The article is devoted to the actual problems of nuclear disarmament in Ukraine and its consequences.The basic legal acts of the mentioned problem are analyzed, it highlightsthe historiography of the issue of nuclear disarmament, it grounded conclusions about the impossibility of restoring Ukraine's nuclear potential.The process of nuclear disarmament in Ukraine is being explored, besides the article analyzes the events that preceded the process of abandoning nuclear potential, identifies the main causes and consequences of the elimination of Ukraine's nuclear weapons, and determines an alternative to Ukraine. From the very beginning of the existence, the Ukrainian authorities have been pursuing a course of nuclear refusal by the state. Inheriting nuclear weapons and remaining nuclear power, Ukraine would have been tightly tied to the military-industrial complex of the USSR, because nuclear weapons were developed and created beyond its borders. Its control, maintenance and application centers would belocated outside of Ukraine's borders. If Ukraine had left this weapon, our country would continue to be part of this complex, which would mean political, economic, and military ties to Russia. The author indentifies two main reasons for the Ukrainian nuclear establishment's consent to nuclear-free status and it is the fear of political pressure of Russia and the USА, as well as possible international isolation, and an idealistic vision of a future world without nuclear weapons. In recent years, discussions on the issue of nuclear disarmament in Ukraine and the implementation of the Budapest memorandum have intensified in Ukrainian society. The systematic violation of the Russian guarantees assumed by the Budapest memorandum has given rise to an active discussion about the possibility of reinstatement of the nuclear status that became practical after the Ukrainian-Russian conflict over the Tuzla Island in 2003. Cause of the fact that Russia is one of the countries of the Budapest Memorandum, which should guarantee Ukraine's sovereignty and security, doubts were raised about the real effectiveness of this agreement and the fulfillment of its conditions by the participating States. ; Статтю присвячено актуальній проблематиці ядерного роззброєння України та його наслідків. Проаналізовано основні правові акти із зазначеної проблематики, висвітлено історіографію питання, обґрунтовано висновки щодо неможливості відновлення ядерного потенціалу України.
The article is devoted to the actual problems of nuclear disarmament in Ukraine and its consequences.The basic legal acts of the mentioned problem are analyzed, it highlightsthe historiography of the issue of nuclear disarmament, it grounded conclusions about the impossibility of restoring Ukraine's nuclear potential.The process of nuclear disarmament in Ukraine is being explored, besides the article analyzes the events that preceded the process of abandoning nuclear potential, identifies the main causes and consequences of the elimination of Ukraine's nuclear weapons, and determines an alternative to Ukraine. From the very beginning of the existence, the Ukrainian authorities have been pursuing a course of nuclear refusal by the state. Inheriting nuclear weapons and remaining nuclear power, Ukraine would have been tightly tied to the military-industrial complex of the USSR, because nuclear weapons were developed and created beyond its borders. Its control, maintenance and application centers would belocated outside of Ukraine's borders. If Ukraine had left this weapon, our country would continue to be part of this complex, which would mean political, economic, and military ties to Russia. The author indentifies two main reasons for the Ukrainian nuclear establishment's consent to nuclear-free status and it is the fear of political pressure of Russia and the USА, as well as possible international isolation, and an idealistic vision of a future world without nuclear weapons. In recent years, discussions on the issue of nuclear disarmament in Ukraine and the implementation of the Budapest memorandum have intensified in Ukrainian society. The systematic violation of the Russian guarantees assumed by the Budapest memorandum has given rise to an active discussion about the possibility of reinstatement of the nuclear status that became practical after the Ukrainian-Russian conflict over the Tuzla Island in 2003. Cause of the fact that Russia is one of the countries of the Budapest Memorandum, which should guarantee Ukraine's sovereignty and security, doubts were raised about the real effectiveness of this agreement and the fulfillment of its conditions by the participating States. ; Статтю присвячено актуальній проблематиці ядерного роззброєння України та його наслідків. Проаналізовано основні правові акти із зазначеної проблематики, висвітлено історіографію питання, обґрунтовано висновки щодо неможливості відновлення ядерного потенціалу України.
The purpose of this article is the main historical stages of the formation and development of the Ukrainian nuclear missile program. The aim of the article is to analyze the main factors and reasons that led to the nuclear disarmament of Ukraine and the curtailment of the national nuclear missile program as a whole. The research used methods of historical reconstruction and analytical interpretation, methods of deduction and induction, methods of expert assessment and other scientific tools. The research focuses on the analysis of the scientific thought of scientists and experts who provide an interpretation of the process of denuclearization of the Ukrainian nuclear missile program. The reasons for the nuclear disarmament of Ukraine are highlighted as the reasons for the violation of international security in Eastern Europe at the current stage of development of international relations. The article presents a historical reconstruction of the formation of nuclear missile programs on the basis of the scientific and industrial potential of Ukraine. An analytical interpretation of the transformation of the Ukrainian nuclear missile program into the concept of a nuclear-free status of Ukraine is presented. It has been proved that the systematic formation of the scientific, technical and industrial potential of Ukraine in the 1950s - 1991 period indicates the existence of a strategic prospect for the restoration of nuclear missile programs in the event of further political leveling of Ukrainian sovereignty. The features of the political influence of the United States and the Russian Federation on the process of denuclearization of Ukraine are investigated. At the same time, it was proved that effective political and international legal mechanisms to ensure the sovereignty and territorial integrity of Ukraine could be an effective international legal factor in confirming the feasibility of the concept of a nuclear-free policy of Ukraine in the context of proper international security of support for Ukraine. ; Метою дослідження даної статті стали основні історичні етапи становлення і розвитку української ракетно-ядерної програми. Завданням статті є аналіз основних факторів і причин, що призвели до ядерного роззброєння України та згортання національної ракетно-ядерної програми загалом. Під час дослідження використовувалися методи історичної реконструкції та аналітичної інтерпретації, методи дедукції та індукції, методи експертних оцінок та інші наукові інструменти. Основна увага у дослідженні зосереджена на аналізі наукової думки вчених та експертів, які надають інтерпретацію процесу денуклеаризації української ракетно-ядерної програми. Причини ядерного роззброєння України висвітлено як причини порушення міжнародної безпеки у Східній Європі на сьогоднішньому етапі розвитку міжнародних відносин. У статті здійснено історичну реконструкцію формування ракетно-ядерних програм на базі науково-промислового потенціалу України. Представлена аналітична інтерпретація процесу перетворення української ракетно-ядерної програми у концепцію без'ядерного статусу України. Доведено, що системне формування науково-технічного і промислового потенціалу України у період 1950-х – 1991 років засвідчує наявність стратегічної перспективи відновлення ракетно-ядерних програм у разі подальшого політичного нівелювання українського суверенітету. Досліджено особливості політичного впливу США і Російської Федерації на процес денуклеаризації України. Водночас доведено, що дієві політичні і міжнародно-правові механізми забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України могли бути ефективним міжнародно-правовим фактором підтвердження доцільності концепції без'ядерної політики України в умовах належної міжнародно-безпекової підтримки України. ; Метою дослідження даної статті стали основні історичні етапи становлення і розвитку української ракетно-ядерної програми. Завданням статті є аналіз основних факторів і причин, що призвели до ядерного роззброєння України та згортання національної ракетно-ядерної програми загалом. Під час дослідження використовувалися методи історичної реконструкції та аналітичної інтерпретації, методи дедукції та індукції, методи експертних оцінок та інші наукові інструменти. Основна увага у дослідженні зосереджена на аналізі наукової думки вчених та експертів, які надають інтерпретацію процесу денуклеаризації української ракетно-ядерної програми. Причини ядерного роззброєння України висвітлено як причини порушення міжнародної безпеки у Східній Європі на сьогоднішньому етапі розвитку міжнародних відносин. У статті здійснено історичну реконструкцію формування ракетно-ядерних програм на базі науково-промислового потенціалу України. Представлена аналітична інтерпретація процесу перетворення української ракетно-ядерної програми у концепцію без'ядерного статусу України. Доведено, що системне формування науково-технічного і промислового потенціалу України у період 1950-х – 1991 років засвідчує наявність стратегічної перспективи відновлення ракетно-ядерних програм у разі подальшого політичного нівелювання українського суверенітету. Досліджено особливості політичного впливу США і Російської Федерації на процес денуклеаризації України. Водночас доведено, що дієві політичні і міжнародно-правові механізми забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України могли бути ефективним міжнародно-правовим фактором підтвердження доцільності концепції без'ядерної політики України в умовах належної міжнародно-безпекової підтримки України.
The article discusses the relevant issue of the presidential elections in Iran and the possible impact of the new Iranian president on Iran's nuclear policy. The nuclear policy of the previous Iranian presidents was also analysed to define the level of autonomy of the president from the Iranian Supreme Leader. The article considers the research tasks related to analysis of the relations between the Iranian presidents and supreme leaders, comparing the nuclear policy of the different Iranian presidents and assessing the possible outcome of the 2021 presidential elections for the future development of the Iranian nuclear policy. It is mentioned that the objective of the article is to define the role of the Iranian presidents in development of the Iranian nuclear program and negotiations about it with the international community. The research methods of content analysis, comparative analysis, and system analysis were used in the article. It is mentioned in the article that most Iranian presidents were side-lined from the ruling elite after the end of their presidential terms, and this is one of the cases that demonstrates the limited character of the presidential power in Iran. The article reminds that only President Ali Khamenei managed to successfully continue his political career after his presidency because he became the Supreme Leader after the death of Ayatollah Ruholla Khomeini in 1989. The article concludes that the first three Iranian presidents (A. Bani Sadr, M. Ali Rajai, and A. Khamenei) had very limited power, and the next four presidents (A. Hashemi Rafsanjani, M. Khatami, M. Ahmadinejad, and H. Rouhani) had bigger impact on Iran's nuclear policy although theirpower remained limited. The article supposes that the current Iranian Supreme Leader Ayatollah Ali Khamenei had complicated relations with the Iranian presidents, and for this reason he might have decided to further limit the impact of the next Iranian president on Iran's nuclear policy; and this could be a main reason why most prominent reformist and moderate candidates were not allowed to participate in 2021 presidential elections, which guarantees a victory of the hardliner who is loyal to the Supreme Leader. The article concludes that despite the internal and external political tensions around the Iranian 2021 presidential elections, the next Iranian president would not have a significant impact on Iran's nuclear policy, which would continue to be defined by the Supreme Leader. ; У статті обговорюється актуальне питання президентських виборів в Ірані та можливий вплив нового іранського президента на ядерну політику Ірану. Ядерна політика попередніх іранських президентів також була проаналізована для визначення рівня залежності президента від іранського верховного лідера. У статті розглядаються дослідницькі завдання, пов'язані з аналізом відносин між іранськими президентами та верховними лідерами, порівнянням ядерної політики різних іранських президентів та оцінкoю можливого результату президентських виборів 2021 року для майбутнього розвитку іранської ядерної політики. Зазначається, що метою дослідження є визначення ролі іранських президентів у розвитку іранської ядерної програми та переговорах щодо неї з міжнародним співтовариством. У роботі використані такі методи дослідження, як контент-аналіз, порівняльний аналіз та системний аналіз. У статті згадується, що більшість іранських президентів були відсторонені від правлячої еліти після закінчення президентських термінів, і це один із випадків, який демонструє обмеженість президентської влади в Ірані. Стаття нагадує, що лише президенту Алі Хаменеї вдалося успішно продовжити свою політичну кар'єру після свого президентства, оскільки він став Верховним лідером після смерті аятоли Рухолли Хомейні в 1989 році. У статті зроблено висновок, що перші три іранських президенти (А. Банісадр, М. Алі Раджаї та А. Хаменеї) мали дуже обмежену владу, a наступні чотири президенти (А. Хашемі Рафсанджані, М. Хатамі, М. Ахмадінежад та Х. Рухані) мали більший вплив на ядерну політику Ірану, хоча їхня влада залишалася обмеженою. Зроблено припущення, що нинішній верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї мав складні стосунки з іранськими президентами, і з цієї причини він міг вирішити ще більше обмежити вплив наступного іранського президента на ядерну політику Ірану; i це може бути основною причиною того, чому більшість видатних реформicтських і поміркованих кандидатів не мали права брати участь у президентських виборах 2021 року, що гарантує перемогу консервативного i лояльного до Верховного лідера політика. У статті зроблено висновок, що, незважа- ючи на внутрішню та зовнішню політичну напруженість навколо іранських президентських виборів 2021 року, наступний президент Ірану не матиме значного впливу на ядерну політику Ірану, яку надалі визначатиме Верховний лідер.
The article deals with the main factors of the Slovak-Russian cooperation in the field of nuclear energy, its dynamics and development prospects. The author analyzes the main energy strategies of both countries and the basic documents in the field of energy policy. Special attention is paid to political aspects of the Slovak-Russian cooperation in the nuclear energy industry. Slovakia has four operational nuclear reactors, two reactors at Mochovce are expected to be operational in 2020. Russian companies have a key role in supplying nuclear fuel to these nuclear power plants and providing all kinds of technical support. At the legislative level, the energy policy of the Slovak Republic is formed within the framework of the objectives of the European Union's energy policy, which envisage a high level of energy security and competitiveness. in practice, Slovakia is only deepening its dependence on the Russian Federation, undermining its own energy security and that of the European Union as a whole. Russia has widely used the practice of using energy as a means of political pressure The Russian government continues to stimulate nuclear reactor export with state funds. Many Slovak politicians also express their positive attitude towards deepening energy cooperation between the countries. Еhis is a clear confirmation of the high degree of Russian influence on the political elite of Central European countries. ; У статті досліджується економічна та політична складова словацько-російського співробітництва у сфері ядерної енергетики у кінці ХХ – на початку ХХІ століття. На сьогоднішній день у Словаччині діють чотири атомні енергоблоки та два будуть введені в експлуатацію у 2020 р. Ключова роль у забезпеченні поставок ядерного палива та технічного обслуговування належить саме російським компаніям. Це створює значні ризики для Словаччини, яка майже повністю залежна від російських енергоресурсів.
The article deals with the main factors of the Slovak-Russian cooperation in the field of nuclear energy, its dynamics and development prospects. The author analyzes the main energy strategies of both countries and the basic documents in the field of energy policy. Special attention is paid to political aspects of the Slovak-Russian cooperation in the nuclear energy industry. Slovakia has four operational nuclear reactors, two reactors at Mochovce are expected to be operational in 2020. Russian companies have a key role in supplying nuclear fuel to these nuclear power plants and providing all kinds of technical support. At the legislative level, the energy policy of the Slovak Republic is formed within the framework of the objectives of the European Union's energy policy, which envisage a high level of energy security and competitiveness. in practice, Slovakia is only deepening its dependence on the Russian Federation, undermining its own energy security and that of the European Union as a whole. Russia has widely used the practice of using energy as a means of political pressure The Russian government continues to stimulate nuclear reactor export with state funds. Many Slovak politicians also express their positive attitude towards deepening energy cooperation between the countries. Еhis is a clear confirmation of the high degree of Russian influence on the political elite of Central European countries. ; У статті досліджується економічна та політична складова словацько-російського співробітництва у сфері ядерної енергетики у кінці ХХ – на початку ХХІ століття. На сьогоднішній день у Словаччині діють чотири атомні енергоблоки та два будуть введені в експлуатацію у 2020 р. Ключова роль у забезпеченні поставок ядерного палива та технічного обслуговування належить саме російським компаніям. Це створює значні ризики для Словаччини, яка майже повністю залежна від російських енергоресурсів.
The paper discusses and proposes ways of improving the system of probabilistic safety analysis that will enable more effective management of safety of the nuclear fuel cycle. It is shown that the operation of power units in Ukraine is exercised in accordance with the requirements of the safety standards that were laid during the period of their creation. It does not provide an appropriate level of security today, because they differ significantly with the requirements for such facilities in Europe and the world. It is noted that in order to increase the level of safety of nuclear power plants Ukraine joined to the initiative of the European Union to assess the safety of such facilities. Substantiate that the classical method of determining the safety of the nuclear fuel cycle, namely the method of probabilistic safety analysis - outdated, as evidenced by a number of large-scale disasters on such objects. Prompted to enter in the calculation of the safety analysis of the nuclear fuel cycle combinations priori and a posteriori methods of safety management facility, as well as go to the security management of the object in real time, and others. ; Розглянуто та запропоновано напрямки удосконалення системи імовірнісного аналізу безпеки, що дозволять забезпечити більш ефективне управління безпекою об'єктів ядерно-паливного циклу. Показано, що експлуатація енергоблоків в Україні здійснюється відповідно до вимог норм безпеки, які були закладені в період їх створення. Це не забезпечує належного рівня безпеки сьогодні, оскільки вони значно різняться з вимогами, що ставляться до таких об'єктів у Європі та світі. Зазначено, що з метою підвищення рівня безпеки атомних електростанцій Україна приєдналася до ініціативи Європейського Союзу щодо оцінки безпеки таких об'єктів. Обґрунтовано, що класичний метод визначення безпеки об'єктів ядерно-паливного циклу, а саме метод імовірнісного аналізу безпеки – застарілий, що підтверджує ряд масштабних катастроф на таких об'єктах. Запропоновано запровадити в розрахунках аналізу безпеки об'єктів ядерно-паливного циклу поєднання апріорного та апостеріорного методів управління безпекою об'єкта, а також перейти на управління безпекою об'єкта у реальному часі та ін.
The article examines the features of the political thought of Western scientists on nuclear missile programs. An analytical interpretation of the approaches of Western scientists about the importance of nuclear missile weapons in world political processes is carried out. By using a comparative method, the positions of researchers on the scientific and industrial potential of states as an ability in the development of nuclear weapons are determined. The methodological toolkit of scientific, theoretical and applied research in this article was various methods of expert assessments, which received an analytical assessment of the objectivity of the conclusions of qualified experts from the field of nuclear missile weapons, in particular foreign approaches. It is proved that the problems of a methodological nature when applying the method of comparative institutional analysis are of secondary importance, since the purpose of the analysis is not to compare estimates of the same characteristics for the formation and development of nuclear missile programs, when subjectivity or insufficient consideration of the degree of objectivity. can significantly affect the adequacy of the result, and the identified factors of the influence of some characteristics of scientific approaches on others when comparing the set of estimates of such characteristics for all analyzed scientific approaches. The article substantiates that the goal of the comparative institutional analysis will be of significant importance not in comparing the features of the approaches of European and American scientists, but in identifying the trend in the influence of the level of development of nuclear missile programs on the features of foreign policy when comparing two sets, each of which contains an assessment of the corresponding specifications. And at the same time, in each of these sets, among the estimates for all the studied scientific approaches at the appropriate time intervals, there will be estimates in the approaches of both European and American researchers. It is shown that Western scientists consider nuclear missile programs in the policy of states in two directions: ensuring national security and maintaining peace and international relations. It is proved that the lack of unity of understanding on political factors that become catalysts for the development and implementation of nuclear missile programs and controversy on the criteria for determining the political potential of states that can implement this policy. ; У статті досліджено особливості політичної думки західних вчених щодо ракетно-ядерних програм. Проведена аналітична інтерпретація підходів західних науковців щодо значення ракетно-ядерних озброєнь у світових політичних процесах. Шляхом застосування компаративного методу визначені позиції дослідників щодо науково-промислового потенціалу держав як спроможності у виробленні ядерного озброєння. Методичним інструментарієм науково-теоретичних та прикладних досліджень у даній статті стали різні методики експертних оцінок, які отримали аналітичну оцінку щодо об'єктивності висновків кваліфікованих експертів зі сфери ракетно-ядерних озброєнь, зокрема зарубіжних підходів. Доведено, що проблеми методичного характеру при застосуванні методу порівняльно-інституціонального аналізу мають другорядне значення, оскільки мета аналізу полягає не в порівнянні оцінок одних і тих же характеристик для формування і розвитку ракетно-ядерних програм, коли суб'єктивізм чи недостатнє урахування ступеню об'єктивності може помітно вплинути на адекватність результату, а виявленні фактори впливу одних характеристик наукових підходів на інші при зіставленні множин оцінок таких характеристик для всіх аналізованих наукових підходів. У статті обґрунтовується, що мета порівняльно-інституційного аналізу буде мати суттєве значення не у порівнянні особливостей підходів європейських і американських вчених, а у виявленні тренда впливу рівня розвитку ракетно-ядерних програм на особливості зовнішньої політики при порівнянні двох множин, кожна з яких містить оцінки відповідної характеристики. І при цьому, в кожній з цих множин серед оцінок для всіх досліджених наукових підходів на відповідних проміжках часу входитимуть оцінки й у підходах як європейських, так і американських дослідників. Показано, що західні науковці розглядають ракетно-ядерні програми у політиці держав у двох напрямах: забезпечення національної безпеки та підтримка миру і міжнародних відносинах. Доведено, що відсутність єдності розуміння щодо політичних факторів, які стають каталізаторами розробок і впровадження ракетно-ядерних програм та дискусійність щодо критеріїв визначення політичного потенціалу держав, що можуть реалізовувати дану політику. ; У статті досліджено особливості політичної думки західних вчених щодо ракетно-ядерних програм. Проведена аналітична інтерпретація підходів західних науковців щодо значення ракетно-ядерних озброєнь у світових політичних процесах. Шляхом застосування компаративного методу визначені позиції дослідників щодо науково-промислового потенціалу держав як спроможності у виробленні ядерного озброєння. Методичним інструментарієм науково-теоретичних та прикладних досліджень у даній статті стали різні методики експертних оцінок, які отримали аналітичну оцінку щодо об'єктивності висновків кваліфікованих експертів зі сфери ракетно-ядерних озброєнь, зокрема зарубіжних підходів. Доведено, що проблеми методичного характеру при застосуванні методу порівняльно-інституціонального аналізу мають другорядне значення, оскільки мета аналізу полягає не в порівнянні оцінок одних і тих же характеристик для формування і розвитку ракетно-ядерних програм, коли суб'єктивізм чи недостатнє урахування ступеню об'єктивності може помітно вплинути на адекватність результату, а виявленні фактори впливу одних характеристик наукових підходів на інші при зіставленні множин оцінок таких характеристик для всіх аналізованих наукових підходів. У статті обґрунтовується, що мета порівняльно-інституційного аналізу буде мати суттєве значення не у порівнянні особливостей підходів європейських і американських вчених, а у виявленні тренда впливу рівня розвитку ракетно-ядерних програм на особливості зовнішньої політики при порівнянні двох множин, кожна з яких містить оцінки відповідної характеристики. І при цьому, в кожній з цих множин серед оцінок для всіх досліджених наукових підходів на відповідних проміжках часу входитимуть оцінки й у підходах як європейських, так і американських дослідників. Показано, що західні науковці розглядають ракетно-ядерні програми у політиці держав у двох напрямах: забезпечення національної безпеки та підтримка миру і міжнародних відносинах. Доведено, що відсутність єдності розуміння щодо політичних факторів, які стають каталізаторами розробок і впровадження ракетно-ядерних програм та дискусійність щодо критеріїв визначення політичного потенціалу держав, що можуть реалізовувати дану політику.
Problem setting. The pace of reforms in Ukraine affects all state institutions through systemic changes in state regulation mechanisms. In terms of scope and content, the mechanisms of state regulation lead to profound social transformations, which allow us to assert that Ukraine is undergoing a new stage of qualitative changes that can produce other social practices, including in the field of nuclear energy. The responsibility for the successful implementation of these reforms is exacerbated by the fact that they occur against the background of the obvious crisis of the world order, systemic internal and external challenges - the need to counter hybrid terrorist threats to territorial integrity and sovereignty, economic and man-made society. which leads to a focus on profitable economic activity and disrupts the natural course of social development. Under the outlined conditions, the development of the nuclear industry is impossible without the effective application of methods of state regulation that fully take into account its features and specifics, which will comprehensively and timely ensure nuclear and radiation safety. In this regard, the existing regulatory framework, which is a hierarchical system of legal norms, becomes a priority for Ukraine in the development of the legal mechanism of state regulation of the safe use of nuclear energy. Therefore, the scientific search for existing ways to improve, as well as conceptualize and implement new for Ukraine mechanisms of state regulation in the field of nuclear energy, consistent with the approaches of the European Union (EU) and the International Atomic Energy Agency (IAEA), become especially relevant and important. A special place in this process is occupied by the legal mechanism of state regulation in the field of nuclear energy use in Ukraine. Recent research and publications analysis. It should be noted that issues related to the study of management mechanisms in recent decades are in the field of scientific interests of many scientists, such as V. Averyanov, G. Atamanchuk, V. Afanasyev, V. Bakumenko, E. Grigonis, L. Grigoryan. , N. Yesypchuk, V. Knyazev, M. Koretsky, O. Korotych, M. Kruglov, P. Nadolishny, N. Nyzhnyk, O. Obolensky, G. Odintsova, Y. Tikhomirov, L. Yuzkov and a number of other scientists. However, despite the applicability of this definition, approaches, content and structure are interpreted differently: there is both identification with the mechanism of the state, economic or economic mechanism, and the opposition of the essence of the concept. A significant contribution to the development of certain legal aspects of the problem under study was made by legal scholars, in particular: H. Balyuk researched the formation and formation of nuclear law in Ukraine and conceptual and legal "reforms" in the field of ecology in Ukraine and modern challenges; S. Yershova researched legal regulation of economic relations (relations) of nuclear power plants of Ukraine; S. Plachkova studied the state regulation of nuclear and radiation safety in Ukraine. Analysis of recent research and publications shows that government regulation in the field of nuclear energy has been studied in part, from different scientific points of view. The paper objective – to carry out analysis of the theoretical and methodological foundations of the legal mechanism of state regulation of safe use of nuclear energy and identify factors that contribute to improving the efficiency of the process of targeted state influence in this area. Main material. State regulation in the field of nuclear energy can be defined as supporting and regulatory activities of the state, implemented on the basis of theoretical and methodological principles (doctrines, concepts, values, principles, guidelines, goals, objectives) through a system of organized, targeted, comprehensive actions (measures) and mechanisms for achieving them (means, methods, levers and tools of influence) and aimed at creating favorable conditions and environment for nuclear and radiation safety, human protection from radiation, through the priority of banning certain activities and state supervision in the field of use nuclear energy. Development and legal consolidation of norms and rules of relations of subjects of state regulation in the field of nuclear energy use, establishment of requirements to forms of legal regulation, gives to state regulation internal coherence which is provided by timeliness of their acceptance and application, completeness and stability. Direct influence is exercised through instruments of administrative and legal nature, which regulate the activities of the executive body. the functional sphere of state regulation in the field of nuclear energy use is manifested through the process of purposeful influence on facilities that are not necessarily subordinated to the relevant executive body. Accordingly, state regulation in the field of nuclear energy use is a dynamic process of state influence on facilities operating in the field of nuclear energy use and providing technical support to the executive branch. Conclusions of the research. The study found that government regulation in the field of nuclear energy is aimed at protecting life, health, property, length protection, as well as establishing ways to organize the organization of activities, licensing rules, location of activities and provision of services. In other words, state regulation in the use of nuclear energy involves organized systemic actions to ensure sustainable and balanced functioning of the economic, environmental, social subsystem, aimed at ensuring nuclear and radiation safety of the population and the environment. Approaches to understanding the essence of state regulation determine the ways of organizing relations between the state and the subjects of activity, the choice of which is based on the specifics of the sphere and the goals of the state that are implemented. ; У статті представлено теоретико-методологічний аналіз правового механізму державного регулювання у сфері використання ядерної енергії. Обґрунтовано, що в основі державного регулювання у сфері використання ядерної енергії є процес цілеспрямованого державного впливу, а саме: організуючі, регулюючі та контролюючі дії органу, що забезпечує ядерну та радіаційну безпеку. Пропонується вдосконалення й імплементація правового механізму державного регулювання у сфері використання ядерної енергії в Україні співвідносно до підходів Європейського Союзу (ЄС) та Міжнародного агентства з ядерної енергії (МАГАТЕ). Окреслено проблеми та питання подальших наукових розвідок.Ключові слова: державне регулювання; правовий механізм; ядерна енергія.
Problem setting. The pace of reforms in Ukraine affects all state institutions through systemic changes in state regulation mechanisms. In terms of scope and content, the mechanisms of state regulation lead to profound social transformations, which allow us to assert that Ukraine is undergoing a new stage of qualitative changes that can produce other social practices, including in the field of nuclear energy. The responsibility for the successful implementation of these reforms is exacerbated by the fact that they occur against the background of the obvious crisis of the world order, systemic internal and external challenges - the need to counter hybrid terrorist threats to territorial integrity and sovereignty, economic and man-made society. which leads to a focus on profitable economic activity and disrupts the natural course of social development. Under the outlined conditions, the development of the nuclear industry is impossible without the effective application of methods of state regulation that fully take into account its features and specifics, which will comprehensively and timely ensure nuclear and radiation safety. In this regard, the existing regulatory framework, which is a hierarchical system of legal norms, becomes a priority for Ukraine in the development of the legal mechanism of state regulation of the safe use of nuclear energy. Therefore, the scientific search for existing ways to improve, as well as conceptualize and implement new for Ukraine mechanisms of state regulation in the field of nuclear energy, consistent with the approaches of the European Union (EU) and the International Atomic Energy Agency (IAEA), become especially relevant and important. A special place in this process is occupied by the legal mechanism of state regulation in the field of nuclear energy use in Ukraine. Recent research and publications analysis. It should be noted that issues related to the study of management mechanisms in recent decades are in the field of scientific interests of many scientists, such as V. Averyanov, G. Atamanchuk, V. Afanasyev, V. Bakumenko, E. Grigonis, L. Grigoryan. , N. Yesypchuk, V. Knyazev, M. Koretsky, O. Korotych, M. Kruglov, P. Nadolishny, N. Nyzhnyk, O. Obolensky, G. Odintsova, Y. Tikhomirov, L. Yuzkov and a number of other scientists. However, despite the applicability of this definition, approaches, content and structure are interpreted differently: there is both identification with the mechanism of the state, economic or economic mechanism, and the opposition of the essence of the concept. A significant contribution to the development of certain legal aspects of the problem under study was made by legal scholars, in particular: H. Balyuk researched the formation and formation of nuclear law in Ukraine and conceptual and legal "reforms" in the field of ecology in Ukraine and modern challenges; S. Yershova researched legal regulation of economic relations (relations) of nuclear power plants of Ukraine; S. Plachkova studied the state regulation of nuclear and radiation safety in Ukraine. Analysis of recent research and publications shows that government regulation in the field of nuclear energy has been studied in part, from different scientific points of view. The paper objective – to carry out analysis of the theoretical and methodological foundations of the legal mechanism of state regulation of safe use of nuclear energy and identify factors that contribute to improving the efficiency of the process of targeted state influence in this area. Main material. State regulation in the field of nuclear energy can be defined as supporting and regulatory activities of the state, implemented on the basis of theoretical and methodological principles (doctrines, concepts, values, principles, guidelines, goals, objectives) through a system of organized, targeted, comprehensive actions (measures) and mechanisms for achieving them (means, methods, levers and tools of influence) and aimed at creating favorable conditions and environment for nuclear and radiation safety, human protection from radiation, through the priority of banning certain activities and state supervision in the field of use nuclear energy. Development and legal consolidation of norms and rules of relations of subjects of state regulation in the field of nuclear energy use, establishment of requirements to forms of legal regulation, gives to state regulation internal coherence which is provided by timeliness of their acceptance and application, completeness and stability. Direct influence is exercised through instruments of administrative and legal nature, which regulate the activities of the executive body. the functional sphere of state regulation in the field of nuclear energy use is manifested through the process of purposeful influence on facilities that are not necessarily subordinated to the relevant executive body. Accordingly, state regulation in the field of nuclear energy use is a dynamic process of state influence on facilities operating in the field of nuclear energy use and providing technical support to the executive branch. Conclusions of the research. The study found that government regulation in the field of nuclear energy is aimed at protecting life, health, property, length protection, as well as establishing ways to organize the organization of activities, licensing rules, location of activities and provision of services. In other words, state regulation in the use of nuclear energy involves organized systemic actions to ensure sustainable and balanced functioning of the economic, environmental, social subsystem, aimed at ensuring nuclear and radiation safety of the population and the environment. Approaches to understanding the essence of state regulation determine the ways of organizing relations between the state and the subjects of activity, the choice of which is based on the specifics of the sphere and the goals of the state that are implemented. ; У статті представлено теоретико-методологічний аналіз правового механізму державного регулювання у сфері використання ядерної енергії. Обґрунтовано, що в основі державного регулювання у сфері використання ядерної енергії є процес цілеспрямованого державного впливу, а саме: організуючі, регулюючі та контролюючі дії органу, що забезпечує ядерну та радіаційну безпеку. Пропонується вдосконалення й імплементація правового механізму державного регулювання у сфері використання ядерної енергії в Україні співвідносно до підходів Європейського Союзу (ЄС) та Міжнародного агентства з ядерної енергії (МАГАТЕ). Окреслено проблеми та питання подальших наукових розвідок.Ключові слова: державне регулювання; правовий механізм; ядерна енергія.
The article deals with the main events and causes of appearance in the US of nuclear taboo under President H.Truman's influence, who was responsible for the atomic bombings of Hiroshima and Nagasaki. The consideration is given to the principles and options for containment as a separate case of non-use of nuclear weapons strategy. The positive and negative features of the nuclear deterrent doctrine and policy are shown.The author considers some aspects of the US policy in the sphere of non-proliferation of nuclear weapons related to nuclear taboo and the joint efforts of Washington and Moscow aimed at depriving Ukraine of the nuclear arsenal inherited from the Soviet Union. The discussions on the matter are revealed. The consequences of violation of the Budapest Memorandum of 1994 and a lack of deterrent power against the Russian aggression in nuclear-free Ukraine are analysed. The attention is focused on the need for the US military and political assistance to Ukraine and its provision with appropriate weapons for strengthening international security. It is stressed that nuclear weapons play a decisive role in preventing the third WW. ; У статті проаналізовані основні події й розкриті причини формування у США ядерного табу під впливом президента Г.Трумена, ініціатора атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі. Розглянуто засади і варіанти стримування як окремого випадку стратегії незастосування ядерної зброї. Вказано на позитивні та негативні риси стримування як доктрини та політики. Розглядаються деякі аспекти політики США у сфері нерозповсюдження ядерної зброї, пов'язаної з ядерним табу та спільні зусилля Вашингтона й Москви щодо позбавлення Києва його успадкованого від СРСР ядерного арсеналу у 1991-1996рр. та дискусії з цього приводу. Показано наслідки порушення «запевнень» Будапештського меморандуму 1994р. та відсутності засобів стримування російської агресії в без'ядерної України. Увага акцентується на необхідності військово-політичної допомоги Україні з боку США, надання їй відповідної зброї для зміцнення міжнародної безпеки. Зроблено наголос на тому, що ядерна зброя відіграла вирішальну роль у запобіганні третій світовій війні.
The article examines two antagonistic theories of international relations – neorealism and neoliberal institutionalism using the case of Iran's nuclear policy. The author compares the approaches of neorealists and neoliberal institutionalists to the problem of nuclear proliferation and analyzes how these approaches can explain the evolution of Iran's military nuclear program. Iran is a country with significant energy resources, namely second place after Saudi Arabia in terms of oil reserves and second in terms of natural gas reserves after Russia; Iran also has a unique geographical location in such regions as the Persian Gulf and the Middle East. Also, a certain policy of Iran is formed on the basis of the Shiite branch of Islam, which already distinguishes this country, given the particularly unfavorable historical conditions under which the Shiite Islam was formed and the events of the Islamic Revolution in Iran in 1979 and the Iran-Iraq War of 1980–1988, when Iran faced Iraq alone and use of chemical weapons by Iraq, which deepened Iranian isolation thoughts. The fact that there has been no international response to Iraq's use of chemical weapons has heightened Iran's sense of isolation. This experience was certainly imprinted in the Iranian national psyche and caused even greater distrust in international arms control treaties. Relations with the United States in Iran are extremely tense and unstable, depending on the US administration and the political situation in Iran, as Iran has traditionally maneuvered between radical conservatives and more moderate politicians. The US elections in 2020 and the elections in Iran in 2021 will be an important stage in the further development of relations and the fate of the Joint Comprehensive Plan of Action (JCPOA). The article examines the extent to which the theoretical considerations of proponents of theories of neorealism and neoliberal institutionalism are reflected in Iran's practical nuclear policy and what impact these two theories may have on the future nuclear strategy of the Iranian leadership. ; Стаття розглядає дві антагоністичні теорії міжнародних відносин – неореалізм та неоліберальний інституціоналізм на прикладі ядерної політики Ірану. Автор порівнює підходи неореалістів та неоліберальних інституціоналістів до проблеми ядерного розповсюдження й аналізує, як ці підходи можуть пояснити еволюцію воєнної ядерної програми Ірану. Іран – це країна, яка має значні енергетичні ресурси, а саме займає друге місце після Саудівської Аравії за обсягом запасів нафти і друге – за обсягом запасів природного газу після Росії; також Іран має унікальне географічне положення в таких регіонах, як Персидський залив та регіон Близького Сходу. Також політика Ірану формується на основі шиїтського напряму ісламу, що вже відрізняє цю країну, враховуючи особливі несприятливі історичні умови, за яких формувалася шиїтська течія ісламу, та події Ісламської революції в Ірані 1979 року та ірано-іракської війни 1980–1988 рр., коли Іран зіткнувся з Іраком та використанням хімічної зброї сам на сам. Той факт, що не було міжнародної реакції на використання Іраком хімічної зброї, посилив відчуття ізоляції Ірану. Цей досвід, безумовно, відпечатався в іранській національній психіці та викликав ще більш глибоку недовіру до міжнародних договорів про контроль над озброєннями. Відносини США та Ірану вкрай напружені та нестабільні, залежать від Адміністрації США та політичної ситуації в Ірані, адже Іран традиційно маневрує між радикальними консерваторами та більш поміркованими політиками. Вибори США 2020 та вибори в Ірані 2021 р. стануть важливим етапом подальшого розвитку відносин та визначать долю Спільного всеосяжного плану дій (СВПД). У статті досліджується, наскільки теоретичні міркування прихильників теорій неореалізму та неоліберального інституціоналізму знайшли відображення у практичній ядерній політиці Ірану, і який вплив ці дві теорії можуть мати на подальше формування ядерної стратегії іранського керівництва в майбутньому.
The article examines two antagonistic theories of international relations – neorealism and neoliberal institutionalism using the case of Iran's nuclear policy. The author compares the approaches of neorealists and neoliberal institutionalists to the problem of nuclear proliferation and analyzes how these approaches can explain the evolution of Iran's military nuclear program. Iran is a country with significant energy resources, namely second place after Saudi Arabia in terms of oil reserves and second in terms of natural gas reserves after Russia; Iran also has a unique geographical location in such regions as the Persian Gulf and the Middle East. Also, a certain policy of Iran is formed on the basis of the Shiite branch of Islam, which already distinguishes this country, given the particularly unfavorable historical conditions under which the Shiite Islam was formed and the events of the Islamic Revolution in Iran in 1979 and the Iran-Iraq War of 1980–1988, when Iran faced Iraq alone and use of chemical weapons by Iraq, which deepened Iranian isolation thoughts. The fact that there has been no international response to Iraq's use of chemical weapons has heightened Iran's sense of isolation. This experience was certainly imprinted in the Iranian national psyche and caused even greater distrust in international arms control treaties. Relations with the United States in Iran are extremely tense and unstable, depending on the US administration and the political situation in Iran, as Iran has traditionally maneuvered between radical conservatives and more moderate politicians. The US elections in 2020 and the elections in Iran in 2021 will be an important stage in the further development of relations and the fate of the Joint Comprehensive Plan of Action (JCPOA). The article examines the extent to which the theoretical considerations of proponents of theories of neorealism and neoliberal institutionalism are reflected in Iran's practical nuclear policy and what impact these two theories may have on the future nuclear strategy of the Iranian leadership. ; Стаття розглядає дві антагоністичні теорії міжнародних відносин – неореалізм та неоліберальний інституціоналізм на прикладі ядерної політики Ірану. Автор порівнює підходи неореалістів та неоліберальних інституціоналістів до проблеми ядерного розповсюдження й аналізує, як ці підходи можуть пояснити еволюцію воєнної ядерної програми Ірану. Іран – це країна, яка має значні енергетичні ресурси, а саме займає друге місце після Саудівської Аравії за обсягом запасів нафти і друге – за обсягом запасів природного газу після Росії; також Іран має унікальне географічне положення в таких регіонах, як Персидський залив та регіон Близького Сходу. Також політика Ірану формується на основі шиїтського напряму ісламу, що вже відрізняє цю країну, враховуючи особливі несприятливі історичні умови, за яких формувалася шиїтська течія ісламу, та події Ісламської революції в Ірані 1979 року та ірано-іракської війни 1980–1988 рр., коли Іран зіткнувся з Іраком та використанням хімічної зброї сам на сам. Той факт, що не було міжнародної реакції на використання Іраком хімічної зброї, посилив відчуття ізоляції Ірану. Цей досвід, безумовно, відпечатався в іранській національній психіці та викликав ще більш глибоку недовіру до міжнародних договорів про контроль над озброєннями. Відносини США та Ірану вкрай напружені та нестабільні, залежать від Адміністрації США та політичної ситуації в Ірані, адже Іран традиційно маневрує між радикальними консерваторами та більш поміркованими політиками. Вибори США 2020 та вибори в Ірані 2021 р. стануть важливим етапом подальшого розвитку відносин та визначать долю Спільного всеосяжного плану дій (СВПД). У статті досліджується, наскільки теоретичні міркування прихильників теорій неореалізму та неоліберального інституціоналізму знайшли відображення у практичній ядерній політиці Ірану, і який вплив ці дві теорії можуть мати на подальше формування ядерної стратегії іранського керівництва в майбутньому.
The circumstances of Iran's withdrawal from the nuclear deal or the Joint Comprehensive Plan of Action (JCPOA), which was signed between Iran and the six great powers in 2015, were considered. It is indicated that the US withdrawal from the JCPOA in 2018 and US economic sanctions against Iran were the main reasons for Tehran's phased withdrawal from the nuclear deal. It was noted that the assassinations of two well-known Iranian figures at the beginning and at the end of 2020 – General Qasem Soleimani and nuclear physicist Mohsen Fakhrizadeh provoked Iran to completely abandon the provisions of the JCPOA and to radicalize its nuclear policy. The implications of Iran's gradual withdrawal from the nuclear deal for the security of Euro-Atlantic structures are analyzed. It has been proven that the risks associated with the development of the Iranian nuclear program were relatively insignificant during 2019. However, these risks began to increase in 2020 and especially at the beginning of 2021. The circumstances of Iran's decision on possible increasing the uranium enrichment level to 20% and on the probable limiting the access to Iranian nuclear facilities for international inspectors were considered. It is analyzed whether such a decision of Iran can bring this country closer to obtaining nuclear weapons. It is concluded that, most likely, despite the technical capabilities, Iran will not make a political decision to produce an atomic bomb in the near future to avoid its complete isolation. Therefore, the potential nuclear conflict with Iran does not yet threaten to Euro-Atlantic security. Differences in attitudes towards the Iranian nuclear program between the United States and its European NATO allies during Donald Trump's presidency are traced. The prospects for a change in the American position toward Iran during Joseph Biden's presidency are assessed. The article analyzes the difficulties that the United States and its allies may face in the course of negotiations with Iran during the presidency of J. Biden. It is indicated that the influential conservative elements in Iran may delay Iran's return to the nuclear deal in order to bargain for better conditions. It is concluded that the United States and its allies should respond to possible Iranian provocations by economic sanctions rather than by forceful actions, which could lead to an escalation that is dangerous for the Euro-Atlantic security. ; Розглянуто обставини виходу Ірану з ядерної угоди або Спільного всебічного плану дій (СВПД), який був підписаний між Іраном та шістьма великими державами у 2015 р. Вказано, що вихід США з СВПД у 2018 році та запровадження ними економічних санкцій проти Ірану стали головними причинами початку поетапного виходу Тегерану з ядерної угоди. Відзначено, що убивства двох відомих іранських діячів на початку та наприкінці 2020 р. – генерала Касема Солеймані та ядерного фізика Мохсена Фахрізаде спровокували Іран на остаточний відхід від положень СВПД і на радикалізацію його ядерної політики. Проаналізовано наслідки поступового виходу Ірану з ядерної угоди для безпеки євроатлантичних структур. Доведено, що ризики, пов'язані з розвитком іранської ядерної програми, були порівняно незначними упродовж 2019 р., однак почали зростати у 2020 р. і особливо на початку 2021 р. Розглянуто обставини прийняття Іраном рішення про можливе доведення рівня збагачення урану до 20% і про ймовірне обмеження доступу міжнародних інспекторів на іранські ядерні об'єкти. Проаналізовано, наскільки таке рішення Ірану може наблизити цю країну до набуття ядерної зброї і зроблено висновок, що, скоріше за все, попри наявність технічної можливості, Іран не буде найближчим часом приймати політичне рішення про розробку атомної бомби, аби не опинитись у цілковитій ізоляції. Тому ядерний конфлікт з Іраном поки не загрожує євроатлантичній безпеці. Простежено відмінності у відношенні до іранської ядерної програми між США та їхніми європейськими союзниками по НАТО у період президентства Дональда Трампа. Здійснено оцінку перспектив зміни американської позиції щодо Ірану внаслідок приходу до влади у Вашингтоні адміністрації новообраного президента Джозефа Байдена. Проаналізовано труднощі, з якими США та їхні союзники можуть зіткнутися у процесі переговорів з Іраном за часів президентства Дж.Байдена. Вказано, що впливові в Ірані консервативні елементи можуть затягувати з поверненням Ірану до ядерної угоди з метою виторгувати для себе кращі умови. Зроблено висновок, що на ймовірні провокації з боку Ірану США та їхні союзникам слід реагувати економічними санкціями, а не силовими акціями, які можуть призвести до небезпечної для євроатлантичної безпеки збройної ескалації.
Public administration decisions in the energy sector in terms of harmonization of European integration processes are considered. The process of European integration of Ukraine provides for reform of all sectors of the national economy on the basis of an innovative model of development. According to Agreement on Partnership and Cooperation between Ukraine and the EU, energy, nuclear safety and environmental protection referred to the priority areas of bilateral relations. The national legislation in the field of nuclear safety, radiation and socio-economic protection of population, as well as the consequences of the Chernobyl disaster are analysed. It is concluded that the adoption of appropriate laws is not sufficient factor for eliminations of the catastrophic effects of anthropogenic and natural disasters. It is required evidence-based measures and provided with appropriate funding mechanisms for the implementation of programs of planned activities. In Ukraine there is no national system for radioactive waste management that poses a threat to national security and sustainable economic development, and can be a serious obstacle to European integration of Ukraine. ; Розглядаються державно-управлінські рішення щодо безпеки в енергетичній галузі в умовах гармо-нізації євроінтеграційних процесів. Процес європейської інтеграції України передбачає реформування всіх секторів національної економіки на засадах інноваційної моделі розвитку. Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС енергетика, ядерна безпека та охорона навколишнього середови-ща віднесені до пріоритетних напрямів двосторонніх відносин. Аналізується національне законодавство у сфері забезпечення ядерної безпеки, протирадіаційного та соціально-економічного захисту населення, а також стосовно ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Робиться висновок про те, що при-йняття відповідних законів не є достатнім фактором ліквідації наслідків катастрофічних явищ техноген-ного і природного характеру. Потрібні науково обґрунтовані і ...
