В статті розглядаються фактори формування позитивної мотивації студентства в умовах становлення інформаційного суспільства. Цінності, мотиви, установки особистості студентів розглядаються крізь призму властивого їм способу життя та особливостей навколишнього соціокультурного середовища, з його численними процесами соціальних та економічних змін, що впливають на студентство як велику соціальну групу суспільства. Аналізуються результати власного соціологічного дослідження, які засвідчують, що головними факторами, що негативно впливають на мотивацію навчання, є: недоліки підручників і методичної літератури; велика навчальне навантаження, особливо у тих, хто навчається на 3 та 5 курсі технічних спеціальностей; відсутність сучасного обладнання, технічних засобів; непристосованість до занять аудиторій, що потребують ремонту, оснащення новими меблями, навчальним обладнанням. Зовнішні джерела навчальної мотивації визначаються умовами життєдіяльності студента, до яких ставляться вимоги, очікування і можливості. Вимоги пов'язані з необхідністю дотримання соціальних норм поведінки, спілкування і діяльності. Очікування характеризують ставлення суспільства до вчення як до норми поведінки, яка приймається людиною і дозволяє долати труднощі, пов'язані із здійсненням навчальної діяльності. Можливості – це об'єктивні умови, які необхідні для розгортання навчальної діяльності (наявність підручників, бібліотеки та інших інформаційних, матеріальних ресурсів). Особисті джерела включають інтереси, потреби, установки, еталони і стереотипи, які зумовлюють прагнення до самовдосконалення, самоствердження і самореалізації в навчальній та інших видах діяльності. Взаємодія внутрішніх, зовнішніх і особистих джерел навчальної мотивації впливає на характер навчальної діяльності і її результати. Відсутність одного з джерел призводить до переструктурування системи навчальних мотивів або їх деформації.
В статті розглядається глобалізація в сфері вищої освіти. Навколо вищої освіти групується багато ключових питань глобалізації: стратегія інтернаціоналізації; транснаціональна освіта; забезпечення міжнародної якості; підприємницькі підходи до функціонування освіти; регіональна і міжрегіональна співпраця; інформаційна і комунікаційна технології та віртуальні навчальні заклади; поява нових освітніх посередників – провайдерів освіти, проблеми рівноправності та доступності освіти і таке інше. Більш детально серед глобалізаційних процесів виділяють нові відносини обміну, інтернаціоналізацію торгівлі, реструктурування міжнародного ринку праці, зменшення конфліктів на рівні трудових капіталів, міжнародний поділ праці, розвиток нових сил виробництва і технологій, капіталомістке виробництво, збільшення кількості зайнятих жінок у виробничоекономічних процесах, збільшення розміру і значення сфери послуг. При цьому необхідно зазначити, що система вищої освіти здатна впливати на глобалізацію, формуючи лінію майбутньої політики держави і регіону. Зазначається, що лідерами процесу глобалізації в цілому і зокрема інтеграційних процесів і процесів формування ринку освітніх послуг на міжнародному рівні є провідні країни світу, які вступили на шлях перетворення своїх освітніх систем і розглядають активну участь у формуванні світового освітнього простору як один з чинників вирішення існуючих проблем на національному та міжнародному рівнях. Такими країнами є США, Канада, країни Західної Європи, Австралія.
Світова популярність та ефективність американської системи вищої освіти спонукає інші країни використовувати її запозичені елементи у національних системах освіти. Питання інтеграції в рамках однієї реформи чи в межах однієї національної системи освіти вирішити неможливо, оскільки це супроводжується необхідністю подолання цілої низки супутніх концептуальних проблем. Одна з основних концептуальних проблем вітчизняної освіти – це її комерціалізація. Зразком же освіти де комерціалізація – постала як механізмом так і результатом реформування є освіта американська. В американському суспільстві побутують два підходи до питання здобуття вищої освіти. Перший, так званий «джефферсонівський», передбачає рівність доступу до вищої освіти, але за умови пред'явлення високих вимог до якостей (здібностей) людини. Другий, так званий «джексонівський», також визнає рівність доступу до вищої освіти, але при цьому вважається, що вступ до університетів має бути вільним для усіх, хто має середню освіту, незалежно від здібностей. Попри беззаперечну ефективність, вражаючі досягнення в науці, структурне розмаїття та будову на демократичних принципах системи вищої освіти, кілька останніх десятиліть в американському суспільстві не вщухає її критика, оскільки університети та коледжі лише опосередковано виконують функцію служіння суспільству.
Стаття присвячена інституалізації інституту вищої освіти в історії нашої цивілізації. Те як соціалізувався і змінювався цей інститут в різні епохи, аналізується крізь призму трансформації місії університету, динаміки його призначення в соціумі. Нові функції вищої освіти знаходили втілення в нових практиках її конкретнореальної буттєвості, відтворювались репрезентацією нових функцій і форм освіти. Шлях університету від елітарного, замкненого інституту до сучасної транснаціональної освіти є рухом, якій синхронно відображає динаміку і самого суспільства, і його саморозвиток. Увага автора також зосереджена на історії створення університетів, яка почалась з появою перших Studiumgenerale в XIXII століттях. Метою статті постає аналіз ґенезу феномена університету в контексті суспільноісторичних і культурних трансформацій. Зазначається, що університет, як своєрідна модель культури, включає в себе безліч своєрідних пластів і нашарувань, що відображають своєрідність конкретного середовища, в якому відбувалось становлення університету і яке вплинуло на особливість його структури, форми, засоби і методи навчання та виховання. Університет як вищий навчальний заклад розвивався завдяки державі, яка його фінансувала, стежила за дотриманням усіх норм його вільної діяльності, забезпечувала висококваліфікованими викладачами і підготовленими студентами, тобто повністю сприяла його успішній діяльності. Новий університет був одночасно дослідницьким, культурним і професійним інститутом.
В статті розглядаються особливості становлення української системи освіти в умовах глобалізації та євроінтеграції. Навколо вищої освіти групується багато ключових питань глобалізації: стратегія інтернаціоналізації; транснаціональна освіта; забезпечення міжнародної якості; підприємницькі підходи до функціонування освіти; регіональна і міжрегіональна співпраця; інформаційна і комунікаційна технології та віртуальні навчальні заклади; поява нових освітніх посередників – провайдерів освіти, проблеми рівноправності та доступності освіти і таке інше. При цьому необхідно зазначити, що система вищої освіти здатна впливати на глобалізацію, формуючи лінію майбутньої політики держави і регіону. Саме в цьому контексті в статті аналізуються основні чинники формування ринку освітніх послуг в Україні, який повинен сприяти досягненню збалансованості між попитом і пропозицією на ринку праці. Розглядаються соціальні, економічні, психологічні особливості інтеграції української системи освіти до європейського освітнього простору, досліджуються напрями підвищення конкурентоздатності українських вузів, зокрема зазначається, що основним показником конкурентоздатності певного ВНЗ може слугувати зацікавленість потенційних роботодавців у випускниках саме цієї установи. Автор приходить до висновку, що формування ринку освітніх послуг в Україні можливе шляхом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією на ринку праці. Важливим у цьому процесі є розуміння того, що ринок освітніх послуг – це комплексне утворення, яке не обмежується лише діяльністю ВНЗ.
У статті розглядається основна інновація нового закону «Про вищу освіту» – автономізація вищих навчальних закладів . Автор аналізує основні позитиви і переваги цього нововведення і на досвіді західноєвропейських вишів обґрунтовує позицію щодо потреби докорінної зміни менеджменту, формування нових стандартів, планів тощо. Таким чином, на першому місці у переліку інновацій, пов'язаних з автономізацією, завжди виявляються зміни в управлінні. Вони, у свою чергу, теж формують певну ієрархію – на вищому рівні знаходяться освітньополітичні пропозиції, на найнижчому – персональні зміни у керівництві того чи іншого закладу. Тому успішне втілення реформ децентралізаційного чи іншого, значного за наслідками, плану вимагає потужних і довготривалих раціональних і сучасних моделей планування і втілення. В цьому сенсі автор оцінює і ймовірні небезпеки автономізації української вищої школи, ті тенденції, які за перспективи неуспішної реалізації матимуть негативні соціальні наслідки. Відстоюючи думку про те, що найперший засіб запобігання негативним тенденціям – це поступовість, зваженість і врахування кризової соціальноекономічної ситуації в Україні, авторка також підкреслює, що зусилля в цьому напрямку вимагають, насамперед, політичної підтримки, оскільки для проведення подібного перетворення необхідно мати широкий доступ до постійного моніторингу ситуації, статистичних матеріалів стосовно стану і тенденцій змін у вищій школі країни.
In the article the author considers the main innovation of the new law «On Higher Education» and autonomy of universities. The author analyzes the main positives and benefits of this innovation and the experience of Western universities and justifies position on the need for radical change in management, developing new standards, plans and etc. Thus, at the first place of the list there are innovations related to changes in management. They, in turn, also form a hierarchy, where on the top there are educational policy proposals, and on the lowest stage are personnel changes in the management of an institution. The successful implementation of decentralization reforms or significant implications requires strong and durable and contemporary models of rational planning and implementation. In this sense, the author assesses the likely hazards and Ukrainian autonomy of Higher Education, the trends, which are the prospects for the unsuccessful implementation and have negative social consequences. Proving the idea that the first means of preventing negative tendencies is a gradual balance and account crisis of socioeconomic situation in Ukraine, the author also emphasizes that efforts in this direction requires, above all, political support, because of such conversion should be wide access to the constant monitoring of the situation, statistical data on the state and trends of changes in higher education of the country. 1.07. In 2014, the Verkhovna Rada of Ukraine adopted the Law "On Higher Education" (No. 1187-2) in its second reading and in general. Presenting the bill, People's Deputy from the "Batkivshchyna", chairman of the Verkhovna Rada Committee on Science and Education Lilia Grinevich reminded that attempts to adopt this document lasted 5 years. His text received about a thousand suggestions from the public. One of the main innovations of the law is the autonomy of higher education, according to the Minister of Education S. Kvit, "the law is based on the idea of university autonomy in a broad sense. We understand university autonomy as an autonomous academic, financial and organizational, that is, the university itself will solve most issues without seeking permissions to the Ministry of Education. By this law, we give the universities some tools in their hands so that they can understand themselves. Together with autonomy and broad rights, we pass on the responsibility of universities for their quality ". Thus, according to the new Law, "autonomy of a higher educational establishment is independence, independence and responsibility of a higher educational institution in making decisions regarding the development of academic freedoms, organization of scientific research, educational process, internal management and finance, etc. The rights of a higher educational institution, which determine the content of its autonomy, are established by law and can not be restricted by other laws and regulations "[1]. At first glance, this version of the law is clear, balanced, comprehensible, and moreover - the long-awaited community of educators. But is everything so simple and easy to be implemented? How many "pitfalls" awaits especially at state universities, which trends can provoke this, since the transition to autonomy implies a radical change in the management system in education, the formation of new quality standards and independent accreditation centers. We will try to understand the main innovations that Ukrainian universities should be prepared for. ; У статті розглядається основна інновація нового закону «Про вищу освіту» – автономізація вищих навчальних закладів . Автор аналізує основні позитиви і переваги цього нововведення і на досвіді західноєвропейських вишів обґрунтовує позицію щодо потреби докорінної зміни менеджменту, формування нових стандартів, планів тощо. Таким чином, на першому місці у переліку інновацій, пов'язаних з автономізацією, завжди виявляються зміни в управлінні. Вони, у свою чергу, теж формують певну ієрархію – на вищому рівні знаходяться освітньополітичні пропозиції, на найнижчому – персональні зміни у керівництві того чи іншого закладу. Тому успішне втілення реформ децентралізаційного чи іншого, значного за наслідками, плану вимагає потужних і довготривалих раціональних і сучасних моделей планування і втілення. В цьому сенсі автор оцінює і ймовірні небезпеки автономізації української вищої школи, ті тенденції, які за перспективи неуспішної реалізації матимуть негативні соціальні наслідки. Відстоюючи думку про те, що найперший засіб запобігання негативним тенденціям – це поступовість, зваженість і врахування кризової соціальноекономічної ситуації в Україні, авторка також підкреслює, що зусилля в цьому напрямку вимагають, насамперед, політичної підтримки, оскільки для проведення подібного перетворення необхідно мати широкий доступ до постійного моніторингу ситуації, статистичних матеріалів стосовно стану і тенденцій змін у вищій школі країни. ; У статті розглядається основна інновація нового закону «Про вищу освіту» – автономізація вищих навчальних закладів . Автор аналізує основні позитиви і переваги цього нововведення і на досвіді західноєвропейських вишів обґрунтовує позицію щодо потреби докорінної зміни менеджменту, формування нових стандартів, планів тощо. Таким чином, на першому місці у переліку інновацій, пов'язаних з автономізацією, завжди виявляються зміни в управлінні. Вони, у свою чергу, теж формують певну ієрархію – на вищому рівні знаходяться освітньополітичні пропозиції, на найнижчому – персональні зміни у керівництві того чи іншого закладу. Тому успішне втілення реформ децентралізаційного чи іншого, значного за наслідками, плану вимагає потужних і довготривалих раціональних і сучасних моделей планування і втілення. В цьому сенсі автор оцінює і ймовірні небезпеки автономізації української вищої школи, ті тенденції, які за перспективи неуспішної реалізації матимуть негативні соціальні наслідки. Відстоюючи думку про те, що найперший засіб запобігання негативним тенденціям – це поступовість, зваженість і врахування кризової соціальноекономічної ситуації в Україні, авторка також підкреслює, що зусилля в цьому напрямку вимагають, насамперед, політичної підтримки, оскільки для проведення подібного перетворення необхідно мати широкий доступ до постійного моніторингу ситуації, статистичних матеріалів стосовно стану і тенденцій змін у вищій школі країни.
Світова популярність та ефективність американської системи вищої освіти спонукає інші країни використовувати її запозичені елементи у національних системах освіти. Питання інтеграції в рамках однієї реформи чи в межах однієї національної системи освіти вирішити неможливо, оскільки це супроводжується необхідністю подолання цілої низки супутніх концептуальних проблем. Одна з основних концептуальних проблем вітчизняної освіти – це її комерціалізація. Зразком же освіти де комерціалізація – постала як механізмом так і результатом реформування є освіта американська. В американському суспільстві побутують два підходи до питання здобуття вищої освіти. Перший, так званий «джефферсонівський», передбачає рівність доступу до вищої освіти, але за умови пред'явлення високих вимог до якостей (здібностей) людини. Другий, так званий «джексонівський», також визнає рівність доступу до вищої освіти, але при цьому вважається, що вступ до університетів має бути вільним для усіх, хто має середню освіту, незалежно від здібностей. Попри беззаперечну ефективність, вражаючі досягнення в науці, структурне розмаїття та будову на демократичних принципах системи вищої освіти, кілька останніх десятиліть в американському суспільстві не вщухає її критика, оскільки університети та коледжі лише опосередковано виконують функцію служіння суспільству. ; Світова популярність та ефективність американської системи вищої освіти спонукає інші країни використовувати її запозичені елементи у національних системах освіти. Питання інтеграції в рамках однієї реформи чи в межах однієї національної системи освіти вирішити неможливо, оскільки це супроводжується необхідністю подолання цілої низки супутніх концептуальних проблем. Одна з основних концептуальних проблем вітчизняної освіти – це її комерціалізація. Зразком же освіти де комерціалізація – постала як механізмом так і результатом реформування є освіта американська. В американському суспільстві побутують два підходи до питання здобуття вищої освіти. Перший, так званий «джефферсонівський», передбачає рівність доступу до вищої освіти, але за умови пред'явлення високих вимог до якостей (здібностей) людини. Другий, так званий «джексонівський», також визнає рівність доступу до вищої освіти, але при цьому вважається, що вступ до університетів має бути вільним для усіх, хто має середню освіту, незалежно від здібностей. Попри беззаперечну ефективність, вражаючі досягнення в науці, структурне розмаїття та будову на демократичних принципах системи вищої освіти, кілька останніх десятиліть в американському суспільстві не вщухає її критика, оскільки університети та коледжі лише опосередковано виконують функцію служіння суспільству. ; The world popularity and effectiveness of the American system of higher education encourages other countries to use its borrowed elements in the national education systems. The issues of integration within a single reform, within a single national education system cannot be solved because it is accompanied by the need to overcome a number of related conceptual problems. One of the major conceptual problems of national education is its commercialization. The example of education is where commercialization is the mechanism and the result of the reform American education. In American society there are two approaches to the issue of obtaining higher education. First, the socalled "Jeffersonville", provides for equality of access to higher education, but subject to the production of high demands for qualities (abilities). Second, the socalled "Jacksonville", also recognized the equality of access to higher education, but it is believed that the University should be free for everyone who has completed secondary education, regardless of ability. Despite the undeniable efficiency, impressive achievements in science, structural diversity and structure on democratic principles of the higher education system, the last few decades in American society does not cease its criticism, because universities and colleges are only indirectly fulfill the function of serving society.
