Suchergebnisse

Стаття присвячена дослідженню перспектив врегулювання конфлікту в Сирії у контексті загострення російсько-американських відносин. Визначено, що конфлікт в Сирії, який почався навесні 2011 р. громадянською війною між Сирійською діючою армією, формуваннями «поміркованої» сирійської опозиції, курдськими регіоналістами, а також різного роду ісламістськими терористичними угрупованнями (ІДІЛ, Фронт ан-Нусра та ін.) достатньо швидко переріс у багатосторонній збройний конфлікт із іноземним втручанням. З'ясовано, що після втручання у конфлікт Росії та США він набув ще більшої складності, суперечності та гостроти; результатом цього стало також і безпосереднє загострення відносин між ними, яке, на сьогоднішній день, призвело до відновлення силового протистояння. Встановлено, що перспективи врегулювання конфлікту в Сирії у контексті загострення російсько-американських відносин є важко прогнозованими та суперечливими. Обґрунтовано тезу про те, що позитивне врегулювання конфлікту залежатиме від того, наскільки безпосередні сторони конфлікту та зовнішні учасники будуть зацікавлені у стабілізації ситуації в близькосхідному регіоні і від того, наскільки вони будуть практично активними щодо виконання тих пропозицій, які надходять від міжнародних організацій та країн.

Стаття присвячена дослідженню перспектив врегулювання конфлікту в Сирії у контексті загострення російсько-американських відносин. Визначено, що конфлікт в Сирії, який почався навесні 2011 р. громадянською війною між Сирійською діючою армією, формуваннями «поміркованої» сирійської опозиції, курдськими регіоналістами, а також різного роду ісламістськими терористичними угрупованнями (ІДІЛ, Фронт ан-Нусра та ін.) достатньо швидко переріс у багатосторонній збройний конфлікт із іноземним втручанням. З'ясовано, що після втручання у конфлікт Росії та США він набув ще більшої складності, суперечності та гостроти; результатом цього стало також і безпосереднє загострення відносин між ними, яке, на сьогоднішній день, призвело до відновлення силового протистояння. Встановлено, що перспективи врегулювання конфлікту в Сирії у контексті загострення російсько-американських відносин є важко прогнозованими та суперечливими. Обґрунтовано тезу про те, що позитивне врегулювання конфлікту залежатиме від того, наскільки безпосередні сторони конфлікту та зовнішні учасники будуть зацікавлені у стабілізації ситуації в близькосхідному регіоні і від того, наскільки вони будуть практично активними щодо виконання тих пропозицій, які надходять від міжнародних організацій та країн. ; The prospects of the Syria conflict's settlement in the context of exasperation of Russian-American relations have been investigated. Nowadays this conflict is one of the largest centers of danger in the world. Moreover, after the intervention of Russian Federation and United States of America in the conflict, it gained even greater complexity, contradictions and urgency. We should say that after analyzing the positions of participants of the conflict, it is clear that the rapid resolution of the situation shouldn't be expected. Such factors as differences in views and positions, antagonistic mood, uncompromising, aggressive behavior, the prevalence of power factor, terrorist activity and others do not allow improving the performance reconciliation of the parties' process. Important thing is that exasperation of Russian-American relations is one of the key negative external factors, which makes it impossible to establish meaningful strategic dialogue between the conflicting parties. The process of further settlement will depend on how quickly Russian and American parties will find understanding regarding key issues of the conflict. Not less important is the conflict settlement processes. Now this process seems to be very complicated. Divergence of interests and views of direct participants and key «players» Russia and the United States do not allow to speak about the presence of compromise and constructive dialogue. If they are not achieved soon, it can lead to unpredictable consequences, such as the expansion of «geography» of the conflict or its transfer to other areas. We should pay attention to the fact that further exasperation of Russian-American relations may cause open military confrontation between this two countries about which people have recently started talking more often. This confrontation complicates not only the progress of the conflict, but also creates some additional problems that affect negatively the dynamic of negotiation process. In order to prevent complications of the Syria conflict, it is necessary to make the collective efforts from both countries and international organizations, first of all, to reconcile the Russian Federation and the United States. This process is difficult in the context of practical realization due to the current situation, but it should strive in order to prevent further escalation of tension. It is clear fact that until the support of regime of B. Assad and «modern» Syrian opposition continues, the conflict will take place in a transparent manner. That's why it is necessary to activate efforts aimed at the stop the arms and equipment' supply to the warring parties. This will create the conditions in which the technical resources will be exhausted quickly enough, the parties will be depleted and will soon start negotiations. ; Статья посвящена исследованию перспектив урегулирования конфликта в Сирии в контексте обострения российско-американских отношений. Определено, что конфликт в Сирии, который начался весной 2011 г. гражданской войны между Сирийской действующей армией, формированиями «умеренной» сирийской оппозиции, курдскими регионалистами, а также разного рода исламистскими террористическими группировками (ИГИЛ, Фронт ан-Нусра и др.), достаточно быстро перерос в многосторонний вооруженный конфликт с иностранным вмешательством. Выяснено, что после вмешательства в конфликт России и США он приобрел еще большую сложность, противоречивость и остроту; результатом этого стало также и непосредственное обострение отношений между ними, которое, на сегодняшний день, привело к возобновлению силового противостояния. Установлено, что перспективы урегулирования конфликта в Сирии в контексте обострения российско-американских отношений являются сложно прогнозируемыми и противоречивыми. Аргументирован тезис о том, что позитивное урегулирование конфликта будет зависеть от того, насколько непосредственные стороны конфликта и внешние участники будут заинтересованы в стабилизации ситуации в ближневосточном регионе и от того, насколько они будут практически активными касательно выполнения тех предложений, которые исходят от международных организаций и стран.

Стаття присвячена дослідженню подальшого розвитку стратегічного діалогу в контексті підсумкових рішень саміту Україна – ЄС. Визначено, що цей саміт засвідчив низький рівень зацікавленості з боку європейських політиків щодо конструктивного вирішення «українських питань»: лібералізація візового режиму, завершення ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС, продовження антиросійських санкцій та інші. Доведено, що питання лібералізації візового режиму не було вирішено на практичному рівні: Європейський Союз представив достатньо розмиту картину своїх подальших намірів, в той час як конкретні терміни не були визначені. Обґрунтовано тезу про те, що подальший стратегічний діалог України з Європейським Союзом у контексті цього питання повинен базуватись на об'єктивному усвідомленні необхідності запровадження безвізового режиму: наскільки це вигідно і обумовлено потребами населення. З'ясовано, що стратегічний діалог щодо продовження санкцій проти Росії повинен здійснюватись на основі більш рішучих дій, висловленні конкретних практичних пропозицій і варіантів, повноцінному обстоюванні національних інтересів, представленні планів дій, стратегій, ініціатив. Визначено, що, враховуючи досить жорстку позицію Нідерландів відносно завершення ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, відносини із цією країною повинні бути націлені на компромісні конструктивні переговори, які не повинні містити риторики, а мають спрямовуватись на чітко визначений практичний результат.

Стаття присвячена дослідженню наслідків для міжнародної та європейської безпеки після президентських виборів у Сполучених Штатах Америки. Визначено, що президентські вибори в Сполучених Штатах Америки 2016 р. стали одними із найбільш суперечливих і непередбачуваних за всю історію цієї країни. Вони змінили розстановку акцентів у внутрішній та зовнішній політиці, а також значною мірою вплинули на зміну підходів відносно міжнародної та європейської безпеки. Обґрунтовано тезу про те, що основна увага в безпековій сфері буде зосереджена на забезпеченні національної безпеки, а питання міжнародної та європейської безпеки повинні носити колективний характер. Доведено, що відсутність конкретних прямих заяв Д. Трампа відносно регіональної політики створює підґрунтя для утворення своєрідного «вакууму» безпеки у таких регіонах, як Азія, Європа, Близький Схід та Латинська Америка. Встановлено, що процес боротьби із тероризмом, представником якого виступає Ісламська держава, повинен здійснюватись на колективній основі. Визначено, що важливим питанням для системи європейської безпеки залишається новий формат відносин США із Російською Федерацією: актуальним є питання про те, наскільки загрозливим ці відносини можуть стати в перспективі для Європейського Союзу.

Стаття присвячена аналізу підсумків саміту «Великої двадцятки» в геополітичному контексті із метою надання геополітичних оцінок. Визначено, що цьогорічний саміт продемонстрував зацікавленість світової спільноти у подальшому розвитку глобальних економічних процесів, а також у реформуванні глобальної економіки в цифрову із використанням інноваційних підходів та методів. З'ясовано, що найбільш актуальними завданнями саміту стали: координація політики між членами G20 з метою досягнення глобальної економічної стабільності та стійкого розвитку; просування фінансового регулювання, яке б знижувало ризики та запобігало майбутнім фінансовим кризам; створення нової міжнародної фінансової архітектури. Підсумки саміту «Великої двадцятки» в Ханчжоу багато в чому визначили перспективи розвитку глобальних економічних процесів, а також побудову нового світового економічного порядку із запровадженням інноваційних підходів та елементів цифрової економіки. Доведено, що діяльність по забезпеченню функціонування світової економіки повинна базуватись на колективних зусиллях всіх учасників та враховувати усі реалії на міжнародній арені. Обґрунтовано тезу про те, що саме геополітичні фактори багато в чому визначають не тільки поведінку держав на міжнародній арені, але і напрями, за якими здійснюються світові процеси, в тому числі й економічні. Тому в цьому контексті важливим видається консолідація зусиль та ресурсного потенціалу для продовження роботи над створенням нового світового економічного порядку ХХІ ст., який би враховував усі потреби людства.

Стаття присвячена дослідженню українсько-російських відносин у контексті геополітичного протиборства. Знаходячись у географічному центрі Європи, Україна займає важливе геополітичне та геостратегічне місце в загальноєвропейських процесах, а також процесах, які стосуються сфери безпеки. Визначено, що російська агресія по відношенню до нашої держави проявляє себе у формі прямого та опосередкованого застосування збройної сили проти суверенітету та територіальної цілісності. Доведено, що з огляду на стан переговорного процесу, його підсумки та рішення не сприяють врегулюванню конфлікту, а навпаки – призводять до ще більшого ускладнення ситуації. Обгрунтовано тезу про те, що ініціатором введення санкцій з метою міжнародної ізоляції Росії стало керівництво США, під тиском якого, ризикуючи зазнати економічної шкоди, до санкцій приєднались країни Європейського Союзу. З одного боку, санкційна політика щодо Росії загальмувала розвиток Євросоюзу. З іншого боку, продовження санкцій проти Росії обумовлено тісним стратегічним співробітництвом країн-членів ЄС зі США. Доведено, що не менш важливим моментом у контексті розвитку українсько-російських відносин стануть результати президентських виборів у Сполучених Штатах Америки у 2016 р. Результати виборів визначать нові контури геополітичного протиборства між Росією і США і те, яке місце в ньому посяде Україна: чи залишиться розмінною монетою в геополітичних планах Росії, чи стане справжнім стратегічним партнером США. Другий варіант є більш прийнятним, адже за таких умов ми матимемо більше шансів на подальше врегулювання українсько-російських конфліктних протиріч і стабілізацію внутрішньої ситуації.

Стаття присвячена дослідженню спільних та відмінних особливостей терактів у Парижі та Брюсселі в 2015 та 2016 рр. Теракти засвідчили слабкість системи європейської безпеки в контексті захисту своїх громадян від загрози № 1 у світі. Високий рівень демократичності та ліберальності не дозволив ефективно використати силові інструменти в процесі боротьби з тероризмом, що стало результатом того, що терористи безперешкодно змогли дістатись до місця здійснення своїх актів і реалізувати їх. Визначено, що спільними особливостями є наступні: і в Парижі, і в Брюсселі теракти були вчинені представниками терористичної мілітаристської групи «Ісламська держава Іраку та Леванту» (ІДІЛ); місця скоєння терактів; знаряддя терористів; військові підрозділи Франції та Бельгії є учасниками збройного конфлікту в Сирії на боці сирійської опозиції і ведуть боротьбу проти ІДІЛ; терактів було декілька. Доведено, що відмінності полягають в наступному: в Парижі, окрім вибухівки, начиненої цвяхами, також було використано автоматичну зброю та гранати, а в Брюсселі – тільки вибухівку; Франція є більш активною у боротьбі з тероризмом на міжнародній арені і всіляко виступає проти насилля щодо людства, тому тут теракт можна розцінювати як удар по демократичних та гуманітарних цінностях; Бельгія є «політичним серцем» Європейського Союзу, а тому терористичний удар по ній можна розцінювати як удар по політичній системі ЄС; в Парижі теракт передбачалось нанести, окрім населення, і по високопосадовцях в особі Ф. Олланда та В. Штайнмайєра, а в Брюсселі – тільки по мирному населенню. ; Статья посвящена исследованию общих и отличительных особенностей терактов в Париже и Брюсселе в 2015 и 2016 гг. Теракты удостоверили слабость системы европейской безопасности в контексте защиты своих граждан от угрозы № 1 в мире. Высокий уровень демократичности и либеральности не позволил эффективно использовать силовые инструменты в процессе борьбы с терроризмом, что явилось результатом того, что террористы беспрепятственно смогли добраться к месту осуществления своих актов и реализовать их. Определено, что общими особенностями являются следующие: и в Париже, и в Брюсселе теракты были совершены представителями террористической милитаристской группы «Исламское государство Ирак и Леванта» (ИГИЛ); места совершения терактов; орудия террористов; военные подразделения Франции и Бельгии являются участниками вооруженного конфликта в Сирии на стороне сирийской оппозиции и ведут борьбу против ИГИЛ; терактов было несколько. Доказано, что отличия состоят в следующем: в Париже, кроме взрывчатки, начиненной гвоздями, также было использовано автоматическое оружие и гранаты, а в Брюсселе – только взрывчатка; Франция является более активной в борьбе с терроризмом на международной арене и всячески выступает против насилия в отношении человечества, поэтому здесь теракт можно расценивать как удар по демократическим и гуманитарным ценностям; Бельгия является «политическим сердцем» Европейского Союза, а потому террористический удар по ней можно расценивать как удар по политической системе ЕС; в Париже теракт предполагалось нанести кроме населения, и по высоким должностным представителям в лице Ф. Олланда и Ф. Штайнмайера, а в Брюсселе – только по мирному населению. ; The article investigates the common and distinctive features of the terrorist attacks in Paris and Brussels in 2015 and 2016. The attacks have confirmed the weakness of European security system in the context of the protection of its citizens from the threat № 1 in the world. The high level of democracy and liberalism are not allowed to use power instruments effectively in the fight against terrorism, which was the result of the fact that the terrorists were able to freely access to the place of their acts and to implement them. It was determined that the common features are the following: in Paris and in Brussels, the attacks were carried out by terrorist militaristic group «The Islamic State of Iraq and the Levant» (ISIL); the places of commission of terrorist acts; guns of terrorists; military units of France and Belgium are parties of the armed conflict in Syria on the side of the Syrian opposition and struggle against ISIL; there were a few terrorist attacks. It is proved that the differences are as follows: in Paris, in addition to explosives, packed with nails, also were used automatic weapons and grenades, but only explosives in Brussels; France is more active in the fight against terrorism in the international arena and in every way opposed to violence against humanity, so there is a terrorist attack can be seen as a blow to the democratic and humanitarian values; Belgium is a «political heart» of the European Union that's why the terrorist attack on it can be seen as a blow to the political system of the EU; in Paris, the attack was supposed to apply except for the population and for high officials in the name of F. Hollande and F. Steinmeier, and in Brussels – only civilians.conducting effective public diplomacy by means of virtual diplomacy. In the context of the establishment of the global information society the key target groups must be: Diasporas, foreign media (including bloggers), investors, influential foreign politicians and officials, virtual communities. The most active and effective policy on the work with these target audiences today is conducted by the USA.

Стаття присвячена дослідженню українсько-російських відносин у контексті геополітичного протиборства. Знаходячись у географічному центрі Європи, Україна займає важливе геополітичне та геостратегічне місце в загальноєвропейських процесах, а також процесах, які стосуються сфери безпеки. Визначено, що російська агресія по відношенню до нашої держави проявляє себе у формі прямого та опосередкованого застосування збройної сили проти суверенітету та територіальної цілісності. Доведено, що з огляду на стан переговорного процесу, його підсумки та рішення не сприяють врегулюванню конфлікту, а навпаки – призводять до ще більшого ускладнення ситуації. Обгрунтовано тезу про те, що ініціатором введення санкцій з метою міжнародної ізоляції Росії стало керівництво США, під тиском якого, ризикуючи зазнати економічної шкоди, до санкцій приєднались країни Європейського Союзу. З одного боку, санкційна політика щодо Росії загальмувала розвиток Євросоюзу. З іншого боку, продовження санкцій проти Росії обумовлено тісним стратегічним співробітництвом країн-членів ЄС зі США. Доведено, що не менш важливим моментом у контексті розвитку українсько-російських відносин стануть результати президентських виборів у Сполучених Штатах Америки у 2016 р. Результати виборів визначать нові контури геополітичного протиборства між Росією і США і те, яке місце в ньому посяде Україна: чи залишиться розмінною монетою в геополітичних планах Росії, чи стане справжнім стратегічним партнером США. Другий варіант є більш прийнятним, адже за таких умов ми матимемо більше шансів на подальше врегулювання українсько-російських конфліктних протиріч і стабілізацію внутрішньої ситуації. ; Стаття присвячена дослідженню українсько-російських відносин у контексті геополітичного протиборства. Знаходячись у географічному центрі Європи, Україна займає важливе геополітичне та геостратегічне місце в загальноєвропейських процесах, а також процесах, які стосуються сфери безпеки. Визначено, що російська агресія по відношенню до нашої держави проявляє себе у формі прямого та опосередкованого застосування збройної сили проти суверенітету та територіальної цілісності. Доведено, що з огляду на стан переговорного процесу, його підсумки та рішення не сприяють врегулюванню конфлікту, а навпаки – призводять до ще більшого ускладнення ситуації. Обгрунтовано тезу про те, що ініціатором введення санкцій з метою міжнародної ізоляції Росії стало керівництво США, під тиском якого, ризикуючи зазнати економічної шкоди, до санкцій приєднались країни Європейського Союзу. З одного боку, санкційна політика щодо Росії загальмувала розвиток Євросоюзу. З іншого боку, продовження санкцій проти Росії обумовлено тісним стратегічним співробітництвом країн-членів ЄС зі США. Доведено, що не менш важливим моментом у контексті розвитку українсько-російських відносин стануть результати президентських виборів у Сполучених Штатах Америки у 2016 р. Результати виборів визначать нові контури геополітичного протиборства між Росією і США і те, яке місце в ньому посяде Україна: чи залишиться розмінною монетою в геополітичних планах Росії, чи стане справжнім стратегічним партнером США. Другий варіант є більш прийнятним, адже за таких умов ми матимемо більше шансів на подальше врегулювання українсько-російських конфліктних протиріч і стабілізацію внутрішньої ситуації. ; The article is devoted to Ukrainian- Russian relations in the context of geopolitical confrontation. Located in the geographical center of Europe, Ukraine has an important geopolitical and geostrategic position in pan-European processes, as well as in the processes that relate to the security sphere. It was determined that the Russian aggression against our country manifests itself in the form of direct and intermediary use of armed force against the sovereignty and maintains the integrity of territorial. It is proved that given the state of the negotiation process, its results and the decisions not to promote the settlement of the conflict, but on the contrary – result in further complication of the situation. Argued the thesis that the initiator of the introduction of sanctions to the international isolation of Russia was the US government, under the pressure of which, at the risk of incurring an economic loss to the sanctions have joined countries of the European Union. On the one hand, the sanctions policy towards Russia slowed down the development of the European Union. On the other hand, the continuation of sanctions against Russia due to the close strategic cooperation between the EU-countries and the USA. It is proved that an equally important factor in the context of the development of Ukrainian-Russian relations will be the results of the presidential elections in the United States of America in 2016. The results of elections will determine the contours of the new geopolitical confrontation between Russia and the USA, and what place Ukraine will takes in it: either to remain a bargaining chip in Russia's geopolitical plans, or will become a real strategic partner of the USA. The second option is more acceptable, because under these conditions, we will have more chances of further settlement of the Ukrainian-Russian conflict contradictions and stabilization of the domestic situation.

Стаття присвячена аналізу підсумків саміту «Великої двадцятки» в геополітичному контексті із метою надання геополітичних оцінок. Визначено, що цьогорічний саміт продемонстрував зацікавленість світової спільноти у подальшому розвитку глобальних економічних процесів, а також у реформуванні глобальної економіки в цифрову із використанням інноваційних підходів та методів. З'ясовано, що найбільш актуальними завданнями саміту стали: координація політики між членами G20 з метою досягнення глобальної економічної стабільності та стійкого розвитку; просування фінансового регулювання, яке б знижувало ризики та запобігало майбутнім фінансовим кризам; створення нової міжнародної фінансової архітектури. Підсумки саміту «Великої двадцятки» в Ханчжоу багато в чому визначили перспективи розвитку глобальних економічних процесів, а також побудову нового світового економічного порядку із запровадженням інноваційних підходів та елементів цифрової економіки. Доведено, що діяльність по забезпеченню функціонування світової економіки повинна базуватись на колективних зусиллях всіх учасників та враховувати усі реалії на міжнародній арені. Обґрунтовано тезу про те, що саме геополітичні фактори багато в чому визначають не тільки поведінку держав на міжнародній арені, але і напрями, за якими здійснюються світові процеси, в тому числі й економічні. Тому в цьому контексті важливим видається консолідація зусиль та ресурсного потенціалу для продовження роботи над створенням нового світового економічного порядку ХХІ ст., який би враховував усі потреби людства. ; The article investigated the geopolitical assessments of the results of the Summit of «Group of Twenty», which took place in Hangzhou from 4 till 5 September, 2016. The main idea of this event was the development of innovation, healthy, coherent and inclusive economy. Moreover, important for the geopolitical consolidation of efforts of member countries in the context of further development of the world economy was making such documents as: Contours of the innovative growth of «Group of Twenty», Action plan of «Group of Twenty» in connection with a new industrial revolution, Hangzhou action plan, which set out a strategy for overall and confident growth and also initiative of «Group of twenty» in development and cooperation in the field of digital economy. Important thing is that analysis of the Summit's results for world regions is important from a geopolitical point of view. We can predict that in the future geopolitical dialogue between the EU and the US in the economy will become more vital for both sides, and will enable to contribute to the implementation of more global challenges of the global economy. We should mention that Summit of «Group of Twenty» largely determined the prospects of global economic processes and build a new world economic order with the introduction of innovative approaches and elements of the digital economy. Activity on the functioning of the global economy should be based on the collective efforts of all participants and take into account all the realities on the international stage. No less important is that the Summit proved the presence of leading geopolitical centers that affect not only the balance of power in the world, but also the further development of key economic processes. Each of these centers sees its future not only the global economy but the global system as a whole as well as its geopolitical influence in certain regions and countries. On the one hand, as for the development of innovative, healthy, coherent and inclusive global economy, we should say that this is a long-term process, which must go through a series of complex geopolitical discussions and negotiations as to what will be the future of the world economy. On the other hand, in order to achieve the final goal, we must also consider the political and security aspects. Without achieving normalization of relations between the parties, which are now involved in the conflicts in different regions without increasing counteracting terrorism, without implementation of the agreements, without actualization of the role of diplomacy it is not possible the formation of a stable, functional and efficient global economic system. Geopolitical factors largely determine not only the behavior of states on the international stage, but also the ways in which global processes carried out, including economic. Therefore, in this context important is the consolidation of efforts and resource potential for continuation of work on a new global economic order of the XXI century, which would take into account all needs of humanity. ; Статья посвящена анализу итогов саммита «Большой двадцатки» в геополитическом контексте с целью предоставления геополитических оценок. Определено, что саммит этого года продемонстрировал заинтересованность мировой общественности в дальнейшем развитии глобальных экономических процессов, а также в реформировании глобальной экономики в цифровую с использованием инновационных подходов и методов. Выяснено, что наиболее актуальными заданиями саммита стали: координация политики между членами G20 с целью достижения глобальной экономической стабильности и устойчивого развития; продвижение финансового регулирования, которое бы снижало риски и предотвращало будущие финансовые кризисы; создание новой международной финансовой архитектуры. Итоги саммита «Большой двадцатки» в Ханчжоу во многом определили перспективы развития глобальных экономических процессов, а также построение нового мирового экономического порядка с введением инновационных подходов и элементов цифровой экономики. Доказано, что деятельность по обеспечению функционирования мировой экономики должна базироваться на коллективных усилиях всех участников и учитывать все реалии на международной арене. Аргументирован тезис о том, что именно геополитические факторы во многом определяют не только поведение государств на международной арене, но и направления, по которым совершаются мировые процессы, в том числе и экономические. Поэтому в этом контексте важным является консолидация усилий и ресурсного потенциала для продолжения работы над созданием нового мирового экономического порядка ХХІ ст., который бы учитывал все потребности человечества.

Further development of the strategic dialogue in the context of the Ukraine – EU Summit's final decisions has been investigated in the article. It should be mentioned that this summit showed poor interest from the European politicians on the constructive solution of "Ukrainian issues": the liberalization of visa regime, the end of the process of Association Agreement with the EU's ratification, the continuation of anti-Russian sanctions, and others. Moreover, any practical step, event, action plan that could facilitate the integration of Ukraine into the EU has been announced. The significant fact was that the Ukrainian diplomatic service hasn't made any efforts, which were required in order not only to defend, but also to implement national interests on a practical level.As for the further development of the strategic dialogue regarding visa liberalization, it is necessary to emphasize that this process should be based on an objective awareness of the necessity to introduce visa-free regime: if it is useful and meets needs of the population. In case, if it doesn't meet the interests of Ukrainian fully, we need to give more attention to other, more important issues, such as an increase of the Ukrainian quota for exporting its products to the EU without paying duty, an expansion of spheres of practical cooperation, an assistance in carrying out the necessary reforms, strengthening cooperation in spheres of security and defense.Another issue that was discussed quite actively during the summit was the continuation of sanctions against Russia. Regarding the development of strategic dialogue in this context, it should be emphasized that Ukrainian diplomats must operate in organs and structures of the European Union more efficiently and persistently: they should show themselves in more determined actions, such as the suggestion of specific practical proposals and variants, full defend of national interests, representation of action plans, strategies and initiatives. In this case, we can expect the transformation of the dialogue to more practical level, which can bring us more useful results than the level of rhetoric.According to the further completion of the ratification of the Association Agreement with the EU, it should be noted that there are a number of obstacles along the way. One of the most dangerous obstacles is the position of the Netherlands towards this issue. In particular, it is due to the fact that they agree to ratify the document, which doesn't provide any grounds for Ukraine's membership in the EU, it doesn't give Ukrainians the right to work in the EU and doesn't provide our country any security guarantees. This goes in contrast to Ukraine's European integration plans, and therefore the strategic dialogue should be aimed at constructive compromise talks, which should not contain rhetoric, and should be aimed at the clearly defined practical result. ; Статья посвящена исследованию дальнейшего развития стратегического диалога в контексте итоговых решений саммита Украина – ЕС. Определено, что этот саммит засвидетельствовал низкий уровень заинтересованности со стороны европейских политиков касательно конструктивного решения «украинских вопросов»: либерализация визового режима, завершение ратификации Соглашения про ассоциацию с ЕС, продолжение антироссийских санкций и других. Доказано, что вопрос либерализации визового режима не был решен на практическом уровне: Европейский Союз представил достаточно размытую картину своих дальнейших намерений, в то время как конкретные сроки не были определены. Аргументирован тезис о том, что дальнейший стратегический диалог Украины с Европейским Союзом в контексте этого вопроса должен базироваться на объективном понимании необходимости внедрения безвизового режима: насколько это выгодно и определено потребностями населения. Выяснено, что стратегический диалог касательно продолжения санкций против России должен осуществляться на основе более решительных действий, выражения конкретных практических пропозиций и вариантов, полноценного отстаивания национальных интересов, представления планов действий, стратегий, инициатив. Определено, что, учитывая достаточно жесткую позицию Нидерландов относительно завершения ратификации Соглашения об ассоциации между Украиной и Европейским Союзом, отношения с этой страной должны быть нацелены на компромиссные конструктивные переговоры, которые не должны содержать риторику, а должны быть направлены на четко определенный практический результат. ; Стаття присвячена дослідженню подальшого розвитку стратегічного діалогу в контексті підсумкових рішень саміту Україна – ЄС. Визначено, що цей саміт засвідчив низький рівень зацікавленості з боку європейських політиків щодо конструктивного вирішення «українських питань»: лібералізація візового режиму, завершення ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС, продовження антиросійських санкцій та інші. Доведено, що питання лібералізації візового режиму не було вирішено на практичному рівні: Європейський Союз представив достатньо розмиту картину своїх подальших намірів, в той час як конкретні терміни не були визначені. Обґрунтовано тезу про те, що подальший стратегічний діалог України з Європейським Союзом у контексті цього питання повинен базуватись на об'єктивному усвідомленні необхідності запровадження безвізового режиму: наскільки це вигідно і обумовлено потребами населення. З'ясовано, що стратегічний діалог щодо продовження санкцій проти Росії повинен здійснюватись на основі більш рішучих дій, висловленні конкретних практичних пропозицій і варіантів, повноцінному обстоюванні національних інтересів, представленні планів дій, стратегій, ініціатив. Визначено, що, враховуючи досить жорстку позицію Нідерландів відносно завершення ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, відносини із цією країною повинні бути націлені на компромісні конструктивні переговори, які не повинні містити риторики, а мають спрямовуватись на чітко визначений практичний результат.

Стаття присвячена дослідженню наслідків для міжнародної та європейської безпеки після президентських виборів у Сполучених Штатах Америки. Визначено, що президентські вибори в Сполучених Штатах Америки 2016 р. стали одними із найбільш суперечливих і непередбачуваних за всю історію цієї країни. Вони змінили розстановку акцентів у внутрішній та зовнішній політиці, а також значною мірою вплинули на зміну підходів відносно міжнародної та європейської безпеки. Обґрунтовано тезу про те, що основна увага в безпековій сфері буде зосереджена на забезпеченні національної безпеки, а питання міжнародної та європейської безпеки повинні носити колективний характер. Доведено, що відсутність конкретних прямих заяв Д. Трампа відносно регіональної політики створює підґрунтя для утворення своєрідного «вакууму» безпеки у таких регіонах, як Азія, Європа, Близький Схід та Латинська Америка. Встановлено, що процес боротьби із тероризмом, представником якого виступає Ісламська держава, повинен здійснюватись на колективній основі. Визначено, що важливим питанням для системи європейської безпеки залишається новий формат відносин США із Російською Федерацією: актуальним є питання про те, наскільки загрозливим ці відносини можуть стати в перспективі для Європейського Союзу. ; The consequences for international and European security after the presidential elections in the United States of America have been investigated. We should say that these elections in the United States became one of the most controversial and unpredictable in the history of this country. New accents in foreign and internal policy of D. Trump are focused on the amplification of national component and strengthening of America's national security. Moreover, in the future the United States does not intend to provide international and European security solely: now it is the task for the countries that are members of such organizations as NATO, OSCE and EU.According to a new president, NATO's role in the fight against modern challenges and threats to international security should be based on a new mechanism, which involves the participation of all countries, not just the United States. It happens due to the fact that the United States does not intend to pay much attention to external issues in the future, preferring to focus more on solving a number of internal ones.As to the question of terrorism combating, D. Trump has a more consolidated position that in future The Unites States are going to lead the fight against the Islamic State together with Russia and Syria. In accordance with this, certain kind of support of Russian plans will go from the US although this is not about a full convergence.D. Trump's statements about the fact that European security must be self-sufficient are pushing European countries to the creation of European armed forces. In accordance with this, it has been suggested to introduce autonomy in Europe from the United States in the context of security. Moreover, European countries should make contributions to the NATO budget in order to maintain the international security. This double burden is now unbearable for European countries and will unlikely have a positive impact on European security. Consequently, Europe must either enhance their military and defense components due to its material and technical resources or to search for other alternatives.In conclusion it should be noted that the full implementation of D. Trump's plans for international and European security will depend on how the declared initiatives will correspond to his real actions. Perhaps this would require more than a year, but now the world and the European community must be ready for serious structural and geopolitical changes. The presence of a number of acute problems makes the role of the United States in the process of ensuring international and European security hardly predictable. ; Статья посвящена исследованию последствий для международной и европейской безопасности после президентских выборов в Соединенных Штатах Америки. Определено, что президентские выборы в Соединенных Штатах Америки в 2016 г. стали одними из наиболее противоречивых и непредсказуемых за всю историю этой страны. Они изменили расстановку акцентов во внутренней и внешней политике, а также в значительной степени повлияли на изменение подходов относительно международной и европейской безопасности. Аргументирован тезис о том, что основ-ное внимане в сфере безопасности будет сосредоточено на обеспечении национальной безопасности, а вопросы международной и европейской безопасности должны носить коллективный характер. Доказано, что отсутствие конкретных прямых заявлений Д. Трампа касательно региональной политики создает основание для создания своеобразного «вакуума» безопасности в таких регионах, как Азия, Европа, Ближний Восток и Латинская Америка. Установлено, что процесс борьбы с терроризмом, представителем которого выступает Исламское государство, должен осуществляться на коллективной основе. Определено, что важным вопросом для системы европейской безопасности остается новый формат отношений США с Российской Федерацией: актуален по-прежнему вопрос о том, насколько угрожающими эти отношения могут стать в перспективе для Европейского Союза.

The article investigates the role of the leading institutions of European Union in the fight with transnational crime. It was determined that the problem of transnational crime occupies one of the central places in the field of European security. This is due to the fact that the overall level of crime in Europe in recent years has increased several times compared with the beginning of the XXI century. It was found that today transnational crime is becoming a serious obstacle on the way of building stability and sustainable development. It is nothing less than terrorism, illegal immigration affects the state of European security, creating the new center of a danger in Europe. It is proved that each institution has its own specific of struggle, but the unifying factor is that all of them are working on the same thing – the elimination of the threat in order to increase the level of security in Europe in general and in EU in particular. Substantiated the thesis that it is important to further developing of close and constructive cooperation between the main European institutions, as well as mutual exchange of information and data regarding the recent changes and the manifestations of transnational crime. This will give an opportunity to strengthen the European security system, as well as implement common practical methods of counteraction. It was determined that the actualization of the practical component in the framework of EU institutional dimension in the future will contribute to strengthening European. ; Статья посвящена исследованию роли ведущих институций Европейского Союза в процессе борьбы с транснациональной преступностью. Определено, что проблематика транснациональной преступности занимает одно из центральных мест в сфере европейской безопасности. Это связано с тем, что общий уровень преступности на территории Европы за последние годы увеличился в разы по сравнению с началом ХХI ст. Выяснено, что сегодня транснациональная преступность становится серьезной преградой на пути построения стабильности и устойчивого развития. Она не меньше, чем терроризм, нелегальная миграция влияет на состояние европейской безопасности, формируя новый центр опасности на территории Европы. Доказано, что каждая институция имеет свою специфику борьбы, но объединяющим фактором является то, что все они работают над одним делом – ликвидацией данной угрозы с целью повышения уровня безопасности в Европе в целом и в ЕС в частности. Обосновано тезис о том, что важным является дальнейшее развитие тесного конструктивного сотрудничества между основными европейскими институциями, а также взаимный обмен информацией и данными касательно последних изменений и проявлений от транснациональной преступности. Это даст возможность укрепить систему европейской безопасности, а также внедрить общие практические методы противодействия. Определено, что актуализация практической составляющей в рамках институционального измерения ЕС в перспективе будет способствовать укреплению системы европейской безопасности. ; Стаття присвячена дослідженню ролі провідних інституцій Європейського Союзу в процесі боротьби із транснаціональною злочинністю. Визначено, що проблематика транснаціональної злочинності посідає одне з центральних місць в сфері європейської безпеки. Це пов'язано із тим, що загальний рівень злочинності на теренах Європи за останні роки збільшився в рази у порівнянні із початком ХХІ ст. З'ясовано, що сьогодні транснаціональна злочинність стає серйозною перешкодою на шляху розбудови стабільності та сталого розвитку. Вона не менш ніж тероризм, нелегальна міграція впливає на стан європейської безпеки, формуючи новий осередок небезпеки на теренах Європи. Доведено, що кожна інституція має свою специфіку боротьби, але об'єднуючим чинником є те, що всі вони працюють над єдиною справою – ліквідацією даної загрози з метою підвищення рівня безпеки в Європі в цілому та в ЄС зокрема. Обґрунтовано тезу про те, що важливим є подальший розвиток тісного конструктивного співробітництва між основними європейськими інституціями, а також взаємний обмін інформацією і даними щодо останніх змін та проявів від транснаціональної злочинності. Встановлено, що розвиток стратегічного співробітництва з інституціями ООН позитивним чином може позначитись на боротьбі з транснаціональною злочинністю. Це дасть можливість зміцнити систему європейської безпеки, а також запровадити спільні практичні методи протидії. Визначено, що актуалізація практичної складової в рамках інституційного виміру ЄС у перспективі сприятиме зміцненню системи європейської безпеки.