Suchergebnisse

The article analyzes the backbone markers of democracy identified by A. Tocqueville against the background of a comparison of aristocratic systems and effective democracy. The essential signs of democratic transformations are presented: a gradual but noticeable increase in the material well-being of an average citizen; effective central government with effective local self-government and significant influence on their decisions of universal human values; public opinion as one of the full-fledged branches of power; a quantitatively limited apparatus of officials/civil servants, as accessible as possible for communication with the population; lack of connection between an ascending political career and personal enrichment; subordination of citizens not to an official, but to the current legislation; education of patriotism by involving as many citizens as possible in the government of the country; mass will expressing with the help of political rights and freedoms. It is noted that such signs, according to A. Tocqueville, include the absence of political censorship, the presence of freedom of speech; the unimportance of the political struggle against the background of solving, first of all, the problems of the country's material life support; public activity; enlightenment of the people; respect for production work; intensive communication within the country with the help of a developed social infrastructure; constant formation of new goals of social development, as well as a permanent desire for their implementation; psychological youth of the average person; optimistic outlook on the future; dynamism of professional opinion regarding the solution of social problems; the rule of law, the equality of all citizens before the law; opportunities for citizens, thanks to the results of their own work, to compete for social success on an equal footing. It is emphasized that the "enemies" of democracy, according to A. Tocqueville, are unlimited, uncontrolled power; desire for its usurpation; use of excessive force; despotism, which is especially harmful to the production of material wealth; political absenteeism; social apathy; inaction; destructive traditionalism; the authority of the individual, associated only with hereditary status and wealth. The attention is focused on one of the paradoxes of A. Tocqueville, in which he saw the advantage of the democratic process. According to the philosopher, among the ruled there are many outstanding people who, as a result of the processes of electoral democracy, for some reason did not find themselves in the circle of the elite. It is emphasized that A. Tocqueville explained this by a wide range of available opportunities for personal self-realization outside of a political career. At the same time, the coming to power of an average person, according to the thinker, contributes to the growth of mass education, social activity, social responsibility, and rational thinking on a societal scale. All this forms a huge public energy for positive socio-political and economic changes. Particular attention is paid to the mutual influence of political freedom and economic prosperity, recorded by A. Tocqueville.

The article explores the logic of the emergence and differentiation of the paradigm of socially responsible business. Both individual and organizational measurements of the problem are highlighted. The explicit and latent factors of influence on the problem situation on a global scale and possible options for its solution, taking into account the experience of developed countries, are considered. It is noted that an effective solution of social and environmental issues involves the application of joint efforts of representatives of the state, business, civil society, scientific community, leaders of public opinion, etc. The expediency of typology of socially responsible business is substantiated, in particular, the American, European and Asian models are highlighted. At the same time, it is noted that there is also the possibility of singling out other universal system-forming criteria for typologization of socially responsible business, namely external and internal. The relevance and heuristic potential of these approaches for the sustainable development of modern Ukrainian society is indicated. Taking into account socially differentiating factors, the generational dimension of this problem is briefly covered i.e., the perception of socially responsible business through the prism of mass consciousness, especially youth. It is noted that in a global society, such practices are especially favored by millennials, perhaps due to their somewhat romantic worldview and developed social marketing, which is quite common in countries with a high human development index. At the same time, the paradigm under study emphasizes successful practices in the application of event marketing as certain derivatives for the implementation of social marketing. Particular attention is paid to social, scientific, legislative practices on research and implementation in the daily life of environmental marketing, the content and characteristic derivatives of which in the developed world have become a "visit card" of modern socially responsible business. The situation regarding socially responsible business in Ukraine is analyzed. It is noted that both external and internal businesses of this kind are of the utmost importance in Ukrainian society. Such initiatives allow, on the one hand, partially solving the most pressing social, environmental, economic problems of national and global scale, to focus on them the attention of the public opinion, and on the other – to effectively capitalize a commercial brand, but only if its representatives will sincerely and systematically use the basic principles and values of socially responsible business.

Проаналізовано окремі аспекти наукової спадщини Платона з огляду на його узагальнювальні ідеї, які оформлені у вчення про державу, правову систему, соціальну справедливість, затребуваність конструктивного набору «золотої середини», «найбажанішу» модель соціальної структури, процеси виховання, гендерну рівність, аксіологічну ієрархію масової свідомості, несприйняття контрастної бідності та багатства, переваги і недоліки найпоширеніших форм державного правління. Зокрема, увагу сфокусовано на найприкметніших епізодах його біографії, абсолютній вірі філософа у просвітницьку місію та прогресивний характер наукового знання. Акцентовано на освітній діяльності Академії, яка була заснована філософом і налічує майже тисячолітню історію, та її випускниках: Лікурзі, Арістіппі, Антисфені, Аристотелі. Особливо зауважено постать Лікурга, який, на нашу думку, найповніше намагався втілити у Спарті окремі ідеї філософського вчення Платона. Крім того, зазначено сильні сторони і недоліки демократії. Деталізовано думки класика щодо небезпеки та патогенної природи тиранії, тимархії й олігархії. Окрему увагу зосереджено на утопії Платона стосовно побудови «ідеальної держави». Її основа, на думку дослідника, має бути структурно ізоморфною розумній душі, тобто три соціальні стани суспільства – правителі-мудреці, воїни, ремісники-землероби – мають бути конгруентними трьом частинам душі – мудрій, вольовій і бажаючій/пристрасній. Зауважено, що, попри аристократичне походження Платона та його апологетику рабовласницького порядку, він переймався у своїх дослідженнях долею та поневіряннями звичайної людини. Філософ проєктував «ідеальну державу» з огляду саме на її інтереси. Водночас панорамно висвітлено соціально-економічні думки Платона стосовно приватної власності, розподілу праці, різноманітних форм господарської девіації тощо. Зроблено висновок щодо утопічності та суперечливого характеру деяких ідей ученого, але одночасно підкреслено актуальність його бачення окремих термінальних і інструментальних цілей у процесах державного будівництва. Ідеться насамперед про прагнення до досягнення загально блага суспільства (тобто врахування інтересів усіх громадян держави), несприйняття принципів спадкоємності соціального (класового) статусу, а також значущості та затребуваності у масовій свідомості цінностей меритократії.

The study focuses on individual episodes of the biography, the most notable ideas and main socio-political views of the outstanding English scientist, social philosopher, theorist of the origin of the state – T. Hobbes. On the basis of the classic work "Leviathan", his backbone thoughts on the processes of state building, the development of a balanced normative and legislative system and specific motives for striving for power are highlighted. In particular, attention is focused on the search by the researcher of the optimal balance between freedom and the duties of a citizen. The aspiration of the classic to a comprehensive study of the most effective mechanism, optimal forms of public administration, primarily for the establishment of stable social order and safety, is noted. The scientist emphasized that an authoritative, sovereign, legitimate state is able to effective cope with the tasks set. In which those in power are obliged to be guided by norms of morality and law. Characterized, according to the researcher, the socio-psychological traits of both average citizens and sovereigns for the full life support of the country.Highlighted his heuristic principles of anthropomorphism, which more metaphorically, expressively detail the likely destructive diseases of the state, among which he considered the lack of frugality and the processes of oligarchization of the socio-political system to be especially unsafe. Scientists emphasized the absolute rejection of corruption, lack of social justice, abuse of power. Thus, the advantages and disadvantages of various forms of government were highlighted, in particular, monarchical, aristocratic, democratic. The scientists himself was an active supporter of absolute monarchy and the unshakable authority of the state. At the same time, he focused not so much on the duties of citizens to the state, as on the duties of state representatives to their citizens, the implementation of which can state structure effective, authoritative and legitimate. At the same time, the contribution of T. Hobbes to the development of the philosophy of law is highlighted. In general, it was emphasized that the English scientist comprehensively substantiated his own thought about the immutability of human nature in the form of manifestations of selfishness, individualism, insatiable appetites, unrestrained passions, and the desire for social change. According to the philosopher, only a just, sovereign, authoritative state is capable of curbing the negative manifestations of human nature. In addition, attention focused on the state-forming nature of his philosophy and the scientist's significant contribution to the development of the theory of the social contract or the contractual origin of the state is highlighted.

За допомогою енциклопедичного підходу проаналізовано погляди філософа стосовно різноманітних аспектів улаштування суспільного життя. Зокрема, за однією із класичних праць ученого – «Афінська політія» – узагальнено його ідеї щодо етичної, економічної, насамперед політичної сфер життєдіяльності соціуму. Висвітлено деякі теоретико-методологічні аспекти організації та проведення ним наукових досліджень. Стисло розглянуто прикметні особливості диференціації соціально-політичних поглядів Аристотеля і Платона, а також їх діаметрально протилежні думки стосовно соціальної природи приватної власності, індивідуальних прав людини тощо. Зауважено ідеї Аристотеля щодо бажаних (монархія, аристократія, політія) і небажаних форм державного правління (тиранія, олігархія, демократія) та його системоутворювальних завдань. Ідеться насамперед про обов'язок держави і суспільства створювати справедливі, комфортні умови життя для пересічної особи з метою сформувати її моральні чесноти. Також деталізовано думки Аристотеля стосовно дифузії влади, питань громадянства, найоптимальнішої моделі соціальної структури, важливості середнього класу, диференціації фізичної та розумової праці, специфіки організації дозвілля, особливостей станової диференціації соціальних функцій тощо. На цьому тлі охарактеризовано позиції резонансних політичних діячів того часу – Есхіна, Перикла, Солона та ін. – щодо релевантних характеристик і переваг державного устрою Давніх Афін, а також затребуваних форматів соціальної взаємодії між бідними та багатими, актуальності ресурсу довіри, специфіки політичного гумору та інших важливих аспектів організації суспільного життя. Крім того, порушено й інші найрезонансніші питання функціонування Давніх Афін, а саме: політичного абсентеїзму, остракізму, найзатребуваніших атрибутивних властивостей як пересічних громадян, так і державних діячів. Окремо наголошено на уявленні зазначених історичних постатей стосовно побудови демократичної моделі суспільного життя, а також її системоутворювальних перевагах і прикметних недоліках. Загалом у статті деталізовано новаторський характер демократичної моделі організації соціально-політичного життя у Давніх Афінах, зважаючи на принципи лотократії.

The article highlights issues regarding the processes of interaction, on the one hand, changes in the dominant motives of consumer behavior, and, on the other, the evolution of the main branding paradigms over the twentieth century. It turned out that against this background, it is rather difficult to distinguish linear, causal relationships. In other words, it is problematic to answer the question: whether changes in consumer practices have led to a transformation of the main branding paradigms or business initiatives against the background of social entrepreneurship have led to shifts in consumer behavior in a significant part of modern consumers? Probably, it should be recognized that the transformation of the main motives of consumer practices over the twentieth century, according to the pyramid of A. Maslow, was an important factor that accelerated the evolution of the main branding paradigms, and, in turn, received additional impulses from the latter for its own changes. It is noted that A. Maslow quite accurately foresaw the characteristic changes in the motivational nature of consumer practices from rational to socially significant, that is, of a higher hierarchical order. Based on this, and perhaps in parallel with the indicated processes, the evolution of the classic branding paradigm from «rational», continuing «emotional» and, at the present stage, «socially responsible business», took place. It is emphasized that in global world, against the backdrop of a lack of a resource of trust in traditional social institutions, successful commercial enterprises with developed traditions of socially responsible business are able to integrate society and increase the availability of a demanded integrative resource.The attention is focused on the mutually beneficial relationship between marketing and sociological science. We are talking about the mutual enrichment of the subject areas of the presented disciplines in the context of the application of both quantitative and qualitative methods of cognition. The heuristic nature of the ideas of the classics of humanistic psychology, social cognition, sociology, in particular A. Maslow, M. McLuhan, E. Goffman, for a deeper understanding of the theoretical and methodological features that were at the basis the evolution of the classical marketing paradigms (branding) over the twentieth century, is emphasized. The conclusion is drawn about the relevance of the paradigm of socially responsible branding with the aim of further consolidating, solidifying any social system and expanding the possibilities within it for the effective solution of numerous social pathologies of the modern stage.

Using the encyclopedic approach, the philosopher's views on various aspects of the structure of social life are analyzed. In particular, on the basis of one of the classical works of the scientist – the Athenian polity – his ideas regarding the ethical, economic and, above all, political spheres of the life of society are generalized. Some theoretical and methodological aspects of the organization and conduct of scientific research are highlighted. The differences between the socio-political views of Aristotle and Plato are briefly presented, as well as their diametrically opposed views on the social nature of private property, individual human rights, ets.Aristotle's ideas about desirable (monarchy, aristocracy, polity) and undesirable forms of government (tyranny, oligarchy, democracy), as well as system-forming tasks of government are highlighted. It is primarily about the obligation of the state and society to create fair, comfortable living conditions for the average person in order to form his moral principles. Aristotle's thoughts on the diffusion of power, issues of citizenship, the optimal model of social structure, the values of the middle class, the differentiation of physical and mental labor, the specifics of leisure activities, and differentiation of social functions are also detailed. The views of resonant political figures of that time – Aeschines, Pericles, Solon – regarding the relevant characteristics and advantages of the state structure of Ancient Athens, as well as the popular formats of social interaction between the rich and poor, the relevance of the resource of trust, the specifics of political humor and other important aspects of social interaction are characterized. In addition, other resonant issues of life support of Ancient Athens were raised: political absenteeism, ostracism, and demanded attributive features of both ordinary citizens and statesmen. The emphasis is on the thoughts of these historical figures regarding the construction of a democratic model of social life, as well as its system-forming advantages and distinctive disadvantages. In general, the article details the innovative principles of a democratic model for the organization of socio-political life in Ancient Athens, taking into account the principles of lottocracy. ; С помощью энциклопедического подхода проанализированы взгляды философа относительно различных аспектов устройства общественной жизни. В частности, на основе одного из классических трудов ученого – «Афинская полития» – обобщены его идеи касательно этической, экономической и прежде всего политической сфер жизнедеятельности общества. Освещены некоторые теоретико-методологические аспекты организации и проведения им научных исследований. Кратко рассмотрены отличительные особенности дифференциации социально-политических взглядов Аристотеля и Платона, а также их диаметрально противоположные мнения относительно социальной природы частной собственности, индивидуальных прав человека и т.п.Сопоставлены идеи Аристотеля о желательных (монархия, аристократия, полития) и нежелательных формах государственного правления (тирания, олигархия, демократия) и его системообразующих задачах. Речь идет прежде всего об обязанности государства и общества создавать справедливые, комфортные условия жизни для обычного человека с целью формирования его нравственных принципов. Также детализированы мысли Аристотеля о диффузии власти, вопросах гражданства, оптимальной модели социальной структуры, ценности среднего класса, дифференциации физического и умственного труда, специфике организации досуга, особенностях сословной дифференциации социальных функций и т. п. На этом фоне охарактеризованы позиции резонансных политических деятелей того времени – Эсхина, Перикла, Солона – относительно релевантных характеристик и преимуществ государственного устройства Древних Афин, а также востребованных форматов социального взаимодействия между бедными и богатыми, актуальности ресурса доверия, специфики политического юмора и других важных аспектов общественного взаимодействия. Кроме того, подняты и другие резонансные вопросы жизнеобеспечения Древних Афин, а именно: политический абсентеизм, остракизм, востребованные атрибутивные свойства как рядовых граждан, так и государственных деятелей. Отдельный акцент сделан на взглядах указанных исторических фигур касательно построения демократической модели общественной жизни, а также ее системообразующих преимуществах и отличительных недостатках. В целом в статье детализирован новаторский характер демократической модели организации социально-политической жизни в Древних Афинах с учетом принципов лотократии. ; За допомогою енциклопедичного підходу проаналізовано погляди філософа стосовно різноманітних аспектів улаштування суспільного життя. Зокрема, за однією із класичних праць ученого – «Афінська політія» – узагальнено його ідеї щодо етичної, економічної, насамперед політичної сфер життєдіяльності соціуму. Висвітлено деякі теоретико-методологічні аспекти організації та проведення ним наукових досліджень. Стисло розглянуто прикметні особливості диференціації соціально-політичних поглядів Аристотеля і Платона, а також їх діаметрально протилежні думки стосовно соціальної природи приватної власності, індивідуальних прав людини тощо. Зауважено ідеї Аристотеля щодо бажаних (монархія, аристократія, політія) і небажаних форм державного правління (тиранія, олігархія, демократія) та його системоутворювальних завдань. Ідеться насамперед про обов'язок держави і суспільства створювати справедливі, комфортні умови життя для пересічної особи з метою сформувати її моральні чесноти. Також деталізовано думки Аристотеля стосовно дифузії влади, питань громадянства, найоптимальнішої моделі соціальної структури, важливості середнього класу, диференціації фізичної та розумової праці, специфіки організації дозвілля, особливостей станової диференціації соціальних функцій тощо. На цьому тлі охарактеризовано позиції резонансних політичних діячів того часу – Есхіна, Перикла, Солона та ін. – щодо релевантних характеристик і переваг державного устрою Давніх Афін, а також затребуваних форматів соціальної взаємодії між бідними та багатими, актуальності ресурсу довіри, специфіки політичного гумору та інших важливих аспектів організації суспільного життя. Крім того, порушено й інші найрезонансніші питання функціонування Давніх Афін, а саме: політичного абсентеїзму, остракізму, найзатребуваніших атрибутивних властивостей як пересічних громадян, так і державних діячів. Окремо наголошено на уявленні зазначених історичних постатей стосовно побудови демократичної моделі суспільного життя, а також її системоутворювальних перевагах і прикметних недоліках. Загалом у статті деталізовано новаторський характер демократичної моделі організації соціально-політичного життя у Давніх Афінах, зважаючи на принципи лотократії.

The article highlights some aspects of Plato's scientific heritage, taking into account his generalizing ideas, which are formalized in the doctrine of the state, laws, social justice, restraint, the most "desirable" model of social structure, the process of education, gender equality, the hierarchy of mass consciousness, condemnation of contrasting poverty and wealth, advantages and disadvantages of the most common forms of government. In addition, research interest is focused on noteworthy episodes of his biography, the philosopher's absolute faith in the educational mission and the progressive nature of scientific knowledge. Attention is focused on the activities of Plato's "Academy" and its graduates – academicians – Lycurgus, Aristippus, Antisthenes, Aristotle, which was founded by Plato and has almost a thousand-year history. Special attention is focused on the personality of Lycurgus, who, in our opinion, most fully implemented in Sparta some of the ideas of the philosophical doctrine of the classic. At the same time, the strengths and weakness, according to the philosopher's view, of democracy are highlighted. The researcher's concepts regarding the danger and pathogenic nature of tyranny, timarchy and oligarchy are detailed. His utopian ideas on the construction of an "ideal state" are revealed, the basis of which, according to the philosopher, should be structurally isomorphic to a rational soul. In other words, the three social estates of society – the rulers-wise men, warriors, artisans-farmers should be relevant to the three components of the soul-wise, strong-willed and willing. It is noted that despite the aristocratic origin of Plato and his apologetics for the slave-owning system, in his treatises he still worried about the fate and hardships of average, ordinary people. The philosopher designed the "ideal state" based primarily on their interests. At the same time, Plato's socio-economic thoughts on private property, division of labor, various forms of economic deviation are panoramicly illuminated. The conclusion is made about the utopianism, the contradictory nature of some of the scientist's ideas, but at the same time the relevance of his vision of certain terminal and instrumental goals of state building is emphasized. It is mainly about the desire to achieve the common good (that is, taking into account the interests of all citizens of the state), non-acceptance of the principles of inheritance of social (class) status, as well as the importance and relevance of the values of meritocracy in the mass consciousness. ; Проанализированы некоторые аспекты научного наследия Платона обращая внимание на его обобщающие идеи, которые оформлены в учение о государстве, правовой системе, социальной справедливости, конструктивном наборе «золотой середины», наиболее «желательной» модели социальной структуры, процессе воспитания, гендерном равенстве, аксиологической иерархии массового сознания, невосприятии контрастной бедности и богатства, преимуществах и недостатках самых распространённых тогда форм государственного правления. Кроме того, исследовательский интерес сосредоточен на примечательных эпизодах его биографии, абсолютной вере философа в просветительскую миссию и прогрессивный характер научного знания. Акцентировано внимание на деятельности платоновской Академии, которая была основана Платоном и насчитывает почти тысячелетнюю историю, и ее выпускниках: Ликурге, Аристиппе, Антисфене, Аристотеле. Отдельное внимание сфокусировано на личности Ликурга, который, по нашему мнению, наиболее полно воплотил в Спарте некоторые идеи философского учения классика. Вместе с тем выделены сильные и слабые стороны демократии. Детализированы концепты исследователя касательно опасности и патогенной природы тирании, тимархии и олигархии.Охарактеризованы утопические идеи Платона по поводу построения «идеального государства». Его основа, по мнению философа, должна быть структурно изоморфна разумной душе. Другими словами, три социальных сословия общества – правители-мудрецы, воины, ремесленники-землеробы – должны быть конгруэнтны трем составляющим души – мудрой, волевой и желающей. Отмечено, что, несмотря на аристократическое происхождение Платона и его апологетику рабовладельческого строя, в своих трактатах он переживал по поводу судьбы и мытарств среднестатистического, простого человека. Философ проектировал «идеальное государство», исходя прежде всего из их интересов. Вместе с тем панорамно освещены социально-экономические мысли Платона касательно частной собственности, разделения труда, разнообразных форм хозяйственной девиации. Сделан вывод про утопичность и противоречивый характер некоторых идей ученого, но в то же время подчеркнута актуальность его видения отдельных терминальных и инструментальных целей государственного строительства. Речь идет главным образом о стремлении достичь общего блага (то есть учета интересов всех граждан государства), невосприятии принципов наследования социального (классового) статуса, а также значимости и востребованности в массовом сознании ценностей меритократии. ; Проаналізовано окремі аспекти наукової спадщини Платона з огляду на його узагальнювальні ідеї, які оформлені у вчення про державу, правову систему, соціальну справедливість, затребуваність конструктивного набору «золотої середини», «найбажанішу» модель соціальної структури, процеси виховання, гендерну рівність, аксіологічну ієрархію масової свідомості, несприйняття контрастної бідності та багатства, переваги і недоліки найпоширеніших форм державного правління. Зокрема, увагу сфокусовано на найприкметніших епізодах його біографії, абсолютній вірі філософа у просвітницьку місію та прогресивний характер наукового знання. Акцентовано на освітній діяльності Академії, яка була заснована філософом і налічує майже тисячолітню історію, та її випускниках: Лікурзі, Арістіппі, Антисфені, Аристотелі. Особливо зауважено постать Лікурга, який, на нашу думку, найповніше намагався втілити у Спарті окремі ідеї філософського вчення Платона. Крім того, зазначено сильні сторони і недоліки демократії. Деталізовано думки класика щодо небезпеки та патогенної природи тиранії, тимархії й олігархії. Окрему увагу зосереджено на утопії Платона стосовно побудови «ідеальної держави». Її основа, на думку дослідника, має бути структурно ізоморфною розумній душі, тобто три соціальні стани суспільства – правителі-мудреці, воїни, ремісники-землероби – мають бути конгруентними трьом частинам душі – мудрій, вольовій і бажаючій/пристрасній. Зауважено, що, попри аристократичне походження Платона та його апологетику рабовласницького порядку, він переймався у своїх дослідженнях долею та поневіряннями звичайної людини. Філософ проєктував «ідеальну державу» з огляду саме на її інтереси. Водночас панорамно висвітлено соціально-економічні думки Платона стосовно приватної власності, розподілу праці, різноманітних форм господарської девіації тощо. Зроблено висновок щодо утопічності та суперечливого характеру деяких ідей ученого, але одночасно підкреслено актуальність його бачення окремих термінальних і інструментальних цілей у процесах державного будівництва. Ідеться насамперед про прагнення до досягнення загально блага суспільства (тобто врахування інтересів усіх громадян держави), несприйняття принципів спадкоємності соціального (класового) статусу, а також значущості та затребуваності у масовій свідомості цінностей меритократії.

Стаття присвячена соціологічному осмисленню творчої спадщини І. Я. Франка. Підкреслено широке різноманіття наукових і літературних інтересів вченого. Відзначено евристичні ідеї дослідника стосовно важливих питань забезпечення незалежності та суверенітету України. Наведено його підходи до вирішення соціально-економічних проблем, подолання бідності, розвитку науково-просвітницької роботи, поширення публічним простором цінностей освіти, емансипації жінок. На цьому тлі виокремлено важливість масової освіти та професійних знань насамперед з метою адекватних відповідей на виклики часу. Особливий акцент зроблено на ідеях класика відносно розвитку економіки інноваційного типу як найефективнішої парадигми повноцінного поступу країни. Наголошено на співпраці з М. С. Грушевським, передусім у межах Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка.Водночас, зважаючи на творчий доробок І. Я. Франка, окреслено певні питання розвитку сучасного українського суспільства. Зокрема, ідеться про необхідність зміцнення громадянської ідентичності, формування єдиної політичної нації, ефективної боротьби з бідністю, у тому числі завдяки поширенню середнього класу, стимулюванню підприємницької активності, подальшого розвитку громадянської ініціативи та самоорганізації. Закцентовано увагу на непересічному значенні реформаторського досвіду країн-лідерів сучасного світу для ефективної модернізації України. З огляду на це виокремлено важливі принципи, за допомогою яких, на нашу думку, можна суттєво прискорити ці процеси: 1) релевантність економічного і соціального; 2) інституціоналізація інтернального локусу соціально-психологічного самоконтролю особистості; 3) поширення публічним простором європейських емансипативних та гуманістичних цінностей. Із-поміж них доцільно виокремити такі цінності, як: толерантність, довіра, компромісна взаємодія, злагода, соціальна відповідальність бізнесу, розширення середнього класу, превентивний стиль мислення, соціально схвалювана поведінка еліти, безперервна масова й професійна освіта, продуктивна праця, інноваційний тип економіки, самореалізація, досяжницька мотивація, підприємництво, ініціатива, пунктуальність, систематичність, взаємодопомога тощо.Зауважено, що саме означені принципи й відповідні емансипативні та гуманістичні цінності мають стати орієнтирами для успішної модернізації сучасного українського суспільства.

The article is devoted to sociological reflection on I. Franko's creative heritage. The variety of scientific and literary interests of the scientist is emphasized. The ideas of researcher concerning important issues of ensuring independence and sovereignty of Ukraine are noted. His approaches to the solution of social and economic problems, poverty reduction, development of scientific and educational work, distribution of public values of education, and the emancipation of women are presented. The importance of mass education and professional knowledge is highlighted first of all with the aim of adequate responses to the challenges of time. Particular emphasis is placed on the ideas of the classics regarding the development of the economy of the innovative type as the most effective paradigm of the country's development. The cooperation with M.S.Hrushevsky is emphasized, first of all in the context of the T.G.Shevchenko Scientific Society.At the same time, taking into account I Franko's scientific achievements, certain issues of the development of contemporary Ukrainian society are outlined. In particular, it is about the need to strengthen national identity, the formation of a united political nation, and effective reduction of poverty, including through the expansion of the middle class, stimulation of entrepreneurial activity, further development of civic initiative and self-organization. Thus, we propose important principles by which, in our opinion, one can significantly accelerate these processes: 1) the relevance of economic and social; 2) the institutionalization of internal locus, social and psychological self-control of the individual, and 3) the expansion of the public space of European emancipatory and humanistic values. These include values such as: tolerance, trust, compromise, social responsibility of business, middle class, preventive style of thinking, socially approved behavior of the elite, education, production work, innovative type of economy, self-realization, achievable motivation, entrepreneurship, initiative, punctuality, systematic etc.It is noted that these principles and corresponding emancipatory and humanistic values should become the guideline for the successful modernization of Ukrainian society. ; Статья посвящена социологическому осмыслению научного наследия И. Я. Франко. Отмечено большое разнообразие научных и литературных интересов ученого. Выделены эвристические идеи и взгляды исследователя касательно важных вопросов обеспечения независимости и суверенитета Украины. Зафиксированы его подходы к решению социально-экономических проблем, уменьшению бедности, развитию научно-просветительской работы, распространению в обществе ценностей образования, эмансипации женщин. На этом фоне подчеркивается важность массового образования и профессиональных знаний прежде всего с целью адекватных ответов на вызовы времени. Особенный акцент сделан на идеях классика относительно развития экономики инновационного типа как наиболее эффективной парадигмы полноценного функционирования страны. Подчеркнуто его сотрудничество с М. С. Грушевским, преимущественно в рамках Научного общества имени Т. Г. Шевченка. Вместе с тем, принимая во внимание творческое наследие И. Я. Франко, поднимаются определенные вопросы развития современного украинского общества. В частности, речь идет о необходимости усиления гражданской идентичности, формирования единой политической нации, эффективной борьбы с бедностью, в том числе с помощью расширения среднего класса, стимулирования предпринимательской активности, дальнейшего развития гражданской инициативы и самоорганизации. Сделан акцент на том, что эффективная модернизация страны существенно усложняется без учета реформаторского опыта стран-лидеров современного мира. Исходя из этого, выделены важные принципы, с помощью которых, по нашему мнению, возможно значительно ускорить процессы модернизации Украины: 1) релевантность экономического и социального; 2) институционализация интернального локуса социально-психологического самоконтроля личности; 3) расширение в публичном пространстве европейских эмансипативных и гуманистических ценностей. Среди них следует выделить такие ценности, как: толерантность, доверие, компромиссное взаимодействие, согласие, социальная ответственность бизнеса, расширение среднего класса, превентивный стиль мышления, социально одобряемое поведение элиты, беспрерывное массовое и профессиональное образование, производительный труд, инновационный тип экономики, самореализация, достижительская мотивация, венчурное предпринимательство, инициатива, пунктуальность, систематичность, взаимопомощь и т.д.Отмечено, что именно обозначенные принципы, соответствующие эмансипативные и гуманистические ценности должны стать ориентирами успешной модернизации современного украинского общества. ; Стаття присвячена соціологічному осмисленню творчої спадщини І. Я. Франка. Підкреслено широке різноманіття наукових і літературних інтересів вченого. Відзначено евристичні ідеї дослідника стосовно важливих питань забезпечення незалежності та суверенітету України. Наведено його підходи до вирішення соціально-економічних проблем, подолання бідності, розвитку науково-просвітницької роботи, поширення публічним простором цінностей освіти, емансипації жінок. На цьому тлі виокремлено важливість масової освіти та професійних знань насамперед з метою адекватних відповідей на виклики часу. Особливий акцент зроблено на ідеях класика відносно розвитку економіки інноваційного типу як найефективнішої парадигми повноцінного поступу країни. Наголошено на співпраці з М. С. Грушевським, передусім у межах Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка.Водночас, зважаючи на творчий доробок І. Я. Франка, окреслено певні питання розвитку сучасного українського суспільства. Зокрема, ідеться про необхідність зміцнення громадянської ідентичності, формування єдиної політичної нації, ефективної боротьби з бідністю, у тому числі завдяки поширенню середнього класу, стимулюванню підприємницької активності, подальшого розвитку громадянської ініціативи та самоорганізації. Закцентовано увагу на непересічному значенні реформаторського досвіду країн-лідерів сучасного світу для ефективної модернізації України. З огляду на це виокремлено важливі принципи, за допомогою яких, на нашу думку, можна суттєво прискорити ці процеси: 1) релевантність економічного і соціального; 2) інституціоналізація інтернального локусу соціально-психологічного самоконтролю особистості; 3) поширення публічним простором європейських емансипативних та гуманістичних цінностей. Із-поміж них доцільно виокремити такі цінності, як: толерантність, довіра, компромісна взаємодія, злагода, соціальна відповідальність бізнесу, розширення середнього класу, превентивний стиль мислення, соціально схвалювана поведінка еліти, безперервна масова й професійна освіта, продуктивна праця, інноваційний тип економіки, самореалізація, досяжницька мотивація, підприємництво, ініціатива, пунктуальність, систематичність, взаємодопомога тощо.Зауважено, що саме означені принципи й відповідні емансипативні та гуманістичні цінності мають стати орієнтирами для успішної модернізації сучасного українського суспільства.