people living in the vicinity of hostilities were obtained in stages; the simple Monte Carlo error propagation methods and the two-dimensional Monte Carlo procedure were used to estimate the probability of different outcomes due to the intervention of random variables. It is shown that, in comparison with the simple Monte Carlo error propagation methods, the two-dimensional Monte Carlo procedure for estimating the probability of different outcomes provides additional information for the decision-making process, concerning either taking some specific measures or not. The findings of the study are the following: the assessment and subsequent analysis of environmental risk provide much more relevant information for taking an environmental decision, as compared to the threshold concentration methodology. The risk assessment should be carried out in stages, starting from simple (deterministic) to more complex ones (first the simple Monte Carlo error propagation methods, and later, two-dimensional Monte Carlo method), whenever there arise any of the following needs: if it is necessary to establish priorities among the areas, polluters, pollutants, pollutant transfer routes, categories of population and other risk factors; if resources for environmental conservation are limited; if mistaken decisions could generate destructive results; if there is a lack of information necessary to take a competent decision. ; Військова діяльність призводить до хімічного забруднення довкілля, яке впливає на здоров'я людини тривалий час, при цьому ряд речовин з малими і надмалими концентраціями не здійснює токсичного впливу на людину, але при певних умовах може викликати захворювання на рак. Відповідно до сучасних поглядів на канцерогенез, дія канцерогенів на здоров'я людини не має порогового рівня концентрації. Забруднення довкілля і необхідність прийняття відповідних рішень для його зменшення, викликає потребу у створенні механізму оцінки стану довкілля, за допомогою якого можна було б приймати оптимальні рішення, які б забезпечували його захист з мінімальними затратами. В роботі на конкретному прикладі пока­зано важливість та корисність застосування поетапної оцінки ризику для здоров'я насе­лення у випадку забруднення довкілля військовою діяльністю. Наведені результати оцінки ризику життєдіяльності населення, що проживає поблизу території, на якій проводилась військова діяльність. Результати розрахунків ризику можливого ураження людей неканцерогенними та канцерогенними сполуками, що знаходяться на території, отримані поетапно з використанням детермінованої і імовірнісної оцінки з використанням одно- і двовимірного методу Монте-Карло. Показано, що використання двовимірного методу Монте-Карло для імовірнісного аналізу ризику дає додаткову інформацію для прийняття рішення про застосування заходів для його зниження, порівняно з використанням одновимірного методу або детермінованих значень. У висновках проведеного дослідження обґрунтоване наступне: оцінка і подальший аналіз екологічного ризику забезпечує набагато більше корисної інформації для прийняття природоохоронного рішення порівняно з методологією порогових концентрацій. Оцінку ризику слід проводити поетапно, від простої (детермінованої) до більш складної (використання одновимірного, а пізніше і двовимірного методу Монте-Карло), тоді, коли виникають наступні потреби: необхідно встановити пріоритети серед територій, забруднювачів, маршрутів переносу забруднювачів, категорій населення та інших факторів ризику; ресурси для виконання природозахисних заходів обмежені; значні наслідки від прийняття неправильних рішень; отриманої або доступної інформації недостатньо для прийняття достовірного рішення.