Suchergebnisse

The analysis of the article focuses on the consideration of the essentiality of human nature. We are talking about the foundations of individual development that directly affect the formation of human existence and society. As the above aspects are considered the spiritual nature of the individual and the ethical universals that affect it - spiritual knowledge. It is with the soul that man as a microcosm concentrates in himself all the elements and manifests all the properties of the "great world". And it is the internalization of spiritual knowledge in the human experience that forms virtues - activities that create good in the world. In particular, it is emphasized that the harmony of soul and body, the orderliness of their relationship, is formed directly under the influence of "whole knowledge". This is what reproduces the monolithicity, the integrity of the human personality, ensures its mental and physical health. Conversely, the violation of this balance leads directly to the loss of the vital connection between the spiritual and physiological principles of human nature, causes the destruction, splitting of the individual, his spiritual and physical degradation.
In this regard, it was found that the possibility of harmonious human development is healing, that is "reproduction of the monolithic nature of the spiritual and physiological nature." It is achieved only when the individual conforms to the conditions of the integrity of the higher, transcendent order - the spiritual laws. The latter provide the principles and potential for the development of human coexistence. Thus, the study of the meaning and influence of spiritual knowledge on human life, makes it possible to note that no materialist knowledge aimed at the development of technological and economic progress is able to solve its existential problems. Only the knowledge that satisfies the essential needs of the individual, the aspirations of the soul, which carry values, and the understanding of the very essence of human life are able to restore that natural (in the sense given) state of harmony, health of soul and body.

Ternopil region is one of the most picturesque regions of Ukraine, which has rich traditions and customs of its inhabitants. Among many settlements is the town of regional subordination – Kremenets. This research studies metaphysical character of spiritual and cultural institutions of the town, its major archetypal structures in the context of main existential forms of everyday life reality.Results: The author focuses on the major aspects of natural (syncretic unity of objective and subjective reality), social (activities of natives of the town and their role in the context of spiritual and intellectual aura), anthropological (anthropological essence of the town) and spiritual (deep reflctions on meaning of life, its transience etc.) layers of the town.Existence of the natural is manifested on two stages: the objective reality that exists independently from society and subjective – a set of objects and phenomena created by man in the process of transformation of objective reality. The fist stage is expressed through the unique beauty of surroundings, a kind of «naturalness» of the internal space of the town. The «secondary» nature of the metaphysical space of the town relates to synthetic material conditions of existence. They are Kremenets Botanical Garden, Kremenetskiy Castle etc.The social aspect of Kremenets reflcts in the life of the leading fiures. Among them – a representative of the Polish Enlightenment, scientist, politician Hugo Kołłątaj, founder of Volyn school in Kremenets Tadeusz Chatsky, genius Polish poet and playwright Juliusz Slovak, Ukrainian composer, conductor Michael Verykivs'ky and others.Planning of any town can be understood anthropologically, correlating it with the human body. Therefore, the formal dimension of anthropological essence of Kremenets is determined by Ukrainian-Polish roots, because it has cultural, social, spiritual and religious elements of two countries – Ukraine and Poland.The spiritual dimension of metaphysical character of Kremenets nature realizes in the context of conscious and unconscious, visible and invisible forms. Visible layer includes a large number of monasteries and churches. The invisible spiritual context reveals through a unique spiritual auraof the town, which is given not only the large number of burials, but spiritual formations which are registered in scientifi works, literature, art.Discussion: Clarifiation of metaphysical features of the character of Kremenets is factual material for the realization of the basic forms of life on the regional level to determine their function in a particular district, region and state as a whole. ; Осуществляется анализ определяющих метафизических особенностей города Кременца Тернопольской области, которые в пространственно-временных формах бытия не только носят четко выраженный неповторимый характер, но и выделяют данный город из других населенных пунктов нашей страны. Установлено, что взаимосвязанные формы бытия апеллируют к естественному, социальному, человеческому, духовному модусах не только в контексте исторического развития, но и на современном этапе.Акцентировано внимание на ведущих аспектах естественного (синкретическое единство объективной и субъективной реальности), социального (деятельность выходцев города и их роль в контексте формирования духовно-интеллектуальной ауры), антропологического (антропологическая сущность города) и духовного (пространство глубоких рассуждений о смысле жизни, ее быстротечности и т.д.) слоев города. ; Здійснюється аналіз визначальних метафізичних особливостей міста Кременця Тернопільської області, які в просторово-часових формах буття не лише носять чітко виражений неповторний характер, але й виділяють дане місто з-поміж інших населених пунктів нашої держави. Встановлено, що взаємопов'язані форми буття апелюють до природнього, соціального, людського, духовного модусів не тільки в контексті історичного розвитку, але й на сучасному етапі. Акцентовано увагу на провідних аспектах природнього (синкретична єдність об'єктивної та суб'єктивної реальності), соціального (діяльність вихідців міста та їх роль у контексті формування духовно-інтелектуальної аури), антропологічного (антропологічна сутність міста) та духовного (простір глибоких міркувань про сенс життя, його скороминучість тощо) пластів міста

The culture of tolerance is the subject of post-classical knowledge of conscious phenomena that influence the processes being a person and its ethno-national identity. There is a formation of a political nation that meets the requirements of European society and the spirit of ethno-social shifts, resulting in the formation of the corresponding meanings of network culture and global identity. The civilized spirit of freedom is the property of the content of the history philosophers and the realities of socio-cultural changes of being. The formation of a discursive space of tolerance establishes the contemporary meaning and meaning of a particular socio-cultural life, when the culture of tolerance was shaped by Europe at an early age of its civilization, and, through this, a combination of external structures with its internal world is achieved. Without the «philosophy of hope» there is no optimization of the reliability of the specialists training. In this context, the priority of the humanitarian aspect of the educational space is overcoming - and fragmentation of the reform process, also as the education and upbringing that embraced the makers of the product intelligence. Understand that all the priorities of educational reform have not only authoritative policies, but a positive meaning emerges only when the regions is headed by authoritative bearers of the patriotic-professional direction. And they find common actions with the Ministry of Education and Science, the intellect-environment, students, etc. Only through the achievement of a European level of academic freedoms, one can touch on the «pragmatics of the educational noosphere» the community will help the formation of reformers-officials to conduct dialogue in the sense of what this word has as a «difficult transitional state», after which there appears «civil enlightenment», the ability to find an understanding with society, in spite of the violent ignorance of radicals from the East or the West.The feeling of future specialists before the exit of the «crisis society» from the state of «permanent rebellion» is born despite the «hybridization of humanitarian situation». ; Культура толерантности является предметом постнекласического познания сознательных явлений, которые влияют на процессы становления личности и ее этнонациональную идентичность. Происходит формирование политической нации, которая соответствует требованиям европейского общества и духа этносоциальных сдвигов, в результате формируются соответствующие смыслы сетевой культуры и глобальная идентичность. Цивилизованный дух свободы есть свойство содержания философем истории и реалии социокультурных изменений бытия. Становление дискурсивного пространства толерантности устанавливает современные значения и смыслы конкретной социокультурной жизни, когда культуру толерантности формировала Европа в период раннего времени своей цивилизации, и благодаря этому достигается сочетание внешних структур со своим внутренним миром. Без «философии надежды» нет оптимизации надежности подготовки специалистов. В этом смысл приоритета гуманитарного аспекта образовательного пространства, преодоления и фрагментарности процесса реформирования, обучения и воспитания, охватившего создателей интеллект-продукта. Понять все приоритеты реформы образования могут не только авторитетные политики, положительный смысл появляется только тогда, когда в регионах отрасль возглавляют авторитетные носители патриотически профессионального направления. И находят общие действия с Министерством образования и науки, интеллект средой, студенчеством и тому подобное. Только через достижение европейского уровня академических свобод можно коснуться «прагматики образовательной ноосферы», община поможет становлению реформаторов чиновников, чтобы вести диалог в том значении, которое это слово имеет как «тяжелое переходное состояние», после которого появляется «гражданское прозрение», умение найти взаимопонимание с социумом, несмотря на воинственное невежество радикалов с Востока или Запада. Ощущение будущих специалистов к выходу «кризисного социума» из состояния «перманентного бунта» рождается, несмотря на «гибридизацию гуманитарной ситуативности». ; Культура толерантності є предметом постнекласичного пізнання свідомих явищ, котрі впливають на процеси становлення особистості та її етнонаціональну ідентичність. Відбувається формування політичної нації, яка відповідає вимогам європейського суспільства і духу етносоціальних зрушень, в результаті формуються відповідні сенси мережевої культури і глобальна ідентичність. Цивілізований дух свободи є властивість змісту філософем історії та реалії соціокультурних змін буття. Становлення дискурсивного простору толерантності встановлює сучасні значення і сенсу конкретного соціокультурного життя, коли культуру толерантності формувала Європа під час раннього часу своєї цивілізації, і завдяки цьому досягається поєднання зовнішніх структур зі своїм внутрішнім світом. Без «філософії надії» немає оптимізації надійності підготовки спеціалістів. В цьому зміст пріоритету гуманітарного аспекту освітнього простору, подолання і фрагментарності процесу реформування, навчання та виховання, що охопило творців інтелект-продукту. Зрозуміти всі пріоритети реформи освіти мають не тільки авторитетні політики. Позитивний сенс з'являється лише тоді, коли в регіонах галузь очолюють авторитетні носії патріотично-професійного напряму. І знаходять спільні дії із Міністерством освіти і науки, інтелект-середовищем, студентством тощо. Тільки через досягнення європейського рівня академічних свобод можна торкнутися «прагматики освітньої ноосфери», громада допоможе становленню реформаторів-чиновників, щоб вести діалог у тому значенні, яке це слово має як «тяжкий перехідний стан», після якого з'являється «громадянське прозріння», вміння знайти порозуміння з соціумом, попри войовниче невігластво радикалів зі Сходу чи Заходу.Відчуття майбутніх фахівців до виходу «кризового соціуму» із стану «перманентного бунту» народжується попри «гібридизацію гуманітарної ситуативності».

The paper presents a reconstruction of the «metaphysics of war» by involving the conception of a total mobilization by E.Junger and an existential-phenomenological philosophy by J. Patocka. The author claims that the modern «non-traditional» war embodies not the true unity of nations by Junger, or а solidarity experience by Patocka, but the policy of a militarized humanity, which leads to an escalation of violence. ; Стаття присвячена реконструкцiї «метафiзики вiйни» через звернення до концепцiї тотальної мобiлiзацiї Е. Юнгера та екзистенцiйно-феноменологiчної фiлософiї Я. Паточки. Автор стверджує, що сучасна «нетрадицiйна» вiйна утверджує не iстинну єднiсть нацiй Е. Юнгера чи досвiд солiдарностi Я. Паточки, а полiтику воєнiзованого гуманiзму, що призводить до ескалацiї насилля.

Буттєва структура Світу, тобто реальність, в якій ми існуємо, формується завдяки організації простору. Єдиним механізмом цього процесу виступають смисли і значення, якими наповнює людина певні предмети, явища. Так, наприклад, оформлення простору будинку була досить складною процедурою створення символів, які й визначали саме простір як придатну для житла реальність. Структура світу традиційно реалізується в понятті геометрія Світу. У статті показано, що уявлення забраження Світу впливає не тільки на його розуміння і "бачення", але й задає нормативність думки. Метафізичний дискурс залишає нас в Світі-сфері, але сучасна філософія і людина сьогодення облаштовує Світ за допомогою метафори Світ-стільники. Геометрія Світу представлена метафорою стільників. Таке твердження розглядається в контексті кризи метафізичного дискурсу, матеріал для якої дає постметафізична філософія. На противагу картезіанської парадигми спостерігається звернення філософії до осмислення багаторозмірного топосу людського буття, до його зовнішнім, просторовим формам і проявам. Постметафізичний дискурс свідчить також про зміни в мисленні сучасної людини. Між сприйняттям Світу та думкою, яка оформлює його, існує зв'язок. Її можна виразити в наступному: геометрія простору облаштованого Світу є одночасно продуктом і джерелом інтелектуальних зрушень (проблема буття і мислення). Якщо зміни стосуються світорозуміння, світобудови, то така трансформація образу Світу "тягне" за собою переворот також в світогляді людини і дорівнюється до інтелектуальних революцій. Зміна уявлень про Світ свідчить про зміни характеру мислення людини, а отже перед нами факт онтологічних, вітальних і пізнавальних трансформацій. У сучасній геометрії Світу знаходить свою реалізацію трансверсальний розум, який активізує феномен комунікацій. Отже, просторова метафора Світу, його геометрія і стиль мислення, переплітаючись, впливають один одного. ; The existential structure of the World, that is, the reality in which we exist, shaped by the organization of space. The only mechanism of this process is the meanings and meanings with which a person fills certain objects, phenomena. For example, the design of the space of the house was quite a complicated procedure for creating symbols, which defined the space itself as a habitable reality. The structure of the world traditionally implemented in the concept of the geometry of the World. The article shows that the idea of the spatial characteristics of the World affects not only its understanding and "vision", but also sets the normativity of thought. The geometry of the World represented by the metaphor of combs. This statement considered in the context of the crisis of metaphysical discourse, the material for which provided by post-metaphysical philosophy. In contrast to the Cartesian paradigm, there observed an appeal of philosophy to the subject of the philosophy of the body, landscape, to the understanding of the multidimensionality of the spatial configurations and manifestations. Post metaphysical discourse also indicates a change in thinking. There is a connection between the image of the World and the thought that shapes it. It can be expressed in the following: the geometry of the space of the equipped World is both a product and a source of intellectual shifts (the problem of being and thinking). Metaphysical discourse leaves us in the World-sphere, but modern philosophy and the man of the present equip the World with the help of the metaphor of the World-Cell. If the changes relate to the World outlook, the universe, then such a transformation of the image of the World "pulls" behind itself a revolution also in the human worldview and equated with intellectual revolutions. The change in ideas about the World indicates a change in the nature of human thinking, and therefore we faced with the fact of ontological, vital and cognitive transformations. In the modern geometry of the World, the transversal mind finds its realization, which activates the phenomenon of communications. Therefore, the spatial metaphor of the World, its geometry and style of thinking, intertwining, influence each other. However in the late nineteenth and early twentieth centuries. The spherical ontology of the world begins its decline, and since the middle of the twentieth century, such a steady as if the world began to shake. The loss of the roots of a spherical nature touches, and then shakes the wider layer of subjective qualities: it broadly captures the mental, cultural, social and economic spheres of man. In addition, as a result, such a balanced by the spherical ontology of the internal human space begins processes of destruction or destructive transformations. Spheres are beginning to break up the instabilities that make any risks real, and the welcome spherical geometry becomes unviable. The question arose about the need for a new understanding of the world and its topology. Today we see transformations in the understanding of the universe. We propose to consider it in the form of cell geometry, the metaphor of which are bee cells, cells. It is not unreasonable. Philosophy has recently moved precisely to such an understanding, expanding its intelligence around the metaphor of the fold, the theme of "the death of the subject," and the subjects of subjection. Expanding the reflection around the question of a new metaphor of the world, there is a question about the nature of the mind of this space. Modern global world creates a heterogeneous space, and it is a space of communication, aimed at overcoming all sorts of borders, language, political, scientific, cultural, religious and so on. To overcome different types of rationality, for communication between them necessary becomes a transversal mind in the new conditions.

The existential structure of the World, that is, the reality in which we exist, shaped by the organization of space. The only mechanism of this process is the meanings and meanings with which a person fills certain objects, phenomena. For example, the design of the space of the house was quite a complicated procedure for creating symbols, which defined the space itself as a habitable reality. The structure of the world traditionally implemented in the concept of the geometry of the World. The article shows that the idea of the spatial characteristics of the World affects not only its understanding and "vision", but also sets the normativity of thought. The geometry of the World represented by the metaphor of combs. This statement considered in the context of the crisis of metaphysical discourse, the material for which provided by post-metaphysical philosophy. In contrast to the Cartesian paradigm, there observed an appeal of philosophy to the subject of the philosophy of the body, landscape, to the understanding of the multidimensionality of the spatial configurations and manifestations. Post metaphysical discourse also indicates a change in thinking. There is a connection between the image of the World and the thought that shapes it. It can be expressed in the following: the geometry of the space of the equipped World is both a product and a source of intellectual shifts (the problem of being and thinking). Metaphysical discourse leaves us in the World-sphere, but modern philosophy and the man of the present equip the World with the help of the metaphor of the World-Cell. If the changes relate to the World outlook, the universe, then such a transformation of the image of the World "pulls" behind itself a revolution also in the human worldview and equated with intellectual revolutions. The change in ideas about the World indicates a change in the nature of human thinking, and therefore we faced with the fact of ontological, vital and cognitive transformations. In the modern geometry of the World, the transversal mind finds its realization, which activates the phenomenon of communications. Therefore, the spatial metaphor of the World, its geometry and style of thinking, intertwining, influence each other. However in the late nineteenth and early twentieth centuries. The spherical ontology of the world begins its decline, and since the middle of the twentieth century, such a steady as if the world began to shake. The loss of the roots of a spherical nature touches, and then shakes the wider layer of subjective qualities: it broadly captures the mental, cultural, social and economic spheres of man. In addition, as a result, such a balanced by the spherical ontology of the internal human space begins processes of destruction or destructive transformations. Spheres are beginning to break up the instabilities that make any risks real, and the welcome spherical geometry becomes unviable. The question arose about the need for a new understanding of the world and its topology. Today we see transformations in the understanding of the universe. We propose to consider it in the form of cell geometry, the metaphor of which are bee cells, cells. It is not unreasonable. Philosophy has recently moved precisely to such an understanding, expanding its intelligence around the metaphor of the fold, the theme of "the death of the subject," and the subjects of subjection. Expanding the reflection around the question of a new metaphor of the world, there is a question about the nature of the mind of this space. Modern global world creates a heterogeneous space, and it is a space of communication, aimed at overcoming all sorts of borders, language, political, scientific, cultural, religious and so on. To overcome different types of rationality, for communication between them necessary becomes a transversal mind in the new conditions. ; Буттєва структура Світу, тобто реальність, в якій ми існуємо, формується завдяки організації простору. Єдиним механізмом цього процесу виступають смисли і значення, якими наповнює людина певні предмети, явища. Так, наприклад, оформлення простору будинку була досить складною процедурою створення символів, які й визначали саме простір як придатну для житла реальність. Структура світу традиційно реалізується в понятті геометрія Світу. У статті показано, що уявлення забраження Світу впливає не тільки на його розуміння і «бачення», але й задає нормативність думки. Метафізичний дискурс залишає нас в Світі-сфері, але сучасна філософія і людина сьогодення облаштовує Світ за допомогою метафори Світ-стільники. Геометрія Світу представлена метафорою стільників. Таке твердження розглядається в контексті кризи метафізичного дискурсу, матеріал для якої дає постметафізична філософія. На противагу картезіанської парадигми спостерігається звернення філософії до осмислення багаторозмірного топосу людського буття, до його зовнішнім, просторовим формам і проявам. Постметафізичний дискурс свідчить також про зміни в мисленні сучасної людини. Між сприйняттям Світу та думкою, яка оформлює його, існує зв'язок. Її можна виразити в наступному: геометрія простору облаштованого Світу є одночасно продуктом і джерелом інтелектуальних зрушень (проблема буття і мислення). Якщо зміни стосуються світорозуміння, світобудови, то така трансформація образу Світу «тягне» за собою переворот також в світогляді людини і дорівнюється до інтелектуальних революцій. Зміна уявлень про Світ свідчить про зміни характеру мислення людини, а отже перед нами факт онтологічних, вітальних і пізнавальних трансформацій. У сучасній геометрії Світу знаходить свою реалізацію трансверсальний розум, який активізує феномен комунікацій. Отже, просторова метафора Світу, його геометрія і стиль мислення, переплітаючись, впливають один одного. Бытийная структура Мира, то есть реальность, в которой мы существуем, формируется благодаря организации пространства. Единственным механизмом этого процесса выступают смыслы и значения, которыми наполняет человек определенные предметы, явления. Так, например, оформление пространства дома была достаточно сложной процедурой создания символов, которые и определяли само пространство как пригодную для жилья реальность. Структура мира традиционно реализуется в понятии геометрия Мира. В статье показано, что представление о пространственной характеристике Мира влияет не только на его понимание и «видение», но и задает нормативность мысли. Метафизический дискурс оставляет нас в Мире-сфере, но современная философия и человек настоящего обустраивает Мир с помощью метафоры Мир-соты. Геометрия Мира представлена метафорой сотов. Такое утверждение рассматривается в контексте кризиса метафизического дискурса, материал для которой дает постметафизическая философия. В противовес картезианской парадигме наблюдается обращение философии к осмыслению многоразмерности топологии человеческого бытия, его внешним, пространственным конфигурациям и проявлениям. Постметафизический дискурс свидетельствует также об изменении в мышлении. Между образом Мира и мыслью, которая оформляет его, существует связь. Ее можно выразить в следующем: геометрия пространства обустроенного Мира является одновременно продуктом и источником интеллектуальных сдвигов (проблема бытия и мышления). Если изменения касаются миропонимания, мироздания, то такая трансформация образа Мира «тянет» за собой переворот также в мировоззрении человека и приравнивается к интеллектуальным революциям. Изменение представлений о Мире свидетельствует об изменениях характера мышления человека, а следовательно перед нами ‒ факт онтологических, витальных и познавательных трансформаций. В современной геометрии Мира находит свою реализацию трансверсальном разум, который активизирует феномен коммуникаций. Итак, пространственная метафора Мира, его геометрия и стиль мышления, переплетаясь, влияют друг друга. The existential structure of the World, that is, the reality in which we exist, shaped by the organization of space. The only mechanism of this process is the meanings and meanings with which a person fills certain objects, phenomena. For example, the design of the space of the house was quite a complicated procedure for creating symbols, which defined the space itself as a habitable reality. The structure of the world traditionally implemented in the concept of the geometry of the World. The article shows that the idea of the spatial characteristics of the World affects not only its understanding and "vision", but also sets the normativity of thought. The geometry of the World represented by the metaphor of combs. This statement considered in the context of the crisis of metaphysical discourse, the material for which provided by post-metaphysical philosophy. In contrast to the Cartesian paradigm, there observed an appeal of philosophy to the subject of the philosophy of the body, landscape, to the understanding of the multidimensionality of the spatial configurations and manifestations. Post metaphysical discourse also indicates a change in thinking. There is a connection between the image of the World and the thought that shapes it. It can be expressed in the following: the geometry of the space of the equipped World is both a product and a source of intellectual shifts (the problem of being and thinking). Metaphysical discourse leaves us in the World-sphere, but modern philosophy and the man of the present equip the World with the help of the metaphor of the World-Cell. If the changes relate to the World outlook, the universe, then such a transformation of the image of the World "pulls" behind itself a revolution also in the human worldview and equated with intellectual revolutions. The change in ideas about the World indicates a change in the nature of human thinking, and therefore we faced with the fact of ontological, vital and cognitive transformations. In the modern geometry of the World, the transversal mind finds its realization, which activates the phenomenon of communications. Therefore, the spatial metaphor of the World, its geometry and style of thinking, intertwining, influence each other. However in the late nineteenth and early twentieth centuries. The spherical ontology of the world begins its decline, and since the middle of the twentieth century, such a steady as if the world began to shake. The loss of the roots of a spherical nature touches, and then shakes the wider layer of subjective qualities: it broadly captures the mental, cultural, social and economic spheres of man. In addition, as a result, such a balanced by the spherical ontology of the internal human space begins processes of destruction or destructive transformations. Spheres are beginning to break up the instabilities that make any risks real, and the welcome spherical geometry becomes unviable. The question arose about the need for a new understanding of the world and its topology. Today we see transformations in the understanding of the universe. We propose to consider it in the form of cell geometry, the metaphor of which are bee cells, cells. It is not unreasonable. Philosophy has recently moved precisely to such an understanding, expanding its intelligence around the metaphor of the fold, the theme of "the death of the subject," and the subjects of subjection. Expanding the reflection around the question of a new metaphor of the world, there is a question about the nature of the mind of this space. Modern global world creates a heterogeneous space, and it is a space of communication, aimed at overcoming all sorts of borders, language, political, scientific, cultural, religious and so on. To overcome different types of rationality, for communication between them necessary becomes a transversal mind in the new conditions.

Michail Bakhtin's philosophy of act is considered as a metaphysical project. Bakhtin's conception is explored in a wider context of the metaphysical project of Russian existentialism. Interpretations of the term "truth", which correspond to different versions of existentialism, are compared. Shestov's existentialist particularism, Berdiaev's actualistic personalism, Bakhtin's ethical existentialism are analysed. Existentialist implications of Gregory Palama's metaphysics of light are considered. ; В статье рассматривается философия поступка Михаила Бахтина как проект метафизики действия. Концепция Бахтина исследуется в контексте метафизического проекта русского экзистенциализма. Сравниваются интерпретации термина «истина» в различных версиях экзистенциализма. Исследуются экзистенциальный партикуляризм Шестова, ктуалистический персонализм Бердяева, этический экзистенциализм Бахтина. Рассматриваются экзистенциалистские импликации метафизики света Григория Паламы. ЛИТЕРАТУРА Бахтин как философ / Под ред. П.С. Гуревича, Л.А. Гоготишвили. — М.: Наука, 1992. Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология науки и техники. Ежегодник. 1984-1985. – М.: Наука, 1986. Бердяев Н.А. О рабстве и свободе человека. Опыт персоналистической философии [1939] // Бердяев Н. А. Царство духа и царство кесаря. – М.: Республика, 1995. Бердяев Н.А. Алексей Степанович Хомяков [1912] // Бердяев Н. Собрание сочинений. – Т. V. – Париж: YMCA-Press, 1997. Бердяев Н.А. Истина и откровение. – СПб.: Изд-во Русского Христианского гумани- тарного института, 1996. Бердяев Н.А. О назначении человека. – М.: Республика, 1993. Бердяев Н.А. Самопознание (опыт философской автобиографии). – М.: Международ- ные отношения, 1990. Бузгалин А. В., Булавка Л. А. Следующие сто лет М. Бахтина: диалектика диалога versus метафизика постмодернизма // Вопросы философии. – 2000. – № 6. – С. 119–132. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: М. О. Вольф, 1903– 1909; Репр. т. 1–4, «Пять континентов», 1954. Етимологічний словник української мови: у 7-ми тт. – Т.2. – К.: Наукова Думка, 1985. Махлин В.Л. Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. Назинцев В.В. Мыслитель Бахтин и теоретик Хайдеггер // М. Бахтин и философская культура ХХ века. – СПб.: Образование, 1991. – Вып. 1., ч. 1. – С. 102–112. Російсько-український словник / За ред. А.Е. Кримського. – Т.1. – Київ, Червоний Шлях: 1924. Словарь української мови / Упорядкував Борис Грінченко. – Київ, 1907-1909. Соловьев В. С. Теоретическая философия // Собрание сочинений в 8 т. – Т. 8. – СПб.: 1903. Трубецкой Е. Н. Свет Фаворский и преображение ума // Русская идея / ред. M.A. Мас- лин. – М.: Республика, 1992. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4-х тт. – М.: Прогресс, 1986. Флоренский П. А. Столп и утверждение истины [1914]. – Т. 1. – М.: Правда, 1990. Хоружий С. С. О старом и новом. – СПб.: Алетейя, 2000. Шестов Л. Афины и Иерусалим // Сочинения в 2-х т. – Т. 1. – М.: Наука, 1993. Bialostosky D.H. Liberal Education, Writing, and the Dialogic Self // Landmark Essays on Bakhtin, Rhetoric, and Writing / Ed. Frank Farmer. – Mahwah, New Jersey: Hermagoras-Erlbaum, 1998. – P. 187–196. Brandist C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics. – London: Pluto Press, 2002. De Andia Y. L'Union à Dieu chez Denys l'Aréopagite. – Leiden: Brill, 1996. Dentith S. Bakhtin versus Rhetoric? // Face to Face: Bakhtin in Russia and the West / Ed. C. Adlam, R. Falconer, V. Makhlin, and A. Renfrew. – Sheffield: Sheffield Academic Press, 1997. – P. 311–325. Emerson C. The First Hundred Years of Mikhail Bakhtin. – Princeton: Princeton UP, 1997. Erdinast-Vulcan D. Between the Face and the Voice: Bakhtin meets Levinas // Continental Philosophy Review. – Vol. 41, No.1 (2008). – P. 43–58. Evans F. Genealogy and the problem of affirmation in Nietzsche, Foucault and Bakhtin // Philosophy and Social Criticism. – Vol. 27, No. 3 (2001). – P. 41–65. Herman L.J. A Dictionary of Slavic Word Families. – New York: Columbia UP, 1975. Hirschkop K. Mikhail Bakhtin: An Aesthetic for Democracy. – Oxford: Oxford UP, 1999. Holquist M. Dialogism: Bakhtin and His World. New Accents. – London: Routledge, 1990. Lossky V. À l'image et à la ressemblance de Dieu. – Paris: Aubier-Montaigne, 1967. MacCannell J. F. The Temporality of Textuality: Bakhtin and Derrida // Modern Language Notes. – Vol. 100, No. 5 (Dec., 1985). – P. 968–988. Machek V. Etymologický slovnik jazyka českého a slovenskeho. – Praha: Nakladatelství Československé Akademie Vĕd, 1957. Morson G.S., Emerson С. Mikhail Bakhtin: Creation of a Prosaics. – Stanford: Stanford UP, 1990. Mraovic B. Bakhtin's theory of speech as human agency // Social Responsibility Journal. – Vol. 4, No. 3 (2004). – P. 283–296. Owens J. The Doctrine of Being in the Aristotelian 'Metaphysics'. – Toronto: Pontifical Institute of Medieval Studies, 1978. Patterson D. Literature and Spirit: Essays on Bakhtin and His Contemporaries. – Lexington: The University Press of Kentucky, 1988. Pierson S. W. A Bibliographic Note and Bibliography on Bakhtinian Studies in Poetry (March 15, 2012) // Електронний ресурс. Режим доступу: http://ssrn.com/abstract=2023643 Sandler S. Kierkegaard and Bakhtin's Philosophical Motivation / XIV International Mikhail Bakhtin Conference, University of Bologna, Bertinoro, Italy, July 2011 // Електрон- ний ресурс. Режим доступу: http://ssrn.com/abstract=2045694 The Annotated Bakhtin Bibliography / Ed. by C. Adlam, D. Shepherd. – London: Modern Humanities Research Association, 2000. Tiupa V. "Dialogue of Agreement" as Mikhail Bakhtin's Neo-Rhetoric Project // Russian Journal of Communication. – Vol. I. – No. 3 (2008). – P. 323–330. Todorov T. Mikhaïl Bakhtine, le principe dialogique. – Paris : Seuil, 1981. Vasylchenko A. A. Equivocity of human being in the Aristotelian metaphysics: a personalist version // Філософська думка: спецвипуск Sententiae I Антична і середньовічна філософія. – 2010. – № 1. – С. 20–38. Vasylchenko A. Rorty et Bakhtine: deux visions de la communauté // Hermès. – No. 23-24 (1999). – P. 311–316. Vocabulaire Européen des Philosophies / Sous la direction de Barbara Cassin. – Paris: Seuil & Le Robert, 2004. White E. J. Assessment as Aesthetic Activity: a Bakhtinian Approach / Conference Presentation. – Manuscript: Philosophy of Education Society of Australasia, 2007. Zappen J. P. The Rebirth of Dialogue: Bakhtin, Socrates, and the Rhetorical Tradition. – Albany: SUNY Press, 2004. ; У статті розглядається філософія вчинку Михайла Бахтіна як проект мета фізики дії. Концепція Бахтіна досліджується в контексті метафізичного проекту російського екзистенціалізму. Порівнюються інтерпретації терміна «істина» в різних версіях екзистенціалізму. Досліджуються екзистенційний партикуляризм Шестова, актуалістичний персоналізм Бердяєва, етичний екзистенціалізм Бахтіна. Розглядаються екзистенціалістичні імплікації метафізики світла Григорія Палами. ЛІТЕРАТУРА Бахтин как философ / Под ред. П.С. Гуревича, Л.А. Гоготишвили. — М.: Наука, 1992. Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология науки и техники. Ежегодник. 1984-1985. – М.: Наука, 1986. Бердяев Н.А. О рабстве и свободе человека. Опыт персоналистической философии [1939] // Бердяев Н. А. Царство духа и царство кесаря. – М.: Республика, 1995. Бердяев Н.А. Алексей Степанович Хомяков [1912] // Бердяев Н. Собрание сочинений. – Т. V. – Париж: YMCA-Press, 1997. Бердяев Н.А. Истина и откровение. – СПб.: Изд-во Русского Христианского гумани- тарного института, 1996. Бердяев Н.А. О назначении человека. – М.: Республика, 1993. Бердяев Н.А. Самопознание (опыт философской автобиографии). – М.: Международ- ные отношения, 1990. Бузгалин А. В., Булавка Л. А. Следующие сто лет М. Бахтина: диалектика диалога versus метафизика постмодернизма // Вопросы философии. – 2000. – № 6. – С. 119–132. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: М. О. Вольф, 1903– 1909; Репр. т. 1–4, «Пять континентов», 1954. Етимологічний словник української мови: у 7-ми тт. – Т.2. – К.: Наукова Думка, 1985. Махлин В.Л. Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. Назинцев В.В. Мыслитель Бахтин и теоретик Хайдеггер // М. Бахтин и философская культура ХХ века. – СПб.: Образование, 1991. – Вып. 1., ч. 1. – С. 102–112. Російсько-український словник / За ред. А.Е. Кримського. – Т.1. – Київ, Червоний Шлях: 1924. Словарь української мови / Упорядкував Борис Грінченко. – Київ, 1907-1909. Соловьев В. С. Теоретическая философия // Собрание сочинений в 8 т. – Т. 8. – СПб.: 1903. Трубецкой Е. Н. Свет Фаворский и преображение ума // Русская идея / ред. M.A. Мас- лин. – М.: Республика, 1992. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4-х тт. – М.: Прогресс, 1986. Флоренский П. А. Столп и утверждение истины [1914]. – Т. 1. – М.: Правда, 1990. Хоружий С. С. О старом и новом. – СПб.: Алетейя, 2000. Шестов Л. Афины и Иерусалим // Сочинения в 2-х т. – Т. 1. – М.: Наука, 1993. Bialostosky D.H. Liberal Education, Writing, and the Dialogic Self // Landmark Essays on Bakhtin, Rhetoric, and Writing / Ed. Frank Farmer. – Mahwah, New Jersey: Hermagoras-Erlbaum, 1998. – P. 187–196. Brandist C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics. – London: Pluto Press, 2002. De Andia Y. L'Union à Dieu chez Denys l'Aréopagite. – Leiden: Brill, 1996. Dentith S. Bakhtin versus Rhetoric? // Face to Face: Bakhtin in Russia and the West / Ed. C. Adlam, R. Falconer, V. Makhlin, and A. Renfrew. – Sheffield: Sheffield Academic Press, 1997. – P. 311–325. Emerson C. The First Hundred Years of Mikhail Bakhtin. – Princeton: Princeton UP, 1997. Erdinast-Vulcan D. Between the Face and the Voice: Bakhtin meets Levinas // Continental Philosophy Review. – Vol. 41, No.1 (2008). – P. 43–58. Evans F. Genealogy and the problem of affirmation in Nietzsche, Foucault and Bakhtin // Philosophy and Social Criticism. – Vol. 27, No. 3 (2001). – P. 41–65. Herman L.J. A Dictionary of Slavic Word Families. – New York: Columbia UP, 1975. Hirschkop K. Mikhail Bakhtin: An Aesthetic for Democracy. – Oxford: Oxford UP, 1999. Holquist M. Dialogism: Bakhtin and His World. New Accents. – London: Routledge, 1990. Lossky V. À l'image et à la ressemblance de Dieu. – Paris: Aubier-Montaigne, 1967. MacCannell J. F. The Temporality of Textuality: Bakhtin and Derrida // Modern Language Notes. – Vol. 100, No. 5 (Dec., 1985). – P. 968–988. Machek V. Etymologický slovnik jazyka českého a slovenskeho. – Praha: Nakladatelství Československé Akademie Vĕd, 1957. Morson G.S., Emerson С. Mikhail Bakhtin: Creation of a Prosaics. – Stanford: Stanford UP, 1990. Mraovic B. Bakhtin's theory of speech as human agency // Social Responsibility Journal. – Vol. 4, No. 3 (2004). – P. 283–296. Owens J. The Doctrine of Being in the Aristotelian 'Metaphysics'. – Toronto: Pontifical Institute of Medieval Studies, 1978. Patterson D. Literature and Spirit: Essays on Bakhtin and His Contemporaries. – Lexington: The University Press of Kentucky, 1988. Pierson S. W. A Bibliographic Note and Bibliography on Bakhtinian Studies in Poetry (March 15, 2012) // Електронний ресурс. Режим доступу: http://ssrn.com/abstract=2023643 Sandler S. Kierkegaard and Bakhtin's Philosophical Motivation / XIV International Mikhail Bakhtin Conference, University of Bologna, Bertinoro, Italy, July 2011 // Електрон- ний ресурс. Режим доступу: http://ssrn.com/abstract=2045694 The Annotated Bakhtin Bibliography / Ed. by C. Adlam, D. Shepherd. – London: Modern Humanities Research Association, 2000. Tiupa V. "Dialogue of Agreement" as Mikhail Bakhtin's Neo-Rhetoric Project // Russian Journal of Communication. – Vol. I. – No. 3 (2008). – P. 323–330. Todorov T. Mikhaïl Bakhtine, le principe dialogique. – Paris : Seuil, 1981. Vasylchenko A. A. Equivocity of human being in the Aristotelian metaphysics: a personalist version // Філософська думка: спецвипуск Sententiae I Антична і середньовічна філософія. – 2010. – № 1. – С. 20–38. Vasylchenko A. Rorty et Bakhtine: deux visions de la communauté // Hermès. – No. 23-24 (1999). – P. 311–316. Vocabulaire Européen des Philosophies / Sous la direction de Barbara Cassin. – Paris: Seuil & Le Robert, 2004. White E. J. Assessment as Aesthetic Activity: a Bakhtinian Approach / Conference Presentation. – Manuscript: Philosophy of Education Society of Australasia, 2007. Zappen J. P. The Rebirth of Dialogue: Bakhtin, Socrates, and the Rhetorical Tradition. – Albany: SUNY Press, 2004.

Проблема формування постметафізичного стилю мислення є однією з центральних у сучасній філософії, що істотно впливає на розвиток загального стилю теоретизування у соціально-гуманітарних науках. Її дослідження важливо для усвідомлення особливостей концептуального базису сучасного філософського світогляду і підстав науки. Інтерес до неї обумовлений тим, що питання, викликані до життя змінами в теоретичній думці, знаходять відображення в культурі, практиці та політичному житті сучасного суспільства. ; The problem of forming a post-metaphysical style of thinking is one of the central in modern philosophy, exerting a significant influence on the development of a general style of theorizing in the social and human sciences. Her research is important for understanding the features of the conceptual basis of the modern philosophical worldview and the foundations of science. Interest in it is due to the fact that the issues brought to life by changes in theoretical thought are reflected in the culture, practice and political life of modern society.

Political philosophy, that rather disreputable, not very philosophical branch of philosophy, has always wanted to get out of politics, to put an end to this politics of politics, by finally speaking its truth. Ideally, the fond -est desire may be to find or invent a politics unaffected by the politics of politics (a truly moral politics, perhaps, of the kind Kant seems to encourage), but that desire is metaphysical through and through. So-called "cheap politics" is engaged in the politics of politics as soon as that phenomenon is engaged in politics, i.e. from the very first, "naturally" as Aristotle put it. The logos of politics is irreducibly affected by the kind of distortion and deceit that is usually – moralistically – associated with rhetoric or sophistry, with "spin tactics". Politics is always already the politics of politics.Key words: politics of politics, sophistry, spin tactics, rhetorical figure, politics of truth. ; Political philosophy, that rather disreputable, not very philosophical branch of philosophy, has always wanted to get out of politics, to put an end to this politics of politics, by finally speaking its truth. Ideally, the fond -est desire may be to find or invent a politics unaffected by the politics of politics (a truly moral politics, perhaps, of the kind Kant seems to encourage), but that desire is metaphysical through and through. So-called "cheap politics" is engaged in the politics of politics as soon as that phenomenon is engaged in politics, i.e. from the very first, "naturally" as Aristotle put it. The logos of politics is irreducibly affected by the kind of distortion and deceit that is usually – moralistically – associated with rhetoric or sophistry, with "spin tactics". Politics is always already the politics of politics.Key words: politics of politics, sophistry, spin tactics, rhetorical figure, politics of truth.

The article by scientist and writer Ihor Pavlyuk describes the tendencies of formation and dynamics of transformations of ideological concepts (positivist, metaphysical, religious) of Ukrainian poets of different time periods (from Ivan Mazepa to poets of the XXI century) and their representations in the poetry of various verbalized contentforms. In particular, attention is focused on purely national symbols, symbols, mythologems in the formation and recreation of poetry's worldviews and their implementation in lifetacts, texts and their expansion into the global cultural and informational space. It is suggested by methods of arithmetic analysis (algebra to test harmony) to study the tendencies of the development of Ukrainian poetry of a really visible, verbally fixed Ukrainian and Ukrainian-language time space, having also followed the regularities of increasing or decreasing key words and changing their ontological meanings in the Ukrain / Ukrainian cultural and informational space of different centuries, the typology of the main, significant, historical events in which one way or another was engagrated by Ukraine – wars, revolutions, rebellions We, in particular, weighing on biographies of artists, the real fixed changes in their outlook: from the positivist - through metaphysical – to the religious or vice versa, or the existence simultaneously in this ideological triad, paying special attention to the study of transitional stages from one worldview to another, the period of worldview lobes poets under the influence of external or internal factors. Among the research methods used by us are: phenomenological (unbiased description), comparative (comparison of journalistic texts of the investigated period with texts of other historical periods), psychoanalytic (sensing archetypes), hermeneutical (penetration into the meanings of texts), semiotic (decoding of signs), game (disclosure mechanisms for the development of the phenomenon), deconstructivist (the search for marginal values in the texts and meanings of consciousness).Key words: philosophy, positivism, metaphysics, religion, poetry, totalitarianism, communication, commerce, mythology, ideology, democratization, globalization. ; У статті науковця та письменника Ігоря Павлюка означено тенденції формування і динаміку трансформацій світоглядних концепцій (позитивістської, метафізичної, релігійної) українських поетів різних часопросторів (від Івана Мазепи до поетів ХХІ століття) та їхні репрезентації у поезії різних вербалізованих змістоформ. Зокрема акцентовано увагу на суто національних знаках, символах, міфологемах при формуванні та рекреатизації світоглядів поетів, їх реалізації у життєтекстах, текстах, експансії у загальносвітовий культурно-інформаційний простір.Ключові слова: світогляд, позитивізм, метафізика, релігія, поезія, тоталітаризм, комунікація, комерція, міфологія, ідеологія, демократизація, глобалізація.

Searching for an answer to the fundamental question of justice in multicultural liberal states, the phenomenon of multiculturalism moves from metaphysical plane in the institutional problem of preserving the integrity of the EU nation-states and into the political practice, which assigned all responsibility for the successful solution of the dilemma of equality of rights and freedoms of citizens belonging to different cultural traditions. ; В поиске ответа на фундаментальный вопрос о справедливости в по­ликультурных либеральных государствах, феномен мультикультурализ-ма перемещается из метафизической плоскости в институциональную проблему сохранения целостности национальных государств стран ЕС и в политическую практику, на которую возложена вся ответственность за успешное решение дилеммы равенства прав и свобод граждан, относящихся к различным культурным традициям. ; Шукаючи відповідь на фундаментальне питання про справедливість в полікультурних ліберальних державах, феномен мультикультуралізму переміщується з метафізичної площини в інституційну проблему збере­ження цілісності національних держав країн ЄС і в політичну практику, на яку покладена уся відповідальність за успішне вирішення дилеми рівності прав і свобод громадян, що належать до різних культурних традицій.

Two different approaches to the problem of social contract represented in modern philosophy are being investigated in this article. First approach based on theory of mutual advantage and rooted from Hobbes philosophy. Second approach based on fundamental moral intuition of equal respect to each person as moral entity and connected with tradition of moral philosophy rooted from Kant. The influence of this tradition was increased after "The Theory of Justice" by Jon Rawls was published. In this work post-metaphysical version of Kantian procedure universalism was developed. From Kantian point of view understanding of social contract as mutual advantage based on extra-moral ground hence it is beyond normative political philosophy and philosophy of law. The author argues that both directions of contractarianism reveal the similarity in using definite type of moral argumentation. The last one is connected with specific morality of law which starts from priority of the rights under obligations. This morality based on ontological understanding of human being as fundamental indefinite, so be able to bear threat. ; ***

В статье осуществляется попытка предоставить философско-антропологическое обоснование революционных событий в и 2013-2014 гг. И их связи с процессом деконструкции постмодерна. Определяются философско-политический словарь i главные этико-метафизические ориентиры обновленного восточно-европейського цивилизационного пространства. ; The article seeks to provide a philosophical and anthropological substantiation of revolutionary events in and between 2013 and 2014 and their connection with the process of deconstruction of postmodern. The philosophical and political dictionary and the main ethical and metaphysical features of the renewed Eastern European civilizational space are determined. ; L'article est porté Philosophique, tentative de fournir révolutionnaires et des événements de justification antropolohichne pour l'exercice biennal 2013-2014. Et leur relation avec le processus de déconstruction post-moderne. Identifier Philosophique, i holovni vocabulaire politique metafizychni éthique oriyentyry mis à jour la civilisation shidnoevropeyskoho. ; У статтi здiйснюється спроба надати фiлософсько-антропологiчне обгрунтування революцiйних подiй в і 2013-2014 рр. та їхнього зв'язку з процесом деконструкції постмодерну. Визначаються фiлософсько-полiтичний словник i головнi етико-метафiзичнi орiєнтири оновленого схiдноевропейського цивілізаційного простору.

The article seeks to provide a philosophical and anthropological substantiation of revolutionary events in and between 2013 and 2014 and their connection with the process of deconstruction of postmodern. The philosophical and political dictionary and the main ethical and metaphysical features of the renewed Eastern European civilizational space are determined. ; L'article est porté Philosophique, tentative de fournir révolutionnaires et des événements de justification antropolohichne pour l'exercice biennal 2013-2014. Et leur relation avec le processus de déconstruction post-moderne. Identifier Philosophique, i holovni vocabulaire politique metafizychni éthique oriyentyry mis à jour la civilisation shidnoevropeyskoho. ; В статье осуществляется попытка предоставить философско-антропологическое обоснование революционных событий в и 2013-2014 гг. И их связи с процессом деконструкции постмодерна. Определяются философско-политический словарь i главные этико-метафизические ориентиры обновленного восточно-европейського цивилизационного пространства. ; У статтi здiйснюється спроба надати фiлософсько-антропологiчне обгрунтування революцiйних подiй в і 2013-2014 рр. та їхнього зв'язку з процесом деконструкції постмодерну. Визначаються фiлософсько-полiтичний словник i головнi етико-метафiзичнi орiєнтири оновленого схiдноевропейського цивілізаційного простору.

This article analyses the research About the mission of periodical press by Giuseppe Mazzini (1836) and examines Mazzini's worldview reference points of journal-istic activity, such as the presence of metaphysical aim, the sense of social responsibility, the rejection of situationality and destructive captiousness, the overcoming of discour-agement, the quality rising of periodical press, etc. The author demonstrates topicality of a major part of deontological principles in Giuseppe Mazzini's theory of journalism and reasonability of their use at the present stage of journalistic process. Key words: mission of press, spiritual service, duty, yellow press, democracy, infotainment, journalistic crisis, high-mindedness. ; Проаналізовано дослідження Джузеппе Мацціні "Про місію періодичної преси" (1836 р.), розглянуто такі світоглядно-ціннісні орієнтири журналістської дія-льності, виведені в цьому дослідженні, як наявність метафізичної мети, почуття від-повідальності перед читачами, відмова від ситуативності в судженнях та деструк-тивного критиканства, подолання зневіри, підняття якості періодичної преси тощо. Показана актуальність більшості деонтологічних засад теорії журналістики Джузеп-пе Мацціні та доцільність їх застосування на сучасному етапі журналістського про-цесу. Ключові слова: місія преси, духовне служіння, обов'язок, жовта преса, де-мократія, інфотейнмент, журналістська криза, ідейність.