Suchergebnisse

In the article the types of social rights of civil servants are analyzed. The specifics and content ofeach of them are detailed. The peculiarities of their relationship with each other are indicated. ; У статті проаналізовано види соціальних прав державних службовців. Деталізованоспецифіку та зміст кожного із них. Вказано на особливості взаємовідношення їх між собою.

This article reviews how civil society was reemerged in Eastern Europe during «velvet revolutions» as the central concept of the democratic opposition due to the efforts of its representatives and what role it has played in defeating communism and shaping the nature of post-communist societies. What is emphasized as a first paradox is that civil society as a western idea had revived in the East and after a long «silent period» when it went out of use in the middle of the nineteen century. The article focuses on the particular features and ambiguities of civil society conceptualization first by addressing its slogan use which fits revolutionary period of emotions and deeds priorities. Nevertheless, theoretical innovations of this civil society model are also visible due to a contribution of such Easter Europe intellectuals as A Michnik, M. Vaida, B. Geremek, V.Havel, A. Smolar, Y. Kiss etc. Their focus on a state-civil society distinction has its theoretical roots not only in a western liberal tradition but could be explained by local assumptions as well. In particular, these links lead to a theory of totalitarianism and strategies of self-limitation, self-organization and finally anti-politics approach employed by these Easter Europe intellectuals. Finally, the article exposes weak sides of these strategies that were revealed by post-communist realities. Week analyses of the state and power issues, wrong efforts to restrain from politics made Easter Europe civil society model not only revolutionary but also minimal in its impact and temporary in its scale. As result, a second paradox of the Easter Europe type of civil society is its quick transition from a discourse of civil society revival in 1970-1980 years into an opposite discourse of civil society decay in the late 1990 years. Key words: «velvet revolutions», new democratic opposition, civil society concept, totalitarism, self-restriction and self-organization principle, anti-politics, state-civil society distinction, liberal theory of civil society. ; У статті розглядається відродження ідеї громадянського суспільства у Східній Європі періоду «оксамитових революцій» в якості головної концепції демократичної опозиції та її роль у занепаді комунізму й формуванні основ посткомуністичних суспільств. Акцент робиться на дослідженні особливостей та проблем цієї концептуалізації. З цією метою аналізується вживання терміну як гасла та його теоретичне бачення у зв'язку з поняттями тоталітаризму, антиполітики, дихотомії «держава/громадянське суспільство». Також аналізуються деякі парадокси східноєвропейської теоретичної моделі громадянського суспільства. Ключові слова: «оксамитові революції», нова демократична опозиція, концепція громадянського суспільства, тоталітаризм, принцип самообмеження та самоорганізації, антиполітика, дихотомія держави та громадянського суспільства, ліберальна теорія громадянського суспільства. В статье рассматривается возрождение идеи гражданского общества в Восточной Европе периода «бархатных революций» в качестве основной концепции демократической оппозиции и ее роль в падении коммунизма и формировании основ посткоммунистических обществ. Акцент делается на изучении особенностей и проблем этой концептуализации. С этой целью анализируется лозунговое употребление термина и его теоретическое видение в контексте использования понятий тоталитаризма, антиполитики и дихотомии «государство/гражданское общество». Анализируются также некоторые парадоксы восточноевропейской теоретической модели гражданского общества. Ключевые слова: «бархатные революции», новая демократическая оппозиция, концепция гражданского общества, тоталитаризм принцип самоограничения и самоорганизации, антиполитика, дихотомии государства и гражданского общества», This article reviews how civil society was reemerged in Eastern Europe during «velvet revolutions» as the central concept of the democratic opposition due to the efforts of its representatives and what role it has played in defeating communism and shaping the nature of post-communist societies. What is emphasized as a first paradox is that civil society as a western idea had revived in the East and after a long «silent period» when it went out of use in the middle of the nineteen century. The article focuses on the particular features and ambiguities of civil society conceptualization first by addressing its slogan use which fits revolutionary period of emotions and deeds priorities. Nevertheless, theoretical innovations of this civil society model are also visible due to a contribution of such Easter Europe intellectuals as A Michnik, M. Vaida, B. Geremek, V.Havel, A. Smolar, Y. Kiss etc. Their focus on a state-civil society distinction has its theoretical roots not only in a western liberal tradition but could be explained by local assumptions as well. In particular, these links lead to a theory of totalitarianism and strategies of self-limitation, self-organization and finally anti-politics approach employed by these Easter Europe intellectuals. Finally, the article exposes weak sides of these strategies that were revealed by post-communist realities. Week analyses of the state and power issues, wrong efforts to restrain from politics made Easter Europe civil society model not only revolutionary but also minimal in its impact and temporary in its scale. As result, a second paradox of the Easter Europe type of civil society is its quick transition from a discourse of civil society revival in 1970-1980 years into an opposite discourse of civil society decay in the late 1990 years. Key words: «velvet revolutions», new democratic opposition, civil society concept, totalitarism, self-restriction and self-organization principle, anti-politics, state-civil society distinction, liberal theory of civil society.

The analysis of the civil protest's structure in Ukraine has been made in the article. Its quality and quantitative characteristics, the forms of the conventional and confrontational participation of the citizens in the protest actions have been traced. In particular, the statistics data as to the level of the population's protest activity on the eve of the Euromaidan 2014, its evolution in social and political focus have been listed. The role of the youth, non government organizations and initiatives in the civil protest actions at the stage of the democratic transformation have been shown. Key words: Ukraine, civil protest, forms of the protest, political opposition, nongovernment organizations, political parties. ; Проаналізовано структуру громадянського протесту в Україні, його якісні й кількісні характеристики, форми конвенційної та конфронтаційної участі громадян в акціях протесту. Наведено статистичні дані щодо рівня протестної активності населення напередодні Євромайдану 2014 р., її еволюції за соціально-політичною спрямованістю. Визначено роль молоді, неурядових організацій та ініціатив у акціях громадянського протесту на етапі демократичної трансформації. Ключові слова: Україна, громадянський протест, форми протесту, політична опозиція, неурядові організації, політичні партії.

The article is devoted to consideration main theoretical provisions and debatable aspects of scientific concept of juridical facts-states as circumstances that according to legal norms or acts of civil relationships self-regulation causes establishment, transfer and/ or termination of civil rights or establishment, modification and/or termination of civil relationships. The author determines that scientific concept of juridical facts-states in not a novelty of modern civil law doctrine. Such scientists as O. Ioffe, A. Stalgevich, Y. Tolstoi, R. Khalfina, V.Isakov and others paid attention to it in the middle of 20th century. Some lawyers note that several circumstances are able to cause legal consequences permanently, continuously or periodically. Because of this they were nominated "juridical facts-states". But appropriate theoretical provisions became the subject of discussion. For example R. Khalfina noted that in the end all scientists had made conclusion that juridical facts-states were kinds of actions or events. The author determines two main debatable aspects of scientific concept of juridical facts-states that influence it viability. The first is conceptually- terminological. According to widespread understanding state is characteristic of phenomena and thus relates to static. Meanwhile juridical facts provides dynamic of juridical reality. The second is process (functional) aspect. It demonstrates difficulties in explaining how juridical fact can cause consequences permanently, continuously or periodically and what happens with consequences that have been caused before? As a result, basing on dogmasof civil law doctrine and legislative provisions of Ukraine the author assumes that phenomena called"juridical facts-states" actually are conditions of juridical facts or its consequences. As a rule faulty determination of appropriate circumstances as juridical facts is a result of application wrong scientific approach by researchers. ; Стаття присвячена розгляду основних теоретичних положень і проблемних аспектів наукової кон-цепції юридичних фактів-станів як різновиду обставин, що відповідно до норм цивільного права або актів саморегулювання цивільних відносин, спричиняють виникнення, перехід та/або припинення цивільних прав або виникнення, зміну та/або припинення цивільних правовідносин. Автор визначає, що наукова концепція юридичних фактів-станів не є новелою сучасної доктрини цивільного права. Такі вчені як О. Іоффе, А. Стальгевич, Ю. Толстой, Р. Халфіна, В. Ісаков та інші звертали на неї увагу в серелині ХХ ст. Окремі вчені відзначають існування окремих обставин, що здатні спричиняти юридичні наслідки постійно, триваючий час або періодично. У зв'язку з чим вони і були названі «юридичні факти-стани». Однак відповідні теоретичні положення стали предметом дискусії. Зокрема, Р. Халфіна вказувала на те, що з рештою всі вчені доходять висновку, що юридичні факти-склади є діями або подіями. Автор визначає два основні проблемі аспекти аналізованої наукової теорії, що впливають на життєздатність її наукових положень. Першим є понятійно-термінологічний. Відповідно до загальноприйнятого розуміння «стан» є характеристикою певного явища у зв'язку з чим відноситься до статики. В той же час юридичні факти забезпечують динаміку правової реальності. Другим аспектом є процесний (функціональний). Він демонструє складності в поясненні процесу постійного, триваючого або періодичного спричинення юридичним фактом наслідків, а також долю тих наслідків, що вже бути спричинені раніше. В результаті проведеного аналізу автор, базуючись на догматичних положеннях доктрини цивільного права, резюмує, що явище, яке називається «юридичний факт-стан» насправді являє собою умови юридичного факту або його наслідки. Хибна оцінка відповідних обставин як юридичних фактів є результатом застосування дослідниками неналежного наукового інструментарію.

The article attempts to discover for the first time the content of the so-called «unconventional» formal sources of law, that is, legal practices and case law, which play ancillary, subsidiary role in the regulatory acts of town planning legislation. Confirmation of the involvement of legal practices in the field of urban planning is the application of uniform construction practices, which are contracts FIDIC (The International Federation of Consulting Engineers). The assessment of the contribution of court decisions to the formation of town planning law resulted in their classification according to the jurisdiction and content of the cases under consideration.Keywords: town planning law, sources of town planning law, town planning legal practices, urban planning jurisprudence ; У статті здійснено спробу вперше розкрити зміст так званих «нетрадиційних» формальних джерел права, тобто правових звичаїв та судової практики, які відіграють допоміжну, субсидіарну роль щодо нормативно-правових актів містобудівного законодавства. Підтвердженням залучення правових звичаїв у сферу містобудівного регулювання є застосування уніфікованих будівельних звичаїв, якими є контракти FIDIC (Міжнародна організація інженерів консультантів). Результатом оцінки внеску судових рішень у формування містобудівного права стали їх класифікації за підсудністю та за змістом розглядуваних справ.Ключові слова: містобудівне право, джерела містобудівного права, містобудівні правові звичаї, містобудівна судова практика

Most civil legal norms are aimed at the positive regulation of the personal non-property and property relations of their participants. However, positive regulation does not always keep pace with changes in social relations. The emergence of specific civil-law relationships is preceded by a legal fact, which is understood to mean the life circumstances to which the rule of law relates to the emergence, change or termination of legal relations. The dynamics of social development, scientific and technological progress, individual personal changes make adjustments to existing social relations and initiate the emergence of new legal facts, on the basis of which new relationships emerge and significantly transform existing ones. However, not only the emergence of new legal facts is the cause of gaps in legislation, but life conditions are changing; during the implementation of the law, errors and shortcomings of the legal technique made by the legislator, inconsistency, inconsistency of norms are revealed. The study of the legal nature of legal gaps was considered in one way or another in their works Avalan R., Zhuikov V.M., Kalashnik A.N., Karanina N.S., Kurba-tov A.Ya., Lazarev V.V., Mankovsky I.A., Markov P.V., Matat Yu.I., Mikryukov V.A., Polyakov A.V., Polya-kov Stepanyuk A.A., Trubitsyna T.A., Trubts-koy E.N., Fomin L., Kharitonov E.O., Chanturia L.L., Yavich L.S. and many others. However, the vast majority of these authors, when examining the issue of gaps, almost always identify the concept of gaps in law and gaps in legislation. Also, most of these authors did not consider the civil law aspect of the question at all, which makes this article even more relevant. The article investigates the causes of gaps in the civil legislation of Ukraine. The author has come to the conclusion that the nature of the phenomenon of the law provides for the inevitability of the appearance of gaps in it, and then, the statement about the definition of permeability as a separate feature of the civil legislation is appropriate. ; Більшість цивільно-правових норм спрямована на позитивне регулювання особистих немайнових і майнових відносин їх учасників. Однак позитивне регулювання не завжди встигає за змінами суспільних відносин. Виникненню конкретних цивільно-правових відносин передує юридичний факт, під яким розуміють такі життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правових відносин. Динаміка розвитку суспільства, науково-технічний прогрес, індивідуальні особистісні зміни вносять корективи в існуючі суспільні відносини та ініціюють появу нових юридичних фактів, на основі яких виникають нові відносини та значно трансформуються вже існуючі. Однак не лише поява нових юридичних фактів є причиною виникнення прогалин у законодавстві, адже змінюються умови життя; під час правозастосування виявляються помилки та недоліки юридичної техніки, допущені законодавцем, суперечливість, неузгодженість норм. Дослідження питання правової природи правових прогалин так чи інакше у своїх працях розглядали Р. Авалян, В.М. Жуйков, О.М. Калашник, Н.С. Ка-раніна, А.Я. Курбатов, В.В. Лазарєв, І.А. Маньков-ський, П.В. Марков, Ю.І. Матат, В.А. Микрюков, А.В. Поляков, І.І. Поляков, А.А. Степанюк, Т.А. Тру-біцина, Є.Н. Трубецька, Л.А. Фоміна, Є.О. Харитонов, Л.Л. Чантурія, Л.С. Явич та багато інших. Однак більшість із вказаних авторів, досліджуючи питання прогалин, майже завжди ототожнюють поняття «прогалини у праві» і «прогалини у законодавстві». Також більшість із цих авторів зовсім не розглядали цивільно-правовий аспект поставленого питання, що надає вказаній статті ще більшої актуальності. У статті досліджено причини виникнення прогалин у цивільному законодавстві України. Автор дійшов висновку, що природа явища законодавства передбачає невідворотність виникнення у ньому прогалин, а тому доречним є твердження про визначення прогалинності як окремої ознаки цивільного законодавства.

The subject of this article analysis is the concept of civil society which belong to the modern German social philosopher Jurgen Habermas. The advantages and contradictions of the concept, as well as the opportunity and limits of its application in the context of the definition of civil society essence and its place in political life are marked out in the article. As the positive features of the concept its communicative orientation, implementation of the life world idea, understanding of civil society as political system periphery which provides the basis for its legitimacy, its values and norms are noted. Civil society is the sphere of an articulation of values preferences by the citizens, as well as their search for the common values and therefore is a part of the social life, equivalent with political system. At the same time, the concept, which is analyzed in the article, reveals the contradiction between normative and empirical aspects of civil society. This contradiction limits efficiency of precise assessment of the civil society place in political life. The tendency to understand the civil society as a political phenomenon only is the reason of such contradiction. The conclusion is drawn as for the necessity to take into account the relation between the real state and normative components of civil society, to estimate prospect of its development by the definition of its ideal condition. ; Предметом аналізу статті є концепція громадянського суспільства сучасного німецького соціального філософа Юргена Хабермаса. У статті виявлені переваги і суперечності концепції, а також можливості і межі її застосування в контексті визначення сутності громадянського суспільства, а також його місця у політичному житті. Як позитивні риси концепції відзначаються комунікативна орієнтація, застосування поняття життєвого світу, розуміння громадянського суспільства як периферії політичної системи, яка забезпечує легітимність останньої, її ціннісно­нормативний зміст. Громадянське суспільство являє собою у концепції Хабермаса сферу актуалізації ціннісних переваг громадян, а також їх пошуків спільних цінностей, що підкреслює роль громадянського суспільства в політичній системі. Разом з тим, концепція, про яку йдеться, містить у собі суперечність між нормативним і емпіричним аспектами, що обмежує ефективність оцінки місця громадянського суспільства в політичному житті. Причиною такої суперечності є тенденція до розуміння громадянського суспільства лише як політичного феномена. Робиться висновок про необхідність враховувати співвідношення реального стану та нормативної складової громадянського суспільства, оцінювати перспективу його розвитку через визначення його ідеального стану. ; Предметом аналізу статті є концепція громадянського суспільства сучасного німецького соціального філософа Юргена Хабермаса. У статті виявлені переваги і суперечності концепції, а також можливості і межі її застосування в контексті визначення сутності громадянського суспільства, а також його місця у політичному житті. Як позитивні риси концепції відзначаються комунікативна орієнтація, застосування поняття життєвого світу, розуміння громадянського суспільства як периферії політичної системи, яка забезпечує легітимність останньої, її ціннісно­нормативний зміст. Громадянське суспільство являє собою у концепції Хабермаса сферу актуалізації ціннісних переваг громадян, а також їх пошуків спільних цінностей, що підкреслює роль громадянського суспільства в політичній системі. Разом з тим, концепція, про яку йдеться, містить у собі суперечність між нормативним і емпіричним аспектами, що обмежує ефективність оцінки місця громадянського суспільства в політичному житті. Причиною такої суперечності є тенденція до розуміння громадянського суспільства лише як політичного феномена. Робиться висновок про необхідність враховувати співвідношення реального стану та нормативної складової громадянського суспільства, оцінювати перспективу його розвитку через визначення його ідеального стану.

In this article the author has researched the problem of finding theoretical-methodological criteria and foundations of civil society. Thesis about historical measuring of civil society, about different aspects of it that manifested in various historical periods are underlined and founded.Aristotle was the first who established the notion 'civil society' in social-philosophical and philosophical-political discource and showed two main characteristics of it. There are presence of democracy state and middle class in it. Unlike Aristotle J. Boden connected civil society with state at all and he understood civil society as constellation of relatives who subordinate one power. Wherein citizen use all rights and defense of power. If the J. Boden's civil society manifests with state simultaneously, the Hegel's civil society manifests after state and reflects modern period of social relations. Hegel was the first who showed that the main task of civil society is defense of private interests of people. Thereby civil society and state are in dialectical opposition between each other.The author explains three historical periods of becoming of civil society. The first period was in the 16th – 17th centuries, when bourgeoisie came to power at first in historical and social scene and when ideological, political, economical prepositions of civil society are formed.The second period – the 18th – the 19th centuries, when civil society was institutionalized and capitalist relations completely overcame feudalistic relations.The third period is in the 20th – 21st centuries, when civil society is in opposite to any forms of totalitarian world order. That's why importance of market economics with its probabilistic and nonequilibrium processes. ; Статья посвящена проблеме поиска теоретико-методологических критериев оценки наличия или отсутствия гражданского общества. В работе подчеркивается и обосновывается тезис о том, что понятие гражданского общества является историческим, то есть каждая эпоха раскрывает его определенные грани, которые наиболее соответствуют данному времени.Аристотель был первым, кто ввел в социально-философский и философско-политический дискурс это понятие и указал его ключевые характеристики – наличие демократического государства и наличие в нем среднего класса. В отличие от Аристотеля Ж. Боден связывал гражданское общество с государством вообще, а само общество трактовалось им как совокупность родственников, подчиненных одной власти. При этом гражданин пользуется общими правами и защитой власти. Если у Ж. Бодена гражданское общество возникает одновременно с государством, то у Г.В.Ф. Гегеля первично государство, а гражданское общество отражает современный этап развития общественных отношений. Гегель впервые показал, что задачей гражданского общества является защита частных интересов людей. Тем самым он диалектически противопоставил гражданское общество и государство. Автор раскрывает три исторических этапа становления гражданского общества. Первый – XVI–XVII вв., когда к власти впервые пришла буржуазия и формировались идеологические, политические, экономические предпосылки гражданского общества. Второй – ХVIII–XIX вв., когда произошла институционализация гражданского общества и капиталистические отношения полностью вытеснили феодальные. Третий – ХХ–XXI вв., когда гражданское общество противопоставилось любым тоталитарным формам мироустройства, откуда важность рыночной экономики с ее вероятностными и неравновесными процессами.

В статье анализируются рамки демократического глобального управления, которые определяют роль глобального гражданского общества в качестве альтернативы рыночно управляемой глобализации. С этой целью рассматриваются основные теории международной политической экономии: теория гегемонистской стабильности, теория сложной взаимозависимости, новый мультилатерализм, а также сравниваются их подходы к потенциальным возможностям усиления роли гражданского общества в системе глобального управления.Для создания необходимых рамок демократического глобального управления в XXI веке глобальные и национальные гражданские общества должны вступить в более интенсивное синергетическое взаимодействие с отдельными национальными государствами и международными организациями. Поэтому в статье ставится задача определить роль глобального гражданского общества в проекте мирового демократического управления в качестве альтернативы рыночно управляемой глобализации и рассмотреть основные теории международной политической экономии, сравнив их подходы к потенциальным возможностям гражданского общества в системе глобального управления.В статье делается вывод, что, исходя из определения возможностей расширения роли гражданского общества в глобальном управлении, теория сложной взаимозависимости и новый мультилатерализм предлагают наиболее подходящие теоретические рамки для исследования вклада гражданского общества в снятии напряженности, порождаемой глобализацией. Можно говорить о расширении роли гражданского общества в глобальном управлении, так как расширяющееся присутствие социальных движений и негосударственных организаций на глобальной сцене стало заметным благодаря их деятельности в сферах предоставления услуг, образования, защиты прав, которые способствуют развитию системы глобальной кооперации. ; In this article the frames of democratic global government, which determine the role of a global civil society as an alternative of market-driven globalization, are being analyzed. With this intention the main theories of international political ...

The article deals with the study of civil liability as one of the consequences of breach of obligations, structural elements of civil liability, its role in the mechanism of ensuring the proper fulfillment of obligations and protection of civil rights and interests in modern civil law of Ukraine. Depending on the type of breach of liability, liability can be divided into liability for default and liability for improper fulfillment of obligations. The purpose of the article was to identify the peculiarities of the system of civil liability for breach of obligations, to classify its grounds and to develop suggestions for improvement of the legislation regulating the specified type of liability. Civil liability is a legal framework that underlies the rule of law and order and ensures the effective fulfillment of a person's obligations. The social essence of responsibility is manifested in the understanding, awareness and differentiation of the consequences of activity by the criteria of its legitimacy and expediency, the possibility of condemnation or encouragement. The complexity of the legal nature of civil liability for breach of the obligations led to a multiplicity of approaches to its understanding and interpretation in the domestic science of civil law: a) as measures of state coercion; b) as sanctions for misconduct; c) as the offenders obligations to reimburse for the damage caused and to pay the penalty; d) as a punishment for the offense. It is stated that there are a number of criteria for the classification of civil liability for breach of obligations. The article is devoted to the study of civil liability as one of the consequences of breach of obligations, structural elements of civil liability, its role in the mechanism of ensuring the proper fulfillment of obligations and protection of civil rights and interests in modern civil law of Ukraine. It is noted that the legal basis for the onset of civil liability under the contract is thecomposition of the civil offense, which is formed by: the offense, causing harm, causation between them and the fault. It is outlined that the main elements of the systems of legal liability as a whole and civil liability for breach of obligations include, in particular, the purpose, conditions, functions, forms and grounds of liability. ; Стаття присвячена дослідженню цивільно-правової відповідальності як одного з наслідків порушення зобов'язання, структурних елементів цивільно-правової відповідальності, її ролі в механізмі забезпечення належного виконання зобов'язань і захисту цивільних прав та інтересів у сучасному цивільному праві України. Залежно від виду порушення зобов'язання відповідальність можна поділити на відповідальність за невиконання й відповідальність за неналежне виконання зобов'язань. Мета статті - визначити особливості системи цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання, класифікувати її підстави, розробити пропозиції з удосконалення законодавства, якерегламентує зазначений вид відповідальності. Цивільно-правова відповідальність - це правова конструкція, що є базисом режиму законності й правопорядку, забезпечує ефективне виконання особою своїх зобов'язань. Соціальна сутність відповідальності виявляється в розумінні, усвідомленні та розмежуванні наслідків діяльності за критеріями її правомірності й доцільності, можливості осуду або заохочення. Складність юридичної природи цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання зумовила множинність підходів до її розуміння й інтерпретації у вітчизняній науці цивільного права:а) як заходу державного примусу; б) як санкції за неправомірну поведінку; в) як обов'язку правопорушника відшкодувати завдані збитки і сплатити неустойку; г) як захід покарання за вчинене правопорушення. Констатовано, що існує низка критеріїв класифікації цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання. Відзначено, що юридичною підставою настання цивільно-правової відповідальності за договором є склад цивільного правопорушення, який утворюють правопорушення, заподіяння шкоди, при-чинно-наслідковий зв'язок між ними й вина. З'ясовано структурні елементи цивільно-правової відповідальності, її роль у механізмі забезпечення належного виконання зобов'язань і захисту цивільних прав та інтересів у сучасному цивільному праві України. Окреслено, що до основних елементів систем юридичної відповідальності загалом і цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язань зокрема належать мета, умови, функції, форми та підстави відповідальності.

This paper studies the principles of good faith and the cooperation between judges and parties, which are considered as highly relevant in current civil procedural law. According to many scholars, a new approach to defining their roles allows to overcome the basic urgent problems of modern civil justice – duration, high costs and, to some extent, the complexity of the trial. At the same time, its implementation leads to a positive impact on ensuring the efficiency and access to justice, which are integral parts of the rule of law. The evolution of the idea of directing litigation to peaceful compromise of parties and settling their dispute, has become of tremendous importance since the middle of the last century and today is considered as one of the inherent features of modern litigation. The idea ofgood faith in participating in the process was much developed in the first codes of civil procedure in Europe, in particular, in Austrian Code of Civil Procedure of 1898 and in French Code of Civil Procedure of 1806. The national legal doctrine contains the reflection of F. Klein's research, in particular the loyal cooperation between a judge's and parties' ideas. Later the national legislation of most European states applied the abovementioned during the reforms. Within the ELI-Unidroit Project of European Rules of Civil Procedure the Working Group on Procedural Rights used the idea of court and parties cooperation as the main ground and proposed to joint responsibility introduce with the aim of fair and just trial and avoiding of the traditional problems of two procedure models (A. Uzelac). The provisions of civil procedural law of many states, in particular of Ukraine, have more fully realized the idea of inadmissibility of abusing the procedural rights, which are justly regarded as an element of the principle of cooperation of the court and the parties in civil proceedings.

A study of the peculiarities of civil liability for damage caused by artificial intelligence was conducted. The special relevance of the chosen topic is emphasized, given the significant positive potential of artificial intelligence technologies and the feasibility of minimizing the negative risks of artificial intelligence use and related compensation. Therefore, the purpose of this study is to determine the specifics of civil liability for damage caused by artificial intelligence, based on the rules of law currently enshrined in the Civil Code of Ukraine and taking into account the experience of foreign countries law enforcement. The understanding, types and grounds for the application of civil liability are analyzed. In particular, the rules of law relating to tort liability are analyzed in detail. Tort liability includes liability for culpable human conduct and for other types of torts caused by things or animals. The obligation to compensate for the damage caused is related to the actions or inaction of the person or other phenomenon, if it was the cause of the damage. The possibility of applying the norms of the Civil Code of Ukraine to compensate for damage caused by artificial intelligence is considered. It is argued that the legal rules on liability for damage caused by a dangerous product are currently the only ones that can be applied to things equipped with artificial intelligence, although liability under this principle also has certain limitations that should be taken into account. The norms of European tort law that can be used to compensate for damage caused by artificial intelligence are analyzed. Ways to improve the current civil legislation of Ukraine in terms of liability for damage caused by artificial intelligence, to minimize the negative consequences of the use of these technologies in various spheres of society and the state was suggested. ; Проведено дослідження особливостей цивільно-правової відповідальності за шкоду, спричинену штучним інтелектом. Наголошено на особливій актуальності ...

The article analyzes the specifics of forms of social protection of civil servants in Ukraine. The peculiarities of the norms of legislation in the specified field are given. Scientific approaches to the characteristics of the subject of scientific research are revealed. It is emphasized that the forms of social and social protection of civil servants are: granting interest free loan for housing construction or purchase of apartments or individual dwellings; providing financial assistance to employees to resolve social and household issues is a type of financial assistance that is provided to resolve a variety of personal issues once a year at an average monthly wage based on a personal statement. It has been determined that a form of pension social protection scheme for civil servants is a civil servant's pension. A civil servant's pension is a type of social security retirement benefit for civil servants that is paid to civil servants when they reach retirement age. The specifics of the pension provision of civil servants are conditioned by the fact that according to the current legislation it is implemented in a general manner in accordance with the Law of Ukraine "On Compulsory State Pension Insurance". It is established that for today the social protection of civil servants is carried out in four directions: material, social, household, health-recreational and pension. The specifics of these areas are due to the fact that a number of forms of social protection are characteristic only of civil servants and are not characteristic of other categories of working citizens – for example, material and social security. However, it should be noted that in recent years the social protection of civil servants has in many moments been equated with the social protection of other categories of employees. Each of the directions is implemented through specific types of social protection, which are provided by the current legislation in different forms. In addition to those analyzed, civil servants are covered by all those guarantees of social protection that belong to all citizens of our country. ; У статті проаналізовано специфіку форм соціально-го захисту державних службовців в Україні. Наведе-но особливості норм законодавства у вказаній царині. Розкрито наукові підходи до характеристики темати-ки наукового дослідження. Наголошено, що формами соціально-побутового напряму соціального захисту державних службовців є: надання безвідсоткового кре-диту для житлового будівництва або придбання квар-тир чи індивідуальних житлових будинків; надання службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань – вид грошової допомоги, яка надається для вирішення різноманітних особистих питань один раз на рік у розмірі середньомісячної за-робітної плати на підставі особистої заяви. Визначено, що формою пенсійного напряму соціального захисту державних службовців є пенсія державного службов-ця. Пенсія державного службовця – це вид пенсійного напряму соціального захисту державних службовців, який виплачується державним службовцям у разі досягнення ними пенсійного віку. Специфіка пенсій-ного забезпечення державних службовців зумовлена тим, що згідно з чинним законодавством воно здійс-нюється у загальному порядку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Встановлено, що натепер соціальний захист державних службовців здійснюється в чоти-рьох напрямах: матеріальному, соціально-побутовому, оздоровчо-рекреаційному та пенсійному. Специфіка перерахованих напрямів зумовлена тим, що ряд форм соціального захисту є характерними лише для держав-них службовців і не є характерними для інших катего-рій працюючих громадян, наприклад, матеріальне та соціально-побутове забезпечення. При цьому зверне-мо увагу на те, що за останні роки соціальний захист державних службовців був у багатьох моментах зрів-няний із соціальним захистом інших категорій праців-ників. Реалізація кожного із напрямів здійснюється за допомогою конкретних видів соціального захисту, які передбачені чинним законодавством у різних фор-мах. Окрім проаналізованих, на державних службов-ців поширюються всі ті гарантії соціального захисту, які належать усім громадянам нашої держави.

An attempt to define a concept, nature and essence of civil society is carried out in the article. Problems and basic tendencies forming of civil society are explored in Ukraine as the bases of democracy functions. The state and problems of legislative determination of way development and perfection of this process are analyzed. The most essential directions of the subsequent forming of civil society in Ukraine are determined. ; В статье осуществляется попытка определить понятие, природу и сущность гражданского общества. Рассматриваются проблемы и основные тенденции формирования гражданского общества в Украине как основы функционирования демократии. Анализируется состояние и проблемы законодательного определения пути развития и совершенствования этого процесса. Определяются наиболее важные направления последующего формирования гражданского общества в Украине. ; У статті здійснюється спроба визначити поняття, природу і сутність громадянського суспільства. Розглядаються проблеми та основні тенденції формування громадянського суспільства в Україні як основи функціонування демократії. Аналізується стан та проблеми законодавчого визначення шляху розвитку та вдосконалення цього процесу. Визначаються найбільш важливі напрямки подальшого формування громадянського суспільства в Україні.

Article emphasizes the urgency of the development of a modern civil society and the individual of a citizen in Ukraine, points out the socio-psychological, spiritual, constitutional, legal foundations and experience of creating of such society in the world, in Europe as a time-tested way to real democracy and signs of effective democracy. It refers to the historical preconditions of the development of civil society and the individual of a citizen accumulated in Germany in the works of Hegel, in Ukraine, in particular in the Poltava region, which is connected with the actions of her spiritual elite, in particular G. Skovoroda, T. Shevchenko, V.I. Vernadsky, G.G. Vaschenko, A.S. Makarenko, V.O. Sukhomlynsky, O.T. Gonchar, F.T. Morgun, I.A. Zyazyun and others like that. Proposed scientific principles, goals, methods, institutional forms and specific requirements for the construction and functioning of Ukrainian civil society, taking into account modern crisis realities, its productive parity of interaction with the branches of power, forms of control over the activities and responsibilities of government and civil leaders. Information is given on the Decree of the President of Ukraine on promoting the development of civil society. The personality of the leader, who must ensure the successful functioning of civil society and government are characterized. Article emphasizes the necessity of obligatory loyalty of leaders of civil society and authorities to positive spiritual values of Worldview, Life, Man, Faith, Hope, Love, Good, Beauty, Truth, and the inadmissibility of the existence of negative attributes in them – the darkness, death, inhumanity, disbelief Despair, Hate, Evil, Distortion, Lies. The leader must be a true patriot of Ukraine, love his country and its citizens, and not the power and the possibility of its corruption use. Under these conditions, the unity of the people is possible and progressive progress of Ukraine towards peace and prosperity. Psychological measures to promote the development of civil society are offered. ; Наголошується на актуальності розвитку сучасного громадянського суспільства та особистості громадянина в Україні, наводяться соціально-психологічні, духовні, конституціональні, правові засади й досвід створення такого суспільства у світі, в Європі як перевіреного часом шляху до реального народовладдя й ознаки дієвої демократії. Вказується на історичні передумови розвитку громадянського суспільства та особистості громадянина, накопичений в Німеччині у роботах Гегеля, в Україні, зокрема на Полтавщині, що пов'язано з діяннями її духовної еліти, зокрема Г.С. Сковороди, Т.Г. Шевченка, В.І. Вернадського, Г.Г. Ващенка, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, О.Т. Гончара, Ф.Т. і В.Ф. Моргунів, І.А. Зязюна та ін. Пропонуються науково обґрунтовані принципи, цілі, методи, інституціональні форми і конкретні вимоги до побудови і функціонування українського громадянського суспільства з урахуванням сучасних кризових реалій, його продуктивної паритетної взаємодії із гілками влади, форми контролю діяльності і відповідальності владних і громадянських лідерів. Підкреслюється необхідність обов'язкової відданості лідерів громадянського суспільства і представників влади позитивним духовним цінностям, неприпустимість наявності в них ознак існування негативних цінностей. За цих умов можлива єдність народу та прогресивний поступ України до миру і добробуту. Пропонуються психологічні заходи зі сприяння розвитку громадянського суспільства.