Suchergebnisse

Стаття являє собою спробу узагальнення фрагментарних даних про повстанських рух на території Куп'янського повіту Харківської губернії проти більшовицької влади в 1919­1921 роках.Перш за все, очевидним є факт того, що сучасні дослідники, які займаються проблемою Української революції, у своїх історичних студіях, передусім, приділяють увагу глобальним, масштабним та непересічним подіям ­ таким, як, наприклад, Махновщина, Другий Зимовий похід, діяльність Центральної Ради чи яскравим, символічним персоналіям, як Ю. Тютюнник, М. Григор'єв, С. Петлюра та ін. У той час, як питання локальної історії залишається осторонь ґрунтовних досліджень професійних істориків і є підтвердженням чи спростуванням певних тез та висновків у рамках більш глобальних подій. Узагалі ж актуальність такого дослідження тільки зростає в зв'язку з тим, що регіональний вимір історії українського селянського повстанського руху потребує особливо ретельного та, головне, об'єктивного вивчення.Автор статті виділяє головні політичні напрямки в селянському русі Куп'янщини – самостійницький або «петлюрівський» та анархістський або махновський;аналізує комплекс причин боротьби зі встановленням радянської влади, серед яких головними є невирішеність аграрного питання та політика «воєнного комунізму»;робить спробу встановити прізвища забутих ватажків повстанських загонів і простежити певні віхи їх бойової слави;а також визначає причини занепаду масового організованого антибільшовицького руху, вирішальними з яких були: перехід до нової економічної політики (непу) та загальна розпорошеність повстанської боротьби. ; Стаття являє собою спробу узагальнення фрагментарних даних про повстанських рух на території Куп'янського повіту Харківської губернії проти більшовицької влади в 1919­1921 роках.Перш за все, очевидним є факт того, що сучасні дослідники, які займаються проблемою Української революції, у своїх історичних студіях, передусім, приділяють увагу глобальним, масштабним та непересічним подіям ­ таким, як, наприклад, Махновщина, Другий Зимовий похід, діяльність Центральної Ради чи яскравим, символічним персоналіям, як Ю. Тютюнник, М. Григор'єв, С. Петлюра та ін. У той час, як питання локальної історії залишається осторонь ґрунтовних досліджень професійних істориків і є підтвердженням чи спростуванням певних тез та висновків у рамках більш глобальних подій. Узагалі ж актуальність такого дослідження тільки зростає в зв'язку з тим, що регіональний вимір історії українського селянського повстанського руху потребує особливо ретельного та, головне, об'єктивного вивчення.Автор статті виділяє головні політичні напрямки в селянському русі Куп'янщини – самостійницький або «петлюрівський» та анархістський або махновський;аналізує комплекс причин боротьби зі встановленням радянської влади, серед яких головними є невирішеність аграрного питання та політика «воєнного комунізму»;робить спробу встановити прізвища забутих ватажків повстанських загонів і простежити певні віхи їх бойової слави;а також визначає причини занепаду масового організованого антибільшовицького руху, вирішальними з яких були: перехід до нової економічної політики (непу) та загальна розпорошеність повстанської боротьби. ; The article is attempts to generalization fragmentary information about insurgent movement in the Kupyansk district of Kharkov province against the Bolshevik regime in 1919­1921.First of all , the obvious is the fact that modern scholars dealing with Ukrainian revolution in his historical studies , above all, pay attention to global, ambitious and unprecedented event ­ such as , for example, Makhnovshchina , second winter campaign , the activities of the Central Council or bright symbolic personalities as Tyutyunnik Yu , M. Grigoriev , S. Petljura et al. While as a matter of local history remains aloof thorough research professional historians and confirms or denial of certain theses and conclusions in a more global events . General relevance of this study is only growing due to the fact that the regional dimension of the history of Ukrainian peasant insurgency requires particularly careful and , most importantly, objective study.The author of the article highlights the main political directions of peasant movement in Kupyansk province. There are: an independent and anarchists.analyzes the complex reasons for the fight against establishment of Soviet power, among which the main ones are the unresolved agrarian question and the policy of «military communism»;makes an attempt to establish the names of forgotten leaders of the rebel groups and follow some milestones of their military glory;and determines the causes of the decline organized mass anti­Bolshevik movement, decisive of which are: the transition to new economic Policy (NEP) and the general dispersion of the rebel struggle.

Дана стаття присвячена огляду головних причин та рушійних сил формування українських збройних формацій для боротьби проти більшовицької навали в 1917 році на території Сумщини.Дана робота є актуальною завдяки введенню в науковий обіг неопублікованих архівних документів, які переконливо свідчать про національний характер українського антибільшовицького руху.Після прийняття 7 листопада 1917 року Українською Центральною Радою ІІІ Універсалу, яким було задекларовано створення та автономію УНР, селяни Сумщини підтримали Центральну Раду, вважаючи себе громадянами новоствореної держави/Також позитивно до Української Центральної Ради поставилися і військові, що були розквартировані на території Сумщини.Подібне ставлення до Центральної Ради було домінуючим серед усього українського населення Сумщини, про що свідчать архівні документи.Взагалі, українізація позитивно впливала на військову дисципліну, адже тепер вояки знаходилися на власній землі і мали боронити рідну країну.Більше того, із появою на карті нової геополітичної формації – УНР, виникає доконечна потреба у створенні власної армії.Центральна Рада, яка складалася переважно із соціалістів, вважала недоцільним створення власної армії. Така політична короткозорість зіграла свою негативну роль під час війни проти більшовицьких військ уже наприкінці 1917 року.Формування власних військових сил та збройних формувань відбувалося «знизу», тобто завдяки енергії та бажанням простого народу, який об'єднувався в загони Вільного Козацтва, що спочатку виконували міліційні функції, а потім – у 1919 році – І пол. 20­х років стали основою повстанського руху. Також українська армія поповнилася українізованими частинами колишньої царської армії.Створення українських добровільних загонів йшло по всій території Сумщини – на Глухівщині, Шостківщині, Роменщині, Лебединщині.Можна відзначити, що 1917 рік став переломним для становлення Української держави, а більшовицька агресія 9 грудня 1917 року – каталізатором, завдяки якому почала формуватись українська самосвідомість селянського населення. ; Дана стаття присвячена огляду головних причин та рушійних сил формування українських збройних формацій для боротьби проти більшовицької навали в 1917 році на території Сумщини.Дана робота є актуальною завдяки введенню в науковий обіг неопублікованих архівних документів, які переконливо свідчать про національний характер українського антибільшовицького руху.Після прийняття 7 листопада 1917 року Українською Центральною Радою ІІІ Універсалу, яким було задекларовано створення та автономію УНР, селяни Сумщини підтримали Центральну Раду, вважаючи себе громадянами новоствореної держави/Також позитивно до Української Центральної Ради поставилися і військові, що були розквартировані на території Сумщини.Подібне ставлення до Центральної Ради було домінуючим серед усього українського населення Сумщини, про що свідчать архівні документи.Взагалі, українізація позитивно впливала на військову дисципліну, адже тепер вояки знаходилися на власній землі і мали боронити рідну країну.Більше того, із появою на карті нової геополітичної формації – УНР, виникає доконечна потреба у створенні власної армії.Центральна Рада, яка складалася переважно із соціалістів, вважала недоцільним створення власної армії. Така політична короткозорість зіграла свою негативну роль під час війни проти більшовицьких військ уже наприкінці 1917 року.Формування власних військових сил та збройних формувань відбувалося «знизу», тобто завдяки енергії та бажанням простого народу, який об'єднувався в загони Вільного Козацтва, що спочатку виконували міліційні функції, а потім – у 1919 році – І пол. 20­х років стали основою повстанського руху. Також українська армія поповнилася українізованими частинами колишньої царської армії.Створення українських добровільних загонів йшло по всій території Сумщини – на Глухівщині, Шостківщині, Роменщині, Лебединщині.Можна відзначити, що 1917 рік став переломним для становлення Української держави, а більшовицька агресія 9 грудня 1917 року – каталізатором, завдяки якому почала формуватись українська самосвідомість селянського населення. ; This article provides an overview of the main causes and driving forces behind the formation of the Ukrainian military formations to fight against the Bolshevik invasion in 1917 in the Sumy region.This work is relevant due to the introduction of the scientific use of unpublished archival documents that strongly suggest the national character of Ukrainian anti­Bolshevik movement.After taking 7 November 1917 Ukrainian Central Rada Universal III who was declared the creation and autonomy UPR farmers Sumy, supported by the Central Council , considering themselves citizens of the newly formed state. Also positively to the Ukrainian Central Rada treated and military who were stationed in the Sumy region. This attitude to the Central Council was dominant among all Ukrainian population Sumy, evidence of archival documents. Generally, ukrainization positive effect on military discipline , because now the soldiers were on their own land and had to defend the homeland. Moreover, with the emergence of a new geopolitical map formation ­ UNR , there urgently need to create their own army.Central Council, which consisted mostly of socialists considered it inappropriate to establish their own army. This political short­sightedness played a negative role in the war against Bolshevik forces in late 1917.Forming their own armed forces and armed groups took place «below», because of the energy and the desire of ordinary people who united the ranks of the Free Cossacks , originally performed militias function, and then ­ in 1919 ­ 20s were the basis of the insurgency. Also enriched Ukrainian army of the former imperial army.Create Ukrainian voluntary groups went across the Sumy region ­ in Gluhovschina, Shostkivschyna , Romenshchyna, Lebedynschyna .It may be noted that 1917 was a turning point for the Ukrainian state and Bolshevik's aggression December 9, 1917 ­ the catalyst through which began forming self Ukrainian peasant population.