Suchergebnisse

Rejecting the frequently raised claim that the tradition of the university is on the decline, the author emphasizes the necessity of grounding the vision of the future of this institution on the reflection on its past. He discusses both historical and contemporary models of the university (e.g., the medieval corporation of scholars, the state-controlled university, the Humboldtian university, and the entrepreneurial university), pointing to the need to find a balance between maintaining academic traditions on the one hand, and, facing the political, economic, and cultural challenges of modernity, on the other; between the national state, which is gradually losing its sovereignty, and the global market. Drawing on the ideas of such authors as Jaroslav Pelikan, Bill Readings, Burton R. Clark, Michael Barber, Katelyn Donnelly, Saada Rizvi, Alasdair MacIntyre, and Martha Nussbaum, the author proposes considering the university as a tradition that creates its future by implementing its own cultural policy in defense of freedom. ; Odrzucając głoszoną dziś często tezę o upadku tradycji uniwersytetu, autor artykułu podkreśla konieczność oparcia wizji przyszłości tej instytucji na refleksji o jej przeszłości. Na podstawie analizy zarówno historycznych modeli uniwersytetu (średniowiecznej korporacji uczonych, uniwersytetu państwowego, uniwersytetu Humboldtowskiego), jak i jego współczesnych koncepcji (np. tak zwanego uniwersytetu przedsiębiorczego), wskazuje on potrzebę znalezienia równowagi między tradycją akademicką a odpowiadaniem na bieżące wyzwania polityczne, gospodarcze i kulturalne, a także między potrzebami tracących suwerenność państw narodowych a wymogami globalnego rynku. Odwołując się do prac autorów takich, jak Jaroslav Pelikan, Bill Readings, Burton R. Clark, Michael Barber, Katelyn Donnelly, Saada Rizvi, Alasdair MacIntyre i Martha Nussbaum, autor przedstawia uniwersytet jako instytucję, w której tradycja służy budowaniu przyszłości i która prowadzi własną politykę kulturową mającą na celu obronę wolności.

Straipsnyje pateikiama fundamentalių ontologinių politinio pasaulio principų filosofinė analizė. Autorius susitelkia į tris pagrindinius politiškumo raiškos būdus: (i) antagonistinį, kuris pateikiamas per draugo ir priešo santykius; (ii) agonistinį, kuriuo politika atsiskleidžia kaip varžybos tarp skirtingų ideologijų ir pozicijų; ir (iii) įsivaiduojamą ir simbolinį, kuris pasirodo kaip tvirtas politikos ir socialinių kultūrinių aplinkybių ryšys. Šie politiškumo pasireiškimai dažnai būna susipynę ir įkūnija trimatį politinio pasaulio modelį, grindžiantį santykių ir politinių veiksmų tinklą.

The article is devoted to a philosophical analysis of the fundamental ontological principles of the political world. The author pays attention to the three main manifestations of the political: (i) antagonistic, which is presented through relations between friend and enemy; (ii) agonistic, which demonstrantes politics as a competition between different ideologies and positions; and (iii) imaginary and symbolic, which appears as strong connection between politics and socio-cultural situation. These manifestations of the political are often intertwined and realized as a network of relationships and political actions that create a three-dimensional model of the political world. ; Straipsnyje pateikiama fundamentalių ontologinių politinio pasaulio principų filosofinė analizė. Autorius susitelkia į tris pagrindinius politiškumo raiškos būdus: (i) antagonistinį, kuris pateikiamas per draugo ir priešo santykius; (ii) agonistinį, kuriuo politika atsiskleidžia kaip varžybos tarp skirtingų ideologijų ir pozicijų; ir (iii) įsivaiduojamą ir simbolinį, kuris pasirodo kaip tvirtas politikos ir socialinių kultūrinių aplinkybių ryšys. Šie politiškumo pasireiškimai dažnai būna susipynę ir įkūnija trimatį politinio pasaulio modelį, grindžiantį santykių ir politinių veiksmų tinklą.

The author postulates a necessity of a reconsideration of the foundations of a political theory by appealing to the classical tradition and its critical rethinking. The paper proposes three approaches to an understanding of the political, which underlies the political world (as antagonistic, agonistic, imaginary and symbolic)- The main task of a political theory should be the prevention of the transformation of human being into a political object. ; Автор постулює необхiднiсть перегляду основ полiтичної теорiї, звертаючись до класичної традицiї та критично переосмислюючи її. В статтi запропоновано три пiдходи до розумiння полiтичного, що лежить в основi полiтичного свiту (як антагонiстичне, агонiстичне, уявлене та символiчне). Головним завданням полiтичної теорiї проголошується попередження перетворення людини на об'єкт полiтики.

The article is aimed at the analysis of "the state of emergency" phenomenon, its essence and influence on the order of political world and determination of the political limits. The author investigates the problem of permanence as a feature of the state of emergency that is singled out by modern political philosophers, such as W. Benjamin, H. Marcuse, G. Agamben, M. Hardt and A. Negri et al. Such understanding of the state of emergency is the manifestation of the political world's crisis and the crisis of political philosophy. The socio-philosophical analysis of these problems can be the precondition for re-interpretation of categories used for politics understanding. The state of emergency is examined in the article in different aspects of its manifestations and conceptual comprehensions. From the anthropological point of view, the author tries to define this phenomenon as a way of "cosmogonical" overcoming of the chaos, the strengthening of world order, and means of returning to the usual symbolic and imaginary order. From the phenomenological point of view the state of emergency manifests itself as "chinks" and "cracks" of political world. The author pays attention to the questions of legitimacy of Sovereign in the situation of the state of emergency and abnormal sociality created by such situation; he believes that the analysis of these questions gives a possibility to understand the essence of state of emergency better. ; ***

The paper considers various conceptions of the phenomenon of political, summarizes some results and elucidates some possibilities of a phenomenolical approach in social and political science. The author points out that the phenomenology of political world by K.Held presents an example of the construction of the phenomenological theory of politics which is alternative to positivist, structuralist, marxist, and omher approaches to political reality. ; В статті розглядаються різні концепції феномену політичного, узагальнюються досягнення та виявляються можливості феноменологічного підходу в соціальних і політичних науках. Підсумовуючи, автор зауважує, щофеноменологія політичного світу К. Гельда демонструє приклад можливості витворення феноменологічної теорії політики, альтернативної до позитивістського, структуралістського, марксистського та інших підходів до смислення політичних явищ.

Article is devoted to the philosophical analysis of actual situation of humanities and the problem of their social role. The political role of humanities lies primarily in promoting the creation of public space. It gives a possibility do develop the human skills which are needed to be an active public agent. The purpose of the article deals with the concretization of public role of humanities which can be presented as different politics. Results. In the article the following politics are presented: politics of ideal (refers to a certain ideal of liberal education which is based on the liberal arts); politics of meaning and sense (it concerns the recognition of meanings, including those that constitute the social and political worlds); politics of sensuality (it connected with performativity as manner to create and comprehend the social and political worlds; also it can be explained as distribution of sensuality in context of J. Ranciere's conception of aesthetics as politics); politics of reconfiguration of discourse (it deals with elaboration of rules of communication on social problems); politics of imagination (the influence on structure of social world with using of imagination and fantasy); politics of responsivity (the comprehension of alien subjectivity), politics of memory (the formation of culture of memory). Originality. The different "politics" of humanities are presented as specific because they are connected with specific of human sciences' cognition. We deals not with objectivity that is directed to the explanation of world as closed system, but we have open system of interpersonal interaction. This interpersonal interaction can structure and configure social and political spheres. Conclusion. The politics of humanities are not separate each other. They are crosscutting, creating horizon ability to influence the public sphere.

The article presents a review of Ken Robinson's book "School of the Future". In this book, the author states that governments of modern states make a mistake. They orient on standardization, competition, and corporatization in education. We live in the dynamic, changing world which does not have a linear organization. To answer the challenges of the modern world, we need to re-think of the principles of learning. Ken Robinson insists that in order to understand how education should look like, we need to appeal to first principles. Instead of a standardized education Ken Robinson suggests implementation the "organic education". Education, in his view, should be seen as a biological system and therefore people need to provide the appropriate conditions to ensure that they reached the success. ; У статті здійснено огляд книги Кена Робінсона «Школа майбутнього». В цій книзі акцентується увага на тому, що уряди сучасних країн йдуть хибним шляхом. Вони орієнтуються на стандартизацію, конкуренцію та корпоративізацію в освіті. Ми живемо в динамічному, змінному світі, що організований нелінійно. Аби відповідати на його виклики, потрібно переосмислити засади навчання. Кен Робінсон наполягає на тому, що для того, аби зрозуміти, як має виглядати освіта, потрібно звернутися до першооснов. Замість стандартизованої освіти Кен Робінсон пропонує впроваджувати «органічну освіту». Освіту, на його думку, слід сприймати як біологічну систему і тому людям потрібно забезпечувати відповідні умови для того, щоб вони досягали в ній успіху. Робінсон К., Ароніка Л. (2016). Школа майбутнього. Революція, що назавжди змінить освіту Пер. з англ. Ганна Лелів. Львів: Літопис.

The review is dedicated to analysis of the main ideas in Jacques Rancière'sbook «The ignorant schoolmaster». Author pays attention to the essence of universalmethod of teaching that can be find in Joseph Jacotot's pedagogical theory.This method is opposed to explanations that quite often can be found on thelessons and semianars. As Rancière states, the explanations provide regressionmanifested endless accumulation of arguments. To stop this can only explanatorby recognizing that explanation enough. Jacotot's method had important anthropologicalimplications. It is based on an understanding of human as will, whichcomplies with the mind. There are no higher or lower minds. In addition, universalmethod has social and political implications. Jacques Rancière presentsa universal method as a mean for realization of emancipative project, whichshould lead to the emancipation of the mind. ; Рецензія на книгу: Рансьєр Ж. Учитель-незнайко. П′ять уроків із розкріпаченнярозуму/ Ж. Рансьєр; пер. з фр. АндрійРєпа. – К.: Ніка-центр, 2013. – 168 с. У рецензії розглянуто та проаналізовано основні ідеї, що представленів праці Жака Рансьєра «Учитель-незнайко». Зокрема, зосереджено увагуна суті універсального методу навчання, що виводиться із педагогіки Жозефа Жакото. Цей метод протиставляється безперервним поясненням,що доволі часто можемо зустріти на уроках чи семінарах. Пояснення,твердить Рансьєр, закладає регресію, що виявляється нескінченним нагромадженням аргументів. Зупинити це може лише пояснювач, визнавши, що пояснень достатньо. Метод Жакото мав важливі антропологічнінаслідки. Він грунтується на розумінні людини як волі, якій підкоряєтьсярозум. При цьому немає розуму вищого чи нижчого. Крім того, універсальний метод має соціальні та політичні наслідки. Жак Рансьєр презентуєуніверсальний метод як засіб реалізіації емансипативного проекту, якиймає привести до розкріпачення розуму.

The article is devoted to the main aspects of Roman Ingarden's aesthetic theory that concern contemporary art. Modern discussions on Ingarden's aesthetic axiology are dedicated, in particular, to the question of the possibility of using his theory to analyze contemporary art. In this article, the authors seek to demonstrate that the main ideas and categories of Roman Ingarden's aesthetic theory are adequate and suitable for analyzing not only classical art but also contemporary art. Ingarden's aesthetic theory is an open system (which is the general characteristic of phenomenology).

Стаття присвячена філософському аналізу співвідношення центрального та периферійного вимірів політичного світу. Автор звертає увагу на конститутивне значення цих вимірів для осмислення онтології політичного. Зокрема, стверджується, що співвідношення центрального і периферійного стосується впорядкування політичних відносин, наприклад, між центром влади та його опонентами. Крім того, автор присвячує увагу розглядові трансформацій співвідношення між центральним і периферійним, що особливо виразно проявляється в умовах сучасності. ; The article is devoted to philosophical analysis of correlation between central and peripheral dimensions of political world. Author pays attention to the fundamental significance of such dimensions to the understanding of political ontology. The correlations between central and peripheral concerns to the oder of political relations, for example, relations between centre of power and its contradictors. Moreover, the author pays special attention to the transformation of relations between central and peripheral that are significant in the modern conditions.

The paper examines the relationship between aesthetics and politics. In modern humanities, we can find few conceptions of this relationship. These conceptions are not only part of political philosophy or political theory, but also a methodological instrument for analyzing modern politics and aesthetics. They provide an opportunity to understand both the features of contemporary politics and the state of modern aesthetic theory in light of the significant changes that have affected both of these spheres. This article analyzes the main models of the relation between aesthetics and politics. We intend to explore the conception of an aesthetic representation by Frank Ankersmit, the conception of aesthetics as politics by Jacques Rancière, and the conception of the emancipation of society by Gianni Vattimo.

Performance theory is one of the methods that can explain dynamic and unpredictable social phenomena. The basics of our research are to be found in the artistic practices that destroyed previous classical patterns in art, while overcoming its boundaries. Accordingly, performance as a practical phenomenon has become the basis for a theoretical explanation of different political processes with carnival nature that influence and change social reality. This article proves that the Maidan in Kiev had a performative nature as well, which developped spontaneously due to its active involvement of the human body and the release of unconscious elements. It is claimed that the use of performative practices inside the Maidan allowed to overcome the totalitarian vertical logic of power, realizing democratic ideals and overcoming nihilism. Therefore, we suggest that performative theory can be applied to similar carnival political, social, and cultural phenomena, revealing their procedural and creative substance.