Suchergebnisse

Problem setting. The formation of the rule of law state and civil society in Ukraine is largely conditioned by the state of political culture, which emerges as an important component of the sociocultural image of the nation and at the same time as a structural element of the political system of the state, which determines the nature of the interaction between the state and citizens, the state and institutions of democracy. Recent research and publications analysis. The study of political culture belongs to the sphere of scientific interests of Ukrainian and foreign scientists. Problems of studying political culture were addressed by such Ukrainian scientists as V. Bebyk, M. Golovaty, L. Gorodenko, M. Dmytrenko, L. Nagorna, V Rebkalo, N. Repina, O. Rudakevich, O. Stehnii, M. Trebin, B. Tsymbalistyi and others. Important contributions to the theoretical development ofpolitical culture ideas have also been made by foreign scholars, including G. Almond, R. Jackman, L. Dittmer, R. Ellis, D. Fuchs, R. Lane, J. Lorenz, I. Lustick, S. Maerz, R. Miller, W. Mishler, M. Neumann, L. Pye, W. Rosenbaum, C. Schneider, R. Tucker, S. Verba, et al. Paper objective. The purpose of the article is to study the nature and structure of political culture, to consider the features of its typology. Paper main body. The concept of «political culture» as a subjective dimension of politics was introduced in to scientific circulation only in the XVIII century by German philosopher J. Herder and until the middle of the twentieth century it was view edrather at the level of world-view universalism ratherthaninits specific form sandmanifestations. Through the efforts of G. Almond, S. Verba, L. Pye, D. Kavanagh, and other researchers, the theoretical foundations for considering political culture were developed. In the future, three major theoretical and methodological approaches to defining the essence ofpolitical culture have emerged in political science. The first of these, including the time of its appearance, is an orientation approach that, ...

Article gives a review of studies devoted to the political culture of Ukraine. Author presents main theoretical and methodological principles of political culture research, describes its structure and main typologies of key structural elements. The diachronic analysis of political culture in Ukraine was performed on the basis of several Ukrainian and international sociological surveys. Political culture of Ukraine is presented in a comparative perspective with other European countries.The diachronic analysis of the political culture of Ukraine demonstrated that parameters described by a pioneering research in 1991 stayed practically unchanged during the next two decades. The comparison with other European countries reveals that according to the measures of the main structural components of political culture Ukraine holds the last place out of 26 countries. One may conclude that Ukraine demonstrates a fi rmly low level of political culture.The only shortly lasting exception was the period of 2004–2005 (Orange revolution), when due to the active political mobilization and protest activities, a temporary positive dynamic in all basic elements of political culture of Ukraine became visible. But even at this short period of time Ukraine did not reach to the mean level of European parameters of political culture. As our research demonstrated, in 2013 at the background of further deterioration of all parameters of political culture in Ukraine, we observe a rise of protest moods and readiness of Ukrainian citizens to fi ght for their rights in all possible forms. Which can be described as a fi xation of prerevolutionary situation, which exploded a few months later. Keywords: political culture, element of political culture, classifi cation. ; Наведено огляд основних досліджень особливостей політичної культури в Україні. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження політичної культури, розкрито її зміст і здійснено типологію основних складових політичної культури. З використанням матеріалів українських та міжнародних соціологічних досліджень проведено діахронний аналіз політичної культури українського соціуму. Виконано порівняльний аналіз проявів політичної культури в Україні та в інших європейських країнах. Ключові слова: політична культура, складові політичної культури, класифікація.

Article gives a review of studies devoted to the political culture of Ukraine. Author presents main theoretical and methodological principles of political culture research, describes its structure and main typologies of key structural elements. The diachronic analysis of political culture in Ukraine was performed on the basis of several Ukrainian and international sociological surveys. Political culture of Ukraine is presented in a comparative perspective with other European countries.The diachronic analysis of the political culture of Ukraine demonstrated that parameters described by a pioneering research in 1991 stayed practically unchanged during the next two decades. The comparison with other European countries reveals that according to the measures of the main structural components of political culture Ukraine holds the last place out of 26 countries. One may conclude that Ukraine demonstrates a fi rmly low level of political culture.The only shortly lasting exception was the period of 2004-2005 (Orange revolution), when due to the active political mobilization and protest activities, a temporary positive dynamic in all basic elements of political culture of Ukraine became visible. But even at this short period of time Ukraine did not reach to the mean level of European parameters of political culture. As our research demonstrated, in 2013 at the background of furtherdeterioration of all parameters of political culture in Ukraine, we observe a rise of protest moods and readiness of Ukrainian citizens to fi ght for their rights in all possible forms. Which can be described as a fi xation of prerevolutionary situation, which exploded a few months later. Keywords: political culture, element of political culture, classifi cation. ; У статті наведено огляд основних досліджень особливостей політичної культури в Україні. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження політичної культури, розкрито її зміст і здійснено типологію основних складових політичної культури. З використанням матеріалів українських та міжнародних соціологічних досліджень проведено діахронний аналіз політичної культури українського соціуму. Виконано порівняльний аналіз проявів політичної культури в Україні та в інших європейських країнах. Ключові слова: політична культура, складові політичної культури, класифікація.

У статті розглянуті функції, які політична культура виконує в суспільстві; її структурні елементи: політичний досвід, політична свідомість, політична поведінка. Виділені основні типи політичної культури та особливості їх прояву в Україні. Проаналізовані такі ознаки політичної культури сучасного українського суспільства як регіоналізм, фрагментарність, неорганічність та амбівалентність. Вказані чинники, що обумовлюють наявність проблем формування демократичної політичної культури в Україні. ; The article describes the functions performed by the political culture in the society; its structural elements: political experience, political consciousness, political behavior. The main types of political culture and the peculiarities of their manifestations in the Ukraine. Analyzed these signs of political culture of modern Ukrainian society as a regionalism, fragmentation, inorganically and ambivalence. Factors that stipulate the presence of problems of forming of democratic political culture in Ukraine are indicated.

Стаття присвячена визначенню специфіки політичної культури студентської молоді, політичних цінностей, притаманних студентам та мотивів їх політичної діяльності для розуміння особливостей майбутнього політичного життя українського суспільства та його політичної системи. ; Article is devoted to the specifics of the political culture of students, students' political values and the motives of their political activities to understanding the future political life of Ukrainian society and its political system.

Since early 90's of the XX century up to our times, in the context of the Internet role transformation analysis, it has become a factor of the information technology rapid spread and the number of network users growth (from several millions to several billion) not only for entertainment, communication or search information, but also it has acquired significance as an influential political tool in the struggle for power, thus conceptualizing the relevance of the current study. For the last decades, the Internet has begun gaining the role of a powerful and informative engine, developing at the expense of social networks. It is social networks that have become an arena for both domestic and international political struggle. The study suggests a thesis that the geo-cultural factor specificity of the "century of new technologies" was significantly evident during the "Arab Spring" period. Herewith, the freedom of the Internet is not the same in the Arab world countries. It is rather limited as taken for the Gulf countries. The factor of social networks in protest movements requires a more detailed study, especially in relation to the level of political culture, economic development and public consciousness of the Arab countries population.

Review of recent studies in the field of regional differences of political culture is offeredin the article. Addressing the data of various sociological surveys, the author illustrates thatprocess of shaping of political culture in the regions is influenced by such factors as regionalidentification, regional interests and values, shared historical and political experience, ethno-confessional specifics, and presence of regional agents. Author develops regional classificationof types of political culture.Key words: political culture, region, typology. ; Наведено перелік досліджень регіональних відмінностей політичної культури. Звикористанням матеріалів соціологічних досліджень підтверджено, що на процесформування політичної культури регіональних спільнот впливають такі чинники, як регіональна ідентифікація, регіональні інтереси і цінності, спільний історичний та політичний досвід, етноконфесійні особливості, наявність регіональних "агентів".Виконано регіональну класифікацію типів політичної культури.Ключові слова: політична культура, регіон, класифікація.

У представленій статті автор аналізує взаємозалежність політичної культури суспільства із стратегічними пріоритетами держави. Аналіз відбувається на основі Української держави. У політичній науці існує безліч концепцій політичної культури. Однак класичною концепцією політичної культури є концепція розроблена американськими науковцями Г. Алмондом та С. Вербою. Згідно з якою політична культура представляє собою систему емпіричних вірувань, експресивних символів, цінностей, які в сукупності і визначають ситуацію, в рамках якої існує політична діяльність [1]. Також у даній статті наводиться авторське бачення феномена політичної культури. Процес модернізації політичної системи спричинив зміну основних стратегічних пріоритетів розвит­ку України. Ці зміни привели до зміни ціннісних установок та типу політичної культури українського суспільства. Політична культура виявилася тим фактором, який здатний безпосередньо сприяти або перешкоджати модернізації, демократизації політичного розвитку. У статті виділена низка факторів внаслідок яких формуються стратегічні пріоритети країни. На думку автора, соціально­економічний фактор є найважливішим, що формує політичну культуру і визначає пріоритети розвитку. Оскільки добробут є найточнішим показником, який свідчить про те, чи подобаються народу кроки влади та обрані напрями майбутнього розвитку. Пропонується розробляти та поширювати ідеологію стратегічного розвитку, що забезпечить ефективне функціонування політичної культури суспільства. ; У представленій статті автор аналізує взаємозалежність політичної культури суспільства із стратегічними пріоритетами держави. Аналіз відбувається на основі Української держави. У політичній науці існує безліч концепцій політичної культури. Однак класичною концепцією політичної культури є концепція розроблена американськими науковцями Г. Алмондом та С. Вербою. Згідно з якою політична культура представляє собою систему емпіричних вірувань, експресивних символів, цінностей, які в сукупності і визначають ситуацію, в рамках якої існує політична діяльність [1]. Також у даній статті наводиться авторське бачення феномена політичної культури. Процес модернізації політичної системи спричинив зміну основних стратегічних пріоритетів розвит­ку України. Ці зміни привели до зміни ціннісних установок та типу політичної культури українського суспільства. Політична культура виявилася тим фактором, який здатний безпосередньо сприяти або перешкоджати модернізації, демократизації політичного розвитку. У статті виділена низка факторів внаслідок яких формуються стратегічні пріоритети країни. На думку автора, соціально­економічний фактор є найважливішим, що формує політичну культуру і визначає пріоритети розвитку. Оскільки добробут є найточнішим показником, який свідчить про те, чи подобаються народу кроки влади та обрані напрями майбутнього розвитку. Пропонується розробляти та поширювати ідеологію стратегічного розвитку, що забезпечить ефективне функціонування політичної культури суспільства. ; The author analyses interdependence among political culture of society and strategic state priorities, based on Ukraine example, in the article supplied below. There are many concepts of political culture in political science. However, the most classical concept is considered the concept invented by the American scientists G. Almond and S. Verba. This concept represents political culture as a system of empirical beliefs, expressive symbols, values, which are determine the situation where is political activity exist. Besides, the author reveals his own vision of the phenomenon of political culture in this article. The process of modernization of the political system led to alteration of key Ukrainian strategic development priorities. These changes resulted the restructuring of attitudes and political type of culture in Ukrainian society. Political culture proved to be factor wich can helps or hinders in process of political modernization and democratization. This article highlighted a number of factors which influence on formation of the strategic priorities of the country. The author concludes that, socio­economic factor is the most important; it creates a political culture and defines development priorities, because welfare is the most accurate indicator, which shows whether people like the steps of government activities and selected areas of future development or no. It is proposed to develop and disseminate the ideology of strategic development that will ensure the effective functioning of the political culture.

The article considers the concept of political culture as a determining factor in the socio-cultural life of Ukrainian society in the late nineteenth and early twentieth centuries, proposed to define the unity of values and interests of the Ukrainian ethnic group as a guarantee for the formation of a political nation and state. These profound socio-cultural changes have markedly influenced the thinking of most people, and in fact the traditional positivist worldview of the New Age is changing the values and ideals of the modernist period. It should be understood that the level of political culture of society and certain groups and individuals is determined by the degree of transformation of ideological and value attitudes into a specific political action, and an indicator of the level of political culture is the degree of its institutionalization. This is a normatively organized political relationship, which includes all the diversity of socio-political organizations that form the social interest. It was the beginning of the politicization of Ukrainian society on the basis of the national idea that began in the second half of the XIX century in the Austro-Hungarian and Russian empires. This is a defining period for Europe, when the main subjects of the New Age - political nations and their political associations - come to the fore in industrial, socio-cultural development. All these processes influenced the formation of the political culture of the Ukrainian people. They were especially large-scale during the First World War, when all the signs and structural elements of the political culture of our people in this period, the strengths and weaknesses of its mentality were determined. The war was accompanied by a marked acceleration of the process of transformation of the Ukrainian ethnos in the eastern and western lands into a modern nation, whose political culture is becoming more and more modern. In general, socio-cultural and political changes in Europe, and, accordingly, in Ukraine in the future significantly changed the cultural and spiritual life of all parts of Ukraine and the political activities of parties and groups. Thus, the Ukrainian national movement is increasingly in this period acquires a national character and evolves from cultural and educational to national liberation with a political orientation. ; У статті розглянуто поняття політичної культури як визначального чинника в соціокультурному житті українського суспільства кінця ХІХ - початку ХХ століття, запропоновано визначити єдність цінностей та інтересів українського етносу як запоруки для формування політичної нації і власної держави. Ці глибокі соціокультурні зміни помітно впливали на характер мислення більшості людей, по суті традиційний позитивістський світогляд Нового часу змінюється на цінності й ідеали періоду модернізму. Варто розуміти, що рівень політичної культури суспільства, як і окремих груп, індивідів,визначається мірою перетворення ідейно-ціннісних настанов на конкретну політичну дію, а показником рівня політичної культури стає ступінь її інстатущонатзацїї. Це нормативно організоване політичне відношення, що включає всю багатоманітність суспільно-політичних організацій, які формують соціальний інтерес. Поттизащя українського соціуму на базі національної ідеї розпочинається із другої половини ХІХ століття в Австро-Угорській та Російській імперіях. Це період для Європи визначальний, коли на перший план в індустріальному, соціально-культурному розвитку виступають головні суб'єкти Нового часу - політичні нації та їх політичні об'єднання. Усі ці процеси впливали і на становлення політичної культури українського народу. Особливо масштабно вони проявилися під час Першої світової війни, коли визначились всі ознаки і структурні елементи політичної культури нашого народу в даний період, сильні і слабкі сторони його менталітету. Війна супроводжувалася помітним прискоренням процесу трансформації українського етносу східних і західних землях у модерну націю, політична культура якої набуває все більш сучасного вигляду. Загалом, соціокультурні та політичні зміни в Європі, отже, і в Україні, у подальшому суттєво змінили культурно-духовне життя всіх частин України і політичну діяльність партій та груп. Так, український національний рух усе більше в даний період набуває загальнонаціонального характеру й еволюціонує з культурно-просвітницького до національно-визвольного з політичним спрямуванням.

The present article deals with the peculiarities of political culture, its structure and components. The stages of formation and development of political culture have been investigated. The political culture as an important non-institutional component of parliamentary and complex interaction of factors has been proved. ; Проаналізовано питання сутності політичної культури, її структуру та основні компоненти. Розглянуто в історичному розрізі етапи становлення та розвитку концепту політичної культури на основі аналізу першоджерел. Доведено, що політична культура складає важливий неінституціональний компонент парламентаризму і відображає складну взаємодію низки системоутворюючих чинників.

Reveals the concept and structure of political culture, and especially the political culture of the youth. ; Раскрывается понятие и структура политической культуры, а также особенности политической культуры молодежи. ; Розкривається поняття та структура політичної культури, а також особливості політичної культури молоді.

Reveals the concept and structure of political culture, and especially the political culture of the youth. ; Раскрывается понятие и структура политической культуры, а также особенности политической культуры молодежи. ; Розкривається поняття та структура політичної культури, а також особливості політичної культури молоді.

Political culture relates to the development and improvement of human abilities for social life within a community and creates conditions for the realization of these abilities. Typically, it is a state or a particular cultural region within the state. Despite the fact that the political culture of a society cannot and should not be subject to a management, it should be regulated and coordinated through a policy - national, which must be state policy. This paradoxical situation requires the use of specific management approaches. There is some configuration management knowledge, training or life, to work effectively, it is necessary to act at the right time and in the right place. Synergetic paradigm creates a methodological basis for a rather broad and full use of all the cultural, regional and individual diversity. Such use may be appropriate and successful implementa­tion provided competent management and, above all, self, which in turn requires a developed political culture in both the public and the private sector. It is important to understand that social system like any complex system, with not one single and multiple alternative paths of evolution. It should be clearly aware of the existence of different trends of evolution, the ambiguity of the transition to the future. Future states of complex social systems do not just open and predict­able, there are range of possible forms of the future, the field of possible ways forward. Value under the tran­sitional regime elements authoritarian and democratic organization of society is one of the most controversial issues. Between these two forms of political domination exists a close relationship than it may seem at first glance. To determine the influence of civil society in the process of becoming a democratic political regime and democratic political culture, it is necessary to outline the main characteristics of this concept. Without dwelling on the analysis of understanding of civil society can be defined as a system separate and independent from the state, interpersonal, family, economic, cultural, religious, political relations and structures that are designed to provide the conditions for self-realization of individuals and groups. Priorities of civil society are in inverse points of the political process - the elections, the formation of the state, where society depend on the prospects for change; renewal of power, improve administrative efficiency of its structures. Political culture permeates the entire set of relationships that develop between political actors, the po­tential impact on the form of government, the structure of its institutions, allowing effectively regulate the relationship between the state and civil society, ensure social consensus. Political culture is a factor that can directly help or hinder democratic political development. This confirms the practice of developed democra­cies, which shows that it is a democratic political culture, is the foundation of stability and dynamic perfor­mance. Understanding the political regime as functional characteristics of the political system, including the methods and techniques of political domination, and the order of the citizen, society and political power, helps to define the connection mode of political culture and its place in it. In a democracy, trust in government is directly determined by its ability to real dialogue with public opin­ion and its main source - the civil society. Democratic political systems require for their existence a certain type of political culture. The lack of long-term and large-scale practices of democratic institutions and pre­vent the consolidation of a democratic political culture society. The main areas of transformation of political culture are: establishment of a democratic type of political consciousness, the formation of political behavior on democratic principles, establishment of a democratic culture functioning administrative institutions. The establishment of political democracy, its institutions receiving the necessary stability is possible only with the involvement of most of society to democratic values, awareness of the masses as the most perfect form of government in comparison. ; Особливість політичної культури полягає в тому, що вона нерозривно пов'язана з людською суб'єктивністю і є «суб'єктивним об'єктом». У вузькому розумінні політична культура - це не політика або політичний процес у їхньому реальному втіленні, а комплекс уявлень тієї чи іншої національної або соціально-політичної спільноти про світ політики, про закони й правила його функціонування. Політич­на культура містить у собі ті елементи й феномени суспільної свідомості й, у більш широкому плані, ду­ховної культури тієї або іншої країни, які пов'язані із суспільно-політичними інститутами й політични­ми процесами і впливають на форми, формування, функціонування й розвиток державних та політичних інститутів, задають значимість і напрямок політичному процесу в цілому. Політична культура виступає як кінцевий пояснювальний принцип, як найважливіший показ­ник розвитку політичної системи. Коли теоретики перейшли від побудови концепцій і обґрунтування методик до їх емпіричної перевірки, то тут були виявлені як переваги, так і істотні недоліки кожної з моделей, що ставлять під сумнів навіть деякі ключові моменти. Так, насамперед потрібно було чітко сформулювати, що ж є об'єктом і суб'єктом політичної культури. Досліджуючи політичну культуру, не можна ігнорувати той факт, що вона є специфічною та відмінною від основних характеристик політичної культури інших соціальних груп, а подекуди - цілком альтернативною, через що має бути розглянута в якості окремої категорії. Політична культура пронизує всю сукупність відносин, які складаються між учасниками полі­тичного процесу, здійснює вплив на форми організації державної влади, будову її інститутів, дозволяє ефективно регулювати відносини між державою і громадянським суспільством, забезпечує соціальний консенсус. Політична культура є тим фактором, який може безпосередньо сприяти або перешкоджати демократичному політичному розвитку. Це підтверджує і практика розвинутих демократичних держав, яка показує, що саме демократична політична культура є основою їх стабільності і динамічного функ­ціонування. Розуміння політичного режиму як функціональної характеристики політичної системи, що включає методи і способи політичного владарювання, а також порядок взаємовідносин громадян, суспільства і політичної влади, дає змогу визначити зв'язок політичної культури з режимом та її місце в ньому.Процес переходу до демократії уособлює сукупність декількох стадій розвитку. Але це не робить всі політичні переходи схожими один на одного. Завдання лібералізації і демократизації, проведення полі­тичних та управлінських реформ кожного разу вирішуються по-різному, в різній послідовності та у різні терміни. В нормальному стані суспільства ми маємо справу з консенсусною політичною культурою, коли наявний високий рівень злагоди й більшість членів суспільства позитивно ставиться до його політичних інститутів. Синергетика показує, як можна багаторазово скоротити час і необхідні зусилля й генерува­ти, через резонансні впливи, бажані і - що не менш важливо - структури, що реалізуються, у складній системі. Нова наука про самоорганізацію та складнощі вбачає синергетичний сенс у цьому древньому уявленні. Особливо важливим такий підхід видається у ситуації зростаючого дефіциту ресурсів - ресур­сів часу, матеріалів, можливостей людства. Економія цих ресурсів стає не просто вигідною, але єдино можливим виходом для людства у світлі глобальних проблем. Перехід від недемократичної політичної культури до демократичної - це перехід до автономної участі, яка заснована на можливості вибору і влас­тива розвиненому громадянському суспільству, конкуренції у політиці. ; Особливість політичної культури полягає в тому, що вона нерозривно пов'язана з людською суб'єктивністю і є «суб'єктивним об'єктом». У вузькому розумінні політична культура - це не політика або політичний процес у їхньому реальному втіленні, а комплекс уявлень тієї чи іншої національної або соціально-політичної спільноти про світ політики, про закони й правила його функціонування. Політич­на культура містить у собі ті елементи й феномени суспільної свідомості й, у більш широкому плані, ду­ховної культури тієї або іншої країни, які пов'язані із суспільно-політичними інститутами й політични­ми процесами і впливають на форми, формування, функціонування й розвиток державних та політичних інститутів, задають значимість і напрямок політичному процесу в цілому. Політична культура виступає як кінцевий пояснювальний принцип, як найважливіший показ­ник розвитку політичної системи. Коли теоретики перейшли від побудови концепцій і обґрунтування методик до їх емпіричної перевірки, то тут були виявлені як переваги, так і істотні недоліки кожної з моделей, що ставлять під сумнів навіть деякі ключові моменти. Так, насамперед потрібно було чітко сформулювати, що ж є об'єктом і суб'єктом політичної культури. Досліджуючи політичну культуру, не можна ігнорувати той факт, що вона є специфічною та відмінною від основних характеристик політичної культури інших соціальних груп, а подекуди - цілком альтернативною, через що має бути розглянута в якості окремої категорії. Політична культура пронизує всю сукупність відносин, які складаються між учасниками полі­тичного процесу, здійснює вплив на форми організації державної влади, будову її інститутів, дозволяє ефективно регулювати відносини між державою і громадянським суспільством, забезпечує соціальний консенсус. Політична культура є тим фактором, який може безпосередньо сприяти або перешкоджати демократичному політичному розвитку. Це підтверджує і практика розвинутих демократичних держав, яка показує, що саме демократична політична культура є основою їх стабільності і динамічного функ­ціонування. Розуміння політичного режиму як функціональної характеристики політичної системи, що включає методи і способи політичного владарювання, а також порядок взаємовідносин громадян, суспільства і політичної влади, дає змогу визначити зв'язок політичної культури з режимом та її місце в ньому.Процес переходу до демократії уособлює сукупність декількох стадій розвитку. Але це не робить всі політичні переходи схожими один на одного. Завдання лібералізації і демократизації, проведення полі­тичних та управлінських реформ кожного разу вирішуються по-різному, в різній послідовності та у різні терміни. В нормальному стані суспільства ми маємо справу з консенсусною політичною культурою, коли наявний високий рівень злагоди й більшість членів суспільства позитивно ставиться до його політичних інститутів. Синергетика показує, як можна багаторазово скоротити час і необхідні зусилля й генерува­ти, через резонансні впливи, бажані і - що не менш важливо - структури, що реалізуються, у складній системі. Нова наука про самоорганізацію та складнощі вбачає синергетичний сенс у цьому древньому уявленні. Особливо важливим такий підхід видається у ситуації зростаючого дефіциту ресурсів - ресур­сів часу, матеріалів, можливостей людства. Економія цих ресурсів стає не просто вигідною, але єдино можливим виходом для людства у світлі глобальних проблем. Перехід від недемократичної політичної культури до демократичної - це перехід до автономної участі, яка заснована на можливості вибору і влас­тива розвиненому громадянському суспільству, конкуренції у політиці.

The author analyzes the place of existentialism and its theories and concepts in modern social-philosophical analysis of the political culture of post-industrial society. The author also examines the importance of the existential comprehension of a man in his attitude to the culture of power and to the modern political community. Besides, author considers the non-used scientific potential of researches of known existential philosophers in social space of the modern informative society. Key words: existentialism, politics, informative society, society, philosophy, post-industrial society. ; Проаналізовано роль екзистенціалізму, його теорій і концепцій у сучасному соціально-філософському розумінні змісту політичної культури постіндустріального суспільства. Розкрито значущість екзистенційного вивчення сутності людини у визначенні її ставлення до владної культури, сучасної політичної метрики світової спільноти. Досліджено невикористаний науковий потенціал теоретичних пошуків відомих філософів екзистенційного напряму в соціополі сучасного інформаційного суспільства. Ключові слова: екзистенціалізм, політика, інформаційне суспільство, соціум, філософія, постіндустріальне суспільство.

Different approaches to the notion of political culture, its structure are considered in the given paper. According to the democratization of the political living, the culture of electoral process is defined as one of the most important components of political culture to conduct modern research. The evolution of political culture conceptual interpretations in postmodern transformations in the global political society is shown. ; Рассмотрены различные подходы к понятию политической культуры, ее структуры. В условиях демократизации политической жизни культура электорального процесса определяется как один из важнейших для осуществления модерных исследований компонентов политической культуры. Раскрывается эволюция концептуальных интерпретаций политической культуры в условиях постмодерных трансформаций в мировом политикуме. ; Розглянуто різноманітні підходи до поняття політичної культури, його структури. За умов демократизації політичного життя культура електорального процесу визначається як один з найважливіших для здійснення модерних досліджень компонентів політичної культури. Простежується еволюція концептуальних інтерпретацій політичної культури за умов постмодерних трансформацій у світовому політикумі.