Suchergebnisse

Стаття присвячена морально-нормативним засадам модернізації в Польщі, ролі М. Дзельського у процесі модернізації пострадянських суспільств. Автор фокусує увагу на соціальних та культурних детермінантах розвитку ІІІ Речі Посполитої. У процесі аналізу концентрується увага на суперечностях польської та української модернізації, що безпосередньо пов'язана з діяльністю польських та українських інтелектуалів.Дослідження заторкує загальні проблеми, пов'язані з модернізаційним дискурсом традиціоналізму, етосом спільнот, життєсвітом інтелектуалів, сумісних із вимірами моральності, соціальної відповідальності та відкритістю до змін. Синтезуються різні підходи щодо історичної пам'яті, а також відзначається роль та значення філософії Мирослава Дзельського у процесі соціальної реконструкції. ; Статья посвящена морально-нормативным основам модернизации в Польше, роли М. Дзельского в процессе модернизации постсоветских обществ. Автор фокусирует внимание на социальных и культурных детерминантах развития ІІІ Речи Посполитой. В процессе анализа концентрируется внимание на противоречиях польской и украинской модернизации, которая непосредственно связана с деятельностью польских и украинских интеллектуалов.Исследование затрагивает общие проблемы, связанные с модернизационным дискурсом традиционализма, этосом сообществ, жизненным миром интеллектуалов, совместимых с измерениями нравственности, социальной ответственности и открытостью к изменениям. Синтезируются разные подходы к исторической памяти, а также отмечается роль и значение философии Мирослава Дзельского в процессе социальной реконструкции. ; This paper considers normative dimensions of modernization in Central Europe and role of M. Dzelski in the moral sanitation of post-soviet societies. He uses moral-normative approach as a starting point of his research of Soviet epoch, national memory and formation civil society in Poland. M. Dzelski argues that re-claiming of the past, the revival of values and traditional culture is central to transition in overcoming their occupation legacy. For him intellectuals are a central component and driving force of values transformation. M. Dzelski states that moral values for Central European intellectuals historically were not a private matter but were conceived as a collective guarantee of justice and common good. For this group, pre-modern moral values are a source of civil participation and the embodiment of the practice alternative to colonial power. At the same time he focused on the combination Christian principles in culture and liberal motivation in economical life.The author emphasizes social and cultural determinants of the process of formation and development of traditional and post-material values, their conceptualization in Central Europe. The analysis is centered on the clash of democratic and cliental discourses in the context of shaping the identity in the in the third Rzeczpospolita. The paper raises some general problems regarding these discourses as well as the development of values within the life world of local intellectual community in the context of its belonging to certain socio-cultural traditions, its compatibility with the dimensions of morality, social responsibility and openness to changes. Synthesizing the different approaches to the historical experience of formation and evolution of the intellectual community, it also explores the role and significance of M. Dzelski's philosophy in the process of social changes.

Стаття присвячена морально-нормативним засадам модернізації в Польщі, ролі М. Дзельського у процесі модернізації пострадянських суспільств. Автор фокусує увагу на соціальних та культурних детермінантах розвитку ІІІ Речі Посполитої. У процесі аналізу концентрується увага на суперечностях польської та української модернізації, що безпосередньо пов'язана з діяльністю польських та українських інтелектуалів.Дослідження заторкує загальні проблеми, пов'язані з модернізаційним дискурсом традиціоналізму, етосом спільнот, життєсвітом інтелектуалів, сумісних із вимірами моральності, соціальної відповідальності та відкритістю до змін. Синтезуються різні підходи щодо історичної пам'яті, а також відзначається роль та значення філософії Мирослава Дзельського у процесі соціальної реконструкції. ; Статья посвящена морально-нормативным основам модернизации в Польше, роли М. Дзельского в процессе модернизации постсоветских обществ. Автор фокусирует внимание на социальных и культурных детерминантах развития ІІІ Речи Посполитой. В процессе анализа концентрируется внимание на противоречиях польской и украинской модернизации, которая непосредственно связана с деятельностью польских и украинских интеллектуалов.Исследование затрагивает общие проблемы, связанные с модернизационным дискурсом традиционализма, этосом сообществ, жизненным миром интеллектуалов, совместимых с измерениями нравственности, социальной ответственности и открытостью к изменениям. Синтезируются разные подходы к исторической памяти, а также отмечается роль и значение философии Мирослава Дзельского в процессе социальной реконструкции. ; This paper considers normative dimensions of modernization in Central Europe and role of M. Dzelski in the moral sanitation of post-soviet societies. He uses moral-normative approach as a starting point of his research of Soviet epoch, national memory and formation civil society in Poland. M. Dzelski argues that re-claiming of the past, the revival of values and traditional culture is central to transition in overcoming their occupation legacy. For him intellectuals are a central component and driving force of values transformation. M. Dzelski states that moral values for Central European intellectuals historically were not a private matter but were conceived as a collective guarantee of justice and common good. For this group, pre-modern moral values are a source of civil participation and the embodiment of the practice alternative to colonial power. At the same time he focused on the combination Christian principles in culture and liberal motivation in economical life.The author emphasizes social and cultural determinants of the process of formation and development of traditional and post-material values, their conceptualization in Central Europe. The analysis is centered on the clash of democratic and cliental discourses in the context of shaping the identity in the in the third Rzeczpospolita. The paper raises some general problems regarding these discourses as well as the development of values within the life world of local intellectual community in the context of its belonging to certain socio-cultural traditions, its compatibility with the dimensions of morality, social responsibility and openness to changes. Synthesizing the different approaches to the historical experience of formation and evolution of the intellectual community, it also explores the role and significance of M. Dzelski's philosophy in the process of social changes.

This paper considers normative dimensions of the memory of Ukrainians and the problem related to the post soviet model of memory in Ukrainian society. The author emphasizes the social and cultural determinants of the process of formation and development of soviet model of memory, its conceptualization in the Soviet and Post soviet world. The analysis is centered on the clash of European and post soviet discourses in the context of the conflict of identities. The paper raises some general problems regarding these discourses as well as the development of values within the antonymic memory frames in the context of its belonging to certain socio-cultural traditions, its compatibility with the dimensions of morality, the observance of Low, social responsibility, solidarity and openness too changes. Sintering the different approaches to the values, experience of formation and evolution social institutions, it also explores the role of Central European changes in the process of memory reconstruction in Ukraine. The paper considers cultural and law foundations of social reconstruction and problems related to historical foundation of different grope and communities. The article emphasizes that the lack of legal consciousness, disrespect for the law, the spread of rooted traditions of revolutionary purposefulness and the post soviet stile telephone justice are the serious obstacle for changes of post soviet frame and changes within European Union. In this context the aim of social groups is oriented to their historical memory transformation as well as the development of common European experience, symbolic and values heritage. At the same time the role of civil society as European foundation for historical changes is analyzed. ; В статье рассматриваются нормативные измерения национальной памяти, а также проблемы связанные с постсоветской моделью памяти и ее концептуализацией в украинском обществе. Автор фокусирует внимание на социальных и культурных детерминантах, процессах формирования и развития советской модели памяти, ее воплощением в советском и постсоветском мире. Внимание автора приковано к столкновению советского и постсоветского дискурсов в контексте конфликта идентичностей. Исследование поднимает дискурсивные проблемы , проблематику ценностей внутри различных фреймов памяти в ракурсе принадлежности к определенной социо-культурной традиции, ее совместимости с измерениями морали, соблюдения закона, социальной ответственности, солидарности и открытости к изменениям. Синтезируя различные подходы к ценностям, к развитию социальных институтов автор исследует роль и значение изменений в Центральной Европе в процессе реконструкции национальной памяти в Украине. В статье концептуализируется значение культурных и правовых оснований в процессе социальной реконструкции, которые формируют базовые основания исторического восприятия различных социальных страт и слоев. Отмечается, что слабость правых оснований, неуважение к закону, традиция революционной целесообразности являются серьезными препятствиями для имплементации центрально-европейской модели памяти, благоприятной для комплексных социальных изменений в границах европейского союза. В этих условиях целью демократических социальных групп является создание благоприятных условий для эволюции и комплексной трансформации исторической памяти на основе общей интериоризации совместного с центральной Европой опыта, символического и ценностного наследия. Важным для автора статьи является также формирования гражданского общества как универсалии европейского единства. ; У статті розглядаються нормативні виміри національної пам'яті, а також проблеми, що пов'язані з пострадянською моделлю пам'яті та її концептуалізацією в українському суспільстві. Автор фокусує увагу на соціальних та культурних детермінантах, процесах формування та розвитку радянської моделі пам'яті, її втіленням в радянському та пострадянському світі. Дослідник зачіпає проблему зіткнення радянського та пострадянського дискурсів в контексті формування ідентичностей. Дослідження актуалізує дискурсивні проблеми, проблематику цінностей у ракурсі різних фреймів пам'яті та належності до певної соціокультурної традиції, її сумісності з вимірами моралі, збереження правових норм, соціальної відповідальності, солідарності та відкритості до змін. Синтезуючи різні підходи до цінностей, до розвитку соціальних інститутів автор досліджує роль і значення змін в Центральній Європі у процесі реконструкції національної пам'яті в Україні. У статі концептуалізується значення культурних та правових підвалин в процесі соціальної реконструкції, які формують базові підвалини історичного сприйняття різних соціальних страт та прошарків. Відзначається, що слабкість правових підвалин, неповага до законів, традиції революційної доцільності є серйозними перешкодами для імплементації центральноєвропейської моделі історичної пам'яті, важливої для започаткування комплексних змін у кордонах Європейського Союзу. У цих умовах метою демократичних соціальних груп є створення позитивних умов для еволюції та комплексної трансформації історичної пам'яті на основі інтеріоризації спільного з Європою історичного досвіду, символічного та ціннісного спадку. Важливим для автора статі є також формування громадянського суспільства як важливої універсалії для формування спільної пам'яті.

This paper considers normative dimensions of the memory of Ukrainians and the problem related to the post soviet model of memory in Ukrainian society. The author emphasizes the social and cultural determinants of the process of formation and development of soviet model of memory, its conceptualization in the Soviet and Post soviet world. The analysis is centered on the clash of European and post soviet discourses in the context of the conflict of identities. The paper raises some general problems regarding these discourses as well as the development of values within the antonymic memory frames in the context of its belonging to certain socio-cultural traditions, its compatibility with the dimensions of morality, the observance of Low, social responsibility, solidarity and openness too changes. Sintering the different approaches to the values, experience of formation and evolution social institutions, it also explores the role of Central European changes in the process of memory reconstruction in Ukraine. The paper considers cultural and law foundations of social reconstruction and problems related to historical foundation of different grope and communities. The article emphasizes that the lack of legal consciousness, disrespect for the law, the spread of rooted traditions of revolutionary purposefulness and the post soviet stile telephone justice are the serious obstacle for changes of post soviet frame and changes within European Union. In this context the aim of social groups is oriented to their historical memory transformation as well as the development of common European experience, symbolic and values heritage. At the same time the role of civil society as European foundation for historical changes is analyzed. ; В статье рассматриваются нормативные измерения национальной памяти, а также проблемы связанные с постсоветской моделью памяти и ее концептуализацией в украинском обществе. Автор фокусирует внимание на социальных и культурных детерминантах, процессах формирования и развития советской модели памяти, ее воплощением в советском и постсоветском мире. Внимание автора приковано к столкновению советского и постсоветского дискурсов в контексте конфликта идентичностей. Исследование поднимает дискурсивные проблемы , проблематику ценностей внутри различных фреймов памяти в ракурсе принадлежности к определенной социо-культурной традиции, ее совместимости с измерениями морали, соблюдения закона, социальной ответственности, солидарности и открытости к изменениям. Синтезируя различные подходы к ценностям, к развитию социальных институтов автор исследует роль и значение изменений в Центральной Европе в процессе реконструкции национальной памяти в Украине. В статье концептуализируется значение культурных и правовых оснований в процессе социальной реконструкции, которые формируют базовые основания исторического восприятия различных социальных страт и слоев. Отмечается, что слабость правых оснований, неуважение к закону, традиция революционной целесообразности являются серьезными препятствиями для имплементации центрально-европейской модели памяти, благоприятной для комплексных социальных изменений в границах европейского союза. В этих условиях целью демократических социальных групп является создание благоприятных условий для эволюции и комплексной трансформации исторической памяти на основе общей интериоризации совместного с центральной Европой опыта, символического и ценностного наследия. Важным для автора статьи является также формирования гражданского общества как универсалии европейского единства. ; У статті розглядаються нормативні виміри національної пам'яті, а також проблеми, що пов'язані з пострадянською моделлю пам'яті та її концептуалізацією в українському суспільстві. Автор фокусує увагу на соціальних та культурних детермінантах, процесах формування та розвитку радянської моделі пам'яті, її втіленням в радянському та пострадянському світі. Дослідник зачіпає проблему зіткнення радянського та пострадянського дискурсів в контексті формування ідентичностей. Дослідження актуалізує дискурсивні проблеми, проблематику цінностей у ракурсі різних фреймів пам'яті та належності до певної соціокультурної традиції, її сумісності з вимірами моралі, збереження правових норм, соціальної відповідальності, солідарності та відкритості до змін. Синтезуючи різні підходи до цінностей, до розвитку соціальних інститутів автор досліджує роль і значення змін в Центральній Європі у процесі реконструкції національної пам'яті в Україні. У статі концептуалізується значення культурних та правових підвалин в процесі соціальної реконструкції, які формують базові підвалини історичного сприйняття різних соціальних страт та прошарків. Відзначається, що слабкість правових підвалин, неповага до законів, традиції революційної доцільності є серйозними перешкодами для імплементації центральноєвропейської моделі історичної пам'яті, важливої для започаткування комплексних змін у кордонах Європейського Союзу. У цих умовах метою демократичних соціальних груп є створення позитивних умов для еволюції та комплексної трансформації історичної пам'яті на основі інтеріоризації спільного з Європою історичного досвіду, символічного та ціннісного спадку. Важливим для автора статі є також формування громадянського суспільства як важливої універсалії для формування спільної пам'яті.

The proposed research analyzes the external and internal factors that determine the specificity of Solidarity as a community of civil society and driving force of social and cultural changes in Poland. The external factors of these processes are connected with the critical interpretation of social cynicism and 'Marxist collectivism' by autonomic group in Polish society. These processes of social corrosion are considered as a social alienation and consequences of social fragmentation in Soviet period. The paper focuses on the danger of collision between national and colonial versions of memory as well as the social challenge of guarantee the possibility of an integral development of man and community. The internal factors actualizes the interpretation of Solidarity as a community of social changes, the positive activities of Catholic church, religious and secular leaders, of their theoretical ideas in the context of evolution of Solidarity from traditional community to modern one based on democratic values, social and economic motivations. The analysis is centered on the theoretical problem of civil trust, and the meaning of cultural, religious, and moral factors in the activities of Solidarity movement. We regard the problematic of Solidarity at the same time from republican and liberal positions. Synthesizing the different approaches to the historical memory, and to the experience of formation and evolution of community, the paper also explores the role and significance of Solidarity in the process of post-soviet values transformation. The article deals with the value prerequisites of moral-normative community in the country of the former socialist camp, the revival of national identity, as well as the elimination of historical contradictions provoked by the communist regime. The study confirms that social changes became possible due to the successful combination of communitarian and liberal foundations of civil society, the elimination of external influences, and achieving autonomy from the Russian and Soviet historical heritage. In the period of Soviet occupation in Poland, throughout two decades a fundamentally important intellectual discourse was formed, which, in spite of the unfavorable political context, became a consolidating and integrating socio-political force that successfully resisted the totalitarian and unifying tendencies of communist regime. Intellectuals, along with the Catholic church, have become a driving force for social change, playing a key role in shaping the social strategy of national development that has changed the social landscape of 'communist' Poland. ; Запропоноване дослідження актуалізує зовнішні та внутрішні чинники, які визначають специфіку «Солідарності» як спільноти громадянського суспільства та рушійної сили соціокультурних змін в Польщі. Зовнішні фактори пов'язані з критичною інтерпретацією автономними групами польського суспільства соціального цинізму та «марксистського колективізму». Процеси соціальної корозії усвідомлюються як соціальне відчуження і логічний наслідок притаманної для радянської доби соціальної фрагментації. Фокусується увага на небезпеці втрати суспільної єдності: колізії між національною та колоніальною версіями пам'яті, соціальних викликах, пов'язаних з цілісним розвитком людини та спільноти. Внутрішні чинники розглядаються в площині осмислення «Солідарності» як модернізаційної спільноти, діяльності Католицької церкви, релігійних та секулярних лідерів в контексті еволюції незалежної профспілки від традиційної до модерної спільноти, яка базується на демократичних цінностях, соціальних та економічних мотиваціях. Теоретичний аналіз піддає осмисленню проблему громадянської довіри, культурні, релігійні та моральні чинники в діяльності «Солідарності». Проблематика останньої розглядається одночасно з республіканської та ліберальної позицій. Синтезуючи різні підходи до історичної пам'яті, досвід формування та еволюцію спільноти, окреслюється роль та значення «Солідарності» в процесі посткомуністичних ціннісних трансформацій. Запропоноване дослідження пов'язане з ціннісними передумовами формування морально-нормативної спільноти в країні колишнього соціалістичного табору, відродженням національної ідентичності, а також спробами вирішення тих історичних суперечностей, які були спровоковані комуністичним режимом. Дослідження підтверджує максиму, що реальні соціальні зміни в суспільстві є можливими лише за умови успішного поєднання в діяльності громадянського суспільства комунітарних та ліберальних складових, усування зовнішніх впливів, дистанціювання від радянської та російської історичної спадщини. Констатується, що за часів окупаційного періоду, протягом двох десятиліть в Польщі був сформований потужний інтелектуальний дискурс, який, попри несприятливий політичний контекст, став важливою консолідуючою силою польського суспільства, що успішно протистояла тоталітарним та уніфікаційним тенденціям комуністичного режиму. Інтелектуали, разом з церквою, стали рушійною силою соціальних зрушень, відіграли ключову роль в формуванні стратегії національного розвитку, змінили соціальний ландшафт комуністичної Польщі. ; Предложенное исследование актуализирует внешние и внутренние факторы, определяющие специфику «Солидарности» как сообщества гражданского общества и движущей силы социокультурных изменений в Польше. Внешние факторы связаны с критической интерпретацией автономными группами польского общества социального цинизма и «марксистского коллективизма». Процессы социальной коррозии осознаются как социальное отчуждение и логическое следствие присущей для советского времени социальной фрагментации. Фокусируется внимание на опасности потери общественного единства: коллизии между национальной и колониальной версиями памяти, социальных вызовах, связанных с целостным развитием человека и сообщества. Внутренние факторы рассматриваются в плоскости осмысления «Солидарности» как модернизационного сообщества, деятельности Католической церкви, религиозных и секулярных лидеров, в контексте эволюции независимого профсоюза от традиционного к современному сообществу, основанному на демократических ценностях, социальных и экономических мотивациях. Теоретический анализ подвергает осмыслению проблему гражданского доверия, культурные, религиозные и моральные факторы в деятельности «Солидарности». Проблематика последней рассматривается одновременно с республиканской и либеральной позиции. Синтезируя различные подходы к исторической памяти, опыт формирования и эволюции общества, определяется роль и значение «Солидарности» в процессе посткоммунистических ценностных трансформаций. Предложенное исследование связано с ценностными предпосылками формирования морально-нормативного сообщества в стране бывшего социалистического лагеря, возрождением национальной идентичности, а также попытками решения тех исторических противоречий, которые были спровоцированы коммунистическим режимом. Исследование подтверждает максиму, что реальные социальные изменения в обществе возможны лишь при условии успешного сочетания в деятельности гражданского общества коммунитарных и либеральных составляющих, устранения внешних воздействий, дистанцирования от советского и российского исторического наследия. Констатируется, что во времена оккупационного периода в течение двух десятилетий в Польше был сформирован мощный интеллектуальный дискурс, который, не смотря на неблагоприятный политический контекст, стал важной консолидирующей силой польского общества, успешно противостоявшей тоталитарным и унификационным тенденциям коммунистического режима. Интеллектуалы вместе с церковью стали движущей силой социальных сдвигов, сыграли ключевую роль в формировании стратегии национального развития, изменили социальный ландшафт коммунистической Польши.

The proposed research analyzes the external and internal factors that determine the specificity of Solidarity as a community of civil society and driving force of social and cultural changes in Poland. The external factors of these processes are connected with the critical interpretation of social cynicism and 'Marxist collectivism' by autonomic group in Polish society. These processes of social corrosion are considered as a social alienation and consequences of social fragmentation in Soviet period. The paper focuses on the danger of collision between national and colonial versions of memory as well as the social challenge of guarantee the possibility of an integral development of man and community. The internal factors actualizes the interpretation of Solidarity as a community of social changes, the positive activities of Catholic church, religious and secular leaders, of their theoretical ideas in the context of evolution of Solidarity from traditional community to modern one based on democratic values, social and economic motivations. The analysis is centered on the theoretical problem of civil trust, and the meaning of cultural, religious, and moral factors in the activities of Solidarity movement. We regard the problematic of Solidarity at the same time from republican and liberal positions. Synthesizing the different approaches to the historical memory, and to the experience of formation and evolution of community, the paper also explores the role and significance of Solidarity in the process of post-soviet values transformation. The article deals with the value prerequisites of moral-normative community in the country of the former socialist camp, the revival of national identity, as well as the elimination of historical contradictions provoked by the communist regime. The study confirms that social changes became possible due to the successful combination of communitarian and liberal foundations of civil society, the elimination of external influences, and achieving autonomy from the Russian and Soviet historical heritage. In the period of Soviet occupation in Poland, throughout two decades a fundamentally important intellectual discourse was formed, which, in spite of the unfavorable political context, became a consolidating and integrating socio-political force that successfully resisted the totalitarian and unifying tendencies of communist regime. Intellectuals, along with the Catholic church, have become a driving force for social change, playing a key role in shaping the social strategy of national development that has changed the social landscape of 'communist' Poland. ; Запропоноване дослідження актуалізує зовнішні та внутрішні чинники, які визначають специфіку «Солідарності» як спільноти громадянського суспільства та рушійної сили соціокультурних змін в Польщі. Зовнішні фактори пов'язані з критичною інтерпретацією автономними групами польського суспільства соціального цинізму та «марксистського колективізму». Процеси соціальної корозії усвідомлюються як соціальне відчуження і логічний наслідок притаманної для радянської доби соціальної фрагментації. Фокусується увага на небезпеці втрати суспільної єдності: колізії між національною та колоніальною версіями пам'яті, соціальних викликах, пов'язаних з цілісним розвитком людини та спільноти. Внутрішні чинники розглядаються в площині осмислення «Солідарності» як модернізаційної спільноти, діяльності Католицької церкви, релігійних та секулярних лідерів в контексті еволюції незалежної профспілки від традиційної до модерної спільноти, яка базується на демократичних цінностях, соціальних та економічних мотиваціях. Теоретичний аналіз піддає осмисленню проблему громадянської довіри, культурні, релігійні та моральні чинники в діяльності «Солідарності». Проблематика останньої розглядається одночасно з республіканської та ліберальної позицій. Синтезуючи різні підходи до історичної пам'яті, досвід формування та еволюцію спільноти, окреслюється роль та значення «Солідарності» в процесі посткомуністичних ціннісних трансформацій. Запропоноване дослідження пов'язане з ціннісними передумовами формування морально-нормативної спільноти в країні колишнього соціалістичного табору, відродженням національної ідентичності, а також спробами вирішення тих історичних суперечностей, які були спровоковані комуністичним режимом. Дослідження підтверджує максиму, що реальні соціальні зміни в суспільстві є можливими лише за умови успішного поєднання в діяльності громадянського суспільства комунітарних та ліберальних складових, усування зовнішніх впливів, дистанціювання від радянської та російської історичної спадщини. Констатується, що за часів окупаційного періоду, протягом двох десятиліть в Польщі був сформований потужний інтелектуальний дискурс, який, попри несприятливий політичний контекст, став важливою консолідуючою силою польського суспільства, що успішно протистояла тоталітарним та уніфікаційним тенденціям комуністичного режиму. Інтелектуали, разом з церквою, стали рушійною силою соціальних зрушень, відіграли ключову роль в формуванні стратегії національного розвитку, змінили соціальний ландшафт комуністичної Польщі. ; Предложенное исследование актуализирует внешние и внутренние факторы, определяющие специфику «Солидарности» как сообщества гражданского общества и движущей силы социокультурных изменений в Польше. Внешние факторы связаны с критической интерпретацией автономными группами польского общества социального цинизма и «марксистского коллективизма». Процессы социальной коррозии осознаются как социальное отчуждение и логическое следствие присущей для советского времени социальной фрагментации. Фокусируется внимание на опасности потери общественного единства: коллизии между национальной и колониальной версиями памяти, социальных вызовах, связанных с целостным развитием человека и сообщества. Внутренние факторы рассматриваются в плоскости осмысления «Солидарности» как модернизационного сообщества, деятельности Католической церкви, религиозных и секулярных лидеров, в контексте эволюции независимого профсоюза от традиционного к современному сообществу, основанному на демократических ценностях, социальных и экономических мотивациях. Теоретический анализ подвергает осмыслению проблему гражданского доверия, культурные, религиозные и моральные факторы в деятельности «Солидарности». Проблематика последней рассматривается одновременно с республиканской и либеральной позиции. Синтезируя различные подходы к исторической памяти, опыт формирования и эволюции общества, определяется роль и значение «Солидарности» в процессе посткоммунистических ценностных трансформаций. Предложенное исследование связано с ценностными предпосылками формирования морально-нормативного сообщества в стране бывшего социалистического лагеря, возрождением национальной идентичности, а также попытками решения тех исторических противоречий, которые были спровоцированы коммунистическим режимом. Исследование подтверждает максиму, что реальные социальные изменения в обществе возможны лишь при условии успешного сочетания в деятельности гражданского общества коммунитарных и либеральных составляющих, устранения внешних воздействий, дистанцирования от советского и российского исторического наследия. Констатируется, что во времена оккупационного периода в течение двух десятилетий в Польше был сформирован мощный интеллектуальный дискурс, который, не смотря на неблагоприятный политический контекст, стал важной консолидирующей силой польского общества, успешно противостоявшей тоталитарным и унификационным тенденциям коммунистического режима. Интеллектуалы вместе с церковью стали движущей силой социальных сдвигов, сыграли ключевую роль в формировании стратегии национального развития, изменили социальный ландшафт коммунистической Польши.